Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень 2015)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні за січень 2015 року.

Список загиблих за січень 2015 року[ред. | ред. код]

Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по батькові
Про особу Дата смерті Обставини смерті

Січень[ред. | ред. код]

1791 80-а аеромобільна бригада.svg Україна Подфедько Любомир Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-07-2929 липня 1987, Демня (Миколаївський район) Львівська область. Солдат, гранатометник 80-ї ОАеМБр. За фахом — електрика, працював на будівництві. Мобілізований 15.08.2014, з 11.11.2014 брав участь в АТО поблизу Донецька. Залишились батьки та троє братів. 02015-01-011 січня 2015 Загинув під час атаки російських бойовиків на новий термінал Міжнародного аеропорту «Донецьк», яка розпочалась близько 23:00, — під ногами бійця розірвалась ворожа граната. Похований в с. Демня[1].
1792 128-а механізована бригада.svg Україна Кабанець Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-05-2323 травня 1973, Красна Слобідка Обухівський район Київська область. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Останні три місяці утримував бойові позиції на блокпості під Чорнухине Перевальського району Луганщини. 7 грудня 2014 року за станом здоров'я вимушений був повернутися із зони АТО. 02015-01-033 січня 2015 Переніс операцію на внутрішніх органах у Київському військовому шпиталі та був направлений в Ірпінський військовий шпиталь на реабілітацію. Вночі на 3 січня серце бійця зупинилося.[2]
1793 Звіробій.png Україна Корчовний Роман Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-01-1111 січня 1970, Київ (район Святошин). Молодший сержант, військовослужбовець 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» (Десна). Призваний за мобілізацією. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, донька 1991 р.н. і син 1996 р.н. 02015-01-055 січня 2015 Помер під час несення служби на бойовому посту з охорони військового містечка, не витримало серце. Похований на Берковецькому цвинтарі.[3]
1794 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Бабічев Сергій Ігорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-02-1515 лютого 1993, Сартана Іллічівський район (Маріуполь) Донецька область. Молодший сержант, водій 1-го відділення взводу спеціальних автомобілів роти МТЗ в/ч 3066 Північного ОТО Національної гвардії України. Відряджений для забезпечення ротації підрозділів батальйону оперативного призначення імені Кульчицького. Навесні 2011 року був призваний на військову службу, з квітня 2013 служив за контрактом. Залишилися мати, вітчим, сестра та наречена. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Сартані[4][5]
1795 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Бурка Віктор Павлович
(Позивний «Дядя Вітя»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01966-02-2323 лютого 1966, проживав у м. Київ. Старший солдат резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Був приватним підприємцем. До лав батальйону записався навесні одразу після Революції Гідності, в якій брав активну участь. Залишилась 18-річна донька. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані.[4][6]
1796 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Герасимюк Тарас Павлович
(Позивний «Одиночка»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-01-1010 січня 1995, 19 років, Городище-2 (Луцький район) Волинська область. Солдат резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності. Залишилися батьки. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. 8 січня з Тарасом попрощались у Луцьку. Похований у с. Городище-2.[4][7]
1797 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Зубчук Роман Валентинович
(Позивний «Маріман»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-11-1313 листопада 1993, Демидівка Рівненська область. Старший солдат резерву, командир відділення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Закінчив Демидівське вище професійне училище № 25, був старшим громадським тренером загальної фізпідготовки, чемпіоном обласних змагань з легкої атлетики. Служив матросом у Військово-морських силах України в Севастополі у званні сержанта. З перших днів Революції Гідності був активним її учасником, записавшись до медичної служби Майдану.
Роман Зубчук в студії «Громадського ТБ», березень 2014.
02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Демидівці.[4][8]
1798 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Каплуненко Ігор Валентинович
(Позивний «Старшина»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01968-03-099 березня 1968, Біла Церква Київська область. Старшина резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активіст Білоцерківського Євромайдану, член Громадського формування «Щит». З початком АТО допомагав бійцям Нацгвардії як волонтер, згодом записався добровольцем. Залишилася дружина, двоє дітей та внучка. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Білій Церкві.[4][9]
1799 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Лінивенко Юрій Володимирович
(Позивний «Пастор»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-11-088 листопада 1971, Барвінкове Харківська область. Старший солдат резерву, кулеметником 1-го відділення 2-го взводу батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. У травні 2014 добровольцем пішов захищати Вітчизну та звільняти Слов'янськ, у якому пропрацював 13 років. Залишилися батьки, брат і сестра, дружина та донька. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані.[4][10]
1800 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Малюта Роман Володимирович
(Позивний «Джин»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-02-1414 лютого 1969, Долинське (Бердянський район) Запорізька область. Старшина резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності та Самооборони Майдану. Роман був сиротою, рідних у селі в нього немає. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Долинському.[4][11]
1801 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Матківський Володимир Анатолійович
(Позивний «Маланець»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-03-3030 березня 1973, Сквира Київська область. Старший солдат резерву, боєць батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані.[4]
1802 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Рожанський Пантелеймон Петрович
(Позивний «Пантя»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-08-099 серпня 1993, Літин Вінницька область. Старший солдат резерву, старший стрілець-навідник батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Закінчив Вінницький технічний коледж. Навчався у Хмельницькому технологічному університеті. Активний учасник Революції Гідності, був на Майдані у загоні «Пекельна бочка». Хлопця не взяли до Нацгвардії, бо він був студентом, до закінчення навчання залишався один рік. Пантюша пішов з університету, щоб бути на фронті разом з товаришами. Залишились батьки та 10-річна сестра. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у селі Сосни Літинського району.[4][12]
1803 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Скрут Ростислав Стефанович
(Позивний «Скрудж»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-08-1414 серпня 1978, Зимна Вода Пустомитівський район Львівська область. Старший солдат резерву, старший стрілець батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка. Для Ростислава це була перша поїздка на передову після підготовки на полігоні. Залишились дружина та двоє дітей. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований 9 січня на кладовищі села Зимна Вода.[4][13]
1804 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Сокач Роман Михайлович
(Позивний «Мамай»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-04-1010 квітня 1986, Зимна Вода Пустомитівський район Львівська область. Старший солдат резерву, гранатометник батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Займався малим підприємництвом. Пустив до себе жити переселенців із окупованих Криму та Донбасу. В батальйоні воював півроку. Місяць тому під час відпустки одружився. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобусу «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований 9 січня на кладовищі села Зимна Вода.[4][13]
1805 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Щіпов Максим Юрійович
(Позивний «Макс»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-01-3131 січня 1988, Бердичів Житомирська область. Проживав у м. Київ. Старший солдат резерву, командир відділення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності, стояв на захисті барикад. З весни 2014 — на фронті. 02015-01-055 січня 2015 Близько 19:00 під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі Київ — Довжанський поблизу міста Артемівськ (Донецька область) через погані погодні умови відбулося зіткнення військових автомобілів КРаЗ та автобуса «Богдан». Внаслідок ДТП 12 бійців загинули, 18 травмовані. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.[4][14]
Прим. Серед загиблих також був названий Васкуленко Ігор (не з батальйону Кульчицького) і йшлося про 13 загиблих[15], але його приналежність до Нацгвардії не підтверджено. За даними МВС загинули 12 нацгвардійців. 17 січня у київському шпиталі помер від травм ще один боєць Дідач Ігор (див. 17.01).
1806 80-одшбр.svg Україна Терещенко Володимир Григорович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01957-05-2323 травня 1957, Звенигородка Черкаська область. Мешкав у м. Одеса. Старший лейтенант, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. Був активістом Одеської Самооборони. На фронт пішов добровольцем. 02015-01-066 січня 2015 Загинув у районі селища Піски (Ясинуватський район) поблизу Донецька, під час обстрілу великокаліберна куля пройшла крізь бронежилет військовослужбовця.[16]
1807 128-а механізована бригада.svg Україна Вербицький Сергій Степанович 01977-09-2323 вересня 1977, Мукачеве Закарпатська область. Прапорщик, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Залишилися дружина та двоє синів. 02015-01-066 січня 2015 31 грудня о 15:00 з району Дебальцеве військового з множинними вогнепальними пораненнями голови було доставлено до Харківського шпиталю та одразу переведено в палату інтенсивної терапії. Кілька днів лікарі боролися за його життя, але 6 січня його серце зупинилось. Поховали Сергія 13 січня на Центральному кладовищі міста Мукачеве.[17]
1808 128-а механізована бригада.svg Україна Бойко Петро Леонідович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-05-1717 травня 1970, Москалівка (Ярмолинецький район) Хмельницька область. Сержант, командир відділення розвідки 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Раніше служив у десантних військах, мав досвід бойових дій. Добровольцем пішов до військкомату 2 серпня 2014 року. 02015-01-066 січня 2015 Загинув у бою від кулі снайпера поблизу села Нікішине (Донецька область).[18]
За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 3 військовослужбовця. Один загинув від кулі снайпера поблизу Нікішине, ще один — від мінометного обстрілу в районі аеропорту Донецька, третій — біля селища Піски під час обстрілу зі стрілецької зброї.[19]
1809 128-а механізована бригада.svg Україна Мельник Юрій Вікторович 01972-01-011 січня 1972, Коритня Черкаська область. Проживав у с. Вербка (Крижопільський район) Вінницька область. Старший сержант, водій 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Працював трактористом, шофером та оператором на елеваторі. Був мобілізований 19 червня 2014 року, служив у 51-й ОМБр. Після боїв під Іловайськом і виходу з «котла» проходив лікування у Львові. Повернувся на фронт у складі 128-ї ОГПБр. Залишилися старенький тато на Черкащині, дружина та донька на Вінниччині. 02015-01-077 січня 2015 Помер в місті Артемівськ (Донецька область). Смерть бійця настала через хворобу.[20]
1810 93ombr.png Україна Карпенко Олександр Борисович'
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01962-06-2828 червня 1962, Зугрес Донецька область. Солдат, військовослужбовець гранатометного відділення механізованого взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). До червня 2014 року працював старшим майстром з ремонту обладнання в цеху Інтеренергосервіс ДТЕК Зуївська ТЕС (Зугрес-2) на Донеччині. До мобілізації працював заступником начальника з ремонту золонавантажувального цеху ДТЕК Бурштинська ТЕС (Бурштин, Івано-Франківська область). Призваний за мобілізацією 16 серпня 2014 року. Залишилася дружина та дорослий син. 02015-01-077 січня 2015 Загинув під час мінометного обстрілу в районі селища Кримське (Донецька область).[21]
1811 1-а окрема танкова бригада.jpeg Україна Потієнко Анатолій Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-08-1313 серпня 1983, Придеснянське, Коропський район Чернігівська область. Проживав у с. Валки Прилуцький район. Солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). До мобілізації працював в особистому селянському господарстві. Мобілізований 31 березня 2014 року. Залишилися дружина, 4-річна донька, мати і сестра. 02015-01-077 січня 2015 Загинув на блок-посту біля с. Новогнатівка Донецької області від кулі снайпера.[22] За іншими даними був вбитий співслужбовцем під час виконання службових обов'язків.[23]
1812 Azov Batallion logo.jpg Україна Бас Павло Іванович
(Позивний «Фікс»)
01988-07-011 липня 1988, Тернопіль. Боєць Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Був активним учасником руху ультрас тернопільського ФК «Нива». В зоні АТО перебував три місяці. Залишились молодші сестра і брати. 02015-01-077 січня 2015 Загинув від кульового поранення на блокпосту в районі села Гранітне (Волноваський район) на півдні Донецької області. Похований на Микулинецькому кладовищі Тернополя.[24]
1813 Azov Batallion logo.jpg Швеція Шьохолм Лео
(швед. Leo Sjöholm,
позивний «Вікінг»)
01983-07-2323 липня 1983, Швеція. Шведський доброволець, військовий інструктор Полку особливого призначення «Азов». Пройшов шлях воїна разом з «Азовом» від кінця літа, долучившись до захисту суверенітету Народу України від окупантів та їх пособників. 02015-01-088 січня 2015 Загинув у автокатастрофі під час виконання бойового завдання під Бердянськом, від отриманих травм помер на місці[25]. 19 січня 2015 року побратими провели бійця в останню путь[26].
1814 Paradniy.jpg Україна Базга Юрій Олександрович 01984-10-2626 жовтня 1984, Євтодія Балтський район Одеська область. Проживав у м. Київ. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Активний учасник Революції Гідності. 02015-01-088 січня 2015 Був поранений на війні, помер у київському шпиталі від зараження крові. Похований у с. Євтодія.[27]
1815 Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png Україна Попик Сергій Іванович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01987-08-1818 серпня 1987, Христинівка Черкаська область. Проживав у м. Одеса. Лейтенант, командир танку 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Залишилися батьки та сестра. 02015-01-088 січня 2015 Загинув поблизу с. Оленівка (Волноваський район) на Донеччині (за іншими даними у районі Березівки) під час мінометного обстрілу. На блокпосту міна залетіла в окоп, Сергій помер від поранень.[28][29]
1816 Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png Україна Книш Леонід Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-11-099 листопада 1985, Білине Балтський район Одеська область. Солдат, військовослужбовець підрозділу піхоти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Без батька залишились дворічна донька і чотирирічний син. 02015-01-088 січня 2015 Загинув поблизу с. Оленівка (Волноваський район) на Донеччині під час мінометного обстрілу. На блокпосту міна залетіла в окоп. Леонід отримав смертельне поранення, прикривши свого товариша.[28][30]
1817 UA 26 Artillery Brigade New.png Україна Вовк Іван Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-03-2626 березня 1979, Мала П'ятигірка Андрушівський район Житомирська область. Сержант, військовослужбовець 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Призваний за мобілізацією. Разом із дружиною виховував двох усиновлених хлопчиків. 02015-01-099 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» позицій ЗСУ в місті Щастя під Луганськом у ніч на 9 січня.[31]
1818 UA 26 Artillery Brigade New.png Україна Яндюк Олег Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-01-2828 січня 1991, Турчинка Володарсько-Волинський район Житомирська область. Старший солдат, військовослужбовець 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Працював токарем у ремонтному цеху Іршанського гірничо-збагачувального комбінату. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати та сестра. 02015-01-099 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» позицій ЗСУ в місті Щастя під Луганськом у ніч на 9 січня.[31][32]
1819 Paradniy.jpg Україна Сидор Олег Миколайович
(Позивний «Скіф»)
01977-03-1515 березня 1977, Коноплівці (колишня назва Кендерешів) Мукачівський район Закарпатська область. Командир штурмового загону «Яструб» 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Колишній військовий, строкову службу проходив у десантних військах як снайпер-розвідник, потім служив за контрактом. Був активним учасником Революції Гідності, у 8-й «афганській» сотні Самооборони Майдану очолював групу швидкого реагування. Згодом пішов добровольцем на фронт, був учасником практично всіх боїв «Айдару». Залишилась дружина та двоє дітей. Після смерті Олега, його дружина підписала контракт зі 128 ОГПБр і поїхала у Старобільськ на Луганщину[33]. 02015-01-099 січня 2015 Загинув близько 3:00 в районі міста Щастя під Луганськом, від вогнепального поранення.[34] 10 січня з воїном попрощались на Майдані незалежності у Києві. Похований у рідному селі на Мукачивщині.[35]
1820 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Фурик Роман Степанович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01963-02-2020 лютого 1963, Коломия Івано-Франківська область. Підполковник міліції, старший інспектор БПСМОП «Миротворець», відряджений до 1-го БОП імені Кульчицького НГУ, заступник командира взводу. Заочно закінчив істфак ЧДУ. З 1985 служив в ОВС у Коломиї, з 1993 в УБОЗ. Тренер з карате-до, чорний пояс. 2006 вийшов на пенсію з посади оперуповноваженого. Член мотоклубу «Карпати», суддя з мотоспорту. Активний учасник Революції Гідності. Доброволець, звільняв Слов'янськ. Залишилися дружина та двоє синів. 02015-01-099 січня 2015 Близько 12:30 патруль Нацгвардії потрапив у засідку на околиці смт Станиця Луганська, в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець по вулиці 5-та Лінія. В бою Роман Фурик прикривав вогнем відхід побратимів, куля снайпера перебила сонну артерію, — помер під час евакуації. Похований у Коломиї[36].
1821 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Лагно Роман Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-07-1919 липня 1977, Волиця Сокальський район Львівська область. Мешкав у м. Сокаль. Старший солдат резерву, старший кулеметник 3-го відділення 2-го взводу 2-ї РОП 1-го БОП імені Кульчицького НГУ. Слюсар КВПіА Сокальського проммайданчика філії «Львівтрансгаз». Капітан волейбольної команди «Львівтрансгазу». Активний учасник Революції Гідності, десятник 10-ї Сокальської сотні. У квітні 2014 добровольцем пішов в НГУ. Залишився син. 02015-01-099 січня 2015 Близько 12:30 патруль Нацгвардії потрапив у засідку на околиці смт Станиця Луганська, в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець по вулиці 5-та Лінія. В бою Роман Лагно прикривав вогнем відхід побратимів, дістав вогнепальні поранення, що несумісні з життям. Похований в Сокалі[36].
1822 Емблема 34-го БТрО ЗСУ «Батьківщина».png Україна Соколенко Андрій Олексійович
(Позивний «Лівша»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-08-055 серпня 1972, проживав у м. Київ. Солдат 34-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (раніше 34-й БТО Кіровоградської області «Батьківщина»). Працював на Рівненській атомній станції, потім працював таксистом у Києві. Підтримував Євромайдан. На початку бойових дій пішов добровольцем у батальйон. Був гарним майстром, окрім своїх військових обов'язків займався ремонтом та вдосконаленням техніки та приладів, за що й отримав свій позивний. Залишилися батько, сестра та дорослий син. 02015-01-099 січня 2015 Під час мінометного обстрілу блокпоста 8 серпня 2014 року в районі Дебальцеве, щоб врятувати життя побратимів, Андрій не побіг в укриття, а відкрив вогонь по лісопосадці, з якої коректувальник наводив вогонь російських бойовиків. Поряд з Андрієм розірвалася міна, він отримав чисельні осколкові поранення внутрішніх органів та голови, від яких почалося запалення. Помер у Київському військовому клінічному центрі після 12 операцій та 5-місячної госпіталізації.[37]
1823 UA 26 Artillery Brigade New.png Україна Гриценко Роман Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-11-1919 листопада 1980, Переяслав-Хмельницький Київська область. Солдат, телефоніст відділення управління взводу управління 3-ї батареї гаубичного артилерійського дивізіону 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. По закінченні школи здобув професію тракториста в міському профтехучилищі № 22. Протягом 2003—2004 років проходив військову службу у Дівичках. Працював у магазині «Нова лінія» міста Бориспіль. Мобілізований 4 вересня 2014 року. Залишились мати, брат, дружина та двоє неповнолітніх дітей. 02015-01-099 січня 2015 Загинув від кулі снайпера в районі міста Щастя під Луганськом.[38]
1824 80-одшбр.svg Україна Лестуха Володимир Михайлович 01987-04-1111 квітня 1987, Бахмач Чернігівська область. Солдат, військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. 2006 року закінчив Борзнянський сільськогосподарський технікум. Строкову службу проходив десантником у 95-й оаембр. Повернувся із заробітків з Росії та добровольцем пішов до військкомату в серпні 2014 року. Після навчань у Львові був переведений в зону АТО під місто Щастя, 120 днів провів на передовій, після контузії повернувся додому. Залишилися мати і брат у с. Велика Загорівка. 02015-01-099 січня 2015 Трагічно загинув на Львівщині біля с. Підбірці Пустомитівського району на залізничній колії під колесами електрички «Львів-Золочів». Володимир йшов вздовж колії та не реагував на сигнал. Рідні пов'язують його смерть з тяжким психологічним станом після війни, він втратив сон, поїхав на Львівщину, перервавши зв'язок із сім'єю.[39]
1825 UA army main.jpg Україна Бобровник Сергій Володимирович 47 років, Луганська область. Проживав в смт Баришівка Київська область. Молодший сержант, командир відділу інженерної техніки — інженер 1-го інженерного взводу 1-ї інженерно-технічної роти інженерно-технічного батальйону, в/ч пп В1719. За освітою — електрик. Служив в армії, працював у міліції, побував в Чорнобилі під час ліквідації наслідків аварії 1986 року. Переїхав на Київщину, де жив із сім'єю в с. Поділля (Баришівський район), працював автослюсарем. Останні шість років мешкав у Баришівці, мав власну справу з ремонту взуття. На фронт пішов добровольцем. Залишилася дружина. 02015-01-1010 січня 2015 Загинув в смт Володарське, неподалік Маріуполя (Донецька область), обставини не уточнено. Похований у с. Поділля.[40]
1826 44br.png Україна Петрушенко Андрій Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-12-099 грудня 1984, Канів Черкаська область. Молодший сержант, військовослужбовець 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Закінчив Канівське ПТУ № 23, у 2003 році проходив службу в ЗСУ. Потім навчався у Східноєвропейському університеті економіки і менеджменту за спеціальністю «організація обслуговування ГТК». До мобілізації працював на ПрАТ «Миронівська птахофабрика». Призваний за мобілізацією 14 серпня 2014 року. Залишились батьки, 7-річна дитина. 02015-01-1111 січня 2015 В ніч на 11 січня загинув від смертельних поранень під час мінометного обстрілу на блокпосту під м. Горлівка (Донецька область).[41] Прим. За даними РНБО, один військовий загинув у районі селища Озерянівка під Горлівкою.[42]
1827 1medRotaNGU.png Україна Чомко Ярослав Степанович 01984-09-2020 вересня 1984, Івано-Франківськ. Резервіст окремої медичної роти імені Пірогова Національної гвардії України. Активний учасник Революції Гідності, надавав медичну допомогу в медичному пункті Жовтневого палацу. Потім пішов добровольцем на фронт. Після ротації в січні 2015 року повернувся на фронт, служив у військовому шпиталі в центральній лікарні Артемівська. 02015-01-1212 січня 2015 Отримав несумісне із життям вогнепальне поранення в місті Артемівськ (Донецька область). Проводяться слідчі дії щодо встановлення обставин. Поховали Ярослава в селі Крихівці Івано-Франківського району.[43]
За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинув один військовослужбовець, ще 10 отримали поранення.[44]
1828 128-а механізована бригада.svg Україна Страпчук Олександр Федорович 01978-09-066 вересня 1978, Нетішин Хмельницька область. Військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Із квітня 2014 року перебував на Сході у складі 51 ОМБр, потім воював у 128-й бригаді. Приїхав додому у відпустку на новорічні свята, 16 січня мав повертатись назад під Дебальцеве. 02015-01-1212 січня 2015 Під час перебування у відпустці в рідному Нетішині після кількох місяців служби у зоні АТО, військовий помер від серцевого нападу. Поховали воїна у місті Славута на Новому кладовищі.[45]
1829 93ombr.png Україна Безрода Анатолій Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01967-04-011 квітня 1967, Лубни Полтавська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади. У 1989 році закінчив Полтавське вище зенітне ракетне командне училище. Служив у Радянській Армії. Після звільнення у запас працював учителем передпризовної підготовки в Михнівській середній загальноосвітній школі Лубенського району. В зоні АТО перебував із серпня 2014 року. 02015-01-1313 січня 2015 12 січня 2015 року, внаслідок мінометного обстрілу, біля села Тоненьке (Ясинуватський район Донецька область), поблизу Донецького аеропорту, отримав поранення несумісне з життям. Помер наступного дня, у шпиталі.[46]
1830 1-а окрема танкова бригада.jpeg Україна Корзун Роман Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-04-1212 квітня 1981, Київ (район Святошин). Солдат, стрілець-водій мінометної батареї механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Призваний за мобілізацією 22 березня 2014 року. Залишились батьки. 02015-01-1313 січня 2015 Загинув під час обстрілу у селищі Піски під Донецьком.[47]
1831 1-а окрема танкова бригада.jpeg Україна Васюк Микола Олександрович 01987-05-1414 травня 1987, Ставиське Козелецький район Чернігівська область. Рядовий, снайпер 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Працював у місті Київ. Призваний до лав ЗСУ в березні 2014 року. Протягом червня-липня 2014 року у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади брав участь в обороні аеропорту Луганська. У ході боїв отримав дві важкі контузії. У серпні 2014 року отримав відпустку, але через різке погіршення стану здоров'я опинився у військовому шпиталі. Після проходження курсу лікування повернувся до зони АТО. Проходив службу у окремій роті снайперів біля міста Волноваха. 02015-01-1414 січня 2015 Під час проходження служби через різке загострення хвороби воїна було доставлено до Дніпропетровського військового шпиталю, потім до одного з медичних закладів Києва. Після тривалого лікування, 29 грудня 2014 року Микола повернувся додому. 5 січня через різке погіршення здоров'я знову потрапив до військового шпиталю. Помер 14 січня внаслідок тяжких контузій, отриманих під час оборони аеропорту міста Луганська влітку 2014 року. Похований у рідному селі.[48]
1832 MVS Lviv.png Україна Дорош Тарас Русланович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-10-3030 жовтня 1987, Малехів Жовківський район Львівська область. Сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС України у Львівській області. Добровольцем пішов до батальйону у травні 2014 року. Залишилась дружина. 02015-01-1414 січня 2015 Загинув при виконанні бойового завдання в смт Станиця Луганська. Снайпер поцілив між пластинами бронежилета на грудях.[49]
1833 15-й гірсько-піхотний батальйон.png Україна Гречко Дмитро Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-04-1212 квітня 1970, Полтава. Солдат, кулеметник 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Залишилася старенька хвора матір та брат. 02015-01-1414 січня 2015 Отримав тяжкі осколкові поранення під час мінометного та гранатометного обстрілу опорного пункту поблизу села Нікішине (Донецька область) в районі Дебальцеве, помер під час медичної евакуації. Похований у Полтаві.[50]
1834 1ofbmp.png Україна Касьяненко Сергій Сергійович 01991-12-033 грудня 1991, Ушкалка Верхньорогачицький район Херсонська область. Старший матрос, радіотелефоніст 1-го окремого батальйону морської піхоти. 02015-01-1414 січня 2015 Загинув під час виконання бойового завдання в районі смт Талаківка, що у 19 км від міста Маріуполь (Донецька область). Похований в с. Ушкалка.[51]
1835 74-й розвідувальний батальйон.png Україна Касьянов Сергій Олексійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-10-088 жовтня 1995, 19 років, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, розвідник 74-го окремого розвідувального батальйону (Черкаське). Із 2 жовтня 2013 року розпочав військову службу за контрактом у 93-й ОМБр, а потім у 74-му розвідбатальйоні. До зони АТО відправився добровільно в серпні 2014 року. Залишилась мати, хворий батько, сестра-близнючка та троє братів, один з яких служить у 93-й бригаді. 02015-01-1515 січня 2015 Загинув від тяжкого поранення в бою вранці під час масованої атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька. Похований у Нікополі.[52][53] За даними РНБО, за минулу добу в зоні АТО загинули 6 військових, ще 18 отримали поранення.[54] В боях за аеропорт Донецька загинули двоє захисників, 11 отримали поранення.[55]
1836 93ombr.png Україна Ніколаєнко Микола Михайлович
(Позивний «Нік»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-12-2121 грудня 1993, Суми. Молодший сержант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Призваний за мобілізацією у травні 2014 року. 02015-01-1515 січня 2015 Отримав осколкові поранення у селищі Піски (Ясинуватський район), поблизу Донецького аеропорту. Помер у лікарні Артемівська. Поховали бійця на Алеї почесних громадян Центрального кладовища міста Суми.[56]
1837 UA 30 Mechanized Brigade New.png Україна Анатолій Київ. Військовослужбовець 1-го батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 02015-01-1515 січня 2015 Приїхав на ротацію в Київ. Перед від'їздом у зону АТО вдома зупинилося серце.[57]
1838 UA 12 Engineer Regiment New.png Україна Банчук Олег Петрович 01986-10-2424 жовтня 1986, смт. Яблунець Ємільчинський район Житомирська область. Військовослужбовець 12-го інженерного полку (Новоград-Волинський). Після закінчення строкової служби в армії продовжив її за контрактом, брав участь в миротворчих операціях. Брав участь у звільненні Слов'янська, Краматорська, у боях за Донецький аеропорт. Залишилися батьки, дружина і маленький син. 02015-01-1515 січня 2015 Загинув 15 січня, обставини загибелі не зазначено.[58]
1839 73-мцспо.svg Україна Олефіренко Юрій Борисович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01965-04-2727 квітня 1965, Бобринець Кіровоградська область. Капітан 1 рангу, командир 73-го морського центру спеціального призначення, в/ч А1594 (Очаків). Військову освіту отримав у Рязанському вищому командному училищі ПДВ СРСР. Двічі служив в Афганістані, у складі українського контингенту в литовській групі виконував обов'язки помічника командира та перекладача, досконало знав мову фарсі. Був справжньою легендою Кіровоградського спецпризначення. 2010 року вийшов на пенсію, проживав із сім'єю в Кропивницькому. З початком бойових дій поновився на службі як комбат 42-го батальйону тероборони, а у серпні 2014 був призначений командиром 73-го МЦСО. Залишилася дружина та дві доньки. 02015-01-1616 січня 2015 Під час розвідувальної операції підрозділ Юрія виявив та передав координати вогневих точок противника, завдяки чому українська артилерія зупинила обстріл російськими збройними формуваннями мирних мешканців Павлополя. Автомобіль групи Юрія потрапив під мінометний обстріл бойовиків у районі Гранітне — Миколаївка в 40 км від Маріуполя. Юрій отримав важкі поранення, прикривши собою трьох бійців. Помер по дорозі до лікарні. Поранення отримали ще 4 бійці. Похований на Рівнянському кладовищі Кропивницького в секторі почесних поховань.[59]
1840 300-й навчальний танковий полк.png Україна Тигнян Володимир Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-11-044 листопада 1989, Кропивницький. Старший солдат, механік-водій бронегрупи 300-го навчального танкового полку 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ (Десна). Неодружений, залишився брат-близнюк. 02015-01-1616 січня 2015 Загинув поблизу кургану «Гостра Могила», що неподалік селища Польове (Шахтарський район) Донецької області. Після мінометного обстрілу бойова машина вийшла з ладу та з'їхала у ставок. Двом членам екіпажу вдалося вибратись, а Володимира вони не змогли витягти, заклинило люк. Похований на Алеї Слави Рівнянського кладовища у Кропивницькому.[60]
1841 44br.png Україна Штанський Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01959-05-011 травня 1959, 55 років, Любомль Волинська область. Старший сержант, командир гармати 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Працював на залізниці. Підтримував Євромайдан. Коли почалися бойові дії, добровольцем пішов захищати Вітчизну. 02015-01-1616 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Бахмутський район). ЗМІ повідомляють, що разом з Миколою загинули ще 3 військових.[61]
1842 44br.png Україна Босий Олександр Любомирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-05-1010 травня 1976, Львів, проживав у Київській області. Солдат, номер обслуги 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Призваний за мобілізацією, з вересня 2014 року перебував на Донеччині. Залишилися мати, брат та донька. 02015-01-1616 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Бахмутський район), снаряд влучив у бліндаж. Похований у с. Макалевичі на Житомирщині поряд із батьком.[62]
1843 44br.png Україна Каракула Віталій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-03-1212 березня 1986, Деражня Хмельницька область. Солдат, номер обслуги 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). Призваний за мобілізацією до Міжнародного центру миротворчості та безпеки, в/ч А4150 (Старичі). 02015-01-1616 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Артемівський район).[63]
1844 44br.png Україна Слобоженко Сергій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-06-2626 червня 1981, Київ (Подільський район). Солдат, номер обслуги 2-ї батареї гаубично-артилерійського дивізіону 44-ї окремої артилерійської бригади (Старичі). 02015-01-1616 січня 2015 Загинув під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі Дебальцеве поблизу села Одрадівка (Артемівський район). Похований 21 січня у Києві.[64]
1845 57-а мотопіхотна бригада.png Україна Костюк Віталій Володимирович 01976-08-044 серпня 1976, Косівка (Олександрійський район) Кіровоградська область. Кулеметник 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). Вивчився в СПТУ № 31 на механізатора. Після служби в армії займався будівництвом. Деякий час працював у олександрійської фірмі «Будмонтаж», а в основному їздив на заробітки. Призваний за мобілізацією 29 квітня 2014 року. З батальйоном ніс службу в Каховці, Мелітополі, потім у зоні АТО біля міста Щастя та Горлівки. Залишились мати, дружина та 12-річна донька. 02015-01-1616 січня 2015 8 січня під час несення служби в районі міста Горлівка (Донецька область) боєць від падіння отримав травму голови та з діагнозом «сильний забій» потрапив у харківський шпиталь, де в нього виявили інші хвороби. Через тиждень помер у шпиталі. Згідно з висновком, смерть настала 16 січня внаслідок гострого отруєння невідомою речовиною, що спричинило ураження печінки, нирок, стравоходу та легенів.[65]
1846 17-отбр.svg Україна Суслопаров Олександр Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-11-2525 листопада 1978, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, навідник механізованого взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Як багатодітний батько міг би не йти на фронт, але пішов добровольцем. Залишилася вагітна дружина та троє дітей (13, 12 і 8 років). У червні народилася четверта дитина. 02015-01-1616 січня 2015 О 14-й годині на блокпосту смт Станиця Луганська біля річки Сіверський Донець чоловік 65-70 років назвався місцевим мешканцем, подарував військовим 3-літрову банку меду, подякував їм за службу та пішов. Коли бійці відкривали банку, вибухнув закладений у неї вибуховий пристрій. В результаті диверсійного акту один військовий загинув, ще двоє отримали поранення.[66][67]
Прим.: Терориста, яким виявився громадянин Микола Рубан, 1951 р.н., затримали через місяць під час спроби другого теракту, а в березні 2016 року його засудили до 15 років позбавлення волі. Разом з тим, 29.12.2019, засудженого було звільнено і видано терористам в ході обміну полоненими поміж Україною, Росією і підконтрольними Москві терористами[68]
1847 Емблема батальйону імені Кульчицького.png Україна Дідач Ігор Йосипович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-11-2020 листопада 1974, Модричі Дрогобицький район Львівська область. Старший солдат резерву, стрілець-гранатометник батальйону оперативного призначення імені Героя України генерала Сергія Кульчицького Національної гвардії України. Працював у поліклініці. Був активним учасником Революції Гідності. У квітні 2014 року записався добровольцем до батальйону. Влітку під час відпустки Ігор у Трускавці затримав двох злодіїв, які пограбували жінку в маршрутці, та передав їх правоохоронцям. Залишилися батьки, дружина та дві доньки.[69] 02015-01-1717 січня 2015 Близько 19:00 5 січня під час здійснення ротації в зоні АТО на трасі поблизу міста Артемівськ (Донецька область) зіткнулись вантажівка та автобус «Богдан», внаслідок чого загинули 12 бійців батальйону. В цій аварії Ігор отримав важкі травми. 17 січня о 9-й ранку, не виходячи з коми, воїн помер у київському шпиталі. Похований на кладовищі рідного села.[4][70]
1848 72-а механізована бригада.svg Україна Сігаєв Віктор Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-05-099 травня 1984, Новояворівськ Яворівський район Львівська область. Прапорщик, військовослужбовець 3 батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Головний сержант роти матеріально-технічного забезпечення Академії Сухопутних військ України імені гетьмана Петра Сагайдачного. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув під час бойового зіткнення з противником поблизу смт Оленівка (Волноваський район) Донецької області. Вранці подзвонили російські бойовики і повідомили, що вони забрали тіло Віктора та його товариша в Донецьк, і щоб за ним приїхали родичі.[71]
1849 10-й БТрО ЗСУ.png Україна Карпенко Василь Васильович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01961-02-1010 лютого 1961, Олевськ Житомирська область. Проживав у м. Новоград-Волинський. Підполковник, заступник командира 10-го окремого мотопіхотного батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (раніше 10-й БТО «Полісся»). Довгий час був командиром окремого батальйону радіаційного, хімічного та біологічного захисту у м. Новоград-Волинський. Після оголошення першої хвилі мобілізації навесні 2014 року долучився до формування 10-го батальйону тероборони і підготовки новобранців. Залишилася дружина та дві дорослі доньки. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув у бою поблизу м. Докучаєвськ (Донецька область). Поховали Героя на міському кладовищі м. Новоград-Волинський, в секторі почесних поховань «Алея слави».[72]
1850 80-одшбр.svg Україна Трух Володимир Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-06-1414 червня 1992, Жабинці (Гусятинський район) Тернопільська область. Солдат, водій МТ-ЛБ 80-ї окремої аеромобільної бригади. Грав у футбол, щорічно брав участь у вертепі. Призваний за мобілізацією 30 серпня 2014 року. 20 січня мав приїхати на ротацію, влітку планував одружитись. Залишилися батьки, старші брат з сестрою та наречена. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в Аеропорту Донецька. Машину бійців підірвали на під'їзді в аеропорт. Володимиру відірвало руку, напарник заніс його в новий термінал ще живого, але воїн помер від втрати крові.[73][74]
1851 93ombr.png Україна Нагорняк Віталій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-02-2222 лютого 1970, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший сержант, командир гранатометного відділення механізованої роти 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Залишилася дружина та діти. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт Донецька. Віталій вогнем з гранатомету стримував атаку противника, врятував своїх бойових товаришів ціною власного життя.[75]
1852 93ombr.png Грузія Сухіашвілі Тамаз Нодаревич
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-01-2525 січня 1979, Хашурі Грузія. Грузинський доброволець, воював разом із 93-ю окремою механізованою бригадою. Лейтенант армії Грузії, служив у Горійському загоні спеціального призначення. Брав участь у міжнародних миротворчих місіях в Іраку й Афганістані, у війні в Південній Осетії 2004 року, боровся проти російської агресії 2008 року. Добровольцем долучився до захисту суверенітету Народу України від окупантів та їх пособників. Залишилась дружина та двоє маленьких синів. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув близько 18:00 у бою з російськими збройними формуваннями в районі Донецька під час виконання бойового завдання із відволікання сил противника з метою вивезення поранених з Донецького аеропорту[76] В операції брали участь військові 6 роти 2 батальйону 93 омбр та бійці ДУК Правий сектор.[77]. 21 січня 2015 року бійця провели в останню путь в Києві на Майдані Незалежності.
1853 93ombr.png Україна Фурдик Дмитро Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-01-1111 січня 1979, останні 20 років проживав у Дніпропетровську. Солдат, командир відділення 6-ї роти 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Дитинство провів у Вільнянську Запорізька область, куди сім'я Дмитра переїхала, коли йому було 2 роки. Навчався у Дніпропетровському інституті фізичної культури та спорту, який закінчив у 2002 році з відзнакою. Екс-гравець клубу «Дніпропетровські Ракети» (американський футбол). Займався ресторанним бізнесом, був арт-директором одного із закладів Дніпропетровська, влаштовував масові заходи. 1 жовтня 2014 року призваний за мобілізацією. Залишилися мати, брат і дружина. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. У Дмитра поцілив ворожий снайпер, коли він витягав з-під обстрілу пораненого бійця. Похований на кладовищі с. Павлівське Вільнянського району.[78]
1854 93ombr.png Україна Лисенко В'ячеслав Олексійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-10-2626 жовтня 1976, Березівка (Гребінківський район) Полтавська область. Молодший сержант, військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Призваний за мобілізацією навесні 2014 року. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув у районі аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями.[79]
1855 93ombr.png Україна Остапенко Владислав Станіславович
(Позивний «Остап»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01963-10-1515 жовтня 1963, 51 рік, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, військовослужбовець 3-ї роти 1-го мехбатальйону 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Працював слюсарем з експлуатації та ремонту газового обладнання Нікопольського управління експлуатації газового господарства. Роботі у Міськгазі віддав 14 років. 7 серпня 2014 року пішов добровольцем на фронт. Залишилися дружина та донька. 02015-01-1717 січня 2015 Загинув у районі аеропорту Донецька в бою з російськими збройними формуваннями.[80]
1856 93ombr.png Україна Михайлов Геннадій Валерійович 01975-07-1212 липня 1975, Бехтери Голопристанський район Херсонська область. Солдат гранатометного відділення 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Навчався у Херсонському професійному суднобудівному ліцеї. 02015-01-1818 січня 2015 Місце й обставини не уточнено. Загинув (помер) у зоні АТО. Похований в с. Бехтери.[81]
1857 93ombr.png Україна Пресняков Максим Сергійович
(Позивний «Артист»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01986-05-2222 травня 1986, Мошни Черкаська область. Капітан, командир розвідувальної роти 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Закінчив Одеську військову Академію. Останні 5 років жив і служив на Дніпропетровщині у с. Черкаське (Новомосковський район), де розташована військова частина. Виконував бойові завдання в зоні АТО з липня 2014 року. У 28-річного капітана було дві мрії — створити сім'ю і зняти фільм про бойову міць української армії. 02015-01-1818 січня 2015[82] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт Донецька. Повертаючись після виконання завдання, розвідники на БМП потрапили у засідку в районі селища Піски (Ясинуватський район) та були обстріляні противником з РПГ. Капітан прикрив собою підлеглого, врятувавши йому життя. Після прощання у військовій частині в Черкаському героя поховають у рідному селі Мошни.[83]
1858 93ombr.png Україна Данильченко Олександр Опанасович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01960-05-044 травня 1960, 54 роки, Донецьк. Проживав у с. Ільниця Іршавський район Закарпатська область. Сержант, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). На фронт пішов добровольцем 21 серпня 2014 року. Залишилась дружина, четверо дорослих дітей та п'ятеро внуків. 02015-01-1818 січня 2015[82] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями за аеропорт Донецька від осколкового поранення під час обстрілу з РСЗВ «Град».[84]
1859 93ombr.png Україна Петров Сергій Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-02-066 лютого 1988, Дніпропетровськ. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). У 2011 році закінчив Дніпропетровський національний університет а спеціальністю «Політологія», отримавши кваліфікацію політолога та вчителя соціально-гуманітарних дисциплін. Восени 2014 року добровольцем пішов захищати Вітчизну. 02015-01-1818 січня 2015[82] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[85]
1860 93ombr.png Україна Подорожний Сергій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-11-066 листопада 1980, Тернівка Дніпропетровська область. Молодший сержант 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Сергій пройшов «іловайський котел», полон, був поранений. Залишилась сім'я, 11-річна донька. 02015-01-1818 січня 2015[82] Загинув в ніч на 19 січня в селі Тоненьке поблизу Донецького аеропорту. Під час обстрілу в укриття потрапив снаряд з РСЗВ «Град».[86]
1861 Paradniy.jpg Україна Никоненко Сергій Григорович
(Позивний «Косічка» / «Сєдой»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01962-12-2121 грудня 1962, Миргород Полтавська область. Солдат, командир розвідувального підрозділу 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Ветеран-«афганець». Мав дві вищі освіти. З перших днів подій на сході брав активну участь в організації блок-постів на під'їздах до рідного міста. Одним із перших долучився до волонтерського руху допомоги армії. У червні добровольцем пішов у батальйон. Донька Сергія також займається волонтерством. 02015-01-1818 січня 2015 Загинув внаслідок обстрілу російськими збройними формуваннями з РСЗВ «Град» села Трьохізбенка (Луганська область). Після 3-ї години ночі кілька снарядів влучили в приміщення сільської школи, два корпуси зруйновані повністю, один частково. Сергій отримав важкі поранення і помер в лікарні міста Щастя.[87][88]
1862 95-оаембр.svg Україна Сурженко Сергій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-02-2525 лютого 1985, Новоархангельськ Кіровоградська область. Солдат 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). 02015-01-1818 січня 2015[82] Отримав смертельні поранення поблизу села Спартак (Ясинуватський район) у бою з російськими збройними формуваннями в районі Донецького аеропорту.[89]
1863 95-оаембр.svg Україна Івах Дмитро Анатолійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01989-10-011 жовтня 1989, Хмельницький. Старший лейтенант, командир роти 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). З весни 2014 року перебував у зоні АТО. Від 3 червня після поранення ротного Дмитро виконував обов'язки командира роти. Залишились батьки. 02015-01-1818 січня 2015[82] Під час бойових дій з утримання коридору до аеропорту Донецька бійці потрапили під обстріл з РСЗВ «Град». Дмитру осколок влучив у голову, він загинув на місці. Ще двоє бійців померли у санітарному автомобілі по дорозі, та 14 отримали поранення. Поховали Дмитра на Алеї слави на кладовищі у мікрорайоні Раково.[90]
1864 95-оаембр.svg Україна Парубець Сергій Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-02-1010 лютого 1995, 19 років, Дрімайлівка Куликівський район Чернігівська область. Солдат, навідник 1 аеромобільно-десантної роти 1 аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). З 2013 року проходив військову службу за контрактом. Залишилися мати і молодший брат. 02015-01-1818 січня 2015[82] Загинув у боях з російськими збройними формуваннями за Донецький аеропорт поблизу села Спартак (Ясинуватський район) під час обстрілу з РСЗВ «Град».[91]
1865 25 Airborne Brigade.jpg Україна Воробйов Андрій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-01-066 січня 1994, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, кулеметник парашутно-десантної роти 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). 02015-01-1818 січня 2015[82] Не уточнено. Імовірно, загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[92]
1866 80-одшбр.svg Україна Кушнір Юрій Іванович 01978-05-066 травня 1978, Каплівка Хотинський район Чернівецька область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Після строкової служби рік служив в Африці у складі миротворчої місії в Сьєрра-Леоне. Працював телемайстром. Призваний за мобілізацією, з вересня ніс службу в зоні АТО. Залишилася дружина та 10-річна донька. 02015-01-1818 січня 2015[82] Отримав важке поранення у голову від вибуху міни в бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. Юрію надали першу медичну допомогу, однак від отриманих поранень він помер дорогою до лікарні.[93]
1867 80-одшбр.svg Україна Ґудзик Дмитро Васильович 01989-10-1717 жовтня 1989, Ванів Сокальський район Львівська область. Водій МТ-ЛБ 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Проводиться експертиза ДНК
02015-01-1919 січня 2015 В ніч на 20 січня виїхав забирати поранених з аеропорту Донецька. У Піски не повернувся.[94] 24 січня «Офіцерським корпусом» (Алла «Чонгар») вивезено до Дніпропетровська 6 тіл загиблих героїв з району Донецького аеропорту.[95] Рідні Дмитра не впізнали тіло у Дніпропетровську, проводиться експертиза ДНК.[96]
1868 80-одшбр.svg Україна Смолярчук Василь Іванович
(Позивний «Чапаєв»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-11-044 листопада 1981, Тристень Рожищенський район Волинська область. Солдат 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Виріс у багатодітній сім'ї. Мобілізований 19 серпня 2014 року, з листопада перебував у зоні АТО. Залишилася дружина та 4-річна донька. 02015-01-1919 січня 2015 Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту з-під завалів після підриву російськими бойовиками нового терміналу. 30 квітня з воїном попрощалися у райцентрі Рожище, 1 травня поховали у рідному селі Тристень.[97]
1869 80-одшбр.svg Україна Розналевич Юрій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-08-066 серпня 1988, Київ (район Святошин). Солдат, розвідник 80-ї окремої аеромобільної бригади. Відслужив строкову службу. Вступив у Київський міжнародний університет на факультет журналістики. Влітку добровольцем пішов на фронт. Залишились батьки та сестра. 02015-01-1919 січня 2015[98] 13 січня поблизу смт Станиця Луганська армійська вантажівка «Урал» підірвалася на радіокерованому фугасі. Юрій отримав важке поранення голови з пошкодженням стовбуру головного мозку, провів кілька днів у комі та помер не приходячи до тями. Похований на Берковецькому цвинтарі Києва.[99]
1870 90 окрем аеромоб бат.png Україна Панченко Олексій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-09-2323 вересня 1974, Черкаси. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади, служив у сформованому в серпні 2014 року черкаському взводі. У 1994 році закінчив пожежно-технічне училище, де й продовжив проходження служби на посаді інспектора по роботі з особовим складом до 1997 року. До мобілізації був начальником відділу лінійного контролю Управління Укртрансінспекції у Черкаській області. Призваний за мобілізацією 22 серпня 2014 року, з листопада 2014 року виконував завдання в зоні АТО. Залишилися батьки, дружина та син. 02015-01-1919 січня 2015[98] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[100]
1871 90 окрем аеромоб бат.png Україна Мусієнко Олег Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-04-1919 квітня 1971, Київ. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 02015-01-1919 січня 2015[98] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька.[101][102]
1872 17-отбр.svg Україна Данюк Олександр Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-02-2626 лютого 1982, Широке (Широківський район) Дніпропетровська область. Солдат, гранатометник механізованої роти 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). 02015-01-1919 січня 2015 Загинув у смт Станиця Луганська.[103]
1873 Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png Україна Дмитренко Віталій Володимирович 29 років, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Призваний за мобілізацією. Без батька залишились двоє дітей. 02015-01-2020 січня 2015 Обставини не уточнено. Загинув у Донецькій області.[104]
1874 74-й розвідувальний батальйон.png Україна Іщенко Сергій Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-12-2222 грудня 1975, Роздільна Одеська область. Проживав у Дніпропетровську. Солдат, радіотелеграфіст-кулеметник 74-го окремого розвідувального батальйону (Черкаське). Закінчив профтехучилище в м. Роздільна, відслужив в армії. Потім переїхав до Дніпропетровська. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати та дружина. 02015-01-2020 січня 2015[105] 6 січня зі своїм підрозділом виїхав на захист аеропорту Донецька. Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту, де до останнього вів бій та надавав допомогу пораненим побратимам. 14 липня воїна поховали на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом.[106]
1875 93ombr.png Україна Олефір Олександр Павлович
(Позивний «Борода»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-09-3030 вересня 1992, Острів (Рокитнянський район), Київська область. Старший солдат, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). У березні 2014 року пішов служити добровольцем. Двічі обороняв Донецький аеропорт. 02015-01-2020 січня 2015 Загинув в Донецькому аеропорту. 20 січня після другого вибуху у терміналі, зв'язок із військовим увірвався. 26 березня тіло військового було знайдене під завалами. 7 квітня бійця провели в останню путь мешканці рідного села та побратими[107].
1876 93ombr.png Україна Купріянов Андрій Олександрович
(Позивний «Якут»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-05-2020 травня 1978, Нова Збур'ївка Голопристанський район Херсонська область. Солдат, стрілець 3-ї роти 1-го мехбатальйону[108] 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). Призваний за мобілізацією 24 серпня 2014 року. Залишилися мати та сестра. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув в новому терміналі Донецького аеропорту. В останнє Андрія бачили перед другим вибухом у терміналі в ніч з 20 на 21 січня. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 10 грудня 2015 року воїна перепоховали у с. Нова Збур'ївка.[109]
1877 57-а мотопіхотна бригада.png Україна Кравченко Павло Станіславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-12-2727 грудня 1984, Димитрове Олександрійський район Кіровоградська область. Солдат, розвідник-кулеметник 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Пішов до ЗСУ за контрактом після того, як мобілізували його молодшого брата. Залишилася мати, брат. 02015-01-2020 січня 2015[105] За повідомленням волонтерів, загинув в аеропорту Донецька під час виконання завдання з евакуації поранених, бійці потрапили під обстріл із «Градів» та артилерії. Вважався зниклим безвісти, тіло виявили під завалами волонтери і впізнали за татуюванням. Поховали Павла 2 квітня на міському кладовищі смт Димитрове.[110]
1878 79 OAeMBr ZSU.png Україна Пєтухов Дмитро Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-09-1515 вересня 1992, Миколаїв. Старший солдат інженерно-саперної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Займався боксом в спортивному комплексі «Зоря». 2012 року закінчив Миколаївський технікум залізничного транспорту. 2013 року пішов в армію, проходив строкову службу в Центрі «Десна», потім у Новограді-Волинському. Повернувшись до Миколаєва, вступив на військову службу до 79-ї аеромобільної бригади за контрактом. Залишились мати, маленький брат та наречена. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув в районі аеропорту Донецька поблизу села Водяне (Ясинуватський район). Бійця накрила бетонна стіна, що обвалилася під час обстрілу з РСЗВ «Град».[111][112]
1879 79 OAeMBr ZSU.png Україна Кожурін Віктор Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-12-2121 грудня 1991, Болград Одеська область. Солдат, старший сапер інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). З 2013 року служив за контрактом, проживав у Миколаєві. Був єдиним сином у батьків. 02015-01-2020 січня 2015[105] Група військовослужбовців поверталась після виконання завдання із розмінування проходу в аеропорту Донецька та потрапила під обстріл противника з РСЗВ «Град». Після прощання у Миколаєві, героя поховали у рідному Болграді.[111][113]
1880 80-одшбр.svg Україна Вітишин Іван Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-09-1414 вересня 1976, Велика Лука (Тернопільський район) Тернопільська область. Старший сержант 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Тернопільське вище професійне училище № 4, за фахом столяр-тесля. Після закінчення училища служив у Криму. На фронт пішов добровольцем в серпні 2014 року. Залишилася дружина та три доньки. 02015-01-2020 січня 2015[105] 19 січня був поранений в новому терміналі аеропорту Донецька, помер від поранень в ніч на 21 січня. Рідні Івана впізнали його на фото загиблих у терміналі українських героїв, які оприлюднили російські бойовики 22 січня. Іван помер з фотографіями дітей у долоні… Тіло загиблого воїна з аеропорту вивезли волонтери. 19 лютого Івана поховали на малій батьківщині.[114]
19 січня терористи під прикриттям димових шашок здійснили підрив у новому терміналі аеропорту Донецька. Внаслідок обвалу перекриттів на другому поверсі терміналу серед захисників аеропорту є травмовані і загиблі.[115]
1881 80-одшбр.svg Україна Мельник В'ячеслав Олександрович
(Позивний «Анчоус»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-12-1111 грудня 1988, с. Сєвєрний Усть-Янський улус Якутія РРФСР. З 2-річного віку проживав у с. Білокриниця (Кременецький район) Тернопільська область. Солдат, навідник зенітно-артилерійського взводу 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. 2014 року напередодні мобілізації загинула друга дружина В'ячеслава. Залишилися двоє маленьких дітей від першого шлюбу. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у боях за аеропорт Донецька.[116]
1882 80-одшбр.svg Україна Лізвінський Валерій Іванович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01966-04-2626 квітня 1966, Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Майор[105], помічник командира аеромобільно-десантного батальйону з оперативного забезпечення 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Після вибуху і завалів у новому терміналі аеропорту доля Валерія була невідома. Лише через місяць тіло воїна вдалося доставити до дому. Поховання 22 лютого на Алеї слави міського кладовища.[117]
1883 80-одшбр.svg Україна Самак Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-03-1515 березня 1992, Баня-Березів Косівський район Івано-Франківська область. Солдат, стрілець зенітно-ракетного взводу 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Івано-Франківський коледж фізичного виховання. У зоні АТО перебував з жовтня 2014 року. Залишилася сестра. 02015-01-2020 січня 2015[105] Зник безвісти 19 січня, під час оборони аеропорту Донецька. Група, у складі якої був Микола, виїхала на МТ-ЛБ до нового терміналу. В умовах недостатньої видимості машина потрапила під обстріл та згоріла до тла. Упізнаний за результатами експертиз ДНК серед похованих під Дніпро невідомих героїв. Похований 10 липня 2016 року в с. Баня-Березів.[118]
1884 80-одшбр.svg Україна Дацюк Юрій Анатолійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01987-01-2727 січня 1987, Глинськ (Здолбунівський район) Рівненська область. Солдат, навідник 7 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у боях за аеропорт Донецька. В останнє виходив на зв'язок 19 січня з аеропорту. Після підриву терористами нового терміналу аеропорту вважався зниклим безвісти, на початку лютого була інформація, що Юрій поранений і перебуває у полоні. Тіло воїна упізнано за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з Донецька 18 лютого.[119]
1885 80-одшбр.svg Україна Савчук Петро Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-11-1919 листопада 1991, Червоноград Львівська область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Навчався у ВПУ № 11. У зоні АТО перебував із серпня 2014 року. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою під час оборони аеропорту Донецька. 16 квітня воїна поховали на Бендюзькому кладовищі.[120]
24 січня «Офіцерським корпусом» (Алла «Чонгар») вивезено до Дніпропетровська 6 тіл загиблих героїв з району Донецького аеропорту. Рідні Петра не впізнали тіло у Дніпропетровську, ідентифікація проводилася за експертизою ДНК.[95][96]
1886 80-одшбр.svg Україна Полицяк Петро Петрович
(Позивний «Чорний»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-07-055 липня 1992, Борбин Млинівський район Рівненська область. Солдат 1-го відділення 1-го взводу 7-ї рота 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Проживав у місті Дубно, звідки і був мобілізований до Збройних Сил України. Мав наречену, з якою хотів одружитись. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час оборони аеропорту Донецька. Зв'язок із Петром 20 січня після підриву терористами нового терміналу. Тіло воїна було упізнано серед загиблих героїв, яких волонтери вивезли з-під завалів аеропорту у морг Дніпропетровська.[121]
1887 80-одшбр.svg Україна Зінич Ігор Вікторович
(Позивний «Псих»)
Герой України
01989-09-088 вересня 1989, Рокитне, Київська область. Молодший сержант, медбрат 80-ї окремої аеромобільної бригади. У 2009 році закінчив фельдшерське відділення Білоцерківського медичного коледжу. Працював фельдшером в Рокитнянській центральній районній лікарні. На фронт пішов добровольцем. Врятував десятки життів в Донецькому аеропорту. Залишилися батьки. За виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, жертовне служіння Українському народові Указом Президента України № 582/2015 присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)[122][123] 02015-01-2020 січня 2015[105] В останні дні перед підривом терористами нового терміналу аеропорту Донецька Ігор рятував життя поранених в умовах, коли їх неможливо було вивезти з аеропорту, під постійними обстрілами. Сам був поранений. Загинув під завалами в новому терміналі.[124]. 19 лютого на малій батьківщині бійця провели в останню путь.
1888 80-одшбр.svg Україна Опанасенко Валентин Леонідович
(Позивний «Партизан»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01986-10-011 жовтня 1986, Немішаєве Бородянський район Київська область. Солдат 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Без батька залишився маленький син. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час оборони аеропорту Донецька. В останнє товариші бачили Петра 20 січня в аеропорту. Ідентифікований серед загиблих. 9 квітня з воїном попрощалися на Бороднянщині. Похований в смт Немішаєве.[125]
1889 80-одшбр.svg Україна Скляров Дмитро Сергійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01983-07-2727 липня 1983, Волгоград РРФСР. Проживав у с. Уладівка Літинський район Вінницька область. Молодший сержант 3 взводу 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. У дитячому віці переїхав із сім'єю на Вінниччину, де пішов до школи в с. Журавне (Літинський район). Закінчив Ладижинський технікум механізації, здобувши спеціальність механіка-техніка. Після проходження строкової служби у Львівській 80-й десантній бригаді у 2004 році брав участь в миротворчій місії в Іраку. В серпні 2014 року пішов добровольцем захищати Україну. Залишилися батьки. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час оборони аеропорту Донецька в результаті артилерійського обстрілу. 7 квітня Дмитра упізнали серед загиблих в Дніпропетровському морзі. 8 квітня з воїном попрощалися в Уладівці. Похований у сусідньому селі Журавному.[126]
1890 80-одшбр.svg Україна Козак Володимир Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01968-04-1212 квітня 1968, Мала Антонівка Білоцерківський район Київська область. Старший солдат 3 взводу 9-ї роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Відслужив у прикордонних військах, працював столяром на меблевій фабриці та водієм у дорожньому управлінні. З початком російської окупації Криму пішов до військкомату добровольцем, але призвали його 28 серпня. Із листопада перебував у зоні АТО, з 14 січня 2015 року — в Донецькому аеропорту. Залишилися дружина та дві дорослі доньки. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час оборони аеропорту Донецька після другого вибуху в новому терміналі. Був двічі поранений в руку, та коли поранених вивозили, залишився в аеропорту. Ідентифікація проводилася за експертизою ДНК, поховали воїна 17 квітня у рідному селі Мала Антонівка.[127]
1891 80-одшбр.svg Україна Боднарюк Олександр Васильович
(Позивний «Бандит»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-09-1414 вересня 1979, Анадоли Хотинський район Чернівецька область. Молодший сержант, військовослужбовець 9-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час боїв за аеропорт Донецька. Олександр відвозив до аеропорту підкріплення, а звідти забирав поранених. Останній раз виходив на зв'язок 20 січня, о 10:20. В червні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих.[128]
1892 80-одшбр.svg Україна Грошев Олександр Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-11-2727 листопада 1984, Головне Любомльський район Волинська область. Мешкав у селі Масловець. Солдат 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час боїв за аеропорт Донецька. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, 22 червня воїна провели в останню путь в рідному селищі.[129]
1893 80-одшбр.svg Україна Демчук Вадим Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-09-2727 вересня 1975, Нововолинськ Волинська область. Сержант, командир 1 взводу 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Мобілізований 16 серпня 2014 року. Залишились батьки. Батько Вадима колишній військовий, капітан. 02015-01-2020 січня 2015[105] З 14 січня перебував у новому терміналі аеропорту Донецька. Зник безвісти під час боїв за аеропорт, з 20 січня не виходив на зв'язок. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 8 липня 2015 року з воїном попрощалися у Нововолинську.[130]
1894 80-одшбр.svg Україна Грицан Андрій Володимирович
(«Каптьор»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-09-066 вересня 1991, Великі Дідушичі Стрийський район Львівська область. Солдат 1 взводу 9 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Працював на заводі «Леоні». Мобілізований у кінці серпня 2014 року. Залишилися мати та сестра. 02015-01-2020 січня 2015[105] 19 січня дзвонив з Донецького аеропорту, був поранений. Загинув під час оборони аеропорту 20 січня. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 8 липня 2015 року воїна поховали у рідному селі.[131]
1895 80-одшбр.svg Україна Бузенко Володимир Петрович
(Позивний «Італієць»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-07-2828 липня 1988, Великий Кучурів Сторожинецький район Чернівецька область. Солдат 7 роти 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Він закінчив ПТУ, був механіком. Був депутатом сільської ради. призваний за мобілізацією, після підготовки на Яворівському полігоні у листопаді 2014 року поїхав до зони АТО, під Донецьк. Залишилися мати, дві сестри і молодший брат. Батько помер через місяць після смерті сина, не витримало серце. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під час оборони аеропорту Донецька після другого вибуху в новому терміналі. Тіло знайдене в Дніпропетровську серед загиблих, яких вивезли з аеропорту з-під завалів. Ідентифікований за експертизою ДНК. 1 грудня 2015 року Володимира поховали у с. Великий Кучурів.[132]
1896 80-одшбр.svg Україна Байненков Борис Михайлович
(Позивний «Бойок»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01963-04-1010 квітня 1963, 51 рік, Семенівка (Обухівський район) Київська область. Капітан, командир взводу 3 батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Пішов захищати Батьківщину 15 серпня 2014 року. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув в аеропорту Донецька. В останнє виходив на зв'язок 20 січня об 11:30, в розмові повідомив про перший обвал перекриття, та бійців під завалами. 1 квітня упізнаний в Дніпропетровську серед вивезених з аеропорту загиблих. Поховання 2 квітня на Германівському кладовищі.[133]
1897 80-одшбр.svg Україна Ковальов Юрій Анатолійович 01992 1992, Криничне (Маневицький район) Волинська область. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Зниклий безвісти.
02015-01-2020 січня 2015 Зник безвісти під час боїв за аеропорт Донецька. В останнє виходив на зв'язок 19 січня.[134][135]
1898 80-одшбр.svg Україна Бондар Олександр Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01968 1968, Львів. Старший сержант, військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Зниклий безвісти.
12.05.2020 указом Президента України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[136].
02015-01-2020 січня 2015 Зник безвісти під час боїв за аеропорт Донецька.[134]
1899 80-одшбр.svg Україна Степанишин Валерій Віталійович 01972 1972, Львів. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Зниклий безвісти.
02015-01-2020 січня 2015 Зник безвісти під час боїв за аеропорт Донецька.[134]
1900 80-одшбр.svg Україна Кравчук Олександр Михайлович Аршичин Млинівський район Рівненська область. Військовослужбовець 7-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Зниклий безвісти.
02015-01-2020 січня 2015 Зник безвісти під час боїв за аеропорт Донецька.[134]
1901 95-оаембр.svg Україна Атаманчук Олександр Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-06-2222 червня 1990, Миропіль Романівський район Житомирська область. Старший солдат 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). З перших днів був в АТО. Восени 2014 року отримав поранення, після лікування повернувся на службу. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[137][138]
1902 95-оаембр.svg Україна Марковський Володимир Геннадійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01988-06-1111 червня 1988, Улашанівка (Славутський район) Хмельницька область. Капітан, командир 1 роти 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Захищати Батьківщину поїхав ще у березні. Був єдиним сином у сім'ї, залишилася мати. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Під час висування на допомогу захисникам аеропорту двоє розвідників підірвались на фугасі, ротний разом зі своїми бійцями витягнув їх до машини і в цей час поряд розірвався снаряд. Весь удар прийшовся на Володимира і ще одного бійця, якого він прикрив собою, врятувавши йому життя.[139][138]
1903 95-оаембр.svg Україна Ремішевський Віталій Валентинович 01974-07-1717 липня 1974, Голосків (Кам'янець-Подільський район) Хмельницька область. Солдат, водій 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Пройшов війни в Іраку та Лівані. Добровольцем пішов на фронт захищати Батьківщину. Залишилась дружина та троє дітей. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Як повідомили у Хмельницькому облвійськкоматі, поблизу села Піски (Ясинуватський район) його тактична група потрапила під обстріли бойовиків.[140]
Згідно з повідомленнями учасників оборони аеропорту Віталій загинув, і визнаний загиблим. Тіло не знайдене (не ідентифіковане).[141]
1904 81oamr.png Україна Миронюк Андрій Миколайович
(Позивний «Сет»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-07-1212 липня 1975, Умань Черкаська область. Останні 13 років проживав у м. Маріуполь Донецька область. Солдат, командир 3-го взводу розвідувальної роти УНСО у складі 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). Хорунжий УНСО. Брав участь у війні в Ічкерії в загоні УНСО та у Грузії. Свої спогади про ті події видав власною книжкою: Миронюк А. «kavkaz.ua. Скіф». — К.: «Зелений пес», 2004. — 288 с.[недоступне посилання з червня 2019] На фронт пішов добровольцем, воював близько місяця.
Олег Буланчук (вчитель Андрія): «Моя думка взагалі така. Якби він пережив ці бої, то, можливо, був би у нас новий Хемінгуей скоріше всього».
02015-01-2020 січня 2015[105] Група Миронюка мала прикривати розрахунок зенітників, які виїхали на МТ-ЛБ в напрямку аеропорту, щоб надати вогневу підтримку оборонцям нового терміналу. Через туман виїхали за 800 м у стороні від місця призначення, потрапили під обстріл. Біля розбитого ангару зав'язався стрілецький бій. У перші ж хвилини бою Андрія смертельно поранило кулею снайпера у верхню частину тулуба, за кілька хвилин він помер. 27 січня героя поховали на Старокримському кладовищі під Маріуполем.[142][143]
1905 81oamr.png Україна Євдокименко Іван Миколайович
(Позивний «Ляшко»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-07-2323 липня 1992, Шостка Сумська область. Солдат, кулеметник, навідник 1 відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти УНСО у складі 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). Закінчив Хіміко-технологічний коледж у Шостці. Пішов на фронт добровольцем до батальйону УНСО, який потім увійшов до складу новоствореної 81-ї бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Був у групі Миронюка («Сета»), яка в районі аеропорту Донецька вийшла прямо на російських бойовиків і потрапила під шквальний вогонь поблизу розбитого ангару. В бою Іван відстрілювався до останнього, з групи загинуло 3 бійців, двоє вижили. Перебував у списку зниклих, у квітні за експертизою ДНК ідентифікований в Дніпропетровську серед загиблих. 15 травня воїна поховали на центральному кладовищі Шостки.[142][144]
1906 81oamr.png Україна Доценко Анатолій Ігорович
(Позивний «Кент»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-01-1111 січня 1982, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Проживав у м. Київ. Солдат розвідувальної роти УНСО у складі 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). Закінчив Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут». Працював на Київському заводі «Авіант» ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. Антонова». Призваний за мобілізацією у Києві в листопаді 2014 року. 02015-01-2020 січня 2015[105] Був у групі Миронюка («Сета»), яка в районі аеропорту Донецька вийшла прямо на російських бойовиків і потрапила під шквальний вогонь поблизу розбитого ангару. Загинув у бою. Перебував у списку зниклих, ідентифікований серед загиблих. Похований 24 березня на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.[142][145]
1907 90 окрем аеромоб бат.png Україна Яцина Євген Вікторович
(Позивний «Беня»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-01-2525 січня 1989, Київ (район Печерськ). Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Навчався в Київському національному лінгвістичному університеті, на економічному факультеті. В університеті грав у КВК. Залишилися батьки. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Тіло довгий час не було знайдене. Євгена упізнали рідні серед загиблих на відео, що зняли російські бойовики. Похований в м. Києві на Берковецькому кладовищі, діл. № 86.[101][146][147]
1908 90 окрем аеромоб бат.png Україна Григор'єв Василь Леонідович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-11-066 листопада 1983, Нижнє Деражнянський район Хмельницька область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. До військкомату пішов добровольцем 28 серпня 2014 року. Залишилися дружина, три маленькі доньки, брат. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Був упізнаний рідними серед загиблих на відео, що зняли російські бойовики. Майже через місяць волонтерам вдалося вивезти тіла загиблих 9 оборонців аеропорту. Поховали Василя 20 лютого в рідному селі.[101][148]
1909 90 окрем аеромоб бат.png Україна Гаврилюк Андрій Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-02-033 лютого 1980, Узин Білоцерківський район Київська область. Старший сержант 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний до лав ЗСУ 23 серпня 2014 року. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Упізнаний рідними серед загиблих на відео, що зняли російські бойовики.[101][149]
1910 90 окрем аеромоб бат.png Україна Марченко Олексій Володимирович
(Позивний «Сєдой»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-08-1515 серпня 1975, Київ. Сержант 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. Впізнаний за експертизою ДНК в серпні 2015 року. Похований на Лук'янівському кладовищі Києва[150].
1911 90 окрем аеромоб бат.png Україна Черниш Олег Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-09-2424 вересня 1984, Житомир. Молодший сержант, снайпер-розвідник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Закінчив Житомирський торговельно-економічний коледж. До мобілізації працював поваром у Василькові, в ресторані «Ранчо Болівар». Залишились батьки, брат, дружина та 5-річний син. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька. Поховали Олега на кладовищі у Зарічанах.[151]
1912 90 окрем аеромоб бат.png Україна Питель Олександр Володимирович
(Позивний «Молот»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-03-3030 березня 1983, Хмелище Бердичівський район Житомирська область. Солдат, розвідник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 2013 року одружився. Призваний на військову службу у серпні 2014 року. Залишилися вагітна дружина, мати та дві сестри. 3 травня у Олександра народився син. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька, коли з іншими бійцями їхав на допомогу в аеропорт. 1 лютого з воїном попрощались у Бердичеві у Гарнізонному Будинку офіцерів. Похований у селі Хмелище.[152][153]
1913 90 окрем аеромоб бат.png Україна Кондратюк Олександр Іванович
(Позивний «Чорний Вовк»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01982-07-044 липня 1982, Ярославка (Шполянський район) Черкаська область. Старший лейтенант медичної служби, начальник медичної служби 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. У 2010 році закінчив Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова, де здобув фах лікаря-педіатра. Працював дитячим лікарем у м.Шпола, значну увагу приділяв санітарно-освітній роботі, пропаганді здорового способу життя, профілактиці захворювань. Призваний до ЗСУ 21 липня 2014 року. Залишились старенька мати та маленька донька. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених.[154]
1914 90 окрем аеромоб бат.png Україна Чупилка Анатолій Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-09-2727 вересня 1974, Канів Черкаська область. Молодший сержант, заступник командира взводу 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Навчався у Київському політехнічному інституті, проходив військову службу в 95-й десантній бригаді. З перших днів Революції Гідності перебував у будівлі Київраді. Член ВО «Свобода», нагороджений найвищою партійною нагородою — золотим значком. З початку російської агресії перебував на фронті як доброволець, згодом перевівся до 90-го десантного батальйону. У липні 2014 року був обраний депутатом Черкаської обласної ради, але на засіданні сесії так жодного разу і не потрапив, оскільки весь час перебував на фронті. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час прориву для евакуації поранених.[155]
1915 90 окрем аеромоб бат.png Україна Франишин Дмитро Юрійович
(Позивний «Злостний гном»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-11-088 листопада 1982, Стадниця (Вінницький район) Вінницька область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. Тіло Дмитра та ще двох його побратимів 1 квітня привезли до Вінниці, де відбулося прощання з героями. Поховання у рідній Стадниці.[156][157]
1916 90 окрем аеромоб бат.png Україна Шевчук Леонід Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-04-1313 квітня 1985, Вінниця. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Леонід виріс без матері, його та сестру виховував батько. На фронт пішов добровольцем. На квітень у Дмитра було заплановане весілля. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. Тіло Леоніда та ще двох його побратимів 1 квітня привезли до Вінниці, де відбулося прощання з героями. 3 квітня похований на Алеї Героїв Центрального кладовища у м. Вінниця.[156][158]
1917 90 окрем аеромоб бат.png Україна Зулінський Сергій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-04-077 квітня 1987, Вінниця. Молодший сержант, військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилася мати, дружина та 9-місячна донька. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. В умовах щільного туману та відсутності зв'язку, який «глушили» російські збройні формування, десантники на двох БТР потрапили у засідку. Тіло Сергія та ще двох його побратимів 1 квітня привезли до Вінниці, де відбулося прощання з героями. 3 квітня похований на Алеї Героїв Центрального кладовища у м. Вінниця.[156][158][159]
1918 90 окрем аеромоб бат.png Україна Загуба Володимир Миколайович
(Позивний «Лєший»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-06-1515 червня 1976, Новоселиця (Чигиринський район) Черкаська область. Старшина 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час виїзду в аеропорт на евакуацію поранених. У березні упізнаний серед загиблих, вивезених з аеропорту, 1 квітня тіло воїна зустрічали на Чигиринщині.[160]
1919 90 окрем аеромоб бат.png Україна Марченко Іван Миколайович
(Позивний «Мім»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-11-1616 листопада 1984, Світильня Броварський район Київська область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний за мобілізацією. Залишилися мати, сестра. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька, в останнє Івана бачили 20 січня після обвалу перекриттів у новому терміналі внаслідок підриву російськими бойовиками, він був поранений. У квітні тіло воїна було передане з Донецька до Дніпропетровська. 25 квітня Івана поховали на сільському цвинтарі с. Світильня.[161]
1920 90 окрем аеромоб бат.png Україна Зубков Іван Іванович
(Позивний «Краб»)
Герой України
01973-11-011 листопада 1973, Деражня Хмельницька область. Старший лейтенант, заступник командира роти вогневої підтримки по роботі з особовим складом 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Був гарним зброярем, ремонтував та налаштовував зброю у батальйоні. Активний учасник Революції Гідності. Наприкінці літа 2014 року вирушив захищати Україну. Залишилися батьки, дружина та дві неповнолітні доньки.
Герой України (посмертно)[162].
02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. 19 січня був поранений, але залишився в новому терміналі зі своїми бійцями, в останнє виходив на зв'язок 20 січня, був під завалами після обвалу перекриттів внаслідок підриву російськими бойовиками. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту. 30 квітня воїна поховали у Деражні.[163]
1921 90 окрем аеромоб бат.png Україна Осаулко Юрій Леонідович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-02-1717 лютого 1981, Самгородок (Козятинський район) Вінницька область. Старшина роти вогневої підтримки 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. У мирному житті працював електриком. Коли Батьківщина опинилася в небезпеці, не вагаючись, отримав повістку і відбув до війська. Залишилися батьки, дружина і дві доньки — 7 і 4 років. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в новому терміналі аеропорту Донецька. Майже 4 місяці офіційно вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких вивезли з аеропорту. 21 травня 2015 року воїна поховали у с. Самгородок.[164]
1922 90 ОАеМБ.png Україна Присяжнюк Руслан Анатолійович
(«Шаман»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-06-088 червня 1988, Буцні (Летичівський район) Хмельницька область. Мешкав у с. Пашківка (Макарівський район) Київська область. Солдат, навідник (кулеметник) 90 ОДШБ «Житомир» 81 ОДШБр. Закінчив Хмельницький професійний будівельний ліцей. Строкова служба — десантні війська. Працював будівельником у Києві. Мобілізований 23.08.2014. Залишились дружина і син. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув під завалами у новому терміналі ДАП (Донецьк) внаслідок підриву російсько-терористичними угрупованнями другого поверху і руйнування споруди терміналу. Ідентифікований за особливими прикметами. 26.02.2015 похований в с. Пашківка[165].
1923 90 окрем аеромоб бат.png Україна Буйлук Анатолій Андрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-09-2727 вересня 1981, с. Кацмазів Жмеринський район Вінницька область. Сержант, навідник БМП 3-ї роти 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний за мобілізацією у серпні 2014. Залишилися батьки, дві сестри та брат. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька під час виїзду на евакуацію поранених. Майже 3 місяці офіційно вважався зниклим безвісти. На початку квітня рідні упізнали Анатолія у морзі Дніпропетровська. 9 квітня 2015 року воїна поховали у рідному селі.[166]
1924 90 окрем аеромоб бат.png Україна Гасюк Віталій Аркадійович
(Позивний «Юрист»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-12-066 грудня 1983, Баранівка Житомирська область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Призваний за мобілізацією у серпні 2014. Залишилися батьки, дружина і двоє дітей. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька під час виїзду на евакуацію поранених. Тривалий час вважався зниклим безвісти, була інформація, що БТР повністю згорів на злітній смузі аеропорту. У кінці червня 2015 року тіло воїна ідентифікували за даними ДНК-експертизи.[167]
1925 90 окрем аеромоб бат.png Україна Алексейчук Владислав Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-07-1818 липня 1977, РРФСР. Проживав у місті Умань Черкаська область. Молодший сержант, розвідник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Був активним громадським діячем, засновником мистецького проекту «Підвал Шекспіра». Мобілізований 21 серпня 2014 року. Залишилися батьки. 02015-01-2020 січня 2015[105] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в аеропорту Донецька. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похований під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 27 жовтня 2015 року воїна перепоховали в Умані на кладовищі «Софіївська Слобідка».[168]
1926 90 окрем аеромоб бат.png Україна Коношенко Руслан Сергійович
(Позивний «Поет»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-02-2323 лютого 1983, Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Старший солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Мобілізований у вересні 2014 року. Залишилися мати, дружина, двоє синів 9 і 5 років, та однорічна донька. 02015-01-2020 січня 2015[105] Після підриву терористами нового терміналу аеропорту Донецька Руслан востаннє виходив на зв'язок 20 січня. Був взятий в полон і розстріляний російськими збройними формуваннями. 16 квітня воїна поховали на Алеї Слави рідного міста.[169]
1927 24mb2.JPG Україна Борисевич Василь Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-01-044 січня 1969, Діброва Збаразький район Тернопільська область. Проживав у с. Мала Снігурівка Лановецький район. Сержант, заступник командира взводу 15 роти 5 батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Залишилися дружина та двоє дорослих синів. 02015-01-2020 січня 2015 Загинув від кулі снайпера на блокпосту № 31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт Фрунзе (Луганська область). Довгий час вважався зниклим безвісти, упізнаний серед загиблих. 23 квітня із захисником попрощалися у Збаражі та Ланівцях, поховання 24 квітня у Малій Снігурівці на Лановеччині.[170]
1928 24mb2.JPG Україна Збишко Володимир Іванович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01977-11-033 листопада 1977, Рава-Руська Жовківський район Львівська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 5 батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Залишились батьки та дружина. 02015-01-2121 січня 2015 Після атаки російських збройних формувань 20 січня на блокпост № 31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт Фрунзе (Луганська область) бійці повернулись на блокпост за пораненими. Володимир загинув під час евакуації поранених товаришів.[171]
За повідомленням УМВС у Луганський області, 21 січня під час обстрілу блокпосту ЗСУ поблизу села Кримське (Новоайдарський район) загинув військовослужбовець ЗСУ 1977 р.н.[172]
1929 90 окрем аеромоб бат.png Україна Білик Ігор Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-02-1414 лютого 1979, Старокостянтинів Хмельницька область. Солдат, мінометник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Закінчив профтехучилище за спеціальністю електрозварник. 14 років пропрацював на КП «Тепловик» слюсарем-ремонтником з обслуговування теплових мереж. Мобілізований влітку 2014 року. Залишилися батьки та молодший брат. 02015-01-2121 січня 2015[173] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[174]
1930 90 окрем аеромоб бат.png Україна Брановицький Ігор Євгенович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Герой України
01976-04-2525 квітня 1976, Київ (район Печерськ). Солдат, кулеметник 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. Служив у складі українського миротворчого контингенту ООН в Анголі. Учасник Революції Гідності. Мобілізований як доброволець, з кінця серпня 2014 року проходив військові навчання під Житомиром, з жовтня перебував у зоні АТО. Залишилася мати.
Герой України (посмертно).
02015-01-2121 січня 2015[173] Під час оборони аеропорту Донецька витягнув на собі двох поранених з нового терміналу і повернувся назад, де був захоплений у полон. За повідомленнями очевидців, після тортур і знущань був застрелений двома пострілами у голову російським терористом з Ростова-на Дону Павловим («Моторола»). У березні 2015 ідентифікований серед загиблих, яких вивезли з Донецька. Поховання відбулось 3 квітня на міському Берковецькому цвинтарі (ділянка 86, ряд 11, місце 3)[175].
1931 90 окрем аеромоб бат.png Україна Гончарук Юрій 01989 1989, Житомирська область. Військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї десантно-штурмової бригади. 02015-01-1919 січня 2015 — 02015-01-2222 січня 2015 Брав участь в обороні донецького аеропорту. Обставини смерті не зазначено. Інформація поширена у соцмережах.[176]
1932 25 Airborne Brigade.jpg Україна Терещук Ігор Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-03-099 березня 1980, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старшина, головний сержант гаубично-артилерійської батареї 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). У 2004 році закінчив Криворізький коксохімічний технікум Національної металургійної академії України. У 1999—2000 роках проходив службу в армії. Працював водієм у Дзержинському райвідділі міліції та у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Призваний за мобілізацією 27 березня 2014 року. Залишилися дружина, 17-річна донька та 10-річний син. 02015-01-2121 січня 2015[173] Загинув у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.[177] 21 січня в Дніпропетровську СМЕ доставлені тіла 4 українських героїв з району донецького аеропорту волонтером Аллою «Чонгар». За її повідомленням, тіло Ігора забране з с. Спартак (Ясинуватський район).[178]
1933 25 Airborne Brigade.jpg Україна Шевченко Ілля Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-08-1717 серпня 1994, Дніпропетровськ. Солдат, механік 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Хотів стати професійним військовим. Від самого початку, коли почалися бойові дії на сході, пішов захищати Батьківщину. Залишилися батьки та сестра. 02015-01-2121 січня 2015[173] Під час бойових дій в районі аеропорту Донецька Ілля разом із сімома десантниками потрапив під мінометний обстріл російських збройних формувань. Від тяжкого осколкового поранення у потилицю помер у лікарні міста Красногорівка. Похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська.[179]
Emblem of the Ukrainian Armed Forces.svg Україна Військовослужбовці. 02015-01-1717 січня 2015 02015-01-2121 січня 2015 Загинули в районі аеропорту Донецька та новому терміналі аеропорту під завалами. Станом на 2 лютого вважаються зниклими безвісти на території донецького аеропорту 28 українських військовослужбовців.[180] З кінця лютого в аеропорту проводяться роботи із пошуку та вивезення тіл загиблих героїв. За повідомленнями у ЗМІ знайдено понад 30.[181] 17 березня у завалах в аеропорту знайдено тіло капітана ЗСУ.[182] 27 березня з моргу Донецька українській стороні були передані тіла 22 українських воїнів, які загинули в аеропорту.[183]
1934 93ombr.png Україна Яцків Петро Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01966-01-044 січня 1966, Літиня Дрогобицький район Львівська область. Старший сержант 93-ї окремої механізованої бригади, в/ч А1302 (Черкаське). 02015-01-2121 січня 2015[173] Загинув у бою поблизу с. Піски (Ясинуватський район) в районі Донецького аеропорту.[184]
За повідомленням радника заступника міністра оборони Василя Будика, 20 січня під час контратаки в районі аеропорту Донецька була пошкоджена БМП, група бійців закріпилася в обороні та вела бій, поки не закінчилися боєприпаси. Щоб не опинитись в оточенні, вночі група з боями прорвалась до селища Опитне (Ясинуватський район), один боєць загинув.[185]
1935 93ombr.png Україна Федчук Сергій Військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). 02015-01-2121 січня 2015 Помер від отриманих поранень у живіт і в голову.[186]
1936 UA 26 Artillery Brigade New.png Україна Молодика Андрій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-02-022 лютого 1978, Велика Медведівка (Шепетівський район) Хмельницька область. Молодший сержант, старший навідник 3 протитанкової артилерійської батареї окремого протитанкового дивізіону 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. До мобілізації працював трактористом. Мобілізований 16 серпня 2014 року. Залишилось двоє дітей. Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 02015-01-2121 січня 2015 Бійці відбили танкову атаку противника в районі міста Горлівка (Донецька область), за допомогою гармати зупинили наступ п'яти ворожих танків, чим врятували життя десятків товаришів. Після того як ворог відступив, по позиціях українських воїнів було відкрито мінометний вогонь, у Андрія за спиною розірвалася міна.[187] На похоронах співслужбовець Андрія також розповів, що разом з ним загинув лейтенант.
1937 57-а мотопіхотна бригада.png Україна Пойда Артем Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-04-1414 квітня 1994, Нова Прага Олександрійський район Кіровоградська область. Молодший сержант, вогнеметник 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). У жовтні 2013 року демобілізувався після проходження строкової служби у морській піхоті. У квітні 2014 добровольцем прийшов у військкомат за мобілізацією. Залишились мати та старший брат. 02015-01-2121 січня 2015 Загинув під час відбиття масованої атаки російських збройних формувань на блокпост батальйону на західних околицях міста Горлівка (Донецька область). Російські бойовики вели тривалий вогонь з мінометів і самохідних артилерійських установок. Артем помітив мікроавтобус з 12 бойовиками і вогнеметом його знешкодив, чим зберіг життя багатьом своїм побратимам, але сам загинув від розриву снаряду.[188]
1938 57-а мотопіхотна бригада.png Україна Побережець Роман Борисович
Медаль «За військову службу Україні»
01992-01-2323 січня 1992, Шамраєве Ульяновський район Кіровоградська область. Старший солдат, стрілець-регулювальник 2-го відділення комендантського взводу 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Призваний за мобілізацією 28 серпня 2014 року. Залишилися дружина та маленька донька. 02015-01-2121 січня 2015 Загинув у місті Костянтинівка (Донецька область).[189]

За повідомленням ЗМІ із посиланням на джерело в правоохоронних органах, у прифронтовому місті Костянтинівка військовослужбовець відкрив вогонь з автомата Калашникова по трьом товаришам по службі, двоє з них померли на місці, третій від поранень помер в лікарні.[190]

1939 42 OMPB ZSU.png Україна Деревянченко Олександр Костянтинович 01983-10-099 жовтня 1983, Миколаїв. Військовослужбовець 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»). Працював у ПАТ «Миколаївобленерго» електромонтером з експлуатації лічильників Центральної служби обліку. Призваний за мобілізацією 27 березня 2014 року. 02015-01-2222 січня 2015 Загинув у місті Костянтинівка (Донецька область).[191]

За повідомленням ЗМІ із посиланням на джерело в правоохоронних органах, у прифронтовому місті Костянтинівка військовослужбовець відкрив вогонь з автомата Калашникова по трьом товаришам по службі, двоє з них померли на місці, третій від поранень помер в лікарні.[190]

1940 42 OMPB ZSU.png Україна Атоян Альберт Юрійович 01984-10-2121 жовтня 1984, Тбілісі. Проживав у м. Миколаїв. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»). Працював на Миколаївському суднобудівному заводі. На фронт пішов добровольцем. Служив у 208-й Херсонській зенітно-ракетній бригаді. Залишились дружина та 2-річна донька. 02015-01-2222 січня 2015 Загинув поблизу місті Костянтинівка (Донецька область). Похований в с. Новокрасне (Арбузинський район) Миколаївської області.[192]
За повідомленням ЗМІ із посиланням на джерело в правоохоронних органах, у прифронтовому місті Костянтинівка військовослужбовець відкрив вогонь з автомата Калашникова по трьом товаришам по службі, двоє з них померли на місці, третій від поранень помер в лікарні.[190]
1941 42 OMPB ZSU.png Україна Закревський Костянтин Романович
(Позивний «Монгол»)
01980-12-2727 грудня 1980, Терсянка Новомиколаївський район Запорізька область. Молодший сержант 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору»). На фронт пішов добровольцем 2 квітня 2014 року, з 4 червня служив у 42-му БТО «Рух Опору». Залишилась мати. 02015-01-2222 січня 2015 Загинув в районі міста Дебальцеве, відбиваючи атаку диверсійно-розвідувальної групи противника, яка діяла під прикриттям артилерії. В результаті артобстрілу в бою загинули три бійця бригади.[193]
1942 57-а мотопіхотна бригада.png Україна Ільїн Андрій Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01983-08-2828 серпня 1983, Світловодськ Кіровоградська область. Проживав у м. Кременчук Полтавська область. Лейтенант, командир взводу 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 17 батальйон територіальної оборони «Кіровоград»). Останнім часом працював в одній з телекомунікаційних компаній Кременчука. Призваний за мобілізацією у березні 2014 року через військкомат на Кіровоградщині. Залишились батьки у Світловодську. 02015-01-2222 січня 2015 Загинув на блокпосту в районі м. Горлівка (Донецька область). Під час масованого артилерійського обстрілу блокпосту російськими збройними формуваннями під ногами Андрія розірвався снаряд. Тіло оборонця блокпосту довго не могли вивезти з території, що контролюється російськими бойовиками. 11 лютого воїна поховали на Ревівському кладовищі Світловодська.[194]
1943 160-а зенітна ракетна бригада.svg Україна Петренко Василь Васильович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01975-10-066 жовтня 1975, Коростень Житомирська область. Майор, заступник командира з фізичної підготовки особового складу 160-ї Варшавсько-Одеської зенітно-ракетної бригади Повітряних сил ЗСУ. Виріс в багатодітній родині. Кадровий офіцер, на фронт пішов добровольцем. Залишились дружина та дві доньки. 02015-01-2222 січня 2015[195] Загинув на опорному пункті біля Донецького аеропорту від кулі снайпера.[196]
1944 Зведений загін ПС «Дика качка».png Україна Попович Денис Григорович
(позивний «Денді»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-06-2828 червня 1979, Морозівка (Баришівський район) Київська область. Солдат, гранатометник Зведеного загону Повітряних Сил ЗСУ, військовослужбовець 40-ї бригади тактичної авіації Повітряного командування «Центр», в/ч А1789 (Васильків). Призваний за мобілізацією в серпні 2014 року. Залишились дружина та двоє синів 4 і 7 років. 02015-01-2222 січня 2015[195] Загинув під час виконання бойового завдання в районі аеропорту Донецька від ворожої кулі. Похований у рідному селі.[197]
1945 25 Airborne Brigade.jpg Україна Гарбуз Олександр Валентинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-08-1010 серпня 1987, Анадоли Хотинський район Чернівецька область. Старший солдат 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). На військкомату пішов добровольцем ще у березні 2014 року, спочатку служив у ракетно-зенітному полку у Білій Церкві, та перевівся до 25-ї бригади, щоб потрапити на передову. Залишилися двоє маленьких синів та дворічна донька. 02015-01-2222 січня 2015[195] Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[198]
27 січня волонтери «Офіцерського корпусу» (Алла «Чонгар») вивезли з Авдіївки тіла 12 загиблих воїнів 25-й бригади, які загинули 22 січня.[199]
1946 25 Airborne Brigade.jpg Україна Черніков Олександр Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-11-011 листопада 1984, Дніпропетровськ. Військовослужбовець 9-ї роти 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). У 2007 році закінчив факультет систем і засобів масової комунікації Дніпропетровського національного університету, отримавши кваліфікацію спеціаліста з міжнародної інформації, перекладача. Працював відеооператором на дніпропетровському «9 каналі», з колегами робив програму розслідувань «Губернські Хроніки». У 2008 році, коли Олександру було 23 роки, добровольцем прийшов у військкомат та відправився служити у десантні війська, в 25-ту бригаду. У березні 2014 його призвали у перших лавах. Залишилась молода дружина та двомісячна донька, яка народилася вже після того, як Олександр пішов на фронт, він бачив її лише кілька разів під час коротких відпусток. 02015-01-2222 січня 2015[195] Загинув у бою поблизу села Спартак (Ясинуватський район) неподалік аеропорту Донецька. Похований на Сурсько-Литовському кладовищі Дніпропетровська.[199][200]
1947 25 Airborne Brigade.jpg Україна Жадан Олексій Валентинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-10-011 жовтня 1983, Павлоград Дніпропетровська область. Старший солдат, снайпер 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Працював у ДТЕК Шахтоуправління імені Героїв космосу підземним електрослюсарем. Призваний за мобілізацією 25 березня 2014 року. 02015-01-2222 січня 2015 Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[199][201]
1948 25 Airborne Brigade.jpg Україна Чумаченко Олександр Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-11-1515 листопада 1979, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший сержант, командир бойової машини — командир відділення 9-й парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальйону 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Працював машиністом бурової установки виробничої дільниці кар'єру № 3 рудоуправління гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». Призваний за мобілізацією у березні 2014 року. Одружений. 02015-01-2222 січня 2015[195] Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[199][202]
1949 25 Airborne Brigade.jpg Україна Щербина Артем Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-06-044 червня 1981, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, командир відділення зв'язку 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Навчався у Криворізькому авіаційному коледжі на радіоелектроніка. Закінчив Харківський національний університет радіоелектроніки, отримав диплом спеціаліста з апаратури радіозв'язку. Працював у Державному воєнізованому гірничо-рятувальному загоні державної служби надзвичайних ситуацій України распіраторником. Залишилася дружина та троє маленьких дітей. 02015-01-2222 січня 2015[195] Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[199][203]
1950 25 Airborne Brigade.jpg Україна Пагуліч Євген Геннадійович
(Позивний «Крамар»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-03-099 березня 1995, 19 років, Староварварівка Олександрівський район (Донецька область). Проживав у Краматорську. Солдат, кулеметник 8 роти 3 батальйону 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Закінчив Краматорське вище професійне училище, де навчався за професією «Модельник дерев'яних моделей». Працював на Новокраматорському машинобудівному заводі. Залишилися батьки та сестра. 02015-01-2222 січня 2015[195] Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. Жителі мирного села на Донеччині на колінах зустрічали свого 19-річного героя-захисника.[199][204]
1951 25 Airborne Brigade.jpg Україна Стародуб Андрій Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-02-1111 лютого 1984, Марганець Дніпропетровська область. Старший солдат 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Працював на шахті № 8 Марганецького ГЗК. Добровольцем пішов до військкомату одним з перших. Залишилась дружина та двоє маленьких дітей. 02015-01-2222 січня 2015[195] Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[199][205]
1952 25 Airborne Brigade.jpg Україна Кулиненко Олег Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01996-02-055 лютого 1996, 18 років, Зоряне (Межівський район) Дніпропетровська область. Солдат 8-й роти 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Навчався у Межівському аграрному ліцеї-інтернаті. Чемпіон України з паверліфтингу серед юнаків 2013 року, срібний призер Чемпіонату України 2014 року, кандидат у майстри спорту. 02015-01-2222 січня 2015[195] Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[199][206]
1953 25 Airborne Brigade.jpg Україна Кучер Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-03-099 березня 1991, Будо-Рижани Володарсько-Волинський район Житомирська область. Старший солдат, старший механік-водій 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Здобув освіту газоелектрозварювальника. У 2009 році проходив військову службу в 30-й бригаді. У серпні 2014 року мобілізований до навчального центру № 184 у с. Старичі на Львівщині, а через місяць був переведений до Дніпропетровської в/ч А1126. 02015-01-2222 січня 2015[195] Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[199][207]
1954 25 Airborne Brigade.jpg Україна Чередник Максим Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-01-011 січня 1995, 20 років, Каніж Новомиргородський район Кіровоградська область. Старший солдат 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Виріс без матері, захоплювався спортом, грав у сільських футбольних та баскетбольних командах. Одним з перших став на захист Батьківщини. День народження 1 січня та Різдво зустрів удома, перебуваючи в короткотерміновій відпустці. Хотів стати офіцером, після АТО продовжити навчатися військовій справі. 02015-01-2222 січня 2015[195] Загинув у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька.[199][208]
1955 25 Airborne Brigade.jpg Україна Закарлюка Микола Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-02-044 лютого 1977, Решетилівка Полтавська область. Молодший сержант 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). Закінчив Решетилівське СПТУ № 52 (професійний аграрний ліцей імені І. Г. Боровенського). У 1995—1997 роках служив в армії зв'язківцем, у званні молодшого сержанта. 26 грудня 2014 року пішов добровольцем до 25-ї бригади на службу за контрактом. Залишилася дружина та двоє дітей. 02015-01-2222 січня 2015[195] Загинув від вогнепального поранення у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. 27 січня волонтери «Офіцерського корпусу» (Алла «Чонгар») вивезли з Авдіївки тіла 12 загиблих воїнів 25-й бригади, які загинули 22 січня.[199][209]
1956 25 Airborne Brigade.jpg Україна Ткач Андрій Євгенович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-08-1111 серпня 1980, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Проживав у с. Чернече (Криничанський район). Солдат 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). 8 грудня 2014 року добровольцем прийшов до військкомату. Залишилися батьки, дружина. 02015-01-2222 січня 2015 Загинув від вогнепального поранення у бою поблизу міста Авдіївка в районі аеропорту Донецька. 30 січня Андрія поховали у с. Чернече.[199][210]
1957 20-й батальон территориальной обороны Днепропетровской области.jpg Україна Колісник Андрій Володимирович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01965-08-033 серпня 1965, Чумаки (Томаківський район) Дніпропетровська область. Старший лейтенант, командир взводу 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 20-й БТО Дніпропетровської області). Залишилася дружина та дві доньки. 02015-01-2222 січня 2015 Російські збройні формування на бронетехніці заїхали у селище Красний Партизан (Ясинуватський район), в якому стояв один блокпост зі взводом ЗСУ. Незважаючи на чисельну перевагу противника оборонці блокпосту відбивалися дві години. Шістьох з них бойовики захопили у полон, а командира взводу і ще 3 воїнів розстріляли, їх тіла вивіз з окупованої території капелан батальйону отець Дмитро Поворотний.[211][212]
1958 20-й батальон территориальной обороны Днепропетровской области.jpg Україна Саруханян Альберт Георгійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-10-2020 жовтня 1983, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, боєць 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 20-й БТО Дніпропетровської області). Працював у ТОВ «Шляхпостач-КР». Залишились двоє маленьких дітей, 7-річний син та однорічна донька. 02015-01-2222 січня 2015 Російські збройні формування на бронетехніці заїхали у селище Красний Партизан (Ясинуватський район), в якому стояв один блокпост зі взводом ЗСУ. Незважаючи на чисельну перевагу противника оборонці блокпосту відбивалися дві години. Шістьох з них бойовики захопили у полон, а командира взводу і ще 3 воїнів розстріляли.[211][213]
1959 20-й батальон территориальной обороны Днепропетровской области.jpg Україна Слісаренко Сергій Станіславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01963-02-055 лютого 1963, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Солдат, боєць 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 20-й БТО Дніпропетровської області). 02015-01-2222 січня 2015 Російські збройні формування на бронетехніці заїхали у селище Красний Партизан (Ясинуватський район), в якому стояв один блокпост зі взводом ЗСУ. Незважаючи на чисельну перевагу противника оборонці блокпосту відбивалися дві години. Шістьох з них бойовики захопили у полон, а командира взводу і ще 3 воїнів розстріляли.[211]
1960 20-й батальон территориальной обороны Днепропетровской области.jpg Україна Сех Роман Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-08-2424 серпня 1989, смт Покровське (Покровський район) Дніпропетровська область. Молодший сержант, боєць 20-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (раніше 20-й БТО Дніпропетровської області). 02015-01-2222 січня 2015 Російські збройні формування на бронетехніці заїхали у селище Красний Партизан (Ясинуватський район), в якому стояв один блокпост зі взводом ЗСУ. Незважаючи на чисельну перевагу противника оборонці блокпосту відбивалися дві години. Шістьох з них бойовики захопили у полон, а командира взводу і ще 3 воїнів розстріляли.[211]
1961 80-одшбр.svg Україна Альберт Іван Збігнєвич
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-07-077 липня 1977, Дубаневичі Городоцький район (Львівська область). Сержант, оператор протитанкового взводу роти вогневої підтримки 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Проживав у с. Вишня (Городоцький район). Був активним учасником Революції Гідності. Влітку 2014 року пішов на фронт. У листопаді був поранений, десять днів лікувався у Львівському госпіталі і пішов знову на передову, відмовившись від курсу реабілітації. Залишилась дружина та двоє дітей. 02015-01-2323 січня 2015 Загинув у бою на першій лінії оборони аеропорту Донецька, перед тим підбив ворожий танк.[214]
1962 15 ОГПБ.png Україна Конопльов Андрій Анатолійович
(Позивний «Сєдой»)
Герой України
01977-04-2929 квітня 1977, Новомихайлівка Красноярський край РРФСР. Проживав у м. Пирятин Полтавська область. Старший сержант, стрілець — помічник гранатометника 15 ОГПБ 128 ОГПБр. Шкільні роки провів у с. Новооржицьке Оржицький район. Закінчив Лубенське ПТУ-12, зварник. Працював за фахом на Пирятинському сирзаводі та на Пирятинській газовій дільниці ПАТ «Лубнигаз». Байкер. Мобілізований 07.08.2014, на фронті з 10.11.2014. Залишилась дружина та двоє синів.
Герой України (посмертно).
02015-01-2323 січня 2015 Загинув у бою, відбиваючи танкову атаку на ВОП біля с. Нікішине на Дебальцівському плацдармі, — з РПГ-7В знищив один із танків противника та підбив другий, але той танк здійснив постріл, снаряд влучив у позицію. Похований в Пирятині[215].
1963 15-й гірсько-піхотний батальйон.png Україна Шевцов Олександр Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-04-2424 квітня 1980, Тальне Черкаська область. Солдат, стрілець — помічник гранатометника 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Призваний за мобілізацією 10 квітня 2014 року. Був поранений в зоні АТО, після лікування повернувся на передову. 02015-01-2424 січня 2015 Загинув поблизу Нікішине (Донецька область) під час артилерійського та мінометного обстрілу опорного пункту ЗСУ російськими збройними формуваннями.[216][217]
1964 15-й гірсько-піхотний батальйон.png Україна Хіврич Сергій Олександрович
(Позивний «Космос»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-09-1616 вересня 1971, Калуш Івано-Франківська область. Проживав у Івано-Франківську. Старший сержант, старший стрілець 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Призваний 19 березня 2014 року. Спочатку служив у 5-му Прикарпатському батальйоні тероборони, потім перевівся до 128-ї бригади. 02015-01-2424 січня 2015 Загинув поблизу Нікішине (Донецька область) під час артилерійського та мінометного обстрілу опорного пункту ЗСУ російськими збройними формуваннями.[216][218]
1965 24mb2.JPG Україна Свирид Руслан Григорович 01976-08-1111 серпня 1976, Коломия Івано-Франківська область. Молодший сержант, мінометник 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Пішов на фронт добровольцем у липні 2014 року. 17 жовтня на Луганщині потрапив під артилерійський обстріл, внаслідок якого зазнав важких поранень, зокрема, отримав забій головного мозку. Довго лікувався у військовому госпіталі, після чого отримав місячну відпустку для реабілітації. 02015-01-2424 січня 2015 Помер від серцево-судинної недостатності у своїй квартирі в Коломиї. Жив сам, тож його тіло виявили сусіди за кілька днів після смерті.[219]
1966 UA 30 Mechanized Brigade New.png Україна Юхимчук Олександр Володимирович 01973-08-1717 серпня 1973, Повчине Новоград-Волинський район Житомирська область. Проживав у місті Рівне. Військовослужбовець ремонтної роти 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). З 2000 року працював водієм «швидкої» на Рівненській станції екстреної невідкладної допомоги. Мобілізований у березні 2014 року. Залишилися дружина та 18-річна донька. Пару днів не дожив до свого 42-річчя. 02015-01-2424 січня 2015 Під час несення служби в зоні АТО помер від гострої коронарної недостатності.[220]
1967 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Миколайчук Дмитро Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-06-033 червня 1993, Ломачинці (Віньковецький район) Хмельницька область. Старший солдат, військовослужбовець строкової служби військової частини 3056 Південного ОТО Національної гвардії України. Призваний Віньковецько-Новоушинським ОРВК. Добровольцем поїхав у зону АТО захищати Батьківщину. 02015-01-2424 січня 2015 Загинув у результаті артилерійського та мінометного обстрілу близько 9:20 позицій Нацгвардії поблизу Виноградне (Волноваський район) Донецької області під Маріуполем.[221] За попередньою інформацією, 24 січня внаслідок обстрілу з РСЗВ «Град» російськими збройними формуваннями міста Маріуполь загинули 30 мирних мешканців (з них двоє дітей) та ще 93 людини отримали поранення (з них близько 40 осіб перебувають у дуже важкому стані).[222]
1968 93ombr.png Україна Жук Василь Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-09-2929 вересня 1991, Здолбунів Рівненська область. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Навчався в Рівненському вищому професійному училищі. Займався паркуром. Призваний за мобілізацією 14 серпня 2014 року. Залишились батьки та старші брат і сестра. 02015-01-2424 січня 2015 Загинув у бою в районі аеропорту Донецька в результаті мінометного обстрілу.[223]
1969 79 OAeMBr ZSU.png Україна Береза Олександр Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-07-2828 липня 1971, Каланчак Херсонська область. Молодший сержант 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). Залишились дружина і дві донечки 14-ти і 10-ти років. 02015-01-2424 січня 2015 Загинув у бою в районі аеропорту Донецька під час артобстрілу.[224]
1970 Dnipro battalion emblem.jpg Україна Гребенюк Максим Олегович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01996-08-3030 серпня 1996, 18 років, Новомосковськ Дніпропетровська область. Боєць Полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». В батальйон прийшов в осені 2014 року. 02015-01-2424 січня 2015 Загинув під час обстрілу російськими збройними формуваннями села Піски (Ясинуватський район) під Донецьком у результаті прямого попадання артилерійського снаряду.[225]
1971 Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png Україна Попов Олександр Олександрович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01983-04-033 квітня 1983, Тернівка Дніпропетровська область. Капітан (посмертно), передовий авіаційний навідник мотопіхотної роти 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). Після закінчення університету працював у ДТЕК Шахтоуправління Павлоградське гірничим майстром дільниці «Вентиляція і техніка безпеки» шахти «Тернівська». На фронт пішов добровольцем, мобілізований 11 травня 2014 року. 02015-01-2424 січня 2015 Загинув від осколкового поранення на блокпосту в районі Дебальцеве під час танкового обстрілу з боку противника.[226][227]
1972 17-отбр.svg Україна Ласкін Сергій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-11-2929 листопада 1976, Новоолексіївка Генічеський район Херсонська область. Сержант 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Працював у м. Київ. Коли отримав повістку, одразу повернувся і пішов до військкомату. Призваний за мобілізацією 8 серпня 2014 року. Залишились 18-річний син та 13-річна донька. 02015-01-2424 січня 2015 Загинув у зоні проведення АТО від кулі співслужбовця. Проводиться перевірка обставин.[224][228]
1973 1-а окрема танкова бригада.jpeg Україна Баширов Тахір Тахірович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-02-2525 лютого 1985, Ніжин Чернігівська область. Солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Мобілізований як доброволець 28 серпня 2014 року. Залишилися батьки, сестра дружина та двоє дітей, 6-річний син і 2-річна донька. 02015-01-2424 січня 2015
орієнтовно
Загинув у бою поблизу міста Авдіївка (Донецька область) в районі Донецького аеропорту. Військові переганяли танки, Тахір їхав у першому, вибухівка потрапила під його днище. Бійцю розірвало ноги, він помер від крововтрати — у танку був сам, нікому було перев'язати.[229]
Прим. Волонтерами «Офіцерського Корпусу» 26 січня вивезено 8 загиблих воїнів з району Дебальцеве, серед них і Тахір Баширов.[230]
1974 1 ОТБр.svg Україна Шульц Михайло Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-07-1414 липня 1982, Херсон. Молодший сержант, командир танка Т-72 1-ї ОТБр. Виріс у родині священика. Займався карате. Випускник ХНТУ («Бухоблік і аудит», 2004); заочно здобув спеціальність енергетика в НТУ «ХПІ» (2014). Інструктор з туризму. Мобілізований у березні 2014. Залишилися батьки і брат. 02015-01-2525 січня 2015 Загинув у бою в смт Оленівка (Волноваський район) під час рейду із розвідки боєм. Похований у Херсоні[231].
1975 UA 30 Mechanized Brigade New.png Україна Лебеденко Іван Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-07-2020 липня 1976, Мехедівка (Лохвицький район) Полтавська область. Солдат резерву 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Мобілізований у серпні 2014 року до 169-го навчального центру «Десна». 02015-01-2424 січня 2015 Загинув у районі Дебальцеве.[232] За іншими даними, був бійцем 93-ї ОМБр, загинув поблизу селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком, внаслідок підриву на фугасі.[233]
Волонтерами «Офіцерського Корпусу» 26 січня вивезено 8 загиблих воїнів з району Дебальцеве, в списку вказане ім'я Івана Лебеденка.[230]
1976 Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png Україна Бузейніков Сергій Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01992-03-2323 березня 1992, Захарівка (Світловодський район) Кіровоградська область. Лейтенант, командир 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Закінчив Львівську Академію сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного. В зоні АТО перебував з вересня 2014 року. Залишилися молодший брат, дружина та 10-місячна донька. 02015-01-2525 січня 2015 На блокпосту в районі Мар'їнка — Курахове (Донецька область) під час огляду стався вибух автомобіля, за одною з версій, теракт скоєний «смертником». В результаті вибуху один військовий загинув на місці, ще один отримав важкі поранення і помер у лікарні.[234][235]
1977 Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png Україна Ливадар Олександр Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-10-011 жовтня 1993, Забари (Доманівський район) Миколаївська область. Солдат, стрілець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Після закінчення школи рік служив у ЗСУ. 19 березня 2014 року у зв'язку з подіями в Криму був мобілізований. 19 червня звільнений в запас. 31 липня знову був призваний за мобілізацією, проходив службу в зоні АТО. Залишились мати та сестра. 02015-01-2525 січня 2015 На блокпосту в районі Мар'їнка — Курахове (Донецька область) близько 20:00 під час огляду стався вибух автомобіля, за одною з версій, теракт скоєний «смертником». В результаті вибуху один військовий загинув на місці, ще один отримав важкі поранення і помер у лікарні.[234][236]
1978 Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png Україна Криничко Леонід Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-05-2929 травня 1975, Житомирська область. З кінця 1980-х років проживав у с. Львове (Бериславський район) Херсонська область. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Залишилася мати та дві старші сестри. 02015-01-2525 січня 2015 Загинув від кулі снайпера в районі м. Красногорівка (Донецька область).[224][237]
За повідомленням волонтерської групи 28-ї омбр у Фейсбуці, в результаті артобстрілу в районі Красногорівка (Донецька область) загинув один військовий.[238]
1979 128-а механізована бригада.svg Україна Жук Микола Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-09-1010 вересня 1977, Липники (Лугинський район) Житомирська область. Мешкав у Мукачеве Закарпатська область. Капітан, командир протитанкової батареї 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). У Збройних силах України служив з 1994 року. 02015-01-2525 січня 2015 Загинув у ніч на 26 січня в районі Дебальцеве в результаті обстрілу. Поховали воїна у Липниках.[239][240]
1980 128-а механізована бригада.svg Україна Ткаченко Руслан Андрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-07-3030 липня 1993, Ніжин Чернігівська область. Старший матрос 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований 3 серпня 2014 року. 02015-01-2525 січня 2015 Загинув неподалік Дебальцеве в результаті підриву на міні. Руслан помер одразу, ще двоє його товаришів померли по дорозі в лікарню.[241]
1981 128-а механізована бригада.svg Україна Голота Володимир Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-06-011 червня 1985, Київ (Голосіївський район). Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). 02015-01-2525 січня 2015 Загинув поблизу села Новогригорівка (Артемівський район) Донецької області в районі Дебальцеве.[230][242]
1982 128-а механізована бригада.svg Україна Ковач Адальберт Адальбертович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-05-2323 травня 1978, Виноградів Закарпатська область. Солдат, стрілець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). 16 років працював на швейному об'єднанні «Гроно». Залишилось двоє малолітніх дітей. 02015-01-2525 січня 2015 Загинув від осколка снаряду у бою 25 січня на опорному пункті «Валера» поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве, відбиваючи спробу прориву танків противника.[239][243][244]
1983 128-а механізована бригада.svg Україна Питак Володимир Теодорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-02-077 лютого 1979, Вишнівчик (Теребовлянський район) Тернопільська область. Солдат, зенітник ремонтно-відновлювального полку гірсько-піхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мешкав у селі Дарахів на Теребовлянщині. 10 років тому виграв «грін-карту» та емігрував до США, жив у Детройті, Чикаго. У березні 2014 року повернувся в Україну та 2 серпня за мобілізацією пішов захищати Вітчизну. Залишилися батьки, два брати, племінники. 02015-01-2525 січня 2015 Загинув у бою на опорному пункті «Валера» поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве, на висоті 307,5. Володимира переїхав ворожий танк Т-72. Похований у Дарахові.[243][245]
1984 128-а механізована бригада.svg Україна Лопацький Федір Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-09-1717 вересня 1978, Сураж (Шумський район) Тернопільська область. З 2002 року проживав у с. Степанівка (Білогірський район) Хмельницька область. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Залишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей. 02015-01-2525 січня 2015 Загинув від кулі з НСВТ у бою на опорному пункті «Валера» поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве, на висоті 307,5.[243][246]
Волонтерами «Офіцерського Корпусу» 26 січня вивезено 8 загиблих воїнів з району Дебальцеве.[230]
1985 128-а механізована бригада.svg Україна Леврінц Олександр Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-11-2929 листопада 1978, Фанчиково Виноградівський район Закарпатська область. Солдат, стрілець 3-го взводу 1-ї роти 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований на початку червня 2014 року. Залишилися мати, брат. 02015-01-2525 січня 2015 Загинув у бою на опорному пункті «Валера» поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве. Тіло воїна було доставлено волонтерами в Дніпропетровськ у травні, ідентифікований за експертизою ДНК. 16 вересня 2015 року Олександра поховали у с. Франчиково.[243][247]
1986 128-а механізована бригада.svg Україна Капчур Андрій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-05-2222 травня 1980, Забойки Тернопільський район Тернопільська область. Солдат, оператор-навідник БМП 3-го взводу 1-ї роти 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Виріс в багатодітній сім'ї. До війни працював у сусідньому селі Драганівка в столярному цеху на підприємстві «Кузя». Любив музику, грав на гітарі та на баяні. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишилися батьки, шестеро братів та п'ять сестер. 02015-01-2525 січня 2015 Загинув у бою на опорному пункті «Валера» поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве. Тіло було знайдене волонтерами наприкінці травня, упізнаний за експертизою ДНК. 18 серпня труну з тілом доправили в Тернопіль із дніпропетровського моргу, похований у рідному селі.[243][248]
1987 54-орб.svg Україна Венгер Олександр Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-01-099 січня 1969, Бердичів Житомирська область. Старшина, снайпер 54-го окремого гвардійського розвідувального батальйону (Новоград-Волинський). Закінчив Бердичівське ПТУ № 4. За радянських часів служив у Вірменії та Азербайджані. Залишилися мати, дружина, двоє синів, внук та внучка. 02015-01-2525 січня 2015 Загинув у бою на опорному пункті «Валера» поблизу села Санжарівка (Донецька область) в районі Дебальцеве. Олександра переїхав ворожий танк Т-72. 1 лютого з воїном попрощались у Бердичеві у Гарнізонному Будинку офіцерів. Похований у Гришківцях Бердичівського району.[152][243] За повідомленням «Лівий берег» із посиланням на військових, під час боїв під Дебальцеве загинуло двоє бійців 54-ї бригади, ще один зник.[243][249]
1988 54-орб.svg Україна Свищ Сергій Сергійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01990-11-022 листопада 1990, Устилуг Волинська область. Старший лейтенант, командир розвідроти 54-го окремого гвардійського розвідувального батальйону (Новоград-Волинський). Закінчив Академію сухопутних військ імені Сагайдачного. Був єдиною дитиною у матері, яка виховувала його сама. Залишились дружина та 1,5-річний син. 02015-01-2525 січня 2015 Загинув, прикриваючи відхід бійців своєї роти у районі Дебальцеве в бою під час відбиття танкової атаки російських збройних формувань на опорному пункті «Валера» поблизу села Санжарівка (Донецька область). Сергія переїхав ворожий танк Т-72. Через постійні обстріли військові близько тижня не могли забрати тіло загиблого воїна. 9 лютого похований на рідній землі.[243][250]
1989 128-а механізована бригада.svg Україна Гаїцький Олександр Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-02-2525 лютого 1993, Велика Олександрівка Херсонська область. Старший солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). У 2011 році закінчив Херсонський професійний суднобудівний ліцей. Призваний за мобілізацією влітку 2014 року. 02015-01-2525 січня 2015 За повідомленням райдержадміністрації, загинув від кулі снайпера в районі міста Маріуполь. Похований на центральному кладовищі смт Велика Олександрівка.[251]
1990 42 OMPB ZSU.png Україна Степанок Володимир Іванович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01968-01-2727 січня 1968, Майське (Джанкойський район) АР Крим. Проживав у Кропивницькому. Майор, заступник командира 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору») (Кропивницький). У 1989 році закінчив Новосибірське вище військове училище. Служив у Туркестанському військовому окрузі, потім служив у Криму, де жив із сім'єю довгий час. У 1998 році закінчив Київський військовий гуманітарний інститут та був направлений до Кропивницького (тоді - Кіровограда) на посаду старшого офіцера відділення виховної роботи. Член Кропивницької міської організації ВО «Свобода» з 2012 року. Був активним учасником Революції Гідності. Залишилася дружина та 20-річна донька. 02015-01-2626 січня 2015 Загинув у районі Дебальцеве внаслідок обстрілу БТР, на якому їхали військові. У бойову машину влучив протитанковий реактивний снаряд. Разом із Володимиром загинув водій. Поховали Володимира на Алеї Слави рівнянського кладовища Кропивницького.[252]
1991 42 OMPB ZSU.png Україна Отрішко В'ячеслав Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-12-1818 грудня 1969, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, водій 42-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади (раніше 42-й БТО Кіровоградської області «Рух Опору») (Кропивницький). Закінчив професійно-технічне училище № 30 за спеціальністю «електрослюсар», до 2013 року працював у ТОВ «Трансмаш». Залишились мати, троє дітей. 02015-01-2626 січня 2015 Загинув у районі Дебальцеве внаслідок обстрілу БТР, на якому їхали військові. У бойову машину влучив протитанковий реактивний снаряд, загинули двоє військових.[253]
1992 13 ОАеМБ(н).png Україна Мазур Віталій Віталійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-08-2525 серпня 1979, Залужжя Дубровицький район Рівненська область. Проживав у Житомирі. Старший прапорщик, головний старшина 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Проходив строкову службу у військах спецпризначення у Кропивницькому. Подальшу свою службу пов'язав із десантними військами. Був старшиною розвідроти, начальником продовольчого складу. Тривалий час служив у в/ч А1910 (район Корбутівки) старшиною 3-ї аеромобільної роти. Перед початком військових дій був призначений головним старшиною 13-го батальйону. З 8 березня 2014 року виконував бойові завдання із захисту Батьківщини, спочатку у Криму, потім на сході. Залишились дружина та двоє дітей шкільного віку. 02015-01-2626 січня 2015 Отримав тяжке поранення голови 22 січня у бою в районі населених пунктів Спартак (Ясинуватський район) — Сєверне поблизу Донецького аеропорту. Перебував у комі, помер в лікарні Демитрово на Донеччині. Похований у Житомирі на Смолянському військовому кладовищі.[254]
1993 95-оаембр.svg Україна Гага В'ячеслав Олегович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Орден «За мужність» ІІ ступеня
01991-08-033 серпня 1991, Плешкані Золотоніський район Черкаська область. Солдат, водій 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Закінчив Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, отримав диплом вчителя фізкультури, працював за фахом у Гельмязівській школі. У жовтні 2013 року вирішив піти на контрактну службу в десантні війська. З перших днів АТО перебував у зоні бойових дій. Отримавши важке поранення у ногу, потрапив на реабілітацію, проте згодом повернувся на фронт. У липні 2014 року був нагороджений «Орденом за мужність» ІІІ ступеня. «Орден за мужність» ІІ ступеня отримав вже посмертно. Залишився батько. 02015-01-2626 січня 2015 Бійці інженерно-саперної роти потрапили під мінометний обстріл, їх БТР підірвався на міні поблизу села Спартак (Ясинуватський район) у районі Донецького аеропорту. В'ячеслав отримав поранення, йому намагалися надати першу допомогу, але від значної втрати крові він помер.[255]
1994 95-оаембр.svg Україна Рачок Михайло Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-10-044 жовтня 1984, Лозова (Хмільницький район) Вінницька область. Прапорщик, головний сержант окремої роти радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). У військову частину перевівся у листопаді 2013 року. До того впродовж довгого часу служив у Житомирському військовому інституті. До зони АТО поїхав 8 березня 2014 року. Залишилися батьки, дружина, брат, сестра та бабуся. 02015-01-2626 січня 2015 Загинув від прямого попадання міни в БТР під селищем Спартак (Ясинуватський район) поблизу Донецького аеропорту. Екіпаж бойової машини виконував завдання з евакуації поранених бійців з поля бою. Разом з Михайлом загинули ще 4 військовослужбовця.[256]
1995 95-оаембр.svg Україна Синюк Денис Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-05-3131 травня 1993, Полтава. Солдат 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Був єдиним сином у батьків. Від березня 2014 року захищав Батьківщину, влітку приїздив додому, де познайомився з дівчиною, у жовтні під час наступної відпустки одружився. Хотів вступити до Одеського інституту сухопутних військ на аеромобільний факультет. Залишилися батьки і молода дружина. 02015-01-2626 січня 2015 Група, в якій перебував Денис, потрапила під мінометний обстріл, 5 бійців загинуло одразу, 2 отримали важкі поранення. Поховали Дениса на міському кладовищі Полтави на Алеї слави.[257]
1996 95-оаембр.svg Україна Білокуров Олександр Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-06-044 червня 1985, Сосниця Чернігівська область. Проживав у м. Чернігів. Сержант, командир відділення інженерно-саперного взводу 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Виріс у сім'ї військового. Закінчив Луганський державний університет внутрішніх справ, служив у правоохоронних органах. 27 вересня 2013 року пішов на контрактну службу до ЗСУ в аеромобільні війська. Захищав Батьківщину ще починаючи з подій у Криму. Залишилися батьки та наречена. 02015-01-2626 січня 2015 Бійці інженерно-саперної роти потрапили під мінометний обстріл, їх БТР підірвався на міні під селищем Спартак (Ясинуватський район) поблизу Донецького аеропорту. Загинули 5 військових. Олександра поховали в Чернігові на кладовищі «Яцево».[258]
1997 95-оаембр.svg Україна Стратович Анатолій Гримович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01962-04-077 квітня 1962, Житомир. Солдат, снайпер розвідроти 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). Був активним учасником Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем, від початку бойових дій ходив до віськкомату, щоб потрапити на передову, у серпні 2014 року його зарахували до лав 95-ї бригади. Залишилися мати, дружина, двоє дітей і двоє внуків. 02015-01-2626 січня 2015 Загинув у районі аеропорту Донецька поблизу селища Спартак (Ясинуватський район). Анатолій був поранений, його перев'язували і знову поряд розірвалася міна. Поховали бійця на військовому кладовищі у Житомирі.[259]
27 січня волонтери «Офіцерського корпусу» (Алла «Чонгар») вивезли тіла 5 загиблих воїнів 95-ї бригади з району аеропорту, село Водяне (Ясинуватський район).
1998 92-омпбр.svg Україна Білоус Анатолій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-03-2121 березня 1979, Кременчук Полтавська область. Солдат 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). 02015-01-2626 січня 2015 Загинув близько 18:45 в районі села Трьохізбенка Луганська область під артилерійським обстрілом.[260]
1999 UA 26 Artillery Brigade New.png Україна Чеславський Володимир Едвардович 01976-11-2020 листопада 1976, Голотки Підволочиський район Тернопільська область. Військовослужбовець 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Працював водієм у колгоспі. На фронт пішов добровольцем. Залишились мати та сестра. 02015-01-2626 січня 2015 Загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Попасна (Луганська область). Тіло загиблого знайшов у полі голова сільради, який воював разом із ним. За його словами, після 12-годинного маршу на морозі до зони АТО вночі бійців одразу ж відправили на позиції, та не було можливості їх замінити. Володимир, скоріш за все, замерз на бойовому посту.[261]
2000 Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png Україна Таценко Олександр Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-10-1616 жовтня 1982, Карпилівка (Срібнянський район) Чернігівська область. Солдат, старший навідник мінометної батареї 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). До мобілізації працював трактористом у СТОВ «Батьківщина». Залишилися дружина та двоє синів. 02015-01-2626 січня 2015 Загинув у бою поблизу Донецька від осколкового поранення в результаті розриву міни. Похований у рідному селі.[262] За повідомленням волонтерської групи 28-ї омбр у facebook, в результаті артобстрілу в районі Мар'їнка — Курахове (Донецька область) загинув один військовий. За два дні бригада втратила загиблими 4 воїнів.[238]
2001 Герб 101-ї окремої бригади охорони.png Україна Голик Анатолій Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-10-1717 жовтня 1994, Нижнє Солотвино Ужгородський район Закарпатська область. Солдат 101-ї окремої бригади охорони Генштабу (Київ). У 2012 році закінчив Ужгородське вище професійне училище торгівлі та технологій харчування. По закінченні строкової служби в Національній гвардії України перейшов на військову службу за контрактом. 02015-01-2727 січня 2015 Загинув у районі Дебальцеве. Снаряд влучив у броньовик, у якому їхали бійці.[263]
2002 Емблема 28-ої окремої гвардійської механізованої бригади 2015.png Україна Лепеха Андрій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-12-2121 грудня 1976, Мар'янське (Апостолівський район) Дніпропетровська область. Солдат 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Призваний за мобілізацією Нововоронцовським РВК (Херсонська область) за місцем реєстрації. Залишилось двоє дітей, молодшій доньці 2 роки. 02015-01-2727 січня 2015 В ночі у бою в районі міста Маріуполь отримав тяжке осколкове поранення, помер від втрати крові.[224][264]
2003 Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png Україна Войцеховський Віктор Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-05-033 травня 1987, П'ятихатки Дніпропетровська область. Солдат 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). 02015-01-2727 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями, утримуючи позиції, орієнтовно, в районі Дебальцеве.[265]
2004 24mb2.JPG Україна Плоцедим Олександр Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-08-3131 серпня 1994, Рожище Волинська область. Солдат, механік-водій 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Служив за контрактом з грудня 2013 року. Залишилися батьки. 02015-01-2727 січня 2015 Загинув поблизу смт Станиця Луганська від кулі снайпера під час штурму українського блокпоста.[266]
2005 24mb2.JPG Україна Пащенко Олександр Михайлович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01982-11-2020 листопада 1982, Дмитрівка Бахмацький район Чернігівська область. Проживав за місцем служби у м. Яворів Львівська область. Капітан, командир штабної роти 3-го механізованого батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Батько Олександра помер, коли йому було лише два роки. У 2004 році закінчив Одеський інститут Сухопутних військ. Залишилася мати. 02015-01-2727 січня 2015 Під час боїв за Кримське (Новоайдарський район) Луганської області був тяжко поранений. Від отриманих поранень помер у військовому шпиталі Харкова 27 січня (за іншими даними 29 січня). Похований у Дмитрівці на Чернігівщині.[267]
2006 80-одшбр.svg Україна Римар Ігор Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-04-1616 квітня 1987, Трибухівці (Бучацький район) Тернопільська область. Старший солдат, стрілець-номер обслуги 80-ї окремої аеромобільної бригади. Із початком війни Ігор відмовився від своїх заробітків у Росії. 9 листопада 2014 року був призваний за мобілізацією. Залишилися мати і дружина. 02015-01-2727 січня 2015 Отримав тяжкі поранення 9 січня під час атаки російських бойовиків на новий термінал Аеропорту Донецька. У бою від розриву міни Ігорю відірвало руку, розтрощило щелепу і гортань. Через обстріли довелось чекати близько семи годин, перш ніж його змогли вивезти з аеропорту до шпиталю в Артемівську. Більше двох тижнів воїн боровся за життя, переніс чотири операції. Помер у Київському військовому клінічному центрі.[268]
2007 20 батальйон територіальної оборони.png Україна Кравчик Євген Віталійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-08-1111 серпня 1982, Дніпропетровськ. Солдат, кулеметник 20-го окремого мотопіхотного батальйону «Дніпропетровськ» 93-ї окремої механізованої бригади. 02015-01-2727 січня 2015 Загинув поблизу смт Верхньоторецьке (Ясинуватський район Донецька область) під час мінометного обстрілу. Похований в с. Братське Дніпропетровського району.[269]
2008 Azov Batallion logo.jpg Україна Шульга Анатолій Васильович
(Позивний «Бізон»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01965-07-1515 липня 1965, Конотоп Сумська область. Боєць «волинського взводу» мінометно-артилерійської роти Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Ветеран-«афганець». Належав до лав УНСО та організації «Правий сектор» в Конотопі. На фронті перебував з червня 2014 року. Рішенням Полку «Азов» мінометно-артилерійська рота названа на честь Анатолія. 02015-01-2828 січня 2015 Вночі та зранку російські бойовики вели вогонь у напрямках сіл Гранітне та Миколаївка (Волноваський район) поблизу Маріуполя. Бійці «Азову» виїхали на передову, щоб відтягнути вогневий удар на себе та унеможливити жертви серед мирного населення. В результаті артилерійсько-мінометної дуелі двоє захисників загинули, шестеро отримали поранення.[270][271]
2009 Azov Batallion logo.jpg Україна Бєлофастов Геннадій Миколайович
(Позивний «Вальтер»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01965-03-1414 березня 1965, Київ. Боєць мінометно-артилерійської роти Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Прийшов до полку «Азов» у грудні 2014 року. 02015-01-2828 січня 2015 Вночі та зранку російські бойовики вели вогонь у напрямках сіл Гранітне та Миколаївка (Волноваський район) поблизу Маріуполя. Бійці «Азову» виїхали на передову, щоб відтягнути вогневий удар на себе та унеможливити жертви серед мирного населення. В результаті артилерійсько-мінометної дуелі двоє захисників загинули, шестеро отримали поранення. 2 січня з Геннадієм попрощались у Києві на Майдані Незалежності.[270][272]
2010 Нарукавний шеврон 40 б ТрО.png Україна Бакал Анатолій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-08-1818 серпня 1972, Свистунове Широківський район Дніпропетровська область. Сержант, головний сержант роти 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої танкової бригади, Кривий Ріг (раніше 40 батальйон територіальної оборони «Кривбас»). 02015-01-2828 січня 2015 Загинув у бою під час артилерійського обстрілу російськими збройними формуваннями в районі Дебальцеве.[273]
2011 128-а механізована бригада.svg Україна Заплітний Дмитро Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-06-088 червня 1983, Забойки Тернопільська область. Проживав у м. Тернопіль. Молодший сержант 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Виріс у багатодітної сім'ї. 02015-01-2828 січня 2015 Загинув під час артилерійського обстрілу в Шахтарському районі Донецької області (в районі Дебальцеве).[274] За повідомленням речника АТО Андрія Лисенко на щоденному брифінгу, протягом останньої доби в зоні АТО загинули 5 військовослужбовців, ще 29 отримали поранення.[275]
2012 17-отбр.svg Україна Пономаренко Руслан Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-12-066 грудня 1978, Гадяч Полтавська область. Проживав у с. Осняги (Гадяцький район). Старший сержант, артилерист 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Закінчив Гадяцьке СПТУ-47. У 1997—1998 роках служив в армії. Працював охоронником у нафтогазовидобувному управлінні «Полтаванафтогаз». Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилися батьки, брати, дружина та син. 02015-01-2828 січня 2015 Загинув поблизу смт Комишуваха (Попаснянський район) Луганської області під час мінометного обстрілу позицій артилеристів. За іншими даними, загинув у районі Дебальцеве. Похований у с. Осняги.[276]
2013 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Буйновський Ігор Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01968-02-1414 лютого 1968, Южноукраїнськ Миколаївська область. Старший солдат артилерійського розрахунку зенітно-артилерійського взводу 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Працював на Південноукраїнській АЕС з 1988 року, спочатку електрослюсарем, з 1997 року — на посаді інженера з ремонту, а в 1999 році став наглядовим інспектором служби відомчого нагляду та пожежної безпеки ВП ЮУАЕС. 2004 року був прийнятий інструктором в навчально-тренувальний центр. У 2010 році балотувався на посаду міського голови Южноукраїнська. 21 серпня 2014 року мобілізований як доброволець. 02015-01-2828 січня 2015 Загинув у результаті обстрілу з РСЗВ «Град» позицій військових під Вуглегірськом (Донецька область). Ігора вбило електричним струмом через падіння лінії електропередач внаслідок обстрілу. Після проведення процедур ідентифікації 28 травня захисника поховали в Южноукраїнську.[277][278][279]
2014 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Зеленський Олександр Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-09-022 вересня 1971, Високе (Бериславський район) Херсонська область. Проживав у с. Заозерне (Каховський район). Солдат 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). На фронт пішов добровольцем у серпні 2014 року. Був не одружений. Залишилася мати. 02015-01-2828 січня 2015 Загинув, згорівши у БТРі під Дебальцевим Донецької області. Похований у селі Заозерне 19 вересня.[280]
2015 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Соломаха Олег Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-01-2424 січня 1978, Буда-Вороб'ївська Новгород-Сіверський район Чернігівська область. Старший солдат, оператор 1 протитанкового відділення протитанкового взводу 1 мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Працював у місцевому ТОВ «Промінь» слюсарем. Призваний за мобілізацією 2 вересня 2014 року. Залишилися дружина, донька та син. 02015-01-2929 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями у м. Вуглегірськ (Донецька область) внаслідок попадання мінометної міни в районі розташування блокпосту 1302. Тіло загиблого воїна залишилось на зруйнованому обстрілами блокпосту, наприкінці лютого його вдалося вивезти. 25 лютого Олега поховали в рідному селі.[277][278][281]
2016 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Андрусенко Сергій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-01-011 січня 1979, Глибочиця (Житомирський район) Житомирська область. Старший солдат, оператор протитанкового взводу 1-ї мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Залишилася мати та сестри. 02015-01-2929 січня 2015 Загинув під час мінометного обстрілу в бою на блокпосту 1302 поблизу Вуглегірська (Донецька область). Три місяці вважався зниклим безвісти, упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 16 травня 2015 Сергія поховали в рідному селі.[277][282]
2017 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Бригинець Олександр Валентинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-07-2424 липня 1992, Жуківщина Козелецький район Чернігівська область. Солдат 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Після закінчення школи відслужив строкову військову службу. Призваний за мобілізацією 28 квітня 2014 року. Залишилися мати, сестра. 02015-01-2929 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час оборони блокпоста 1301 (позиція «Вовк») у місті Вуглегірськ (Донецька область). 31 січня рідні впізнали Сашу на відео, відзнятому російськими бойовиками. У квітні ідентифікований за експертизою ДНК. Поховали 22-річного захисника в місті Остер Козелецького району.[283]
2018 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Лебедєв Андрій Володимирович
(Позивний «Птаха»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-06-066 червня 1980, Ярославль РРФСР. З 1983 мешкав у м. Чернігів. Солдат, кулеметник 1 відділення 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). 1999 закінчив ПТУ № 1 м. Чернігова за фахом електромонтера високовольтних ліній. Строкова служба — Національна гвардія України, м. Сімферополь (1999—2001). Працював експедитором. Призваний за мобілізацією 15.04.2014, з травня на фронті. Залишилась мати. 02015-01-2929 січня 2015 Загинув під час оборони блокпоста 1301 (позиція «Вовк»)[284] у місті Вуглегірськ (Донецька область). За свідченнями товаришів по зброї, вбитий у полоні пострілом у голову. Була інформація, що 10.03.2014 Андрія упізнали серед загиблих. Остаточна ідентифікація відбулась 2018 року. Перепохований 25.04.2018 у Чернігові.[277][285]
2019 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Мельник Андрій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-12-033 грудня 1979, Олександрія (Рівненський район) Рівненська область. Старший сержант, старший механік-водій танкового взводу 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Залишилися батьки і сім'я. 02015-01-2929 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час оборони блокпоста у місті Вуглегірськ (Донецька область). Тривалий час Андрія розшукували серед полонених і поранених, у червні ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК.[277][286]
2020 44br.png Україна Барановський Василь Володимирович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01967-01-3030 січня 1967, Устинівка (Малинський район) Житомирська область. Проживав у с. Горинь. Старший лейтенант, військовослужбовець протитанкової дивізії 44-ї окремої артилерійської бригади (Тернопіль). Залишилася мати, брат, дружина та дві доньки. 02015-01-2929 січня 2015 Загинув у боях з російськими збройними формуваннями у м. Вуглегірськ (Донецька область). 29 січня під час бою Василь подзвонив командиру і сказав, що вибрався з машини і поранений в ногу, його мали забрати, але коли прибули до пункту призначення, Василя там вже не було. Ідентифікований серед загиблих, поховали захисника 20 червня 2015 року в селі Фортунатівка Малинського району.[287]
2021 44br.png Україна Качкалда Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-12-1919 грудня 1972, Київ. Сержант, механік-водій — оператор 44-ї окремої артилерійської бригади (Тернопіль).
Вважається зниклим безвісти, але нагороджений посмертно.
02015-01-2929 січня 2015 Зник після бою з російськими збройними формуваннями у м. Вуглегірськ (Донецька область).[288]
2022 UA 30 Mechanized Brigade New.png Україна Шахрай Олександр Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-02-1717 лютого 1984, Левків (Житомирський район) Житомирська область. Молодший сержант, командир танку 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією у березні 2014 року. Залишилася мати, сестра та молода дружина. 02015-01-2929 січня 2015 Зник 29 січня під час бою у Вуглегірську на вул. Некрасова, після прямого влучення снаряду в танк. Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований у селі Левків 7 листопада 2015 року.[289]
2023 UA 30 Mechanized Brigade New.png Україна Гарбарчук Тарас Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-09-1414 вересня 1995, Гоща Рівненська область. Старший солдат, механік-водій танку 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Призваний за мобілізацією. 02015-01-2929 січня 2015 Зник 29 січня під час бою у Вуглегірську на вул. Некрасова, після прямого влучення снаряду в танк. За рішенням суду від 10.12.2015 оголошений померлим.[290]
2024 UA 30 Mechanized Brigade New.png Україна Хоречко Микола Степанович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-12-1313 грудня 1975, Радовель Олевський район Житомирська область. Старший солдат, навідник танку 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський).
Вважається зниклим безвісти, але нагороджений посмертно.
02015-01-2929 січня 2015 Зник 29 січня під час бою у Вуглегірську на вул. Некрасова, після прямого влучення снаряду в танк.[291]
2025 Kyivska Rus.jpg Україна Ступак Іван Станіславович
(Позивний «Мажор»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01977-02-1010 лютого 1977, Фастів Київська область. Лейтенант, командир підрозділу 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). До 1998 року працював у ТОВ «Інтроверт» слюсарем та одночасно навчався у Національному аграрному університеті. Працював економістом на заводі «Радар», потім у Фінансовому управлінні Київської ОДА. З 1999 року перейшов на роботу в АТ «Брокбізнесбанк», де займав посаду заступника керуючого з корпоративного бізнесу Київського ГРВ. 31 липня 2014 року як офіцер запасу пішов добровольцем на військову службу боронити Батьківщину, з 20 серпня брав участь у бойових діях в зоні АТО. У 2014 році балотувався у депутати Верховної Ради України по 91-му виборчому округу за підтримки ГО «Самооборона Майдану Фастівщини», ГО «Самопоміч» та бойових товаришів (відео). У жовтні була опублікована розповідь Івана про будні на передовій. Залишились дружина та двоє синів 10 і 8 років. 02015-01-2929 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час оборони міста Вуглегірськ (Донецька область).[292]
2026 92-омпбр.svg Україна Михайлюк Михайло Леонідович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-02-1616 лютого 1980, Яковлівка (Лозівський район) Харківська область. Старший солдат, водій тягача МАЗ-537 92-ї окремої механізованої бригади (Харківська область). Залишились батьки та двоє молодших братів. 02015-01-2929 січня 2015 Загинув від осколкових поранень біля міста Щастя під Луганськом. На тягачі МАЗ-537 привіз з ремонту танк Т-64БВ. Раптом почався мінометний обстріл, Михайло вийшов з кабіни, і поруч із ним розірвалася міна. Військовий отримав поранення несумісні з життям.[293]
2027 81oamr.png Україна Карабін Сергій Ігорович
(Позивний «Сімнадцятий»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-12-1616 грудня 1983, Новояворівськ Львівська область. Солдат, вогнеметник розвідувальної роти УНСО у складі 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). Разом із дружиною, яка є військовослужбовцем 24-ї омбр, винаймав квартиру у 53-му військовому містечку в Яворові. Залишились батьки, вагітна дружина та маленька донька. 02015-01-2929 січня 2015 Загинув в районі аеропорту Донецька під час коректування вогню української артилерії. Снаряд РСЗВ «Град» розірвався у кронах дерев лісопосадки близько від спостережного пункту, ще один боєць дістав поранення. Поховали воїна у Новояворівську.[294]
2028 17-отбр.svg Україна Яковенко Іван Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-03-1313 березня 1989, Долинська Кіровоградська область. Солдат, номер обслуги гаубичної самохідної артилерійської батареї 3-го механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Був мобілізований у серпні 2014 року. 02015-01-2929 січня 2015 Загинув поблизу смт Ольховатка (Донецька область) у районі Дебальцеве внаслідок смертельного осколкового поранення під час артилерійського обстрілу.[295]
2029 Kyivska Rus.jpg Україна Лістровий Олександр Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-10-1717 жовтня 1984, Васильків Київська область. Молодший сержант, військовослужбовець 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Залишилася дружина та троє маленьких дітей, син 2004 р.н., донька 2009 р.н. і донька 2014 р.н. (два місяці). 02015-01-3030 січня 2015 Помер у лікарні від тяжких поранень, отриманих в бою з російськими збройними формуваннями в районі Дебальцеве (Донецька область).[296]
2030 Kyivska Rus.jpg Україна Завірюхін Ігор Анатолійович
(Позивний «Дід»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01957-01-033 січня 1957, 58 років, Велика Димерка Броварський район Київська область. Майор, військовослужбовець 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Кадровий військовий-розвідник, у 1979 році служив у Грузії в бригаді спецпризначення, мав великий досвід роботи в розвідці. З 1980-х проживав у місті Бровари. Після виходу на пенсію займався приватним охоронно-детективним бізнесом, був директорам ТОВ «Альянс-Альфа», мав власну маленьку буддійську школу. З початком бойових дій на сході України їздив до зони АТО як волонтер, тренував бійців добровольчих батальйонів МВС, сам партизанив під Слов'янськом. Потім залишився добровольцем у 25-му БТО як боєць та інструктор. Сини Ігоря Анатолійовича — десантники. Окрім синів залишилася донька. 02015-01-3030 січня 2015 Загинув у районі Дебальцеве в бою з російськими збройними формуваннями поблизу с. Рідкодуб (Шахтарський район). Через місяць тіло героя було передано українській стороні разом з іншими під Горлівкою. За умовами терористів, від української сторони був тільки один парламентар — ветеран-«афганець» Іса Курмагамедов, бойовий товариш Ігора Завірюхіна за часів СРСР. Поховали воїна у рідному селищі Велика Димерка.[297]
2031 Kyivska Rus.jpg Україна Єфіменко В'ячеслав Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-08-2121 серпня 1977, Обухів, Київська область. Солдат 25-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). З вересня 2014 року захищав Батьківщину у складі батальйону. Залишилася дружина та двоє неповнолітніх дітей. 02015-01-3030 січня 2015 Загинув в районі Дебальцеве під час танкового бою з російськими збройними формуваннями поблизу с. Рідкодуб (Шахтарський район). З 30 січня не виходив на зв'язок, ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 1 травня громадськість Обухова провела бійця в останню путь.[298]
2032 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Військовослужбовець Національної гвардії України, військова частина 3057 (Маріуполь). 02015-01-3030 січня 2015
орієнтовно
Поблизу міста Маріуполь під час стрільб вибухнув 120-мм міномет. Загинув один військовослужбовець, ще 5 отримали поранення. Також постраждали двоє цивільних — один загинув і один травмований.[299]
25 Airborne Brigade.jpg Україна
Україна
Військовослужбовці 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади, в/ч А1126 (Гвардійське). 02015-01-3030 січня 2015 За повідомленням журналіста і волонтера Олександра Рудоманова, в боях у Вуглегірську в районі Дебальцеве загинули двоє бійців 25-ї бригади.[300]
2033 128-а механізована бригада.svg Україна Тербан Олександр Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-08-1616 серпня 1981, Чинадійово Мукачівський район Закарпатська область. Проживав у с. Нове Давидково. Сержант, старший кухар 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Працював кухарем у ресторанах Мукачевого. Залишилися дружина, син та донька. 02015-01-3030 січня 2015 Загинув у районі Дебальцеве від розриву снаряду під час обстрілу позицій військових.[301]
2034 128-а механізована бригада.svg Україна Бойко Ігор Дмитрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-08-2323 серпня 1972, Черкаси. Солдат, розвідник 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Добровольцем прийшов до військкомату, мобілізований 3 серпня 2014 року. Залишилися дружина, троє дітей та новонароджений онук. 02015-01-3030 січня 2015 Загинув у районі Дебальцеве поблизу с. Рідкодуб (Шахтарський район). Тіло воїна вдалося доправити до Черкас лише в середині березня. 15 березня бійця провели в останню путь.[302]
2035 128-а механізована бригада.svg Україна Тимченко Руслан Олегович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-02-077 лютого 1984, Згурівка Київська область. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). У 2002 році служив у повітряно–десантних військах в Житомирі. Призваний за мобілізацією 20 серпня 2014 року як доброволець. Залишилися батьки, дружина та 7-річний син. 02015-01-3030 січня 2015 Під час артилерійського обстрілу на взводному опорному пункті під Дебальцеве БМП Руслана підірвалась на міні.[303]
2036 15-й гірсько-піхотний батальйон.png Україна Марьєнко Сергій Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-11-088 листопада 1978, Комишуваха (Оріхівський район) Запорізька область. Проживав у м. Запоріжжя. Солдат, водій мінометного взводу мінометної батареї 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Після закінчення будівельного технікуму пройшов строкову армійську службу. До 1999 року служив у Держслужбі транспорту. Призваний за мобілізацією 7 серпня 2014 року, спочатку проходив підготовку у 169-ту Навчальному центрі «Десна», потім був направлений до 128-ї бригади. Залишилася мати, дружина та двоє дітей, 8 і 9 років. 02015-01-3030 січня 2015 Загинув в районі Дебальцеве під час обстрілу опорного пункту з РСЗВ «Град». Підрозділ Сергій стримував наступ противника на першій лінії оборони.[304]
2037 15-й гірсько-піхотний батальйон.png Україна Сохацький Андрій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-10-1414 жовтня 1970, Колки Маневицький район Волинська область. Останнім часом проживав у м. Київ. Солдат, лінійний наглядач взводу зв'язку 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Після проходження строкової служби в армії вступив у Київський національний університет імені Тараса Шевченка на історичний факультет. Захоплювався комп'ютерною технікою, грав на скрипці. Працював у сфері відеоспостереження. У 2008 році влаштувався на круїзний лайнер оператором відеонагляду. Багато мандрував. Повернувшись в Україну, створив туристичний сайт, де описував різні країни та маршрути подорожей. Оселився у Києві. Був активним учасником Революції Гідності. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилися мати, брат, сестра та наречена. 02015-01-3030 січня 2015 Загинув у районі Дебальцеве під час обстрілу з РСЗВ «Град» та мінометів опорного пункту поблизу Нікішине (Шахтарський район Донецька область).[305]
2038 15-й гірсько-піхотний батальйон.png Україна Михайлов Віталій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-08-2929 серпня 1976, Київ (Шевченківський район). Сержант, старший стрілець 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. 02015-01-3030 січня 2015 Загинув в районі Дебальцеве під час обстрілу опорного пункту з РСЗВ «Град».[306]
2039 128-а механізована бригада.svg Україна Бондар Віктор Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-07-1414 липня 1991, Київ. Молодший сержант, головний сержант — командир відділення зенітно-ракетної артилерійської батареї 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). 02015-01-3030 січня 2015 Загинув в результаті обстрілу з РСЗВ БМ-21 «ГРАД» базового табору підрозділу в районі міста Дебальцеве, Донецька область.[306][307]
2040 UA 30 Mechanized Brigade New.png Україна Кутковський В'ячеслав Володимирович 01988-05-2020 травня 1988, Глібів (Новоушицький район) Хмельницька область. Солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). До чотирьох років ріс у селі Глібів. Закінчив Вовковинецьку школу-інтернат, згодом отримав спеціальність у Говорівському професійному аграрному ліцеї. На фронт пішов добровольцем під час мобілізації у середині серпня 2014 року. Залишилася мати та дві сестри. 02015-01-3030 січня 2015 Інші джерела називають дати 27-28 або 29 січня. Загинув від вибуху під Луганськом поблизу селища Козачий (Станично-Луганський район). Похований у селі Зоряне Віньковецького району, де проживає мати захисника.[232][308]
2041 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Онопрієнко Олександр Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-04-099 квітня 1988, Київ. З 12 років проживав у с. Марківці (Бобровицький район) Чернігівська область. Солдат, стрілець 2 роти 2 взводу 3 відділення 1 мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Після закінчення школи працював на меблевій фабриці у Києві. Призваний 28 квітня 2014 року. 02015-01-3030 січня 2015 Отримав смертельне вогнепальне поранення в шию під час слідування за маршрутом Дебальцеве — Луганське о 15:00. Похований у с. Марківці.[277][278][309]
2042 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Томилко Іван Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-04-1414 квітня 1986, Михайло-Коцюбинське Чернігівська область. Проживав у м. Чернігів. Сержант, командир 3-го відділення — командир машини 1-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Працював у міліції, звільнився під час Революції Гідності. Коли розпочалися військові дії на Донбасі, пішов добровольцем захищати Батьківщину, мобілізований 24 квітня 2014 року. В липні приїжджав із зони АТО до Чернігова та одружився. 02015-01-3030 січня 2015 Загинув під Вуглегірськом (Донецька область) на блокпосту, що виходив у бік Єнакієве. Поряд із Іваном розірвалася міна. Більше ніж через місяць вдалося відшукати та повернути тіло воїна. 15 березня з Іваном попрощалися у Чернігові. Похований в рідному селищі.[310]
2043 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Колесник Віталій Павлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-09-055 вересня 1975, Сухиня Бобровицький район Чернігівська область. Сержант, навідник міномета 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Раніше служив у морській піхоті. Призваний за мобілізацією 1 вересня 2014 року. 02015-01-3030 січня 2015 Загинув у бою на блокпосту міста Вуглегірськ (Донецька область). Сепаратисти вивезли тіла оборонців блокпоста до моргу в Єнакієво, потім передали українській стороні. В березні упізнаний серед загиблих. 15 березня Віталія поховали у рідному селі.[311]
2044 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Харитонов Сергій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-03-2626 березня 1969, Чернігів. Сержант, головний сержант — командир міномета мінометного взводу 1-ї мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Закінчив Чернігівське професійно-технічне училище залізничного транспорту. після проходження строкової військової служби працював у залізничному депо міста Чернігова, потім у ВАТ «Союзспецстрах». Згодом відкрив власну станцію техобслуговування автомобілів, де працював автомеханіком. На фронт пішов у вересні 2014 року. 02015-01-3030 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час оборони блокпоста у місті Вуглегірськ (Донецька область). Тіло не змогли тоді забрати через ворожу артилерію. На початку квітня Сергія упізнали серед загиблих за експертизою ДНК. 3 квітня захисника поховали на Алеї пам'яті чернігівського кладовища «Яцеве».[277][278][312]
2045 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Старченко Павло Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-05-1818 травня 1977, Старий Оскол Бєлгородська область РРФСР. Проживав у м. Чернігів, м. Київ. Старший солдат, стрілець 1-ї мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Школу закінчив у Чернігові. У 14 років, коли помер батько, Павло став у родині за головного. Під час навчання у старших класах закінчив курси екскурсоводів, а також «Клуб юних космонавтів» при Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків. 1995 року вступив до Харківського авіаційного інституту, але у зв'язку з травмою залишив навчання на останньому курсі. З 2000 року працював на будівельних майданчиках міста Києва. Неодноразово бував за кордоном, подорожував Європою автостопом. 2008 року вступив до Міжрегіональної Академії управління персоналом (Київ) на факультет «Політологія міжнародних відносин», яку закінчив з відзнакою у 2013 році. Поки вчився, працював каменярем. 2014 року добровольцем пішов до військкомату. Не одружений. Залишилася мати. 02015-01-3030 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під час оборони блокпоста у місті Вуглегірськ (Донецька область). Тіло не змогли тоді забрати через ворожу артилерію. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих захисників, яких вивезли з місця боїв до Дніпропетровська. 9 квітня воїна поховали у Чернігові.[313]
2046 UA 30 Mechanized Brigade New.png Україна Марченко Олексій Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-06-1212 червня 1981, Комишани Херсонська область. Солдат 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 20 січня приїжджав на 3 дні на похорони матері. Залишилась донька. 02015-01-3131 січня 2015 В районі Дебальцеве бійці на БМП потрапили під мінометний обстріл, Олексій загинув від чисельних тяжких поранень. Тіло воїна забрали бойовики та, шантажуючи рідних, вимагали гроші за його повернення. За допомогою волонтерів тіло бійця було доправлено до Комишан. 10 лютого односельці провели бійця в останню путь.[232][314]
2047 UA 30 Mechanized Brigade New.png Україна Ковальчук Юрій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-03-044 березня 1969, Малий Скнит Славутський район Хмельницька область. Старший сержант, заступник командира БМП 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 02015-01-3131 січня 2015 Загинув у бою в районі Дебальцеве. Зник 25-27 січня у Вуглегірську, був у БМП-2. Є інформація, що згорів у машині. Вважався зниклим безвісти, упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 27 вересня 2015 року Юрія поховали в с. Малий Скнит.[315]
2048 Paradniy.jpg Україна Бобуров Руслан Юрійович
(Позивний «Німець»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01966-03-2323 березня 1966, смт Катеринопіль Черкаська область. Солдат, зенітник, кулеметник 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Ветеран-«афганець». Добровольцем пішов на фронт, брав участь у всіх боях батальйону за визволення Луганщини. У січні Руслан став героєм сюжету «Громадське. Волинь». 02015-01-3131 січня 2015 Близько 13:00 місто Щастя під Луганськом було обстріляно з РСЗВ «Град». Руслан загинув біля входу на прохідну Луганської ТЕС.[316][317]
2049 Paradniy.jpg Україна Жеребило Вадим Володимирович
(Позивний «Діджей»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-10-077 жовтня 1993, Мена Чернігівська область. Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». У 2009 році вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, після закінчення якого навчався в Київському національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут». Під час Революції Гідності працював біля КМДА у зеленому наметі зі звуковою апаратурою, активний учасник протистояння на Грушевського. 02015-01-3131 січня 2015 Близько 13:00 місто Щастя під Луганськом було обстріляно з РСЗВ «Град». Загинули двоє бійців «Айдару».[316][318]
2050 80-одшбр.svg Україна Ярмоліч Олександр Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-03-099 березня 1991, Велюнь (Дубровицький район) Рівненська область. Молодший сержант, командир мінометного розрахунку 80-ї окремої аеромобільної бригади. Був призваний на строкову військову службу у квітні 2012 року, після її закінчення продовжив службу за контрактом. 02015-01-3131 січня 2015 Близько 13:00 місто Щастя під Луганськом було обстріляно з РСЗВ «Град». Олександр отримав тяжкі поранення під час обстрілу поряд із Луганської ТЕС, помер в лікарні міста Щастя.[319][320]
2051 128-а механізована бригада.svg Україна Черепаха Олександр Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-03-2525 березня 1970, Скибинці (Тростянецький район) Вінницька область. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Закінчив Ольгопільське ПТУ, де отримав професію електрика. Пройшов службу в армії. Працював у місцевому господарстві спочатку електриком, а потім трактористом. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Був єдиним сином у родині, батько Олександра помер 19 років тому. Залишилася мати та дружина. 02015-01-3131 січня 2015 Загинув у районі Дебальцеве поблизу смт Чорнухине (Луганська область) в результаті мінометного обстрілу. Тіло Олександра знайшли у моргу Дніпропетровська наприкінці лютого. 28 лютого воїна поховали у рідних Скибинцях.[321]
2052 128-а механізована бригада.svg Україна Дідух Володимир Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-08-2727 серпня 1979, Вербів (Нараївська сільська громада) Тернопільська область. Солдат, водій-санітар 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Працював водієм у сільгоспі, їздив на заробітки до Польщі. Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишилися батьки, сестра. 02015-01-3131 січня 2015 Загинув у районі Дебальцеве від смертельного поранення у голову від снаряду. «Швидка», якою Володимир керував, повністю розбита.[322]
За повідомленням «Лівий берег» із посиланням на військових, двоє бійців 128-ї бригади загинули поблизу селища Кам'янка в районі Дебальцеве у стрілецькому бою.[323]
2053 15-й гірсько-піхотний батальйон.png Україна Довгий Олег Іванович
Герой України
01993-01-066 січня 1993, Щурівці (Ізяславський район) Хмельницька область. Лейтенант, заступник командира гірсько-піхотної роти по роботі з особовим складом 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Випускник Львівської Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 2014 року. Залишилися батьки та сестра.
Герой України (23.08.2018, посмертно).
02015-01-3131 січня 2015 Загинув у районі Дебальцеве в результаті обстрілу блокпосту поблизу смт Чорнухине (Луганська область). Лише 23 лютого вдалося забрати тіло Олега з місця боїв. 26 лютого воїна поховали у рідних Щурівцях.[324]
2054 15-й гірсько-піхотний батальйон.png Україна Прошак Андрій Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-06-099 червня 1990, Івано-Франківськ. Сержант, стрілець-помічник гранатометника 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Спочатку був бійцем 5-го БТО, після його розформування продовжив службу у 128-й бригаді. Залишилися мати та старенька бабуся. 02015-01-3131 січня 2015 В ніч на 31 січня група бійців, у якій був Андрій, вирушила з опорного пункту на допомогу товаришам, які на БМП-2 потрапили у засідку під час евакуації поранених з району Нікішине — Рідкодуб (Шахтарський район) дорогою на Дебальцеве. Андрій загинув у бою з противником. Тіло не могли знайти через сильні бої. Вже наприкінці лютого його знайшли серед вивезених до Дніпропетровська загиблих героїв.[325]
2055 15-й гірсько-піхотний батальйон.png Україна Григоришин Михайло Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-04-2828 квітня 1990, Панівці (Борщівський район) Тернопільська область. Солдат, кулеметник 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Навчався у Чернівецькому національному університеті на юриста. Мобілізований у квітні 2014 року. Спочатку служив у 51-ї ОМБр, потім у 128-ї гірсько-піхотній. 02015-01-3131 січня 2015 Воїни відбивали атаку на опорний пункт № 6 на околиці Чорнухине (Попаснянський район Луганська область), яку здійснили російські збройні формування із застосуванням РСЗВ «Град», танків та мінометів. Співслужбовці бачили, як під час обстрілу Михайло впав, але до нього не можна було дістатися через бойові дії.[326] У квітні тіло бійця було ідентифіковане серед загиблих, похований 20 квітня у Панівцях.[327]
2056 15-й гірсько-піхотний батальйон.png Україна Матусевич Сергій Андрійович
(Позивний «Махор»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-02-044 лютого 1992, Кривець (Ставищенський район) Київська область. Старший солдат, старший сапер інженерно–саперного взводу 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Ще до війни мріяв бути військовим. Добровольцем пішов до ЗСУ навесні 2014 року. Круглий сирота, залишилися дід та бабуся. Розшукується. Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), Указ Президента № 108/2015 від 26 лютого 2015 року. 02015-01-3131 січня 2015 Воїни відбивали атаку на опорний пункт поблизу Чорнухине (Попаснянський район Луганська область), яку здійснили російські збройні формування із застосуванням РСЗВ «Град», танків та мінометів. В останній раз Сергія бачили пораненим у голову, без свідомості. Залишився на окупованій території.[328]
2057 Kyivska Rus.jpg Україна Голуб Аркадій Юрійович
(«Броня»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-11-2626 листопада 1979, Бровари Київська область. Солдат, стрілець 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). Строкову службу проходив у танкових військах. Мобілізований у квітні 2014 року, пройшов підготовку у Центрі «Десна», з серпня перебував в районі Дебальцевого. У вересні був поранений, після лікування повернувся на фронт у січні 2015 року. Залишилася вагітна дружина та 7-річна донька, вже після смерті Аркадія народилася друга донька. 02015-01-3131 січня 2015 Підрозділ батальйону утримував дорогу від Дебальцеве на Нікішине. Під час евакуації поранених з району Нікішине — Рідкодуб (Шахтарський район) колона військових машин потрапила у засідку. Боєць загинув у ближньому бою від осколкових та кульових поранень, був вбитий контрольним пострілом у голову. Тіло воїна знайшли та вивезли наприкінці лютого. Похований у Броварах на новому кладовищі по вулиці Кутузова.[329][330]
2058 Kyivska Rus.jpg Україна Москаленко Сергій Миколайович
(«Рижий»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-04-1313 квітня 1969, Бровари Київська область. Солдат, стрілець 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (раніше 25-й БТО «Київська Русь»). У 1980-х проходив строкову службу у радіотехнічних військах в РРФСР. Дуже любив малювати та майструвати. Працював у взуттєвому кооперативі. На фронт пішов добровільно, оскільки мав проблеми із зором і не підлягав призову. Після підготовки у Центрі «Десна» поїхав на передову. Розлучений, залишилися донька. 02015-01-3131 січня 2015 Підрозділ батальйону утримував дорогу від Дебальцеве на Нікішине. Під час евакуації поранених з району Нікішине — Рідкодуб (Шахтарський район) колона військових машин потрапила у засідку. Боєць загинув у ближньому бою від осколкових та кульових поранень. Тіло воїна знайшли та вивезли наприкінці лютого. Похований у Броварах на новому кладовищі по вулиці Кутузова.[329][331]
Прим. У документах вказано, що Сергій загинув 1 лютого.
2059 43 OABR.png Україна Воропай Василь Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01956-01-1111 січня 1956, 59 років, Косарі Кам'янський район Черкаська область. Старший солдат, командир відділення 43-ї окремої артилерійської бригади (Дівички). Голова Косарської сільської ради з листопада 2008 року. Призваний 4 вересня 2014 року. Залишилися мати, дружина та двоє дітей. 02015-01-3131 січня 2015 Загинув під час обстрілу в районі селищ Гродівка — Очеретине (смт) (Донецька область).[332]
2060 43 OABR.png Україна Антоненко Павло Леонідович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-04-022 квітня 1992, Чигирин Черкаська область. Старший солдат, старший навідник 43-ї окремої артилерійської бригади (Дівички). 02015-01-3131 січня 2015 Загинув під час обстрілу в районі селищ Гродівка — Очеретине (смт) (Донецька область).[333]
2061 43 OABR.png Україна Пономаренко Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-05-1313 травня 1981, Корюківка (с. Мілейки) Чернігівська область. Молодший сержант, командир гармати 43-ї окремої артилерійської бригади (Дівички). Після мобілізації перепідготовку проходив у 26-й окремій артбригаді, в/ч пп В3231 (Бердичів). Понад 10 років працював вальником лісу у Корюківському лісництві, ДП «Корюківське лісове господарство». Призваний за мобілізацією у серпні 2014 року. Залишились батьки, дружина, 5-річна донька та 3-річний син. 02015-01-3131 січня 2015 Загинув під час обстрілу в районі селищ Гродівка — Очеретине (смт) (Донецька область).[334]
За іншими джерелами, служив в 13-му окремому мотопіхотному батальйоні «Чернігів-1», загинув внаслідок осколкового поранення під час обстрілу з РСЗВ «Град» під Вуглегірськом.[335]
2062 Звіробій.png Україна Дмитрів Святослав Сергійович
Орден Данила Галицького
01992-12-1010 грудня 1992, Київ. Старший солдат 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» (Десна). На початку січня, коли перебував у відпустці, одружився. 02015-01-3131 січня 2015 Загинув під час виконання бойового завдання.[336]
2063 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Кравченко Євген Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-09-1313 вересня 1991, Чернігів. Молодший сержант, командир відділення — командир БМП 1-ї мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 1-ї окремої танкової бригади (раніше 13-й БТО «Чернігів-1»). Навчався у чернігівському професійному будівельному ліцеї № 18 на зварювальника. Після проходження строкової військової служби працював у ТОВ «Чернігів ТОРГ». Призваний за мобілізацією 24 квітня 2014 року. 02015-01-3131 січня 2015 Під час бою з російськими збройними формуваннями при обороні блокпоста 1302 у місті Вуглегірськ (Донецька область) отримав поранення, несумісне з життям. Поховали героя на чернігівському кладовищі Яцево на Алеї пам'яті воїнів, загиблих в АТО.[277][278][337]
2064 UA 30 Mechanized Brigade New.png Україна Башняк Роман Васильович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01972-04-1414 квітня 1972, Новофастів Погребищенський район Вінницька область. Капітан, командир взводу 3 роти танкового батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). 1989 року вступив до Казанського військового танкового училища. Впродовж 1993—2001 років служив у Збройних силах України на посадах командира взводу в м. Бердичів та заступника начальника штабу бригади, що дислокується у м. Біла Церква. Мобілізований 31 липня 2014 року. Залишилися дружина та донька. 02015-01-3131 січня 2015 Загинув у бою поблизу селища Чорнухине (Попаснянський район Луганська область). Перебував у списках зниклих безвісти. Похований 23 липня 2015 року в с. Новофастів[338]
2065 UA 30 Mechanized Brigade New.png Україна Лимарь Олександр Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01956-06-1313 червня 1956, 58 років, Антрацит Луганська область. Молодший сержант, механік-водій танку 3 роти танкового батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). У 2014 році разом з сім'єю переїхав з тимчасово окупованої території до міста Світловодськ (Кіровоградська область). 28 серпня добровольцем пішов до Української армії захищати рідну землю, проходив підготовку в 169-му Навчальному центрі. В січні 2015 року був направлений в зону АТО під Дебальцеве. Одружений. 02015-01-3131 січня 2015 Загинув у бою поблизу селища Чорнухине (Попаснянський район Луганська область). Перебував у списках зниклих безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 29 липня 2015 року в Світловодську.[339]
Прим. Башняк Роман і Лимарь Олександр були в одному танковому екіпажі, разом з ними після бою зник безвісти Олександр Батурин.
2066 UA 30 Mechanized Brigade New.png Україна Батурін Олександр Валентинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-09-011 вересня 1983, Київ. Солдат, навідник-оператор 2 роти танкового батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Був мобілізований 17 червня 2014 року військовим комісаріатом Святошинського району до навчального центру «Десна» на 45 днів. У зоні АТО з серпня 2014 року. Залишились батько, мати та сестра. 02015-01-3131 січня 2015 Загинув у бою поблизу селища Чорнухине (Попаснянський район Луганська область). Перебував у списках зниклих безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 14 липня 2015 року в с.Германівка (Обухівський район) Київська область.[340]
2067 UA 30 Mechanized Brigade New.png Україна Волошин Ігор Олексійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-07-2727 липня 1969, Кузьминчик Чемеровецький район Хмельницька область. Проживав у с. Вільхівці. Солдат, гранатометник 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Прикарпатський факультет Національної академії внутрішніх справ України. З 1996 до 2001 роки служив дільничним інспектором центрального відділу міліції Хмельницького міськвідділу УМВС. Останнім часом працював монтером колії на Хмельницькій дистанції колії. Мобілізований у серпні 2014 року. Залишилося двоє синів, 24 і 10 років. 02015-01-3131 січня 2015 Загинув поблизу селища Чорнухине (Попаснянський район Луганська область). Його тіло вдалось забрати з поля бою тільки наприкінці лютого. Поховали Ігора 28 лютого на кладовищі у с. Вільхівці.[341]
2068 UA 30 Mechanized Brigade New.png Україна Садовець Віктор Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01965-06-088 червня 1965, Мовчани (Красилівський район) Хмельницька область. Молодший сержант 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). На фронт пішов добровольцем. Залишилися батьки та сім'я. 02015-01-3131 січня 2015 Загинув у бою у Луганській області в районі міста Дебальцеве. Ідентифікований в Дніпропетровську за експертизою ДНК серед загиблих. 22 травня захисника поховали у рідному селі Мовчани.[342]
2069 Donbas logo.jpg Україна Ковальов Костянтин Георгійович
(Позивний «Гера»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01958-05-1010 травня 1958, 56 років, Дніпропетровськ. Молодший сержант резерву, начальник поста збору та обробки інформації резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». 02015-01-3131 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під Вуглегірськом (Донецька область).
В бою під Вуглегірськом 31 січня загинули 4 бійця батальйону (позивні Папа, Карат, Твердий, Гера), ще 11 отримали поранення. Вранці 1 лютого машину, на якій бійці повертались з нічної розвідки з Чорнухине до Дебальцеве було обстріляно, загинули позивні Медок і Даді, комбат Семенченко отримав поранення.[343]
2070 Donbas logo.jpg Україна Магомедов Кадир Кримханович
(Позивний «Карат»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-02-1919 лютого 1972, Харків. Молодший сержант резерву, старший кулеметник БТР резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». 02015-01-3131 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під Вуглегірськом (Донецька область).[343][344]
2071 Donbas logo.jpg Україна Беляєв Сергій Володимирович
(Позивний «Папа»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01960-01-2020 січня 1960, 54 роки, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат резерву, старший кулеметник БТР резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Залишилось двоє синів. 02015-01-3131 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під Вуглегірськом (Донецька область).[343][345]
2072 Donbas logo.jpg Україна Мякотін Сергій Павлович
(Позивний «Твердий»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-12-055 грудня 1970, Лебедин Сумська область. Солдат резерву, розвідник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». На фронт Сергій пішов разом із братом, воював спочатку в ДУК «Правий сектор», потім приєднався до батальйону «Донбас». 02015-01-3131 січня 2015 Загинув у бою з російськими збройними формуваннями під Вуглегірськом (Донецька область).[343][346]

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сумне Різдво у Демні
  2. Герої не вмирають! // Обухівський РВК, 5 січня 2015 Архівовано 3 лютого 2015 у Wayback Machine.
    Прощання з Героєм (фото)
  3. Сегодня, 05.01.15. На боевом посту, выполняя задание по охране военного городка, ушел из жизни мл. сержант Роман Корчевный // facebook Олександр Буйволюк, 5 січня 2015
    8 січня Святошин прощатиметься з загиблим земляком, Романом Корчовним // Святошинська РДА, 6 січня 2015
  4. а б в г д е ж и к л м н п З причин поганих погодних умов відбулось зіткнення військових автомобілів КрАЗ та автобусу Богдан // Прес-служба МВС, 6 січня 2015
    З'явилися фото ДТП, в якій загинули 13 українських бійців (фото) // «Укрмедіа», 6 січня 2015
    Прощання з братами // facebook Анатолій Мартинюк, 8 січня 2015
  5. В трагическом ДТП с военными погиб мариуполец Сергей Бабичев (ФОТО) // 0629.com.ua — Сайт города Мариуполя, 6 січня 2015(рос.)
  6. Прощання з Віктором Буркою на Байковому кладовищі // 5 канал, 8 січня 2015
  7. Луцьк прощався із загиблим воїном Нацгвардії // VIP, 8 січня 2015. Архів оригіналу за 5 серпень 2016. Процитовано 21 січень 2015. 
  8. Зустріч з випускником училища
    На Демидівщині попрощались з бійцем АТО
  9. Біла Церква прощається з нацгвардійцем Ігорем Каплуненком // «5 канал», 8 січня 2015
    Прощання з Каплуненком Ігорем бійцем Національної гвардії України // ТРК Майдан TV м. Біла Церква, 8 січня 2015
  10. Пам'ять про патріотів Харківщини, які мужньо боролися за мир на рідній землі, залишиться назавжди в наших серцях (ФОТО) // ГУМВС України в Харківський області, 7 січня 2015
  11. В Долинском прощаются с погибшим бойцом Нацгвардии // ПроБердянськ, 8 січня 2015 Архівовано 9 січень 2015 у Wayback Machine.(рос.)
  12. Загиблий в аварії на Донбасі Рожанський був романтиком і правдолюбом з «Пекельної бочки» // «20 хвилин Вінниця», 9 січня 2015
  13. а б У Львові попрощались із двома бійцями Нацгвардії, які загинули 5 січня в аварії поблизу Артемівська // ТСН, 8 січня 2015
    У Львові прощаються із загиблими в ДТП національними гвардійцями // «Щоденний Львів», 8 січня 2015
  14. ДТП в АТО: Максима Щіпова поховали у Києві // «Громадське Телебачення», 8 січня 2015
  15. родные наши, крепитесь(рос.)
  16. У зоні АТО загинув боєць Самооборони Одеси // Одесская жизнь, 9 січня 2015(рос.)]
    Одесити вшанували хвилиною мовчання пам'ять про Героя: загинув на Сході. (рос.) 11.01.2015
  17. Під Дебальцево застрелився прапорщик ЗСУ — Генштаб // преса України, 9 січня 2015
    На Закарпатті знову горе… // «7 днів», 9 січня 2015
    У Мукачеві попрощалися з Сергієм Вербицьким, який загинув в АТО (ФОТО) // Мукачево.Net, 13 січня 2015
  18. На Ярмолинеччині в останню путь провели сержанта-розвідника // «Є», 16 Січня 2015. Архів оригіналу за 17 січень 2015. Процитовано 28 січень 2015. 
  19. За добу в зоні АТО загинуло 3 військових
  20. Чому в зоні АТО помер боєць із Крижопільщини та чи отримає його родина компенсацію? // «33 канал», 21 січня 2015. Архів оригіналу за 2 квітень 2015. Процитовано 28 лютий 2015. 
  21. ДТЕК Бурштинська ТЕС сумує за енергетиком, загиблим в АТО // «Курс», 12 січня 2015
    Карпенко Олександр Борисович
  22. Черниговщина потеряла еще двух бойцов// Чернігівщина, 15 січня 2015
    Потієнко Анатолій Юрійович
  23. В Тельмановском районе караульный застрелил военнослужащего своей части// Мариупольские новости, 9 січня 2015
  24. Тіло загиблого в АТО бійця Павла Баса везуть у Тернопіль // «20 хвилин Тернопіль», 9 січня 2015
    Павла Баса в останню путь провели сотні тернополян // «20 хвилин Тернопіль», 11 січня 2015
    Сотні тернополян провели в останню путь бійця полку «Азов» Павла Баса // «Свобода», 12 січня 2015 Архівовано 19 січень 2015 у Wayback Machine.
    Сотні тернополян провели в останню путь 26-річного бійця Павла Баса // 0352.ua — Cайт міста Тернополя, 11 січня 2015
  25. Спочивай з миром // facebook Батальйон спеціального призначення «Азов» — нова сторінка, 10 січня 2015
    З сумом повідомляємо, що в автокатастрофі загинув наш бойовий побратим // vk-паблік «АЗОВ» — полк особливого призначення, 9 січня 2015
    В аварии под курортным городом погиб иностранец, воюющий в зоне АТО // ТВ5, 9 січня 2015 Архівовано 11 січень 2015 у Wayback Machine.(рос.)
  26. Сегодня прошли похороны шведского добровольца «Азова» Лео // 0629.com.ua, 19 січня 2015 (рос.)
  27. Жителя Одеської області, що воював у батальйоні «Айдар» поховали без військових почестей // Преступности. НЕТ, 11 січня 2015
    Почему в Балтском районе по «тихому» предали земле тело погибшего Героя «АЙДАРА»? // «Провінція», 11 січня 2015 Архівовано 15 січень 2015 у Wayback Machine.(рос.)
  28. а б Подробности трагической гибели одесситов в АТО: солдат попытался закрыть собой лейтенанта // «Волнорез», 10 січня 2015(рос.)
  29. На Донеччині загинув боєць з Христинівки // Про головне, 9 січня 2015[недоступне посилання з червня 2019]
    Вісті з фронту: одеська мехбригада втратила ще й офіцера, троє бійців поранені // «Думська», 9 січня 2015(рос.)
    Прощатися з героєм прийшла вся Христинівка (відео) // «Про головне», 13 січня 2015[недоступне посилання з червня 2019]
  30. Одеська мехбригада продовжує нести втрати: на сході України загинув ще один солдат // «Думська», 9 січня 2015(рос.)
    Тисячі балтян провели в останню путь загиблого героя // «Провінція», 12 січня 2015 Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine.
  31. а б Двоє українських військових загинули під Щастям // Еспресо.TV, 9 січня 2015
    Двоє бійців 26-ї Бердичіської артилерійської бригади загинули в АТО // РІО Бердичів, 9 січня 2015 Архівовано 21 січень 2015 у Wayback Machine.
    В районе Счастья погибли два бойца 26-й бердичевской бригады, — волонтер // Житомир.info, 9 січня 2015
    На Житомирщині попрощалися з двома загиблими військовослужбовцями // Житомирська ОДА, 12 січня 2015[недоступне посилання з червня 2019]
  32. Зі щитом або на щиті. Прапор. 16 січня 2015. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 9 травня 2015. 
  33. Замість загиблого в АТО закарпатця зі 128-ї бригади на війну пішла його дружина
  34. Прощання зі «Скіфом» // Факти.ICTV, 9 січня 2015
    І знову безцінна втрата на Сході… Закарпаття втратило ще одного сина — із Мукачево
    Сегодня, 09.01.2015, трагически погиб доброволец батальона «АЙДАР» Скиф // facebook Батальйон «АЙДАР», 9 січня 2015(рос.)
    Ще один закарпатець віддав життя, захищаючи Україну... // «МедіаЦентр», 10 січня 2015
  35. Закарпатця з Айдару, який загинув на Лугащині, провели в останній шлях на Майдані Незалежності // «Мукачево.net», 10 січня 2015
    На Мукачівщині попрощались з айдарівцем «Скіфом», який загинув на Луганщині (Фото) // «Мукачево.net», 12 січня 2015
  36. а б В бою біля Станиці Луганської постраждало 14 бійців Нацгвардії
  37. Андрій Соколенко: новий воїн Небесного взводу 34-го // facebook Батальйон «Батьківщина», 11 січня 2015
    Потрібна допомога Андрію Соколенку // «112.UA», 12 жовтня 2014 Архівовано 12 січень 2015 у Wayback Machine.
  38. В зоні АТО від кулі снайпера загинув тридцятичотирирічний переяславець Гриценко Роман // «Вісник Переяславщини», 10 січня 2015
    У Переяславі-Хмельницькому оголошено День жалоби // Київська обласна рада, 12 січня 2015 Архівовано 13 січень 2015 у Wayback Machine.
    Увесь Переяслав вийшов попрощатися із Романом Гриценком // «Вісник Переяславщини», 13 січня 2015
  39. Електричка на смерть збила 28-річного чоловіка // Золочів. НЕТ, 10 січня 2015
    Десантник, що пройшов Донбас, загинув під колесами потяга на Львівщині // ТСН, 13 січня 2015
    Світла пам'ять герою // Борзнянська РДА, 12 Січня 2015
    Пам'яті патріота Володимира Лестухи // «Голос Присеймів'я», 19 січня 2015 Архівовано 2 квітень 2015 у Wayback Machine.
  40. Любов до Вітчизни ціною в життя // Баришівська РДА, 17 січня 2015
  41. Герої не вмирають // Канів. НЕТ, 12 січня 2015
    Прощання з Петрушенко Андрієм // Канів. НЕТ, 12 січня 2015
    У Каневі похоронили Героя // Канів. НЕТ, 13 січня 2015
  42. Терористи вдаються до провокацій. 1 військовий загинув, 8 поранені — РНБО // УП, 11 січня 2015
  43. В зоні АТО загинув молодий медик з Івано-Франківська // «Стик», 13 січня 2015
    Необережне поводження зі зброєю забрало життя // Національна гвардія України, 13 січня 2015 Архівовано 13 січень 2015 у Wayback Machine.
    Прикарпаття ховає воїна АТО, який загинув біля Армівська // 5 канал, 16 січня 2015
  44. В зоні АТО за добу загинув 1 військовий, 10 поранені, — РНБО
  45. У Нетішині від серцевого нападу помер учасник АТО // «Є», 13 Січня 2015 Архівовано 19 січень 2015 у Wayback Machine.
    Нетішин та Славута попрощалися з військовим // «Славута Ньюз», 14 січня 2015
  46. Безрода Анатолій Миколайович Архівовано 1 лютий 2015 у Wayback Machine.
    Виконали солдатський обов'язок сповна Архівовано 1 лютий 2015 у Wayback Machine.
    Анатолій Безрода — патріот, який віддав життя за Україну
  47. 53-й загиблий в АТО киянин — Роман Корзун // facebook Dmytro Lykhoviy, 14 січня 2015
    Сьогодні Святошин прощається з загиблим земляком, Романом Корзуном, що загинув під час бойових дій в зоні АТО // Святошинська РДА, 17 січня 2015
  48. Васюк Микола // Чернігівська ОДА
  49. У зоні АТО загинув 28-річний сержант міліції зі Львівщини // ZAXID.NET, 14 січня 2015
  50. Закарпатців серед поранених 128-ї бригади немає, — Губаль // «Голос Карпат», 16 січня 2015
    Сьогодні у Полтаві поховають бійця Дмитра Гречко // 0532.ua — Сайт міста Полтави, 18 січня 2015
  51. Касьяненко Сергій Сергійович
  52. Донецкий аэропорт, обстановка на 23.30, 15 января. // facebook Юрія Бутусова, 16 січня 2015(рос.)
  53. В Донецком аэропорту, три часа назад, погиб Никопольчанин // «Город Нікополь», 15 січня 2015
    Завтра Никополь проститься с ГЕРОЕМ, Украинским воином, Сергеем Касьяновым // «Город Никополь», 17 січня 2015
    І знову Нікополь прощається з героєм! // Офіційний сайт Нікопольської міськради, 17 січня 2015 Архівовано 21 січень 2015 у Wayback Machine.
  54. У зоні АТО загинули 6 військових
  55. Двоє військових загинули у четвер, захищаючи аеропорт Донецька // УП, 15 січня 2015
  56. Ще один сумчанин віддав життя в зоні АТО // Муніципальний міський портал Суми, 16 січня 2015 Архівовано 18 січень 2015 у Wayback Machine.
    У Сумах прощалися із загиблим бійцем АТО // Муніципальний міський портал Суми, 18 січня 2015 Архівовано 19 січень 2015 у Wayback Machine.
  57. А тепер сумні новини // facebook Юлії Смірнової, 15 січня 2015
    Стосовно похорону героя 30-ї бригади Анатолія // facebook Юлії Смірнової, 16 січня 2015
    Провожаем Толю… // facebook Георгія Туки, 16 січня 2015(рос.)
  58. Банчук Олег Петрович на сайті Ємільчинської райдержадміністрації. Архів оригіналу за 6 березень 2016. Процитовано 29 червень 2019. 
  59. У результаті обстрілу позицій сил АТО в районі Миколаївки 1 боєць загинув, 4 поранені, — сектор «М» // «112», 16 січня 2015 Архівовано 17 січень 2015 у Wayback Machine.
    Вчера, 16 января, при выполнении боевого задания… // Юрий Бутусов, 17 січня 2015 (рос.)
    В бою под Гранитным погиб командир морского спецназа из Очакова // «Новости N», 16 січня 2015(рос.)
    Боєць ВСУ загинув під Маріуполем, прикривши своїм тілом трьох солдат // «Патріоти України», 17 січня 2015 Архівовано 18 січень 2015 у Wayback Machine.
    В Кіровограді попрощались з видатним військовим Юрієм Олефіренком // «Перевесло», 19 січня 2015 Архівовано 20 січень 2015 у Wayback Machine.
    Великий воїн України // Сайт ГУР МО України, 18 січня 2015 року
    Життя спеціального призначення // «Урядовий кур'єр», 28 лютого 2015
  60. Завтра Кіровоград попрощається із полеглим захисником (ФОТО) // «Гречка», 22 січня 2015
    Сьогодні в Кіровограді прощались з танкістом Володимиром Тигняном (Фото) // «Гречка», 23 січня 2015
  61. На Сході загинув волинянин із 44-ї бригади // «ВолиньPost», 19 січня 2015
    Сьогодні на Волинь привезуть тіло загиблого бійця // «Під прицілом», 19 січня 2015
  62. На Донеччині від попадання снаряду в бліндаж загинув 38-річний військовий, якого поховають у Житомирській області // «Житомир.info», 20 січня 2015
  63. Під Дебальцевим загинув Віталій Каракула з Деражні // «Є», 19 січня 2015. Архів оригіналу за 21 січень 2015. Процитовано 21 січень 2015. 
  64. 54-й загиблий в АТО киянин — солдат Сергій Слобоженко // facebook Dmytro Lykhoviy, 17 січня 2015
    Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях // Сайт Подільської РДА м. Києва, 21 січня 2015
  65. У госпіталі помер військовий із Кіровоградщини // «Гречка», 19 січня 2015
    В останню путь провели учасника АТО з Олександрійського району // «Гречка», 21 січня 2015
  66. В Станиці Луганській бійцям принесли вибухівку в банці меду, є загиблий // «Громадське ТБ», 17 січня 2015 Архівовано 22 січень 2015 у Wayback Machine.
    Роман Бочкала. Цинизму террористов нет предела // facebook, 17 січня 2015(рос.)
    Прес-реліз про найбільш резонансні кримінальні правопорушення та події за вихідні станом на 19 січня 2015 року
  67. В зоні АТО в результаті диверсії загинув криворіжанин Олександр Суслопаров // «Перший Криворізький», 23 січня 2015(рос.)
    Прощання з Олександром Суслопаровим // ТРК Рудана, 26 січня 2015
    Дружина Любов і четверо дітей
  68. Чоловіка, що підклав військовим у мед вибухівку, посадили на 15 років
    Кого Україна видала на обмін: список. 30.12.2019, 13:03
    Великий обмін: Кого віддала Україна? 30.12.2019, 15:30
  69. Від отриманих у ДТП травм помер герой-гвардієць Ігор Дідич зі Львівщини
  70. Помер ще один боєць, постраждалий в ДТП 5 січня // «Громадське ТБ», 17 січня 2015 Архівовано 19 січень 2015 у Wayback Machine.
    У київському шпиталі помер 40-річний боєць батальйону ім. С.Кульчицького трускавчанин Ігор Дідач // «Дрогобицьке земляцтво», 17 січня 2015
    Загинув боєць АТО Ігор Дідач, який влітку затримав двох злодіїв у Трускавці // «Львів Online», 17 січня 2015 Архівовано 19 січень 2015 у Wayback Machine.
    Похорон Героя Ігоря Дідача відбудеться сьогодні в с. Модричі о 14 годині // «Galinfo», 19 січня 2015
  71. Вчора рано загинув мій товариш прапорщик ЗСУ 72 бригади… // facebook Михайло Гаврилів, 18 січня 2015
    У зоні АТО загинув прапорщик Академії Сухопутних військ Віктор Сігаєв з Яворівщини // Яворівська РДА, 21 січня 2015 Архівовано 1 лютий 2015 у Wayback Machine.
    В Академії Сухопутних Військ попрощалися з прапорщиком, який загинув на Сході // «Український погляд», 5 лютого 2015
  72. Герої не вмирають: служив як справжній офіцер, загинув як герой // Сайт Новоград-Волинської міськради, 27 січня 2015
    У Житомирській області прощаються з двома військовослужбовцями // Житомир.info, 27 січня 2015
  73. Жахлива ДТП на Теребовлянщині: загинув хлопець, який їхав зустрічати вбитого «кіборга»-земляка. ФОТОРЕПОРТАЖ
  74. У зоні АТО загинув боєць з Тернопільщини // 0352.ua — Cайт міста Тернополя, 19 січня 2015
    В боях за донецький аеропорт загинув десантник з Тернопільщини // «За Збручем», 19 січня 2015
    Володимир Трух загинув під час оборони Донецького аеропорту // 20 хвилин Тернопіль, 19 січня 2015
    Загиблий боєць з Тернопільщини у сні попросив пробачення за те, що не довів наречену до шлюбу // «За Збручем», 25 січня 2015
    Визволений з полону «кіборг» розповів, як на його очах загинув боєць з Тернопільщини. Відео // Інформаційний простір Тернополя, 13 лютого 2015
  75. «Штаб національного захисту Кривий Ріг» выражает свои соболезнования родным и близким Нагорняка Виталия Владимировича(рос.)
  76. Грузинский доброволец подтверждает гибель Тамаза Сухиашвили в боях в Украине // «Грузия Online», 18 січня 2015(рос.)
    Вчера в оборонительных боях вокруг донецкого аэропорта против российских террористов погиб грузинский доброволец Тамаз Сухиашвили // Mikheil Saakashvili, 18 січня 2015
    Тіло загиблого при захисті аеропорту Донецька грузина доставлять до Києва // «Українська правда», 19 січня 2015
  77. Гарячі новини від Друга Подолянина // facebook Татьяна Чудновец, 18 січня 2015
  78. Вільнянськ простився з легендарним «кіборгом» // Вільнянська РДА, 21 січня 2015 Архівовано 21 січень 2015 у Wayback Machine.
    У зоні АТО загинув футболіст // Еспресо.TV, 21 січня 2015
    В Донецком аэропорту погиб спортсмен (фото) // «Сегодня», 21 січня 2015
    В Запорізькій області простились з героїчно загиблим «кіборгом» // «Індустріалка», 21 січня 2015(рос.)
  79. На Гребінківщині поховали загиблого в зоні АТО В'ячеслава Лисенко // «Гребінка», 21 січня 2015
  80. Нікополь знову прощається з героєм! // Офіційний сайт Нікопольської міської ради, 21 січня 2015. Архів оригіналу за 22 січень 2015. Процитовано 22 січень 2015. 
  81. Михайлов Геннадій Валерійович // Херсонська обласна бібліотека для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова
    Михайлов Геннадій Валерійович // Сайт Херсонської ОДА[недоступне посилання з червня 2019]
    27 травня у Херсонському професійному суднобудівному ліцеї відбулось відкриття меморіальних дощок захисникам нашої Вітчизни // Сайт ХПСЛ, 27 травня 2016
  82. а б в г д е ж и к Десять разів пролунав Дзвін Пам'яті по загиблим героям на території Міноборони України
  83. Воин света Максим Пресняков(рос.)
    У Мошнах хоронитимуть «кіборга» // «ПроГоловне», 19 січня 2015[недоступне посилання з червня 2019]
    На Дніпропетровщині попрощались із розвідником, який загинув, врятувавши побратима // «Радіо Свобода», 20 січня 2015
    Прощання з Максимом Пресняковим, який загинув в с. Піски // «5 канал», 21 січня 2015
  84. В АТО загинув наш земляк… // «Іршава онлайн», 21 січня 2015
    У Донецьку трагічно загинув закарпатський військовий // Uzhgorod.net.ua, 23 січня 2015
    Ільниця зі сльозами болю зустрічала земляка, що загинув у зоні АТО (фото) // «Irshava News», 29 січня 2015
  85. Пам'ятаємо героїв… // ДНУ, 3 лютого 2015
  86. В Павлограде и Терновке простились с героями… // «Популярні відомості», 4 лютого 2015(рос.)
  87. Вночі Луганщину обстрілювали з «Градів». Зранку зберігається тиша — режим перемир'я дотримується // Офіційний сайт Геннадія Москаля, 18 січня 2015
  88. Сегодня, 18 января 2015 года, в результате ночного обстрела со стороны террористов // Батальон «АЙДАР», 18 січня 2015(рос.)
    Таким мы его запомним // Батальон «АЙДАР», 18 січня 2015(рос.)
    Під Щастям загинув айдарівець із Миргорода Сергій Никоненко // «Полтавщина», 19 січня 2015
    Київ прощається з бійцем «Айдару», який загинув на Луганщині // «5 канал», 20 січня 2015
    У Миргороді попрощалися з земляком, який загинув у зоні АТО // Сайт Миргородської міської ради, 21 січня 2015
  89. Загинув боєць 95-ї аеромобільної бригади з Кіровоградщини (ФОТО) // «Гречка», 19 січня 2015
    Кіровоградщина втратила ще одного бійця // «Перша електронна газета», 20 січня 2015 Архівовано 23 січень 2015 у Wayback Machine.
  90. У зоні АТО загинуло двоє військовослужбовців з Хмельницької області // «Незалежний громадський портал», 19 січня 2015
    У Донецькому аеропорту загинув командир десантної роти // 33 канал, 20 січня 2015 Архівовано 21 січень 2015 у Wayback Machine.
    Хмельницький зустрів «кіборга» Дмитра Іваха, який загинув під донецьким аеропортом // Є, 21 січня 2015 Архівовано 22 січень 2015 у Wayback Machine.
    Хмельницький у жалобі: сьогодні поховали героя АТО Дмитра Іваха // Є, 22 січня 2015 Архівовано 11 березень 2016 у Wayback Machine.
  91. В Донецькому аеропорту загинув чернігівський «кіборг» // gorod.cn.ua Сайт Чернігова, 21 січня 2015(рос.)
    На Куликівщині поховали загиблого Героя // Куликівська РДА, 21 січня 2015
  92. 22 січня — день жалоби // «Червоний гірник», 21 січня 2015
    В четверг, 22-го января, Кривой Рог простится с его сыном Андреем Воробьевым(рос.)
  93. У районі Донецького аеропорту загинув «кіборг» з Хотина Юрій Кушнір // «БукІнфо», 20 січня 2015
    До Чернівців привезли загиблого буковинського «кіборга» // Buknews, 21 січня 2015
  94. Гудзик Дмитро Васильович
  95. а б В Днепр привезли еще шестерых погибших — список // «Кстати+К», 25 січня 2015(рос.)
  96. а б Рідні червоноградців, які загинули у зоні АТО, не впізнали тіла Архівовано 6 лютий 2015 у Wayback Machine.
    У боях в зоні АТО загинули наші земляки Архівовано 2015-02-06 у Wayback Machine.
  97. Рожище: волонтери їдуть на Схід по тіло «кіборга» // «ВАР», 29 квітня 2015 Архівовано 8 грудень 2015 у Wayback Machine.
    Запаленими лампадками Рожище зустрічало загиблого «Киборга» // «Волинські новини», 30 квітня 2015
    Смолярчук Василь Иванович (пошук)(рос.)
  98. а б в В Міноборони України вшанували пам'ять загиблих внаслідок російської збройної агресії героїв
  99. Щойно дізнався: Загинув наш… // facebook Володимир Демченко, 20 січня 2015
    Приходи почтить героя: в Киеве простятся с погибшим бойцом АТО // kiev.vgorode, 22 січня 2015(рос.)
    Прощання з розвідником Юрієм Розналевичем // «5 канал», 23 січня 2015
  100. Вічна пам'ять випускнику Олексію Панченку! // Прес-служба Черкаського інституту пожежної безпеки, 21 січня 2015
    Колектив Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті висловлює співчуття у зв'язку зі смертю Олексія Панченка // Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті, 21 січня 2015 Архівовано 23 січень 2015 у Wayback Machine.
  101. а б в г «Аскольд» з 95-ї бригади опублікував список полонених та загиблих з 90 батальйону // «Перший Житомирський», 5 лютого 2015
  102. Ищу отца Мусиенко Олега Петровича
  103. В Кривом Роге 23-е января объявлен Днем скорби // «Кривбасс On-Line», 23 січня 2015 Архівовано 23 січень 2015 у Wayback Machine.(рос.)
    Завтра криворожане простятся с Александром Данюком, погибшим в зоне АТО // 0564.ua — Сайт города Кривого Рога, 22 січня 2015(рос.)
  104. У зоні АТО загинув ще один військовослужбовець одеської мехбригади // Преступности. НЕТ, 21 січня 2015
    Сьогодні (20.01.15) віддав життя за Україну наш друг // facebook Спільна Справа, 20 січня 2015
  105. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба У Міноборони за участю керівництва держави відбувся пам'ятний захід з нагоди 4-ї річниці героїчної оборони Донецького аеропорту
  106. Відлуння Донецького аеропорту… // ROZDILNA INFO, 18 липня 2015
    Іщенко Сергій Михайлович
  107. На Київщині попрощалися із героєм, який загинув у Донецькому аеропорту // ТСН, 7 квітня 2015
    На Київщині поховали 22-річного «кіборга» Олександра Олефіра // «5 канал», 7 квітня 2015
  108. Смусь Ростислав. Спогади
  109. Голопристанщина втратила Героя // Голопристанська РДА. Архів оригіналу за 22 грудень 2015. Процитовано 29 червень 2019. 
  110. Кіровоградщина прощається з бійцем 58-ї бригади Павлом Кравченком // «Рідний Кіровоград», 31 березня 2015
    Кравченко Павел Станиславович(рос.)
    Розвідника-кулеметника з Димитрового проводжали в останню путь всім селищем // novosti.kr.ua, 2 квітня 2015 Архівовано 4 квітень 2015 у Wayback Machine.
  111. а б У зоні АТО від рук терористів загинули два миколаївські десантники // Преступности. НЕТ, 22 січня 2015
  112. У Миколаєві попрощалися з 22 — літнім «кіборгом», загиблим у бою за Донецький аеропорт // Преступности. НЕТ, 25 січня 2015
    Обірваний алгоритм життя // «Рідне Прибужжя», 25 червня 2015
  113. Простились с Героями. Виктор Кожурин — уже третий житель Корабельного района, отдавший свою жизнь за свободу Украины // Корабелов.інфо, 25 січня 2015 Архівовано 5 лютий 2015 у Wayback Machine.(рос.)
  114. Боєць з Тернопільщини загинув у донецькому аеропорту, стиснувши у долоні фото дітей // «За Збручем», 23 січня 2015
    Із Іваном Вітишиним у Тернополі прощалися тисячі людей (Фото) // «7 днів», 19 лютого 2015
    На Тернопільщині попрощалися із загиблим захисником Донецького аеропорту // ТСН, 19 лютого 2015
  115. Внаслідок підриву перекриття в Донецькому аеропорту загинув український військовий // «5 канал», 19 січня 2015
  116. «Кіборг» В'ячеслав Мельник загинув // «Доба», 25 січня 2015
    Мельник В'ячеслав Олександрович
  117. На Сході трагічно загинув кам'янчанин // Кам'янець-подільська міська рада, 20 лютого 2015 Архівовано 21 лютий 2015 у Wayback Machine.
    Під Донецьким аеропортом зник «кіборг» з Кам'янця-Подільського // «НГП», 2 лютого 2015
  118. У зоні АТО під Дебальцевим загинув уродженець Косівського району Микола Самак // Івано-Франківська ОДА, 28 січня 2015 Архівовано 3 лютий 2015 у Wayback Machine.
    В зоні АТО загинув ще один молодий прикарпатський вояк (фото) // «Правда.if.ua», 27 січня 2015
    Доставка на Прикарпаття тіла загиблого бійця затримується // «Правда.if.ua», 29 січня 2015
    На Прикарпатті, щоб ідентифікувати загиблого бійця, робитимуть ексгумацію тіла батька // Depo.Закарпаття, 14 березня 2016
    На Косівщині прощаються з кіборгом Миколою Самаком, який рік був похований у Дніпрі як невідомий солдат // «Дзеркало Коломиї», 9 липня 2016
    Сьогодні на Прикарпатті поховали молодого «кіборга», який загинув у ДАП ще у 2015 році // Правда.if.ua, 10 липня 2016 року
  119. «Кіборг» з Рівненщини не в полоні «ДНР», а загинув // «ОГО», 6 квітня 2015
    Експертиза ДНК показала, що зниклий солдат «кіборг» зі Здолбунівщини загинув // ZDOLBUNIV.COM, 6 квітня 2015
    Здолбунівчанин «кіборг» Юрій Дацюк перебуває в полоні терористів «ДНР» // ZDOLBUNIV.COM, 30 січня 2015
  120. Сьогодні поховали Героя України Петра Савчука // «СокальІнфо», 16 квітня 2015 Архівовано 17 квітень 2015 у Wayback Machine.
    Герої не вмирають! // Паблік «Останні та найсвіжіші новини Червонограда!!!», 16 квітня 2015
  121. УВАГА!!! ПОШУК ЗНИКЛИХ!!! Станом на 31 січня 2015 року // facebook Поранені SOS, 31 січня 2015
    Загинув десантник // «Рівне вечірнє», 24 лютого 2015
    На Рівненщині поховали кіборга «Чорного» (+фото) // «ЧаРівне», 20 лютого 2015
  122. «Донецкий аэропорт. 40 дней» // facebook Anastasiia Bereza, 1 березня 2015 (рос.)
  123. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 582/2015 Про присвоєння І.Зіничу звання Герой України
  124. Вічна пам'ять // Ольшаницька ЗОШ, 30 січня 2015
    Друзі, 20 січня зник один із «кіборгів», військовий медик, молодший сержант 80 аеромобільної бригади
    Зінич Ігор Вікторович героїчно загинув в Донецькому аеропорту
    Позывной Псих. Отчаянно смелый медик, отдавший жизнь на войне // «Українська правда. Життя», 6 березня 2015 (рос.)
  125. Герої не вмирають // Бородянська РДА, 10 квітня 2015 Архівовано 18 квітень 2015 у Wayback Machine.
    Чому ти лишив нас…, ти… // vk Оксана Бондаренко, 8 квітня 2015
    Опанасенко Валентин Леонидович // Всеукраинский портал поиска пропавших без вести(рос.)
  126. У дніпропетровському морзі упізнали ще одного вінничанина-кіборга // ВінницяОК, 7 квітня 2015 Архівовано 21 січень 2019 у Wayback Machine.
    Хто пам'ятає, я писала про пошук кіборга Склярова Дмитра. // Волонтери самооборони Хмільника, 7 квітня 2015
    Проводжали героя // Літинська РДА, 9 квітня 2015
  127. «Передали, що за ніч трьох наших хлопців убили. Та зараз біля мене десятеро вбитих лежать» // Gazeta.ua, 15 травня 2015
  128. Ще 1 буковинський кіборг, якого вважали зниклим безвісти, загинув під Донецьким аеропортом // 0372.ua — Cайт міста Чернівці, 16 червня 2015
    Поможіть розшукати // Сайт «Допомога» Архівовано 30 червень 2015 у Wayback Machine.
    Експертиза ДНК підтвердила смерть в зоні АТО «Кіборга» з Буковини, який вважався зниклим безвісти. 16.06.2015, 22:00
  129. На Любомльщині провели в останню путь кіборга, який загинув півроку тому // «Буг», 22 червня 2015
  130. Загиблого кіборга Вадима Демчука із Нововолинська опізнали по ДНК // «Буг», 2 липня 2015
    Нововолинського «кіборга» Вадима Демчука провели в останню путь // Інформаційний портал «Нововолинськ», 8 липня 2015
    Батьки похованого на Волині Героя АТО досі вірять, що він живий // «ВАР», 8 липня 2017
  131. Ідентифіковано тіло кіборга зі Стрийщини // БФ «Добре серце», 8 липня 2015
    Звернувся брат зниклого кіборга
  132. Буковинський кіборг Володимир Бузенко, якого вважали зниклим безвісти, загинув // 0372.ua — Cайт міста Чернівців, 2 травня 2015
    Бузенко Володимир Петрович (пошук)
    Родина кіборга з Буковини не вірить, що він загинув. 26.11.2015, 19:48
    Сотні буковинців прийшли віддати шану Герою-кіборгу В. Бузенку // «Від і До», 2 грудня 2015
    Останні з «кіборгів»: Прощання з Володимиром Бузенком // Укрінформ, 1 грудня 2015
  133. 1 січня 2015 року, у боях за Донецький аеропорт загинув командир взводу… // Прес-служба Обухівського РВК, 1 квітня 2015
    Байненков Борис Михайлович (пошук)
  134. а б в г Невідомою залишається доля лише 4 «кіборгів» // «Тиждень», 21 грудня 2017
  135. Розшукують волинських «кіборгів» // «Вісник+К», 26 лютого 2015
    Ковальов Юрій Анатолійович (пошук)
  136. Указ Президента України № 177/2020 від 12.05.2020
  137. У зоні АТО загинув військовослужбовець зі Славутчини // Житомир.info, 21 січня 2015
  138. а б Ветеран житомирської бригади про загиблих «кіборгів»: Вони знали, на що йдуть, але зробили все // Житомир.info, 23 січня 2015
  139. У зоні АТО загинув військовослужбовець зі Славутчини // Незалежний громадський портал, 21 січня 2015
    Хмельниччина втратила ще одного Героя // «Є», 21 січня 2015 Архівовано 21 січень 2015 у Wayback Machine.
    В зоні АТО загинув Володимир Марковський з Славутського району // Хмельницька ОДТРК, 21 січня 2015
    Командир розвідроти житомирської 95-ї бригади загинув, рятуючи свого підлеглого // Житомир.info, 22 січня 2015
  140. У зоні АТО загинув боєць із Кам'янеччини, сиротами залишилось троє дітей // «Є», 23 січня 2015 Архівовано 28 січень 2015 у Wayback Machine.
    Під Донецьком загинув Віталій Ремішевський — батько трьох дітей з Голоскова // «ВЖЕ інфо», 23 січня 2015 Архівовано 28 січень 2015 у Wayback Machine.
  141. Невідомою залишається доля лише 4 «кіборгів» // «Тиждень», 21 грудня 2016
  142. а б в Навіки в пантеоні слави
  143. Пам'яті хорунжого «Сета» // Ігор Мазур, 27 січня 2015
    Мариупольцы встречали тело погибшего «киборга» // 0629.com.ua — Сайт города Мариуполя, 26 січня 2015(рос.)
    Мариупольцы попрощались с «киборгом» Андреем Миронюком // 0629.com.ua — Сайт города Мариуполя, 27 січня 2015(рос.)
    Маріупольський кіборг нагороджений орденом, посмертно. (рос.) 15.07.2015, 16:40
  144. Про оголошення днів трауру // Офіційний сайт міської ради Шостки, 13 травня 2015
    Шостка проститься з ГЕРОЄМ-ЗЕМЛЯКОМ який загинув в Донецькому аеропорті! // Шостка — портал міста, 13 травня 2015 Архівовано 20 лютий 2016 у Wayback Machine.
    Прощання з Іваном Євдокименко // Сайт УНСО, 14 травня 2015
    Шосткинці провели в останню путь Героя України! // Шостка — портал міста, 15 травня 2015 Архівовано 2 липень 2017 у Wayback Machine.
  145. Довгинцівська районна в місті рада, її виконавчий комітет та всі мешканці Довгинцівського району глибоко сумують… // Сайт виконкому Довгинцівської райради Кривого Рогу, 23 березня 2015
    Доценко Анатолій Ігорович
    Кривий Ріг попрощався з героєм Анатолієм Доценко // «Перший Криворізький», 24 березня 2015(рос.)
  146. «Забытий батальон». Продолжаю рассказ о бойцах 90-го батальона. Женя. Женя Яцина // facebook Георгій Тука, 2 лютого 2015(рос.)
    Кияни в скорботі за героєм! // «Франківчани», 25 січня 2015 Архівовано 5 лютий 2015 у Wayback Machine.
  147. Яцина Євген Вікторович
  148. Доля чотирьох кіборгів з Деражні, які постраждали у донецькому аеропорту, поки невідома Архівовано 28 січень 2015 у Wayback Machine.
    Серед загиблих «кіборгів» упізнали бійця з Деражнянщини // «Є», 18 лютого 2015 Архівовано 18 лютий 2015 у Wayback Machine.
    Деражнянщина попрощається з героєм // Подільські Вісті, 19 лютого 2015
  149. Сьогодні в скорботі вся Білоцерківщина // Білоцерківська районна рада, 15 лютого 2015. Архів оригіналу за 2015-04-02. Процитовано 2015-03-04. 
  150. Марченко Олексій Володимирович («Сєдой»)
    Родичі перепоховають ближче до дому п'ятьох упізнаних по ДНК загиблих бійців
  151. Житомир попрощався ще з одним «кіборгом» — 30-річним Олегом Чернишом. ФОТО // «Перший Житомирський», 27 січня 2015
  152. а б В воскресение Бердичев простится с павшими героями Александром Венгером и Александром Питель // «Бердичів BIZ», 30 січня 2015(рос.)
    Бердичів попрощався із двома загиблими на сході військовими: Олександром Пителем та Олексанром Венгером // Телеканал «ВІК», 1 лютого 2015
    Бердичів попрощався із загиблими на війні героями // «Бердичівські новини», 1 лютого 2015 Архівовано 5 лютий 2015 у Wayback Machine.
  153. Пітель Олександр Володимирович
  154. Герої не вмирають! // Шполянська РДА, 10 лютого 2015
    Випускники вінницького медуніверситету збираються на похорони загиблого в АТО Олександра Кондратюка // «20 хвилин Вінниця», 10 лютого 2015
    У Шполі провели в останню путь героя Олександра Кондратюка // Шполянська РДА, 12 лютого 2015
  155. «Свобода» висловлює співчуття рідним та близьким загиблого «кіборга»-свободівця Анатолія Чупилка // офсайт ВО «Свобода», 31 березня 2015
    Під Донецьком загинув депутат Черкаської обласної ради Анатолій Чупилка // «Дзвін», 31 березня 2015 Архівовано 3 червень 2016 у Wayback Machine.
    Свого депутата-воїна Канів провів в останню путь // «Нова молодь», 9 квітня 2015 Архівовано 15 вересень 2016 у Wayback Machine.
  156. а б в Приходьте попрощатись з загиблими вінничанами о 18.00 на площу Героїв Небесної Сотні // «20 хвилин Вінниця», 1 квітня 2015
  157. Франишин Дмитро Юрійович (пошук)
  158. а б Тисячі вінничан провели в останню путь «кіборгів» 95-ї бригади // Вінниця. Інфо, 3 березня 2015
  159. Загиблого вінницького «кіборга» мобілізували ще до народження донечки // Vlasno.info, 1 квітня 2015
    Родина кіборга Сергія Зулінського потребує допомоги // «Місто», 4 березня 2015 Архівовано 2 квітень 2015 у Wayback Machine.
  160. У Чигирині загиблого земляка зустрічали на колінах // «Нова доба», 1 квітня 2015
    Загуба Володимир Миколайович (пошук)
  161. Царство Небесне, Іване! // facebook Юля Смірнова, 24 квітня 2015
    Під донецьким аеропортом зник броварчанин Іван Марченко // «Маєш право знати», 11 лютого 2015
    У селищі Світильня на Київщині сьогодні попрощалися з кіборгом // ТСН, 25 квітня 2015
    Попрощалися з героєм // «Новина Броварщини», 27 квітня 2015
    Марченко Иван Николаевич (пошук)(рос.)
  162. Указ Про присвоєння І.Зубкову звання Герой України
  163. У Деражні поховають кіборга Івана Зубкова // «Є», 29 квітня 2015 Архівовано 13 вересень 2016 у Wayback Machine.
    Сегодня, в который раз, день скорби. Украина прощается с верным сыном — Иваном Зубковым // facebook Георгій Тука, 30 квітня 2015(рос.)
    У Деражні поховали командира десантної роти // «33-й канал», 30 квітня 2015
    «Кіборга» з Деражні розшукують після обстрілу Донецького аеропорту // «Є», 26 січня 2015 Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine.
    Порошенко нагородив захисників Донецького аеропорту // «Лівий берег», 10 червня 2015
  164. На Вінниччині провели в останню путь загиблого кіборга. 23.05.2015, 16:30 Архівовано 02.06.2016, у Wayback Machine.
    Кіборга Юрія Осаулка поховали через чотири місяці після загибелі. 21.05.2015
    Осаулко Юрій Леонідович (пошук)
  165. На Київщині поховали «кіборга» з Летичівського району
  166. На Вінниччині поховають ще одного «кіборга» // Vinbazar.com, 8 квітня 2015
    На Жмеринщині поховали героя АТО Анатолія Буйлука // Vinnytsia PressPoint, 14 квітня 2015
    Буйлук Анатолій Андрійович (пошук)
  167. У Житомирі будуть зустрічати загиблого «кіборга», якого поховають у Баранівці // Житомир.info, 30 червня 2015
    Житомиряни прощатимуться з бійцем за позивним «Юрист» // ЖОДА, 30 червня 2015 Архівовано 21 січень 2019 у Wayback Machine.
    Знайомтесь, Віталій Гасюк
  168. В Умані попрощалися із захисником Донецького аеропорту // 5 канал, 27 жовтня 2015
    В Умані провели в останню путь «кіборга» 81-ї десантно-штурмової бригади Владислава Алексейчука // ВО «Свобода», 27 жовтня 2015
    АЛЕКСЕЙЧУК Владислав Владимирович // Гуманитарная миссия «Черный тюльпан»(рос.)
  169. Кам'янчани поховають «кіборга» 16 квітня // «Всім», 14 квітня 2015
    В зоні АТО загинув «кіборг» з Кам'янця-Подільського Руслан Коношенко // «Громадське. Поділля», 14 квітня 2015 Архівовано 10 березень 2016 у Wayback Machine.
    Завтра Кам'янець прощатиметься зі своїм Героєм // Сайт Кам'янець-Подільської міськради, 15 квітня 2015[недоступне посилання з червня 2019]
    У загиблого в АТО Руслана Коношенка залишилось троє дітей // «Є», 16 квітня 2015 Архівовано 17 квітень 2015 у Wayback Machine.
    Військового комісара на Хмельниччині звільнять, бо образив родину загиблого кіборга. 02.08.2015, 16:26
  170. В боях біля 31-го блокпосту загинуло двоє військових з Тернопільської області // «Тернополяни», 21 січня 2015
    На 31-му блокпості снайперська куля обірвала життя Василя Борисевича з Тернопілля // «Тернополяни», 24 січня 2015
    Сьогодні на Тернопільщині прощатимуться із ще одним Героєм // «За Збручем», 23 квітня 2015
    Як Збараж попрощався з Василем Борисевичем // «Тернополяни», 23 квітня 2015
    На Лановеччині прощаються із Героєм Василем Борисевичем // Сайт Тернопільської ОДА, 23 квітня 2015
  171. На 31-му блокпосту загинув равчанин Володимир Збишко, який вертався за пораненими товаришами // «Погляд», 22 січня 2015. Архів оригіналу за 22 січень 2015. Процитовано 22 січень 2015. 
  172. Прес-реліз про найбільш резонансні кримінальні правопорушення та події за добу станом на 22 січня 2015 року
  173. а б в г д Вісім разів пролунав Дзвін Пам'яті в Міноборони, вшановуючи загиблих захисників України
  174. Старокостянтинів прощався з Героєм // «Перша міська», 26 січня 2015
    Старокостянтинів попрощався з бійцем Ігорем Біликом // Сайт міста Старокостянтинів Starkon.km.ua, 28 січня 2015
    Прощання з кіборгом // «Наше місто», 27 лютого 2015 Архівовано 14 березень 2016 у Wayback Machine.
  175. Слава Богу! Разговаривал с Толей, киборгом «забытого батальона». // facebook George Tuka, 22 лютого 2015(рос.)
    Я хочу, щоб ви запам'ятали ім'я та обличчя цього чоловіка
    Війна забирає найкращих
    Як «Моторола» стратив «кіборга» — розповідь очевидця // «ВВС Україна», 16 квітня 2015
    Київ на колінах прощався з кіборгом, який прийняв мученицьку смерть від «Мотороли» (фото) // ГО «Український союз інвалідів, ветеранів Афганістану, учасників бойових дій», 4 квітня 2015 Архівовано 11 квітень 2015 у Wayback Machine.
    Дорогою ціною. Як ми шукали зниклого кіборга // «Українська правда. Життя», 23 квітня 2015
    Мого сина вбили двічі // «Українська правда. Життя», 30 квітня 2015
  176. ПИТАННЯ ЗАКРИТЕ! ЗНАЙШЛИ! ЗАГИНУВ… // facebook Юлії Смірнової, 23 січня 2015
  177. Криворожанин Игорь Терещук посмертно награжден нагрудным знаком «За заслуги перед городом» // 0564.ua — Сайт города Кривого Рога, 23 січня 2015(рос.)
  178. В Днепропетровскую СМЕ на территории больницы Мечникова доставлены тела погибших Героев // facebook Татьяна Губа, 21 січня 2015
    Коментар Алли Чонгар
  179. У Дніпропетровську поховали «кіборга» з 25-ї повітряно-десантної бригади // «5 канал», 24 січня 2015
    Дніпропетровці поховали «кіборга» Іллю Шевченка (ВІДЕО) // «9 канал», 26 січня 2015 Архівовано 5 лютий 2015 у Wayback Machine.
    Похорони бійця 25 десантної бригади // «34 канал», 25 січня 2015
  180. На території донецького аеропорту зникли безвісти 28 «кіборгів» — Генштаб // ТСН, 2 лютого 2015
  181. Полонені військові два дні поспіль шукають під завалами аеропорту Донецька тіла «кіборгів»
    У Донецькому аеропорту знайшли тіла десяти українських солдатів
    У донецькому аеропорту знайшли тіла ще двох загиблих військових Архівовано 24 вересень 2015 у Wayback Machine.
    ОБСЄ: у Донецькогму аеропорту знайшли тіла двох українських військових
  182. З-під руїн аеропорту Донецьк дістали тіло вбитого кіборга. 17.03.2015, 21:34
  183. Прихильники «ДНР» передали волонтерам тіла 22 військових // ВВС Україна, 27 березня 2015
  184. Шістнадцятий… Дрогобиччина втратила ще одного бійця // ДрогМедіа, 24 січня 2015 Архівовано 1 лютий 2015 у Wayback Machine.
    Як Дрогобиччина зі скорботою та пошаною зустрічала загиблого Героя (відео)
    Яцків Петро Миколайович
  185. Під час спецоперації в районі донецького аеропорту загинув військовий // «Громадське ТБ», 20 січня 2015. Архів оригіналу за 20 січень 2015. Процитовано 21 січень 2015. 
  186. Кіборг з 93-ї бригади Сергій Федчук не вижив. // facebook Юлії Смірнової, 21 січня 2015
  187. Шепетівчани провели в останню путь Андрія Молодику // Сайт міста Шепетівка, 24 січня 2015
    Хмельниччина знову попрощалася з Героями // 33 канал, 26 січня 2015 Архівовано 5 лютий 2015 у Wayback Machine.
    Панахида за героєм загиблим у зоні АТО. Молодика Андрій м. Шепетівка // ТРК «Шанс» м. Шепетівка, 31 січня 2015
    Молодика Андрій Миколайович
    Загиблих військовослужбовців 44 артилерійської бригади залишать навічно у списках підрозділів. 23/08/2015 Архівовано 20 лютий 2016 у Wayback Machine.
  188. Вчора в бою загинув 20-річний військовий з Нової Праги // «Гречка», 22 січня 2015
    Нова Прага попрощалася з 20-річним захисником Донбасу // «Перша електронна газета», 24 січня 2015 Архівовано 5 лютий 2015 у Wayback Machine.
  189. Воїн АТО з Кіровоградщини загинув за 2 дні до іменин // Перша електронна газета, 26 січня 2015. Архів оригіналу за 6 лютий 2015. Процитовано 30 січень 2015. 
  190. а б в У Костянтинівці Донецької обл. український військовий вбив трьох товаришів по службі // 112.ua, 23 січня 2015[недоступне посилання з червня 2019]
  191. «Вічна пам'ять Герою»! — на Донбасі загинув співробітник ПАТ «Миколаївобленерго» // Преступності. НЕТ, 26 січня 2015
  192. На Донбасі загинув миколаївський доброволець — у нього залишилися дружина і дворічна дочка // Преступності. НЕТ, 25 січня 2015(рос.)
    Атоян Альберт Юрійович
    Герої не вмирають // Миколаївська обласна державна адміністрація
  193. У День Соборності України в зоні АТО загину ще один запорожець // «Індустріалка», 23 січня 2015(рос.)
  194. В Горловке на блокпосту погиб кременчужанин Андрей Ильин // «Телеграфъ», 23 січня 2015
    Під Горлівкою загинув воїн 17-го батальйону // «Перша електронна газета», 24 січня 2015 Архівовано 11 лютий 2015 у Wayback Machine.
    11 лютого у Світловодську відбудеться прощання з героєм-захисником України Андрієм Ільїним // «Світловодськ», 8 лютого 2015
  195. а б в г д е ж и к л м н В Міноборони під час щоденного ранкового церемоніалу вшанували загиблих внаслідок російської збройної агресії Українських героїв
  196. 22 січня біля Донецького аеропорту загинув коростенець — майор Петренко Василь Васильович // Офіційний сайт міста Коростеня, 23 січня 2015
    Коростенці попрощалися з героєм Василем Петренком // Офіційний сайт міста Коростеня, 27 січня 2015
  197. На Київщині вшанували пам'ять героя // Сайт Міноборони України, 26 січня 2015
    Днями у зоні АТО загинув ще один герой із Баришівщини
    Сьогодні провели в останній путь військового моєї рідної частини А-1789, солдата ПОПОВИЧА Дениса Григоровича
  198. У зон АТО загинув буковинець Олександр Гарбуз // «Чернівці Таймс», 28 січня 2015
    Буковина попрощалися ще з одним героєм АТО // «Чернівецький промінь», 2 лютого 2015 Архівовано 3 лютий 2015 у Wayback Machine.
    Буковинці попрощалися із загиблим Героєм // ЧДТРК, 2 січня 2015 Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.
  199. а б в г д е ж и к л м н Знову Дніпропетровськ приймає «вантаж 200» (список) // «Дніпропетровська панорама», 27 січня 2015(рос.)
  200. В зоні АТО загинув дніпропетровський журналіст Олександр Черніков // «Інститут Масової Інформації», 28 січня 2015 Архівовано 31 січня 2015 у Wayback Machine.
    У боях за донецький аеропорт загинув дніпропетровський журналіст Олександр Черніков. Фото // «Галінфо», 28 січня 2015
    У нашій пам'яті, в наших серцях // Сайт ДНУ, 29 січня 2015
    У Дніпропетровську провели в останню путь Олександра Чернікова // «33 канал», 30 січня 2015
  201. У боях під Авдіївкою загинув молодий шахтар, який служив снайпером // «Сегодня», 30 січня 2015
  202. В зоні АТО загинув співробітник «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр Чумаченко // «0564.ua — Сайт Кривого Рога», 28 січня 2015(рос.)
    Чумаченко Олександр Миколайович трагічно загинув 22 січня 2015 року[недоступне посилання з червня 2019](рос.)
  203. В Кривом Роге 30-го и 31-го января объявлены Дни скорби // «Кривбас онлайн», 30 січня 2015 Архівовано 2 лютий 2015 у Wayback Machine.(рос.)
    30 січня — День жалоби у зв'язку із загибеллю двох криворожан (фото) // «Кривий Ріг Лайф», 31 січня 2015
  204. В Староварваровке простились с юным защитником Украины // «ОбщеЖитие», 30 січня 2015(рос.)
    Женечка, мы тебя никогда не забудем![недоступне посилання з червня 2019](рос.)
    В Краматорську відкрили меморіальну дошку загиблому під Донецьким аеропортом бійцю(рос.)
  205. Герои не умирают… // Марганецький очевидець, 28 січня 2015(рос.)
    Марганчани прощалися з Андрієм Стародубом, який загинув, захищаючи свою Батьківщину // Інформаційний портал м. Марганець, 30 січня 2015 Архівовано 2 лютий 2015 у Wayback Machine.
  206. Межівщина прощалася з героем // Сайт Межівського району, 30 січня 2015
    Кулиненко Олег Сергійович
  207. У Володарсько-Волинському районі попрощаються із 24-річним Миколою Кучером // Житомирська ОДА, 30 січня 2015 Архівовано 2 лютий 2015 у Wayback Machine.
    У рідному селі Житомирської області поховали бійця 25-ї бригади, який загинув під Авдієвкою. 01.02.2015, 09:52
  208. Сьогодні в Новомиргородському районі прощаються із загиблим «кіборгом» // «Точка доступу», 30 січня 2015
    У Новомиргородському районі прощаються з «кіборгом» Максимом Чередником // «Новини Кіровоградщини», 30 січня 2015 Архівовано 2 лютий 2015 у Wayback Machine.
    Новомиргородщина в скорботі // Новомиргородська РДА, 30 січня 2015
  209. Закарлюка Микола Володимирович // Полтавська обласна рада Архівовано 2 квітень 2015 у Wayback Machine.
    Мав прізвище козацьке, загинув, як козак… // «Зоря Полтавщини», 23 лютого 2015 Архівовано 2 квітень 2015 у Wayback Machine.
    На Полтавщині відкрили меморіальну дошку загиблому в зоні АТО // «ВПолтавіІнфо», 10 травня 2015 Архівовано 18 травень 2015 у Wayback Machine.(рос.)
  210. На Криничанщині провели в останню дорогу захисника Вітчизни Андрія Ткача // Сайт Криничанського району, 30 січня 2015
  211. а б в г Юрій Бутусов детально про загибель бійців 20-го батальйону тероборони Дніпропетровщини // «Дніпропетровська панорама», 25 січня 2015 Архівовано 28 січень 2015 у Wayback Machine.(рос.)
    Терористи захопили селище Красний Партизан (ВІДЕО) // «Преса України», 23 січня 2015
    (+18) Сюжеты о ночном бое (посёлок Красный Партизан, 23 января)
    «Наші хлопці мужньо трималися і загинули як Герої», — священик розповів про бій під Червоним Партизаном // Погляд, 28 січня 2015 Архівовано 20 травень 2015 у Wayback Machine.
    Під Красним Партизаном загинули четверо українських військових (список) // «НБН», 25 січня 2015 Архівовано 27 січень 2015 у Wayback Machine.
  212. Старший лейтенант Колісник не підняв рук, патріот бився до кінця // «Патріоти України», 26 січня 2015 Архівовано 28 січень 2015 у Wayback Machine.
    На Дніпропетровщині поховали військового, який відмовився здатися в полон // Громадське ТБ, 27 січня 2015 Архівовано 29 січень 2015 у Wayback Machine.
  213. Кривой Рог простится с Альбертом Саруханяном… // «ДніпропетровськІнфо», 27 січня 2015. Архів оригіналу за 2 квітень 2015. Процитовано 27 січень 2015. 
  214. В зоні проведення АТО загинув наш краянин Іван Альберт. Герої не вмирають! // Городоцька РДА, 26 січня 2015
    Сьогодні нас шокувала трагічна звістка
    Сьогодні тисячі краян провели в останню путь новітнього Героя — Івана Альберта // Городоцька РДА, 28 січня 2015
  215. Пирятинщина попрощалася із загиблим в АТО Андрієм Конопльовим
    Указ Президента України №424/2018 Про присвоєння А. Конопльову звання Герой України
    Президент присвоїв почесне звання Герой України старшому сержанту Андрію Конопльову посмертно. 13.12.2018, 08:24
  216. а б На Донеччині загинули двоє військовослужбовців 15-го ОГПБ з Ужгорода // Закарпаття онлайн, 25 січня 2015
  217. Унаслідок обстрілу на Донеччині загинув тальнівчанин // «Вікка», 28 січня 2015
    Черкасець Олександр Шевцов загинув, коли стримував прорив російських танків // Gazeta.ua, 28 січня 2015
  218. В зоні АТО загинув ще один боєць з Івано-Франківщини // «Стик», 26 січня 2015
    У Франківську попрощалися із загиблим у АТО старшим сержантом Сергієм Хівричем // Галицький кореспондент, 31 січня 2015
    В Івано-Франківську попрощалися із загиблим у зоні проведення АТО старшим сержантом (ФОТО). 01.02.2015 Архівовано 01.02.2015, у Wayback Machine.
  219. У Коломиї помер доброволець Руслан Свирид // «Курс», 4 лютого 2015
    Байдужість страшніша за ворожу кулю
    Боєць АТО Руслан Свирид з Коломиї помер через байдужість соціальних служб, — Ульванська Архівовано 2 квітень 2015 у Wayback Machine.
  220. У зоні АТО помер водій «швидкої» з Рівного // Рівненська ОДА, 26 січня 2015
    Військовослужбовець з Рівного загинув у зоні АТО // «ОГО», 26 січня 2015
  221. В наслідок обстрілу загинув нацгвардієць // Сайт Національної гвардії України, 24 січня 2015. Архів оригіналу за 28 січень 2015. Процитовано 24 січень 2015. 
  222. Список загиблих і поранених // ГУМВС України в Донецькій області, 24 січня 2015
  223. Минулої доби у зоні АТО загинув 23-річний «кіборг» з «93 бригади» Василь Жук // Паблік Здолбунів CITY, 25 січня 2015
    Здолбунів сумує за загинувшим воїном // «Здолбунів CITY», 26 січня 2015
    Здолбунів прийшов вклонитися перед героєм // «Здолбунів CITY», 28 січня 2015
    Хоч коли зустрінь — завжди усміхнений… // «День. Київ», 16 лютого 2015
  224. а б в г Прізвища п'ятьох загиблих під Маріуполем і Донецьком херсонців // «Херсонські факти», 27 січня 2015(рос.)
  225. Прес-служба полку Дніпро-1 інформує
    Днепропетровщина простится с самым молодым добровольцем полка «Днепр-1». Максим. 18 лет. // «Дніпропетровська панорама», 27 січня 2015 Архівовано 30 січень 2015 у Wayback Machine.(рос.)
  226. Бої під Дебальцевим. Ворог підійшов так близько, що його видно неозброєним оком // «Канал 24», 25 січня 2015
    Танкова атака на український блокпост під Дебальцевим // «Радіо Свобода», 25 січня 2015
  227. Потеря в 40-м батальоне // facebook Николай Колесник, 25 січня 2015
    У боях під Дебальцевим загинув молодий шахтар, ДТЕК тужить // «Сегодня», 27 січня 2015
    Шлях у вічність капітана Олександра Попова // Сайт Міноборони, 20 квітня 2015
  228. В Геническом районе простились с погибшим военнослужащим из Новоалексеевки (видео) // Вісті Генічеська, 30 січня 2015
  229. Знову біда. На війні загинув ще один ніжинець // «Уєздні новини», 25 січня 2015 Архівовано 3 лютий 2015 у Wayback Machine.
    Тахір Баширов: Мамо, не склалося в мене життя. Я поганий. Я уходжу. Благослови мене. // «Ніжин-сіті», 4 лютого 2015 Архівовано 8 жовтень 2017 у Wayback Machine.
  230. а б в г Из Дебальцево вывезли тела погибших бойцов (список) // «Дніпропетровська панорама», 27 січня 2015 Архівовано 28 січень 2015 у Wayback Machine.(рос.)
  231. Херсонець Михайло Шульц загинув за Україну
  232. а б в 30-та бригада вистояла під Дебальцевим, втративши 16 чоловік // «8 корпус», 28 лютого 2015
  233. В зоні АТО загинув уродженець Лохвиччини Іван Лебеденко // «Полтавщина», 27 січня 2015
    В селі Безсали відкрили меморіальну дошку в пам'ять про Лебеденка Івана Анатолійовича // Лохвицька РДА, 17 червня 2015
  234. а б Під Мар'їнкою підірвався смертник, загинув солдат і є поранені — ЗМІ // «Українська правда», 26 січня 2015
    Російський фундаменталізм… Годину назад «смертник» терористів підірвався на автомобілі на блокпосту 28 бригади в Мар'їнці // facebook Andriy Voron, 25 січня 2015
  235. В зоні АТО загинув 24-річний Сергій Бузейніков — мешканець села Захарівки // ІВ «Світловодськ», 26 січня 2015
    У Світловодському районі попрощалися з земляком // «Новини Кіровоградщини», 29 січня 2015 Архівовано 2 лютий 2015 у Wayback Machine.
  236. Загинув Ливадар Олександр Іванович // Доманівська РДА, 27 січня 2015
    Доманівщина попрощалася із загиблим на сході України Героєм Олександром Ливадаром // Миколаївська ОДА, 30 Січня 2015
  237. Бериславщина провела в останню путь Героя // Бериславська РДА, 29 січня 2015. Архів оригіналу за 2015-02-01. Процитовано 2015-02-01. 
  238. а б За минувшие сутки 28-я мехбригада потеряла убитыми четырех человек // «Думська», 26 січня 2015
    На інших напрямах за вчора і сьогодні 28-ма понесла втрати // 28 Oкрема Гвардійська Механізована Бригада, 26 січня 2015(рос.)
  239. а б У зоні АТО загинуло ще 2 закарпатців — мукачівець і виноградівець // «Мукачево.net», 26 січня 2015
  240. Під Дебальцевим загинув капітан закарпатської бригади // «Трибуна», 26 січня 2015
    На Житомирщині поховали військовослужбовця, який загинув під Дебальцевим // «Перший Житомирський», 29 січня 2015
  241. Ще один ніжинець загинув на сході // mynizhyn.com Міський портал Ніжина, 27 січня 2015
  242. Вічна Слава Героям Голосіївщини!
  243. а б в г д е ж и СРАЖЕНИЕ 25 ЯНВАРЯ НА ВЫСОТЕ 307,5 ПОД САНЖАРОВКОЙ ГЛАЗАМИ УЧАСТНИКА // «Цензор.нет», 21 червня 20015 (рос.)
  244. Виноградів у жалобі[недоступне посилання з червня 2019]
    У Виноградові попрощалися із загиблим під Дебальцевом Адальбертом Ковачем // «Мукачево.net», 2 січня 2015
    Сьогодні Виноградів попрощався з героєм АТО Адальбертом Ковачем // «Голос Карпат», 1 лютого 2015
  245. На Сході загинув житель Теребовлянщини Володимир Питак // «20 хвилин Тернопіль», 29 січня 2015
    Теребовлянщина провела в останню путь Володимира Питака // Теребовлянська РДА, 2 лютого 2015
  246. Білогірщина втратила свого героя // Білогірська РДА, 6 лютого 2015
  247. У зоні АТО загинув військовий із Закарпаття // «Голос Карпат», 10 вересня 2015
    Село Фанчиково провело в останню путь вже другого полеглого героя-односельчанина // «Голос Карпат», 16 вересня 2015
  248. У Забойках поховають безвісти зниклого бійця Андрія Капчура // «20 хвилин Тернопіль», 17 серпня 2015
    У Тернопіль привезли рештки бійця, який загинув на Донеччині ще в січні // ТСН, 18 серпня 2015
    Тернопіль зустрів героя АТО, який загинув в січні на Донеччині // «Тернополяни», 18 серпня 2015
    Капчур Андрій Володимирович (пошук)
    Тіло бійця з Тернопільщини знайшли в зоні АТО через чотири місяці після загибелі // Інформаційний простір Тернопілля, 5 жовтня 2015
  249. Бойовики не зможуть оточити Дебальцеве, — розвідник // «LB.ua», 26 січня 2015
  250. Волинь має зустріти тіло загиблого героя // «Волинські новини», 30 січня 2015
    Завтра на Волині ховатимуть військового // «Волинські Новини», 8 лютого 2015
    В Устилузі поховали героя неоголошеної війни Сергія Свища // «БУГ», 9 лютого 2015
    Устилуг попрощався із загиблим воїном-розвідником // «Волинські новини», 9 лютого 2015
    Небесний батальйон прийняв ще одного бійця з Володимирщини // «Рідне місто», 12 лютого 2015 Архівовано 2 квітень 2015 у Wayback Machine.
  251. У Великоолександрівському районі попрощалися з Героєм — захисником // Сайт Великоолександрівського району, 2 лютого 2015
    З глибоким сумом повідомляємо… // Сайт Херсонського ПСЛ, 30 січня 2015
    Мы глубоко скорбим по поводу гибели Александра Гаицкого(рос.)
    Похороны героя, Гаицкого Александра (відео)(рос.)
  252. Невідшкодовна втрата: в зоні АТО загинув кіровоградський військовий // «Акула», 28 січня 2015
    Захищаючи Україну, у бою загинув свободівець із Кіровоградщини Володимир Степанок // Сайт ВО «Свобода», 28 січня 2015
    Коли Герой не повертається з бою… // «Музейний простір», 02 січня 2015
    Кіровоград попрощався з майором Володимиром Степанком // «Новини Кіровоградщини», 30 січня 2015 Архівовано 2 лютий 2015 у Wayback Machine.
  253. 30 січня — День жалоби у зв'язку із загибеллю двох криворожан (фото) // «Кривий Ріг Лайф», 31 січня 2015
  254. Командир 13-го аеромобільного батальйону житомирської бригади про загиблого Віталія Мазура: Це дуже велика втрата // Житомир.info, 28 січня 2015
    У Житомирі попрощалися зі старшиною Віталієм Мазуром // 0412.ua — Сайт города Житомира, 28 січня 2015
  255. Біля Донецького аеропорту загинув боєць із Золотоніщини // «Вікка», 27 січня 2015
    Золотоніський «кіборг» служив за контрактом ще з 2013 року // «Вікка», 27 січня 2015
    У Плешканях попрощалися з 23-річним десантником // «Вікка», 30 січня 2015
  256. Антитерористична операція забрала життя нашого земляка-Михайла Рачка // Офіційний сайт Хмільницької РДА, 29 січня 2015 Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine.
    Три дні поспіль на Вінниччині — панахиди за героями АТО // VIN, 31 січня 2015
  257. Вчора під час мінометного обстрілу загинув полтавський кіборг Денис Сенюк. Світла пам'ять герою… // «Останній бастіон», 27 січня 2015
    Сьогодні вічний спокій знайде полтавський «кіборг» // 0532.ua — Сайт города Полтавы, 29 січня 2015
    Війна забрала життя ще одного полтавця // ТРК «Лтава», 28 січня 2015
    погиб наш друг, который стоял с ребятами из нашего бата на Карачуне с мая месяца…(рос.)
    Синюк Денис Сергійович // Полтавська облрада Архівовано 17 жовтень 2017 у Wayback Machine.
  258. У День суму 30 січня чернігівці проведуть Героя в останню путь // «Біла Хата», 29 січня 2015 Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine.
    У Чернігові попрощалися з десантником Олександром Білокуровим // ТСН, 30 січня 2015
    Минає дев'ять днів, як загинув на Донбасі десантник із Чернігівщини // ЧернігівІнфо, 5 лютого 2015 Архівовано 5 лютий 2015 у Wayback Machine.
  259. У Житомирській області поховали капітана Закарпатської гірсько-піхотної бригади // Житомир.info, 1 лютого 2015
    Житомиряни навколішки проводжали загиблого на Донбасі снайпера-добровольця // Житомир.info, 29 січня 2015
  260. Сьогодні Кременчук прощається з загиблим Анатолієм Білоусом // «Полтава Сьогодні», 31 січня 2015
    Віктор Калашник вручив ордени рідним двох загиблих кременчуцьких Героїв. 23.06.2015
  261. У зоні АТО загинув 40-річний Володимир Чеславський // «20 хвилин Тернопіль», 29 січня 2015
    У Підволочиську відбулася панахида за загиблим Володимиром Чеславським // Підволочиська РДА, 30 січня 2015
    На Тернопільщину привезли тіло В. Чеславського // Телеканал ІНТБ, 31 січня 2015 Архівовано 25 березень 2016 у Wayback Machine.
  262. Вічна пам'ять // «Срібнянщина», 28 січня 2015
    Герої не вмирають // Срібнянська РДА, 29 січня 2015
  263. І знову втрати для Закарпаття… // Uzhgorod.in, 27 січня 2015
    Вчора під Дебальцевом загинув ще один ужгородець // «Карпатський об'єктив», 28 січня 2015 Архівовано 3 лютого 2015 у Wayback Machine.
    Анатолія Голика проведуть в останню путь на Ужгородщині… // Uzhgorod.in, 17 лютого 2015
  264. Погиб в бою под Мариуполем. Район похоронил Героя // ТРК «Атлант», 29 січня 2015 Архівовано 3 лютий 2015 у Wayback Machine.(рос.)
  265. В зоні АТО загинув боєць 40 батальйону Віктор Войцеховський // «Перший Криворізький», 28 січня 2015(рос.)
  266. На Сході загинув рожищанин // Рожищенська РДА, 29 січня 2015
    Рожище прощалося з Героєм // Волинські новини, 30 січня 2015
    Останній дзвінок і останній дзвоник Олександра Плоцедима // ВIСНИК, 5 лютого 2015
  267. Від ран, одержаних в бою, помер ротний Залізної бригади Олександр Пащенко з Яворова // ЗІК, 01 лютого 2015
    Пащенко Олександр // Чернігівська ОДА
  268. Кіборг Ігор Римар відійшов у вічність // «20 хвилин Тернопіль», 28 січня 2015
    «Кіборг» Ігор Римар залишився без гортані, без щелепи і без руки… 2 фото // «Спротив», 22 січня 2015
  269. Кравчик Євгеній Віталійович
  270. а б Під час артдуелі під Гранітним загинули двоє «азовців» // «5 канал», 28 січня 2015
    Вчора, 28 січня, … загинули два наших побратими Бізон та Вальтер // «АЗОВ» полк особливого призначення, 29 січня 2015
    Прощання з Бізоном і Вальтером // Полк «Азов», 1 лютого 2015
  271. Загинув доброволець з Волині // «Під прицілом», 28 січня 2015
    Герої Сумщини: під час перестрілки під Маріуполем загинув конотоп'янин // «Панорама», 29 січня 2015
    Під Маріуполем загинув конотоп'янин з позивним «Бізон» // Данкор, 28 січня 2015(рос.)
    Прощання з Героєм Конопщини Анатолієм Шульгою (Відео) // KONOTOP5.COM, 2 лютого 2015 Архівовано 3 лютий 2015 у Wayback Machine.
  272. В Киеве на Майдане попрощались с бойцами батальона «Азов» // КП в Україні, 2 лютого 2015
  273. В зоні АТО загинув криворіжанин Анатолій Бокал // «Перший Криворізький», 28 січня 2015(рос.)
    Сегодня простятся с бойцом 40 батальона Анатолием Бокалом, погибшим в зоне АТО // 0564.ua — Сайт Кривого Рога, 4 лютого 2015(рос.)
    Бакал Анатолій Іванович
  274. Тернопіль втратив в АТО Дмитра Заплітного // «20 хвилин Тернопіль», 30 січня 2015
    У Тернополі оголошено три дні жалоби // Тернопільська міськрада, 2 лютого 2015
    Тернопілля: бійця 128 гірсько-піхотної бригади поховають у рідному селі // «7 днів», 3 лютого 2015
  275. За добу загинули 5 військових, 29 — поранено
  276. У Гадяцькому районі попрощалися із загиблим у зоні АТО бійцем // Новини Гадяча, 4 лютого 2015
    Пономаренко Руслан Миколайович // Полтавська обласна рада Архівовано 2 квітень 2015 у Wayback Machine.
    Пономаренко Руслан Миколайович // Книга пам'яті
  277. а б в г д е ж и Офіційний список загиблих під Вуглегірськом, безвісти зниклих та полонених // ІП «Чернігів Інфо», 5 лютого 2015. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 10 березень 2015. 
  278. а б в г д О погибших Героях 13-го батальона // Портал Чернігова, 2 лютого 2015(рос.)
  279. Наш герой — Ігор Анатолійович Буйновський // «Барометр Южноукраїнська», 29 січня 2015 Архівовано 3 лютий 2015 у Wayback Machine.(рос.)
    В АТО геройські загинув воїн з Южноукраїнська Ігор Буйновський // «Барометр Южноукраїнська», 28 січня 2015 Архівовано 3 лютий 2015 у Wayback Machine.(рос.)
    Колектив Южно-української АЕС попрощався з Ігорем Буйновським // Сайт ДП НАЕК «Енергоатом», 28 травня 2015 Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine.
  280. Він віддав своє життя заради нас // «Херсонцы», 28 вересня 2015
  281. Соломаха Олег // Чернігівська ОДА
    И снова хоронят наших // Портал Чернігова, 27 лютого 2015(рос.)
  282. Андруcенко Сергій Олександрович
    Рідні загиблого бійця з Житомирського району про земельну ділянку: Землемір сказав, що мертвому земля не потрібна
  283. Мати на відео впізнала вбитого сина, бійця 13 батальйону, але у офіційних списках загиблих він не значиться // «Чернiгiвщина», 16 лютого 2015
    Бригинець Олександр // Чернігівська ОДА
    У день, коли впізнавали у морзі Сашу Бригинця, зламався прапор // Gorod.cn.ua, 10 квітня 2015
  284. Капітан Загородній: Якби всі воювали, не здали б Вуглегірськ
  285. «Год отвоевал — ни царапины». Под Дебальцево погиб боец 13 батальона черниговец Андрей Лебедев // «Городской сайт Чернигова», 12 березня 2015(рос.)
    Лебедев Андрей Владимирович (пошук)(рос.)
    Вуглегірська голгофа чернігівця // Михайло Жерохов на ЧЕline, 23.01.2017
    Бійця Андрія Лебедєва поховають на рідній землі. Цього дня Чернігів буде у жалобі // Чернігівська ОДА, 24.04.2018
    У Чернігові попрощалися з воїном Андрієм Лебедєвим
    Жалоба в Чернігові: у місті перепоховали бійця "Вовка", який загинув у полоні
    У Чернігові проводжають в останню путь загиблого бійця АТО
  286. Героя АТО з Рівненщини знайшли серед загиблих за аналізом ДНК. 22.06.2015, 20:06
    Бійця АТО Андрія Мельника перепоховали у його рідному селі Олександрія, Рівненського району (ВІДЕО). 25.06.2015
  287. У районі Житомирської області у зв'язку з похованням військовослужбовця оголосили День жалоби // Житомир.info, 20 червня 2015
    Барановський Василий Владимирович (пошук)(рос.)
    Допоможіть, будь ласка, знайти бійця! Архівовано 20 червень 2015 у Wayback Machine.
    20 червня на Малинщині поховали героя АТО Василя Баранівського // «ІнфоМалин», 21 червня 2015
    УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №58/2017 "Про відзначення державними нагородами України"
  288. Качкалда Микола Миколайович
  289. Шахрай Олександр Васильович
    Шахрай Олександр Василійович (пошук)
    На Житомирщині поховали бійця 30-ї бригади, якого шукали понад 7 місяців // «20 хвилин», 9 листопада 2015
    У Левкові Житомирського р-ну попрощалися із загиблим танкістом 30-ї механізованої Новоград-Волинської бригади Олександром Шахраєм // vk.com, 10 листопада 2015
  290. Гарбарчук Тарас Анатолійович
    Гарбарчук Тарас Анатолійович // Гощанська ЦСПШБ, 17 лютого 2016
    Пам'ятаймо героїв Гощанщини. Тарас Гарбарчук // Гощанська РДА
  291. Хоречко Микола Степанович
  292. Вуглегірськ: його звали «Мажор» і він загинув героєм на очах своїх підлеглих // «Патріоти України», 31 січня 2015 Архівовано 31 січень 2015 у Wayback Machine.
    Автобіографія Івана Ступака — кандидата в народні депутати України
    Просто не Віриться! (фото)
    Фастів попрощався з Іваном Ступаком — фотозвіт+відео // Фастівський блог, 4 лютого 2015
  293. Військовий ремонтник з-під Харкова загинув під Щастям. Ховати прийшло все село // Газета «СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ», 4 лютого 2015
  294. У боях неподалік донецького аеропорту загинув наш побратим // Сайт УНСО, 4 лютого 2015
    На Львівщині проводжають в останню путь 32-річного бійця Сергія Карабіна // ЗІК, 4 лютого 2015
    Навіки в пантеоні слави
  295. Тисячі долинчан сьогодні прощались із загиблим в АТО земляком Іваном Яковенком // «Новини Кіровоградщини», 3 лютого 2015. Архів оригіналу за 6 лютий 2015. Процитовано 6 лютий 2015. 
  296. 30 січня, від тяжких поранень, у лікарні помер наш земляк // Паблік в Василькове/Васильков/Васильків/Vasilkov, 1 лютого 2015
    рощання з Лістровим Олександром Михайловичем
  297. В АТО загинув офіцер з Броварів // «Тиждень Бровари», 27 лютого 2015 Архівовано 15 березень 2016 у Wayback Machine.
    Під Києвом попрощалися з офіцером батальйону «Київська Русь» // ТСН, 28 лютого 2015
    БРОВАРИ. Жителі Броварщини провели у вічність воїна АТО // УПЦ Бориспільська Єпархія, 1 березня 2015
    Вічна слава! Броварчани провели в останню путь трьох Героїв // Маєш право знати, 2 березня 2015
    Ігор Завірюхін. Майор ГРУ СССР // ФБ Євген Карась, 3 жовтня 2015
  298. Під Дебальцевим загинув наший земляк-танкіст // «Хроніки міста Обухова», 3 лютого 2015
    Надія є: можливо земляк з «Київської Русі» живий // «Хроніки міста Обухова», 12 лютого 2015
    Загиблого земляка ідентифікували по ДНК // «Хроніки міста Обухова», 30 квітня 2015
    В Обухові попрощалися із бійцем 25-го батальйону «Київська Русь» // «5 канал», 1 травня 2015
  299. Під Маріуполем вибухнув міномет українських бійців: дві людини загинули, шестеро поранені // «Злочинності. НІ», 30 січня 2015
  300. У 25 ВДВ в углегорську 2-200
  301. Під Дебальцевим загинув ще один закарпатець — Олександр Тербан // Мукачево.Net, 30 січня 2015
    Тербан Олександр Васильович
  302. У боях загинув розвідник з Черкас // «Про Головне», 31 січня 2015[недоступне посилання з травня 2019]
    У неділю в Черкасах поховають бійця, який загинув ще наприкінці січня // «Вікка», 13 березня 2014
    Черкащани попрощалися із своїм героєм // «ПроЧерк», 15 березня 2015
    У Черкасах попрощалися з бійцем, загиблим під Дебальцевим (відео) // «Громадське ТБ», 15 березня 2015 Архівовано 8 грудень 2015 у Wayback Machine.
  303. Згурівщина в траурі: під Дебальцеве загинув воїн з Усівки Руслан Тимченко // «Згурівська Правда», 6 лютого 2015
  304. В Запорожской области похоронят бойца, погибшего под Дебальцево // «Індустріалка», 7 лютого 2015(рос.)
    У Запоріжжі попрощалися з Сергієм Марьєнком // ТСН, 8 лютого 2015
  305. Яким він був. Герой з Волині, що загинув за Україну // «Під прицілом», 12 лютого 2015
  306. а б Серце розривається — за останні три дні ще троє загиблих Героїв… // facebook Кияни в АТО, 3 лютого 2015
  307. Загиблі в АТО Дніпровчани // Офіційний портал Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
  308. У зоні АТО загинув 26-річний військовослужбовець з Хмельниччини // НГП, 1 лютого 2015
    На Луганщині у результаті розриву снаряду загинув доброволець з Новоушицького району // «Є», 2 Лютого 2015 Архівовано 30 вересень 2015 у Wayback Machine.
    Схилімо голови перед героями // Подільські вісті, 12 лютого 2015
  309. Онопрієнко Олександр // Чернігівська ОДА
  310. Чернігів поховав І.Томилка, який загинув під Вуглегірськом // «5 канал», 15 березня 2015
    Томилко Иван Николаевич (пошук)(рос.)
    Томилко Іван // Чернігівська ОДА
    Чернігів попрощався з Іваном Томилком, бійцем 13 батальйону // ПіК, 16 березня 2015
  311. Віталія Колесника сестра впізнала за татуюванням // «Городской сайт Чернигова», 19 березня 2015
    Колесник Віталій // Чернігівська ОДА
  312. «Год отвоевал — ни царапины». Чернігівці провели в останню путь Сергія Харитонова // «Високий вал», 3 квітня 2015
    Чернігівці на колінах провели в останню путь загиблого під Вуглегірськом Сергія Харитонова. 03.04.2015
    Харитонов Сергій // Чернігівська ОДА
    Харитонов Сергей Николаевич (пошук)(рос.)
  313. Старченко Павло // Чернігівська ОДА
    Поховали Павла Старченка // ТРА «Новий Чернігів», 9 квітня 2015 Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine.
  314. Завтра жители Камышан проведут в последний путь погибшего под Дебальцево героя // Херсон онлайн, 9 лютого 2015(рос.)
    30 января под Дебальцево погиб мой брат Марченко Алексей Викторович // Харків Форум, 4 лютого 2015(рос.)
    На табличці під час поховання зазначена дата смерті 31 січня 2015 року
  315. У Славутському районі поховають 46-річного бійця АТО, який загинув понад півроку тому // «Є», 22 вересня 2015 Архівовано 25 вересень 2015 у Wayback Machine.
    На Славутчині, стоячи на колінах, провели в останню дорогу бійця АТО Юрія Ковальчука // «Є», 27 вересня 2015 Архівовано 7 березень 2017 у Wayback Machine.
    Ковальчук Юрий Анатольевич (пошук)(рос.)
  316. а б Внаслідок обстрілу Щастя загинули двоє бійців «Айдару» — комроти // Громадське ТБ, 31 січня 2015 Архівовано 3 лютий 2015 у Wayback Machine.
    Під час обстрілу ТЕС загинули двоє захисників Щастя // «Укрінформ», 1 лютого 2015 Архівовано 1 жовтень 2015 у Wayback Machine.
    Снова груз 200 — Немец и Диджей. // facebook Новости «Айдар», 31 січня 2015 (рос.)
  317. Эти фото были сделаны в первые дни существования бат. «АЙДАР»! // facebook Володимира Косолапова, 31 січня 2015 (рос.)
    У Щасті загинув катеринопільський Німець (фото, відео) // «Про ВСЕ», 1 лютого 2015
  318. Боєць Небесного Батальйону Жеребило Вадим Володимирович
    Мена попрощалась з 21-річним солдатом, що загинув у Щасті. Фото // «Час Чернігівський», 4 лютого 2015 Архівовано 4 лютий 2015 у Wayback Machine.
    «Прийде час, і вони прозріють» 3 лютого Менщина прощалася із загиблим героєм Вадимом Жеребилом // «Менщина», 4 лютого 2015
  319. Внаслідок вчорашнього обстрілу Щастя загинули троє бійців // «Громадське», 01 лютого 2015. Архів оригіналу за 3 лютий 2015. Процитовано 2 лютий 2015. 
  320. На фронті загинув ще один боєць із Рівненщини // TakeInfo.net Новини Рівного, 2 лютого 2015
  321. У запеклих боях за Дебальцеве загинув Олександр Черепаха із Тростянеччини // Vlasno.info, 25 лютого 2015
    На колінах, зі сльозами на очах та болем у душі сьогодні Тростянеччина зустрічала свого героя! // Тростянецька РДА, 27 лютого 2015[недоступне посилання з червня 2019]
    44-річного бійця 128-ї бригади Олександра Черепаху поховали 28 лютого у Скибенцях Тростянецького району // 33-й канал, 4 березня 2015 Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine.
  322. В АТО загинув боєць з Тернопільщини Володимир Дідух // «20 хвилин-Тернопіль», 5 лютого 2015
  323. Двоє військових загинули біля селища Кам'янка в районі Дебальцевого // «LB.ua», 31 січня 2015
    Брат казав, що в Щасті нарешті зустрів своє щастя // «20 хвилин-Тернопіль», 13 лютого 2015
  324. Під Дебальцевим загинув гірський піхотинець з Ізяславського району // «Є», 2 Лютого 2015 Архівовано 3 лютий 2015 у Wayback Machine.
    На Ізяславщині провели в останню путь 22-річного героя АТО Олега Довгого // Тижневик «Партнер», 27 лютого 2015 Архівовано 2 квітень 2015 у Wayback Machine.
  325. Обласна влада висловлює щирі співчуття з приводу загибелі трьох прикарпатців, які брали участь АТО // івано-Франківська ОДА, 4 лютого 2015
    Прошак Андрей Васильевич(рос.)
    На Прикарпатті мама шукає сина… // «Фіртка», 16 лютого 2015
    Знайшли тіло загиблого під Дебальцевим франківця Андрія Прошака — мати їде на опізнання // «Курс», 26 лютого 2015
    Сьогодні в Івано-Франківськ доставять загиблого Андрія Прошака // «Курс», 28 лютого 2015
  326. Григоришин Михайло Васильович[недоступне посилання з травня 2019]
    Я звертаюсь до Вас по допомогу, яка необхідна! Архівовано 27 лютий 2015 у Wayback Machine.
    Інформація про загибель Михайла Григоришина з села Панівці не підтверджена
  327. В зоні АТО загинув 24-річний боєць з Тернопільщини // «Інфопростір Тернополя», 15 квітня 2015
    Тернопільщина прощається із загиблим бійцем Михайлом Григоришиним // ТСН, 17 квітня 2015
    // TV-4, 17 квітня 2015 Архівовано 25 квітень 2015 у Wayback Machine.
    Тернополяни зустріли загиблого в АТО Михайла Григоришина // «20 хвилин Тернопіль», 17 квітня 2015
    Із загиблим біля Дебальцевого бійцем АТО попрощалися на Тернопільщині // «5 канал», 20 квітня 2015
  328. Нужна помощь в поиске человека в зоне АТО! // Анонс Закарпаття, 15 лютого 2015 Архівовано 27 лютий 2015 у Wayback Machine.(рос.)
    Матусевич Сергій Андрійович(рос.)
    Історія одного солдата // «Час Київщини», 12 червня 2014
  329. а б Гірке відлуння Дебальцевого // «Громадський ревізор», 26 лютого 2015
    Під Дебальцево загинуло ще двоє броварчан: обоє з батальйону «Київська Русь» // «Згурівська правда», 27 лютого 2015
    Сотні броварчан вшанували загиблих земляків «Громадський ревізор», 26 лютого 2015
    [http://pravo-znaty.org.ua/tila-poleglih-brovarskih-voyiniv-sergiya-moskalenka-ta-arkadiya-goluba-povernuli-dodomu-fotoreportazh/ Тіла полеглих броварських воїнів Сергія Москаленка та Аркадія Голуба повернули додому — ФОТОРЕПОРТАЖ // «Маєш право знати», 27 лютого 2015
  330. Голуб Аркадій Юрійович («Броня»)
    Вічна пам'ять і слава Героям — історія Аркадія Голуба // «At Brovary»
  331. Москаленко Сергій Миколайович («Рижий»)
    Шляхами Героїв. Історія Сергія Москаленка // «At Brovary»
  332. На війні загинув сільський голова с. Косарі Василь Воропай // «Про головне», 1 лютого 2015[недоступне посилання з червня 2019]
    У селі Косарі попрощалися із сільським головою, що загинув на війні (фото) // Про Головне, 4 лютого 2015[недоступне посилання з червня 2019]
  333. На Донеччині загинув молодий чигиринець Павло Антоненко // «Про головне», 1 лютого 2015 Архівовано 18 липень 2015 у Wayback Machine.
    Антоненко Павло Леонідович
  334. Пономаренко Микола // Чернігівська ОДА
    Пономаренко Микола Миколайович // Книга пам'яті
    Корюківщина зустріла загиблого героя // Корюківська РДА, 4 лютого 2015
    Герої не вмирають! // «Крюківка наше місто», 4 лютого 2015
  335. Він захищав Україну… // «Український лісовод», 6 лютого 2015
  336. 31.01.15 при виконаннI бойового завдання загинув Святослав Дмитрiв // facebook Олександр Буйволюк, 2 лютого 2015
  337. Чернігів провів у останню путь Євгена Кравченка // «Високий вал», 5 лютого 2015 Архівовано 7 лютий 2015 у Wayback Machine.
    Кравченко Євгеній // Чернігівська ОДА
  338. Башняк Роман Васильович
    На Тячівщині під іменем Романа Козичка поховали солдата з 30-ї бригади, що поліг у російсько-українській війні. 20.07.2015
    Погребищани провели в останню путь героя-офіцера, мешканця с. Новофастів Романа Башняка. 24.07.2015 Архівовано 30.09.2015, у Wayback Machine.
  339. Світловодськ попрощався з Олександром Лимарем // «Світловодськ», 29 липня 2015
  340. Пропал без вести // «Комиссия по делам военнопленных МО ДНР», 17 червня 2015
    Батурин Александр Валентинович // «Всеукраинский портал поиска пропавших без вести»
    Президент відзначив нагородами 92 загиблих та 46 поранених у боях на Донбасі військових ЗС України // «Міністерство оборони України», 23 вересня 2015
  341. Хмельниччина оплакує ще трьох Героїв // «33 канал», 27 лютого 2015 Архівовано 30 березень 2015 у Wayback Machine.
    На Хмельниччині попрощалися із бійцем, який загинув на Луганщині // «Ексклюзив», 3 березня 2015 Архівовано 2 квітень 2015 у Wayback Machine.
    Чемеровеччина прощалася із загиблим бійцем АТО // Чемеровецька райрада, 29 лютого 2015 Архівовано 2 квітень 2015 у Wayback Machine.
  342. Красилівщина попрощалася з жителем с. Мовчани, воїном-добровольцем Садовцем Віктором Анатолійовичем // Красилівська районна рада, 22 травня 2015
    На Хмельниччині поховали бійця 30 механізованої бригади // «33 канал», 26 травня 2015 Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine.
  343. а б в г Під Вуглегірськом загинуло четверо бійців «Донбасу», у Семенченка — контузія // «Тиждень», 1 лютого 2015
    Бой под Углегорском: Как это было на самом деле — история Семена Семенченко // «112», 4 лютого 2015
    Вічна пам'ять загиблим героям! // Національна гвардія України, 2 лютого 2015 Архівовано 2 лютий 2015 у Wayback Machine.(рос.)
  344. Харків 5 лютого в скорботі двічі // Паблік Батальон теробороны Донецкой области «Донбасс», 7 лютого 2015
  345. В Зоні АТО загинув криворіжець Сергій Бєляєв. Завтра відбудеться похорон бійця // NewsMir.info, 4 лютого 2015. Архів оригіналу за 6 лютий 2015. Процитовано 5 лютий 2015. 
  346. Трагічна звістка з фронту // «Лебедин Прес», 3 лютого 2015
    Лебединці попрощалися з Героєм АТО // «Лебедин Прес», 4 лютого 2015