Вступ Польщі до Європейського Союзу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Польська заявка на вступ до ЄС
Статус
Держава-учасник ЄС
Заявку подано 5 квітня 1994
Заявку схвалено 9-10 грудня 1994
Початок перемовин 31 березня 1998
Прогрес
Польща вступила до ЄС — 1 травня 2004
Хід скринінгу
100% виконано
Закриті розділи
100% виконано
Хід ратифікації
100% виконано
Статистичне порівняння
Європейський Союз Європейський Союз
Населення▼ 447,007,596[1]
Площа4,233,262 км2
1,634,472 sq mi
ВВП (ПКС)▲ $21,5 трлн.[2]
Повний
▲ $48,304[2]
На душу населення
ВВП (номінал) на душу населення $17,0 трлн.[2]
Повний
$40,995[2]
На душу населення
ІЛР▲ 0,911
Джині30.2
Відмінності після вступу до ЄС
Увесь ЄС
Населення ЄС
Площа ЄС
Нова офіційна мовапольська
ІЛР
Джині
Середній член ЄС
Сер. населення членів
Сер. площа членів
ВВП
ВВП на душу населення
Вебсайт
Ця стаття про процес переговорів про вступ. Про широкий погляд на відносини між Європейським Союзом і Польщею див. Польща в Європейському Союзі.

Вступ Польщі до Європейського Союзу (пол. Akcesja Polski do Unii Europejskiej) — процес, який дозволив Республіці Польща приєднатися до Європейського Союзу 1 травня 2004 року[3], під час першого етапу п'ятого розширення Європейського Союзу. Таким чином, Європейський Союз був розширений до 25 держав-членів (Польща увійшла одночасно з 9 іншими державами[N 1]).

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Розширення Європейського Союзу (2004)

Початкова ситуація[ред. | ред. код]

16 вересня 1988 року Польща та Європейське співтовариство встановлюють дипломатичні відносини. Через рік 19 вересня 1989 року у Варшаві між ними підписана угода про торговельно-економічне співробітництво.[4]

Політичні зміни після 1989 року та створення Польської Третьої Республіки дали змогу розпочати переговори про асоціацію Польщі з Європейськими Співтовариствами. Почалися офіційні переговори 22 грудня 1990 року[5] і закінчився на 16 грудня 1991 року шляхом підписання Угоди про асоціацію між Республікою Польща та Європейськими Співтовариствами.[6] Цей договір набув чинности 11 лютого 1994 року, через три місяці після набрання чинности Договору про Європейський Союз.

Подання кандидатури[ред. | ред. код]

Європейська рада на засіданні в Копенгагені підтвердила, що країни Центральної та Східної Європи приєднаються до Європейського Союзу після виконання економічних (критерії конвергенції) та політичних (Копенгагенські критерії) критеріїв. 5 квітня 1994 року Вальдемар Павляк звернувся до Теодороса Пангалоса, міністра закордонних справ Греції та діючого президента Ради Європейського Союзу[7], з листом, у якому він офіційно просив Польщу приєднатися до Європейського Союзу.

Уряд Республіки Польща має честь подати Вам заявку на членство в Європейському Союзі, подану Республікою Польща відповідно до статті O Договору про Європейський Союз, і повідомити Вам, що Польща готова розпочати переговори про його прийняття в установленому порядку.
— Вальдемар Павляк, Офіційна заявка Польщі на членство в Європейському Союзі[8]

На Європейській раді в Ессені 9-10 грудня 1994 року, держави-члени підтвердили своє бажання розширитися до асоційованих країн і прийняли стратегію перед вступом, яка полягає у визначенні сфер і форм співпраці, які вважаються важливими для прискорення інтеграції.

Ця стратегія, Біла книга, що готує асоційовані держави Центральної та Східної Європи до їхньої інтеграції у внутрішній ринок Союзу, була прийнята Європейською радою в Каннах у 1995 році.[9] Вона визначає пріоритетні заходи, які необхідно вжити, а також шлях транспонування acquis communautaire.[9] Комісія публікує на основі «Порядку денного 2000», складеного на основі відповідей на анкету, яка була надана країнам-кандидатам, перелік країн, з якими можна швидко розпочати переговори.[9]

Сейм прийняв «Національну стратегію інтеграції» (SNI) у травні 1997 року. SNI формулює конкретні завдання щодо членства в ЄС та шляхи їх виконання. Цю стратегію розробив «Офіс з інтеграції до Європейського Союзу».[9] Таким чином, його цілі полягали в тому, щоб прискорити та скерувати роботу уряду, а також допомогти підвищити обізнаність суспільства. Зокрема, передбачалася можлива участь в Економічному і валютному союзі. Національна програма підготовки до членства від 23 червня 1998 року змінювалася щороку для вдосконалення стратегій переговорів.

Перемовини[ред. | ред. код]

Згідно з думкою Європейської комісії 16 липня 1997 року, Європейська Рада Люксембурга 12-13 грудня 1997 року вирішила розпочати переговори про вступ з п'ятьма країнами Центральної та Східної Європи (Польщею, Чехією, Угорщиною, Словенією та Естонією) та Кіпром.

Процес розширення ЄС було розпочато на засіданні Ради з загальних питань 30 березня 1998 року. Почалися переговори 31 березня 1998 року в Брюсселі. Головами польської переговорної групи (Polskiego Zespołu Negocjacyjnego - PZN): Яцек Саріуш-Вольський (1997-2001) та Данута Хюбнер (2001-2004).

Метою переговорів було встановлення спільної позиції між Президентом PZN та Європейським комісаром з питань розширення, щоб подати її на затвердження Європейській комісії. Метою переговорів була підготовка Договору про приєднання, який був прийнятий на останньому засіданні Міжурядової конференції з питань приєднання.

Вступ[ред. | ред. код]

Докладніше: Референдум щодо членства Польщі в Європейському Союзі 2003 року

Договір про приєднання, за умови його схвалення та прийняття абсолютною більшістю голосів Європейським парламентом (9 квітня 2003 р.) та одноголосно Радою Європейського Союзу (14 квітня 2003 р.), має бути ратифікований усіма державами-членами відповідно до їхніх відповідних конституційні вимоги (крім Ірландії, де вона була ратифікована на національному референдумі, інші держави-члени ратифікували її через парламент). Договір набув чинності після завершення процедури ратифікації ЄС. У Польщі процес встуру відбувся на загальнонаціональному референдумі 7-8 червня 2003 р. Полякам було поставлене запитання:

Чи згодні Ви на вступ Республіки Польща до Європейського Союзу?
— Питання на референдумі
Оригінальний текст (пол.)
Czy wyraża Pan/Pani zgodę na przystąpienie Rzeczypospolitej Polskiej do Unii Europejskiej?

Згідно з офіційними результатами Państwowa Komisja Wyborcza (Національної виборчої комісії), на виборчі дільниці прийшли 58,85% тих, хто має право голосу (тобто 17 586 215 осіб із 29 868 474 осіб, які мають право голосу), і з них 75% відповіли «так» на це питання (13 516 612). З них 22,55% (або 3 936 012) відповіли «ні». Крім того, було 126 194 недійсних бюлетенів.

1 травня 2004 року Польща стала повноправним членом Європейського Союзу разом з дев'ятьма іншими європейськими країнами.[10]

Хронологія[ред. | ред. код]

Дата Подія
16 вересня 1988 Встановлення дипломатичних відносин між Польщею та Європейськими Співтовариствами.
14 липня 1989 Запис на участь у програмі PHARE.
19 вересня 1989 Підписання угоди про торговельно-торговельне та економічне співробітництво.
26 лютого 1990 Призначення посла Польщі в Європейських Співтовариствах Яна Кулаковського.
25 травня 1990 Польща представила пропозицію розпочати переговори щодо угоди про асоціацію.
26 січня 1991 Призначення Урядового агента з питань європейської інтеграції та іноземної допомоги: Сарюш-Вольський.
16 грудня 1991 Підписання Угоди про асоціацію між Польщею та Європейським Співтовариством.
11 березня 1992 року Набуття чинності торговими положеннями Угоди про асоціацію.
4 липня 1992 Ратифікація польським парламентом Європейської угоди.
16 червня 1992 Ратифікація Європейської угоди Європейським парламентом.
21-22 червня 1993 Підтвердження Європейською радою в Копенгагені вступу країн ЦСЄ до ЄС (після виконання ними Копенгагенських критеріїв).
7 березня 1994 Перше засідання Ради асоціації ЄС-Польща.
5 квітня 1994 Польща подає заявку на членство в ЄС в Атенах.
9-10 грудня 1994 Європейська рада Ессена: прийняття передвступної стратегії та підтвердження бажання ЄС поширитися на асоційовані країни.
26-27 червня 1995 Підтвердження стратегії Білої книги Польща-Європейський Союз.
3 жовтня 1996 Початок роботи Комітету з євроінтеграції.
28 січня 1997 Прийняття польським урядом стратегії національної інтеграції.
2 квітня 1997 Прийняття польським парламентом Конституції Польщі (стаття 90 щодо Європи).
12-13 грудня 1997 Рішення Європейської ради Люксембургу про початок переговорів про вступ з Польщею.
27 березня 1998 Призначення польським урядом групи переговорів.
31 березня 1998 Початок переговорів про вступ у Брюсселі.
23 червня 1998 Прийняття Урядом Республіки Польща першого видання Національної програми підготовки до вступу до ЄС.
4 травня 1999 Прийняття першої модифікації Національної програми підготовки до членства в ЄС.
14-15 грудня 2001 Прийняття декларації про майбутнє відновлюваної енергії в ЄС з міста Лаекен у Бельгії.
13 грудня 2002 Завершення переговорів про вступ на саміті в Копенгагені.
19 березня 2003 Європейський парламент голосує за звіт Комісії про розширення ЄС у 2004 році.
9 квітня 2003 Європейський парламент схвалив вступ 10 нових членів до ЄС[N 2], у тому числі Польщі.
14 квітня 2003 Рада Європейського Союзу віддана вступу 10 нових членів до ЄС[N 2], включаючи Польщу.
16 квітня 2003 Підписання Договору про приєднання в Афінах Польщею та 9 іншими країнами [N 2].
7-8 червня 2003 Референдум у Польщі про вступ до Європейського Союзу та ратифікацію Атенського договору.
13-15 квітня 2003 Заслуховування комісарів 10 pays, які вступають до ЄС[N 2] - Польща має Дануту Хюбнер як комісар.
11 травня 2004 року Набуття чинності Договором про приєднання: розширення ЄС до 10 нових країн[N 2], включаючи Польщу.

Перешкоди[ред. | ред. код]

Причини[ред. | ред. код]

Політична ідентичність[ред. | ред. код]

Ян Кулаковський, журналіст, політичний і профспілковий діяч, перший посол Польщі в ЄС, написав: «Польща, як і інші країни Центральної та Східної Європи, завжди була частиною сім’ї європейських народів».[11] Польща, за Кулаковським, зазнала комунізму, який був «політичною системою, чужою польській ідентичности».[12]

Економічна[ред. | ред. код]

Польща раніше була частиною РЕВ, конкуруючої економічної організації для країн комуністичного блоку.[13] Однак, коли блок розпався, традиційні клієнти Польщі зникли, що призвело до економічних проблем у країні.[13] Компанії, досі ізольовані від західного конкурентного середовища, опинилися в потребі реструктуризації, звідси потреба залучення іноземних інвестицій.[13]

Проблеми[ред. | ред. код]

Корупція[ред. | ред. код]

Корупція була однією з головних проблем членства, оскільки в Польщі вона виходить за межі судової системи.[14]

Державна служба[ред. | ред. код]

Однією з порушених проблем була низька кількість державних службовців, чисельність яких була недостатньою для забезпечення становлення незалежної, стабільної та компетентної державної служби.[15]

Справді, прийняття acquis communautaire вимагає впровадження нових стандартів, тоді як перевантаженість Сейму є важливою.[16] У липні 1999 року, закон запроваджує професіоналізацію керівників, щоб зробити їх незалежними щодо політичної небезпеки.[16] Однак різниця між низькими зарплатами на державній службі та вищими в приватному секторі призводить до відходу працівників з першого на другий, що, незважаючи на прогрес, досягнутий у цій сфері, шкодив проведеним реформам.[16]

Придбання землі іноземцями[ред. | ред. код]

Одним з труднощів було те, що стосуються «вільного руху товарів» та придбання землі іноземцями. Справді, вони повинні були отримати попередній дозвіл від Міністерства внутрішніх справ. За словами Іва Злотовського, побоювання щодо продажу землі іноземцям в основному були на заході, на територіях, відновлених у 1945 році поблизу німецького кордону.[17]

Громадська думка[ред. | ред. код]

Позиція політичних партій[ред. | ред. код]

Положення виборців за політичною приналежністю [18]
Ліворуч Так Ні Труднощі з відповіддю
Унія Свободи 94 % 1 % 5 %
Виборчий Альянс «Солідарність» 74 % 15 % 11 %
Союз демократичних лівих сил 56 % 32 % 12 %
Польська селянська партія 39 % 40 % 21 %

Еволюція[ред. | ред. код]

У наступній таблиці наведено результати опитувань, проведених Centrum Badania Opinii Społeczne, у яких було поставлене запитання:

«Якби сьогодні відбувся референдум про членство, ви були б за чи проти вступу до ЄС?»
Дата Так Ні Невизначені
1994 рік 78 % 4 % 18 %
Травень 1995 [19] 71 % 9 % 20 %
Травень 1996 [19] 81 % 8 % 11 %
Березень 1997 [20] 72 % 12 % 16 %
Квітень 1997 [21] 72 % 11 % 17 %
Липень 1997 [21] 72 % 12 % 16 %
Травень 1998 [22] 65 % 20 % 15 %
Серпень 1998 [22] 61 % 20 % 19 %
Грудень 1998 [22] 62 % 20 % 18 %
Січень 1999 64 % ? % ? %
Травень 1999 [23] 56 % 25 % 19 %
Червень 1999 55 % 26 % ? %
Листопад 1999 [23] 59 % 26 % 15 %
Лютий 2000 [23] 54 % 26 % 20 %
Травень 2000 [23] 60 % 24 % 16 %
Вересень 2000 [24] 54 % 26 % 20 %
Березень 2001 [24] 54 % 29 % 17 %
Березень 2002 [25] 66 % 25 % 9 %
Травень 2002 [25] 75 % 19 % 6 %
Липень 2002 [25] 67 % 23 % 10 %
Жовтень 2002 [25] 72 % 20 % 8 %
Квітень 2003 [26] 68 % 22 % 10 %

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Population on 1 January. ec.europa.eu. Eurostat. Процитовано 29 січня 2022.
  2. ↑ а б в г IMF World Economic Outlook Database, October 2017. International Monetary Fund. Архів оригіналу за 24 January 2018. Процитовано 22 грудня 2016.
  3. ↑ EUR-Lex - e50017 - EN - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 15 травня 2018.
  4. ↑ Commission Européenne - COMMUNIQUES DE PRESSE - Communiqué de presse - OPERATION PHARE - POLOGNE/HONGRIE : ASSISTANCE A LA RESTRUCTURATION DES ECONOMIES. europa.eu (фр.). Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 15 травня 2018.
  5. ↑ Commission Européenne - COMMUNIQUES DE PRESSE - Communiqué de presse - NEGOCIATION D'ACCORDS D'ASSOCIATION AVEC LA HONGRIE, LA POLOGNE ET LA TCHECOSLOVAQUIE. europa.eu (фр.). Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 15 травня 2018.
  6. ↑ Stanisław Parzymies, Stanislaw (1992). La Pologne et la Communauté européenne. Politique étrangère (fr-FR) . 57 (2): 387–393. doi:10.3406/polit.1992.4134. ISSN 0032-342X. Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 15 травня 2018.
  7. ↑ (La documentation française - chronologie de l'UE)
  8. ↑ (Pawlak, 1994)
  9. ↑ а б в г (Zlotowski, 1999)
  10. ↑ EUR-Lex - e50017 - EN - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 15 травня 2018.
  11. ↑ (Kułakowski, 1998, с. 241)
  12. ↑ (Zlotowski, 1999, с. 3)
  13. ↑ а б в (Zlotowski, 1999, с. 3)
  14. ↑ (Haenel et al. 2002, с. 74)
  15. ↑ (Haenel et al. 2002, с. 74)
  16. ↑ а б в (Zlotowski, 1999)
  17. ↑ (Zlotowski, 1999, с. 8)
  18. ↑ (Zlotowski, 1999)
  19. ↑ а б (CBOS 1997)
  20. ↑ (CBOS 1997)
  21. ↑ а б (CBOS 1998)
  22. ↑ а б в (CBOS 1999)
  23. ↑ а б в г (CBOS 2000)
  24. ↑ а б (CBOS 2001)
  25. ↑ а б в г (CBOS 2002)
  26. ↑ (CBOS 2003)

Цитати[ред. | ред. код]

  1. ↑ Це Кіпр, Чехія, Естонія, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія та Угорщина.
  2. ↑ а б в г д Це Кіпр, Чехія, Естонія, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія та Угорщина.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Історія
Створення (1958)
1-е розширення (1973)
2-е розширення (1981)
3-є розширення (1986)
Возз'єднання Німеччини (1990)
4-е розширення (1995)
5-е розширення (2004)
6-е розширення (2007)
7-е розширення (2013)
Кандидатки
Ведуть переговори
Заморожені переговори
Заявниці
Партнерські відносини
Східне партнерство
Північний вимір
Середземноморський союз
Митний союз
Угоди про вільну торгівлю
Інші географічно
країни Європи
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вступ_Польщі_до_Європейського_Союзу&oldid=42266610