Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського | ||||
 | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | Літературна премія Вінницької ОДА та неурядових організацій | |||
| Вручається: | літераторам, творчим діячам | |||
| Підстава | здобутки у жанрах сатири та гумору, за популяризацію творчості Степана Руданського | |||
| Статус | вручається | |||
| На честь: | Руданський Степан Васильович | |||
| Нагородження | ||||
| Засновано: | 1994 | |||
| Нагороджені: | ||||
| Черговість | ||||
| Відповідає | Вінницька обласна державна адміністрація, Вінницька обласна організація Національної спілки письменників України, Вінницький курень гумористів імені Степана Руданського | |||
Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського — премія українським творчим особистостям за здобутки у жанрах сатири і гумору на вшанування пам'яті видатного українського письменника.
Історія[ред. | ред. код]
Заснована у 1994 р. колективним сільськогосподарським підприємством ім. С. Руданського села Хомутинці Калинівського району Вінницької області та Вінницькою організацією НСПУ. Положення про премію розробив письменник-байкар Гарматюк Анатолій Панасович (1936—2006). Спочатку вона мала обласний статус, передбачала три лауреатських місця за ранжиром і була суто літературною. Серед трьох щорічних лауреатів могли опинитися письменники, діячі мистецтва, художники-карикатуристи. Одначе, майже одразу після започаткування свят сатири та гумору на батьківщині С. Руданського у Хомутинцях, ті набули республіканського масштабу. У 2000—2002 рр. через економічну скруту та відсутність фінансування премія не вручалась. В 2003 р. її профінансувала громадська організація «Конгрес української інтелігенції Вінницької області» та її керівник Кобець Василь Дмитрович, а у 2006 р. вона перетворилась на літературно-мистецьку і отримала всеукраїнський статус. Патронат над премією взяла на себе Вінницька обласна державна адміністрація. До когорти лауреатів додалися журналісти, кінематографісти, науковці, артисти і музичні колективи.[1]
У 2013 р. ще одну літературну премію імені С. Руданського, яка має обласний статус, засновано Кримською республіканською організацією НСПУ.[2]
Лауреати[ред. | ред. код]
1994[ред. | ред. код]
- Анатолій Гарматюк, письменник з Вінниці.
- Володимир Рабенчук — автор сценарію, Лариса Червона — режисер, Ігор Міхеєв — оператор (за документальний фільм про С. Руданського «Смерті першої не пригадую»).
1995[ред. | ред. код]
- Анатолій Бортняк, поет з Вінниці.
- Василь Кравчук — письменник з Хмельницької області.
- Олександр Височанський — письменник з Вінницької області.
1996[ред. | ред. код]
- Валентина Козак — поетеса з Вінниці.
- Валентина Степаненко — поетеса з Вінниці.
- Народний самодіяльний ансамбль Калинівського районного будинку культури «Кумасеньки», Вінницька область.
1997[ред. | ред. код]
- Леонід Куций — поет з Вінниці.
- Василь Петренко — художник-карикатурист із Вінниці.
- Микола Шапошник — письменник з Черкаської області.
1998[ред. | ред. код]
- Микола Білокопитов — поет із Запорізької області.
- Віктор Мельник — письменник з Вінниці.
- Чоловічий народний подільський квартет «Народні візерунки» (за концертну програму 1997 р. — "Пісні на слова С. Руданського, м. Калинівка Вінницької області.
1999[ред. | ред. код]
- Василь Коряк — письменник з Вінниці.
- Пилип Юрик — письменник із Запорізької області.
- Сергій Алексеєв — радіожурналіст, літератор з Вінниці.
2003[ред. | ред. код]
- Микола Сарахан — журналіст з Вінницької області.
- Василь Демідас — начальник відділу культури та туризму Калинівської райдержадміністрації.
2004[ред. | ред. код]
- Богдан Бастюк — письменник з Тернопільської області.
- Петро Осадчук — письменник з Києва.
2005[ред. | ред. код]
- брати Борис та Костянтин Хоменки — літератори-науковці з Вінниці.[3]
- Данило Кононенко — письменник з Автономної Республіки Крим.
2006[ред. | ред. код]
- Петро Ребро — письменник із Запоріжжя.[4]
- Юлія Грош — директор музею С. Руданського у с. Хомутинці Калинівського району Вінницької області.
2007[ред. | ред. код]
- Никанор Дубицький — письменник з Вінницької області.[5]
2008[ред. | ред. код]
- Володимир Красіленко — письменник з Вінниці.[6]
2009[ред. | ред. код]
- Євген Білоусов — дитячий письменник з Автономної Республіки Крим.[7]
2010[ред. | ред. код]
- Олексій Боржковський — правнучатий племінник С. Руданського, краєзнавець, дослідник життєвого шляху поета, пропагандист його творчості; м. Житомир.[8]
2011[ред. | ред. код]
- Святослав Максимчук — народний артист України, театральний актор, пропагандист творчості С. Руданського, м. Львів.[9]
2012[ред. | ред. код]
- Ганна Секрет — заслужений журналіст України, режисер і ведуча телепередач про свято сатири і гумору імені С. Руданського, м. Вінниця.[10]
2013[ред. | ред. код]
- Олег Чорногуз — письменник з Києва за роман «Самогубець за покликанням» та п'єсу «За десять відсотків».[11]
2014[ред. | ред. код]
- Григорій Гайовий — письменник з Києва за книгу політичної сатири «Б'ю на сполох».[12]
2015[ред. | ред. код]
- Олексій Бойко — письменник з с. Пиків на Вінниччині за книгу сатири й гумору «Танці в кропиві».[13]
2016[ред. | ред. код]
- Оксана Мудрик — директорка Музею Степана Руданського у с. Хомутинцях Калинівського району на Вінниччині за громадську та популяризаторську діяльність.[14]
2017[ред. | ред. код]
- Тетяна Космеда, Тетяна Осіпова, Наталія Піддубна — авторський колектив ХНПУ ім. Г. Сковороди за монографію «Степан Руданський: феномен моделювання „живого“ мовлення українців» (2015).[15]
2018[ред. | ред. код]
- Вадим Вітковський — письменник з Вінниці за книгу «УсмішеЧКи. Невигадані історії» (2018).[16]
2019[ред. | ред. код]
- Михайло Пасічник (Бердичів) — за двотомник політичної сатири «Двовійна» (І премія);
- Юрій Береза — (Рівне) за книгу сатири і гумору «Що кому» (ІІ премія);
- Марія Катічева (Калинівка) — за збірку віршів «Тобі присвячую, земляче» (III премія).[17]
2020[ред. | ред. код]
- Микола Юрчишин (Київ) — за збірку гумористичних та сатиричних творів «Нічний приблуда»;
- Олена Вітенко (Вінниця) — за книжки сатири і гумору «У своїй Європі» і «Всяко жнеться»;
- Сергій Коваль (Київ) — за книгу «ПереВибране».[18]
2021[ред. | ред. код]
- Борис Пентюк (Вінниця) — за книгу «Степан Руданський. Сторінки духовності»;
- Микола Пасічник (Вінниця) — за книгу сатири і гумору «Кордебалети»;
- Зоя Красуляк (Вінниця) — за збірку гумору «Кава з пінкою».[19]
2022[ред. | ред. код]
- Василь Рудик (Одеська область) — за сатиричний роман «Слуга народу»;
- Віталй Кирницький — за аудіо альбом з читанням сатири і гумору «Кому чого бракує»;
- Олена Дяченко (смт Тростянець Гайсинського району) — за авторські гумористичні відео сюжети аматорського гумористичного дуету «Королеви гумору».[20]
2023[ред. | ред. код]
- Микола Завальний (смт Крижопіль) — за збірку сатири «Електрична жінка»;
- Святослав Васильчук (м. Житомир) — за книгу «Із славетного роду Руданських»;
- Аматорський театральний колектив «Сміхограй» (м. Калинівка);
- Студентський молодіжний театр «Сатирикон» (Тульчинський фаховий коледж культури).[21]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені [[Руданський Степан Васильович|Степана Руданського]]. Положення. Архів оригіналу за 28 червня 2010. Процитовано 25 вересня 2009.
- ↑ Положення про літературну премію імені Степана Руданського [[Руданський Степан Васильович|Степана Руданського]]: премії [[Автономна Республіка Крим|Автономної Республіки Крим]] // [[Кримська світлиця]]. — 2013. — № 15. — 12 квітня. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 1 грудня 2013.
- ↑ Машевцев Анатолій. 5-річний Альоша Гуцал виборов перше місце в обласному конкурсі сатири і гумору. А літературну премію імені Степана Руданського вручено братам Хоменкам // 33 канал. — 2005. — 26 січня. [Архівовано 7 серпня 2008 у Wayback Machine.]
- ↑ [[Мельник Віктор Іванович (поет)|Віктор Мельник]]. …А найсмішнішому — п'ять тисяч: [[Ребро Петро Павлович|Петру Ребру]] присуджено Всеукраїнську літературну премію імені [[Руданський Степан Васильович|Степана Руданського]] // [[Україна молода]]. — 2007. — 16 січня. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 28 грудня 2008.
- ↑ Павлов, Анатолій. За «Дулю з маком» дали премію Степана Руданського [Текст]: [Гуморист з Мурованих Курилівців Никанор Дубицький за ряд своїх творів отримав премію] / А. Павлов // Подільська радниця. — 2008. — 30 січня. — С. 4.
- ↑ Горбанський, Павло. Премія за сатиру на «помаранч» [Текст]: [лауреатом Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського став поет-сатирик Володимир Красіленко. Його книжка «Помаранчевий синдром» увібрала все найкраще, написане автором упродовж останніх років] / П. Горбанський // 20 хвилин. — 2008. — 29-30 грудня. — С. 3.
- ↑ Сегеда, Юрій. Присуджено «веселу» премію [Текст]: [Преміальне «золото» здобув Євген Білоусов з Феодосії за книгу "Степан Руданський — поет і лікар] / Ю. Сегеда // Вінниччина. — 2010. — 8 січня. — С. 20.
- ↑ Куций, Л. Нові лауреати та дипломанти: [звання лауреата Всеукраїнської літературно — мистецької премії імені С. Руданського здобув військовий лікар, активний громадський діяч Олексій Боржковський] / Л. Л. Куций // Вінницька газета (Спец. вип. газ. «П'ятниця»). — 2011. — 14 січня. — С. 10.
- ↑ Куций, Л. Визначено лауреата літературно-мистецької премії імені С. Руданського [Текст]: [ним став народний артист України С. Максимчук] / Л. Куций // Літературна Україна. — 2011. — 29 грудня. — С. 13 : іл.
- ↑ [[Секрет Ганна Василівна|Ганна Секрет]] — лауреат премії імені [[Руданський Степан Васильович|С. Руданського]] // сайт Ukr.net. — 2012. — 24 грудня. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1 грудня 2013.
- ↑ У Вінниці визначили лауреатів премії ім. Степана Руданського // Вінницький бізнес-портал Vinbazar. 2013. — 27 грудня. Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 20 грудня 2014.
- ↑ Бобрусь, Ольга. Премія Руданського поїхала з [[Вінниця|Вінниці]] у [[Київ]] // 20 хвилин. — 2014. — 20 грудня. Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 20 грудня 2014.
- ↑ Визначено переможців Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського за 2015 рік // Сайт [[Вінницька обласна державна адміністрація|Вінницької обласної державної адміністрації]]. — 2015. — 22 грудня. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 24 грудня 2015.
- ↑ Лауреати літературної премії імені Степана Руданського за 2016 рік // Сайт [[Вінницька обласна організація НСПУ|Вінницької обласної організації НСПУ]] «Краснослов». — 2016. — 9 грудня. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 28 грудня 2016.
- ↑ Літературну премію ім. С. Руданського за 2017 р. отримав колектив авторів за монографію про творчість славетного земляка // Сайт Вінницької обласної організації НСПУ. — 2017. — 22 грудня. Архів оригіналу за 26 грудня 2017. Процитовано 25 грудня 2017.
- ↑ На Вінниччині визначено лауреата та дипломантів Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського // Офіційний сайт Вінницької обласної державної адміністрації. — 2018. — 26 грудня. Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 28 грудня 2018.
- ↑ На Вінниччині визначено переможців Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського у 2019 році // Офіційний сайт Вінницької обласної державної адміністрації. — 2019. — 10 грудня. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
- ↑ На Вінниччині визначено переможців Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського у 2020 році. — Офіційний сайт Вінницької обласної державної адміністрації. — 2020. — 29 грудня. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 5 січня 2021.
- ↑ На Вінниччині визначили переможців Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського у 2021 році. — Офіційний сайт Вінницької обласної державної адміністрації. — 2021. — 20 грудня. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- ↑ Всеукраїнська премія ім. С. Руданського визначила своїх лауреатів // Сайт ВОО НСПУ «Краснослов». — 2022. — 15 грудня
- ↑ Літературна премія Руданського назвала переможців // Сайт НСПУ. — 2023. — 22 лютого.
Джерела та посилання[ред. | ред. код]
- Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського. Положення [Архівовано 28 червня 2010 у Wayback Machine.]
- Премія імені Степана Руданського [Текст]: конкурсне журі: [із Положення про премію] // Літературна Україна. — 2011. — 20 жовтня. — С. 7.
- З-над Божої ріки. Літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — С. 293—294.
- Маслов, Олег. Літературні премії в Україні, або Як письменнику «вийти в люди» // сайт «Друг читача». — 2010. — 27 квітня. [Архівовано 4 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Куций, Л. Українські гумористи на Всеукраїнському «рингу» у Вінниці [Текст]: [про учасників конкурсу на здобуття Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського] / Л. Куций // Вінницька газета (Спец. вип. газ. «П'ятниця»). — 2010. — 15 січня. — С. 13.
- Свято сатири та гумору на честь С. Руданського // Новини культурного життя Вінниці. — 2012. — 8 січня. [Архівовано 19 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Куций, Л. Всеукраїнська літературно-мистецька премія ім. С. Руданського [Текст]: [початок прийому творів на здобуття премії] / Л. Куций // Літературна Україна. — 2013. — 2. — С. 2.
- [[https://web.archive.org/web/20131014223254/http://krasnoslov.org.ua/category/main/ Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Сайт Вінницької обласної організації НСПУ]