Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (24 серпня — 31 серпня 2014)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні 24 серпня - 31 серпня 2014 року. 24 серпня 2014 року стало датою масованого вторгнення регулярних підрозділів Збройних сил РФ в район Іловайська.

Список загиблих 24 серпня - 31 серпня 2014 року[ред. | ред. код]

Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по батькові
Про особу Дата смерті Обставини смерті

24 — 31 серпня[ред. | ред. код]

882 «Shtorm» battalion.jpg Україна Рудніцький Вадим Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-02-1010 лютого 1978, народився в Естонії, потім з батьками переїхав до с. Привітів Житомирська область. Рядовий міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Протягом чотирьох років брав участь у миротворчих операціях на території колишньої Югославії. Залишилися дружина та 8-річна донька. 02014-08-2424 серпня 2014 Загинув під час артилерійського обстрілу терористами блокпосту українських сил поблизу смт Георгіївка під Луганськом.[1][2]
883 «Shtorm» battalion.jpg Україна Петрівський Степан Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-06-2020 червня 1992, Сушиця Старосамбірський район Львівська область. Рядовий міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Проходив службу в десантних військах, потім навчався на геологічному факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка. Коли оголосили першу хвилю мобілізації, пішов добровольцем на війну. Під час відпустки Степан встиг скласти державний іспит у університеті, отримати диплом бакалавра і скласти вступний іспит на шостий курс, потім знову повернувся на фронт. Залишилась мати, брат-близнюк та ще один молодший брат. 02014-08-2424 серпня 2014 Загинув під час артилерійського обстрілу терористами блокпосту українських сил поблизу смт Георгіївка під Луганськом.[1][3]
884 Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Україна Позивний «Душман» Луганська область. Чотовий партизанського загону, ветеран-«афганець». В зоні АТО був розвідником, надавав військовим інформацію про базу терористів у Краснодоні та пересування колони російської бронетехніки. 02014-08-2424 серпня 2014 Загинув у боєзіткненні із загоном російських спецпризначенців поблизу Краснодона (Луганська область). Про загибель патріота повідомив луганський громадський активіст Дмитро Снєгирьов.[4]
885 51 OMBr ZSU.png Україна Данилевич Роман Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-11-1010 листопада 1980, Облапи Ковельський район Волинська область. Солдат, оператор-топогеодезист 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-2424 серпня 2014 Загинув у результаті ураження осколком снаряду у боях за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Старобешеве.[5]
886 Емблема ГУМВС України в Луганській області.png Україна Юлдашев Темур Дамірович
(Позивний «Тренер»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-03-1111 березня 1969, Луганськ. Старший прапорщик міліції, командир спецбатальйону патрульної служби міліції «Темур». Професійний військовий, до 1990 року служив в Угорщині, після повернення оселився у Луганську. Звільнився із ЗСУ у 2008 році. Громадський діяч, спортсмен і тренер, майстер спорту міжнародного класу з пауер-ліфтингу. На початку подій на сході зібрав батальйон добровольців з Луганщини для захисту держави, потрапив у полон до російських бойовиків, які тримали його в будівлі СБУ в Луганську. Після 35 днів полону, 15 червня Темуру вдалося втекти і він продовжив воювати за незалежність і соборність України.[6] Залишилось четверо дітей. 02014-08-2424 серпня 2014 Загинув від кулі снайпера в бою за висоту Савур-могила.[7] Коли основні сили української армії вже відступили, на Савур-Могилі залишились в оточенні бійці, у яких не було наказу на відхід. 24 серпня до них прорвалась машина, щоб евакуювати поранених, у тому числі Темура Юлдашева з пораненням і Івана Журавльова з контузією. Машина була захоплена російськими бойовиками, і вони вбили всіх поранених.[8] Івана Журавльова, який підняв український прапор над Слов'янськом, бойовики вирішили забрати в полон, де його катували і допитували. Через кілька тижнів він вийшов на зв'язок, потім був звільнений за обміном.[9] Тіло Темура Юлдашева було ідентифіковане у березні 2015 року.[10] Поховали воїна 26 травня 2015 року у Києві на Алеї військових героїв Лук'янівського кладовища.[11]
887 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Самойлов Віктор Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-05-2424 травня 1969, Новопокровка (Солонянський район) Дніпропетровська область. Старший сержант, головний сержант взводу 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади. 02014-08-2424 серпня 2014 Під час евакуації поранених з кургану Савур-могила, машину було двічі обстріляно, вона перевернулась і була захоплена російськими бойовиками поблизу с. Петрівське (Шахтарський район). Віктора та інших поранених вони вбили. Про це розповів Іван Журавльов, якого бойовики забрали у полон. Група, що була направлена на пошук загиблих, не змогла знайти тіла. Офіційно Віктор вважається зниклим безвісти.[12] Тіло ексгумоване у безіменній могилі на околиці Петрівського 01.10.2014, упізнаний за експертизою ДНК. Похований 19.03.2015 в смт Солоне[13].
888 3-й окремий полк спеціального призначення.svg Україна Яремчук Олександр Олександрович 01989-03-2020 березня 1989, Добровеличківка Кіровоградська область. Молодший сержант, військовослужбовець 1-ї роти 1-го батальйону 3-го окремого полку спеціального призначення (Кропивницький). Вчитель історії за освітою. 2010 року підписав контракт на військову службу. Залишилися батьки і сестра. 02014-08-2424 серпня 2014 Спецпризначенці на пікапі Mitsubishi L200 забрали поранених з кургану Савур-могила. Біля мосту на виїзді з села Петрівське (Шахтарський район) Донецької області машину було двічі обстріляно, вона перевернулась і була захоплена російськими бойовиками, які вбили поранених. Група, що була направлена на пошук загиблих, не змогла знайти тіла. Разом зі зниклими Темуром Юлдашевим та Віктором Самойловим був і Олександр Яремчук. Їх тіла знайшли в одній могилі біля села Петрівське. Мати Олександра не визнає сина загиблим навіть після експертизи ДНК і наполягає на повторній експертизі. Тіло захоронене на Кушугумському кладовищі[14]
889 30-а механізована бригада.png Україна Заєць Олексій Євгенович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01981-03-1313 березня 1981, Андрушівка Житомирська область. Майор, заступник начальника штабу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишились дружина та двоє маленьких дітей. 02014-08-2424 серпня 2014 Загинув під час обстрілу опорного пункту бригади поблизу с. Червона Поляна (Антрацитівський район) Луганської області. Похований 28 серпня в рідному місті.[15]
890 30-а механізована бригада.png Україна Яцковець Петро Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-06-2626 червня 1971, Остапи Лугинський район Житомирська область. Старшина, командир бойвої машини — командир відділення 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив Житомирський сільгосптехнікум за спеціальністю зоотехніка. Після строкової служби в армії працював на фермі трактористом, потім зоотехніком. Встиг змінити багато місць роботи і професій. Знову до армії потрапив під час першої хвилі мобілізації у квітні 2014 року. Залишились дружина та п'ятеро дітей, наймолодшому сину 3 роки. 02014-08-2424 серпня 2014 Загинув під час обстрілу опорного пункту бригади поблизу с. Червона Поляна (Антрацитівський район) Луганської області. Похований 27 серпня в рідному селі.[16]
891 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Саражан В'ячеслав Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-02-2525 лютого 1980, Миколаїв. Підполковник, командир батальйону Миколаївського полку охорони громадського порядку Національної гвардії України, в/ч 3039 (Миколаїв). 2002 року закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України, проходив службу на офіцерських посадах у внутрішніх військах МВС та Національній гвардії. У першій ротації вирушив у складі зведеного підрозділу НГУ в зону АТО. Брав участь в боях поблизу Савур-могили, Успенки. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, син і донька. Дружина В'ячеслава з листопада 2015 року служить у Миколаївському полку НГУ, старший солдат. 02014-08-2424 серпня 2014 Близько 18:30 колона підрозділу НГУ потрапила у засідку біля смт Войковський (Амвросіївський район Донецька область). В ході бою підполковник Саражан був поранений в руку і ногу, він залишився прикривати відхід групи та зник безвісти. У травні 2016 року ідентифікований за експертизою ДНК серед тіл, доставлених до моргу м. Запоріжжя. Поховання 30 серпня 2016 року в Миколаєві.[17]
892 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Смирнов Юрій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-03-066 березня 1981, Миколаїв. Солдат, стрілець Миколаївського полку охорони громадського порядку Національної гвардії України, в/ч 3039 (Миколаїв). 02014-08-2424 серпня 2014 Колона підрозділу НГУ потрапила у засідку біля смт Войковський (Амвросіївський район Донецька область). Юрій одним із перших зорієнтувався, зайняв позицію та вогнем прикрив перегрупування підрозділу. Напад переважаючих сил противника було відбито. Після бою товариші знайшли обгоріле тіло солдата. Похований на Мішковському кладовищі Миколаєва.[18]
893 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Добровольський Сергій Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-10-011 жовтня 1984, Олександрія Кіровоградська область. Старший прапорщик, старшина РБМТЗ 23-ї окремої бригади Національної гвардії України, в/ч 3033 (Запоріжжя). Після строкової служби в армії обрав професію військового, служив на кораблі «Донбас», підводному човні, а в останні роки у військовій частині № 3033. Залишилися мати і молодший брат в Олександрії, дружина та донька у Запоріжжі. 02014-08-2424 серпня 2014 Під час передислокації бійці потрапили під обстріл російських збройних формувань у полі поблизу села Новоіванівка (Амвросіївський район) Донецької області. Тіла загиблих українських бійців місцеві жителі поховали неподалік села. Волонтери ГО «Народна пам'ять» провели ексгумацію і вивезли останки із зони АТО. Сергія ідентифікували за експертизою ДНК. 28 березня 2015 року воїна поховали на Алеї Слави міського військового кладовища Олександрії.[19]
894 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Грязнов Борис Олегович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-02-2727 лютого 1985, Запоріжжя. Прапорщик, начальник військового наряду 2 відділення 1 спеціального патрульного взводу спеціальної патрульної роти 1-го батальйону спецпризначення 23-ї окремої бригади Національної гвардії України, в/ч 3033 (Запоріжжя). 02014-08-2424 серпня 2014 Під час передислокації колона потрапила під обстріл російських збройних формувань у полі поблизу села Новоіванівка (Амвросіївський район) Донецької області. Тіла загиблих українських бійців місцеві жителі поховали неподалік села. У березні 2015 року волонтери ГО «Народна пам'ять» провели ексгумацію і вивезли останки із зони АТО. Бориса ідентифікували за експертизою ДНК. 20 червня 2015 року воїна поховали на Правобережному цвинтарі міста Запоріжжя.[20]
895 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Баранов Максим Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-07-3030 липня 1992, Сиваське Новотроїцький район Херсонська область. Старший сержант, інструктор кінологічної групи 16-го окремого батальйону Національної гвардії України, в/ч 3056 (Херсон). Залишилися мати, дружина та півторарічний син. 02014-08-2424 серпня 2014 Останній раз виходив на зв'язок на день Незалежності, 24 серпня, був в Амвросіївському районі Донецької області. Довгий час перебував у списках зниклих. Знайдений у Запоріжжі серед загиблих за результатами експертизи ДНК. 27 лютого 2015 року в смт Сиваське Максима провели в останню путь.[21]
896 93-я механізована бригада.png Україна Дрьомін Ярослав Павлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-12-2626 грудня 1986, Хащувате Гайворонський район Кіровоградська область. Солдат, стрілець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Закінчив Гайворонський машинобудівний технікум, де отримав професію техніка-механіка. Служив в Збройних Силах України, а після демобілізації — в органах внутрішніх справ. Потім працював в ПСП «Нива» в рідному селі. Мобілізований у квітні 2014 року. Був водієм, доставляв боєприпаси, вантажі та особовий склад в зону АТО. 02014-08-2424 серпня 2014 Загинув в Донецькій області. З 24 серпня не виходив на зв'язок. В червні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких поховали 1 жовтня 2014 року на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям. 23 червня 2015 року Ярослава перепоховали в с. Хащувате.[22]
897 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Ряженцев Сергій Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-02-1717 лютого 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, кулеметник 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Служив у міліції, останні півроку працював у ТОВ «Кривбасремонт». На фронт пішов у травні 2014 року. Залишилися батьки, брат, дружина, а через три місяці після смерті Сергія у нього народився син. 02014-08-2424 серпня 2014 Загинув у бою на блокпосту № 4 в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Перебував у списку зниклих. 14 травня 2015 року Сергія поховали на кладовищі «Північне» у Кривому Розі.[23]
898 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Жабінець Олександр Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-07-1717 липня 1975, Верхівцеве Верхньодніпровський район Дніпропетровська область. Старший сержант, кулеметник 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». 02014-08-2424 серпня 2014 Загинув у бою на блокпосту № 4 в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Перебував у списку зниклих. 7 лютого 2015 року Олександра поховали у Верхівцевому.[24]
899 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Шмалій Валерій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-11-2828 листопада 1986, Бабайківка Царичанський район Дніпропетровська область. Мешкав в м. Полтава. Солдат, стрілець 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Закінчив Царичанське ПТУ. Працював охоронником, останнім часом мешкав та працював у Полтаві, звідки й був мобілізований. Залишилися батьки, молодший брат та наречена. 02014-08-2424 серпня 2014 Загинув у бою на блокпосту на перехресті доріг між селами Чумаки та Олександрівка (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань під Іловайськом. Упізнаний за експертизою ДНК. Похований 17 грудня 2014 року на Березівському сільському цвинтарі у с. Бабайківка.[25]
900 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Сагайдак Юрій Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-05-3030 травня 1983, Новостроївка (Царичанський район) Дніпропетровська область. Сержант, стрілець-санітар 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Залишилися двоє синів. 02014-08-2424 серпня 2014 Загинув у бою на блокпосту № 4 поблизу села Новодвірське в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Був похований неподалік від блокпосту. Разом із тілом Сагайдака лежав обривок жовтого скотчу, на якому було написано «Сагайдак Ю. М.» Ексгумований Місією «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015 р., упізнаний за експертизою ДНК. Похований 25 вересня 2015 року у Новостроївці.[26]
901 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Яровий Володимир Валентинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-08-1717 серпня 1975, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Молодший сержант, бухгалтер 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Мобілізований у травні 2014 року. 02014-08-2424 серпня 2014 За даними Книги пам'яті, загинув у бою на блокпосту № 4 поблизу села Новодвірське в районі м. Моспине Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Був похований неподалік від блокпосту разом із Юрієм Сагайдаком і Володимиром Шевченком. Ексгумований Місією «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015 р.[27]
Разом з тим, в ЗМІ повідомлялось, що Володимир Яровий разом із Володимиром Шевченком потрапив у полон. Перший час бійці виходили на зв'язок і розповідали про свій полон, потім зв'язок обірвався. Були вбиті у полоні. Їх знайшли і переправили до Дніпропетровська українські волонтери. Тіла загиблих були без голів і в зимовому одязі. Ідентифіковані за експертизою ДНК у серпні 2015 року. Похований у Дніпродзержинську 17 вересня 2015 року на кладовищі Курилівки.[28][29]
902 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Шевченко Володимир Олексійович
(Позивний «Шева»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-10-1515 жовтня 1972, Кам'янське (колишній Дніпродзержинськ) Дніпропетровська область. Молодший сержант, головний сержант 39 БТО «Дніпро-2». На фронт пішов з початком бойових дій. Залишились дружина та троє синів. 02014-08-2424 серпня 2014 Загинув у бою на блокпосту № 4 (3904) поблизу с. Новодвірське в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район), під час наступу російських збройних формувань. Тіло знайдене в могилі неподалік блокпосту. За іншими даними, вбитий у полоні. Ідентифікований за експертизою ДНК. Перепохований 23.05.2018 у Кам'янському[30].
903 8-й окремий полк спеціального призначення.png Україна Пасічник Олександр Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-03-1919 березня 1982, Чорний Острів Хмельницька область. Сержант, санітарний інструктор 8-го окремого полку спеціального призначення ГУР МО (Хмельницький). Строкову службу проходив у президентському полку. Згодом служив у спецпідрозділі МВС «Беркут». Останні пару років працював, залишивши службу в правоохоронних органах. З початком АТО добровольцем пішов до військової частини спецпризначення в Хмельницьку. Залишилась дружина та двоє дітей, донька 2005 р.н. та син 2009 р.н. 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув під час виконання бойового завдання в районі Іловайська, за іншими даними — висоти Савур-Могила на Донеччині. Олександр поїхав на завдання замість молодого бійця, який відмовився. Група на БТР прикривала розвідників і снайперів, які пройшли непоміченими, а БТР прикриття потрапив під вогонь артилерії противника. Під час похорону на труні поклали два берети: малиновий — співробітника спецпідрозділу міліції, і голубий — військ спецпризначення Збройних Сил.[31]
904 Емблема УМВС України в Херсонській області.png Україна Сторчеус Руслан Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-01-1111 січня 1979, Херсон. Лейтенант міліції, командир добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Юрист і педагог, учасник Революції Гідності з перших днів. Коли весною УМВС області почало формувати батальйон «Херсон», найпершим прийшов до кадровиків і з 9 травня став командиром батальйону. Залишились дружина і троє дітей. 02014-08-2525 серпня 2014 На службовому автомобілі потрапили у засідку терористів під Іловайськом (Донецька область).[32]. 29 серпня мешканці Херсона провели загиблого в останню путь[33]
905 Емблема УМВС України в Херсонській області.png Україна Пешков Олег Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-10-066 жовтня 1971, Херсон. Рядовий міліції, боєць 3-го взводу добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон», водій командира батальйону. Залишились дружина і двоє дітей. 02014-08-2525 серпня 2014 На службовому автомобілі потрапили у засідку терористів під Іловайськом (Донецька область).[32] 29 серпня мешканці Херсона провели загиблого в останню путь.[33]
906 Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.gif Україна Пікус Євгеній Михайлович
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
01979-09-1414 вересня 1979, Вінниця. Полковник (посмертно), старший офіцер з реєстрації та паспортної роботи відділу прикордонного контролю та реєстрації штабу Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби. Закінчив Академію прикордонних військ у Хмельницькому. Служив у штабі Східного регіонального управління ДПСУ в місті Харків. Останні півтора місяці захищав кордон у Луганській області. За чотири дні до загибелі був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Залишилися батьки, старша сестра і брат-близнюк (теж прикордонник).
Герой України (посмертно).
02014-08-2525 серпня 2014 О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. В бою Євген був смертельно поранений у голову. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35][36]
907 Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.gif Україна Фірсов В'ячеслав Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-07-044 липня 1971. Старший прапорщик, інспектор 2 категорії — інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Красна Талівка» 3-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. 02014-08-2525 серпня 2014 О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35]
908 Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.gif Україна Арнаут Дмитро Ілліч
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-01-1818 січня 1976. Старший прапорщик, інспектор прикордонної служби 1 категорії — технік 2-го відділення інспекторів відділу прикордонної служби «Красна Талівка» 3-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. Раніше під час АТО Дмитро побував у полоні у російських бойовиків у будівлі СБУ в Луганську, коли вибрався, то повернувся до свого загону на кордон. 02014-08-2525 серпня 2014 О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35]
909 Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.gif Україна Сороченко Олег Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-10-2424 жовтня 1993. Молодший сержант, молодший інспектор 2 категорії 3-го відділення інспекторів відділу прикордонної служби «Красна Талівка» 3-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. 02014-08-2525 серпня 2014 О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35][37]
910 55-а артилерійська бригада.png Україна Катанов Віктор Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-03-1515 березня 1982, Запоріжжя. Солдат, номер обслуги 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. До мобілізації працював на Запорізькому автомобілебудівному заводі. Призваний до ЗС України за мобілізацією 31 липня 2014 року. Залишилася одна мама. 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув уночі під час мінометного обстрілу російськими бойовиками в районі Старобешеве (Донецька область).[38][39]
911 55-а артилерійська бригада.png Україна Д'ячков Юрій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-12-044 грудня 1980, Розумівка (Запорізький район) Запорізька область. Солдат, номер обслуги 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Мобілізований 31 липня. 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув уночі під час мінометного обстрілу російськими бойовиками в районі Старобешеве (Донецька область).[38]
912 28-а механізована бригада.png Україна Безручак Андрій Іванович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01981-01-1717 січня 1981, Астраханська область РРФСР. З 12 років переїхав із сім'єю у Стрий Львівська область. Капітан, начальник речової служби тилу 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Випускник факультету тилу Одеського інституту сухопутних військ, служив в Одесі, потім його перевели в Стрийську частину ракетних військ. Залишилась дружина та двоє дітей. 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув під час виходу тактичної групи бригади з «котла» в районі Кутейникове — Старобешеве в Донецькій області, де військові знаходились під обстрілами РСЗВ «Град» і «Ураган».[40]
913 51 OMBr ZSU.png Україна Беца Ігор Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01978-01-077 січня 1978, Видинів Снятинський район Івано-Франківська область. Старший лейтенант, командир мінометного взводу — старший офіцер на батареї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський), мобілізований у квітні 2014 р. Тренер футбольного клубу «Прут» с. Видинів. 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув уночі на 25 серпня в бою за Іловайськ (Донецька область) у районі Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][42]
914 51 OMBr ZSU.png Україна Шепелюк Олексій Борисович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-05-1919 травня 1977, Ніжин Чернігівська область. Проживав у м. Нововолинськ Волинська область. Майор, командир зенітної батареї 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Дитинство та шкільні роки Олексія пройшли у місті Ніжин (Чернігівська область). Кадровий офіцер. Вищу освіту здобув у Харківському військовому університеті. З 1998 року служив у 51 ОМБр. Залишилися батьки, дружина та п'ятеро дітей, від 2 до 13 років. 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув у бою з російськими військами поблизу селища Дзеркальне (Амвросіївський район Донецька область) під час прориву з оточення. Довгий час вважався зниклим безвісти, в липні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 18 липня 2015 року воїна перепоховали в Ніжині на Савському кладовищі.[41][43]
915 51 OMBr ZSU.png Україна Крепець Леонід Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-03-1313 березня 1984, проживав у м. Володимир-Волинський Волинська область. Старший солдат, старший водій 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією 10 квітня. Залишилися мати, дружина та двоє синів, 5 і 2 років. 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув у бою з російськими військами поблизу селища Дзеркальне (Амвросіївський район Донецька область) під час прориву з оточення. Довгий час вважався зниклим безвісти, в липні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Перепоховання відбудеться восени 2015 року.[41][44]
916 51 OMBr ZSU.png Україна Бугайчук Сергій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-09-2828 вересня 1988, Нововолинськ Волинська область. Солдат, номер обслуги 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][45]
917 51 OMBr ZSU.png Україна Шилік Анатолій Вікторович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01976-09-1616 вересня 1976, Ковель Волинська область. Капітан, командир мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та двоє дітей. 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][46]
918 51 OMBr ZSU.png Україна Брик Дмитро Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-08-2929 серпня 1993, Старий Чорторийськ Маневицький район Волинська область. Молодший сержант, командир міномета 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41]
919 51 OMBr ZSU.png Україна Павляшик Микола Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-05-2525 травня 1992, Качин Камінь-Каширський район Волинська область. Солдат, старший навідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41]
920 51 OMBr ZSU.png Україна Мостика Андрій В'ячеславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-06-1616 червня 1985, Зелена (Ковельський район) Волинська область. Солдат, номер обслуги 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][47]
921 51 OMBr ZSU.png Україна Момотюк Дмитро Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-08-1919 серпня 1991, Плоска (Дубенський район) Рівненська область. Солдат, радіотелефоніѩст 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). До ЗС України призваний за мобілізацією 10 квітня 2014 р. 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади. Поховали Дмитра у селі Берег у Дубенському районі.[41][48]
922 51 OMBr ZSU.png Україна Голяновський Руслан Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-08-2424 серпня 1982, Горичів Володимир-Волинський район Волинська область. Солдат, водій — номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][49]
923 51 OMBr ZSU.png Україна Марфіч Михайло Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-03-1313 березня 1972, Рахів Закарпатська область. Старший сержант, навідник-оператор 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-2626 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][50]
924 51 OMBr ZSU.png Україна Пазин Тарас Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-10-1616 жовтня 1989, Новини (Яворівський район) Львівська область. Молодший сержант 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Вчитель історії місцевої сільської школи. До Українського війська пішов добровольцем у березні 2014 року. Син поета-письменника Івана Пазина. 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][51]
925 51 OMBr ZSU.png Україна Оніщук Юрій Віталійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-04-2727 квітня 1990, Луцьк Волинська область. Солдат, номер обслуги мінометної батареї третього механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Луцьке вище професійне училище будівництва та архітектури. Був мобілізований 9 квітня. 02014-08-2525 серпня 2014
орієнтовна дата
Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][52][53]
926 51 OMBr ZSU.png Україна Курука Сергій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-09-033 вересня 1987, Луцьк Волинська область. Солдат, номер обслуги 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив ПТУ № 9 та Володимир-Волинський технікум гідромеліорації. Працював у ТзОВ «Спайс-Луцьк». Був призваний на військову службу під час мобілізації. Залишилася дружина та 2-річний син в райцентрі Ківерці, а також батьки. 02014-08-2525 серпня 2014
орієнтовна дата
Вважався зниклим безвісти після обстрілу з РСЗВ «Град» 24 серпня в районі Іловайська, з того часу на зв'язок не виходив. Ідентифікований за ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 15 січня 2015 року Сергія перепоховали на кладовищі у селі Гаразджа під Луцьком на Алеї почесних поховань .[54]
927 51 OMBr ZSU.png Україна Михальчук Віктор Олексійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-05-099 травня 1982, Піддубці (Луцький район) Волинська область. Старший лейтенант, заступник командира роти 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований навесні 2014 року. Залишилась дружина та дві доньки. 02014-08-2626 серпня 2014 Загинув у районі Іловайська. Вважався зниклим безвісти, в останнє виходив на зв'язок 24 серпня. Ідентифікований за ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 5 серпня 2015 року воїна перепоховали у Піддубцях.[55]
928 51 OMBr ZSU.png Україна Лучук Роман Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-08-1010 серпня 1994, Луцьк Волинська область. Солдат, сапер відділення механізованих мостів інженерно-саперної роти групи інженерних загороджень 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Працював у Луцькій міській філії ПАТ «Волиньенерго», був призваний на військову службу за мобілізацією. 02014-08-2626 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][53][56]
929 51 OMBr ZSU.png Україна Потапчук Станіслав Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-06-1616 червня 1992, Іваничівський район Волинська область. Солдат, сапер 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-2626 серпня 2014
орієнтовна дата
Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][57]
930 51 OMBr ZSU.png Україна Деркач Олександр Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-03-2525 березня 1987, Довжиця Маневицький район Волинська область. Солдат, кулеметник 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Виріс у багатодітній сім'ї. Працював на будівництві. Призваний за мобілізацією 9 квітня. Залишились мати, 9 братів і сестер, дружина та 2-річний син. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область). Колона бронетехніки була розстріляна з двох боків танками і РСЗВ, і бійці опинилися в оперативному оточенні. Олександр прикривав вогнем відступ своїх товаришів. Він понад годину стримував наступ кількох десятків російських десантників. Бійці, яких він прикривав, змогли дістатися безпечного місця, а Олександр загинув. Перебував у списку зниклих безвісти. Після експертизи ДНК 8 листопада похований в селі Довжиця.[57][58][59]
931 51 OMBr ZSU.png Україна Ярмолюк Олександр Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-07-033 липня 1982, Ковель Волинська область. Сержант, командир мінометного розрахунку 51 ОМБр. Здобув професію столяра. Працював у туристичній фірмі водієм. Мобілізований. Залишились дружина та двоє синів. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув у бою в районі Іловайська під час виходу з оточення, поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район). Похований 7 вересня у Ковелі[60].
Див. Бої за Іловайськ.
932 51 OMBr ZSU.png Україна Пугач Ігор Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-05-1616 травня 1978, Осмиловичі Іваничівський район Волинська область. Солдат, номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та двоє дітей, 3-річна донька та 10-річний син. 02014-08-2626 серпня 2014
орієнтовна дата
Загинув у боях за Іловайськ (Донецька область). В останнє виходив на зв'язок із рідними 25 серпня о 8:00, зі слів інших бійців, вони були поблизу села Дзеркальне Амвросіївського району. В березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 20 березня воїна перепоховали у рідному селі.[61]
933 51 OMBr ZSU.png Україна Янчук Валерій Леонтійович 01985-12-2020 грудня 1985, Іваничі Волинська область. Мешкав у місті Дубно. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися мати, брат, сестра. 02014-08-2626 серпня 2014 Загинув у боях за Іловайськ (Донецька область). 25 серпня Валерій був тяжко поранений поблизу села Дзеркальне Амвросіївського району. Місцевий мешканець підібрав пораненого і привіз до Амвросіївки, під час операції Валерій помер. Його поховали в Амвросіївці на міському кладовищі, але місцевий судмедексперт помилково вказав прізвище — Ямчук, тому воїна довго не могли розшукати. На ТБ вийшов сюжет про зниклого бійця, і на зв'язок з рідними вийшов той чоловік, який намагався його врятувати. Ідентифікований за експертизою ДНК наприкінці серпня 2015 року. 1 вересня з воїном попрощалися у Луцьку. Похований в смт Іваничі.[62]
934 51 OMBr ZSU.png Україна Лобжин Олександр Володимирович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01990-05-2828 травня 1990, Перемога (Козятинський район) Вінницька область. Лейтенант, зв'язківець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією. Залишилися батьки. 02014-08-2626 серпня 2014 Загинув від вогнепального поранення під час боїв в районі Старобешеве — Дзеркальне (Донецька область). Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 2 квітня 2016 року Олександра перепоховали у рідному селі.[63]
935 15-й реактивний артилерійський полк.jpg Україна Комар Юрій Ігорович
Медаль «За військову службу Україні»
01992-02-033 лютого 1992, Дрогобич Львівська область. Сержант, командир відділення 15-го гвардійського реактивного артилерійського полку, в/ч А1108 (Дрогобич). В селі Раневичі Дрогобицького району у Юрія залишилась дружина та маленька донька. 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув в районі смт Георгіївка (Луганська область).[64]
936 UA army main.jpg Україна Шкляр Ігор Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-09-1313 вересня 1986, Короп, Чернігівська область. Солдат, стрілець 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2». 02014-08-2525 серпня 2014 Отримав важкі поранення під Дебальцеве (Донецька область). Боєць понад тиждень пробув у Харківському шпиталі, але врятувати його життя не вдалося. Поховали Ігора 27 серпня у рідному Коропі.[65]
937 Kyivska Rus.jpg Україна Яценко Юрій Петрович
(Позивний «Саїд»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-07-2323 липня 1977, Росава Миронівський район Київська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ. Останній час працював у Києві. Призваний за мобілізацією. Залишились мати, дружина та син 2000 р.н. 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув від осколкового поранення під час обстрілу колони батальйону поблизу смт Комісарівка (Перевальський район Луганська область).[66]
938 93-я механізована бригада.png Україна Зуєнко Сергій Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-01-077 січня 1980, с. Шарківщина (Миргородський район) Полтавська область. Старший сержант, командир відділення 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Без батька залишився 6-річний син. 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув на блок-посту поблизу м. Костянтинівка (Донецька область) під час мінометного обстрілу російськими бойовиками[67].
939 Емблема poти патрульної служби міліції особливого призначення МВС України «Світязь».jpg Україна Іщук Володимир Степанович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-08-1414 серпня 1984, Бубнів (Локачинський район) Волинська область. Рядовий міліції, боєць 1-го взводу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). Проживав у селі Підгайці (Луцький район). З 2002 по 2004 роки проходив службу у Збройних силах України. В серпні пішов добровольцем у міліцейський спецпідрозділ. Залишилися дружина, 3-річний син та 8-місячна донька. 02014-08-2525 серпня 2014 Загинув під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками міста Іловайськ (Донецька область), де добровольці вже тиждень в оточенні і під постійними обстрілами утримували позиції. Володимир отримав важкі поранення, його не вдалося вчасно евакуювати, від отриманих поранень він помер. Поховали Володимира у Підгайцях.[68]
940 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Одуха Андрій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-09-055 вересня 1992, Городок (Львівська область). Солдат, водій 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02014-08-2626 серпня 2014 Загинув під Луганськом від осколка снаряду під час обстрілу російськими бойовиками.[69]
941 Dnipro battalion emblem.jpg Україна Савченко Василь Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-09-2626 вересня 1982, Орілька Лозівський район Харківська область. Рядовой міліції, міліціонер Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». 02014-08-2626 серпня 2014 Загинув під час мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій, які обороняють бійці батальйону біля Іловайська (Донецька область).[70][71]
942 Dnipro battalion emblem.jpg Україна Хорольський Антон Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-05-1414 травня 1974, Дніпропетровськ. Рядовой міліції, міліціонер Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». 02014-08-2626 серпня 2014 Загинули під час мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій, які обороняють бійці батальйону біля Іловайська (Донецька область).[70][71]
943 Емблема УМВС України в Херсонській області.png Україна Жеков Максим Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-08-2222 серпня 1985, Севастополь. Проживав у Херсоні. Молодший лейтенант міліції, старший інспектор взводу № 5 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». У 2008 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю правознавство. З 2013 року обіймав посаду завідувача сектором правової допомоги Фонду соціального захисту інвалідів України Херсонського обласного відділення. У червні 2014 виявив бажання і пішов служити в зону АТО. 02014-08-2626 серпня 2014 Загинув під час боїв під Іловайськом (Донецька область)[70][72]. 29 серпня мешканці Херсона провели загиблого в останню путь[33].
944 Donbas logo.jpg Україна Прокуратов Максим Борисович
(Позивний «Мега»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-07-3030 липня 1977, Запоріжжя. Солдат резерву, командир відділення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Виріс у багатодітній сім'ї, батько Максима помер, коли йому було 4 роки, і мати виховувала п'ятьох дітей сама. По закінченні училища отримав професію водія. Був учасником Самооборони Запоріжжя, два місяці чергував на блокпостах, потім пішов до батальйону «Донбас», де був водієм, доставляв забезпечення на передову на автомобілі УРАЛ. Залишились мати, брат та сестри. 02014-08-2626 серпня 2014 Загинув під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками міста Іловайськ (Донецька область), де добровольці тиждень в оточенні і під постійними обстрілами утримували позиції.[70][73]
945 Azov Batallion logo.jpg Україна Галва В'ячеслав Анатолійович
(Позивний «Кузьмич»)
01973-01-044 січня 1973, Черкаси. Проживав у м. Київ. Полковник запасу ГУР МО. Рядовий міліції, інструктор з бойової підготовки батальйону «Азов». Разом з бійцями батальйону виходив на бойові завдання. Кадровий військовий у третьому поколінні, батько — ветеран-«афганець». Закінчив Київське вище загальновійськове командне училище ім. Фрунзе, військову кар'єру розпочав у 1994 році, проходив стажування у Франції, підготовку за програмами ФБР США та Великої Британії, брав участь у кількох миротворчих операціях ООН. Входив до десятки найкращих військових фахівців України. У 2010 році звільнився із ЗСУ, займався інструкторською діяльністю з підготовки фахівців спецпризначення, з 2013 року був консультантом-розробником у групі розробки і тестування (ГРТ «Кузьмич») мережі військових магазинів Prof1group (P1G-TAC®). Залишились батьки, брат, дружина та четверо дітей (20, 16, 14 і 8 років).
Про свій професійний шлях розповів в сюжеті P1G-TAC® (2013 рік).
02014-08-2626 серпня 2014 Загинув в районі Маріуполь — Новоазовськ. 25 серпня разом з розвідгрупою батальйону «Азов» В'ячеслав увійшов до Новоазовська, коли там вже з'явились російські збройні формування. Потім був викликаний у штаб, і дорогою підірвався на фугасі. Поховали В'ячеслава на Байковому кладовищі у Києві.[74]
946 24-а окрема механізована бригада.jpg Україна Веливок Владислав Валерійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01979-04-2525 квітня 1979, Миколаїв. Проживав у Яворові Львівська область. Підполковник, заступник командира бригади з озброєння 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Закінчив Одеський інститут Сухопутних військ (факультет РАО) у 2002 році. Залишилась дружина та двоє дітей, 4-річний син і 2-річна донька. 02014-08-2626 серпня 2014 Загинув у бою в районі селища Хрящувате під Луганськом. Поховали підполковника на Личаківському цвинтарі у Львові на полі почесних поховань № 76.[75][76]
947 24-а окрема механізована бригада.jpg Україна Гнівушевський Ігор Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-05-2020 травня 1973, Криве (Радехівський район) Львівська область. Сержант, водій 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). До мобілізації працював машиністом бульдозера паливно-транспортного цеху ДТЕК Добротвірської ТЕС. На підприємстві Ігор працював 11 років, свою трудову діяльність розпочав з команди воєнізованої охорони електростанції. Залишилась дружина та троє синів. 02014-08-2626 серпня 2014 Загинув під час обстрілів штурмового загону бригади в районі смт Новосвітлівка під Луганськом.[75][77]
948 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Шульга Максим Костянтинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-03-2323 березня 1991, Луцьк Волинська область. Сержант, головний сержант взводу 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Волинський технікум Національного університету харчових технологій, пішов на військову службу за контрактом у 2010 році. 02014-08-2626 серпня 2014 Загинув у бою в районі смт Новосвітлівка під Луганськом.[56][78]
949 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Гунько Степан Романович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-08-1717 серпня 1994, Броди Львівська область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Педагогічний коледж ім. Маркіяна Шашкевича, був капітаном баскетбольної команди. Степан мріяв продовжити навчання за кордоном, і у 2013 році пішов служити за контрактом, щоб заробити гроші на навчання. Обрав десантні війська, бо захоплювався десантниками. 02014-08-2626 серпня 2014 Отримав смертельне поранення від снайперської кулі.[75][79]
950 Paradniy.jpg Україна Федоров Сергій Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-04-2020 квітня 1972, Олійники (Сахновщинський район) Харківська область. Старшина 1 статті, боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». 02014-08-2626 серпня 2014 Був поранений у живіт у бою за селище Хрящувате під Луганськом. Сергій тиждень провів у київському шпиталі, однак поранення були несумісні з життям.[80]
951 Paradniy.jpg Україна Шевчук Борис Іванович
(Позивний «Електрик»)
01963-01-033 січня 1963, Куражин Новоушицький район Хмельницька область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. 02014-08-2626 серпня 2014 Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Поранений Василь Пелиш був захоплений у полон, після звільнення розповів про цей бій. Інші 4 бійця загинули. 23 грудня відбулася передача останків 8 військових через Центр звільнення полонених. За твердженням представників «ЛНР», 4 з них — айдарівці, вони були поховані поблизу поля бою. Тіла передані на експертизу.[81]
952 Paradniy.jpg Україна Білітюк Василь Васильович
(Позивний «Борода» / «Білл»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-08-2727 серпня 1982, Заболоття Ратнівський район Волинська область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. 02014-08-2626 серпня 2014 Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Загинули 4 бійців. 23 грудня представники «ЛНР» через Центр звільнення полонених передали останки айдарівців. У березні 2015 року ідентифікований за ДНК-експертизою серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Після прощання у Ковелі воїна поховали у Заболотті 1 квітня 2015 року.[81][82]
953 Paradniy.jpg Україна Кононко Сергій Олександрович
(Позивний «Обухів» / «Обух» / «Тор»)
01982-08-1818 серпня 1982, Обухів Київська область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. Член УНА-УНСО. Перший керівник Обухівського осередку руху «Правий сектор». 02014-08-2626 серпня 2014 Бійці везли до лікарні на автомобілі УАЗ пораненого Василя Пелиша та на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом потрапили під артобстріл. Загинули 4 бійців. 23 грудня представники «ЛНР» через Центр звільнення полонених передали останки айдарівців. Один з них, а саме Сергій Кононко, був закатований. Було проведено п'ять незалежних експертиз ДНК, особу загиблого було остаточно підтверджено тільки навесні 2019 року. Поховання 1 червня 2019 року в Обухові.[81][83]
954 Paradniy.jpg Україна Лучинський Іван Володимирович
(Позивний «Луч»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-10-011 жовтня 1975, Руда (Сквирський район) Київська область. Солдат 4 взводу 2 роти 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. Залишилися батьки. 02014-08-2626 серпня 2014 Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Загинули 4 бійців. 23 грудня представники «ЛНР» через Центр звільнення полонених передали останки айдарівців.[81] Після проведення експертизи ДНК воїна поховали у рідному селі 22 квітня 2015 року.[84]
955 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Брешинський Володимир Олегович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-01-1717 січня 1985, Михайло-Коцюбинське Чернігівська область. Солдат, кулеметник 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1». 02014-08-2626 серпня 2014 Помер в Київському госпіталі від поранень, отриманих під час боїв 18 серпня в Луганській області.[85]
956 24-а окрема механізована бригада.jpg Україна Сковородін Олексій Володимирович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01975-03-1818 березня 1975, Славута Хмельницька область. Проживав у м. Вишневе Київська область. Капітан, помічник начальника зв'язку 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Після закінчення Славутської ЗОШ № 4 вступив до Київського коледжу зв'язку. З другого курсу був призваний на строкову службу. Продовжив навчання у Київському військовому інституті управління і зв'язку. Отримав призначення у Славутську 97-му Гвардійську дивізію, де проходив службу до 2004 року. Потім служив у Яворові в 24-й ОМБР у званні капітана на посаді заступника начальника зв'язку бригади. Був мобілізований у квітні 2014 року. Залишились дружина та двоє синів. 02014-08-2626 серпня 2014 Загинув в районі смт Новосвітлівка під Луганськом від вибухової травми. Поховали Олексія у Вишневому, де живе його родина.[86]
957 93-я механізована бригада.png Україна Осауленко Станіслав Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-07-2525 липня 1991, Синельникове Дніпропетровська область. Старший солдат, заступник командира БМП навідник-оператор 3-го механізованого батальйону 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Після школи продовжив навчання у Синельниківському професійному ліцеї, де здобув кваліфікацію електрогазозварника. Відслужив строкову службу в армії, з 2010 року працював на Придніпровській залізниці у вагонному депо Нижньодніпровськ-Вузол. Залишилася дружина та трирічний син. 02014-08-2727 серпня 2014 Бійці, які обороняли блок-пост під постійними обстрілам, виїхали на БМП з блок-посту на виклик про допомогу, і в районі між Горлівкою та Єнакієве (Донецька область) були атаковані з трьох сторін. В бою з російськими бойовиками Станіслав загинув від вогнепального поранення, від двох куль врятував бронежилет, а третя попала між пластинами.[87]
958 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Сороковий Олександр Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-04-033 квітня 1973, Дніпропетровськ. Солдат, снайпер 42-го батальйону територіальної оборони ЗС України Кіровоградської області «Рух Опору». 02014-08-2727 серпня 2014 Загинув о 14:30 під час обстрілу з РСЗВ «Град» підрозділів забезпечення бригади в районі села Стила Старобешівський район Донецька область.[88]
За іншими даними, експертизою ДНК підтверджено, що тіло, знайдене у вантажівці ЗіЛ з номером 6967 Н9 поблизу с. Любівка (Старобешівський район), і поховане на Кушугумському кладовищі, належить Олександрові. 06.07.2018 перепохований у Дніпрі на кладовищі «Лівобережне»[89]. Другий загиблий — Соловйов Сергій Олександрович, ідентифікований за експертизою ДНК, але родина цього не визнає[90].
959 51 OMBr ZSU.png Україна Головчак Сергій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-07-1717 липня 1991, Пісків Костопільський район Рівненська область. Старший солдат 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Рівненське вище професійно-технічного училища, здобув фах із гіпсо-картонних конструкцій. У 2009 році проходив строкову службу у рядах пожежників. Потім працював на місцевому підприємстві ТОВ «Свіспан Лімітед». Призваний за мобілізацією. Залишилась дружина та 2-річний син. 02014-08-2727 серпня 2014
орієнтовна дата
Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41] Останній раз виходив на зв'язок 27 серпня в районі Амвросіївки, вважався зниклим безвісти. Опізнаний в грудні за експертизою ДНК серед невідомих героїв АТО, які поховані під Дніпропетровськом.[91]
960 92-а механізована бригада.jpg Україна Романцов Ігор Сергійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01982-02-1515 лютого 1982, Волохівка Вовчанський район Харківська область. Майор (посмертно), заступник командира батальйону по роботі з особовим складом 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). 02014-08-2727 серпня 2014 Ротно-тактична група бригади рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Під час обстрілу та в бою з противником бригада понесла людські втрати, також було втрачено багато техніки. За даними комбрига В.Ніколюка станом на 2 вересня не вийшли на зв'язок 9 військових. 16 вересня пошуковцями Союзу «Народна пам'ять» було проведено ексгумацію [2] 8 тіл загиблих військових у братській могилі неподалік с. Новозар'ївка Старобешевського району.[92] Упізнаний за експертизою ДНК, 21 лютого 2015 року військового поховали у с. Волохівка.[93]
961 92-а механізована бригада.jpg Україна Карпенко Олександр Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-05-1010 травня 1977, Кременчук Полтавська область. Молодший сержант, старший стрілець — водій БТР 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Був майстром на всі руки, сам побудував будинок для своєї сім'ї, любив землю та захоплювався технікою, разом з меншими братами створив своє маленьке фермерське господарство. Призваний за мобілізацією 2 серпня. Залишилися дружина, син та донька (16 і 12 років). 02014-08-2727 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. 16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка.[92] Упізнаний за експертизою ДНК, 18 березня 2015 року воїна поховали у с. Запсілля (Кременчуцький район).[94]
962 92-а механізована бригада.jpg Україна Лепетюха Василь Васильович
(«Дєд»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01960-03-2727 березня 1960, Харків. Молодший сержант, командир відділення 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією. 02014-08-2727 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. 16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка.[92] Опізнаний за даними ДНК експертизи. Похований 6 березня 2015 р. на кладовищі с. Подворки, Дергачівський район, Харківська область.[3]
963 92-а механізована бригада.jpg Україна Усенко Володимир Всеволодович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01965-06-2424 червня 1965, Харків. Солдат, старший водій-гранатометник 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією. 02014-08-2828 серпня 2014[4] Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Загинув разом з військовослужбовцями 42-го батальйону територіальної оборони Мельничуком Є. А., Татомиром В. С. та Харченко М. Б. 28-го серпня 2014 р. у 400-х метрах східніше с. Новокатеринівка на полі, край лісопосадки, у результаті бойового зіткнення (перестрілки). Був знайдений пошуковою групою "Місія «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 25 вересня 2014 р. Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований в м. Харкові 15.03.2015 року на міському кладовищі № 18.[5]
964 92-а механізована бригада.jpg Україна Чорний Сергій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01967-01-2626 січня 1967, Краматорськ Донецька область. Проживав у м. Харків. Сержант, командир механізованого відділення 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією. 02014-08-2727 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. 16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка.[95][92] Сергія упізнано за експертизою ДНК. Похований 10 лютого 2015 року на міському кладовищі № 18 Харкова.[96]
965 92-а механізована бригада.jpg Україна Деребченко Андрій Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-09-2626 вересня 1981, Вишняки (Хорольський район) Полтавська область. Солдат, старший стрілець 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією 2 серпня. Залишився маленький син. 02014-08-2727 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Тіло Андрія перебувало в морзі Запоріжжя, ідентифіковане за експертизою ДНК. 20 лютого 2015 року воїна поховали у Вишняках.[97]
966 92-а механізована бригада.jpg Україна Карасик Олександр Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01967-02-2828 лютого 1967, Кислівка (Куп'янський район) Харківська область. Молодший сержант, командир відділення 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією. 02014-08-2727 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92][98] Прим. Внесений до списку загиблих захисників з Харківської області, розміщеного Харківською ОДА.[99]
967 92-а механізована бригада.jpg Україна Безщотний Юрій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-08-044 серпня 1977, Куп'янськ Харківська область. Сержант, старший водій 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). По закінченні школи одразу пішов працювати учнем токаря. У 1996-98 роках служив в армії. Потім працював водієм на підприємстві «Комсервис». Призваний за мобілізацією 3 серпня 2014 року. 02014-08-2727 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське, поблизу села Войкове (Старобешівський район) Донецької області, колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 23 червня 2015 року захисника поховали в Куп'янську.[100]
968 92-а механізована бригада.jpg Україна Батраченко Руслан Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-09-2222 вересня 1976, Вєсьолоє Глушковський район Курська область РРФСР. Проживав у м. Ворожба Білопільський район Сумська область. Солдат, лінійний наглядач ротно-тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Мобілізований на початку серпня 2014 року. 02014-08-2727 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське, поблизу села Войкове (Старобешівський район) Донецької області, колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському цвинтарі невідомих героїв АТО. 28 травня 2016 року перепохований у м. Ворожбі[101]
969 92-а механізована бригада.jpg Україна Бризгайло Сергій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-06-1010 червня 1979, Дворічна Харківська область. Солдат, старший стрілець 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Призваний за мобілізацією 2 серпня. Залишився двоє дітей. 02014-08-2828 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Тіло Сергія перебувало в морзі Запоріжжя, ідентифіковане за експертизою ДНК. Місце поховання: м. Харків, Алея почесних поховань міського кладовища № 18.[6]
970 92-а механізована бригада.jpg Україна Бутирін Антон Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-01-011 січня 1978, Кременчук Полтавська область. Сержант, старший навідник 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Мобілізований 2 серпня 2014 року. 02014-08-2828 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське, поблизу села Войкове (Старобешівський район) Донецької області, колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Антон перебував у списках зниклих, у серпні 2015 року встановили можливе місце поховання, на Кушугумському цвинтарі, для підтвердження потрібна була ідентифікація за ДНК, тож розшукували родичів. В червні 2016 ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. Перепоховання 31 серпня 2016 року на Свіштовському кладовищі Кременчука, у 12-му секторі героїв АТО.[102]
971 92-а механізована бригада.jpg Україна Дейнеко Руслан Юрійович 01994-07-1212 липня 1994, Чугуїв Харківська область. Старший солдат, навідник САУ 92-ї окремої механізованої бригади. Займався спортом і туризмом, член збірної Харківської області, учасник Всеукраїнських змагань з ТПТ (техніка пішохідного туризму). У 2013 закінчив технікум та вступив на заочне відділення до інституту. Того ж року підписав контракт на військову службу. Залишилися батьки. 02014-08-2828 серпня 2014 Ротно-тактична група бригади рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область), в районі Агрофірми «Авангард», колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Під час обстрілу та в бою з противником бригада понесла людські втрати, також було втрачено багато техніки. За даними комбрига В. Ніколюка станом на 2 вересня не вийшли на зв'язок 9 військових. Бійці вважалися зниклими безвісти. Російські збройні формування закопали загиблих українських військових поблизу поля бою. 16 вересня пошуковцями Союзу «Народна пам'ять» було проведено ексгумацію 8 тіл загиблих військових у братській могилі неподалік с. Новозарьєвка, Старобешевського району[92]. Руслана бачили на полі бою з пораненням голови, без свідомості. У січні 2019 був ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському кладовищі поблизу Запоріжжя невідомих героїв АТО. Перепохований 06.03.2019 на Чугуївському кладовищі № 5[103].
972 72ombr - 2.png Україна Сова Анатолій Андрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01958-02-011 лютого 1958, Рокитне Київська область. Старший солдат, радіотелеграфіст 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Миколаївка, Шахтарський район Донецької області, за іншими джерелами — о 15:30, колона з боєприпасами центропідвозу, у супроводі конвою потрапила в засідку в районі смт Комісарівка (Перевальський район Луганська область) поблизу Дебальцеве.[104]
973 Kyivska Rus.jpg Україна Школьний Олег Андрійович
(Позивний «Школьник»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-04-1919 квітня 1990, Старостинці Вінницька область. Проживав в м. Київ. Сержант, розвідник 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ. Навчався у Київському будівельному училищі на столяра. Два роки відслужив за контрактом в прикордонних військах на кордоні з Молдовою. Працював на авіаційному заводі в Києві. Коли на Сході розпочалися бойові дії, був мобілізований. Залишились батьки та сестра. Двоюрідний брат Олега з того ж батальйону, був разом із ним в день його смерті. 02014-08-2828 серпня 2014 Біля смт Комісарівка (Луганська область) поблизу Дебальцеве військові зробили коридор для вивезення поранених бійців Нацгвардії. Все йшло за планом, але в останню мить почався обстріл з гранатометів. Олег йшов останнім, прикриваючи групу, і був смертельно поранений осколком у голову. Про загибель сина батькам повідомили російські бойовики з його телефону в цинічній формі.[105][106]
974 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Дога Олег В'ячеславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-03-1818 березня 1981, Веселинове Миколаївська область. Солдат резерву, стрілець батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Проживав в селі Гребля (Переяслав-Хмельницький район) Київської області. Залишилась 7-ми річна донька. 02014-08-2828 серпня 2014 Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії. Поховали Олега 1 вересня в селі Гребля на Київщині.[107][108]
975 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Матвієнко Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-11-2929 листопада 1975, Клавдієво-Тарасове Бородянський район Київська область. Молодший сержант резерву, старший стрілець-навідник батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. 02014-08-2828 серпня 2014 Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії.[107]
976 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Курмашев Олексій Васильович
(Позивний «Альпініст»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-01-3030 січня 1980, Калінінград, РРФСР. Проживав у місті Умань Черкаська область. Старший солдат резерву, снайпер комендантського взводу батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Добровольцем пішов до Нацгвардії, брав участь в АТО під Слов'янськом на горі Карачун. 02014-08-2828 серпня 2014 Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії.[107][109] Олексій врятував життя свого важкопораненого товариша, зробив перев'язку та відтягнув з-під вогню, а сам загинув.[110]
977 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Тищенко Андрій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-07-1010 липня 1976, Улан-Уде Бурятія РРФСР. Проживав у смт Десна (Козелецький район) Чернігівська область. Солдат резерву, стрілець батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Залишилися дружина та 8-річний син. 02014-08-2828 серпня 2014 Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії.[107]
978 24-а окрема механізована бригада.jpg Україна Вахула Іван Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01967-01-1515 січня 1967, Старий Яр Яворівський район Львівська область. Старший сержант, командир відділення 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Був дуже віруючою людиною, прислуговував у місцевій церкві. До війни їздив на заробітки. Довгий час був на Майдані під час Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем. Як кажуть сусіди, Іван мав «золоті руки» і всім допомагав. Залишилася мати. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область).[111]
979 93-я механізована бригада.png Україна Банас Юрій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-11-2222 листопада 1978, Зеленодольськ Дніпропетровська область. Старший сержант, старший водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Мобілізований 6 квітня. Працював водієм в автотранспортному цеху ДТЕК Криворізька ТЕС. Залишилась дружина та 9-річна донька. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув в Донецькій області. Про загибель Юрія стало відомо 26 вересня.[112]
980 93-я механізована бригада.png Україна Ольховський Андрій Олексійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01977-12-1010 грудня 1977, Дніпропетровська область. Старший лейтенант, командир взводу снайперів 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув в Донецькій області від розриву снаряду.[113]
981 93-я механізована бригада.png Україна Цибенко Віктор Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01967-01-2828 січня 1967, П'ятихатки Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-снайпер 3-го взводу снайперської роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Працював залізничником. Під час другої хвилі мобілізації добровольцем пішов захищати Батьківщину. Залишилася мати. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув під Іловайськом. Зв'язок із Віктором обірвався 28 серпня. Після упізнання за експертизою ДНК 6 лютого 2015 року воїна поховали на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська.[114]
982 93-я механізована бригада.png Україна Чернов Олександр Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-06-1010 червня 1988, Херсон. Старший солдат, старший водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Служив за контрактом. Залишилися батьки, вагітна дружина та 3-річний син. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув під час виходу з Іловайська. В бензовоз, на якому Олександр вивозив ще чотирьох побратимів, влучив осколок, і усі загинули. Зв'язок із Олександром обірвався 28 серпня. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 19 січня 2015 року воїна перепоховали у Херсоні.[115]
983 93-я механізована бригада.png Україна Вільковський Володимир Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-07-2020 липня 1983, Кобеляки Полтавська область. Проживав у с. Самарщина. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Закінчив Кобеляцьке СПТУ № 43, де отримав спеціальність тракториста-машиніста. Працював трактористом у ПСП «Колос». Призваний за мобілізацією 2 квітня 2014 року. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув під Іловайськом в результаті обстрілу з РСЗВ «Град». Зв'язок з Володимиром обірвався 28 серпня. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 7 квітня 2015 року воїна перепоховали у селі Самарщина Кобеляцького району.[116]
984 93-я механізована бригада.png Україна Марченко Денис Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-12-077 грудня 1987, Новоукраїнка Кіровоградська область. Солдат, водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув 29-го (або 28) серпня 2014 р під час виходу з Іловайського котла т. зв. «Зеленим коридором» на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка поруч зі ставком. Їхав в одній машині (ГАЗ-66) з Юрієм Банасом та загинув разом з ним. Був ексгумований пошуковцями Місії «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 12-го вересня 2014 р. та привезений до м. Запоріжжя. Був опізнаний за тестами ДНК.[117]
985 51 OMBr ZSU.png Україна Зелінський Василь Аркадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-01-2626 січня 1983, Романів (Луцький район) Волинська область. Солдат, розвідник 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилося двоє дітей. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Останній дзвінок від Василя був 28 серпня, з того часу його розшукували рідні. Упізнаний за експертизою ДНК серед невідомих героїв АТО, похованих під Запоріжжям. 30 січня 2015 року воїна перепоховали на кладовищі в Липинах.[118]
986 51 OMBr ZSU.png Україна Лавренчук Юрій Васильович 01985-05-2828 травня 1985, Старосілля (Маневицький район) Волинська область. Мешкав у Луцьку. Солдат 2-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Призваний під час 1-ї хвилі часткової мобілізації навесні 2014. Спочатку у складі 2-го батальйону перебував на Луганщині, потім в районі Іловайська — у с. Многопілля. Залишилися мати, дружина та маленька донька. 02014-08-2828 серпня 2014 Зник безвісти в районі м. Іловайськ під час виходу з оточення. В останнє виходив на зв'язок 28 серпня, був поранений[119], з того часу його розшукували рідні. 04.09.2018 ідентифікований за експертизою ДНК, — був похований в листопаді 2015 на кладовищі села Парасковіївка (Бахмутський район) Донецької області. Перепохований 18.09.2018 на Алеї почесних поховань міського цвинтаря Луцька в селі Гаразджа (на хресті датою смерті вказано «08.2014»).[120]
987 17-а танкова бригада.png Україна Погорілий Олексій Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-03-3030 березня 1995, 19 років, Ребедайлівка Кам'янський район (Черкаська область). Солдат, старший стрілець 17-ї окремої танкової бригади, в/ч А3283 (Кривий Ріг). Залишилася мати. 02014-08-2828 серпня 2014 Зник під час виходу з оточення під Іловайськом (Донецька область). За словами побратимів, був поранений в ногу. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 1 вересня 2015 року Олексія поховали у с. Ребедайлівка.[121]
988 Dnipro battalion emblem.jpg Україна Пермяков Дмитро Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-01-088 січня 1980, Новомосковський район Дніпропетровська область. Проживав у Дніпропетровську. Молодший сержант міліції, боєць розвідгрупи Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Без батька залишилося двоє малолітніх дітей. 02014-08-2828 серпня 2014 Зник після бою під Новоазовськом (Донецька область) поблизу села Маркине, де 24 серпня розвідувальна група натрапила на передовий підрозділ кадрової російської армії, яка зайшла на територію України. Точна дата загибелі невідома, оскільки є інформація, що Дмитро Пермяков і Олександр Мітягин були захоплені російськими бойовиками і загинули у полоні. Після тривалих пошуків ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 25 червня 2015 року воїна поховали на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом.[122][123]
Прим. На меморіальній дошці датою смерті вказано 08.09.2014 р.[124]
989 Dnipro battalion emblem.jpg Україна Мітягін Олександр Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-05-2828 травня 1979, Новомосковськ Дніпропетровська область. Молодший сержант міліції, боєць розвідгрупи Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Займався паверліфтінгом та стрибками з парашутом у молодіжному десантному клубі «Батя». Залишились дружина та син. 02014-08-2828 серпня 2014 Зник після бою під Новоазовськом (Донецька область) поблизу села Маркине, де 24 серпня розвідувальна група натрапила на передовий підрозділ кадрової російської армії, яка зайшла на територію України. Точна дата загибелі невідома, оскільки є інформація, що Олександр Мітягин і Дмитро Пермяков були захоплені російськими бойовиками і загинули у полоні. Після тривалих пошуків ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 17 серпня 2015 року воїна поховали у Новомосковську.[122][125]
990 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Голий Віктор Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-09-2828 вересня 1981, Знам'янка Кіровоградська область. Солдат, далекомірник зенітного розрахунку 4-ї роти 42-го БТО «Рух Опору», доброволець. Випускник ЦДПУ (2003) і ДРІДУ (2007). Козак Чорноліського полку ім. Козака Мамая, співзасновник ГО «Туристично-краєзнавчий клуб "Чорнолісся"», член ВО «Свобода» з 2010 року. Залишилася дружина та син 2013 р.н. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув у бою в районі м. Дебальцеве, прикриваючи відхід колони військової техніки. Похований у с. Плоске[126].
991 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Сипченко Микола Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01968-09-055 вересня 1968, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, водій зенітного розрахунку 4-ї роти 42-го БТО «Рух Опору», мобілізований 20 червня як доброволець. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув від кулі снайпера у бою в районі м. Дебальцеве, прикриваючи відхід колони військової техніки. Похований в Кривому Розі[127].
992 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Кузін Ігор Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-07-1212 липня 1970, Великосербулівка Єланецький район Миколаївська область. Солдат, водій БТР 1 роти охорони 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. На фронт пішов добровольцем. Залишилися дружина та донька. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув в районі міста Дебальцеве, — поблизу смт Комісарівка (Перевальський район Луганська область) колона військової техніки потрапила під обстріл противника, співслужбовці Ігора бачили як він загинув у бою, в нього влучила міна, потім загорівся боєкомплект. Наступного дня з місця бою забрали останки трьох загиблих, одне з тіл невпізнане, але експертиза ДНК визначила, що це тіло не Ігоря Кузіна. Офіційно вважається зниклим безвісти, дружина звернулася до суду задля встановлення факту загибелі чоловіка.[128]
993 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Харченко Максим Борисович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-03-2828 березня 1978, Золотоноша Черкаська область. Солдат, снайпер 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Служив у лавах МВС, через реорганізацію залишив службу у званні лейтенанта міліції та пішов на контрактну службу в ЗСУ, був професійним снайпером-радіотелефоністом. Брав участь у багатьох миротворчих операцій у різних країнах. Був активним учасником Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем попри те, що його не хотіли брати через професійні травми. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув під Іловайськом, коли його підрозділ проривався з боєм для допомоги українським підрозділам. Після ідентифікації воїна-захисника поховали 26 листопада у Золотоноші.[129]
994 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Мельничук Євген Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-12-011 грудня 1985, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, стрілець 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув під Іловайськом. Вважався зниклим безвісти, опізнаний за експертизою ДНК. 11 грудня в Кривому Розі оголошено про день трауру та похорони воїна.[130]
995 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Татомир Володимир Степанович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-07-1717 липня 1983, Романівка Житомирська область. Молодший сержант, гранатометник 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув під Іловайськом поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район) на полі, край лісопосадки, у результаті бойового зіткнення. Упізнаний серед загиблих, тіла яких вивезли з поля бою волонтери гуманітарної місії. Місце поховання: Дніпропетровськ, Краснопільський цвинтар.[131]
Прим. Разом із Володимиром загинули Харченко Максим і Мельничук Євген.
996 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Кириєнко Юрій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-01-077 січня 1982, Рашівка Гадяцький район Полтавська область. Сержант, командир відділення 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Закінчив Полтавський юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Працював у рідному селі, був хліборобом. 19 червня призваний під час другої хвилі мобілізації. 26 липня одружився. Залишилися батьки та дружина. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під перехресним вогнем противника. Тіло знайшли у жовтні. 28 листопада Юрія поховали у с. Рашівка.[132]
997 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Лифар Анатолій Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-05-1919 травня 1981, Римарівка (Гадяцький район) Полтавська область. Солдат, командир відділення 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Закінчив Гадяцьке аграрне училище, де отримав спеціальність тракториста-машиніста. Після строкової служби в армії працював на СТО, в податковій інспекції, на сирзаводі, в охоронних структурах у Києві. Залишились батьки, дружина та 10-річний син. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув під Іловайськом. Військові потрапили під перехресний вогонь. Анатолій кинувся рятувати пораненого земляка Юрія Кирієнка, і в цей момент по ньому влучили з гранатомета. 24 грудня Анатолія поховали у Римарівці.[133]
998 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Письмений Ілля Леонідович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-06-2121 червня 1980, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, снайпер штурмової групи стрілецької роти 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Займався спортом. Останні 7 років працював покрівельником у ТОВ «Ремтекс». Мобілізований 4 липня 2014 року, з 5 серпня перебував у зоні АТО. Залишилися батьки. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Машина, в якій їхав Ілля, була підбита і згоріла. Упізнаний серед загиблих, тіла яких вивезли з поля бою волонтери гуманітарної місії. 15 квітня 2015 року воїна поховали на Центральному кладовищі Кривого Рогу.[134]
999 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Ільгільдінов Дмитро Фарідович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-06-2222 червня 1989, Анадир, Чукотка, РРФСР. Проживав у с. Широке (Солонянський район) Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. 02014-08-2828 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Машина «Урал», в якій їхав Дмитро, була підбита поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район). Упізнаний серед загиблих, тіла яких вивезли з поля бою волонтери гуманітарної місії. Похований у с. Широке.[135]
Прим. Разом із Дмитром загинули Кирієнко Юрій, Лифар Анатолій, Письменний Ілля.
1000 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Чижов Юрій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-12-3030 грудня 1983, Воронівка (Вознесенський район) Миколаївська область. Солдат, гранатометник 1-ї штурмової роти 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Залишилися двоє малолітніх дітей. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під Іловайськом. Поховали Юрія 11 вересня у Воронівці.[136]
1001 55-а артилерійська бригада.png Україна Габчак Іван Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01992-06-2929 червня 1992, с.Уличне Львівська область. Лейтенант, командир взводу звукометричної розвідки розвідувального дивізіону 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Випускник Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного 2014 року. Залишилися батьки, сестра та кохана. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під час виходу з «котла» під Іловайськом, в районі Старобешеве (Донецька область). За розповіддю очевидця, вантажівка ЗІЛ, в якій їхали в колоні лейтенанти Габчак, Севостьянчик і солдат Васін (за кермом), під обстрілами заглухла. Васін помер в машині від поранень, Севостьянчик вистрибнув з машини. Габчак, з двома пробитими ногами, доповз до кукурудзяного поля.[137][138][139]
1002 55-а артилерійська бригада.png Україна Севостьянчик Дмитро Олександрович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01991-05-1717 травня 1991, Покровське (смт) Дніпропетровська область. Лейтенант, командир взводу 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Випускник Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного 2014 року (з відзнакою). 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під час виходу з «котла» під Іловайськом, в районі Старобешеве (Донецька область). За розповіддю очевидця, вантажівка ЗІЛ, в якій їхали в колоні лейтенанти Габчак, Севостьянчик і солдат Васін (за кермом), під обстрілами заглухла. Васін помер в машині від поранень, Севостьянчик вистрибнув з машини. Габчак, з двома пробитими ногами, доповз до кукурудзяного поля.[137][138][140]
1003 55-а артилерійська бригада.png Україна Васін Михайло Валентинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-02-1818 лютого 1975, Запоріжжя. Солдат 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Указом Президента України від 23.07.2016 № 310/2016 нагороджений Орденом За мужність ІІІ ступеня (посмертно). 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під час виходу з «котла» під Іловайськом, в районі Старобешеве (Донецька область). За розповіддю очевидця, вантажівка ЗІЛ, в якій їхали в колоні лейтенанти Габчак, Севостьянчик і солдат Васін (за кермом), під обстрілами заглухла. Васін помер в машині від поранень, Севостьянчик вистрибнув з машини. Габчак, з двома пробитими ногами, доповз до кукурудзяного поля.[137][141] Станом на 29.08.2016 визнаний загиблим.[142]
1004 6-й армійський корпус.gif Україна Грачов Олексій Георгійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Богдана Хмельницького II ступеня
01977-04-2424 квітня 1977, Вороніж Росія. Мешканець Чорноморське (Одеська область). Полковник, начальник Відділу підготовки військ Управління бойової підготовки 6 Армійського корпусу. Виріс у м. Очаків Миколаївська область. Залишилася дружина та донька 2011 р.н. 15.07.2014 року був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. 31.10.2014 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеню (посмертно). 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. 29 серпня він виводив колону 93-ї бригади з іловайського «котла» і на шляху поміж селами Многопілля та Червоноліське потрапили під обстріл російських військ. БМП, в якому знаходився Грачов, обстріляли з РПГ. Полковник помер від осколкового поранення живота[143]
1005 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Самосадов Олександр Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-04-055 квітня 1989, Суми. Солдат, старший стрілець стрілецької роти 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Родом був із Сум, але постійно мешкав у Криму, де на нього було оголошено «полювання» за його вірність Україні і тому у нього не залишалося іншого вибору, як виїхати з тимчасово окупованої території. Член партії ВО «Батьківщина». Добровольцем пішов на фронт захищати територіальну цілісність України. Без батька залишилася однорічна донька. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув від пострілу снайпера (за іншими даними, від осколка, що потрапив у голову) поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) під час виходу колони з «Іловайського котла».[144]
1006 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Ністратенко Сергій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-06-022 червня 1973, Дніпропетровськ. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) під час виходу колони з «Іловайського котла». Сергія було поранено, він повз по полю, і поряд із ним розірвався снаряд з танку, Сергій згорів заживо. Тіло пізніше було вивезено з поля бою Червоним хрестом (з розповіді командира роти 39-го батальйону старшини Юрія Лисенко).[145]
1007 51 OMBr ZSU.png Україна Бірюков Роман Ростиславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-04-1212 квітня 1991, Нововолинськ Волинська область. Солдат, старший радіотелефонист 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися батьки та брат-близнюк. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.[146] За іншими джерелами загинув 30 серпня біля села Андріївка Донецької області.[147]
1008 51 OMBr ZSU.png Україна Тарасюк Олексій Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-01-1212 січня 1990, Ковель Волинська область. Старший солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Здобув освіту у ковельському медичному коледжі за спеціальністю «фельдшер». 9 квітня 2014 року був мобілізований до Збройних Сил України. Без батька залишилися 4-х річна донька. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. 3 вересня тіло Олексія знайшли у запорізькому морзі. Похований 7 вересня у Ковелі.[41][148]
1009 51 OMBr ZSU.png Україна Войчук Олександр Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-02-088 лютого 1989, Луцьк Волинська область. Старший солдат мінометного підрозділу 3 батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Навчався у Луцькому національному технічному університеті. До мобілізації працював у ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна». Залишилися батьки. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Перебував у списку зниклих, знайдений за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 29 січня 2015 року воїна перепоховали на кладовищі у селі Гаразджа на Алеї почесних поховань.[149]
1010 51 OMBr ZSU.png Україна Тарасюк Богдан Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-09-055 вересня 1990, Буцин Волинська область. Cолдат, розвідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися батьки. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув у бою поблизу Іловайська (Донецька область) під час виходу з оточення. Останній дзвінок від Богдана був 28 серпня з-під Іловайська. Тіло знайшли 11 вересня в Дніпропетровську, мати солдата лише по медальйону і татуюванню впізнала тіло сина, таким понівеченим воно було. Бійця поховали, але у родичів залишилися сумніви, вони вирішили провести експертизу ДНК.[150]
1011 51 OMBr ZSU.png Україна Дем'яник Сергій Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-03-2626 березня 1988, Камінь-Каширський Волинська область. Проживав у місті Ковель. Молодший сержант, мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-2929 серпня 2014
орієнтовна дата
Дата не уточнена. Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Останній дзвінок від Сергія був 28 серпня, з того часу його розшукували рідні. Тіло воїна забирали із Запорізького моргу 15 вересня.[151] Повідомляють, що Сергій був вбитий кулею в голову (можливо, страчений у полоні) — див. коментарі.[152]
1012 51 OMBr ZSU.png Україна Засєкін Вадим Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-10-033 жовтня 1990, Копилля Маневицький район Волинська область. Солдат, стрілець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-2929 серпня 2014
орієнтовна дата
Разом з іншими бійцями 51-ї бригади Вадим намагався на БМП прорватися з оточення під Іловайськом (Донецька область). Востаннє рідні змогли з ним зв'язатися 28 серпня. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК. 6 січня 2015 року воїна перепоховали у рідному селі.[153]
1013 51 OMBr ZSU.png Україна Іонов В'ячеслав Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-05-2020 травня 1978, Луцьк Волинська область. Молодший сержант, командир БМП 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Рожищенський ветеринарний технікум. Призваний за мобілізацією 11 квітня 2014 року. Залишилася мати та молодший брат. 02014-08-2929 серпня 2014 В останнє дзвонив рідним 28 серпня з шостого блокпосту під Многопіллям (Донецька область). Під час прориву з оточення під Іловайськом 29 серпня був у другій колоні, у БМП влучив снаряд, машина загорілася. Довгий час перебував у списку розшуку, ідентифікований за експертизою ДНК. 18 лютого 2015 року в Луцьку воїна провели в останню путь та поховали на Алеї почесних поховань міського цвинтаря у селі Гаразджа.[154]
1014 51 OMBr ZSU.png Україна Посполітак Андрій Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-12-1414 грудня 1987, Луків Турійський район Волинська область. Старший солдат, стрілець 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Єдиний син у матері. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Упізнаний за експертизою ДНК. 19 лютого 2015 року воїна перепоховали у рідному Лукові.[155]
1015 51 OMBr ZSU.png Україна Василюк Олександр Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-11-2323 листопада 1984, Романів (Луцький район) Волинська область. Молодший сержант 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Єдиний син у матері. 02014-08-2929 серпня 2014
орієнтовно
Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Востаннє воїна бачили в селищі Дзеркальне (Амвросіївський район Донецька область). Упізнаний в лютому 2015 року за експертизою ДНК серед похований під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО.[156]
1016 51 OMBr ZSU.png Україна Малиш Віталій Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-06-022 червня 1991, Павлівка Перша Тальнівський район Черкаська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Після проходження строкової служби в армії працював у селянсько-фермерському господарстві «Дружба». 19 березня був мобілізований до лав ЗСУ, з травня по липень служив у 14-му БТО «Черкаси», в серпні за власним бажанням написав рапорт про переведення у зону АТО та потрапив до 51-ї ОМБр. Залишилася мати та брати. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Востаннє Віталія бачили під селом Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області, коли він біг до БМП. Тіло воїна було найдене у Запоріжжі в лютому 2015 року за експертизою ДНК. 28 березня 2015 року похований на сільському кладовищі поруч із могилою батька.[157]
1017 51 OMBr ZSU.png Україна Коцюк Руслан Володимирович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01978-05-033 травня 1978, Джурин (Чортківський район) Тернопільська область. Старший лейтенант, командир взводу розвідки 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований 11 квітня. Залишилася дружина та двоє дітей. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Востаннє Руслан виходив на зв'язок із рідними 28 серпня. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 20 березня 2015 року воїна перепоховали у рідному селі.[158]
1018 51 OMBr ZSU.png Україна Кушнір Ігор Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-02-1111 лютого 1984, Великий Омеляник Луцький район Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилася мати. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Тіло бійця було знайдене біля БМП, сильно обгоріле. У травні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО.[159]
1019 51 OMBr ZSU.png Україна Смірнов Сергій Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-04-2626 квітня 1975, Автономна Республіка Крим. Проживав у м. Володимир-Волинський Волинська область. Прапорщик, старшина механізованої роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися мати, дружина та дві доньки. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Була інформація, що може бути у полоні. Експертиза ДНК підтвердила, що Сергій загинув. 23 травня 2015 року захисника поховали у Володимирі-Волинському на Федорівському кладовищі.[160]
1020 51 OMBr ZSU.png Україна Ващишин Олег Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-06-066 червня 1991, Селець (Дубровицький район) Рівненська область. Старший солдат, старший стрілець 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований у квітні 2014 року. Залишилися батьки та молодший брат. 02014-08-2929 серпня 2014
орієнтовно
Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. З 28 серпня не виходив на зв'язок. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв АТО. 8 жовтня 2015 року Олега провели в останню путь понад дві тисячі земляків. Перепохований у рідному селі.[161]
1021 51 OMBr ZSU.png Україна Саксін Андрій Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-04-044 квітня 1973, Руда-Сілецька Кам'янка-Бузький район Львівська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися мати, брат. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом, поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям. 4 листопада 2015 року воїна перепоховали у с. Руда-Сілецька.[162]
1022 51 OMBr ZSU.png Україна Півоваренко Павло Васильович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01975-09-022 вересня 1975, Радомишль Житомирська область. Полковник, виконувач обов'язків командира 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). В радянські часи навчався у військовому училищі в Білорусі. Закінчив Харківське гвардійське вище командне танкове училище та Національний університет оборони України імені генерала Івана Черняхівського. Командував танковими підрозділами від взводу до батальйону, був заступником командира 30-ї мехбригади, служив у Києві в штабі Оперативного командування. Під час АТО був призначений командиром 51 ОМБр, брав участь у звільненні Сєвєродонецька і у бойових діях під Іловайськом. Дружина служить старшим солдатом в одній з військових частин у Києві. Двоє дітей, 17 і 4 років.[163] 17 червня 2016 року нагороджений орденом посмертно.[164] 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під час прориву південної колони з оточення під Іловайськом, поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район), де бригада потрапила під сильний обстріл російських збройних формувань. За відповіддю Генпрокуратури на журналістський запит, «за результатами службового розслідування місцезнаходження Півоваренка П. В. не встановлене, відомості про загибель — відсутні». Бійці бачили його востаннє, коли він роздавав їм пляшки із запалювальною сумішшю, щоб вони спалювали машини. Наприкінці 2014 року ДНК-експертиза показала, що тіло командира поховане на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям, через 8 місяців повторна експертиза підтвердила ці дані. 22 липня 2016 року з Павлом Півоваренком попрощалися у Києві, офіцера перепоховали на Лук'янівському кладовищі.[165]
1023 51 OMBr ZSU.png Україна Гуменюк Микола Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-05-2323 травня 1993, Птича Дубенський район Рівненська область. Солдат, водій 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом, поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Тіло було забране 1 вересня 2014 р. групою медиків та військових. Похований 10 жовтня 2014 р. на Краснопільському цвинтарі, як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за ДНК та визнаний загиблим слідчими органами.[166] Перепохований 03.08.2018 в рідному селі.
1024 51 OMBr ZSU.png Україна Перепелиця Олександр Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989 1989, Біла (Ямпільський район) Вінницька область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Строкову службу проходив на флоті. Їздив на заробітки в Росію, зароблені гроші вклав у власне господарство. Навесні пройшов підготовку на танкіста, але повернувся додому. У червні знову пішов до військкомату і поїхав на фронт. Залишились батьки і старший брат. 02014-08-2929 серпня 2014 Зник в районі Іловайська. Під час руху на допомогу оточеним в Іловайську бійцям, в нічну пору біля села Агрономічне (Амвросіївський район) в напрямку Савур-Могили підрозділ потрапив під артилерійський обстріл. Зі слів бійців батальйону «Миротворець», пораненого Олександра було завантажено в автобус, який пізніше потрапив під обстріл і згорів. Тіло Олександра в автобусі не було знайдено. В останній раз зв'язався з рідними телефоном 29 серпня, казав, що перебуває у підвалі, їх засипало, потім зв'язок обірвався. Перебував у списках зниклих безвісти. Тіло відшукали у братській могилі неподалік лінії фронту. В березні 2017 року упізнаний за експертизою ДНК. 1 квітня 2017 пройшло перепоховання в селі Біле[167]
1025 8-й окремий полк спеціального призначення.png Україна Андріюк Євген Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-06-1717 червня 1993, Деражня, Хмельницька область. Солдат, розвідник-радист 8-го окремого полку спеціального призначення ГУР МО (Хмельницький). Військовослужбовець за контрактом. Кілька місяців ніс службу в зоні АТО, лікувався у Львові через отриману під Краматорськом травму. Після перепідготовки як навідник-оператор бойової розвідувальної машини «БРМ-1К» у складі розвідвзводу був прикомандирований до 51-ї ОМБр на підсилення. Залишилися батьки. 02014-08-2929 серпня 2014
орієнтовно
Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Підрозділ Євгена з боями пройшов через Волноваху та проривався на підмогу до 3-го батальйону 51-ї ОМБр. 29 серпня його БРМ йшла в голові колони, якою військові виходили з-під Іловайська, і була підбита в бою з російськими військами. За повідомленням механіка-водія, він з Євгеном були взяті у полон солдатами 98-ї повітряно-десантної дивізії Російської Федерації. Євген був поранений у живіт. За словами механіка-водія, поранених і вбитих воїнів під вечір кудись відвезли КАМАЗом. 20 квітня 2015 року стало відомо, що Євгена ідентифікували за ДНК серед невідомих героїв АТО, похованих під Запоріжжям 1 жовтня на Кушугумському цвинтарі.[168]
1026 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Ус Артем Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-08-3030 серпня 1994, Марківці (Бобровицький район) Чернігівська область. Старший солдат, старший кулеметник БТР роти на бронеавтомобілях Національної гвардії України, військова частина 3027 (Нові Петрівці). Строкову службу проходив у Внутрішніх військах, у квітні мав повернутися додому, але залишився на службі та записався добровольцем у Національну гвардію. Понадстрокову службу проходив у Києві, а 25 серпня їхню частину направили на схід країни. Був єдиною дитиною у батьків. 02014-08-2929 серпня 2014 Був смертельно поранений в голову осколком міни в районі міста Комсомольське (Старобешівський район Донецька область), де підрозділ Артема займався підготовкою «коридора» для виходу з оточення під Іловайськом підрозділів ВСУ і добровольчих батальйонів.[169]
1027 Емблема добровольчої сотнi Ісуса Христа партiї «Братство» Дмитра Корчинського у батальйонi «Азов».jpg Україна Голіцин Дмитро Сергійович
(Позивний «Адвокат»)
01982-04-2121 квітня 1982, Київ. Рядовий міліції, боєць штурмової групи сотні Ісуса Христа («Братство»), Батальйон міліції «Шахтарськ». Закінчив Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка. З 2005 року працював адвокатом у Києві. Захоплювався дайвінгом, мотоспортом, полюванням. 02014-08-2929 серпня 2014 Помер в лікарні у Києві від поранень, що отримав 14 серпня в боях за Іловайськ (Донецька область).[170]
1028 Геральдичний знак - емблема МВС України.svg Україна Хитренко Геннадій Дмитрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-08-022 серпня 1972, Татарбунари Одеська область. Проживав у с. Кримське Луганська область. Майор міліції у відставці, колишній помічник начальника — оперативний черговий Слов'яносербського райвідділу ГУ МВС в Луганській області. Ще у дитинстві переїхав з батьками до Луганщини. По закінченні школи працював у місцевому радгоспі помічником комбайнера та водієм, 1990 року пішов на строкову військову службу, був заступником командира взводу у військовій частині спецпризначення на Харківщині, під час Придністровського конфлікту служив на кордоні з Молдовою. З квітня 1993 року почав працювати в міліції помічником дільничого. 1998-го закінчив Стахановський гірський технікум, отримав офіцерські погони та став дільничним інспектором. Пішов у відставку в листопаді 2010 року. Засновник й очільник місцевого громадського формування з охорони громадського порядку. Депутат сільської ради. Залишилися батько, дружина.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), Указ Президента № 838/2014 від 31.10.2014 р.
02014-08-2929 серпня 2014 Російські казаки з угруповання «Велике військо донське» після захоплення села Кримське на Луганщині вчинили розправу над місцевими мешканцями. Двох чоловіків (батька та сина) затримали і катували у підвалі, один з них в результаті отримав психічні розлади. А Геннадія Хитренка за його патріотичну позицію окупанти розстріляли з автомату у дворі його власного будинку, про це стало відомо 18 жовтня, коли українські війська звільнили село від російських окупантів.[171]
1029 Емблема МОУ.png Україна Московка Володимир Павлович 01967-06-1111 червня 1967, Амвросіївка Донецька область. Підполковник, військовослужбовець ЗС України, військовий комісар Амвросіївського районного військового комісаріату Донецької області. 02014-08-2929 серпня 2014 27 серпня військовий комісар разом із сином та товаришем повертався до Амвросіївки на своєму автомобілі, на околиці міста вони були захоплені в полон. 29 серпня в Сніжному злочинці влаштували показове катування українських військовослужбовців. До побиття і знущань також долучилися проросійські місцеві сепаратисти. Під час екзекуції у військового комісара стався серцевий напад, в результаті чого він помер на місці.[172] Похован на кладовище «Чулковське», м. Донецьк.
1030 91 Engineer Regiment.jpeg Україна Бережний Юрій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-04-2727 квітня 1984, Чупахівка Охтирський район Сумська область. Сержант, командир відділення інженерно-саперного взводу 91-го інженерного полку (Охтирка). Залишилися дружина і син. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область).[173]
1031 93-я механізована бригада.png Україна Древаль Олексій Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-10-2222 жовтня 1984, Кременчук Полтавська область. Старший солдат, старший навідник 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Залишилися дружина з двома малими дітьми, сестра та бабуся. 02014-08-2929 серпня 2014 Під час виходу з оточення з-під Іловайська Донецької області 29 серпня був поранений у ногу з пошкодженням артерії. Товариші під обстрілами російських збройних формувань витягли його по полях до Волновахи, але він помер від втрати крові. 6 вересня Олексія поховали на кладовищі Кременчука поряд із мамою.[174]
1032 93-я механізована бригада.png Україна Соловйов Роман Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-03-099 березня 1994, Полтавська область. Старший солдат 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. З 5 років проживав у селі Чапаєвка (Пологівський район) Запорізька область, потім виховувався в дитячих будинках-інтернатах Бердянська та Запоріжжя, сирота. Після закінчення Приморського ліцею пішов на строкову службу до лав ЗСУ, а з 2013 розпочав службу за контрактом. Залишився молодший брат-студент. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення. Поховали Романа у Чапаєвці на Запоріжжі.[175]
1033 93-я механізована бригада.png Україна Кравцов Роман Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-12-2626 грудня 1979, Запоріжжя. Сержант, радіотелефоніст 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення. Поранених бійців добивали російські бойовики, які під'їхали до місця бою на легкових машинах.[176]
1034 93-я механізована бригада.png Україна Клевчук Іван В'ячеславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-10-2525 жовтня 1995, 18 років, Новомиколаївка Запорізька область. Старший солдат, кулеметник 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний до ЗСУ 29 жовтня 2013 року, пішов служити одразу за контрактом. З весни більше п'яти місяців обороняв кордон у Білокуракінському районі на Луганщині. В середині серпня приїздив додому у відпустку, рідні вмовляли написати рапорт, але Іван навідріз відмовився і повернувся на передову на Донеччину. Залишились мати, молодша сестра, бабуся та дідусь. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув від численних осколкових поранень в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення.[176][177]
1035 93-я механізована бригада.png Україна Ільїн Віталій В'ячеславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-03-1919 березня 1991, Панфілівка Запорізька область. Сержант, командир бойової машини — командир відділення 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Служив за контрактом з 2013 року. Віталій добре малював, захоплювався важкою музикою та бджолярством. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення.[178]
1036 93-я механізована бригада.png Україна Ревуцький Артем Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-08-1818 серпня 1979, Запоріжжя. Сержант, командир відділення зв'язку 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Після строкової служби в армії заочно закінчив Запорізький національний технічний університет, працював в одному з відділень «Приватбанку», потім логістом на ТОВ «Інтайм». На фронт пішов добровольцем 2 квітня. Залишився 9-річний син. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення. Поховали Артема на Первомайському кладовищі.[179]
1037 93-я механізована бригада.png Україна Ушаков Павло Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-10-1010 жовтня 1989, Запоріжжя. Проживав у с.Богатирівка (Вільнянський район) Запорізька область. Старший солдат, номер обслуги зенітного артилерійського взводу 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. 2008 року закінчив Вище професійне училище № 23 м. Запоріжжя та здобув спеціальність електрогазозварника. Мобілізований 12 квітня 2014 року. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув в результаті обстрілу поблизу Іловайська Донецької області під час виходу з оточення. Впізнаний рідними в запорізькому морзі серед вбитих.[180]
1038 93-я механізована бригада.png Україна Балагланов Павло Юрійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01974-06-2828 червня 1974, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Капітан, начальник зв'язку — командир взводу механізованого батальйону 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення.[181][182]
1039 93-я механізована бригада.png Україна Усс Степан Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-08-099 серпня 1978, Градизьк Полтавська область. Проживав у місті Кременчук. Старшина, військовий фельдшер 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Випускник Кременчуцького медичного коледжу ім. В. І. Литвиненка. Був мобілізований та направлений в зону АТО 5 квітня 2014 року. Залишилася дружина і однорічний син. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув поблизу міста Іловайськ (Донецька область) під час виходу колони з оточення так званим «зеленим коридором», який був обстріляний російськими військами.[183]
1040 93 ОМБр п.svg Україна Ровенський Дмитро Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-04-2626 квітня 1976, Кам'янське Дніпропетровська область. Сержант, водій-електрик радіостанції польового вузлу зв'язку 93-ї ОМБр. Мобілізований 20.06.2014. Залишилась дружина та двоє синів. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район) внаслідок обстрілу колони під час виходу з оточення під Іловайськом. Похований у Кам'янському[184]
1041 93-я механізована бригада.png Україна Кушіль Олександр Дмитрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-10-011 жовтня 1978, проживав у смт Черкаське Дніпропетровська область. Старший сержант, заступник командира взводу — командир БМП 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Був професійним військовим, брав участь у миротворчих місіях у Сьєрра-Леоне та Іраку. Залишились батьки, дружина та син. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Маючи військовий досвід, Олександр допомагав вибратись з котла молодим бійцям, вивів з оточення десятьох хлопців, але сам загинув.[185]
1042 93-я механізована бригада.png Україна Романов Федір Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-09-2727 вересня 1983, Кропивницький. Старший солдат, фельдшер госпітального відділення медичної роти 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), в/ч польова пошта В2830. Випускник Кіровоградського медичного коледжу ім. Мухіна. До служби в складі ЗС України, проживав у м. Кропивницькому та працював на станції швидкої медичної допомоги. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув поблизу м. Іловайськ (Донецька область) в результаті отриманого осколкового поранення.[186]
1043 93-я механізована бригада.png Україна Шахник Євген Юрійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01971-11-2424 листопада 1971, Дніпропетровськ. Старший лейтенант, командир взводу 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Дніпропетровський державний університет, працював у ПАТ КБ «ПриватБанк».[187] Призваний за мобілізацією у квітні. Залишилась дружина та неповнолітня донька. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Через важке осколкове поранення ноги помер від втрати крові.[188]
1044 93-я механізована бригада.png Україна Тимощук Кирило Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-07-033 липня 1992, Вищетарасівка Томаківський район Дніпропетровська область. Сержант, командир бойової машини-командир відділення 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення.[189]
1045 93-я механізована бригада.png Україна Яковлев Олег Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-01-022 січня 1973, Ганнівка (Новомосковський район) Дніпропетровська область. Сержант, начальник радіостанції 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області під час виходу з оточення під Іловайськом.[190]
1046 93-я механізована бригада.png Україна Ходак Віктор Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-09-2929 вересня 1987, Шедієве Новосанжарський район Полтавська область. Солдат, водій 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). Після закінчення школи вивчився на шофера та тракториста. Строкову армійську службу проходив у Гостомелі, при штабі зв'язку. Потім працював на селі, а рано навесні 2014 влаштувався на роботу в охоронну службу в Дніпропетровську. Призваний за мобілізацією 20 червня, з 11 серпня перебував у зоні АТО. Залишились батьки та сестра. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув поблизу села Червоносільське (Донецька область) під час прориву з «іловайського котла». Віктор був у складі десанту БМП № 132, яка разом з автомобілями батальйону "Донбас" в`їхали на околицю с. Червоносільського, де по ньому було випущено три ПТУРи. Два пролетіло повз, а третій влучив у БМП № 132. Віктор прикрив собою двох товаришів, врятувавши їм життя, але був важко поранений. Пораненого бійця відтягнули до найближчої хати, де він і помер. Тіло Віктора не дали забрати російські військові, пізніше воно було вивезено разом з іншими та поховане з військовими почестями під Дніпропетровськом разом з іншими невідомими героями. Після ідентифікації за ДНК 5 грудня Віктора перепоховали в рідній землі у селі Шедієве.[191]
1047 93-я механізована бригада.png Україна Баланчук Олексій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-03-033 березня 1978, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник, старший водій госпгрупи медичного відділення 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Працював у холдингу «НВП Гонта-технологія» машиністом насосних установок та на Новокриворізькому ГЗК слюсарем з ремонту рухомого складу. Призваний за мобілізацією 4 квітня. Залишилася дружина та 10-річна донька. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під час бою з російськими військами поблизу села Червоносільське (Донецька область), коли українська колона намагалась прорватись з «іловайського котла». Був у складі десанту БМП № 132, яке разом з автомобілями батальйону «Донбас» в'їхало на околицю Червоносільського, де по ньому було випущено три ПТУРи. Два пролетіло повз, а третій влучив у БМП, Олексій дістав смертельні поранення. Упізнаний серед загиблих. 20 грудня в Кривому Розі оголошено день трауру, поховали воїна на Центральному кладовищі.[192]
1048 93-я механізована бригада.png Україна Сухомлин Дмитро Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-05-2020 травня 1986, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією. Залишилася дружина та троє дітей. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під час прориву з «іловайського котла». В останнє виходив на зв'язок 28 серпня, була також інформація, що 29 серпня Дмитро був поранений у ногу. Зник в районі села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО.[193]
1049 93-я механізована бригада.png Україна Шумейко Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-06-1515 червня 1984, Куйбишеве Запорізька область. Солдат, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під час прориву з «іловайського котла». В останнє виходив на зв'язок 28 серпня. Колона потрапила під обстріл під час відходу з села Червоносільське в напрямку села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 1 березня 2015 року воїна перепоховали у рідній землі.[194]
1050 93-я механізована бригада.png Україна Борищак Олексій Андрійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01979-08-011 серпня 1979, Харківська область. Зі шкільних років проживав у м. Кременчук Полтавська область. Майор, заступник командира 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Кременчуцький технікум залізничного транспорту. Потім вступив до Харківського інституту танкових військ. Був командиром роти снайперів в навчальному центрі «Десна», згодом служив на командних посадах у 93-й ОМБр. Залишилися мати, дружина та 10-річна донька. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під Іловайськом. В останнє виходив на зв'язок із рідними 29 серпня. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 13 березня з Олексієм попрощались у Кременчуці та перепоховали на Свіштовському кладовищі.[195]
1051 93-я механізована бригада.png Україна Яковець Роман Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-03-033 березня 1991, Опішня Зіньківський район Полтавська область. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією 2 квітня. Залишилися батьки та дві сестри. Зі слів односельців у Романа в сусідньому селі залишилася дівчина та донька, яка народилася вже після його смерті, у листопаді 2014 року. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. В останнє виходив на зв'язок із рідними 26 серпня. Ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 12 лютого 2015 року Романа перепоховали у с. Опішня.[196]
1052 93-я механізована бригада.png Україна Дудка Юрій Андрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-12-2121 грудня 1980, Хоминці (Роменський район) Сумська область. Проживав у м. Кременчук Полтавська область. Солдат, номер обслуги мінометного взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). 1999 року здобув професію машиніста автомобільного крану. Після служби в армії працював у службі державної охорони, з 2001 року у Кременчуці на сталеливарному заводі водієм, а з 2013 року на Крюківському вагонобудівному заводі водієм автокрану. З початком військової агресії добровольцем прийшов до військкомату і підписав контракт. З серпня 2014 року охороняли селище Грабське під Іловайськом. Залишилися батьки, дружина та дві доньки. Батьки Юрія втратили на війні двох синів (Дудка Володимир Андрійович, 10 вересня помер від опіків та поранень). 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу с. Червоносільське. Востаннє товариші бачили Юрія, коли він після обстрілу пішов міняти пробите колесо. Ідентифікований у березні 2015 року серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 10 квітня 2015 року з воїном попрощалися у Кременчуці. Похований у рідному селі Хоминці на Сумщині, поряд із братом.[197]
1053 93-я механізована бригада.png Україна Кирилов Антон Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-12-1212 грудня 1994, 19 років, Піщане (Кременчуцький район) Полтавська область. Проживав у м. Кременчук. Солдат, старший стрілець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Був єдиною дитиною у матері, яка виховувала його самотужки. З 2003 року жив у Кременчуці, де закінчив школу. У 2010—2013 роках навчався у ВПУ № 7, потім працював на Крюківському вагонобудівному заводі, у 2014 році звільнився. 27 березня 2014 року добровольцем пішов до ЗСУ на контрактну службу. Після війни хотів вступити у військове училище, стати офіцером. Залишилася мати. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 29 квітня 2015 року поховання у Кременчуці.[198]
1054 93-я механізована бригада.png Україна Лотоцький Олег Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-09-1111 вересня 1975, Дніпропетровськ. Старший солдат, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишився син. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. За даними Книги пам'яті, похований на Сурсько-Литовському кладовищі Дніпропетровська.[199]
1055 93-я механізована бригада.png Україна Савченко Роман Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-03-077 березня 1993, Котовка (Магдалинівський район) Дніпропетровська область. Проживав в с. Гупалівка Магдалинівський район. Сержант, номер обслуги 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Магдалинівське ПТУ № 88. Здобувши освіту, в 2012 році пішов на строкову армійську службу. Призваний за мобілізацією. Залишилася мати. 02014-08-2929 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Похований у Гупалівці.[200]
1056 93-я механізована бригада.png Україна Шевчук Сергій Іванович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01977-11-2525 листопада 1977, Росоша (Липовецький район) Вінницька область. Проживав у Новомосковську Дніпропетровська область. Капітан, начальник радіоцентру 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишилися батьки, дружина та двоє дітей. 02014-08-2929 серпня 2014 В останнє виходив на зв'язок 25 серпня. Місцевий мешканець знайшов його куртку зі смартфоном в Червоноармійському районі між Новоєленівкою та Новотроіцьким. На меморіальній дошці вказано, що Сергій Шевчук загинув 25 серпня під час бойових дій в районі Костянтинівки, Авдіївки, Донецького аеропорту. За даними Книги пам'яті, загинув 29 серпня під Іловайськом під час прориву з оточення. Похований 9 жовтня 2014 в Новомосковську.[201] За іншими даними, загинув 25 серпня в районі Донецька (аеропорт, Авдіївка). Похований 9 жовтня в Новомосковську.[202]
1057 93-я механізована бригада.png Україна Ткачук Сергій Андрійович