Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень 2015)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні за січень 2015 року.

Список загиблих за січень 2015 року[ред.ред. код]

Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по батькові
Про особу Дата смерті Обставини смерті

Січень[ред.ред. код]

1801 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Подфедько Любомир Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-07-29 29 липня 1987, Демня (Миколаївський район) Львівська область. Солдат, гранатометник 80-ї ОАеМБр. За фахом — електрика, працював на будівництві. Мобілізований 15.08.2014, з 11.11.2014 брав участь в АТО поблизу Донецька. Залишились батьки та троє братів. 02015-01-01 1 січня 2015 Загинув під час атаки російських бойовиків на новий термінал Міжнародного аеропорту «Донецьк», яка розпочалась близько 23:00, — під ногами бійця розірвалась ворожа граната. Похований в с. Демня[1].
1802 128-а механізована бригада.svg Україна Кабанець Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-05-23 23 травня 1973, Красна Слобідка Обухівський район Київська область. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Останні три місяці утримував бойові позиції на блокпості під Чорнухине Перевальського району Луганщини. 7 грудня 2014 року за станом здоров'я вимушений був повернутися із зони АТО. 02015-01-03 3 січня 2015 Переніс операцію на внутрішніх органах у Київському військовому шпиталі та був направлений в Ірпінський військовий шпиталь на реабілітацію. Вночі на 3 січня серце бійця зупинилося.[2]
1803 Звіробій.png Україна Корчовний Роман Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-01-11 11 січня 1970, Київ (район Святошин). Молодший сержант, військовослужбовець 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» (Десна). Призваний за мобілізацією. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, донька 1991 р.н. і син 1996 р.н. 02015-01-05 5 січня 2015 Помер під час несення служби на бойовому посту з охорони військового містечка, не витримало серце. Похований на Берковецькому цвинтарі.[3]
1804 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Бабічев Сергій Ігорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-02-15 15 лютого 1993, Сартана Іллічівський район (Маріуполь) Донецька область. Молодший сержант, водій 1-го відділення взводу спеціальних автомобілів роти МТЗ в/ч 3066 Північного ОТО Національної гвардії України. Відряджений для забезпечення ротації підрозділів батальйону оперативного призначення імені Кульчицького. Навесні 2011 року був призваний на військову службу, з квітня 2013 служив за контрактом. Залишилися мати, вітчим, сестра та наречена. 02015-01-05 5 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Сартані[4][5]
1805 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Бурка Віктор Павлович
(Позивний «Дядя Вітя»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01966-02-23 23 лютого 1966, проживав у м. Київ. Старший солдат резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Був приватним підприємцем. До лав батальйону записався навесні одразу після Революції Гідності, в якій брав активну участь. Залишилась 18-річна донька. 02015-01-05 5 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані.[4][6]
1806 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Герасимюк Тарас Павлович
(Позивний «Одиночка»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-01-10 10 січня 1995, 19 років, Городище-2 (Луцький район) Волинська область. Солдат резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності. Залишилися батьки. 02015-01-05 5 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. 8 січня з Тарасом попрощались у Луцьку. Похований у с. Городище-2.[4][7]
1807 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Зубчук Роман Валентинович
(Позивний «Маріман»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-11-13 13 листопада 1993, Демидівка Рівненська область. Старший солдат резерву, командир відділення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Закінчив Демидівське вище професійне училище № 25, був старшим громадським тренером загальної фізпідготовки, чемпіоном обласних змагань з легкої атлетики. Служив матросом у Військово-морських силах України в Севастополі у званні сержанта. З перших днів Революції Гідності був активним її учасником, записавшись до медичної служби Майдану.
Роман Зубчук в студії «Громадського ТБ», березень 2014.
02015-01-05 5 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Демидівці.[4][8]
1808 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Каплуненко Ігор Валентинович
(Позивний «Старшина»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01968-03-09 9 березня 1968, Біла Церква Київська область. Старшина резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активіст Білоцерківського Євромайдану, член Громадського формування «Щит». З початком АТО допомагав бійцям Нацгвардії як волонтер, згодом записався добровольцем. Залишилася дружина, двоє дітей та внучка. 02015-01-05 5 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Білій Церкві.[4][9]
1809 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Лінивенко Юрій Володимирович
(Позивний «Пастор»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-11-08 8 листопада 1971, Барвінкове Харківська область. Старший солдат резерву, кулеметником 1-го відділення 2-го взводу батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. У травні 2014 добровольцем пішов захищати Вітчизну та звільняти Слов'янськ, у якому пропрацював 13 років. Залишилися батьки, брат і сестра, дружина та донька. 02015-01-05 5 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані.[4][10]
1810 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Малюта Роман Володимирович
(Позивний «Джин»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-02-14 14 лютого 1969, Долинське (Бердянський район) Запорізька область. Старшина резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності та Самооборони Майдану. Роман був сиротою, рідних у селі в нього немає. 02015-01-05 5 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Долинському.[4][11]
1811 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Матківський Володимир Анатолійович
(Позивний «Маланець»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-03-30 30 березня 1973, Сквира Київська область. Старший солдат резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. 02015-01-05 5 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані.[4]
1812 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Рожанський Пантелеймон Петрович
(Позивний «Пантя»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-08-09 9 серпня 1993, Літин Вінницька область. Старший солдат резерву, старший стрілець-навідник батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Закінчив Вінницький технічний коледж. Навчався у Хмельницькому технологічному університеті. Активний учасник Революції Гідності, був на Майдані у загоні «Пекельна бочка». Хлопця не взяли до Нацгвардії, бо він був студентом, до закінчення навчання залишався один рік. Пантюша пішов з університету, щоб бути на фронті разом з товаришами. Залишились батьки та 10-річна сестра. 02015-01-05 5 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у селі Сосни Літинського району.[4][12]
1813 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Скрут Ростислав Стефанович
(Позивний «Скрудж»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-08-14 14 серпня 1978, Зимна Вода Пустомитівський район Львівська область. Старший солдат резерву, старший стрілець батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка. Для Ростислава це була перша поїздка на передову після підготовки на полігоні. Залишились дружина та двоє дітей. 02015-01-05 5 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований 9 січня на кладовищі села Зимна Вода.[4][13]
1814 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Сокач Роман Михайлович
(Позивний «Мамай»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-04-10 10 квітня 1986, Зимна Вода Пустомитівський район Львівська область. Старший солдат резерву, гранатометник батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Займався малим підприємництвом. Пустив до себе жити переселенців із окупованих Криму та Донбасу. В батальйоні воював півроку. Місяць тому під час відпустки одружився. 02015-01-05 5 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований 9 січня на кладовищі села Зимна Вода.[4][13]
1815 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Щіпов Максим Юрійович
(Позивний «Макс»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-01-31 31 січня 1988, Бердичів Житомирська область. Проживав у м. Київ. Старший солдат резерву, командир відділення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності, стояв на захисті барикад. З весни 2014 — на фронті. 02015-01-05 5 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобуса «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.[4][14]
Прим. Серед загиблих також був названий Васкуленко Ігор (не з батальйону Кульчицького) і йшлося про 13 загиблих[15], але його приналежність до Нацгвардії не підтверджено. За даними МВС загинули 12 нацгвардійців. 17 січня у київському шпиталі помер від травм ще один боєць Дідач Ігор (див. 17.01).
1816 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Терещенко Володимир Григорович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01957-05-23 23 травня 1957, Звенигородка Черкаська область. Мешкав у м. Одеса. Старший лейтенант, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. Був активістом Одеської Самооборони. На фронт пішов добровольцем. 02015-01-06 6 січня 2015 Загинув у районі селища Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька, під час обстрілу великокаліберна куля пройшла крізь бронежилет військовослужбовця.[16]
1817 128-а механізована бригада.svg Україна Вербицький Сергій Степанович 01977-09-23 23 вересня 1977, Мукачеве Закарпатська область. Прапорщик, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Залишилися дружина та двоє синів. 02015-01-06 6 січня 2015 31 грудня о 15:00 з району Дебальцеве військового з множинними вогнепальними пораненнями голови було доставлено до Харківського шпиталю та одразу переведено в палату інтенсивної терапії. Кілька днів лікарі боролися за його життя, але 6 січня його серце зупинилось. Поховали Сергія 13 січня на Центральному кладовищі міста Мукачеве.[17]
1818 128-а механізована бригада.svg Україна Бойко Петро Леонідович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-05-17 17 травня 1970, Москалівка (Ярмолинецький район) Хмельницька область. Сержант, командир відділення розвідки 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Раніше служив у десантних військах, мав досвід бойових дій. Добровольцем пішов до військкомату 2 серпня 2014 року. 02015-01-06 6 січня 2015 Загинув у бою від кулі снайпера поблизу села Нікішине (Донецька область).[18]
За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 3 військовослужбовця. Один загинув від кулі снайпера поблизу Нікішине, ще один — від мінометного обстрілу в районі аеропорту Донецька, третій — біля селища Піски під час обстрілу зі стрілецької зброї.[19]
1819 128-а механізована бригада.svg Україна Мельник Юрій Вікторович 01972-01-01 1 січня 1972, Коритня Черкаська область. Проживав у с. Вербка (Крижопільський район) Вінницька область. Старший сержант, водій 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Працював трактористом, шофером та оператором на елеваторі. Був мобілізований 19 червня 2014 року, служив у 51-й ОМБр. Після боїв під Іловайськом і виходу з «котла» проходив лікування у Львові. Повернувся на фронт у складі 128-ї ОГПБр. Залишилися старенький тато на Черкащині, дружина та донька на Вінничині. 02015-01-07 7 січня 2015 Помер в місті Артемівськ (Донецька область). Смерть бійця настала через хворобу.[20]
1820 93-я механізована бригада.png Україна Карпенко Олександр Борисович'
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01962-06-28 28 червня 1962, Зугрес Донецька область. Солдат, військовослужбовець гранатометного відділення механізованого взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). До червня 2014 року працював старшим майстром з ремонту обладнання в цеху Інтеренергосервіс ДТЕК Зуївська ТЕС (Зугрес-2) на Донеччині. До мобілізації працював заступником начальника з ремонту золонавантажувального цеху ДТЕК Бурштинська ТЕС (Бурштин, Івано-Франківська область). Призваний за мобілізацією 16 серпня 2014 року. Залишилася дружина та дорослий син. 02015-01-07 7 січня 2015 Загинув під час мінометного обстрілу в районі селища Кримське (Донецька область).[21]
1821 1-а танкова бригада.jpg Україна Потієнко Анатолій Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-08-13 13 серпня 1983, Придеснянське, Коропський район Чернігівська область. Проживав у с. Валки Прилуцький район. Солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). До мобілізації працював в особистому селянському господарстві. Мобілізований 31 березня 2014 року. Залишилися дружина, 4-річна донька, мати і сестра. 02015-01-07 7 січня 2015 Загинув на блок-посту біля с. Новогнатівка Донецької області від кулі снайпера.[22] За іншими даними був вбитий співслужбовцем під час виконання службових обов'язків.[23]
1822 Azov Batallion logo.jpg Україна Бас Павло Іванович
(Позивний «Фікс»)
01988-07-01 1 липня 1988, Тернопіль. Боєць Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Був активним учасником руху ультрас тернопільського ФК «Нива». В зоні АТО перебував три місяці. Залишились молодші сестра і брати. 02015-01-07 7 січня 2015 Загинув від кульового поранення на блокпосту в районі села Гранітне (Волноваський район) на півдні Донецької області. Похований на Микулинецькому кладовищі Тернополя.[24]
1823 Azov Batallion logo.jpg Швеція Шьохолм Лео
(швед. Leo Sjöholm,
позивний «Вікінг»)
01983-07-23 23 липня 1983, Швеція. Шведський доброволець, військовий інструктор Полку особливого призначення «Азов». Пройшов шлях воїна разом з «Азовом» від кінця літа, долучившись до захисту суверенітету Народу України від окупантів та їх пособників. 02015-01-08 8 січня 2015 Загинув у автокатастрофі під час виконання бойового завдання під Бердянськом, від отриманих травм помер на місці[25]. 19 січня 2015 року побратими провели бійця в останню путь[26].
1824 Paradniy.jpg Україна Базга Юрій Олександрович 01984-10-26 26 жовтня 1984, Євтодія Балтський район Одеська область. Проживав у м. Київ. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Активний учасник Революції Гідності. 02015-01-08 8 січня 2015 Був поранений на війні, помер у київському шпиталі від зараження крові. Похований у с. Євтодія.[27]
1825 28-а механізована бригада.png Україна Попик Сергій Іванович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01987-08-18 18 серпня 1987, Христинівка Черкаська область. Проживав у м. Одеса. Лейтенант, командир танку 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Залишилися батьки та сестра. 02015-01-08 8 січня 2015 Загинув поблизу с. Оленівка (Волноваський район) на Донеччині (за іншими даними у районі Березівки) під час мінометного обстрілу. На блокпосту міна залетіла в окоп, Сергій помер від поранень.[28][29]
1826 28-а механізована бригада.png Україна Книш Леонід Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-11-09 9 листопада 1985, Білине Балтський район Одеська область. Солдат, військовослужбовець підрозділу піхоти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Без батька залишились дворічна донька і чотирирічний син. 02015-01-08 8 січня 2015 Загинув поблизу с. Оленівка (Волноваський район) на Донеччині під час мінометного обстрілу. На блокпосту міна залетіла в окоп. Леонід отримав смертельне поранення, прикривши свого товариша.[28][30]
1827 26-а артилерійська бригада (2008).png Україна Вовк Іван Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-03-26 26 березня 1979, Мала П'ятигірка Андрушівський район Житомирська область. Сержант, військовослужбовець 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Призваний за мобілізацією. Разом із дружиною виховував двох усиновлених хлопчиків. 02015-01-09 9 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» позицій ЗСУ в місті Щастя під Луганськом у ніч на 9 січня.[31]
1828 26-а артилерійська бригада (2008).png Україна Яндюк Олег Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-01-28 28 січня 1991, Турчинка Володарсько-Волинський район Житомирська область. Старший солдат, військовослужбовець 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Працював токарем у ремонтному цеху Іршанського гірничо-збагачувального комбінату. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати та сестра. 02015-01-09 9 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» позицій ЗСУ в місті Щастя під Луганськом у ніч на 9 січня.[31][32]
1829 Paradniy.jpg Україна Сидор Олег Миколайович
(Позивний «Скіф»)
01977-03-15 15 березня 1977, Коноплівці (колишня назва Кендерешів) Мукачівський район Закарпатська область. Командир штурмового загону «Яструб» 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Колишній військовий, строкову службу проходив у десантних військах як снайпер-розвідник, потім служив за контрактом. Був активним учасником Революції Гідності, у 8-й «афганській» сотні Самооборони Майдану очолював групу швидкого реагування. Згодом пішов добровольцем на фронт, був учасником практично всіх боїв «Айдару». Залишилась дружина та двоє дітей. Після смерті Олега, його дружина підписала контракт зі 128 ОГПБр і поїхала у Старобільськ на Луганщину[33]. 02015-01-09 9 січня 2015 Загинув близько 3:00 в районі міста Щастя під Луганськом, від вогнепального поранення.[34] 10 січня з воїном попрощались на Майдані незалежності у Києві. Похований у рідному селі на Мукачивщині.[35]
1830 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Фурик Роман Степанович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01963-02-20 20 лютого 1963, Коломия Івано-Франківська область. Підполковник міліції, старший інспектор БПСМОП «Миротворець», відряджений до 1-го БОП імені Кульчицького НГУ, заступник командира взводу. Заочно закінчив істфак ЧДУ. З 1985 служив в ОВС у Коломиї, з 1993 в УБОЗ. Тренер з карате-до, чорний пояс. 2006 вийшов на пенсію з посади оперуповноваженого. Член мотоклубу «Карпати», суддя з мотоспорту. Активний учасник Революції Гідності. Доброволець, звільняв Слов'янськ. Залишилися дружина та двоє синів. 02015-01-09 9 січня 2015 Близько 12:30 патруль Нацгвардії потрапив у засідку на околиці смт Станиця Луганська, в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець по вулиці 5-та Лінія. В бою Роман Фурик прикривав вогнем відхід побратимів, куля снайпера перебила сонну артерію, — помер під час евакуації. Похований у Коломиї[36].
1831 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Лагно Роман Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-07-19 19 липня 1977, Волиця Сокальський район Львівська область. Мешкав у м. Сокаль. Старший солдат резерву, старший кулеметник 3-го відділення 2-го взводу 2-ї РОП 1-го БОП імені Кульчицького НГУ. Слюсар КВПіА Сокальського проммайданчика філії «Львівтрансгаз». Капітан волейбольної команди «Львівтрансгазу». Активний учасник Революції Гідності, десятник 10-ї Сокальської сотні. У квітні 2014 добровольцем пішов в НГУ. Залишився син. 02015-01-09 9 січня 2015 Близько 12:30 патруль Нацгвардії потрапив у засідку на околиці смт Станиця Луганська, в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець по вулиці 5-та Лінія. В бою Роман Лагно прикривав вогнем відхід побратимів, дістав вогнепальні поранення, що несумісні з життям. Похований в Сокалі[36].
1832 34-й БТрО ЗСУ «Батьківщина».png Україна Соколенко Андрій Олексійович
(Позивний «Лівша»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-08-05 5 серпня 1972, проживав у м. Київ. Солдат 34-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (раніше 34-й БТО Кіровоградської області «Батьківщина»). Працював на Рівненській атомній станції, потім працював таксистом у Києві. Підтримував Євромайдан. На початку бойових дій пішов добровольцем у батальйон. Був гарним майстром, окрім своїх військових обов'язків займався ремонтом та вдосконаленням техніки та приладів, за що й отримав свій позивний. Залишилися батько, сестра та дорослий син. 02015-01-09 9 січня 2015 Під час мінометного обстрілу блокпоста 8 серпня 2014 року в районі Дебальцеве, щоб врятувати життя побратимів, Андрій не побіг в укриття, а відкрив вогонь по лісопосадці, з якої коректувальник наводив вогонь російських бойовиків. Поряд з Андрієм розірвалася міна, він отримав чисельні осколкові поранення внутрішніх органів та голови, від яких почалося запалення. Помер у Київському військовому клінічному центрі після 12 операцій та 5-місячної госпіталізації.[37]
1833 26-а артилерійська бригада (2008).png Україна Гриценко Роман Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-11-19 19 листопада 1980, Переяслав-Хмельницький Київська область. Солдат, телефоніст відділення управління взводу управління 3-ї батареї гаубичного артилерійського дивізіону 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. По закінченні школи здобув професію тракториста в міському профтехучилищі № 22. Протягом 2003—2004 років проходив військову службу у Дівичках. Працював у магазині «Нова лінія» міста Бориспіль. Мобілізований 4 вересня 2014 року. Залишились мати, брат, дружина та двоє неповнолітніх дітей. 02015-01-09 9 січня 2015 Загинув від кулі снайпера в районі міста Щастя під Луганськом.[38]
1834 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Лестуха Володимир Михайлович 01987-04-11 11 квітня 1987, Бахмач Чернігівська область. Солдат, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. 2006 року закінчив Борзнянський сільськогосподарський технікум. Строкову службу проходив десантником у 95-й оаембр. Повернувся із заробітків з Росії та добровольцем пішов до військкомату в серпні 2014 року. Після навчань у Львові був переведений в зону АТО під місто Щастя, 120 днів провів на передовій, після контузії повернувся додому. Залишилися мати і брат у с. Велика Загорівка. 02015-01-09 9 січня 2015 Трагічно загинув на Львівщині біля с. Підбірці Пустомитівського району на залізничній колії під колесами електрички «Львів-Золочів». Володимир йшов вздовж колії та не реагував на сигнал. Рідні пов'язують його смерть з тяжким психологічним станом після війни, він втратив сон, поїхав на Львівщину, перервавши зв'язок із сім'єю.[39]
1835 UA army main.jpg Україна Бобровник Сергій Володимирович 47 років, Луганська область. Проживав в смт Баришівка Київська область. Молодший сержант, командир відділу інженерної техніки — інженер 1-го інженерного взводу 1-ї інженерно-технічної роти інженерно-технічного батальйону, в/ч пп В1719. За освітою — електрик. Служив в армії, працював у міліції, побував в Чорнобилі під час ліквідації наслідків аварії 1986 року. Переїхав на Київщину, де жив із сім'єю в с. Поділля (Баришівський район), працював автослюсарем. Останні шість років мешкав у Баришівці, мав власну справу з ремонту взуття. На фронт пішов добровольцем. Залишилася дружина. 02015-01-10 10 січня 2015 Загинув в смт Володарське, неподалік Маріуполя (Донецька область), обставини не уточнено. Похований у с. Поділля.[40]
1836 44br.png Україна Петрушенко Андрій Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-12-09 9 грудня 1984, Канів Черкаська область. Молодший сержант, військовослужбовець 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Закінчив Канівське ПТУ № 23, у 2003 році проходив службу в ЗСУ. Потім навчався у Східноєвропейському університеті економіки і менеджменту за спеціальністю «організація обслуговування ГТК». До мобілізації працював на ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Призваний за мобілізацією 14 серпня 2014 року. Залишились батьки, 7-річна дитина. 02015-01-11 11 січня 2015 В ніч на 11 січня загинув від смертельних поранень під час мінометного обстрілу на блокпосту під м. Горлівка (Донецька область).[41] Прим. За даними РНБО, один військовий загинув у районі селища Озерянівка під Горлівкою.[42]
1837 1medRotaNGU.png Україна Чомко Ярослав Степанович 01984-09-20 20 вересня 1984, Івано-Франківськ. Резервіст окремої медичної роти імені Пірогова Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності, надавав медичну допомогу в медичному пункті Жовтневого палацу. Потім пішов добровольцем на фронт. Після ротації в січні 2015 року повернувся на фронт, служив у військовому шпиталі в центральній лікарні Артемівська. 02015-01-12 12 січня 2015 Отримав несумісне із життям вогнепальне поранення в місті Артемівськ (Донецька область). Проводяться слідчі дії щодо встановлення обставин. Поховали Ярослава в селі Крихівці Івано-Франківського району.[43]
За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинув один військовослужбовець, ще 10 отримали поранення.[44]
1838 128-а механізована бригада.svg Україна Страпчук Олександр Федорович 01978-09-06 6 вересня 1978, Нетішин Хмельницька область. Військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Із квітня 2014 року перебував на Сході у складі 51 ОМБр, потім воював у 128-й бригаді. Приїхав додому у відпустку на новорічні свята, 16 січня мав повертатись назад під Дебальцеве. 02015-01-12 12 січня 2015 Під час перебування у відпустці в рідному Нетішині після кількох місяців служби у зоні АТО, військовий помер від серцевого нападу. Поховали воїна у місті Славута на Новому кладовищі.[45]
1839 93-я механізована бригада.png Україна Безрода Анатолій Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01967-04-01 1 квітня 1967, Лубни Полтавська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади. У 1989 році закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище. Служив у Радянській Армії. Після звільнення у запас працював учителем передпризовної підготовки в Михнівській середній загальноосвітній школі Лубенського району. В зоні АТО перебував із серпня 2014 року. 02015-01-13 13 січня 2015 12 січня 2015 року, внаслідок мінометного обстрілу, біля села Тоненьке (Ясинуватський район Донецька область), поблизу Донецького аеропорту, отримав поранення несумісне з життям. Помер наступного дня, у шпиталі.[46]
1840 1-а танкова бригада.jpg Україна Корзун Роман Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-04-12 12 квітня 1981, Київ (район Святошин). Солдат, стрілець-водій мінометної батареї механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Призваний за мобілізацією 22 березня 2014 року. Залишились батьки. 02015-01-13 13 січня 2015 Загинув під час обстрілу у селищі Піски під Донецьком.[47]
1841 1-а танкова бригада.jpg Україна Васюк Микола Олександрович 01987-05-14 14 травня 1987, Ставиське Козелецький район Чернігівська область. Рядовий, снайпер 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Працював у місті Київ. Призваний до лав ЗСУ в березні 2014 року. Протягом червня-липня 2014 року у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади брав участь в обороні аеропорту Луганська. У ході боїв отримав дві важкі контузії. У серпні 2014 року отримав відпустку, але через різке погіршення стану здоров'я опинився у військовому шпиталі. Після проходження курсу лікування повернувся до зони АТО. Проходив службу у окремій роті снайперів біля міста Волноваха. 02015-01-14 14 січня 2015 Під час проходження служби через різке загострення хвороби воїна було доставлено до Дніпропетровського військового шпиталю, потім до одного з медичних закладів Києва. Після тривалого лікування, 29 грудня 2014 року Микола повернувся додому. 5 січня через різке погіршення здоров'я знову потрапив до військового шпиталю. Помер 14 січня внаслідок тяжких контузій, отриманих під час оборони аеропорту міста Луганська влітку 2014 року. Похований у рідному селі.[48]
1842 MVS Lviv.png Україна Дорош Тарас Русланович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-10-30 30 жовтня 1987, Малехів Жовківський район Львівська область. Сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС України у Львівській області. Добровольцем пішов до батальйону у травні 2014 року. Залишилась дружина. 02015-01-14 14 січня 2015 Загинув при виконанні бойового завдання в смт Станиця Луганська. Снайпер поцілив між пластинами бронежилета на грудях.[49]
1843 15-й гірсько-піхотний батальйон.png Україна Гречко Дмитро Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-04-12 12 квітня 1970, Полтава. Солдат, кулеметник 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Залишилася старенька хвора матір та брат. 02015-01-14 14 січня 2015 Отримав тяжкі осколкові поранення під час мінометного та гранатометного обстрілу опорного пункту поблизу села Нікішине (Донецька область) в районі Дебальцеве, помер під час медичної евакуації. Похований у Полтаві.[50]
1844 1ofbmp.png Україна Касьяненко Сергій Сергійович 01991-12-03 3 грудня 1991, Ушкалка Верхньорогачицький район Херсонська область. Старший матрос, радіотелефоніст 1-го окремого батальйону морської піхоти. 02015-01-14 14 січня 2015 Загинув під час виконання бойового завдання в районі смт Талаківка, що у 19 км від міста Маріуполь (Донецька область). Похований в с. Ушкалка.[51]
1845 74-й розвідувальний батальйон.png Україна Касьянов Сергій Олексійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-10-08 8 жовтня 1995, 19 років, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, розвідник 74-го окремого розвідувального батальйону (Черкаське). Із 2 жовтня 2013 року розпочав військову службу за контрактом у 93-й ОМБр, а потім у 74-му розвідбатальйоні. До зони АТО відправився добровільно в серпні 2014 року. Залишилась мати, хворий батько, сестра-близнючка та троє братів, один з яких служить у 93-й бригаді. 02015-01-15 15 січня 2015 Загинув від тяжкого поранення в бою вранці під час масованої атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Похований у Нікополі.[52][53] За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 6 військових, ще 18 отримали поранення.[54] В боях за аеропорт Донецька загинули двоє захисників, 11 отримали поранення.[55]
1846 93-я механізована бригада.png Україна Ніколаєнко Микола Михайлович
(Позивний «Нік»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-12-21 21 грудня 1993, Суми. Молодший сержант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Призваний за мобілізацією у травні 2014 року. 02015-01-15 15 січня 2015 Отримав осколкові поранення у селищі Піски (Ясинуватський район), поблизу Донецького аеропорту. Помер у лікарні Артемівська. Поховали бійця на Алеї почесних громадян Центрального кладовища міста Суми.[56]
1847 30-а механізована бригада.png Україна Анатолій Київ. Військовослужбовець 1-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 02015-01-15 15 січня 2015 Приїхав на ротацію в Київ. Перед від'їздом у зону АТО вдома зупинилося серце.[57]
1848 UA 12 Engineer Regiment New.png Україна Банчук Олег Петрович 01986-10-24 24 жовтня 1986, смт. Яблунець Ємільчинський район Житомирська область. Військовослужбовець 12-го інженерного полку (Новоград-Волинський). Після закінчення строкової служби в армії продовжив її за контрактом, брав участь в миротворчих операціях. Брав участь у звільненні Слов'янська, Краматорська, у боях за Донецький аеропорт. Залишилися батьки, дружина і маленький син. 02015-01-15 15 січня 2015 Загинув 15 січня, обставини загибелі не зазначено.[58]
1849 73-мцспо.svg Україна Олефіренко Юрій Борисович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01965-04-27 27 квітня 1965, Бобринець Кіровоградська область. Капітан 1 рангу, командир 73-го морського центру спеціального призначення, в/ч А1594 (Очаків). Військову освіту отримав у Рязанському вищому командному училищі ПДВ СРСР. Двічі служив в Афганістані, у складі українського контингенту в литовській групі виконував обов'язки помічника командира та перекладача, досконало знав мову фарсі. Був справжньою легендою Кіровоградського спецпризначення. 2010 року вийшов на пенсію, проживав із сім'єю в Кропивницькому. З початком бойових дій поновився на службі як комбат 42-го батальйону тероборони, а у серпні 2014 був призначений командиром 73-го МЦСО. Залишилася дружина та дві доньки. 02015-01-16 16 січня 2015 Під час розвідувальної операції підрозділ Юрія виявив та передав координати вогневих точок противника, завдяки чому українська артилерія зупинила обстріл російськими збройними формуваннями мирних мешканців Павлополя. Автомобіль групи Юрія потрапив під мінометний обстріл бойовиків у районі Гранітне — Миколаївка в 40 км від Маріуполя. Юрій отримав важкі поранення, прикривши собою трьох бійців. Помер по дорозі до лікарні. Поранення отримали ще 4 бійці. Похований на Рівнянському кладовищі Кропивницького в секторі почесних поховань.[59]
1850 300-й навчальний танковий полк.png Україна Тигнян Володимир Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-11-04 4 листопада 1989, Кропивницький. Старший солдат, механік-водій бронегрупи 300-го навчального танкового полку 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ (Десна). Неодружений, залишився брат-близнюк. 02015-01-16 16 січня 2015 Загинув поблизу кургану «Гостра Могила», що неподалік селища Польове (Шахтарський район) Донецької області. Після мінометного обстрілу бойова машина вийшла з ладу та з'їхала у ставок. Двом членам екіпажу вдалося вибратись, а Володимира вони не змогли витягти, заклинило люк. Похований на Алеї Слави Рівнянського кладовища у Кропивницькому.[60]
1851 44br.png Україна Штанський Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01959-05-01 1 травня 1959, 55 років, Любомль Волинська область. Старший сержант, командир гармати 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Працював на залізниці. Підтримував Євромайдан. Коли почалися бойові дії, добровольцем пішов захищати Вітчизну. 02015-01-16 16 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Бахмутський район). ЗМІ повідомляють, що разом з Миколою загинули ще 3 військових.[61]
1852 44br.png Україна Босий Олександр Любомирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-05-10 10 травня 1976, Львів, проживав у Київській області. Солдат, номер обслуги 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Призваний за мобілізацією, з вересня 2014 року перебував на Донеччині. Залишилися мати, брат та донька. 02015-01-16 16 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Бахмутський район), снаряд влучив у бліндаж. Похований у с. Макалевичі на Житомирщині поряд із батьком.[62]
1853 44br.png Україна Каракула Віталій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-03-12 12 березня 1986, Деражня Хмельницька область. Солдат, номер обслуги 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Призваний за мобілізацією до Міжнародного центру миротворчості та безпеки, в/ч А4150 (Старичі). 02015-01-16 16 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Артемівський район).[63]
1854 44br.png Україна Слобоженко Сергій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-06-26 26 червня 1981, Київ (Подільський район). Солдат, номер обслуги 2-ї батареї гаубично-артилерійського дивізіону 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). 02015-01-16 16 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Артемівський район). Похований 21 січня у Києві.[64]
1855 57-а мотопіхотна бригада.png Україна Костюк Віталій Володимирович 01976-08-04 4 серпня 1976, Косівка (Олександрійський район) Кіровоградська область. Кулеметник 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). Вивчився в СПТУ № 31 на механізатора. Після служби в армії займався будівництвом. Деякий час працював у олександрійської фірмі «Будмонтаж», а в основному їздив на заробітки. Призваний за мобілізацією 29 квітня 2014 року. З батальйоном ніс службу в Каховці, Мелітополі, потім у зоні АТО біля міста Щастя та Горлівки. Залишились мати, дружина та 12-річна донька. 02015-01-16 16 січня 2015 8 січня під час несення служби в районі міста Горлівка (Донецька область) боєць від падіння отримав травму голови та з діагнозом «сильний забій» потрапив у харківський шпиталь, де в нього виявили інші хвороби. Через тиждень помер у шпиталі. Згідно з висновком, смерть настала 16 січня внаслідок гострого отруєння невідомою речовиною, що спричинило ураження печінки, нирок, стравоходу та легенів.[65]
1856 17-а танкова бригада.svg Україна Суслопаров Олександр Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-11-25 25 листопада 1978, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, навідник механізованого взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Як багатодітний батько міг би не йти на фронт, але пішов добровольцем. Залишилася вагітна дружина та троє дітей (13, 12 і 8 років). У червні народилася четверта дитина. 02015-01-16 16 січня 2015 О 14-й годині на блокпосту смт Станиця Луганська біля річки Сіверський Донець чоловік 65-70 років назвався місцевим мешканцем, подарував військовим 3-літрову банку меду, подякував їм за службу та пішов. Коли бійці відкривали банку, вибухнув закладений у неї вибуховий пристрій. В результаті диверсійного акту один військовий загинув, ще двоє отримали поранення.[66][67]
Прим. Терориста затримали через місяць під час спроби другого теракту, у березні 2016 року його засудили до 15 років позбавлення волі.[68]
1857 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Дідач Ігор Йосипович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-11-20 20 листопада 1974, Модричі Дрогобицький район Львівська область. Старший солдат резерву, стрілець-гранатометник батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Працював у поліклініці. Був активним учасником Революції Гідності. У квітні 2014 року записався добровольцем до батальйону. Влітку під час відпустки Ігор у Трускавці затримав двох злодіїв, які пограбували жінку в маршрутці, та передав їх правоохоронцям. Залишилися батьки, дружина та дві доньки.[69] 02015-01-17 17 січня 2015 Близько 19:00 5 січня під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі поблизу міста Артемівськ (Донецька область) зіткнулись вантажівка та автобус «Богдан», внаслідок чого загинули 12 бійців батальйону. В цій аварії Ігор отримав важкі травми. 17 січня о 9-й ранку, не виходячи з коми, воїн помер у київському шпиталі. Похований на кладовищі рідного села.[4][70]
1858 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Трух Володимир Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-06-14 14 червня 1992, Жабинці (Гусятинський район) Тернопільська область. Солдат, водій МТ-ЛБ 80-ї окремої аеромобільної бригади. Грав у футбол, щорічно брав участь у вертепі. Призваний за мобілізацією 30 серпня 2014 року. 20 січня мав приїхати на ротацію, влітку планував одружитись. Залишилися батьки, старші брат з сестрою та наречена. 02015-01-17 17 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в Аеропорту Донецька. Машину бійців підірвали на під'їзді в аеропорт. Володимиру відірвало руку, напарник заніс його в новий термінал ще живого, але воїн помер від втрати крові.[71][72]
1859 93-я механізована бригада.png Україна Нагорняк Віталій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-02-22 22 лютого 1970, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший сержант, командир гранатометного відділення механізованої роти 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Залишилася дружина та діти. 02015-01-17 17 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт Донецька. Віталій вогнем з гранатомету стримував атаку противника, врятував своїх бойових товаришів ціною власного життя.[73]
1860 93-я механізована бригада.png Грузія Сухіашвілі Тамаз Нодаревич
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-01-25 25 січня 1979, Хашурі Грузія. Грузинський доброволець, воював разом із 93-ю окремою механізованою бригадою. Лейтенант армії Грузії, служив у Горійському загоні спеціального призначення. Брав участь у міжнародних миротворчих місіях в Іраку й Афганістані, у війні в Південній Осетії 2004 року, боровся проти російської агресії 2008 року. Добровольцем долучився до захисту суверенітету Народу України від окупантів та їх пособників. Залишилась дружина та двоє маленьких синів. 02015-01-17 17 січня 2015 Загинув близько 18:00 у бою з російськими збройними формуваннями в районі Донецька під час виконання бойового завдання із відволікання сил противника з метою вивезення поранених з Донецького аеропорту[74] В операції брали участь військові 6 роти 2 батальйону 93 омбр та бійці ДУК Правий сектор.[75]. 21 січня 2015 року бійця провели в останню путь в Києві на Майдані Незалежності.
1861 93-я механізована бригада.png Україна Фурдик Дмитро Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-01-11 11 січня 1979, останні 20 років проживав у Дніпропетровську. Солдат, командир відділення 6-ї роти 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Дитинство провів у Вільнянську Запорізька область, куди сім'я Дмитра переїхала, коли йому було 2 роки. Навчався у Дніпропетровському інституті фізичної культури та спорту, який закінчив у 2002 році з відзнакою. Екс-гравець клубу «Дніпропетровські Ракети» (американський футбол). Займався ресторанним бізнесом, був арт-директором одного із закладів Дніпропетровська, влаштовував масові заходи. 1 жовтня 2014 року призваний за мобілізацією. Залишилися мати, брат і дружина. 02015-01-17 17 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. У Дмитра поцілив ворожий снайпер, коли він витягав з-під обстрілу пораненого бійця. Похований на кладовищі с. Павлівське Вільнянського району.[76]
1862 93-я механізована бригада.png Україна Лисенко В'ячеслав Олексійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-10-26 26 жовтня 1976, Березівка (Гребінківський район) Полтавська область. Молодший сержант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Призваний за мобілізацією навесні 2014 року. 02015-01-17 17 січня 2015 Загинув у районі аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями.[77]
1863 72-а механізована бригада.svg Україна Сігаєв Віктор Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-05-09 9 травня 1984, Новояворівськ Яворівський район Львівська область. Прапорщик, військовослужбовець 3 батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Головний сержант роти матеріально-технічного забезпечення Академії Сухопутних військ України імені гетьмана Петра Сагайдачного. 02015-01-17 17 січня 2015 Загинув під час бойового зіткнення з противником поблизу смт Оленівка (Волноваський район) Донецької області. Вранці подзвонили російські бойовики і повідомили, що вони забрали тіло Віктора та його товариша в Донецьк, і щоб за ним приїхали родичі.[78]
1864 10-й БТрО ЗСУ.png Україна Карпенко Василь Васильович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01961-02-10 10 лютого 1961, Олевськ Житомирська область. Проживав у м. Новоград-Волинський. Підполковник, заступник командира 10-го окремого мотопіхотного батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (раніше 10-й БТО «Полісся»). Довгий час був командиром окремого батальйону радіаційного, хімічного та біологічного захисту у м. Новоград-Волинський. Після оголошення першої хвилі мобілізації навесні 2014 року долучився до формування 10-го батальйону тероборони і підготовки новобранців. Залишилася дружина та дві дорослі доньки. 02015-01-17 17 січня 2015 Загинув у бою поблизу м. Докучаєвськ (Донецька область). Поховали Героя на міському кладовищі м. Новоград-Волинський, в секторі почесних поховань «Алея слави».[79]
1865 93-я механізована бригада.png Україна Михайлов Геннадій Валерійович 01975-07-12 12 липня 1975, Бехтери Голопристанський район Херсонська область. Солдат гранатометного відділення 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Навчався у Херсонському професійному суднобудівному ліцеї. 02015-01-18 18 січня 2015 Місце й обставини не уточнено. Загинув (помер) у зоні АТО. Похований в с. Бехтери.[80]
1866 93-я механізована бригада.png Україна Пресняков Максим Сергійович
(Позивний «Артист»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01986-05-22 22 травня 1986, Мошни Черкаська область. Капітан, командир розвідувальної роти 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Закінчив Одеську військову Академію. Останні 5 років жив і служив на Дніпропетровщині у с. Черкаське (Новомосковський район), де розташована військова частина. Виконував бойові завдання в зоні АТО з липня 2014 року. У 28-річного капітана було дві мрії — створити сім'ю і зняти фільм про бойову міць української армії. 02015-01-18 18 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт Донецька. Повертаючись після виконання завдання, розвідники на БМП потрапили у засідку в районі селища Піски (Ясинуватський район) та були обстріляні противником з РПГ. Капітан прикрив собою підлеглого, врятувавши йому життя. Після прощання у військовій частині в Черкаському героя поховають у рідному селі Мошни.[81]
1867 93-я механізована бригада.png Україна Остапенко Владислав Станіславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01963-10-15 15 жовтня 1963, 51 рік, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Працював слюсарем з експлуатації та ремонту газового обладнання Нікопольського управління експлуатації газового господарства. Роботі у Міськгазі віддав 14 років. 7 серпня 2014 року пішов добровольцем на фронт. Залишилися дружина та донька. 02015-01-18 18 січня 2015 Загинув у районі аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями.[82]
1868 93-я механізована бригада.png Україна Данильченко Олександр Опанасович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01960-05-04 4 травня 1960, 54 роки, Донецьк. Проживав у с. Ільниця Іршавський район Закарпатська область. Сержант, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). На фронт пішов добровольцем 21 серпня 2014 року. Залишилась дружина, четверо дорослих дітей та п'ятеро внуків. 02015-01-18 18 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт Донецька від осколкового поранення під час обстрілу з РСЗВ «Град».[83]
1869 93-я механізована бригада.png Україна Петров Сергій Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-02-06 6 лютого 1988, Дніпропетровськ. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). У 2011 році закінчив Дніпропетровський національний університет а спеціальністю «Політологія», отримавши кваліфікацію політолога та вчителя соціально-гуманітарних дисциплін. Восени 2014 року добровольцем пішов захищати Вітчизну. 02015-01-18 18 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[84]
1870 93-я механізована бригада.png Україна Подорожний Сергій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-11-06 6 листопада 1980, Тернівка Дніпропетровська область. Молодший сержант 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Сергій пройшов «іловайський котел», полон, був поранений. Залишилась сім'я, 11-річна донька. 02015-01-18 18 січня 2015 Загинув в ніч на 19 січня в селі Тоненьке поблизу Донецького аеропорту. Під час обстрілу в укриття потрапив снаряд з РСЗВ «Град».[85]
1871 Paradniy.jpg Україна Никоненко Сергій Григорович
(Позивний «Косічка» / «Сєдой»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01962-12-21 21 грудня 1962, Миргород Полтавська область. Командир розвідувального підрозділу 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Ветеран-«афганець». Мав дві вищі освіти. З перших днів подій на сході брав активну участь в організації блок-постів на під'їздах до рідного міста. Одним із перших долучився до волонтерського руху допомоги армії. У червні добровольцем пішов у батальйон. Донька Сергія також займається волонтерством. 02015-01-18 18 січня 2015 Загинув внаслідок обстрілу російськими збройними формуваннями з РСЗВ «Град» села Трьохізбенка (Луганська область). Після 3-ї години ночі кілька снарядів влучили в приміщення сільської школи, два корпуси зруйновані повністю, один частково. Сергій отримав важкі поранення і помер в лікарні міста Щастя.[86][87]
1872 95-оаембр.svg Україна Сурженко Сергій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-02-25 25 лютого 1985, Новоархангельськ Кіровоградська область. Солдат 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). 02015-01-18 18 січня 2015 Отримав смертельні поранення поблизу села Спартак (Ясинуватський район) у бою з російськими збройними формуваннями в районі Донецького аеропорту.[88]
1873 95-оаембр.svg Україна Івах Дмитро Анатолійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01989-10-01 1 жовтня 1989, Хмельницький. Старший лейтенант, командир роти 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). З весни 2014 року перебував у зоні АТО. Від 3 червня після поранення ротного Дмитро виконував обов'язки командира роти. Залишились батьки. 02015-01-18 18 січня 2015 Під час бойових дій з утримання коридору до аеропорту Донецька бійці потрапили під обстріл з РСЗВ «Град». Дмитру осколок влучив у голову, він загинув на місці. Ще двоє бійців померли у санітарному автомобілі по дорозі, та 14 отримали поранення. Поховали Дмитра на Алеї слави на кладовищі у мікрорайоні Раково.[89]
1874 95-оаембр.svg Україна Парубець Сергій Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-02-10 10 лютого 1995, 19 років, Дрімайлівка Куликівський район Чернігівська область. Солдат, навідник 1 аеромобільно-десантної роти 1 аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). З 2013 року проходив військову службу за контрактом. Залишилися мати і молодший брат. 02015-01-18 18 січня 2015 Загинув у боях з російськими збройними формуваннями за Донецький аеропорт поблизу села Спартак (Ясинуватський район) під час обстрілу з РСЗВ «Град».[90]
1875 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Воробйов Андрій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-01-06 6 січня 1994, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, кулеметник парашутно-десантної роти 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). 02015-01-18 18 січня 2015 Не уточнено. Імовірно, загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[91]
1876 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Кушнір Юрій Іванович 01978-05-06 6 травня 1978, Каплівка Хотинський район Чернівецька область. Військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. Після строкової служби рік служив в Африці у складі миротворчої місії в Сьєрра-Леоне. Працював телемайстром. Призваний за мобілізацією, з вересня ніс службу в зоні АТО. Залишилася дружина та 10-річна донька. 02015-01-18 18 січня 2015 Отримав важке поранення у голову від вибуху міни в бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. Юрію надали першу медичну допомогу, однак від отриманих поранень він помер дорогою до лікарні.[92]
1877 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Вітишин Іван Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-09-14 14 вересня 1976, Велика Лука (Тернопільський район) Тернопільська область. Старший сержант 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Тернопільське вище професійне училище № 4, за фахом столяр-тесля. Після закінчення училища служив у Криму. На фронт пішов добровольцем в серпні 2014 року. Залишилася дружина та три доньки. 02015-01-20 20 січня 2015 19 січня був поранений в новому терміналі аеропорту Донецька, помер від поранень в ніч на 21 січня. Рідні Івана впізнали його на фото загиблих у терміналі українських героїв, які оприлюднили російські бойовики 22 січня. Іван помер з фотографіями дітей у долоні… Тіло загиблого воїна з аеропорту вивезли волонтери. 19 лютого Івана поховали на малій батьківщині.[93]
19 січня терористи під прикриттям димових шашок здійснили підрив у новому терміналі аеропорту Донецька. Внаслідок обвалу перекриттів на другому поверсі терміналу серед захисників аеропорту є травмовані і загиблі.[94]
1878 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Мельник В'ячеслав Олександрович
(Позивний «Анчоус»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-12-11 11 грудня 1988, с. Сєвєрний Усть-Янський улус Якутія РРФСР. З 2-річного віку проживав у с. Білокриниця (Кременецький район) Тернопільська область. Солдат, навідник зенітно-артилерійського взводу 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. 2014 року напередодні мобілізації загинула друга дружина В'ячеслава. Залишилися двоє маленьких дітей від першого шлюбу. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у боях за аеропорт Донецька.[95]
1879 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Лізвінський Валерій Іванович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01966-04-26 26 квітня 1966, Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Капітан, помічник командира аеромобільно-десантного батальйону з оперативного забезпечення 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02015-01-19 19 січня 2015 Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Після вибуху і завалів у новому терміналі аеропорту доля Валерія була невідома. Лише через місяць тіло воїна вдалося доставити до дому. Поховання 22 лютого на Алеї слави міського кладовища.[96]
1880 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Ґудзик Дмитро Васильович 01989-10-17 17 жовтня 1989, Ванів Сокальський район Львівська область. Водій МТ-ЛБ 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Проводиться експертиза ДНК
02015-01-19 19 січня 2015 В ніч на 20 січня виїхав забирати поранених з аеропорту Донецька. У Піски не повернувся.[97] 24 січня «Офіцерським корпусом» (Алла «Чонгар») вивезено до Дніпропетровська 6 тіл загиблих героїв з району Донецького аеропорту.[98] Рідні Дмитра не впізнали тіло у Дніпропетровську, проводиться експертиза ДНК.[99]
1981 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Самак Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-03-15 15 березня 1992, Баня-Березів Косівський район Івано-Франківська область. Солдат, стрілець зенітно-ракетного взводу 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Івано-Франківський коледж фізичного виховання. У зоні АТО перебував з жовтня 2014 року. Залишилася сестра. 02015-01-19 19 січня 2015 Зник безвісти 19 січня, під час оборони аеропорту Донецька. Група, у складі якої був Микола, виїхала на МТ-ЛБ до нового терміналу. В умовах недостатньої видимості машина потрапила під обстріл та згоріла до тла. Упізнаний за результатами експертиз ДНК серед похованих під Дніпро невідомих героїв. Похований 10 липня 2016 року в с. Баня-Березів.[100]
1882 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Смолярчук Василь Іванович
(Позивний «Чапаєв»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-11-04 4 листопада 1981, Тристень Рожищенський район Волинська область. Солдат 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Виріс у багатодітній сім'ї. Мобілізований 19 серпня 2014 року, з листопада перебував у зоні АТО. Залишилася дружина та 4-річна донька. 02015-01-19 19 січня 2015 Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту з-під завалів після підриву російськими бойовиками нового терміналу. 30 квітня з воїном попрощалися у райцентрі Рожище, 1 травня поховали у рідному селі Тристень.[101]
1883 90 окрем аеромоб бат.png Україна Панченко Олексій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-09-23 23 вересня 1974, Черкаси. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади, служив у сформованому в серпні 2014 року черкаському взводі. У 1994 році закінчив пожежно-технічне училище, де й продовжив проходження служби на посаді інспектора по роботі з особовим складом до 1997 року. До мобілізації був начальником відділу лінійного контролю Управління Укртрансінспекції у Черкаській області. Призваний за мобілізацією 22 серпня 2014 року, з листопада 2014 року виконував завдання в зоні АТО. Залишилися батьки, дружина та син. 02015-01-19 19 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[102]
1884 90 окрем аеромоб бат.png Україна Яцина Євген Вікторович
(Позивний «Беня»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-01-25 25 січня 1989, Київ (район Печерськ). Старший солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Навчався в Київському національному лінгвістичному університеті, на економічному факультеті. В університеті грав у КВК. Залишилися батьки. 02015-01-19 19 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Євгена упізнали рідні серед загиблих на відео, що зняли російські бойовики. Тіло не знайдене.[103][104]
1885 90 окрем аеромоб бат.png Україна Мусієнко Олег Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-04-19 19 квітня 1971, Київ. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 02015-01-19 19 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька.[103][105]
1886 90 окрем аеромоб бат.png Україна Григор'єв Василь Леонідович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-11-06 6 листопада 1983, Нижнє Деражнянський район Хмельницька область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. До військкомату пішов добровольцем 28 серпня 2014 року. Залишилися дружина, три маленькі доньки, брат. 02015-01-19 19 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Був упізнаний рідними серед загиблих на відео, що зняли російські бойовики. Майже через місяць волонтерам вдалося вивезти тіла загиблих 9 оборонців аеропорту. Поховали Василя 20 лютого в рідному селі.[103][106]
1887 90 окрем аеромоб бат.png Україна Гаврилюк Андрій Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-02-03 3 лютого 1980, Узин Білоцерківський район Київська область. Старший сержант 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний до лав ЗСУ 23 серпня 2014 року. 02015-01-19 19 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Упізнаний рідними серед загиблих на відео, що зняли російські бойовики.[103][107]
1888 90 окрем аеромоб бат.png Україна Марченко Олексій Володимирович
(Позивний «Сєдой»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-08-15 15 серпня 1975, Київ. Сержант 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 02015-01-19 19 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. Впізнаний за експертизою ДНК в серпні 2015 року. Похований на Лук'янівському кладовищі Києва[108].
1889 17-а танкова бригада.svg Україна Данюк Олександр Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-02-26 26 лютого 1982, Широке (Широківський район) Дніпропетровська область. Солдат, гранатометник механізованої роти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). 02015-01-19 19 січня 2015 Загинув у смт Станиця Луганська.[109]
1890 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Розналевич Юрій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-08-06 6 серпня 1988, Київ (район Святошин). Солдат, розвідник 80-ї окремої аеромобільної бригади. Відслужив строкову службу. Вступив у Київський міжнародний університет на факультет журналістики. Влітку добровольцем пішов на фронт. Залишились батьки та сестра. 02015-01-19 19 січня 2015 13 січня поблизу смт Станиця Луганська армійська вантажівка «Урал» підірвалася на радіокерованому фугасі. Юрій отримав важке поранення голови з пошкодженням стовбуру головного мозку, провів кілька днів у комі та помер не приходячи до тями. Похований на Берковецькому цвинтарі Києва.[110]
1891 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Дацюк Юрій Анатолійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01987-01-27 27 січня 1987, Глинськ (Здолбунівський район) Рівненська область. Солдат, навідник 7 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02015-01-19 19 січня 2015 Загинув у боях за аеропорт Донецька. В останнє виходив на зв'язок 19 січня з аеропорту. Після підриву терористами нового терміналу аеропорту вважався зниклим безвісті, на початку лютого була інформація, що Юрій поранений і перебуває у полоні. Тіло воїна упізнано за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з Донецька 18 лютого.[111]
1892 81oamr.png Україна Миронюк Андрій Миколайович
(Позивний «Сет»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-07-12 12 липня 1975, Умань Черкаська область. Останні 13 років проживав у м. Маріуполь Донецька область. Солдат, командир 3-го взводу розвідувальної роти УНСО у складі 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). Хорунжий УНСО. Брав участь у війні в Ічкерії в загоні УНСО та у Грузії. Свої спогади про ті події видав власною книжкою: Миронюк А. «kavkaz.ua. Скіф». — К.: «Зелений пес», 2004. — 288 с. На фронт пішов добровольцем, воював близько місяця.
Олег Буланчук (вчитель Андрія): «Моя думка взагалі така. Якби він пережив ці бої, то, можливо, був би у нас новий Хемінгуей скоріше всього».
02015-01-20 20 січня 2015 Група Миронюка мала прикривати розрахунок зенітників, які виїхали на МТ-ЛБ в напрямку аеропорту, щоб надати вогневу підтримку оборонцям нового терміналу. Через туман виїхали за 800 м у стороні від місця призначення, потрапили під обстріл. Біля розбитого ангару зав'язався стрілецький бій. У перші ж хвилини бою Андрія смертельно поранило кулею снайпера у верхню частину тулуба, за кілька хвилин він помер. 27 січня героя поховали на Старокримському кладовищі під Маріуполем.[112][113]
1893 81oamr.png Україна Євдокименко Іван Миколайович
(Позивний «Ляшко»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-07-23 23 липня 1992, Шостка Сумська область. Солдат, кулеметник, навідник 1 відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти УНСО у складі 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). Закінчив Хіміко-технологічний коледж у Шостці. Пішов на фронт добровольцем до батальйону УНСО, який потім увійшов до складу новоствореної 81-ї бригади. 02015-01-20 20 січня 2015 Іван був у групі Миронюка («Сета»), яка в районі аеропорту Донецька вийшла прямо на російських бойовиків і потрапила під шквальний вогонь поблизу розбитого ангару. В бою Іван відстрілювався до останнього, з групи загинуло 3 бійців, двоє вижили. Перебував у списку зниклих, у квітні за експертизою ДНК ідентифікований в Дніпропетровську серед загиблих. 15 травня воїна поховали на центральному кладовищі Шостки.[112][114]
1894 81oamr.png Україна Доценко Анатолій Ігорович
(Позивний «Кент»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-01-11 11 січня 1982, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Проживав у м. Київ. Солдат розвідувальної роти УНСО у складі 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). Закінчив Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут». Працював на Київському заводі «Авіант» ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова». Призваний за мобілізацією у Києві в листопаді 2014 року. 02015-01-20 20 січня 2015 Був у групі Миронюка («Сета»), яка в районі аеропорту Донецька вийшла прямо на російських бойовиків і потрапила під шквальний вогонь поблизу розбитого ангару. Загинув у бою. Перебував у списку зниклих, ідентифікований серед загиблих. Похований 24 березня на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.[112][115]
1895 95-оаембр.svg Україна Атаманчук Олександр Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-06-22 22 червня 1990, Миропіль Романівський район Житомирська область. Старший солдат 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). З перших днів був в АТО. Восени 2014 року отримав поранення, після лікування повернувся на службу. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[116][117]
1896 95-оаембр.svg Україна Марковський Володимир Геннадійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01988-06-11 11 червня 1988, Улашанівка (Славутський район) Хмельницька область. Капітан, командир 1 роти 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Захищати Батьківщину поїхав ще у березні. Був єдиним сином у сім'ї, залишилася мати. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Під час висування на допомогу захисникам аеропорту двоє розвідників підірвались на фугасі, ротний разом зі своїми бійцями витягнув їх до машини і в цей час поряд розірвався снаряд. Весь удар прийшовся на Володимира і ще одного бійця, якого він прикрив собою, врятувавши йому життя.[118][117]
1897 95-оаембр.svg Україна Ремішевський Віталій Валентинович 01974-07-17 17 липня 1974, Голосків (Кам'янець-Подільський район) Хмельницька область. Солдат, водій 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Пройшов війни в Іраку та Лівані. Добровольцем пішов на фронт захищати Батьківщину. Залишилась дружина та троє дітей. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Як повідомили у Хмельницькому облвійськкоматі, поблизу села Піски (Ясинуватський район) його тактична група потрапила під обстріли бойовиків.[119]
Згідно з повідомленнями учасників оборони аеропорту Віталій загинув, і визнаний загиблим. Тіло не знайдене (не ідентифіковане).[120]
1898 90 окрем аеромоб бат.png Україна Черниш Олег Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-09-24 24 вересня 1984, Житомир. Молодший сержант, снайпер-розвідник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Закінчив Житомирський торговельно-економічний коледж. До мобілізації працював поваром у Василькові, в ресторані «Ранчо Болівар». Залишились батьки, брат, дружина та 5-річний син. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Поховали Олега на кладовищі у Зарічанах.[121]
1899 90 окрем аеромоб бат.png Україна Питель Олександр Володимирович
(Позивний «Молот»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-03-30 30 березня 1983, Хмелище Бердичівський район Житомирська область. Солдат, розвідник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 2013 року одружився. Призваний на військову службу у серпні 2014 року. Залишилися вагітна дружина, мати та дві сестри. 3 травня у Олександра народився син. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька, коли з іншими бійцями їхав на допомогу в аеропорт. 1 лютого з воїном попрощались у Бердичеві у Гарнізонному Будинку офіцерів. Похований у селі Хмелище.[122][123]
1900 90 окрем аеромоб бат.png Україна Кондратюк Олександр Іванович
(Позивний «Чорний Вовк»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01982-07-04 4 липня 1982, Ярославка (Шполянський район) Черкаська область. Лейтенант медичної служби, начальник медичної служби 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. У 2010 році закінчив Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова, де здобув фах лікаря-педіатра. Працював дитячим лікарем у м.Шпола, значну увагу приділяв санітарно-освітній роботі, пропаганді здорового способу життя, профілактиці захворювань. Призваний до ЗСУ 21 липня 2014 року. Залишились старенька мати та маленька донька. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених.[124]
1901 90 окрем аеромоб бат.png Україна Чупилка Анатолій Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-09-27 27 вересня 1974, Канів Черкаська область. Молодший сержант, заступник командира взводу 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Навчався у Київському політехнічному інституті, проходив військову службу в 95-й десантній бригаді. З перших днів Революції Гідності перебував у будівлі Київраді. Член ВО «Свобода», нагороджений найвищою партійною нагородою — золотим значком. З початку російської агресії перебував на фронті як доброволець, згодом перевівся до 90-го десантного батальйону. У липні 2014 року був обраний депутатом Черкаської обласної ради, але на засіданні сесії так жодного разу і не потрапив, оскільки весь час перебував на фронті. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час прориву для евакуації поранених.[125]
1902 90 окрем аеромоб бат.png Україна Франишин Дмитро Юрійович
(Позивний «Злостний гном»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-11-08 8 листопада 1982, Стадниця (Вінницький район) Вінницька область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. Тіло Дмитра та ще двох його побратимів 1 квітня привезли до Вінниці, де відбулося прощання з героями. Поховання у рідній Стадниці.[126][127]
1903 90 окрем аеромоб бат.png Україна Шевчук Леонід Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-04-13 13 квітня 1985, Вінниця. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Леонід виріс без матері, його та сестру виховував батько. На фронт пішов добровольцем. На квітень у Дмитра було заплановане весілля. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. Тіло Леоніда та ще двох його побратимів 1 квітня привезли до Вінниці, де відбулося прощання з героями. 3 квітня похований на Алеї Героїв Центрального кладовища у м. Вінниця.[126][128]
1904 90 окрем аеромоб бат.png Україна Зулінський Сергій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-04-07 7 квітня 1987, Вінниця. Молодший сержант, військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилася мати, дружина та 9-місячна донька. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. В умовах щільного туману та відсутності зв'язку, який «глушили» російські збройні формування, десантники на двох БТР потрапили у засідку. Тіло Сергія та ще двох його побратимів 1 квітня привезли до Вінниці, де відбулося прощання з героями. 3 квітня похований на Алеї Героїв Центрального кладовища у м. Вінниця.[126][128][129]
1905 90 окрем аеромоб бат.png Україна Загуба Володимир Миколайович
(Позивний «Лєший»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-06-15 15 червня 1976, Новоселиця (Чигиринський район) Черкаська область. Старшина 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. У березні упізнаний серед загиблих, вивезених з аеропорту, 1 квітня тіло воїна зустрічали на Чигиринщині.[130]
1906 90 окрем аеромоб бат.png Україна Марченко Іван Миколайович
(Позивний «Мім»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-11-16 16 листопада 1984, Світильня Броварський район Київська область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати, сестра. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька, в останнє Івана бачили 20 січня після обвалу перекриттів у новому терміналі внаслідок підриву російськими бойовиками, він був поранений. У квітні тіло воїна було передане з Донецька до Дніпропетровська. 25 квітня Івана поховали на сільському цвинтарі с. Світильня.[131]
1907 90 окрем аеромоб бат.png Україна Зубков Іван Іванович
(Позивний «Краб»)
Герой України
01973-11-01 1 листопада 1973, Деражня Хмельницька область. Старший лейтенант, заступник командира роти вогневої підтримки по роботі з особовим складом 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Був гарним зброярем, ремонтував та налаштовував зброю у батальйоні. Активний учасник Революції Гідності. Наприкінці літа 2014 року вирушив захищати Україну. Залишилися батьки, дружина та дві неповнолітні доньки.
Герой України (посмертно)[132].
02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. 19 січня був поранений, але залишився в новому терміналі зі своїми бійцями, в останнє виходив на зв'язок 20 січня, був під завалами після обвалу перекриттів внаслідок підриву російськими бойовиками. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту. 30 квітня воїна поховали у Деражні.[133]
1908 90 окрем аеромоб бат.png Україна Осаулко Юрій Леонідович 01981-02-17 17 лютого 1981, Самгородок (Козятинський район) Вінницька область. Старшина роти вогневої підтримки 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. У мирному житті працював електриком. Коли Батьківщина опинилася в небезпеці, не вагаючись, отримав повістку і відбув до війська. Залишилися батьки, дружина і дві доньки — 7 і 4 років. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Майже 4 місяці офіційно вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту. 21 травня 2015 року воїна поховали у с. Самгородок.[134]
1909 90 окрем аеромоб бат.png Україна Буйлук Анатолій Андрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-09-27 27 вересня 1981, с. Кацмазів Жмеринський район Вінницька область. Сержант, навідник БМП 3-ї роти 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний за мобілізацією у серпні 2014. Залишилися батьки, дві сестри та брат. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька під час виїзду на евакуацію поранених. Майже 3 місяці офіційно вважався зниклим безвісти. На початку квітня рідні упізнали Анатолія у морзі Дніпропетровська. 9 квітня 2015 року воїна поховали у рідному селі.[135]
1910 90 окрем аеромоб бат.png Україна Гасюк Віталій Аркадійович
(Позивний «Юрист»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-12-06 6 грудня 1983, Баранівка Житомирська область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний за мобілізацією у серпні 2014. Залишилися батьки, дружина і двоє дітей. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька під час виїзду на евакуацію поранених. Тривалий час вважався зниклим безвісти, була інформація, що БТР повністю згорів на злітній смузі аеропорту. У кінці червня 2015 року тіло воїна ідентифікували за даними ДНК-експертизи.[136]
1911 90 окрем аеромоб бат.png Україна Алексейчук Владислав Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-07-18 18 липня 1977, РРФСР. Проживав у місті Умань Черкаська область. Молодший сержант, розвідник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Був активним громадським діячем, засновником мистецького проекту «Підвал Шекспіра». Мобілізований 21 серпня 2014 року. Залишилися батьки. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похований під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 27 жовтня 2015 року воїна перепоховали в Умані на кладовищі «Софіївська Слобідка».[137]
1912 74-й розвідувальний батальйон.png Україна Іщенко Сергій Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-12-22 22 грудня 1975, Роздільна Одеська область. Проживав у Дніпропетровську. Солдат, радіотелеграфіст-кулеметник 74-го окремого розвідувального батальйону (Черкаське). Закінчив профтехучилище в м. Роздільна, відслужив в армії. Потім переїхав до Дніпропетровська. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати та дружина. 02015-01-20 20 січня 2015 6 січня зі своїм підрозділом виїхав на захист аеропорту Донецька. Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту, де до останнього вів бій та надавав допомогу пораненим побратимам. 14 липня воїна поховали на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом.[138]
1913 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Савчук Петро Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-11-19 19 листопада 1991, Червоноград Львівська область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Навчався у ВПУ № 11. У зоні АТО перебував із серпня 2014 року. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою під час оборони аеропорту Донецька. 16 квітня воїна поховали на Бендюзькому кладовищі.[139]
24 січня «Офіцерським корпусом» (Алла «Чонгар») вивезено до Дніпропетровська 6 тіл загиблих героїв з району Донецького аеропорту. Рідні Петра не впізнали тіло у Дніпропетровську, ідентифікація проводилася за експертизою ДНК.[98][99]
1914 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Полицяк Петро Петрович
(Позивний «Чорний»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-07-05 5 липня 1992, Борбин Млинівський район Рівненська область. Солдат 1-го відділення 1-го взводу 7-ї рота 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Проживав у місті Дубно, звідки і був мобілізований до Збройних Сил України. Мав наречену, з якою хотів одружитись. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Зв'язок із Петром 20 січня після підриву терористами нового терміналу. Тіло воїна було упізнано серед загиблих героїв, яких волонтери вивезли з-під завалів аеропорту у морг Дніпропетровська.[140]
1915 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Зінич Ігор Вікторович
(Позивний «Псих»)
Герой України
01989-09-08 8 вересня 1989, Рокитне, Київська область. Молодший сержант, медбрат 80-ї окремої аеромобільної бригади. У 2009 році закінчив фельдшерське відділення Білоцерківського медичного коледжу. Працював фельдшером в Рокитнянській центральній районній лікарні. На фронт пішов добровольцем. Врятував десятки життів в Донецькому аеропорту. Залишилися батьки. За виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, жертовне служіння Українському народові Указом Президента України № 582/2015 присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)[141][142] 02015-01-20 20 січня 2015 В останні дні перед підривом терористами нового терміналу аеропорту Донецька Ігор рятував життя поранених в умовах, коли їх неможливо було вивезти з аеропорту, під постійними обстрілами. Сам був поранений. Загинув під завалами в новому терміналі.[143]. 19 лютого на малій батьківщині бійця провели в останню путь.
1916 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Опанасенко Валентин Леонідович
(Позивний «Партизан»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01986-10-01 1 жовтня 1986, Немішаєве Бородянський район Київська область. Солдат 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Без батька залишився маленький син. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув під час оборони аеропорту Донецька. В останнє товариші бачили Петра 20 січня в аеропорту. Ідентифікований серед загиблих. 9 квітня з воїном попрощалися на Бороднянщині. Похований в смт Немішаєве.[144]
1917 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Скляров Дмитро Сергійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01983-07-27 27 липня 1983, Волгоград РРФСР. Проживав у с. Уладівка Літинський район Вінницька область. Молодший сержант 3 взводу 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. У дитячому віці переїхав із сім'єю на Вінничину, де пішов до школи в с. Журавне (Літинський район). Закінчив Ладижинський технікум механізації, здобувши спеціальність механіка-техніка. Після проходження строкової служби у Львівській 80-й десантній бригаді у 2004 році брав участь в миротворчій місії в Іраку. В серпні 2014 року пішов добровольцем захищати Україну. Залишилися батьки. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув під час оборони аеропорту Донецька в результаті артилерійського обстрілу. 7 квітня Дмитра упізнали серед загиблих в Дніпропетровському морзі. 8 квітня з воїном попрощалися в Уладівці. Похований у сусідньому селі Журавному.[145]
1918 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Козак Володимир Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01968-04-12 12 квітня 1968, Мала Антонівка Білоцерківський район Київська область. Старший солдат 3 взводу 9-ї роти 3 батальону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Відслужив у прикордонних військах, працював столяром на меблевій фабриці та водієм у дорожньому управлінні. З початком російської окупації Криму пішов до військкомату добровольцем, але призвали його 28 серпня. Із листопада перебував у зоні АТО, з 14 січня 2015 року — в Донецькому аеропорту. Залишилися дружина та дві дорослі доньки. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув під час оборони аеропорту Донецька після другого вибуху в новому терміналі. Був двічі поранений в руку, та коли поранених вивозили, залишився в аеропорту. Ідентифікація проводилася за експертизою ДНК, поховали воїна 17 квітня у рідному селі Мала Антонівка.[146]
1919 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Боднарюк Олександр Васильович
(Позивний «Бандит»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-09-14 14 вересня 1979, Анадоли Хотинський район Чернівецька область. Молодший сержант, військовослужбовець 9-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув під час боїв за аеропорт Донецька. Олександр відвозив до аеропорту підкріплення, а звідти забирав поранених. Останній раз виходив на зв'язок 20 січня, о 10:20. В червні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих.[147]
1920 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Грошев Олександр Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-11-27 27 листопада 1984, Головне Любомльський район Волинська область. Мешкав у селі Масловець. Солдат 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув під час боїв за аеропорт Донецька. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, 22 червня воїна провели в останню путь в рідному селищі.[148]
1921 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Демчук Вадим Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-09-27 27 вересня 1975, Нововолинськ Волинська область. Сержант, командир 1 взводу 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Мобілізований 16 серпня 2014 року. Залишились батьки. Батько Вадима колишній військовий, капітан. 02015-01-20 20 січня 2015 З 14 січня перебував у новому терміналі аеропорту Донецька. Зник безвісті під час боїв за аеропорт, з 20 січня не виходив на зв'язок. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 8 липня 2015 року з воїном попрощалися у Нововолинську.[149]
1922 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Грицан Андрій Володимирович
(«Каптьор»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-09-06 6 вересня 1991, Великі Дідушичі Стрийський район Львівська область. Солдат 1 взводу 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Працював на заводі «Леоні». Мобілізований у кінці серпня 2014 року. Залишилися мати та сестра. 02015-01-20 20 січня 2015 19 січня дзвонив з Донецького аеропорту, був поранений. Загинув під час оборони аеропорту 20 січня. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 8 липня 2015 року воїна поховали у рідному селі.[150]
1923 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Бузенко Володимир Петрович
(Позивний «Італієць»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-07-28 28 липня 1988, Великий Кучурів Сторожинецький район Чернівецька область. Солдат 7 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Він закінчив ПТУ, був механіком. Був депутатом сільської ради. призваний за мобілізацією, після підготовки на Яворівському полігоні у листопаді 2014 року поїхав до зони АТО, під Донецьк. Залишилися мати, дві сестри і молодший брат. Батько помер через місяць після смерті сина, не витримало серце. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув під час оборони аеропорту Донецька після другого вибуху в новому терміналі. Тіло знайдене в Дніпропетровську серед загиблих, яких вивезли з аеропорту з-під завалів. Ідентифікований за експертизою ДНК. 1 грудня 2015 року Володимира поховали у с. Великий Кучурів.[151]
1924 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Ковальов Юрій Анатолійович 01992 1992, Криничне (Маневицький район) Волинська область. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Зниклий безвісті.
02015-01-20 20 січня 2015 Зник безвісті під час боїв за аеропорт Донецька. В останнє виходив на зв'язок 19 січня.[152][153]
1925 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Бондар Олександр Володимирович 01968 1968, Львів. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Зниклий безвісті.
02015-01-20 20 січня 2015 Зник безвісті під час боїв за аеропорт Донецька.[152]
1926 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Степанишин Валерій Віталійович 01972 1972, Львів. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Зниклий безвісті.
02015-01-20 20 січня 2015 Зник безвісті під час боїв за аеропорт Донецька.[152]
1927 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Кравчук Олександр Михайлович Аршичин Млинівський район Рівненська область. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Зниклий безвісті.
02015-01-20 20 січня 2015 Зник безвісті під час боїв за аеропорт Донецька.[152]
1928 93-я механізована бригада.png Україна Яцків Петро Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01966-01-04 4 січня 1966, Літиня Дрогобицький район Львівська область. Старший сержант 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою поблизу с. Піски (Ясинуватський район) в районі Донецького аеропорту.[154]
За повідомленням радника заступника міністра оборони Василя Будика, 20 січня під час контратаки в районі аеропорту Донецька була пошкоджена БМП, група бійців закріпилася в обороні та вела бій, поки не закінчилися боєприпаси. Щоб не опинитись в оточенні, вночі група з боями прорвалась до селища Опитне (Ясинуватський район), один боєць загинув.[155]
1929 93-я механізована бригада.png Україна Олефір Олександр Павлович
(Позивний «Борода»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-09-30 30 вересня 1992, Острів (Рокитнянський район), Київська область. Старший солдат, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). У березні 2014 року пішов служити добровольцем. Двічі обороняв Донецький аеропорт. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув в Донецькому аеропорту. 20 січня після другого вибуху у терміналі, зв'язок із військовим увірвався. 26 березня тіло військового було знайдене під завалами. 7 квітня бійця провели в останню путь мешканці рідного села та побратими[156].
1930 93-я механізована бригада.png Україна Купріянов Андрій Олександрович
(Позивний «Якут»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-05-20 20 травня 1978, Нова Збур'ївка Голопристанський район Херсонська область. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Призваний за мобілізацією 24 серпня 2014 року. Залишилися мати та сестра. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув в новому терміналі Донецького аеропорту. В останнє Андрія бачили перед другим вибухом у терміналі в ніч з 20 на 21 січня. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 10 грудня 2015 року воїна перепоховали у с. Нова Збур'ївка.[157]
1931 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Терещук Ігор Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-03-09 9 березня 1980, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старшина, головний сержант гаубично-артилерійської батареї 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). У 2004 році закінчив Криворізький коксохімічний технікум Національної металургійної академії України. У 1999—2000 роках проходив службу в армії. Працював водієм у Дзержинському райвідділі міліції та у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Призваний за мобілізацією 27 березня 2014 року. Залишилися дружина, 17-річна донька та 10-річний син. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[158] 21 січня в Дніпропетровську СМЕ доставлені тіла 4 українських героїв з району донецького аеропорту волонтером Аллою «Чонгар». За її повідомленням, тіло Ігора забране з с. Спартак (Ясинуватський район).[159]
1932 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Шевченко Ілля Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-08-17 17 серпня 1994, Дніпропетровськ. Солдат, механік 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Хотів стати професійним військовим. Від самого початку, коли почалися бойові дії на сході, пішов захищати Батьківщину. Залишилися батьки та сестра. 02015-01-20 20 січня 2015 Під час бойових дій в районі аеропорту Донецька Ілля разом із сімома десантниками потрапив під мінометний обстріл російських збройних формувань. Від тяжкого осколкового поранення у потилицю помер у лікарні міста Красногорівка. Похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська.[160]
1933 79 OAeMBr ZSU.png Україна Пєтухов Дмитро Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-09-15 15 вересня 1992, Миколаїв. Старший солдат інженерно-саперної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Займався боксом в спортивному комплексі «Зоря». 2012 року закінчив Миколаївський технікум залізничного транспорту. 2013 року пішов в армію, проходив строкову службу в Центрі «Десна», потім у Новограді-Волинському. Повернувшись до Миколаєва, вступив на військову службу до 79-ї аеромобільної бригади за контрактом. Залишились мати, маленький брат та наречена. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув в районі аеропорту Донецька поблизу села Водяне (Ясинуватський район). Бійця накрила бетонна стіна, що обвалилася під час обстрілу з РСЗВ «Град».[161][162]
1934 79 OAeMBr ZSU.png Україна Кожурін Віктор Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-12-21 21 грудня 1991, Болград Одеська область. Солдат, старший сапер інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). З 2013 року служив за контрактом, проживав у Миколаєві. Був єдиним сином у батьків. 02015-01-20 20 січня 2015 Група військовослужбовців поверталась після виконання завдання із розмінування проходу в аеропорту Донецька та потрапила під обстріл противника з РСЗВ «Град». Після прощання у Миколаєві, героя поховали у рідному Болграді.[161][163]
1935 28-а механізована бригада.png Україна Дмитренко Віталій Володимирович 29 років, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Призваний за мобілізацією. Без батька залишились двоє дітей. 02015-01-20 20 січня 2015 Обставини не уточнено. Загинув у Донецькій області.[164]
1936 24-а окрема механізована бригада.jpg Україна Борисевич Василь Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-01-04 4 січня 1969, Діброва Збаразький район Тернопільська область. Проживав у с. Мала Снігурівка Лановецький район. Сержант, заступник командира взводу 15 роти 5 батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Залишилися дружина та двоє дорослих синів. 02015-01-20 20 січня 2015 Загинув від кулі снайпера на блокпосту № 31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт Фрунзе (Луганська область). Довгий час вважався зниклим безвісті, упізнаний серед загиблих. 23 квітня із захисником попрощалися у Збаражі та Ланівцях, поховання 24 квітня у Малій Снігурівці на Лановеччині.[165]
1937 24-а окрема механізована бригада.jpg Україна Збишко Володимир Іванович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01977-11-03 3 листопада 1977, Рава-Руська Жовківський район Львівська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 5 батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Залишились батьки та дружина. 02015-01-21 21 січня 2015 Після атаки російських збройних формувань на блокпост № 31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт Фрунзе (Луганська область) бійці повернулись на блокпост за пораненими. Володимир загинув під час евакуації поранених товаришів.[166]
За повідомленням УМВС у Луганський області, 21 січня під час обстрілу блокпосту ЗСУ поблизу села Кримське (Новоайдарський район) загинув військовослужбовець ЗСУ 1977 р.н.[167]
1938 57-а мотопіхотна бригада.png Україна Пойда Артем Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-04-14 14 квітня 1994, Нова Прага Олександрійський район Кіровоградська область. Молодший сержант, вогнеметник 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). У жовтні 2013 року демобілізувався після проходження строкової служби у морській піхоті. У квітні 2014 добровольцем прийшов у військкомат за мобілізацією. Залишились мати та старший брат. 02015-01-21 21 січня 2015 Загинув під час відбиття масованої атаки російських збройних формувань на блокпост батальйону на західних околицях міста Горлівка (Донецька область). Російські бойовики вели тривалий вогонь з мінометів і самохідних артилерійських установок. Артем помітив мікроавтобус з 12 бойовиками і вогнеметом його знешкодив, чим зберіг життя багатьом своїм побратимам, але сам загинув від розриву снаряду.[168]
1939 90 окрем аеромоб бат.png Україна Білик Ігор Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-02-14 14 лютого 1979, Старокостянтинів Хмельницька область. Солдат, мінометник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Закінчив профтехучилище за спеціальністю електрозварник. 14 років пропрацював на КП «Тепловик» слюсарем-ремонтником з обслуговування теплових мереж. Мобілізований влітку 2014 року. Залишилися батьки та молодший брат. 02015-01-21 21 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[169]
1940 90 окрем аеромоб бат.png Україна Брановицький Ігор Євгенович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Герой України
01976-04-25 25 квітня 1976, Київ (район Печерськ). Солдат, кулеметник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Служив у складі українського миротворчого контингенту ООН в Анголі. Учасник Революції Гідності. Мобілізований як доброволець, з кінця серпня 2014 року проходив військові навчання під Житомиром, з жовтня перебував у зоні АТО. Залишилася мати.
Герой України (посмертно).
02015-01-21 21 січня 2015 Під час оборони аеропорту Донецька витягнув на собі двох поранених з нового терміналу і повернувся назад, де був захоплений у полон. За повідомленнями очевидців, після тортур і знущань був застрелений двома пострілами у голову російським терористом з Ростова-на Дону Павловим («Моторола»). У березні 2015 ідентифікований серед загиблих, яких вивезли з Донецька. Поховання відбулось 3 квітня на міському Берковецькому цвинтарі (ділянка 86, ряд 11, місце 3)[170].
1941 90 окрем аеромоб бат.png Україна Коношенко Руслан Сергійович
(Позивний «Поет»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-02-23 23 лютого 1983, Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Старший солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Мобілізований у вересні 2014 року. Залишилися мати, дружина, двоє синів 9 і 5 років, та однорічна донька. 02015-01-21 21 січня 2015
орієнтовно
Після підриву терористами нового терміналу аеропорту Донецька Руслан востаннє виходив на зв'язок 20 січня. Був взятий в полон і розстріляний російськими збройними формуваннями. 16 квітня воїна поховали на Алеї Слави рідного міста.[171]
1942 26-а артилерійська бригада (2008).png Україна Молодика Андрій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-02-02 2 лютого 1978, Велика Медведівка (Шепетівський район) Хмельницька область. Молодший сержант, старший навідник 3 протитанкової артилерійської батареї окремого протитанкового дивізіону 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. До мобілізації працював трактористом. Мобілізований 16 серпня 2014 року. Залишилось двоє дітей. Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 02015-01-21 21 січня 2015 Бійці відбили танкову атаку противника в районі міста Горлівка (Донецька область), за допомогою гармати зупинили наступ п'яти ворожих танків, чим врятували життя десятків товаришів. Після того як ворог відступив, по позиціях українських воїнів було відкрито мінометний вогонь, у Андрія за спиною розірвалася міна.[172] На похоронах співслужбовець Андрія також розповів, що разом з ним загинув лейтенант.
1943 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Байненков Борис Михайлович
(Позивний «Бойок»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01963-04-10 10 квітня 1963, 51 рік, Семенівка (Обухівський район) Київська область. Капітан, командир взводу 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Пішов захищати Батьківщину 15 серпня 2014 року. 02015-01-21 21 січня 2015 Загинув в аеропорту Донецька. В останнє виходив на зв'язок 20 січня об 11:30, в розмові повідомив про перший обвал перекриття, та бійців під завалами. 1 квітня упізнаний в Дніпропетровську серед вивезених з аеропорту загиблих. Поховання 2 квітня на Германівському кладовищі.[173]
1944 57-а мотопіхотна бригада.png Україна Кравченко Павло Станіславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-12-27 27 грудня 1984, Димитрове Олександрійський район Кіровоградська область. Солдат, розвідник-кулеметник 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Пішов до ЗСУ за контрактом після того, як мобілізували його молодшого брата. Залишилася мати, брат. 02015-01-21 21 січня 2015
орієнтовно
За повідомленням волонтерів, загинув в аеропорту Донецька під час виконання завдання з евакуації поранених, бійці потрапили під обстріл із «Градів» та артилерії. Вважався зниклим безвісти, тіло виявили під завалами волонтери і впізнали за татуюванням. Поховали Павла 2 квітня на міському кладовищі смт Димитрове.[174]
Emblem of the Ukrainian Armed Forces.svg Україна Військовослужбовці. 02015-01-17 17 січня 2015 02015-01-21 21 січня 2015 Загинули в районі аеропорту Донецька та новому терміналі аеропорту під завалами. Станом на 2 лютого вважаються зниклими безвісти на території донецького аеропорту 28 українських військовослужбовців.[175] З кінця лютого в аеропорту проводяться роботи із пошуку та вивезення тіл загиблих героїв. За повідомленнями у ЗМІ знайдено понад 30.[176] 17 березня у завалах в аеропорту знайдено тіло капітана ЗСУ.[177] 27 березня з моргу Донецька українській стороні були передані тіла 22 українських воїнів, які загинули в аеропорту.[178]
1945 93-я механізована бригада.png Україна Федчук Сергій Військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). 02015-01-21 21 січня 2015 Помер від отриманих поранень у живіт і в голову.[179]
1946 57-а мотопіхотна бригада.png Україна Побережець Роман Борисович
Медаль «За військову службу Україні»
01992-01-23 23 січня 1992, Шамраєве Ульяновський район Кіровоградська область. Старший солдат, стрілець-регулювальник 2-го відділення комендантського взводу 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Призваний за мобілізацією 28 серпня 2014 року. Залишилися дружина та маленька донька. 02015-01-21 21 січня 2015 Загинув у місті Костянтинівка (Донецька область).[180]

За повідомленням ЗМІ із посиланням на джерело в правоохоронних органах, у прифронтовому місті Костянтинівка військовослужбовець відкрив вогонь з автомата Калашникова по трьом товаришам по службі, двоє з них померли на місці, третій від поранень помер в лікарні.[181]

1947 42 OMPB ZSU.png Україна Деревянченко Олександр Костянтинович 01983-10-09 9 жовтня 1983, Миколаїв. Військовослужбовець 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»). Працював у ПАТ «Миколаївобленерго» електромонтером з експлуатації лічильників Центральної служби обліку. Призваний за мобілізацією 27 березня 2014 року. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув у місті Костянтинівка (Донецька область).[182]

За повідомленням ЗМІ із посиланням на джерело в правоохоронних органах, у прифронтовому місті Костянтинівка військовослужбовець відкрив вогонь з автомата Калашникова по трьом товаришам по службі, двоє з них померли на місці, третій від поранень помер в лікарні.[181]

1948 42 OMPB ZSU.png Україна Атоян Альберт Юрійович 01984-10-21 21 жовтня 1984, Тбілісі. Проживав у м. Миколаїв. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»). Працював на Миколаївському суднобудівному заводі. На фронт пішов добровольцем. Служив у 208-й Херсонській зенітно-ракетній бригаді. Залишились дружина та 2-річна донька. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув поблизу місті Костянтинівка (Донецька область). Похований в с. Новокрасне (Арбузинський район) Миколаївської області.[183]
За повідомленням ЗМІ із посиланням на джерело в правоохоронних органах, у прифронтовому місті Костянтинівка військовослужбовець відкрив вогонь з автомата Калашникова по трьом товаришам по службі, двоє з них померли на місці, третій від поранень помер в лікарні.[181]
1949 42 OMPB ZSU.png Україна Закревський Костянтин Романович
(Позивний «Монгол»)
01980-12-27 27 грудня 1980, Терсянка Новомиколаївський район Запорізька область. Молодший сержант 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»). На фронт пішов добровольцем 2 квітня 2014 року, з 4 червня служив у 42-му БТО «Рух Опору». Залишилась мати. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув в районі міста Дебальцеве, відбиваючи атаку диверсійно-розвідувальної групи противника, яка діяла під прикриттям артилерії. В результаті артобстрілу в бою загинули три бійця бригади.[184]
1950 57-а мотопіхотна бригада.png Україна Ільїн Андрій Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01983-08-28 28 серпня 1983, Світловодськ Кіровоградська область. Проживав у м. Кременчук Полтавська область. Лейтенант, командир взводу 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). Останнім часом працював в одній з телекомунікаційних компаній Кременчука. Призваний за мобілізацією у березні 2014 року через військкомат на Кіровоградщині. Залишились батьки у Світловодську. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув на блокпосту в районі м. Горлівка (Донецька область). Під час масованого артилерійського обстрілу блокпосту російськими збройними формуваннями під ногами Андрія розірвався снаряд. Тіло оборонця блокпосту довго не могли вивезти з території, що контролюється російськими бойовиками. 11 лютого воїна поховали на Ревівському кладовищі Світловодська.[185]
1951 160-а зенітна ракетна бригада.svg Україна Петренко Василь Васильович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01975-10-06 6 жовтня 1975, Коростень Житомирська область. Майор, заступник командира з фізичної підготовки особового складу 160-ї Варшавсько-Одеської зенітно-ракетної бригади Повітряних сил ЗСУ. Виріс в багатодітній родині. Кадровий офіцер, на фронт пішов добровольцем. Залишились дружина та дві доньки. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув на опорному пункті біля Донецького аеропорту від кулі снайпера.[186]
1952 Зведений загін ПС «Дика качка».png Україна Попович Денис Григорович
(позивний «Денді»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-06-28 28 червня 1979, Морозівка (Баришівський район) Київська область. Солдат, гранатометник Зведеного загону Повітряних Сил ЗСУ, військовослужбовець 40-ї бригади тактичної авіації Повітряного командування «Центр», в/ч А1789 (Васильків). Призваний за мобілізацією в серпні 2014 року. Залишились дружина та двоє синів 4 і 7 років. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув під час виконання бойового завдання в районі аеропорту Донецька від ворожої кулі. Похований у рідному селі.[187]
1953 90 окрем аеромоб бат.png Україна Гончарук Юрій 01989 1989, Житомирська область. Військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 02015-01-19 19 січня 2015 — 02015-01-22 22 січня 2015 Брав участь в обороні донецького аеропорту. Обставини смерті не зазначено. Інформація поширена у соцмережах.[188]
1954 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Гарбуз Олександр Валентинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-08-10 10 серпня 1987, Анадоли Хотинський район Чернівецька область. Старший солдат 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). На військкомату пішов добровольцем ще у березні 2014 року, спочатку служив у ракетно-зенітному полку у Білій Церкві, та перевівся до 25-ї бригади, щоб потрапити на передову. Залишилися двоє маленьких синів та дворічна донька. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[189]
27 січня волонтери «Офіцерського корпусу» (Алла «Чонгар») вивезли з Авдіївки тіла 12 загиблих воїнів 25-й бригади, які загинули 22 січня.[190]
1955 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Черніков Олександр Юрійович 01984-11-01 1 листопада 1984, Дніпропетровськ. Військовослужбовець 9-ї роти 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). У 2007 році закінчив факультет систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету, отримавши кваліфікацію спеціаліста з міжнародної інформації, перекладача. Працював відеооператором на дніпропетровському «9 каналі», з колегами робив програму розслідувань «Губернські Хроніки». У 2008 році, коли Олександру було 23 роки, добровольцем прийшов у військкомат та відправився служити у десантні війська, в 25-ту бригаду. У березні 2014 його призвали у перших лавах. Залишилась молода дружина та двомісячна донька, яка народилася вже після того, як Олександр пішов на фронт, він бачив її лише кілька разів під час коротких відпусток. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув у бою поблизу села Спартак (Ясинуватський район) неподалік аеропорту Донецька. Похований на Сурсько-Литовському кладовищі Дніпропетровська.[190][191]
1956 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Жадан Олексій Валентинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-10-01 1 жовтня 1983, Павлоград Дніпропетровська область. Старший солдат, снайпер 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Працював у ДТЕК Шахтоуправління імені Героїв космосу підземним електрослюсарем. Призваний за мобілізацією 25 березня 2014 року. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[190][192]
1957 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Чумаченко Олександр Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-11-15 15 листопада 1979, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший сержант, командир бойової машини — командир відділення 9-й парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Працював машиністом бурової установки виробничої дільниці кар'єру № 3 рудоуправління гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». Призваний за мобілізацією у березні 2014 року. Одружений. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[190][193]
1958 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Щербина Артем Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-06-04 4 червня 1981, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, командир відділення зв'язку 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Навчався у Криворізькому авіаційному коледжі на радіоелектроніка. Закінчив Харківський національний університет радіоелектроніки, отримав диплом спеціаліста з апаратури радіозв'язку. Працював у Державному воєнізованому гірничо-рятувальному загоні державної служби надзвичайних ситуацій України распіраторником. Залишилася дружина та троє маленьких дітей. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[190][194]
1959 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Пагуліч Євген Геннадійович
(Позивний «Крамар»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-03-09 9 березня 1995, 19 років, Староварварівка Олександрівський район (Донецька область). Проживав у Краматорську. Солдат, кулеметник 8 роти 3 батальйону 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Закінчив Краматорське вище професійне училище, де навчався за професією «Модельник дерев'яних моделей». Працював на Новокраматорському машинобудівному заводі. Залишилися батьки та сестра. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. Жителі мирного села на Донеччині на колінах зустрічали свого 19-річного героя-захисника.[190][195]
1960 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Стародуб Андрій Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-02-11 11 лютого 1984, Марганець Дніпропетровська область. Старший солдат 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Працював на шахті № 8 Марганецького ГЗК. Добровольцем пішов до військкомату одним з перших. Залишилась дружина та двоє маленьких дітей. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[190][196]
1961 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Кулиненко Олег Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01996-02-05 5 лютого 1996, 18 років, Зоряне (Межівський район) Дніпропетровська область. Військовослужбовець 8-й роти 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Навчався у Межівському аграрному ліцеї-інтернаті. Чемпіон України з паверліфтингу серед юнаків 2013 року, срібний призер Чемпіонату України 2014 року, кандидат у майстри спорту. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[190][197]
1962 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Кучер Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-03-09 9 березня 1991, Будо-Рижани Володарсько-Волинський район Житомирська область. Старший солдат, старший механік-водій 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Здобув освіту газоелектрозварювальника. У 2009 році проходив військову службу в 30-й бригаді. У серпні 2014 року мобілізований до навчального центру № 184 у с. Старичі на Львівщині, а через місяць був переведений до Дніпропетровської в/ч А1126. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[190][198]
1963 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Чередник Максим Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-01-01 1 січня 1995, 20 років, Каніж Новомиргородський район Кіровоградська область. Старший солдат 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Виріс без матері, захоплювався спортом, грав у сільських футбольних та баскетбольних командах. Одним з перших став на захист Батьківщини. День народження 1 січня та Різдво зустрів удома, перебуваючи в короткотерміновій відпустці. Хотів стати офіцером, після АТО продовжити навчатися військовій справі. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[190][199]
1964 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Закарлюка Микола Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-02-04 4 лютого 1977, Решетилівка Полтавська область. Молодший сержант 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Закінчив Решетилівське СПТУ № 52 (професійний аграрний ліцей імені І. Г. Боровенського). У 1995—1997 роках служив в армії зв'язківцем, у званні молодшого сержанта. 26 грудня 2014 року пішов добровольцем до 25-ї бригади на службу за контрактом. Залишилася дружина та двоє дітей. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув від вогнепального поранення у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. 27 січня волонтери «Офіцерського корпусу» (Алла «Чонгар») вивезли з Авдіївки тіла 12 загиблих воїнів 25-й бригади, які загинули 22 січня.[190][200]
1965 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Ткач Андрій Євгенович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-08-11 11 серпня 1980, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Проживав у с. Чернече (Криничанський район). Солдат 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). 8 грудня 2014 року добровольцем прийшов до військкомату. Залишилися батьки, дружина. 02015-01-22 22 січня 2015 Загинув від вогнепального поранення у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. 30 січня Андрія поховали у с. Чернече.[190][201]
1966 20-й батальон территориальной обороны Днепропетровской области.jpg Україна Колісник Андрій Володимирович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01965-08-03 3 серпня 1965, Чумаки (Томаківський район) Дніпропетровська область. Старший лейтенант, командир взводу 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 20-й БТО Дніпропетровської області). Залишилася дружина та дві доньки. 02015-01-22 22 січня 2015 Російські збройні формування на бронетехніці заїхали у селище Красний Партизан (Ясинуватський район), в якому стояв один блокпост зі взводом ЗСУ. Незважаючи на чисельну перевагу противника оборонці блокпосту відбивалися дві години. Шістьох з них бойовики захопили у полон, а командира взводу і ще 3 воїнів розстріляли, їх тіла вивіз з окупованої території капелан батальйону отець Дмитро Поворотний.[202][203]
1967 20-й батальон территориальной обороны Днепропетровской области.jpg Україна Саруханян Альберт Георгійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-10-20 20 жовтня 1983, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, боєць 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 20-й БТО Дніпропетровської області). Працював у ТОВ «Шляхпостач-КР». Залишились двоє маленьких дітей, 7-річний син та однорічна донька. 02015-01-22 22 січня 2015 Російські збройні формування на бронетехніці заїхали у селище Красний Партизан (Ясинуватський район), в якому стояв один блокпост зі взводом ЗСУ. Незважаючи на чисельну перевагу противника оборонці блокпосту відбивалися дві години. Шістьох з них бойовики захопили у полон, а командира взводу і ще 3 воїнів розстріляли.[202][204]
1968 20-й батальон территориальной обороны Днепропетровской области.jpg Україна Слісаренко Сергій Станіславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01963-02-05 5 лютого 1963, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Солдат, боєць 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 20-й БТО Дніпропетровської області). 02015-01-22 22 січня 2015 Російські збройні формування на бронетехніці заїхали у селище Красний Партизан (Ясинуватський район), в якому стояв один блокпост зі взводом ЗСУ. Незважаючи на чисельну перевагу противника оборонці блокпосту відбивалися дві години. Шістьох з них бойовики захопили у полон, а командира взводу і ще 3 воїнів розстріляли.[202]
1969 20-й батальон территориальной обороны Днепропетровской области.jpg Україна Сех Роман Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-08-24 24 серпня 1989, смт Покровське (Покровський район) Дніпропетровська область. Молодший сержант, боєць 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 20-й БТО Дніпропетровської області). 02015-01-22 22 січня 2015 Російські збройні формування на бронетехніці заїхали у селище Красний Партизан (Ясинуватський район), в якому стояв один блокпост зі взводом ЗСУ. Незважаючи на чисельну перевагу противника оборонці блокпосту відбивалися дві години. Шістьох з них бойовики захопили у полон, а командира взводу і ще 3 воїнів розстріляли.[202]
1970 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Альберт Іван Збігнєвич
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-07-07 7 липня 1977, Дубаневичі Городоцький район (Львівська область). Сержант, оператор протитанкового взводу роти вогневої підтримки 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Проживав у с. Вишня (Городоцький район). Був активним учасником Революції Гідності. Влітку 2014 року пішов на фронт. У листопаді був поранений, десять днів лікувався у Львівському госпіталі і пішов знову на передову, відмовившись від курсу реабілітації. Залишилась дружина та двоє дітей. 02015-01-23 23 січня 2015 Загинув у бою на першій лінії оборони аеропорту Донецька, перед тим підбив ворожий танк.[205]
1971 24-а окрема механізована бригада.jpg Україна Свирид Руслан Григорович 01976-08-11 11 серпня 1976, Коломия Івано-Франківська область. Молодший сержант, мінометник 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Пішов на фронт добровольцем у липні 2014 року. 17 жовтня на Луганщині потрапив під артилерійський обстріл, внаслідок якого зазнав важких поранень, зокрема, отримав забій головного мозку. Довго лікувався у військовому госпіталі, після чого отримав місячну відпустку для реабілітації. 02015-01-24 24 січня 2015 Помер від серцево-судинної недостатності у своїй квартирі в Коломиї. Жив сам, тож його тіло виявили сусіди за кілька днів після смерті.[206]
1972 30-а механізована бригада.png Україна Юхимчук Олександр Володимирович 01973-08-17 17 серпня 1973, Повчине Новоград-Волинський район Житомирська область. Проживав у місті Рівне. Військовослужбовець ремонтної роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). З 2000 року працював водієм «швидкої» на Рівненській станції екстреної невідкладної допомоги. Мобілізований у березні 2014 року. Залишилися дружина та 18-річна донька. Пару днів не дожив до свого 42-річчя. 02015-01-24 24 січня 2015 Під час несення служби в зоні АТО помер від гострої коронарної недостатності.[207]
1973 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Миколайчук Дмитро Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-06-03 3 червня 1993, Ломачинці (Віньковецький район) Хмельницька область. Старший солдат, військовослужбовець строкової служби військової частини 3056 Південного ОТО Національної гвардії України. Призваний Віньковецько-Новоушинським ОРВК. Добровольцем поїхав у зону АТО захищати Батьківщину. 02015-01-24 24 січня 2015 Загинув у результаті артилерійського та мінометного обстрілу близько 9:20 позицій Нацгвардії поблизу Виноградне (Волноваський район) Донецької області під Маріуполем.[208] За попередньою інформацією, 24 січня внаслідок обстрілу з РСЗВ «Град» російськими збройними формуваннями міста Маріуполь загинули 30 мирних мешканців (з них двоє дітей) та ще 93 людини отримали поранення (з них близько 40 осіб перебувають у дуже важкому стані).[209]
1974 93-я механізована бригада.png Україна Жук Василь Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-09-29 29 вересня 1991, Здолбунів Рівненська область. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Навчався в Рівненському вищому професійному училищі. Займався паркуром. Призваний за мобілізацією 14 серпня 2014 року. Залишились батьки та старші брат і сестра. 02015-01-24 24 січня 2015 Загинув у бою в районі аеропорту Донецька в результаті мінометного обстрілу.[210]
1975 79 OAeMBr ZSU.png Україна Береза Олександр Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-07-28 28 липня 1971, Каланчак Херсонська область. Молодший сержант 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишились дружина і дві донечки 14-ти і 10-ти років. 02015-01-24 24 січня 2015 Загинув у бою в районі аеропорту Донецька під час артобстрілу.[211]
1976 Dnipro battalion emblem.jpg Україна Гребенюк Максим Олегович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01996-08-30 30 серпня 1996, 18 років, Новомосковськ Дніпропетровська область. Боєць Полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». В батальйон прийшов в осені 2014 року. 02015-01-24 24 січня 2015 Загинув під час обстрілу російськими збройними формуваннями села Піски (Ясинуватський район) під Донецьком у результаті прямого попадання артилерійського снаряду.[212]
1977 15-й гірсько-піхотний батальйон.png Україна Шевцов Олександр Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-04-24 24 квітня 1980, Тальне Черкаська область. Солдат, стрілець — помічник гранатометника 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Призваний за мобілізацією 10 квітня 2014 року. Був поранений в зоні АТО, після лікування повернувся на передову. 02015-01-24 24 січня 2015 Загинув поблизу Нікішине (Донецька область) під час артилерійського та мінометного обстрілу опорного пункту ЗСУ російськими збройними формуваннями.[213][214]
1978 15-й гірсько-піхотний батальйон.png Україна Хіврич Сергій Олександрович
(Позивний «Космос»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-09-16 16 вересня 1971, Калуш Івано-Франківська область. Проживав у Івано-Франківську. Старший сержант, старший стрілець 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Призваний 19 березня 2014 року. Спочатку служив у 5-му Прикарпатському батальйоні тероборони, потім перевівся до 128-ї бригади. 02015-01-24 24 січня 2015 Загинув поблизу Нікішине (Донецька область) під час артилерійського та мінометного обстрілу опорного пункту ЗСУ російськими збройними формуваннями.[213][215]
1979 15-й гірсько-піхотний батальйон.png Україна Конопльов Андрій Анатолійович
(Позивний «Сєдой»)
01977-04-29 29 квітня 1977, Новооржицьке Полтавська область. Проживав у Пирятині. Старший сержант, стрілець — помічник гранатометника 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Байкер. На фронт пішов добровольцем. Залишилась дружина з маленькою дитиною та дорослий син. 02015-01-24 24 січня 2015 Загинув у районі Дебальцеве в результаті обстрілу з РСЗВ Град.[216]
1980 40-й БТрО ЗСУ «Кривбас» (польовий).png Україна Попов Олександр Олександрович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01983-04-03 3 квітня 1983, Тернівка Дніпропетровська область. Капітан (посмертно), передовий авіаційний навідник мотопіхотної роти 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). Після закінчення університету працював у ДТЕК Шахтоуправління Павлоградське гірничим майстром дільниці «Вентиляція і техніка безпеки» шахти «Тернівська». На фронт пішов добровольцем, мобілізований 11 травня 2014 року. 02015-01-24 24 січня 2015 Загинув від осколкового поранення на блокпосту в районі Дебальцеве під час танкового обстрілу з боку противника.[217][218]
1981 17-а танкова бригада.svg Україна Ласкін Сергій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-11-29 29 листопада 1976, Новоолексіївка Генічеський район Херсонська область. Сержант 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Працював у м. Київ. Коли отримав повістку, одразу повернувся і пішов до військкомату. Призваний за мобілізацією 8 серпня 2014 року. Залишились 18-річний син та 13-річна донька. 02015-01-24 24 січня 2015 Загинув у зоні проведення АТО від кулі співслужбовця. Проводиться перевірка обставин.[211][219]
1982 1-а танкова бригада.jpg Україна Баширов Тахір Тахірович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-02-25 25 лютого 1985, Ніжин Чернігівська область. Солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Мобілізований як доброволець 28 серпня 2014 року. Залишилися батьки, сестра дружина та двоє дітей, 6-річний син і 2-річна донька. 02015-01-24 24 січня 2015
орієнтовно
Загинув у бою поблизу міста Авдіївка (Донецька область) в районі Донецького аеропорту. Військові переганяли танки, Тахір їхав у першому, вибухівка потрапила під його днище. Бійцю розірвало ноги, він помер від крововтрати — у танку був сам, нікому було перев'язати.[220]
Прим. Волонтерами «Офіцерського Корпусу» 26 січня вивезено 8 загиблих воїнів з району Дебальцеве, серед них і Тахір Баширов.[221]
1983 1 ОТБр (2016).png Україна Шульц Михайло Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-07-14 14 липня 1982, Херсон. Молодший сержант, командир танка Т-72 1-ї ОТБр. Виріс у родині священика. Займався карате. Випускник ХНТУ («Бухоблік і аудит», 2004); заочно здобув спеціальність енергетика в НТУ «ХПІ» (2014). Інструктор з туризму. Мобілізований у березні 2014. Залишилися батьки і брат. 02015-01-25 25 січня 2015 Загинув у бою в смт Оленівка (Волноваський район) під час рейду із розвідки боєм. Похований у Херсоні[222].
1984 30-а механізована бригада.png Україна Лебеденко Іван Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-07-20 20 липня 1976, Мехедівка (Лохвицький район) Полтавська область. Солдат резерву 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Мобілізований у серпні 2014 року до 169-го навчального центру «Десна». 02015-01-25 25 січня 2015 Загинув у районі Дебальцеве.[223] За іншими даними, був бійцем 93-ї ОМБр, загинув поблизу селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком, внаслідок підриву на фугасі.[224]
Волонтерами «Офіцерського Корпусу» 26 січня вивезено 8 загиблих воїнів з району Дебальцеве, в списку вказане ім'я Івана Лебеденка.[221]
1985 28-а механізована бригада.png Україна Бузейніков Сергій Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01992-03-23 23 березня 1992, Захарівка (Світловодський район) Кіровоградська область. Лейтенант, командир 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Закінчив Львівську Академію сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного. В зоні АТО перебував з вересня 2014 року. Залишилися молодший брат, дружина та 10-місячна донька. 02015-01-25 25 січня 2015 На блокпосту в районі Мар'їнка — Курахове (Донецька область) під час огляду стався вибух автомобіля, за одною з версій, теракт скоєний «смертником». В результаті вибуху один військовий загинув на місці, ще один отримав важкі поранення і помер у лікарні.[225][226]
1986 28-а механізована бригада.png Україна Ливадар Олександр Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-10-01 1 жовтня 1993, Забари (Доманівський район) Миколаївська область. Солдат, стрілець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Після закінчення школи рік служив у ЗСУ. 19 березня 2014 року у зв'язку з подіями в Криму був мобілізований. 19 червня звільнений в запас. 31 липня знову був призваний за мобілізацією, проходив службу в зоні АТО. Залишились мати та сестра. 02015-01-25 25 січня 2015 На блокпосту в районі Мар'їнка — Курахове (Донецька область) близько 20:00 під час огляду стався вибух автомобіля, за одною з версій, теракт скоєний «смертником». В результаті вибуху один військовий загинув на місці, ще один отримав важкі поранення і помер у лікарні.[225][227]
1987 28-а механізована бригада.png Україна Криничко Леонід Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-05-29 29 травня 1975, Житомирська область. З кінця 1980-х років проживав у с. Львове (Бериславський район) Херсонська область. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Залишилася мати та дві старші сестри. 02015-01-25 25 січня 2015 Загинув від кулі снайпера в районі м. Красногорівка (Донецька область).[211][228]
За повідомленням волонтерської групи 28-ї омбр у Фейсбуці, в результаті артобстрілу в районі Красногорівка (Донецька область) загинув один військовий.[229]
1988 128-а механізована бригада.svg Україна Жук Микола Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-09-10 10 вересня 1977, Липники (Лугинський район) Житомирська область. Мешкав у Мукачеве Закарпатська область. Капітан, командир протитанкової батареї 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). У Збройних силах України служив з 1994 року. 02015-01-25 25 січня 2015 Загинув у ніч на 26 січня в районі Дебальцеве в результаті обстрілу. Поховали воїна у Липниках.[230][231]
1989 128-а механізована бригада.svg Україна Ткаченко Руслан Андрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-07-30 30 липня 1993, Ніжин Чернігівська область. Старший матрос 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований 3 серпня 2014 року. 02015-01-25 25 січня 2015 Загинув неподалік Дебальцеве в результаті підриву на міні. Руслан помер одразу, ще двоє його товаришів померли по дорозі в лікарню.[232]
1990 128-а механізована бригада.svg Україна Голота Володимир Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-06-01 1 червня 1985, Київ (Голосіївський район). Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). 02015-01-25 25 січня 2015 Загинув поблизу села Новогригорівка (Артемівський район) Донецької області в районі Дебальцеве.[221][233]
1991 128-а механізована бригада.svg Україна Ковач Адальберт Адальбертович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-05-23 23 травня 1978, Виноградів Закарпатська область. Солдат, стрілець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). 16 років працював на швейному об'єднанні «Гроно». Залишилось двоє малолітніх дітей. 02015-01-25 25 січня 2015 Загинув від осколка снаряду у бою 25 січня на опорному пункті «Валера» поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве, відбиваючи спробу прориву танків противника.[230][234]