Всеукраїнська Чаша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Кришталевий приз переможця Всеукраїнської Чаші

Всеукраїнська Чаша — футбольний турнір за олімпійською схемою, який проходив у 19251928 роках за участі провідних команд Західної України.

Історична довідка[ред.ред. код]

Про турнір збереглося дуже мало відомостей, більшість даних — у двох статтях, надрукованих у чернівецьких газетах «Зоря» та «Хліборобське слово». Всі чотири розіграші Кубка Західної України з футболу перебували під тиском усіх окупаційних влад, що діяли на цих землях (польської, чехословацької, румунської).

Турніри[ред.ред. код]

1925 рік[ред.ред. код]

  • Чотири команди (11.11–14.11).
  • Офіційна назва: Всеукраїнська Чаша.
  • Специфіка: ідеологом та натхненником заснування Кубка Західної України став голова чернівецького «Довбуша» Франц Єнджейовський; йому ж, окрім іншого, належить концепція турніру, відповідно до котрої щосезону четверо клубів представляли різні національні регіони.
Півфінал
11.11. «Сокіл» (Рівне) — «Довбуш» (Чернівці) — 2:4
11.11. «Україна» (Львів) — «Поділля» (Тернопіль) — 1:0
Фінал
14.11. «Довбуш» (Чернівці) — «Україна» (Львів) — 2:1

1926 рік[ред.ред. код]

  • Чотири команди (10—13 листопада).
  • Офіційна назва: Всеукраїнська Чаша.
  • Спецфіка: другий розіграш підтвердив високий рівень організації, взятий із самого початку; точно втілений у життя намір проводити двохетапні змагання в листопаді, по завершенні осінньої частини сезону, статус же міст-господарів надавали тим, де були кращі погодні умови.
Півфінал
10.11. «Довбуш» (Чернівці) — «Пласт» (Ужгород) — 4:1
10.11. «Сокіл» (Рівне) — «Україна» (Львів) — 1:3
Фінал
13.11. «Україна» (Львів) — «Довбуш» (Чернівці) — 0:1

1927 рік[ред.ред. код]

  • Чотири команди (09—12 листопада).
  • Офіційна назва: Всеукраїнська Чаша.
  • Специфіка: заново квартет учасників останнього місяця осені, а для півфіналів та фіналу, за традицією, виділені середа й субота; незмінна також структура заявки, де 11 футболістів, запасний кіпер, наставник і т.зв. «ланковий», якого сьогодні називали б адміністратором або менеджером.
Півфінал
09.11. «Україна» (Львів) — «Русь» (Ужгород) — 0:1
09.11. «Довбуш» (Чернівці) — «Сокіл» (Рівне) — 5:3
Фінал
12.11. «Русь» (Ужгород) — «Довбуш» (Чернівці) — 3:2

1928 рік[ред.ред. код]

  • Чотири команди (07—10 листопада).
  • Офіційна назва: Всеукраїнська Чаша.
  • Специфіка: фінальний матч знов обслуговував арбітр Григорій Богемський, дуже відомий форвард у дореволюційній Одесі; після 1928-го Кубок Західної України не розігрували, бо турнір так дратував окупантів, що вони стежили навіть за тим, аби преса майже не писала про нього.
Півфінал
07.11. «Сокіл» (Рівне) — «Довбуш» (Чернівці) — 4:6
07.11. «Русь» (Ужгород) — «Україна» (Львів) — 2:0
Фінал
10.11. «Довбуш» (Чернівці) — «Русь» (Ужгород) — 3:4

Протоколи фіналів[ред.ред. код]

Металевий приз фіналіста Всеукраїнської Чаші

«Довбуш» (Чернівці) — «Україна» (Львів) — 2:1 (1:0)[ред.ред. код]

14 листопада 1925 року (субота). 14.00. Чернівці. Стадіон «Довбуш». 1000 глядачів.
Суддя Богемський (Прага).
«Довбуш», Чернівці: Малик, Козуб, Лесько, Айзенбайсер-Ферару, Цопа Т., Попик, Карпович, Тарко С., Кантемір, Тарко В., Морошканич. Тренер Купчанко.
«Україна», Львів: Труш, Дахнівський, Йойко, Лисик, Дицьо Р., Оприск, Терлецький Г., Кобзяр, Мурський, Гіба, Конашевич. Тренер Верхола.
Голи: Лесько (10), Карпович (54) — Кобзяр (67).
« … Перший фінал Всеукраїнської Чаші став маніфестацією всього українського духу, не лише спортового. Дві дружини — одна з галицького Львова, друга з буковинських Чернівців — стали на прю за красиву кришталеву нагороду, подарувавши нашій громадськості гру на добру пам'ять. Чернівчани були кращі за львів'ян на якусь дещицю, провівши два ґоли проти одного (всі з карних ударів!) і частіше поціляючи в брамку. В господарів особливо знаменито грав помічник Лесько, в гостей молодий Кобзяр … »

— газета «Хліборобське слово» за 23.01.1929, № 2, с. 4

«Україна» (Львів) — «Довбуш» (Чернівці) — 0:1 (0:0)[ред.ред. код]

13 листопада 1926 року (субота). 15.00. Львів. Стадіон «Український город». 1500 глядачів.
Суддя Богемський (Прага).
«Україна», Львів: Труш, Дахнівський, Йойко, Лисик, Дицьо Р., Оприск, Терлецький Г., Кобзяр, Мурський, Гіба, Петрів. Тренер Верхола.
«Довбуш», Чернівці: Чепига, Козуб, Лесько, Цопа О., Цопа Т., Попик, Карпович, Данилевич, Кантемір, Тарко В., Буш. Тренер Купчанко.
Гол: Буш (78).
Чернівецький «Довбуш» — володар Всеукраїнської Чаші 1926 року. Зліва направо: перший ряд — Козуб, Чепига, Лесько; другий ряд — Цопа О., Попик, Цопа Т.; третій ряд — Данилевич, Буш, Тарко В., Омельський («ланковий»), Кантемір, Карпович
« … І через рік за Всеукраїнську Чашу змагалися ті ж УСТ „Довбуш“ та СТ „Україна“. І знову доля змагу вирішена з одного ґола. І вдруге радіють чернівчани. На грищі „Сокола-Батька“ попервах володарювали господарі, які, однак, не винесли з того чогось суттєвого. Зав'язок другої півгри теж був за львів'янами. Зате фізично сильніші буковинці досягли свого наприкінці, коли Буш добре дав здалеку … »

— газета «Хліборобське слово» за 23.01.1929, № 2, с. 4

«Русь» (Ужгород) — «Довбуш» (Чернівці) — 3:2 (1:1)[ред.ред. код]

12 листопада 1927 року (субота). 12.00. Ужгород. Стадіон ЧсСК. 2500 глядачів.
Суддя Богемський (Прага).
«Русь», Ужгород: Бокшай, Гаргай, Іванчо Т., Комар, Матей, Куруць, Шкіряк М., Хома Ф., Криж Й., Шандор М., Хома Й. Тренер Лавришин.
«Довбуш», Чернівці: Попович, Суховерський М., Лесько, Айзенбайсер-Ферару, Цопа О., Попик, Суховерський О., Рибак В., Іванович, Рибак М., Буш. Тренер Купчанко.
Голи: Криж Й. (7, 49), Куруць (68) — Суховерський О. (3, 87).
Чернівецький «Довбуш» — фіналіст Всеукраїнської Чаші 1927 року. Зліва направо: Попович, Суховерський М., Лесько, Іванович, Буш, Цопа О., Айзенбайсер-Ферару, Рибак М., Попик, Суховерський О., Рибак В.
« … Нещодавно оснований ужгородський клуб стрімко зарекомендував себе найсильнішим у Західній Україні. В першій же спробі він виграв Чашу. Ужгородський напасник Криж тричі показав високу техніку: двічі сам узяв брамку, раз поміг Куруцу. Серед довбушанців пам'ятним був один з братів Суховерських, також напасник, але його зусиль було замало. Підкарпатська публіка радо вітала своїх … »

— газета «Хліборобське слово» за 23.01.1929, № 2, с. 4

Колаж про переможців Всеукраїнської Чаші

«Довбуш» (Чернівці) — «Русь» (Ужгород) — 3:4 (2:2)[ред.ред. код]

10 листопада 1928 року (субота). 13.00. Чернівці. Стадіон «Довбуш». 2000 глядачів.
Суддя Богемський (Прага).
«Довбуш», Чернівці: Суховерський А., Суховерський М., Лесько, Айзенбайсер-Ферару, Цопа О., Мигайлюк В., Суховерський О., Рибак В., Іванович, Рибак М., Буш. Тренер Купчанко.
«Русь», Ужгород: Бокшай, Гаргай, Іванчо Т., Комар, Матей, Куруць, Шкіряк М., Хома Ф., Криж Й., Роман В., Хома Й. Тренер Лавришин.
Голи: Суховерський О. (19, 39), Буш (56) — Криж Й. (8), Роман В. (28, 47, 71).
« … Найкрасивіший з чотирьох фіналів вийшов у користь ужгородської „Русі“, яка повершила „Довбуш“ трохи вищою технікою змагунів та влучністю ударів по брамці. „Королі стрільців“ обох дружин — Криж та О. Суховерський — знову показали високий клас гри. Добрий вигляд мали й инші змагуни — Лесько, В. Рибак, Бокшай, Роман. Видці на грищі „Довбуша“ частими оплесками стрічали вдалі дії спортовців, гарні комбінації. Одна з таких у другій півгрі, вміло завершена головою Романом, принесла Ужгороду Чашу … »

— газета «Хліборобське слово» за 23.01.1929, № 2, с. 4

Післямова[ред.ред. код]

У подальші роки відбулась одна спроба організувати схожі змагання: у першій третині вересня 1934-го Чернівці мали приймати турнір до 100-літнього ювілею письменника Юрія Федьковича за участі місцевого «Довбуша» плюс гостей зі Львова («Україна»), Ужгорода («Русь») та Перемишля («Сян»). Проте в останню мить румунська влада скасувала футбольне свято. А 1928-го, рівно за тиждень до фіналу заключного турніру, львівський стадіон «Український город», який належав товариству «Сокіл-Батько», було підпалено.

« Сумний факт: „Трибуна“, або як тоді казали й писали „Степениця“, була збудована 1925 року, а в ніч 2-3 листопада 1928 о третій годині підпалена трьома невідомими типами. Згоріло геть усе, навіть паркан. Збитки становили 2000 американських доларів. Гасити пожежу приїхали дві „сикавки“ й 14 людей у формі, але запізно. »

— галицький історик Олександр Паук

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Газета «Зоря» (Чернівці) за 28.12.1928, № 48, с. 4
  • Газета «Хліборобське слово» (Чернівці) за 23.01.1929, № 2, с. 4
  • Газета «Український футбол» за 4 липня 2017 року, № 49-50, с. 4-5
  • Газета «Український футбол» за 12 вересня 2017 року, № 69-70, с. 8
  • Володимир Карпович, Петро Григорович. Український спортовий клюб «Довбуш»-Чернівці та український спорт на Буковині 1920—1940. — Чикаго, 1984. — с. 53-59
  • Володимир Баняс. Забуті турніри футболу України 1920-х — 1940-х за участі найсильніших клубів. — К.: [самвидав], 2017. — с. 2—5
  • На зеленій мураві. Ретроспективний альманах газети «Український футбол» / упоряд. Володимир Баняс. — К.: [самвидав], 2017. — с. 91—92

Посилання[ред.ред. код]