Церква християн віри євангельської України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Церква християн віри євангельської України (ЦХВЄУ) — найбільше всеукраїнське об'єднання п'ятидесятницьких громад (християн віри євангельської), в яке входять 24 обласних об'єднань церков ХВЄ, АР Крим та одне міське (м. Київ). На початок 2015 р. нараховувала 1576 громад та 111 097 членів церкви.

Назва об'єднання[ред.ред. код]

До 1 квітня 2004 р. об'єднання носило назву Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської (п'ятидидесятників). 1 квітня 2004 р. на позачерговому з'їзді, що проходив у Чернівцях, було прийняте рішення про зміну назви на Церкву християн віри євангельської України[1]. Але, враховуючи чинне законодавство України, яке на той час і дотепер не передбачає юридичної реєстрації Церкви, а лише об'єднання релігійних громад, юридична назва залишилася старою. Тому існує дві назви: юридична (ВСЦХВЄп) та фактична — Церква християн віри євангельської України, яка використовується у внутрішньому житті об'єднання та громад, у ЗМІ, взаємостосунках з іншими Церквами, тощо.

Історія[ред.ред. код]

Див. П'ятидесятництво в Україні

Історія створення (відновлення)[ред.ред. код]

У післявоєнний період п'ятидесятники було роздрібленими на кілька об᾽єднань, де були свої визнані керівники. Загального центру не існувало. Значна частина церков входила у ВСЕХБ (рос.абревіатура — Всесоюзный союз евангельских христиан-баптистов), у якому працювали деякі керівники, що представляли п'ятидесятницькі церкви (Г. Г. Понурко, Д. І. Пономарчук, Д. Л. Вознюк, Р. І. Білас, В. С. Глуховський). Починаючи з 1968 року була дозволена реєстрація п'ятидесятницьких церков незалежно від ВСЕХБ. За станом на 1989 рік в Україні існувало близько 200 автономно зареєстрованих церков п'ятидесятників, діяльність яких координувала Рада Пресвітерів, у складі якої були В. І. Озеруга, Ф. А. Вознюк, Н. П. Рещиковець, П. В. Сердіченко, Я. Д. Кобилінский. Інші церкви не були зареєстровані, однак мали свій керівний центр (В. І. Бєлих, І. А. Левчук, І. П. Федотов, В. Г. Мурашкін, І. І. Южаков, В. Г. Прудников, Я. Г. Приходько, М. М. Камінський, М. А. Мельник та ін.)

У період після перебудови почалася робота з відновлення діяльності Союзу п'ятидесятників, що була організована оргкомітетом, до складу якого входили: Р. І. Білас, В. М. Боєчко, А. С. Гринчук, Н. А. Гущин, А. П. Ільчук, М. М. Камінський, Ф. К. Марчук, М. А. Мельник, В. І. Озеруга, Н. П. Рещиковець, П. В. Сердіченко, С. П. Цвор, Г. Ф. Черненко.

25-26 травня 1990 року в Коростені був проведений Всеукраїнський з'їзд, на якому була відновлена діяльність Союзу християн віри євангельської (п'ятидесятників), що об'єднав у своїх рядах помісні церкви, що належали раніше до різних груп: зареєстрованих у ВСЄХБ, зареєстрованих автономно і незареєстрованних церков ХВЄ і ХЄВ. Об'єднання отримало назву Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської (п'ятидесятників) і стало правонаступником Всепольського Союзу християн віри євангельської. Головою відновленого Союзу був обраний Микола Адамович Мельник, який залишався на цій посаді до 1998 року[2].

Союз церков христан віри євангельської України при відновленні своєї діяльності в 1990 році нараховував близько 430 церков з 55 тис. членів.

19-21 травня 1998 р. на Всеукраїнському з'їзді, що відбувся в Києві, головою ВСЦХВЄп обрано Михайла Степановича Паночка, який переобирався на черговий термін під час чергових з'їздів у 2002, 2006, 2010 та 2014 роках[3].

1 квітня 2004 р. на позачерговому з'їзді, що проходив у Чернівцях, прийняте рішення про зміну назви на Церкву християн віри євангельської України.

Віровчення[ред.ред. код]

Див. Віровчення Церкви ХВЄ України

Підпорядкування обласних об'єднань та місцевих громад Церкві ХВЄ України[ред.ред. код]

Дім молитви церкви «Благодать», с. Софіївська Борщагівка

Згідно уставу Церкви обласні об'єднання і місцеві громади входять до складу ЦХВЄУ на добровільних засадах. Духовні, організаційні, фінансові та господарські питання вирішуються кожною місцевою громадою на засадах самоврядування. Хоча Церква має спільне для всіх громад віровчення, на практиці кожна громада може мати свої історичні чи географічні особливості щодо другорядних питань, які не суперечать віровченню[4]. Рішення, які приймаються правлінням чи комітетом Церкви ХВЄ України носять, як правило, рекомендаційний характер. Кожна місцева громада має право самостійно входити чи виходити зі складу ЦХВЄУ.

Керівні органи[ред.ред. код]

Головним керівним органом ЦХВЄУ є з'їзди, які проводяться кожних 4 роки (можуть проводитися позачергові з'їзди) та щорічні конференції. В період між з'їздами керівними органами є правління та комітет Церкви, яким підпорядковується старший єпископ ЦХВЄУ.

До складу правління входять: старший єпископ ЦХВЄУ, перший заступник старшого єпископа, регіональні заступники старшого єпископа, скарбник та голова ревізійної комісії.

Комітет церкви ХВЄ України, 2010 р.

До складу комітету входять члени правління, голови обласних об'єднань, заступники голів найбільших обласних об'єднань, керівники відділів, члени Ради старійшин, головний редактор журналу «Благовісник».

Голова Церкви ХВЄ України[ред.ред. код]

Голова Церкви ХВЄ України обирається з'їздом на 4-річний термін з правом подальшого переобрання. Згідно Уставу Церкви ним може бути обраний будь-який служитель.

Офіційна назва посади голови об'єднання: Президент Всеукраїнського союзу церков християн віри євангельської (п'ятидесятників). У внутрішньому житті використовується назва: старший єпископ (що одночасно є і духовним саном)

Як президент ВСЦХВЄУ він представляє церкву перед державою, суспільством та іншими церквами. Як старший єпископ здійснює душеопікунську роботу серед місцевих церков, проводить зустрічі, наради зі служителями та відділами.

На даний час старшим єпископом Церкви ХВЄ України є Михайло Степанович Паночко.

Поширення і чисельність віруючих[ред.ред. код]

У Церкві ХВЄ України діє фіксоване членство.

Церква ХВЄ України діє у всіх областях країни. За кількістю громад лідирують Рівненська, Волинська[5], Чернівецька та Тернопільська області. Після анексії Криму Росією статус церков союзу в автономній республіці Крим і Севастополі залишається неврегульованим; юридично кримські громади змушені перереєстровуватися, щоб не залишитися поза законом, фактично залишаються в складі Церкви ХВЄ України.

До складу Церкви також входять 7 церков в Іспанії, 2 в Польщі, які засновані українськими заробітчанами[6].

Звіт старшого єпископа Церкви ХВЄ України Михайла Паночка на щорічній конференції, 26 березня 2015 р., м. Київ

За кількістю офіційно зареєстрованих релігійних об'єднань даний ЦХВЄУ знаходиться на п'ятому місці в країні[7]. Якщо в 1990 році союз об'єднував 430 громад з 55 тис. членами[8], то до 1999 року він збільшився до 901 громади з 88 тис. членами. На початок 2015 р. нараховувала 1576 громад та 111 097 членів церкви.

Зовнішнє представництво[ред.ред. код]

Церква ХВЄ України входить до Міжнародної асоціації християн віри євангельської.

Церква ХВЄ України є членом Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій[9], Всеукраїнської ради протестантських церков[10], Українського Біблійного товариства, Громадської ради з питань співпраці з релігійними організаціями при Міністерстві закордонних справ України.

Соціальне служіння[ред.ред. код]

Церква ХВЄ України з початку 1990-х років і дотепер проводить активну соціальну роботу. При об'єднанні працює відділ соціального служіння[11]. Близько 30 місій всеукраїнського та регіонального масштабу працюють в сфері надання гуманітарної, лікарської допомоги малозабезпеченим, неповносправним, потерпілим від природних чи техногенних катастроф. Діє близько 70 реабілітаційних центрів для нарко- та алкоголезалежних[12]. Церква стала ініціатором створення  місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі» для роботи в пенітенціарних закладах[13], є одним із засновників громадської організації християнських центрів реабілітації. В рамках співпраці з альянсом «Україна без сиріт» ведеться робота по заохоченню віруючих створювати будинки сімейного типу та брати на усиновлення сиріт. При обласних об'єднаннях та місцевих громадах діє близько 30 дитячих будинків різного типу.

Місіонерська діяльність[ред.ред. код]

Церква ХВЄ України проводить активну місіонерську діяльність через місцеві громади, місіонерські організації та окремих місіонерів.

При ЦХВЄУ діє 2 основні місіонерські організації: «Голос надії» (Луцьк) та «Добрий самарянин» (Рівне).

Видання[ред.ред. код]

Церква ХВЄ України має офіційне друковане видання журнал «Благовісник» (редактор Юрій Вавринюк) та газету «За віру євангельську».

Крім того близько 30 періодичних видань видаються силами обласних об'єднань, місій та громад.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Журнал "Благовісник", 2,2004 (укр.). с. 55–56. 
  2. Зародження та розвиток п’ятидесятницького руху в Україні. blag.org.ua. Процитовано 2016-03-07. 
  3. Журнал "Благовісник", 2,1998. 
  4. Віровчення Церкви християн віри євангельської України. www.vhve.com.ua. Процитовано 2016-03-07. 
  5. Статистичні дані. www.vhve.com.ua. Процитовано 2016-03-07. 
  6. Ирина. У Барселоні відкрито нову місіонерську церкву ХВЄ. www.chve.org.ua. Процитовано 2016-03-07. 
  7. Релігійні організації в Україні (станом на 1 січня 2015 р.). risu.org.ua. Процитовано 2016-03-07. 
  8. Мокієнко М. М. (2007). Особливості трансформації п'ятидесятницьких релігійних центрів в Україні (1988–2004 рр.) (укр.) // гл. ред. Турченко Ф. Г. (укр.). Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, : журнал. — Запоріжжя: Просвіта,. — Вип. 21. — С. 268-274. 
  9. Члени Ради. vrciro.org.ua. Процитовано 2016-03-07. 
  10. ПРО РЄПЦУ. repcu.org. Процитовано 2016-03-07. 
  11. Відділ соціального служіння. www.chve.org.ua. Процитовано 2016-03-07. 
  12. Рустам ФАТУЛЛАЄВ: «Соціальне служіння — ворота для проповіді Євангелії». blag.org.ua. Процитовано 2016-03-07. 
  13. Українська міжконфесійна місія «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі» просуває впровадження закону про в'язничне капеланство » Релігія в Україні. Вера и религия. Философия и религия в Украине. www.religion.in.ua. Процитовано 2016-03-07. 

Посилання[ред.ред. код]