Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (24 серпня — 31 серпня 2014)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні 24 серпня - 31 серпня 2014 року. 24 серпня 2014 року стало датою масованого вторгнення регулярних підрозділів Збройних сил РФ в район Іловайська.

Список загиблих 24 серпня - 31 серпня 2014 року[ред. | ред. код]

Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по батькові
Про особу Дата смерті Обставини смерті

24 — 31 серпня[ред. | ред. код]

880 «Shtorm» battalion.jpg Україна Рудніцький Вадим Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-02-10 10 лютого 1978, народився в Естонії, потім з батьками переїхав до с. Привітів Житомирська область. Рядовий міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Протягом чотирьох років брав участь у миротворчих операціях на території колишньої Югославії. Залишилися дружина та 8-річна донька. 02014-08-24 24 серпня 2014 Загинув під час артилерійського обстрілу терористами блокпосту українських сил поблизу смт Георгіївка під Луганськом.[1][2]
881 «Shtorm» battalion.jpg Україна Петрівський Степан Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-06-20 20 червня 1992, Сушиця Старосамбірський район Львівська область. Рядовий міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Проходив службу в десантних військах, потім навчався на геологічному факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка. Коли оголосили першу хвилю мобілізації, пішов добровольцем на війну. Під час відпустки Степан встиг скласти державний іспит у університеті, отримати диплом бакалавра і скласти вступний іспит на шостий курс, потім знову повернувся на фронт. Залишилась мати, брат-близнюк та ще один молодший брат. 02014-08-24 24 серпня 2014 Загинув під час артилерійського обстрілу терористами блокпосту українських сил поблизу смт Георгіївка під Луганськом.[1][3]
882 Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Україна Позивний «Душман» Луганська область. Чотовий партизанського загону, ветеран-«афганець». В зоні АТО був розвідником, надавав військовим інформацію про базу терористів у Краснодоні та пересування колони російської бронетехніки. 02014-08-24 24 серпня 2014 Загинув у боєзіткненні із загоном російських спецпризначенців поблизу Краснодона (Луганська область). Про загибель патріота повідомив луганський громадський активіст Дмитро Снєгирьов.[4]
883 51 OMBr ZSU.png Україна Данилевич Роман Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-11-10 10 листопада 1980, Облапи Ковельський район Волинська область. Солдат, оператор-топогеодезист 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-24 24 серпня 2014 Загинув у результаті ураження осколком снаряду у боях за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Старобешеве.[5]
884 Емблема ГУМВС України в Луганській області.png Україна Юлдашев Темур Дамірович
(Позивний «Тренер»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-03-11 11 березня 1969, Луганськ. Старший прапорщик міліції, командир спецбатальйону патрульної служби міліції «Темур». Професійний військовий, до 1990 року служив в Угорщині, після повернення оселився у Луганську. Звільнився із ЗСУ у 2008 році. Громадський діяч, спортсмен і тренер, майстер спорту міжнародного класу з пауер-ліфтингу. На початку подій на сході зібрав батальйон добровольців з Луганщини для захисту держави, потрапив у полон до російських бойовиків, які тримали його в будівлі СБУ в Луганську. Після 35 днів полону, 15 червня Темуру вдалося втекти і він продовжив воювати за незалежність і соборність України.[6] Залишилось четверо дітей. 02014-08-24 24 серпня 2014 Загинув від кулі снайпера в бою за висоту Савур-могила.[7] Коли основні сили української армії вже відступили, на Савур-Могилі залишились в оточенні бійці, у яких не було наказу на відхід. 24 серпня до них прорвалась машина, щоб евакуювати поранених, у тому числі Темура Юлдашева з пораненням і Івана Журавльова з контузією. Машина була захоплена російськими бойовиками, і вони вбили всіх поранених.[8] Івана Журавльова, який підняв український прапор над Слов'янськом, бойовики вирішили забрати в полон, де його катували і допитували. Через кілька тижнів він вийшов на зв'язок, потім був звільнений за обміном.[9] Тіло Темура Юлдашева було ідентифіковане у березні 2015 року.[10] Поховали воїна 26 травня 2015 року у Києві на Алеї військових героїв Лук'янівського кладовища.[11]
885 25-та повітрянодесантна бригада.jpg Україна Самойлов Віктор Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01969-05-24 24 травня 1969, Новопокровка (Солонянський район) Дніпропетровська область. Старший сержант, головний сержант взводу 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади. 02014-08-24 24 серпня 2014 Під час евакуації поранених з кургану Савур-могила, машину було двічі обстріляно, вона перевернулась і була захоплена російськими бойовиками поблизу с. Петрівське (Шахтарський район). Віктора та інших поранених вони вбили. Про це розповів Іван Журавльов, якого бойовики забрали у полон. Група, що була направлена на пошук загиблих, не змогла знайти тіла. Офіційно Віктор вважається зниклим безвісті.[12] Тіло ексгумоване у безіменній могилі на околиці Петрівського 01.10.2014, упізнаний за експертизою ДНК. Похований 19.03.2015 в смт Солоне[13].
886 3-й окремий полк спеціального призначення.svg Україна Яремчук Олександр Олександрович 01989-03-20 20 березня 1989, Добровеличківка Кіровоградська область. Молодший сержант, військовослужбовець 1-ї роти 1-го батальйону 3-го окремого полку спеціального призначення (Кропивницький). Вчитель історії за освітою. 2010 року підписав контракт на військову службу. Залишилися батьки і сестра. 02014-08-24 24 серпня 2014 Спецпризначенці на пікапі Mitsubishi L200 забрали поранених з кургану Савур-могила. Біля мосту на виїзді з села Петрівське (Шахтарський район) Донецької області машину було двічі обстріляно, вона перевернулась і була захоплена російськими бойовиками, які вбили поранених. Група, що була направлена на пошук загиблих, не змогла знайти тіла. Разом зі зниклими Темуром Юлдашевим та Віктором Самойловим був і Олександр Яремчук. Їх тіла знайшли в одній могилі біля села Петрівське. Мати Олександра не визнає сина загиблим навіть після експертизи ДНК і наполягає на повторній експертизі. Тіло захоронене на Кушугумському кладовищі[14]
887 30-а механізована бригада.png Україна Заєць Олексій Євгенович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01981-03-13 13 березня 1981, Андрушівка Житомирська область. Майор, заступник начальника штабу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишились дружина та двоє маленьких дітей. 02014-08-24 24 серпня 2014 Загинув під час обстрілу опорного пункту бригади поблизу с. Червона Поляна (Антрацитівський район) Луганської області. Похований 28 серпня в рідному місті.[15]
888 30-а механізована бригада.png Україна Яцковець Петро Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-06-26 26 червня 1971, Остапи Лугинський район Житомирська область. Старшина, командир бойвої машини — командир відділення 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив Житомирський сільгосптехнікум за спеціальністю зоотехніка. Після строкової служби в армії працював на фермі трактористом, потім зоотехніком. Встиг змінити багато місць роботи і професій. Знову до армії потрапив під час першої хвилі мобілізації у квітні 2014 року. Залишились дружина та п'ятеро дітей, наймолодшому сину 3 роки. 02014-08-24 24 серпня 2014 Загинув під час обстрілу опорного пункту бригади поблизу с. Червона Поляна (Антрацитівський район) Луганської області. Похований 27 серпня в рідному селі.[16]
889 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Саражан В'ячеслав Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-02-25 25 лютого 1980, Миколаїв. Підполковник, командир батальйону Миколаївського полку охорони громадського порядку Національної гвардії України, в/ч 3039 (Миколаїв). 2002 року закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України, проходив службу на офіцерських посадах у внутрішніх військах МВС та Національній гвардії. У першій ротації вирушив у складі зведеного підрозділу НГУ в зону АТО. Брав участь в боях поблизу Савур-могили, Успенки. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, син і донька. Дружина В'ячеслава з листопада 2015 року служить у Миколаївському полку НГУ, старший солдат. 02014-08-24 24 серпня 2014 Близько 18:30 колона підрозділу НГУ потрапила у засідку біля смт Войковський (Амвросіївський район Донецька область). В ході бою підполковник Саражан був поранений в руку і ногу, він залишився прикривати відхід групи та зник безвісті. У травні 2016 року ідентифікований за експертизою ДНК серед тіл, доставлених до моргу м. Запоріжжя. Поховання 30 серпня 2016 року в Миколаєві.[17]
890 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Смирнов Юрій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-03-06 6 березня 1981, Миколаїв. Солдат, стрілець Миколаївського полку охорони громадського порядку Національної гвардії України, в/ч 3039 (Миколаїв). 02014-08-24 24 серпня 2014 Колона підрозділу НГУ потрапила у засідку біля смт Войковський (Амвросіївський район Донецька область). Юрій одним із перших зорієнтувався, зайняв позицію та вогнем прикрив перегрупування підрозділу. Напад переважаючих сил противника було відбито. Після бою товариші знайшли обгоріле тіло солдата. Похований на Мішковському кладовищі Миколаєва.[18]
891 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Добровольський Сергій Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-10-01 1 жовтня 1984, Олександрія Кіровоградська область. Старший прапорщик, старшина РБМТЗ 23-ї окремої бригади Національної гвардії України, в/ч 3033 (Запоріжжя). Після строкової служби в армії обрав професію військового, служив на кораблі «Донбас», підводному човні, а в останні роки у військовій частині № 3033. Залишилися мати і молодший брат в Олександрії, дружина та донька у Запоріжжі. 02014-08-24 24 серпня 2014 Під час передислокації бійці потрапили під обстріл російських збройних формувань у полі поблизу села Новоіванівка (Амвросіївський район) Донецької області. Тіла загиблих українських бійців місцеві жителі поховали неподалік села. Волонтери ГО «Народна пам'ять» провели ексгумацію і вивезли останки із зони АТО. Сергія ідентифікували за експертизою ДНК. 28 березня 2015 року воїна поховали на Алеї Слави міського військового кладовища Олександрії.[19]
892 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Грязнов Борис Олегович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-02-27 27 лютого 1985, Запоріжжя. Прапорщик, начальник військового наряду 2 відділення 1 спеціального патрульного взводу спеціальної патрульної роти 1-го батальйону спецпризначення 23-ї окремої бригади Національної гвардії України, в/ч 3033 (Запоріжжя). 02014-08-24 24 серпня 2014 Під час передислокації колона потрапила під обстріл російських збройних формувань у полі поблизу села Новоіванівка (Амвросіївський район) Донецької області. Тіла загиблих українських бійців місцеві жителі поховали неподалік села. У березні 2015 року волонтери ГО «Народна пам'ять» провели ексгумацію і вивезли останки із зони АТО. Бориса ідентифікували за експертизою ДНК. 20 червня 2015 року воїна поховали на Правобережному цвинтарі міста Запоріжжя.[20]
893 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Баранов Максим Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-07-30 30 липня 1992, Сиваське Новотроїцький район Херсонська область. Старший сержант, інструктор кінологічної групи 16-го окремого батальйону Національної гвардії України, в/ч 3056 (Херсон). Залишилися мати, дружина та півторарічний син. 02014-08-24 24 серпня 2014 Останній раз виходив на зв'язок на день Незалежності, 24 серпня, був в Амвросіївському районі Донецької області. Довгий час перебував у списках зниклих. Знайдений у Запоріжжі серед загиблих за результатами експертизи ДНК. 27 лютого 2015 року в смт Сиваське Максима провели в останню путь.[21]
894 93-я механізована бригада.png Україна Дрьомін Ярослав Павлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-12-26 26 грудня 1986, Хащувате Гайворонський район Кіровоградська область. Солдат, стрілець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Закінчив Гайворонський машинобудівний технікум, де отримав професію техніка-механіка. Служив в Збройних Силах України, а після демобілізації — в органах внутрішніх справ. Потім працював в ПСП «Нива» в рідному селі. Мобілізований у квітні 2014 року. Був водієм, доставляв боєприпаси, вантажі та особовий склад в зону АТО. 02014-08-24 24 серпня 2014 Загинув в Донецькій області. З 24 серпня не виходив на зв'язок. В червні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких поховали 1 жовтня 2014 року на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям. 23 червня 2015 року Ярослава перепоховали в с. Хащувате.[22]
895 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Ряженцев Сергій Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-02-17 17 лютого 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, кулеметник 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Служив у міліції, останні півроку працював у ТОВ «Кривбасремонт». На фронт пішов у травні 2014 року. Залишилися батьки, брат, дружина, а через три місяці після смерті Сергія у нього народився син. 02014-08-24 24 серпня 2014 Загинув у бою на блокпосту № 4 в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Перебував у списку зниклих. 14 травня 2015 року Сергія поховали на кладовищі «Північне» у Кривому Розі.[23]
896 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Жабінець Олександр Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-07-17 17 липня 1975, Верхівцеве Верхньодніпровський район Дніпропетровська область. Старший сержант, кулеметник 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». 02014-08-24 24 серпня 2014 Загинув у бою на блокпосту № 4 в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Перебував у списку зниклих. 7 лютого 2015 року Олександра поховали у Верхівцевому.[24]
897 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Шмалій Валерій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-11-28 28 листопада 1986, Бабайківка Царичанський район Дніпропетровська область. Мешкав в м. Полтава. Солдат, стрілець 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Закінчив Царичанське ПТУ. Працював охоронником, останнім часом мешкав та працював у Полтаві, звідки й був мобілізований. Залишилися батьки, молодший брат та наречена. 02014-08-24 24 серпня 2014 Загинув у бою на блокпосту на перехресті доріг між селами Чумаки та Олександрівка (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань під Іловайськом. Упізнаний за експертизою ДНК. Похований 17 грудня 2014 року на Березівському сільському цвинтарі у с. Бабайківка.[25]
898 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Сагайдак Юрій Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-05-30 30 травня 1983, Новостроївка (Царичанський район) Дніпропетровська область. Сержант, стрілець-санітар 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Залишилися двоє синів. 02014-08-24 24 серпня 2014 Загинув у бою на блокпосту № 4 поблизу села Новодвірське в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Був похований неподалік від блокпосту. Разом із тілом Сагайдака лежав обривок жовтого скотчу, на якому було написано «Сагайдак Ю. М.» Ексгумований Місією «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015 р., упізнаний за експертизою ДНК. Похований 25 вересня 2015 року у Новостроївці.[26]
899 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Яровий Володимир Валентинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-08-17 17 серпня 1975, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Молодший сержант, бухгалтер 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Мобілізований у травні 2014 року. 02014-08-24 24 серпня 2014 За даними Книги пам'яті, загинув у бою на блокпосту № 4 поблизу села Новодвірське в районі м. Моспине Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Був похований неподалік від блокпосту разом із Юрієм Сагайдаком і Володимиром Шевченком. Ексгумований Місією «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015 р.[27]
Разом з тим, в ЗМІ повідомлялось, що Володимир Яровий разом із Володимиром Шевченком потрапив у полон. Перший час бійці виходили на зв'язок і розповідали про свій полон, потім зв'язок обірвався. Були вбиті у полоні. Їх знайшли і переправили до Дніпропетровська українські волонтери. Тіла загиблих були без голів і в зимовому одязі. Ідентифіковані за експертизою ДНК у серпні 2015 року. Похований у Дніпродзержинську 17 вересня 2015 року на кладовищі Курилівки.[28][29]
900 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Шевченко Володимир Олексійович
(Позивний «Шева»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-10-15 15 жовтня 1972, Кам'янське (колишній Дніпродзержинськ) Дніпропетровська область. Молодший сержант, головний сержант 39 БТО «Дніпро-2». На фронт пішов з початком бойових дій. Залишились дружина та троє синів. 02014-08-24 24 серпня 2014 Загинув у бою на блокпосту № 4 (3904) поблизу с. Новодвірське в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район), під час наступу російських збройних формувань. Тіло знайдене в могилі неподалік блокпосту. За іншими даними, вбитий у полоні. Ідентифікований за експертизою ДНК. Перепохований 23.05.2018 у Кам'янському[30].
901 8-й окремий полк спеціального призначення.png Україна Пасічник Олександр Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-03-19 19 березня 1982, Чорний Острів Хмельницька область. Сержант, санітарний інструктор 8-го окремого полку спеціального призначення ГУР МО (Хмельницький). Строкову службу проходив у президентському полку. Згодом служив у спецпідрозділі МВС «Беркут». Останні пару років працював, залишивши службу в правоохоронних органах. З початком АТО добровольцем пішов до військової частини спецпризначення в Хмельницьку. Залишилась дружина та двоє дітей, донька 2005 р.н. та син 2009 р.н. 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув під час виконання бойового завдання в районі Іловайська, за іншими даними — висоти Савур-Могила на Донеччині. Олександр поїхав на завдання замість молодого бійця, який відмовився. Група на БТР прикривала розвідників і снайперів, які пройшли непоміченими, а БТР прикриття потрапив під вогонь артилерії противника. Під час похорону на труні поклали два берети: малиновий — співробітника спецпідрозділу міліції, і голубий — військ спецпризначення Збройних Сил.[31]
902 Емблема УМВС України в Херсонській області.png Україна Сторчеус Руслан Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-01-11 11 січня 1979, Херсон. Лейтенант міліції, командир добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Юрист і педагог, учасник Революції Гідності з перших днів. Коли весною УМВС області почало формувати батальйон «Херсон», найпершим прийшов до кадровиків і з 9 травня став командиром батальйону. Залишились дружина і троє дітей. 02014-08-25 25 серпня 2014 На службовому автомобілі потрапили у засідку терористів під Іловайськом (Донецька область).[32]. 29 серпня мешканці Херсона провели загиблого в останню путь[33]
903 Емблема УМВС України в Херсонській області.png Україна Пешков Олег Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-10-06 6 жовтня 1971, Херсон. Рядовий міліції, боєць 3-го взводу добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон», водій командира батальйону. Залишились дружина і двоє дітей. 02014-08-25 25 серпня 2014 На службовому автомобілі потрапили у засідку терористів під Іловайськом (Донецька область).[32] 29 серпня мешканці Херсона провели загиблого в останню путь.[33]
904 Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.gif Україна Пікус Євгеній Михайлович
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
01979-09-14 14 вересня 1979, Вінниця. Полковник (посмертно), старший офіцер з реєстрації та паспортної роботи відділу прикордонного контролю та реєстрації штабу Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби. Закінчив Академію прикордонних військ у Хмельницькому. Служив у штабі Східного регіонального управління ДПСУ в місті Харків. Останні півтора місяці захищав кордон у Луганській області. За чотири дні до загибелі був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Залишилися батьки, старша сестра і брат-близнюк (теж прикордонник).
Герой України (посмертно).
02014-08-25 25 серпня 2014 О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. В бою Євген був смертельно поранений у голову. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35][36]
905 Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.gif Україна Фірсов В'ячеслав Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01971-07-04 4 липня 1971. Старший прапорщик, інспектор 2 категорії — інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Красна Талівка» 3-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. 02014-08-25 25 серпня 2014 О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35]
906 Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.gif Україна Арнаут Дмитро Ілліч
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-01-18 18 січня 1976. Старший прапорщик, інспектор прикордонної служби 1 категорії — технік 2-го відділення інспекторів відділу прикордонної служби «Красна Талівка» 3-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. Раніше під час АТО Дмитро побував у полоні у російських бойовиків у будівлі СБУ в Луганську, коли вибрався, то повернувся до свого загону на кордон. 02014-08-25 25 серпня 2014 О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35]
907 Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.gif Україна Сороченко Олег Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-10-24 24 жовтня 1993. Молодший сержант, молодший інспектор 2 категорії 3-го відділення інспекторів відділу прикордонної служби «Красна Талівка» 3-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. 02014-08-25 25 серпня 2014 О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.[34][35][37]
908 55-а артилерійська бригада.png Україна Катанов Віктор Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-03-15 15 березня 1982, Запоріжжя. Солдат, номер обслуги 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. До мобілізації працював на Запорізькому автомобілебудівному заводі. Призваний до ЗС України за мобілізацією 31 липня 2014 року. Залишилася одна мама. 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув уночі під час мінометного обстрілу російськими бойовиками в районі Старобешеве (Донецька область).[38][39]
909 55-а артилерійська бригада.png Україна Д'ячков Юрій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-12-04 4 грудня 1980, Розумівка (Запорізький район) Запорізька область. Солдат, номер обслуги 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Мобілізований 31 липня. 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув уночі під час мінометного обстрілу російськими бойовиками в районі Старобешеве (Донецька область).[38]
910 28-а механізована бригада.png Україна Безручак Андрій Іванович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01981-01-17 17 січня 1981, Астраханська область РРФСР. З 12 років переїхав із сім'єю у Стрий Львівська область. Капітан, начальник речової служби тилу 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Випускник факультету тилу Одеського інституту сухопутних військ, служив в Одесі, потім його перевели в Стрийську частину ракетних військ. Залишилась дружина та двоє дітей. 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув під час виходу тактичної групи бригади з «котла» в районі Кутейникове — Старобешеве в Донецькій області, де військові знаходились під обстрілами РСЗВ «Град» і «Ураган».[40]
911 51 OMBr ZSU.png Україна Беца Ігор Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01978-01-07 7 січня 1978, Видинів Снятинський район Івано-Франківська область. Старший лейтенант, командир мінометного взводу — старший офіцер на батареї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський), мобілізований у квітні 2014 р. Тренер футбольного клубу «Прут» с. Видинів. 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув уночі на 25 серпня в бою за Іловайськ (Донецька область) у районі Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][42]
912 51 OMBr ZSU.png Україна Шепелюк Олексій Борисович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-05-19 19 травня 1977, Ніжин Чернігівська область. Проживав у м. Нововолинськ Волинська область. Майор, командир зенітної батареї 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Дитинство та шкільні роки Олексія пройшли у місті Ніжин (Чернігівська область). Кадровий офіцер. Вищу освіту здобув у Харківському військовому університеті. З 1998 року служив у 51 ОМБр. Залишилися батьки, дружина та п'ятеро дітей, від 2 до 13 років. 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув у бою з російськими військами поблизу селища Дзеркальне (Амвросіївський район Донецька область) під час прориву з оточення. Довгий час вважався зниклим безвісті, в липні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 18 липня 2015 року воїна перепоховали в Ніжині на Савському кладовищі.[41][43]
913 51 OMBr ZSU.png Україна Крепець Леонід Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-03-13 13 березня 1984, проживав у м. Володимир-Волинський Волинська область. Старший солдат, старший водій 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією 10 квітня. Залишилися мати, дружина та двоє синів, 5 і 2 років. 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув у бою з російськими військами поблизу селища Дзеркальне (Амвросіївський район Донецька область) під час прориву з оточення. Довгий час вважався зниклим безвісті, в липні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Перепоховання відбудеться восени 2015 року.[41][44]
914 51 OMBr ZSU.png Україна Бугайчук Сергій Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-09-28 28 вересня 1988, Нововолинськ Волинська область. Солдат, номер обслуги 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][45]
915 51 OMBr ZSU.png Україна Шилік Анатолій Вікторович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01976-09-16 16 вересня 1976, Ковель Волинська область. Капітан, командир мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та двоє дітей. 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][46]
916 51 OMBr ZSU.png Україна Брик Дмитро Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-08-29 29 серпня 1993, Старий Чорторийськ Маневицький район Волинська область. Молодший сержант, командир міномета 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41]
917 51 OMBr ZSU.png Україна Павляшик Микола Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-05-25 25 травня 1992, Качин Камінь-Каширський район Волинська область. Солдат, старший навідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41]
918 51 OMBr ZSU.png Україна Мостика Андрій В'ячеславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-06-16 16 червня 1985, Зелена (Ковельський район) Волинська область. Солдат, номер обслуги 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][47]
919 51 OMBr ZSU.png Україна Момотюк Дмитро Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-08-19 19 серпня 1991, Плоска (Дубенський район) Рівненська область. Солдат, радіотелефоніѩст 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). До ЗС України призваний за мобілізацією 10 квітня 2014 р. 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади. Поховали Дмитра у селі Берег у Дубенському районі.[41][48]
920 51 OMBr ZSU.png Україна Голяновський Руслан Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-08-24 24 серпня 1982, Горичів Володимир-Волинський район Волинська область. Солдат, водій — номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][49]
921 51 OMBr ZSU.png Україна Марфіч Михайло Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-03-13 13 березня 1972, Рахів Закарпатська область. Старший сержант, навідник-оператор 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-26 26 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][50]
922 51 OMBr ZSU.png Україна Пазин Тарас Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-10-16 16 жовтня 1989, Новини (Яворівський район) Львівська область. Молодший сержант 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Вчитель історії місцевої сільської школи. До Українського війська пішов добровольцем у березні 2014 року. Син поета-письменника Івана Пазина. 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][51]
923 51 OMBr ZSU.png Україна Оніщук Юрій Віталійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-04-27 27 квітня 1990, Луцьк Волинська область. Солдат, номер обслуги мінометної батареї третього механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Луцьке вище професійне училище будівництва та архітектури. Був мобілізований 9 квітня. 02014-08-25 25 серпня 2014
орієнтовна дата
Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][52][53]
924 51 OMBr ZSU.png Україна Курука Сергій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-09-03 3 вересня 1987, Луцьк Волинська область. Солдат, номер обслуги 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив ПТУ № 9 та Володимир-Волинський технікум гідромеліорації. Працював у ТзОВ «Спайс-Луцьк». Був призваний на військову службу під час мобілізації. Залишилася дружина та 2-річний син в райцентрі Ківерці, а також батьки. 02014-08-25 25 серпня 2014
орієнтовна дата
Вважався зниклим безвісті після обстрілу з РСЗВ «Град» 24 серпня в районі Іловайська, з того часу на зв'язок не виходив. Ідентифікований за ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 15 січня 2015 року Сергія перепоховали на кладовищі у селі Гаразджа під Луцьком на Алеї почесних поховань .[54]
925 51 OMBr ZSU.png Україна Михальчук Віктор Олексійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-05-09 9 травня 1982, Піддубці (Луцький район) Волинська область. Старший лейтенант, заступник командира роти 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований навесні 2014 року. Залишилась дружина та дві доньки. 02014-08-26 26 серпня 2014 Загинув у районі Іловайська. Вважався зниклим безвісті, в останнє виходив на зв'язок 24 серпня. Ідентифікований за ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 5 серпня 2015 року воїна перепоховали у Піддубцях.[55]
926 51 OMBr ZSU.png Україна Лучук Роман Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-08-10 10 серпня 1994, Луцьк Волинська область. Солдат, сапер відділення механізованих мостів інженерно-саперної роти групи інженерних загороджень 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Працював у Луцькій міській філії ПАТ «Волиньенерго», був призваний на військову службу за мобілізацією. 02014-08-26 26 серпня 2014 Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][53][56]
927 51 OMBr ZSU.png Україна Потапчук Станіслав Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-06-16 16 червня 1992, Іваничівський район Волинська область. Солдат, сапер 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-26 26 серпня 2014
орієнтовна дата
Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41][57]
928 51 OMBr ZSU.png Україна Деркач Олександр Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-03-25 25 березня 1987, Довжиця Маневицький район Волинська область. Солдат, кулеметник 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Виріс у багатодітній сім'ї. Працював на будівництві. Призваний за мобілізацією 9 квітня. Залишились мати, 9 братів і сестер, дружина та 2-річний син. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область). Колона бронетехніки була розстріляна з двох боків танками і РСЗВ, і бійці опинилися в оперативному оточенні. Олександр прикривав вогнем відступ своїх товаришів. Він понад годину стримував наступ кількох десятків російських десантників. Бійці, яких він прикривав, змогли дістатися безпечного місця, а Олександр загинув. Перебував у списку зниклих безвісті. Після експертизи ДНК 8 листопада похований в селі Довжиця.[57][58][59]
929 51 OMBr ZSU.png Україна Ярмолюк Олександр Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-07-03 3 липня 1982, Ковель Волинська область. Сержант, командир мінометного розрахунку 51 ОМБр. Здобув професію столяра. Працював у туристичній фірмі водієм. Мобілізований. Залишились дружина та двоє синів. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув у бою в районі Іловайська під час виходу з оточення, поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район). Похований 7 вересня у Ковелі[60].
Див. Бої за Іловайськ.
930 51 OMBr ZSU.png Україна Пугач Ігор Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-05-16 16 травня 1978, Осмиловичі Іваничівський район Волинська область. Солдат, номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та двоє дітей, 3-річна донька та 10-річний син. 02014-08-26 26 серпня 2014
орієнтовна дата
Загинув у боях за Іловайськ (Донецька область). В останнє виходив на зв'язок із рідними 25 серпня о 8:00, зі слів інших бійців, вони були поблизу села Дзеркальне Амвросіївського району. В березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 20 березня воїна перепоховали у рідному селі.[61]
931 51 OMBr ZSU.png Україна Янчук Валерій Леонтійович 01985-12-20 20 грудня 1985, Іваничі Волинська область. Мешкав у місті Дубно. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися мати, брат, сестра. 02014-08-26 26 серпня 2014 Загинув у боях за Іловайськ (Донецька область). 25 серпня Валерій був тяжко поранений поблизу села Дзеркальне Амвросіївського району. Місцевий мешканець підібрав пораненого і привіз до Амвросіївки, під час операції Валерій помер. Його поховали в Амвросіївці на міському кладовищі, але місцевий судмедексперт помилково вказав прізвище — Ямчук, тому воїна довго не могли розшукати. На ТБ вийшов сюжет про зниклого бійця, і на зв'язок з рідними вийшов той чоловік, який намагався його врятувати. Ідентифікований за експертизою ДНК наприкінці серпня 2015 року. 1 вересня з воїном попрощалися у Луцьку. Похований в смт Іваничі.[62]
932 51 OMBr ZSU.png Україна Лобжин Олександр Володимирович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01990-05-28 28 травня 1990, Перемога (Козятинський район) Вінницька область. Лейтенант, зв'язківець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією. Залишилися батьки. 02014-08-26 26 серпня 2014 Загинув від вогнепального поранення під час боїв в районі Старобешеве — Дзеркальне (Донецька область). Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 2 квітня 2016 року Олександра перепоховали у рідному селі.[63]
933 15-й реактивний артилерійський полк.jpg Україна Комар Юрій Ігорович
Медаль «За військову службу Україні»
01992-02-03 3 лютого 1992, Дрогобич Львівська область. Сержант, командир відділення 15-го гвардійського реактивного артилерійського полку, в/ч А1108 (Дрогобич). В селі Раневичі Дрогобицького району у Юрія залишилась дружина та маленька донька. 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув в районі смт Георгіївка (Луганська область).[64]
934 UA army main.jpg Україна Шкляр Ігор Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-09-13 13 вересня 1986, Короп, Чернігівська область. Солдат, стрілець 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2». 02014-08-25 25 серпня 2014 Отримав важкі поранення під Дебальцеве (Донецька область). Боєць понад тиждень пробув у Харківському шпиталі, але врятувати його життя не вдалося. Поховали Ігора 27 серпня у рідному Коропі.[65]
935 Kyivska Rus.jpg Україна Яценко Юрій Петрович
(Позивний «Саїд»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-07-23 23 липня 1977, Росава Миронівський район Київська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ. Останній час працював у Києві. Призваний за мобілізацією. Залишились мати, дружина та син 2000 р.н. 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув від осколкового поранення під час обстрілу колони батальйону поблизу смт Комісарівка (Перевальський район Луганська область).[66]
936 93-я механізована бригада.png Україна Зуєнко Сергій Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-01-07 7 січня 1980, с. Шарківщина (Миргородський район) Полтавська область. Старший сержант, командир відділення 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Без батька залишився 6-річний син. 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув на блок-посту поблизу м. Костянтинівка (Донецька область) під час мінометного обстрілу російськими бойовиками[67].
937 Емблема poти патрульної служби міліції особливого призначення МВС України «Світязь».jpg Україна Іщук Володимир Степанович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-08-14 14 серпня 1984, Бубнів (Локачинський район) Волинська область. Рядовий міліції, боєць 1-го взводу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). Проживав у селі Підгайці (Луцький район). З 2002 по 2004 роки проходив службу у Збройних силах України. В серпні пішов добровольцем у міліцейський спецпідрозділ. Залишилися дружина, 3-річний син та 8-місячна донька. 02014-08-25 25 серпня 2014 Загинув під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками міста Іловайськ (Донецька область), де добровольці вже тиждень в оточенні і під постійними обстрілами утримували позиції. Володимир отримав важкі поранення, його не вдалося вчасно евакуювати, від отриманих поранень він помер. Поховали Володимира у Підгайцях.[68]
938 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Одуха Андрій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-09-05 5 вересня 1992, Городок (Львівська область). Солдат, водій 80-ї окремої аеромобільної бригади. 02014-08-26 26 серпня 2014 Загинув під Луганськом від осколка снаряду під час обстрілу російськими бойовиками.[69]
939 Dnipro battalion emblem.jpg Україна Савченко Василь Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-09-26 26 вересня 1982, Орілька Лозівський район Харківська область. Рядовой міліції, міліціонер Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». 02014-08-26 26 серпня 2014 Загинув під час мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій, які обороняють бійці батальйону біля Іловайська (Донецька область).[70][71]
940 Dnipro battalion emblem.jpg Україна Хорольський Антон Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-05-14 14 травня 1974, Дніпропетровськ. Рядовой міліції, міліціонер Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». 02014-08-26 26 серпня 2014 Загинули під час мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій, які обороняють бійці батальйону біля Іловайська (Донецька область).[70][71]
941 Емблема УМВС України в Херсонській області.png Україна Жеков Максим Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-08-22 22 серпня 1985, Севастополь. Проживав у Херсоні. Молодший лейтенант міліції, старший інспектор взводу № 5 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». У 2008 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю правознавство. З 2013 року обіймав посаду завідувача сектором правової допомоги Фонду соціального захисту інвалідів України Херсонського обласного відділення. У червні 2014 виявив бажання і пішов служити в зону АТО. 02014-08-26 26 серпня 2014 Загинув під час боїв під Іловайськом (Донецька область)[70][72]. 29 серпня мешканці Херсона провели загиблого в останню путь[33].
942 Donbas logo.jpg Україна Прокуратов Максим Борисович
(Позивний «Мега»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-07-30 30 липня 1977, Запоріжжя. Солдат резерву, командир відділення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Виріс у багатодітній сім'ї, батько Максима помер, коли йому було 4 роки, і мати виховувала п'ятьох дітей сама. По закінченні училища отримав професію водія. Був учасником Самооборони Запоріжжя, два місяці чергував на блокпостах, потім пішов до батальйону «Донбас», де був водієм, доставляв забезпечення на передову на автомобілі УРАЛ. Залишились мати, брат та сестри. 02014-08-26 26 серпня 2014 Загинув під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками міста Іловайськ (Донецька область), де добровольці тиждень в оточенні і під постійними обстрілами утримували позиції.[70][73]
943 Azov Batallion logo.jpg Україна Галва В'ячеслав Анатолійович
(Позивний «Кузьмич»)
01973-01-04 4 січня 1973, Черкаси. Проживав у м. Київ. Полковник запасу ГУР МО. Рядовий міліції, інструктор з бойової підготовки батальйону «Азов». Разом з бійцями батальйону виходив на бойові завдання. Кадровий військовий у третьому поколінні, батько — ветеран-«афганець». Закінчив Київське вище загальновійськове командне училище ім. Фрунзе, військову кар'єру розпочав у 1994 році, проходив стажування у Франції, підготовку за програмами ФБР США та Великої Британії, брав участь у кількох миротворчих операціях ООН. Входив до десятки найкращих військових фахівців України. У 2010 році звільнився із ЗСУ, займався інструкторською діяльністю з підготовки фахівців спецпризначення, з 2013 року був консультантом-розробником у групі розробки і тестування (ГРТ «Кузьмич») мережі військових магазинів Prof1group (P1G-TAC®). Залишились батьки, брат, дружина та четверо дітей (20, 16, 14 і 8 років).
Про свій професійний шлях розповів в сюжеті P1G-TAC® (2013 рік).
02014-08-26 26 серпня 2014 Загинув в районі Маріуполь — Новоазовськ. 25 серпня разом з розвідгрупою батальйону «Азов» В'ячеслав увійшов до Новоазовська, коли там вже з'явились російські збройні формування. Потім був викликаний у штаб, і дорогою підірвався на фугасі. Поховали В'ячеслава на Байковому кладовищі у Києві.[74]
944 24-а окрема механізована бригада.jpg Україна Веливок Владислав Валерійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01979-04-25 25 квітня 1979, Миколаїв. Проживав у Яворові Львівська область. Підполковник, заступник командира бригади з озброєння 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Закінчив Одеський інститут Сухопутних військ (факультет РАО) у 2002 році. Залишилась дружина та двоє дітей, 4-річний син і 2-річна донька. 02014-08-26 26 серпня 2014 Загинув у бою в районі селища Хрящувате під Луганськом. Поховали підполковника на Личаківському цвинтарі у Львові на полі почесних поховань № 76.[75][76]
945 24-а окрема механізована бригада.jpg Україна Гнівушевський Ігор Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-05-20 20 травня 1973, Криве (Радехівський район) Львівська область. Сержант, водій 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). До мобілізації працював машиністом бульдозера паливно-транспортного цеху ДТЕК Добротвірської ТЕС. На підприємстві Ігор працював 11 років, свою трудову діяльність розпочав з команди воєнізованої охорони електростанції. Залишилась дружина та троє синів. 02014-08-26 26 серпня 2014 Загинув під час обстрілів штурмового загону бригади в районі смт Новосвітлівка під Луганськом.[75][77]
946 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Шульга Максим Костянтинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-03-23 23 березня 1991, Луцьк Волинська область. Сержант, головний сержант взводу 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Волинський технікум Національного університету харчових технологій, пішов на військову службу за контрактом у 2010 році. 02014-08-26 26 серпня 2014 Загинув у бою в районі смт Новосвітлівка під Луганськом.[56][78]
947 80-а аеромобільна бригада.jpg Україна Гунько Степан Романович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-08-17 17 серпня 1994, Броди Львівська область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Педагогічний коледж ім. Маркіяна Шашкевича, був капітаном баскетбольної команди. Степан мріяв продовжити навчання за кордоном, і у 2013 році пішов служити за контрактом, щоб заробити гроші на навчання. Обрав десантні війська, бо захоплювався десантниками. 02014-08-26 26 серпня 2014 Отримав смертельне поранення від снайперської кулі.[75][79]
948 Paradniy.jpg Україна Федоров Сергій Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-04-20 20 квітня 1972, Олійники (Сахновщинський район) Харківська область. Старшина 1 статті, боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар». 02014-08-26 26 серпня 2014 Був поранений у живіт у бою за селище Хрящувате під Луганськом. Сергій тиждень провів у київському шпиталі, однак поранення були несумісні з життям.[80]
949 Paradniy.jpg Україна Шевчук Борис Іванович
(Позивний «Електрик»)
01963-01-03 3 січня 1963, Куражин Новоушицький район Хмельницька область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. 02014-08-26 26 серпня 2014 Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Поранений Василь Пелиш був захоплений у полон, після звільнення розповів про цей бій. Інші 4 бійця загинули. 23 грудня відбулася передача останків 8 військових через Центр звільнення полонених. За твердженням представників «ЛНР», 4 з них — айдарівці, вони були поховані поблизу поля бою. Тіла передані на експертизу.[81]
950 Paradniy.jpg Україна Білітюк Василь Васильович
(Позивний «Борода» / «Білл»)
01982-08-27 27 серпня 1982, Заболоття Ратнівський район Волинська область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. 02014-08-26 26 серпня 2014 Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Загинули 4 бійців. 23 грудня представники «ЛНР» через Центр звільнення полонених передали останки айдарівців. У березні 2015 року ідентифікований за ДНК-експертизою серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Після прощання у Ковелі воїна поховали у Заболотті 1 квітня 2015 року.[81][82]
951 Paradniy.jpg Україна Кононко Сергій Олександрович
(Позивний «Обухів»)
01982-08-18 18 серпня 1982, Обухів Київська область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. 02014-08-26 26 серпня 2014 Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Загинули 4 бійців. 23 грудня представники «ЛНР» через Центр звільнення полонених передали останки айдарівців. Проводиться експертиза та ідентифікація.[81][83]
952 Paradniy.jpg Україна Лучинський Іван Володимирович
(Позивний «Луч»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-10-01 1 жовтня 1975, Руда (Сквирський район) Київська область. Солдат 4 взводу 2 роти 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. Залишилися батьки. 02014-08-26 26 серпня 2014 Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Загинули 4 бійців. 23 грудня представники «ЛНР» через Центр звільнення полонених передали останки айдарівців.[81] Після проведення експертизи ДНК воїна поховали у рідному селі 22 квітня 2015 року.[84]
953 13-й БТрО ЗСУ .png Україна Брешинський Володимир Олегович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-01-17 17 січня 1985, Михайло-Коцюбинське Чернігівська область. Солдат, кулеметник 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1». 02014-08-26 26 серпня 2014 Помер в Київському госпіталі від поранень, отриманих під час боїв 18 серпня в Луганській області.[85]
954 24-а окрема механізована бригада.jpg Україна Сковородін Олексій Володимирович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01975-03-18 18 березня 1975, Славута Хмельницька область. Проживав у м. Вишневе Київська область. Капітан, помічник начальника зв'язку 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Після закінчення Славутської ЗОШ № 4 вступив до Київського коледжу зв'язку. З другого курсу був призваний на строкову службу. Продовжив навчання у Київському військовому інституті управління і зв'язку. Отримав призначення у Славутську 97-му Гвардійську дивізію, де проходив службу до 2004 року. Потім служив у Яворові в 24-й ОМБР у званні капітана на посаді заступника начальника зв'язку бригади. Був мобілізований у квітні 2014 року. Залишились дружина та двоє синів. 02014-08-26 26 серпня 2014 Загинув в районі смт Новосвітлівка під Луганськом від вибухової травми. Поховали Олексія у Вишневому, де живе його родина.[86]
955 93-я механізована бригада.png Україна Осауленко Станіслав Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-07-25 25 липня 1991, Синельникове Дніпропетровська область. Старший солдат, заступник командира БМП навідник-оператор 3-го механізованого батальйону 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Після школи продовжив навчання у Синельниківському професійному ліцеї, де здобув кваліфікацію електрогазозварника. Відслужив строкову службу в армії, з 2010 року працював на Придніпровській залізниці у вагонному депо Нижньодніпровськ-Вузол. Залишилася дружина та трирічний син. 02014-08-27 27 серпня 2014 Бійці, які обороняли блок-пост під постійними обстрілам, виїхали на БМП з блок-посту на виклик про допомогу, і в районі між Горлівкою та Єнакієве (Донецька область) були атаковані з трьох сторін. В бою з російськими бойовиками Станіслав загинув від вогнепального поранення, від двох куль врятував бронежилет, а третя попала між пластинами.[87]
956 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Сороковий Олександр Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-04-03 3 квітня 1973, Дніпропетровськ. Солдат, снайпер 42-го батальйону територіальної оборони ЗС України Кіровоградської області «Рух Опору». 02014-08-27 27 серпня 2014 Загинув о 14:30 під час обстрілу з РСЗВ «Град» підрозділів забезпечення бригади в районі села Стила Старобешівський район Донецька область.[88]
За іншими даними, експертизою ДНК підтверджено, що тіло, знайдене у вантажівці ЗіЛ з номером 6967 Н9 поблизу с. Любівка (Старобешівський район), і поховане на Кушугумському кладовищі, належить Олександрові. 06.07.2018 перепохований у Дніпрі на кладовищі «Лівобережне»[89]. Другий загиблий — Соловйов Сергій Олександрович, ідентифікований за експертизою ДНК, але родина цього не визнає[90].
957 51 OMBr ZSU.png Україна Головчак Сергій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-07-17 17 липня 1991, Пісків Костопільський район Рівненська область. Старший солдат 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Рівненське вище професійно-технічного училища, здобув фах із гіпсо-картонних конструкцій. У 2009 році проходив строкову службу у рядах пожежників. Потім працював на місцевому підприємстві ТОВ «Свіспан Лімітед». Призваний за мобілізацією. Залишилась дружина та 2-річний син. 02014-08-27 27 серпня 2014
орієнтовна дата
Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.[41] Останній раз виходив на зв'язок 27 серпня в районі Амвросіївки, вважався зниклим безвісті. Опізнаний в грудні за експертизою ДНК серед невідомих героїв АТО, які поховані під Дніпропетровськом.[91]
958 92-а механізована бригада.jpg Україна Романцов Ігор Сергійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01982-02-15 15 лютого 1982, Волохівка Вовчанський район Харківська область. Майор (посмертно), заступник командира батальйону по роботі з особовим складом 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). 02014-08-27 27 серпня 2014 Ротно-тактична група бригади рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Під час обстрілу та в бою з противником бригада понесла людські втрати, також було втрачено багато техніки. За даними комбрига В.Ніколюка станом на 2 вересня не вийшли на зв'язок 9 військових. 16 вересня пошуковцями Союзу «Народна пам'ять» було проведено ексгумацію [2] 8 тіл загиблих військових у братській могилі неподалік с. Новозар'ївка Старобешевського району.[92] Упізнаний за експертизою ДНК, 21 лютого 2015 року військового поховали у с. Волохівка.[93]
959 92-а механізована бригада.jpg Україна Карпенко Олександр Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-05-10 10 травня 1977, Кременчук Полтавська область. Молодший сержант, старший стрілець — водій БТР 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Був майстром на всі руки, сам побудував будинок для своєї сім'ї, любив землю та захоплювався технікою, разом з меншими братами створив своє маленьке фермерське господарство. Призваний за мобілізацією 2 серпня. Залишилися дружина, син та донька (16 і 12 років). 02014-08-27 27 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. 16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка.[92] Упізнаний за експертизою ДНК, 18 березня 2015 року воїна поховали у с. Запсілля (Кременчуцький район).[94]
960 92-а механізована бригада.jpg Україна Лепетюха Василь Васильович
(«Дєд»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01960-03-27 27 березня 1960, Харків. Молодший сержант, командир відділення 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією. 02014-08-27 27 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. 16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка.[92] Опізнаний за даними ДНК експертизи. Похований 6 березня 2015 р. на кладовищі с. Подворки, Дергачівський район, Харківська область.[3]
961 92-а механізована бригада.jpg Україна Усенко Володимир Всеволодович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01965-06-24 24 червня 1965, Харків. Солдат, старший водій-гранатометник 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією. 02014-08-28 28 серпня 2014[4] Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Загинув разом з військовослужбовцями 42-го батальйону територіальної оборони Мельничуком Є. А., Татомиром В. С. та Харченко М. Б. 28-го серпня 2014 р. у 400-х метрах східніше с. Новокатеринівка на полі, край лісопосадки, у результаті бойового зіткнення (перестрілки). Був знайдений пошуковою групою "Місія «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 25 вересня 2014 р. Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований в м. Харкові 15.03.2015 року на міському кладовищі № 18.[5]
962 92-а механізована бригада.jpg Україна Чорний Сергій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01967-01-26 26 січня 1967, Краматорськ Донецька область. Проживав у м. Харків. Сержант, командир механізованого відділення 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією. 02014-08-27 27 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. 16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка.[95][92] Сергія упізнано за експертизою ДНК. Похований 10 лютого 2015 року на міському кладовищі № 18 Харкова.[96]
963 92-а механізована бригада.jpg Україна Деребченко Андрій Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-09-26 26 вересня 1981, Вишняки (Хорольський район) Полтавська область. Солдат, старший стрілець 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією 2 серпня. Залишився маленький син. 02014-08-27 27 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Тіло Андрія перебувало в морзі Запоріжжя, ідентифіковане за експертизою ДНК. 20 лютого 2015 року воїна поховали у Вишняках.[97]
964 92-а механізована бригада.jpg Україна Карасик Олександр Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01967-02-28 28 лютого 1967, Кислівка (Куп'янський район) Харківська область. Молодший сержант, командир відділення 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією. 02014-08-27 27 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92][98] Прим. Внесений до списку загиблих захисників з Харківської області, розміщеного Харківською ОДА.[99]
965 92-а механізована бригада.jpg Україна Безщотний Юрій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-08-04 4 серпня 1977, Куп'янськ Харківська область. Сержант, старший водій 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). По закінченні школи одразу пішов працювати учнем токаря. У 1996-98 роках служив в армії. Потім працював водієм на підприємстві «Комсервис». Призваний за мобілізацією 3 серпня 2014 року. 02014-08-27 27 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське, поблизу села Войкове (Старобешівський район) Донецької області, колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 23 червня 2015 року захисника поховали в Куп'янську.[100]
966 92-а механізована бригада.jpg Україна Батраченко Руслан Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-09-22 22 вересня 1976, Вєсьолоє Глушковський район Курська область РРФСР. Проживав у м. Ворожба Білопільський район Сумська область. Солдат, лінійний наглядач ротно-тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Мобілізований на початку серпня 2014 року. 02014-08-27 27 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське, поблизу села Войкове (Старобешівський район) Донецької області, колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському цвинтарі невідомих героїв АТО. 28 травня 2016 року перепохований у м. Ворожбі[101]
967 92-а механізована бригада.jpg Україна Бризгайло Сергій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-06-10 10 червня 1979, Дворічна Харківська область. Солдат, старший стрілець 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Призваний за мобілізацією 2 серпня. Залишився двоє дітей. 02014-08-28 28 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Тіло Сергія перебувало в морзі Запоріжжя, ідентифіковане за експертизою ДНК. Місце поховання: м. Харків, Алея почесних поховань міського кладовища № 18.[6]
968 92-а механізована бригада.jpg Україна Бутирін Антон Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-01-01 1 січня 1978, Кременчук Полтавська область. Сержант, старший навідник 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Мобілізований 2 серпня 2014 року. 02014-08-28 28 серпня 2014 Ротно-тактична група рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське, поблизу села Войкове (Старобешівський район) Донецької області, колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків.[92] Антон перебував у списках зниклих, у серпні 2015 року встановили можливе місце поховання, на Кушугумському цвинтарі, для підтвердження потрібна була ідентифікація за ДНК, тож розшукували родичів. В червні 2016 ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. Перепоховання 31 серпня 2016 року на Свіштовському кладовищі Кременчука, у 12-му секторі героїв АТО.[102]
969 92-а механізована бригада.jpg Україна Військовослужбовці 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). 02014-08-27 27 серпня 2014 Ротно-тактична група бригади рухалась в район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Під час обстрілу та в бою з противником бригада понесла людські втрати, також було втрачено багато техніки. Кількість загиблих офіційно не підтверджена. За даними комбрига В.Ніколюка станом на 2 вересня не вийшли на зв'язок 9 військових. Бійці вважалися зниклими безвісті. Російські збройні формування закопали загиблих українських військових поблизу поля бою. 16 вересня пошуковцями Союзу «Народна пам'ять» було проведено ексгумацію 8 тіл загиблих військових у братській могилі неподалік с. Новозарьєвка, Старобешевського району.[92]
970 72ombr - 2.png Україна Сова Анатолій Андрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01958-02-01 1 лютого 1958, Рокитне Київська область. Старший солдат, радіотелеграфіст 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Миколаївка, Шахтарський район Донецької області, за іншими джерелами — о 15:30, колона з боєприпасами центропідвозу, у супроводі конвою потрапила в засідку в районі смт Комісарівка (Перевальський район Луганська область) поблизу Дебальцеве.[103]
971 Kyivska Rus.jpg Україна Школьний Олег Андрійович
(Позивний «Школьник»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-04-19 19 квітня 1990, Старостинці Вінницька область. Проживав в м. Київ. Сержант, розвідник 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ. Навчався у Київському будівельному училищі на столяра. Два роки відслужив за контрактом в прикордонних військах на кордоні з Молдовою. Працював на авіаційному заводі в Києві. Коли на Сході розпочалися бойові дії, був мобілізований. Залишились батьки та сестра. Двоюрідний брат Олега з того ж батальйону, був разом із ним в день його смерті. 02014-08-28 28 серпня 2014 Біля смт Комісарівка (Луганська область) поблизу Дебальцеве військові зробили коридор для вивезення поранених бійців Нацгвардії. Все йшло за планом, але в останню мить почався обстріл з гранатометів. Олег йшов останнім, прикриваючи групу, і був смертельно поранений осколком у голову. Про загибель сина батькам повідомили російські бойовики з його телефону в цинічній формі.[104][105]
972 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Дога Олег В'ячеславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-03-18 18 березня 1981, Веселинове Миколаївська область. Солдат резерву, стрілець батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Проживав в селі Гребля (Переяслав-Хмельницький район) Київської області. Залишилась 7-ми річна донька. 02014-08-28 28 серпня 2014 Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії. Поховали Олега 1 вересня в селі Гребля на Київщині.[106][107]
973 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Матвієнко Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-11-29 29 листопада 1975, Клавдієво-Тарасове Бородянський район Київська область. Молодший сержант резерву, старший стрілець-навідник батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. 02014-08-28 28 серпня 2014 Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії.[106]
974 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Курмашев Олексій Васильович
(Позивний «Альпініст»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-01-30 30 січня 1980, Калінінград, РРФСР. Проживав у місті Умань Черкаська область. Старший солдат резерву, снайпер комендантського взводу батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Добровольцем пішов до Нацгвардії, брав участь в АТО під Слов'янськом на горі Карачун. 02014-08-28 28 серпня 2014 Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії.[106][108] Олексій врятував життя свого важкопораненого товариша, зробив перев'язку та відтягнув з-під вогню, а сам загинув.[109]
975 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Тищенко Андрій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-07-10 10 липня 1976, Улан-Уде Бурятія РРФСР. Проживав у смт Десна (Козелецький район) Чернігівська область. Солдат резерву, стрілець батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Залишилися дружина та 8-річний син. 02014-08-28 28 серпня 2014 Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії.[106]
976 24-а окрема механізована бригада.jpg Україна Вахула Іван Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01967-01-15 15 січня 1967, Старий Яр Яворівський район Львівська область. Старший сержант, командир відділення 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Був дуже віруючою людиною, прислуговував у місцевій церкві. До війни їздив на заробітки. Довгий час був на Майдані під час Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем. Як кажуть сусіди, Іван мав «золоті руки» і всім допомагав. Залишилася мати. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область).[110]
977 93-я механізована бригада.png Україна Банас Юрій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-11-22 22 листопада 1978, Зеленодольськ Дніпропетровська область. Старший сержант, старший водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Мобілізований 6 квітня. Працював водієм в автотранспортному цеху ДТЕК Криворізька ТЕС. Залишилась дружина та 9-річна донька. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув в Донецькій області. Про загибель Юрія стало відомо 26 вересня.[111]
978 93-я механізована бригада.png Україна Ольховський Андрій Олексійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01977-12-10 10 грудня 1977, Дніпропетровська область. Старший лейтенант, командир взводу снайперів 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув в Донецькій області від розриву снаряду.[112]
979 93-я механізована бригада.png Україна Цибенко Віктор Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01967-01-28 28 січня 1967, П'ятихатки Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-снайпер 3-го взводу снайперської роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Працював залізничником. Під час другої хвилі мобілізації добровольцем пішов захищати Батьківщину. Залишилася мати. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув під Іловайськом. Зв'язок із Віктором обірвався 28 серпня. Після упізнання за експертизою ДНК 6 лютого 2015 року воїна поховали на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська.[113]
980 93-я механізована бригада.png Україна Чернов Олександр Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-06-10 10 червня 1988, Херсон. Старший солдат, старший водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Служив за контрактом. Залишилися батьки, вагітна дружина та 3-річний син. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув під час виходу з Іловайська. В бензовоз, на якому Олександр вивозив ще чотирьох побратимів, влучив осколок, і усі загинули. Зв'язок із Олександром обірвався 28 серпня. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 19 січня 2015 року воїна перепоховали у Херсоні.[114]
981 93-я механізована бригада.png Україна Вільковський Володимир Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-07-20 20 липня 1983, Кобеляки Полтавська область. Проживав у с. Самарщина. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Закінчив Кобеляцьке СПТУ № 43, де отримав спеціальність тракториста-машиніста. Працював трактористом у ПСП «Колос». Призваний за мобілізацією 2 квітня 2014 року. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув під Іловайськом в результаті обстрілу з РСЗВ «Град». Зв'язок з Володимиром обірвався 28 серпня. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 7 квітня 2015 року воїна перепоховали у селі Самарщина Кобеляцького району.[115]
982 93-я механізована бригада.png Україна Марченко Денис Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-12-07 7 грудня 1987, Новоукраїнка Кіровоградська область. Солдат, водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув 29-го (або 28) серпня 2014 р під час виходу з Іловайського котла т. зв. «Зеленим коридором» на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка поруч зі ставком. Їхав в одній машині (ГАЗ-66) з Юрієм Банасом та загинув разом з ним. Був ексгумований пошуковцями Місії «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 12-го вересня 2014 р. та привезений до м. Запоріжжя. Був опізнаний за тестами ДНК.[116]
983 51 OMBr ZSU.png Україна Зелінський Василь Аркадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-01-26 26 січня 1983, Романів (Луцький район) Волинська область. Солдат, розвідник 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилося двоє дітей. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Останній дзвінок від Василя був 28 серпня, з того часу його розшукували рідні. Упізнаний за експертизою ДНК серед невідомих героїв АТО, похованих під Запоріжжям. 30 січня 2015 року воїна перепоховали на кладовищі в Липинах.[117]
984 51 OMBr ZSU.png Україна Лавренчук Юрій Васильович 01985-05-28 28 травня 1985, Старосілля (Маневицький район) Волинська область. Мешкав у Луцьку. Солдат 2-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Призваний під час 1-ї хвилі часткової мобілізації навесні 2014. Спочатку у складі 2-го батальйону перебував на Луганщині, потім в районі Іловайська — у с. Многопілля. Залишилися мати, дружина та маленька донька. 02014-08-28 28 серпня 2014 Зник безвісті в районі м. Іловайськ під час виходу з оточення. В останнє виходив на зв'язок 28 серпня, був поранений[118], з того часу його розшукували рідні. 04.09.2018 ідентифікований за експертизою ДНК, — був похований в листопаді 2015 на кладовищі села Парасковіївка (Бахмутський район) Донецької області. Перепохований 18.09.2018 на Алеї почесних поховань міського цвинтаря Луцька в селі Гаразджа (на хресті датою смерті вказано «08.2014»).[119]
985 17-а танкова бригада.png Україна Погорілий Олексій Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-03-30 30 березня 1995, 19 років, Ребедайлівка Кам'янський район (Черкаська область). Солдат, старший стрілець 17-ї окремої танкової бригади, в/ч А3283 (Кривий Ріг). Залишилася мати. 02014-08-28 28 серпня 2014 Зник під час виходу з оточення під Іловайськом (Донецька область). За словами побратимів, був поранений в ногу. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 1 вересня 2015 року Олексія поховали у с. Ребедайлівка.[120]
986 Dnipro battalion emblem.jpg Україна Пермяков Дмитро Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-01-08 8 січня 1980, Новомосковський район Дніпропетровська область. Проживав у Дніпропетровську. Молодший сержант міліції, боєць розвідгрупи Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Без батька залишилося двоє малолітніх дітей. 02014-08-28 28 серпня 2014 Зник після бою під Новоазовськом (Донецька область) поблизу села Маркине, де 24 серпня розвідувальна група натрапила на передовий підрозділ кадрової російської армії, яка зайшла на територію України. Точна дата загибелі невідома, оскільки є інформація, що Дмитро Пермяков і Олександр Мітягин були захоплені російськими бойовиками і загинули у полоні. Після тривалих пошуків ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 25 червня 2015 року воїна поховали на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом.[121][122]
Прим. На меморіальній дошці датою смерті вказано 08.09.2014 р.[123]
987 Dnipro battalion emblem.jpg Україна Мітягін Олександр Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-05-28 28 травня 1979, Новомосковськ Дніпропетровська область. Молодший сержант міліції, боєць розвідгрупи Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Займався паверліфтінгом та стрибками з парашутом у молодіжному десантному клубі «Батя». Залишились дружина та син. 02014-08-28 28 серпня 2014 Зник після бою під Новоазовськом (Донецька область) поблизу села Маркине, де 24 серпня розвідувальна група натрапила на передовий підрозділ кадрової російської армії, яка зайшла на територію України. Точна дата загибелі невідома, оскільки є інформація, що Олександр Мітягин і Дмитро Пермяков були захоплені російськими бойовиками і загинули у полоні. Після тривалих пошуків ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 17 серпня 2015 року воїна поховали у Новомосковську.[121][124]
988 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Голий Віктор Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-09-28 28 вересня 1981, Знам'янка Кіровоградська область. Солдат, далекомірник зенітного розрахунку 4-ї роти 42-го БТО «Рух Опору», доброволець. Випускник ЦДПУ (2003) і ДРІДУ (2007). Козак Чорноліського полку ім. Козака Мамая, співзасновник ГО «Туристично-краєзнавчий клуб "Чорнолісся"», член ВО «Свобода» з 2010 року. Залишилася дружина та син 2013 р.н. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув у бою в районі м. Дебальцеве, прикриваючи відхід колони військової техніки. Похований у с. Плоске[125].
989 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Сипченко Микола Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01968-09-05 5 вересня 1968, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, водій зенітного розрахунку 4-ї роти 42-го БТО «Рух Опору», мобілізований 20 червня як доброволець. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув від кулі снайпера у бою в районі м. Дебальцеве, прикриваючи відхід колони військової техніки. Похований в Кривому Розі[126].
990 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Кузін Ігор Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01970-07-12 12 липня 1970, Великосербулівка Єланецький район Миколаївська область. Солдат, водій БТР 1 роти охорони 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. На фронт пішов добровольцем. Залишилися дружина та донька. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув в районі міста Дебальцеве, — поблизу смт Комісарівка (Перевальський район Луганська область) колона військової техніки потрапила під обстріл противника, співслужбовці Ігора бачили як він загинув у бою, в нього влучила міна, потім загорівся боєкомплект. Наступного дня з місця бою забрали останки трьох загиблих, одне з тіл невпізнане, але експертиза ДНК визначила, що це тіло не Ігоря Кузіна. Офіційно вважається зниклим безвісті, дружина звернулася до суду задля встановлення факту загибелі чоловіка.[127]
991 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Харченко Максим Борисович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-03-28 28 березня 1978, Золотоноша Черкаська область. Солдат, снайпер 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Служив у лавах МВС, через реорганізацію залишив службу у званні лейтенанта міліції та пішов на контрактну службу в ЗСУ, був професійним снайпером-радіотелефоністом. Брав участь у багатьох миротворчих операцій у різних країнах. Був активним учасником Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем попри те, що його не хотіли брати через професійні травми. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув під Іловайськом, коли його підрозділ проривався з боєм для допомоги українським підрозділам. Після ідентифікації воїна-захисника поховали 26 листопада у Золотоноші.[128]
992 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Мельничук Євген Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-12-01 1 грудня 1985, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, стрілець 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув під Іловайськом. Вважався зниклим безвісті, опізнаний за експертизою ДНК. 11 грудня в Кривому Розі оголошено про день трауру та похорони воїна.[129]
993 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Татомир Володимир Степанович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-07-17 17 липня 1983, Романівка Житомирська область. Молодший сержант, гранатометник 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув під Іловайськом поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район) на полі, край лісопосадки, у результаті бойового зіткнення. Упізнаний серед загиблих, тіла яких вивезли з поля бою волонтери гуманітарної місії. Місце поховання: Дніпропетровськ, Краснопільський цвинтар.[130]
Прим. Разом із Володимиром загинули Харченко Максим і Мельничук Євген.
994 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Кириєнко Юрій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01982-01-07 7 січня 1982, Рашівка Гадяцький район Полтавська область. Сержант, командир відділення 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Закінчив Полтавський юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Працював у рідному селі, був хліборобом. 19 червня призваний під час другої хвилі мобілізації. 26 липня одружився. Залишилися батьки та дружина. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під перехресним вогнем противника. Тіло знайшли у жовтні. 28 листопада Юрія поховали у с. Рашівка.[131]
995 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Лифар Анатолій Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01981-05-19 19 травня 1981, Римарівка (Гадяцький район) Полтавська область. Солдат, командир відділення 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Закінчив Гадяцьке аграрне училище, де отримав спеціальність тракториста-машиніста. Після строкової служби в армії працював на СТО, в податковій інспекції, на сирзаводі, в охоронних структурах у Києві. Залишились батьки, дружина та 10-річний син. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув під Іловайськом. Військові потрапили під перехресний вогонь. Анатолій кинувся рятувати пораненого земляка Юрія Кирієнка, і в цей момент по ньому влучили з гранатомета. 24 грудня Анатолія поховали у Римарівці.[132]
996 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Письмений Ілля Леонідович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-06-21 21 червня 1980, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, снайпер штурмової групи стрілецької роти 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Займався спортом. Останні 7 років працював покрівельником у ТОВ «Ремтекс». Мобілізований 4 липня 2014 року, з 5 серпня перебував у зоні АТО. Залишилися батьки. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Машина, в якій їхав Ілля, була підбита і згоріла. Упізнаний серед загиблих, тіла яких вивезли з поля бою волонтери гуманітарної місії. 15 квітня 2015 року воїна поховали на Центральному кладовищі Кривого Рогу.[133]
997 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Ільгільдінов Дмитро Фарідович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-06-22 22 червня 1989, Анадир, Чукотка, РРФСР. Проживав у с. Широке (Солонянський район) Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. 02014-08-28 28 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Машина «Урал», в якій їхав Дмитро, була підбита поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район). Упізнаний серед загиблих, тіла яких вивезли з поля бою волонтери гуманітарної місії. Похований у с. Широке.[134]
Прим. Разом із Дмитром загинули Кирієнко Юрій, Лифар Анатолій, Письменний Ілля.
998 42-й БТрО ЗСУ «Рух Опору».png Україна Чижов Юрій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-12-30 30 грудня 1983, Воронівка (Вознесенський район) Миколаївська область. Солдат, гранатометник 1-ї штурмової роти 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Залишилися двоє малолітніх дітей. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під Іловайськом. Поховали Юрія 11 вересня у Воронівці.[135]
999 55-а артилерійська бригада.png Україна Габчак Іван Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01992-06-29 29 червня 1992, с.Уличне Львівська область. Лейтенант, командир взводу звукометричної розвідки розвідувального дивізіону 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Випускник Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного 2014 року. Залишилися батьки, сестра та кохана. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під час виходу з «котла» під Іловайськом, в районі Старобешеве (Донецька область). За розповіддю очевидця, вантажівка ЗІЛ, в якій їхали в колоні лейтенанти Габчак, Севостьянчик і солдат Васін (за кермом), під обстрілами заглухла. Васін помер в машині від поранень, Севостьянчик вистрибнув з машини. Габчак, з двома пробитими ногами, доповз до кукурудзяного поля.[136][137][138]
1000 55-а артилерійська бригада.png Україна Севостьянчик Дмитро Олександрович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01991-05-17 17 травня 1991, Покровське (смт) Дніпропетровська область. Лейтенант, командир взводу 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Випускник Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного 2014 року (з відзнакою). 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під час виходу з «котла» під Іловайськом, в районі Старобешеве (Донецька область). За розповіддю очевидця, вантажівка ЗІЛ, в якій їхали в колоні лейтенанти Габчак, Севостьянчик і солдат Васін (за кермом), під обстрілами заглухла. Васін помер в машині від поранень, Севостьянчик вистрибнув з машини. Габчак, з двома пробитими ногами, доповз до кукурудзяного поля.[136][137][139]
1001 55-а артилерійська бригада.png Україна Васін Михайло Валентинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-02-18 18 лютого 1975, Запоріжжя. Солдат 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Указом Президента України від 23.07.2016 № 310/2016 нагороджений Орденом За мужність ІІІ ступеня (посмертно). 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під час виходу з «котла» під Іловайськом, в районі Старобешеве (Донецька область). За розповіддю очевидця, вантажівка ЗІЛ, в якій їхали в колоні лейтенанти Габчак, Севостьянчик і солдат Васін (за кермом), під обстрілами заглухла. Васін помер в машині від поранень, Севостьянчик вистрибнув з машини. Габчак, з двома пробитими ногами, доповз до кукурудзяного поля.[136][140] Станом на 29.08.2016 визнаний загиблим.[141]
1002 6-й армійський корпус.gif Україна Грачов Олексій Георгійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Богдана Хмельницького II ступеня
01977-04-24 24 квітня 1977, Вороніж Росія. Мешканець Чорноморське (Одеська область). Полковник, начальник Відділу підготовки військ Управління бойової підготовки 6 Армійського корпусу. Виріс у м. Очаків Миколаївська область. Залишилася дружина та донька 2011 р.н. 15.07.2014 року був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. 31.10.2014 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеню (посмертно). 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. 29 серпня він виводив колону 93-ї бригади з іловайського «котла» і на шляху поміж селами Многопілля та Червоноліське потрапили під обстріл російських військ. БМП, в якому знаходився Грачов, обстріляли з РПГ. Полковник помер від осколкового поранення живота[142]
1003 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Самосадов Олександр Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-04-05 5 квітня 1989, Суми. Солдат, старший стрілець стрілецької роти 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Родом був із Сум, але постійно мешкав у Криму, де на нього було оголошено «полювання» за його вірність Україні і тому у нього не залишалося іншого вибору, як виїхати з тимчасово окупованої території. Член партії ВО «Батьківщина». Добровольцем пішов на фронт захищати територіальну цілісність України. Без батька залишилася однорічна донька. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув від пострілу снайпера (за іншими даними, від осколка, що потрапив у голову) поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) під час виходу колони з «Іловайського котла».[143]
1004 39-й БТрО ЗСУ.png Україна Ністратенко Сергій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-06-02 2 червня 1973, Дніпропетровськ. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) під час виходу колони з «Іловайського котла». Сергія було поранено, він повз по полю, і поряд із ним розірвався снаряд з танку, Сергій згорів заживо. Тіло пізніше було вивезено з поля бою Червоним хрестом (з розповіді командира роти 39-го батальйону старшини Юрія Лисенко).[144]
1005 51 OMBr ZSU.png Україна Бірюков Роман Ростиславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-04-12 12 квітня 1991, Нововолинськ Волинська область. Солдат, старший радіотелефонист 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися батьки та брат-близнюк. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.[145] За іншими джерелами загинув 30 серпня біля села Андріївка Донецької області.[146]
1006 51 OMBr ZSU.png Україна Тарасюк Олексій Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-01-12 12 січня 1990, Ковель Волинська область. Старший солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Здобув освіту у ковельському медичному коледжі за спеціальністю «фельдшер». 9 квітня 2014 року був мобілізований до Збройних Сил України. Без батька залишилися 4-х річна донька. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. 3 вересня тіло Олексія знайшли у запорізькому морзі. Похований 7 вересня у Ковелі.[41][147]
1007 51 OMBr ZSU.png Україна Войчук Олександр Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-02-08 8 лютого 1989, Луцьк Волинська область. Старший солдат мінометного підрозділу 3 батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Навчався у Луцькому національному технічному університеті. До мобілізації працював у ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна». Залишилися батьки. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Перебував у списку зниклих, знайдений за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 29 січня 2015 року воїна перепоховали на кладовищі у селі Гаразджа на Алеї почесних поховань.[148]
1008 51 OMBr ZSU.png Україна Тарасюк Богдан Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-09-05 5 вересня 1990, Буцин Волинська область. Cолдат, розвідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися батьки. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув у бою поблизу Іловайська (Донецька область) під час виходу з оточення. Останній дзвінок від Богдана був 28 серпня з-під Іловайська. Тіло знайшли 11 вересня в Дніпропетровську, мати солдата лише по медальйону і татуюванню впізнала тіло сина, таким понівеченим воно було. Бійця поховали, але у родичів залишилися сумніви, вони вирішили провести експертизу ДНК.[149]
1009 51 OMBr ZSU.png Україна Дем'яник Сергій Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01988-03-26 26 березня 1988, Камінь-Каширський Волинська область. Проживав у місті Ковель. Молодший сержант, мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-29 29 серпня 2014
орієнтовна дата
Дата не уточнена. Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Останній дзвінок від Сергія був 28 серпня, з того часу його розшукували рідні. Тіло воїна забирали із Запорізького моргу 15 вересня.[150] Повідомляють, що Сергій був вбитий кулею в голову (можливо, страчений у полоні) — див. коментарі.[151]
1010 51 OMBr ZSU.png Україна Засєкін Вадим Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-10-03 3 жовтня 1990, Копилля Маневицький район Волинська область. Солдат, стрілець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-29 29 серпня 2014
орієнтовна дата
Разом з іншими бійцями 51-ї бригади Вадим намагався на БМП прорватися з оточення під Іловайськом (Донецька область). Востаннє рідні змогли з ним зв'язатися 28 серпня. Вважався зниклим безвісті. Ідентифікований за експертизою ДНК. 6 січня 2015 року воїна перепоховали у рідному селі.[152]
1011 51 OMBr ZSU.png Україна Іонов В'ячеслав Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-05-20 20 травня 1978, Луцьк Волинська область. Молодший сержант, командир БМП 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Рожищенський ветеринарний технікум. Призваний за мобілізацією 11 квітня 2014 року. Залишилася мати та молодший брат. 02014-08-29 29 серпня 2014 В останнє дзвонив рідним 28 серпня з шостого блокпосту під Многопіллям (Донецька область). Під час прориву з оточення під Іловайськом 29 серпня був у другій колоні, у БМП влучив снаряд, машина загорілася. Довгий час перебував у списку розшуку, ідентифікований за експертизою ДНК. 18 лютого 2015 року в Луцьку воїна провели в останню путь та поховали на Алеї почесних поховань міського цвинтаря у селі Гаразджа.[153]
1012 51 OMBr ZSU.png Україна Посполітак Андрій Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-12-14 14 грудня 1987, Луків Турійський район Волинська область. Старший солдат, стрілець 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Єдиний син у матері. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Упізнаний за експертизою ДНК. 19 лютого 2015 року воїна перепоховали у рідному Лукові.[154]
1013 51 OMBr ZSU.png Україна Василюк Олександр Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-11-23 23 листопада 1984, Романів (Луцький район) Волинська область. Молодший сержант 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Єдиний син у матері. 02014-08-29 29 серпня 2014
орієнтовно
Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Востаннє воїна бачили в селищі Дзеркальне (Амвросіївський район Донецька область). Упізнаний в лютому 2015 року за експертизою ДНК серед похований під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО.[155]
1014 51 OMBr ZSU.png Україна Малиш Віталій Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-06-02 2 червня 1991, Павлівка Перша Тальнівський район Черкаська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Після проходження строкової служби в армії працював у селянсько-фермерському господарстві «Дружба». 19 березня був мобілізований до лав ЗСУ, з травня по липень служив у 14-му БТО «Черкаси», в серпні за власним бажанням написав рапорт про переведення у зону АТО та потрапив до 51-ї ОМБр. Залишилася мати та брати. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Востаннє Віталія бачили під селом Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області, коли він біг до БМП. Тіло воїна було найдене у Запоріжжі в лютому 2015 року за експертизою ДНК. 28 березня 2015 року похований на сільському кладовищі поруч із могилою батька.[156]
1015 51 OMBr ZSU.png Україна Коцюк Руслан Володимирович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01978-05-03 3 травня 1978, Джурин (Чортківський район) Тернопільська область. Старший лейтенант, командир взводу розвідки 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований 11 квітня. Залишилася дружина та двоє дітей. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Востаннє Руслан виходив на зв'язок із рідними 28 серпня. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 20 березня 2015 року воїна перепоховали у рідному селі.[157]
1016 51 OMBr ZSU.png Україна Кушнір Ігор Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-02-11 11 лютого 1984, Великий Омеляник Луцький район Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилася мати. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Тіло бійця було знайдене біля БМП, сильно обгоріле. У травні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО.[158]
1017 51 OMBr ZSU.png Україна Смірнов Сергій Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-04-26 26 квітня 1975, Автономна Республіка Крим. Проживав у м. Володимир-Волинський Волинська область. Прапорщик, старшина механізованої роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися мати, дружина та дві доньки. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Була інформація, що може бути у полоні. Експертиза ДНК підтвердила, що Сергій загинув. 23 травня 2015 року захисника поховали у Володимирі-Волинському на Федорівському кладовищі.[159]
1018 51 OMBr ZSU.png Україна Ващишин Олег Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-06-06 6 червня 1991, Селець (Дубровицький район) Рівненська область. Старший солдат, старший стрілець 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований у квітні 2014 року. Залишилися батьки та молодший брат. 02014-08-29 29 серпня 2014
орієнтовно
Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. З 28 серпня не виходив на зв'язок. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв АТО. 8 жовтня 2015 року Олега провели в останню путь понад дві тисячі земляків. Перепохований у рідному селі.[160]
1019 51 OMBr ZSU.png Україна Саксін Андрій Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-04-04 4 квітня 1973, Руда-Сілецька Кам'янка-Бузький район Львівська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися мати, брат. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом, поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям. 4 листопада 2015 року воїна перепоховали у с. Руда-Сілецька.[161]
1020 51 OMBr ZSU.png Україна Півоваренко Павло Васильович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01975-09-02 2 вересня 1975, Радомишль Житомирська область. Полковник, виконувач обов'язків командира 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). В радянські часи навчався у військовому училищі в Білорусі. Закінчив Харківське гвардійське вище командне танкове училище та Національний університет оборони України імені генерала Івана Черняхівського. Командував танковими підрозділами від взводу до батальйону, був заступником командира 30-ї мехбригади, служив у Києві в штабі Оперативного командування. Під час АТО був призначений командиром 51 ОМБр, брав участь у звільненні Сєвєродонецька і у бойових діях під Іловайськом. Дружина служить старшим солдатом в одній з військових частин у Києві. Двоє дітей, 17 і 4 років.[162] 17 червня 2016 року нагороджений орденом посмертно.[163] 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під час прориву південної колони з оточення під Іловайськом, поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район), де бригада потрапила під сильний обстріл російських збройних формувань. За відповіддю Генпрокуратури на журналістський запит, «за результатами службового розслідування місцезнаходження Півоваренка П. В. не встановлене, відомості про загибель — відсутні». Бійці бачили його востаннє, коли він роздавав їм пляшки із запалювальною сумішшю, щоб вони спалювали машини. Наприкінці 2014 року ДНК-експертиза показала, що тіло командира поховане на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям, через 8 місяців повторна експертиза підтвердила ці дані. 22 липня 2016 року з Павлом Півоваренком попрощалися у Києві, офіцера перепоховали на Лук'янівському кладовищі.[164]
1021 51 OMBr ZSU.png Україна Гуменюк Микола Олександрович 01993-05-23 23 травня 1993, Птича Дубенський район Рівненська область. Солдат, водій 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом, поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Тіло було забране 1 вересня 2014 р. групою медиків та військових. Похований 10 жовтня 2014 р. на Краснопільському цвинтарі, як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за ДНК та визнаний загиблим слідчими органами.[165] Перепохований 03.08.2018 в рідному селі.
1022 51 OMBr ZSU.png Україна Перепелиця Олександр Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989 1989, Біла (Ямпільський район) Вінницька область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Строкову службу проходив на флоті. Їздив на заробітки в Росію, зароблені гроші вклав у власне господарство. Навесні пройшов підготовку на танкіста, але повернувся додому. У червні знову пішов до військкомату і поїхав на фронт. Залишились батьки і старший брат. 02014-08-29 29 серпня 2014 Зник в районі Іловайська. Під час руху на допомогу оточеним в Іловайську бійцям, в нічну пору біля села Агрономічне (Амвросіївський район) в напрямку Савур-Могили підрозділ потрапив під артилерійський обстріл. Зі слів бійців батальйону «Миротворець», пораненого Олександра було завантажено в автобус, який пізніше потрапив під обстріл і згорів. Тіло Олександра в автобусі не було знайдено. В останній раз зв'язався з рідними телефоном 29 серпня, казав, що перебуває у підвалі, їх засипало, потім зв'язок обірвався. Перебував у списках зниклих безвісті. Тіло відшукали у братській могилі неподалік лінії фронту. В березні 2017 року упізнаний за експертизою ДНК. 1 квітня 2017 пройшло перепоховання в селі Біле[166]
1023 8-й окремий полк спеціального призначення.png Україна Андріюк Євген Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-06-17 17 червня 1993, Деражня, Хмельницька область. Солдат, розвідник-радист 8-го окремого полку спеціального призначення ГУР МО (Хмельницький). Військовослужбовець за контрактом. Кілька місяців ніс службу в зоні АТО, лікувався у Львові через отриману під Краматорськом травму. Після перепідготовки як навідник-оператор бойової розвідувальної машини «БРМ-1К» у складі розвідвзводу був прикомандирований до 51-ї ОМБр на підсилення. Залишилися батьки. 02014-08-29 29 серпня 2014
орієнтовно
Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Підрозділ Євгена з боями пройшов через Волноваху та проривався на підмогу до 3-го батальйону 51-ї ОМБр. 29 серпня його БРМ йшла в голові колони, якою військові виходили з-під Іловайська, і була підбита в бою з російськими військами. За повідомленням механіка-водія, він з Євгеном були взяті у полон солдатами 98-ї повітряно-десантної дивізії Російської Федерації. Євген був поранений у живіт. За словами механіка-водія, поранених і вбитих воїнів під вечір кудись відвезли КАМАЗом. 20 квітня 2015 року стало відомо, що Євгена ідентифікували за ДНК серед невідомих героїв АТО, похованих під Запоріжжям 1 жовтня на Кушугумському цвинтарі.[167]
1024 Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Україна Ус Артем Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-08-30 30 серпня 1994, Марківці (Бобровицький район) Чернігівська область. Старший солдат, старший кулеметник БТР роти на бронеавтомобілях Національної гвардії України, військова частина 3027 (Нові Петрівці). Строкову службу проходив у Внутрішніх військах, у квітні мав повернутися додому, але залишився на службі та записався добровольцем у Національну гвардію. Понадстрокову службу проходив у Києві, а 25 серпня їхню частину направили на схід країни. Був єдиною дитиною у батьків. 02014-08-29 29 серпня 2014 Був смертельно поранений в голову осколком міни в районі міста Комсомольське (Старобешівський район Донецька область), де підрозділ Артема займався підготовкою «коридора» для виходу з оточення під Іловайськом підрозділів ВСУ і добровольчих батальйонів.[168]
1025 Емблема добровольчої сотнi Ісуса Христа партiї «Братство» Дмитра Корчинського у батальйонi «Азов».jpg Україна Голіцин Дмитро Сергійович
(Позивний «Адвокат»)
01982-04-21 21 квітня 1982, Київ. Рядовий міліції, боєць штурмової групи сотні Ісуса Христа («Братство»), Батальйон міліції «Шахтарськ». Закінчив Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка. З 2005 року працював адвокатом у Києві. Захоплювався дайвінгом, мотоспортом, полюванням. 02014-08-29 29 серпня 2014 Помер в лікарні у Києві від поранень, що отримав 14 серпня в боях за Іловайськ (Донецька область).[169]
1026 Геральдичний знак - емблема МВС України.svg Україна Хитренко Геннадій Дмитрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-08-02 2 серпня 1972, Татарбунари Одеська область. Проживав у с. Кримське Луганська область. Майор міліції у відставці, колишній помічник начальника — оперативний черговий Слов'яносербського райвідділу ГУ МВС в Луганській області. Ще у дитинстві переїхав з батьками до Луганщини. По закінченні школи працював у місцевому радгоспі помічником комбайнера та водієм, 1990 року пішов на строкову військову службу, був заступником командира взводу у військовій частині спецпризначення на Харківщині, під час Придністровського конфлікту служив на кордоні з Молдовою. З квітня 1993 року почав працювати в міліції помічником дільничого. 1998-го закінчив Стахановський гірський технікум, отримав офіцерські погони та став дільничним інспектором. Пішов у відставку в листопаді 2010 року. Засновник й очільник місцевого громадського формування з охорони громадського порядку. Депутат сільської ради. Залишилися батько, дружина.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), Указ Президента № 838/2014 від 31.10.2014 р.
02014-08-29 29 серпня 2014 Російські казаки з угруповання «Велике військо донське» після захоплення села Кримське на Луганщині вчинили розправу над місцевими мешканцями. Двох чоловіків (батька та сина) затримали і катували у підвалі, один з них в результаті отримав психічні розлади. А Геннадія Хитренка за його патріотичну позицію окупанти розстріляли з автомату у дворі його власного будинку, про це стало відомо 18 жовтня, коли українські війська звільнили село від російських окупантів.[170]
1027 Емблема МОУ.png Україна Московка Володимир Павлович 01967-06-11 11 червня 1967, Амвросіївка Донецька область. Підполковник, військовослужбовець ЗС України, військовий комісар Амвросіївського районного військового комісаріату Донецької області. 02014-08-29 29 серпня 2014 27 серпня військовий комісар разом із сином та товаришем повертався до Амвросіївки на своєму автомобілі, на околиці міста вони були захоплені в полон. 29 серпня в Сніжному злочинці влаштували показове катування українських військовослужбовців. До побиття і знущань також долучилися проросійські місцеві сепаратисти. Під час екзекуції у військового комісара стався серцевий напад, в результаті чого він помер на місці.[171] Похован на кладовище «Чулковське», м. Донецьк.
1028 91 Engineer Regiment.jpeg Україна Бережний Юрій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-04-27 27 квітня 1984, Чупахівка Охтирський район Сумська область. Сержант, командир відділення інженерно-саперного взводу 91-го інженерного полку (Охтирка). Залишилися дружина і син. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область).[172]
1029 93-я механізована бригада.png Україна Древаль Олексій Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-10-22 22 жовтня 1984, Кременчук Полтавська область. Старший солдат, старший навідник 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Залишилися дружина з двома малими дітьми, сестра та бабуся. 02014-08-29 29 серпня 2014 Під час виходу з оточення з-під Іловайська Донецької області 29 серпня був поранений у ногу з пошкодженням артерії. Товариші під обстрілами російських збройних формувань витягли його по полях до Волновахи, але він помер від втрати крові. 6 вересня Олексія поховали на кладовищі Кременчука поряд із мамою.[173]
1030 93-я механізована бригада.png Україна Соловйов Роман Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-03-09 9 березня 1994, Полтавська область. Старший солдат 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. З 5 років проживав у селі Чапаєвка (Пологівський район) Запорізька область, потім виховувався в дитячих будинках-інтернатах Бердянська та Запоріжжя, сирота. Після закінчення Приморського ліцею пішов на строкову службу до лав ЗСУ, а з 2013 розпочав службу за контрактом. Залишився молодший брат-студент. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення. Поховали Романа у Чапаєвці на Запоріжжі.[174]
1031 93-я механізована бригада.png Україна Кравцов Роман Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-12-26 26 грудня 1979, Запоріжжя. Сержант, радіотелефоніст 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення. Поранених бійців добивали російські бойовики, які під'їхали до місця бою на легкових машинах.[175]
1032 93-я механізована бригада.png Україна Клевчук Іван В'ячеславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-10-25 25 жовтня 1995, 18 років, Новомиколаївка Запорізька область. Старший солдат, кулеметник 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний до ЗСУ 29 жовтня 2013 року, пішов служити одразу за контрактом. З весни більше п'яти місяців обороняв кордон у Білокуракінському районі на Луганщині. В середині серпня приїздив додому у відпустку, рідні вмовляли написати рапорт, але Іван навідріз відмовився і повернувся на передову на Донеччину. Залишились мати, молодша сестра, бабуся та дідусь. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув від численних осколкових поранень в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення.[175][176]
1033 93-я механізована бригада.png Україна Ільїн Віталій В'ячеславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-03-19 19 березня 1991, Панфілівка Запорізька область. Сержант, командир бойової машини — командир відділення 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Служив за контрактом з 2013 року. Віталій добре малював, захоплювався важкою музикою та бджолярством. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення.[177]
1034 93-я механізована бригада.png Україна Ревуцький Артем Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-08-18 18 серпня 1979, Запоріжжя. Сержант, командир відділення зв'язку 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Після строкової служби в армії заочно закінчив Запорізький національний технічний університет, працював в одному з відділень «Приватбанку», потім логістом на ТОВ «Інтайм». На фронт пішов добровольцем 2 квітня. Залишився 9-річний син. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення. Поховали Артема на Первомайському кладовищі.[178]
1035 93-я механізована бригада.png Україна Ушаков Павло Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-10-10 10 жовтня 1989, Запоріжжя. Проживав у с.Богатирівка (Вільнянський район) Запорізька область. Старший солдат, номер обслуги зенітного артилерійського взводу 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. 2008 року закінчив Вище професійне училище № 23 м. Запоріжжя та здобув спеціальність електрогазозварника. Мобілізований 12 квітня 2014 року. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув в результаті обстрілу поблизу Іловайська Донецької області під час виходу з оточення. Впізнаний рідними в запорізькому морзі серед вбитих.[179]
1036 93-я механізована бригада.png Україна Балагланов Павло Юрійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01974-06-28 28 червня 1974, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Капітан, начальник зв'язку — командир взводу механізованого батальйону 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув в результаті обстрілу українських військ поблизу м.Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення.[180][181]
1037 93-я механізована бригада.png Україна Усс Степан Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-08-09 9 серпня 1978, Градизьк Полтавська область. Проживав у місті Кременчук. Старшина, військовий фельдшер 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Випускник Кременчуцького медичного коледжу ім. В. І. Литвиненка. Був мобілізований та направлений в зону АТО 5 квітня 2014 року. Залишилася дружина і однорічний син. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув поблизу міста Іловайськ (Донецька область) під час виходу колони з оточення так званим «зеленим коридором», який був обстріляний російськими військами.[182]
1038 93 ОМБр 1.png Україна Ровенський Дмитро Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-04-26 26 квітня 1976, Кам'янське Дніпропетровська область. Сержант, водій-електрик радіостанції польового вузлу зв'язку 93-ї ОМБр. Мобілізований 20.06.2014. Залишилась дружина та двоє синів. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район) внаслідок обстрілу колони під час виходу з оточення під Іловайськом. Похований у Кам'янському[183]
1039 93-я механізована бригада.png Україна Кушіль Олександр Дмитрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-10-01 1 жовтня 1978, проживав у смт Черкаське Дніпропетровська область. Старший сержант, заступник командира взводу — командир БМП 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Був професійним військовим, брав участь у миротворчих місіях у Сьєрра-Леоне та Іраку. Залишились батьки, дружина та син. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Маючи військовий досвід, Олександр допомагав вибратись з котла молодим бійцям, вивів з оточення десятьох хлопців, але сам загинув.[184]
1040 93-я механізована бригада.png Україна Романов Федір Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01983-09-27 27 вересня 1983, Кропивницький. Старший солдат, фельдшер госпітального відділення медичної роти 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), в/ч польова пошта В2830. Випускник Кіровоградського медичного коледжу ім. Мухіна. До служби в складі ЗС України, проживав у м. Кропивницькому та працював на станції швидкої медичної допомоги. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув поблизу м. Іловайськ (Донецька область) в результаті отриманого осколкового поранення.[185]
1041 93-я механізована бригада.png Україна Шахник Євген Юрійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01971-11-24 24 листопада 1971, Дніпропетровськ. Старший лейтенант, командир взводу 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Дніпропетровський державний університет, працював у ПАТ КБ «ПриватБанк».[186] Призваний за мобілізацією у квітні. Залишилась дружина та неповнолітня донька. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Через важке осколкове поранення ноги помер від втрати крові.[187]
1042 93-я механізована бригада.png Україна Тимощук Кирило Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-07-03 3 липня 1992, Вищетарасівка Томаківський район Дніпропетровська область. Сержант, командир бойової машини-командир відділення 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення.[188]
1043 93-я механізована бригада.png Україна Яковлев Олег Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-01-02 2 січня 1973, Ганнівка (Новомосковський район) Дніпропетровська область. Сержант, начальник радіостанції 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області під час виходу з оточення під Іловайськом.[189]
1044 93-я механізована бригада.png Україна Ходак Віктор Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-09-29 29 вересня 1987, Шедієве Новосанжарський район Полтавська область. Солдат, водій 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). Після закінчення школи вивчився на шофера та тракториста. Строкову армійську службу проходив у Гостомелі, при штабі зв'язку. Потім працював на селі, а рано навесні 2014 влаштувався на роботу в охоронну службу в Дніпропетровську. Призваний за мобілізацією 20 червня, з 11 серпня перебував у зоні АТО. Залишились батьки та сестра. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув поблизу села Червоносільське (Донецька область) під час прориву з «іловайського котла». Віктор прикрив собою двох товаришів, врятувавши їм життя. Пораненого бійця відтягнули до найближчої хати, там він помер. Тіло Віктора не дали забрати російські військові, пізніше воно було вивезено разом з іншими та поховане з військовими почестями під Дніпропетровськом разом з іншими невідомими героями. Після ідентифікації за ДНК 5 грудня Віктора перепоховали в рідній землі у селі Шедієве.[190]
1045 93-я механізована бригада.png Україна Баланчук Олексій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-03-03 3 березня 1978, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник, старший водій госпгрупи медичного відділення 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Працював у холдингу «НВП Гонта-технологія» машиністом насосних установок та на Новокриворізькому ГЗК слюсарем з ремонту рухомого складу. Призваний за мобілізацією 4 квітня. Залишилася дружина та 10-річна донька. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під час бою з російськими військами поблизу села Червоносільське (Донецька область), коли українська колона намагалась прорватись з «іловайського котла». Був у складі десанту БМП № 132, яке разом з автомобілями батальйону «Донбас» в'їхало на околицю Червоносільського, де по ньому було випущено три ПТУРи. Два пролетіло повз, а третій влучив у БМП, Олексій дістав смертельні поранення. Упізнаний серед загиблих. 20 грудня в Кривому Розі оголошено день трауру, поховали воїна на Центральному кладовищі.[191]
1046 93-я механізована бригада.png Україна Сухомлин Дмитро Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-05-20 20 травня 1986, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією. Залишилася дружина та троє дітей. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під час прориву з «іловайського котла». В останнє виходив на зв'язок 28 серпня, була також інформація, що 29 серпня Дмитро був поранений у ногу. Зник в районі села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО.[192]
1047 93-я механізована бригада.png Україна Шумейко Микола Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01984-06-15 15 червня 1984, Куйбишеве Запорізька область. Солдат, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під час прориву з «іловайського котла». В останнє виходив на зв'язок 28 серпня. Колона потрапила під обстріл під час відходу з села Червоносільське в напрямку села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 1 березня 2015 року воїна перепоховали у рідній землі.[193]
1048 93-я механізована бригада.png Україна Борищак Олексій Андрійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01979-08-01 1 серпня 1979, Харківська область. Зі шкільних років проживав у м. Кременчук Полтавська область. Майор, заступник командира 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Кременчуцький технікум залізничного транспорту. Потім вступив до Харківського інституту танкових військ. Був командиром роти снайперів в навчальному центрі «Десна», згодом служив на командних посадах у 93-й ОМБр. Залишилися мати, дружина та 10-річна донька. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під Іловайськом. В останнє виходив на зв'язок із рідними 29 серпня. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 13 березня з Олексієм попрощались у Кременчуці та перепоховали на Свіштовському кладовищі.[194]
1049 93-я механізована бригада.png Україна Яковець Роман Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01991-03-03 3 березня 1991, Опішня Зіньківський район Полтавська область. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією 2 квітня. Залишилися батьки та дві сестри. Зі слів односельців у Романа в сусідньому селі залишилася дівчина та донька, яка народилася вже після його смерті, у листопаді 2014 року. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. В останнє виходив на зв'язок із рідними 26 серпня. Ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 12 лютого 2015 року Романа перепоховали у с. Опішня.[195]
1050 93-я механізована бригада.png Україна Дудка Юрій Андрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01980-12-21 21 грудня 1980, Хоминці (Роменський район) Сумська область. Проживав у м. Кременчук Полтавська область. Солдат, номер обслуги мінометного взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). 1999 року здобув професію машиніста автомобільного крану. Після служби в армії працював у службі державної охорони, з 2001 року у Кременчуці на сталеливарному заводі водієм, а з 2013 року на Крюківському вагонобудівному заводі водієм автокрану. З початком військової агресії добровольцем прийшов до військкомату і підписав контракт. З серпня 2014 року охороняли селище Грабське під Іловайськом. Залишилися батьки, дружина та дві доньки. Батьки Юрія втратили на війні двох синів (Дудка Володимир Андрійович, 10 вересня помер від опіків та поранень). 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу с. Червоносільське. Востаннє товариші бачили Юрія, коли він після обстрілу пішов міняти пробите колесо. Ідентифікований у березні 2015 року серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 10 квітня 2015 року з воїном попрощалися у Кременчуці. Похований у рідному селі Хоминці на Сумщині, поряд із братом.[196]
1051 93-я механізована бригада.png Україна Кирилов Антон Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-12-12 12 грудня 1994, 19 років, Піщане (Кременчуцький район) Полтавська область. Проживав у м. Кременчук. Солдат, старший стрілець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Був єдиною дитиною у матері, яка виховувала його самотужки. З 2003 року жив у Кременчуці, де закінчив школу. У 2010—2013 роках навчався у ВПУ № 7, потім працював на Крюківському вагонобудівному заводі, у 2014 році звільнився. 27 березня 2014 року добровольцем пішов до ЗСУ на контрактну службу. Після війни хотів вступити у військове училище, стати офіцером. Залишилася мати. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 29 квітня 2015 року поховання у Кременчуці.[197]
1052 93-я механізована бригада.png Україна Лотоцький Олег Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-09-11 11 вересня 1975, Дніпропетровськ. Старший солдат, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишився син. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. За даними Книги пам'яті, похований на Сурсько-Литовському кладовищі Дніпропетровська.[198]
1053 93-я механізована бригада.png Україна Савченко Роман Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01993-03-07 7 березня 1993, Котовка (Магдалинівський район) Дніпропетровська область. Проживав в с. Гупалівка Магдалинівський район. Сержант, номер обслуги 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Магдалинівське ПТУ № 88. Здобувши освіту, в 2012 році пішов на строкову армійську службу. Призваний за мобілізацією. Залишилася мати. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Похований у Гупалівці.[199]
1054 93-я механізована бригада.png Україна Шевчук Сергій Іванович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01977-11-25 25 листопада 1977, Росоша (Липовецький район) Вінницька область. Проживав у Новомосковську Дніпропетровська область. Капітан, начальник радіоцентру 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишилися батьки, дружина та двоє дітей. 02014-08-29 29 серпня 2014 В останнє виходив на зв'язок 25 серпня. Місцевий мешканець знайшов його куртку зі смартфоном в Червоноармійському районі між Новоєленівкою та Новотроіцьким. На меморіальній дошці вказано, що Сергій Шевчук загинув 25 серпня під час бойових дій в районі Костянтинівки, Авдіївки, Донецького аеропорту. За даними Книги пам'яті, загинув 29 серпня під Іловайськом під час прориву з оточення. Похований 9 жовтня 2014 в Новомосковську.[200] За іншими даними, загинув 25 серпня в районі Донецька (аеропорт, Авдіївка). Похований 9 жовтня в Новомосковську.[201]
1055 93-я механізована бригада.png Україна Ткачук Сергій Андрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-07-26 26 липня 1986, П'ятихатки Дніпропетровська область. Солдат, снайпер 3-го взводу снайперської роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення.[202]
1056 93-я механізована бригада.png Україна Прохоров Микола Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-03-12 12 березня 1990, Любимівка (Михайлівський район) Запорізька область. Проживав у с. Осипенко (Бердянський район). Солдат, стрілець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Михайлівське ВПУ № 52 за фахом тракторист-машиніст та слюсар-ремонтник. Хотів стати військовим. Після строкової служби водієм на Львівщині 2 квітня 2014 року пішов в армію у першу хвилю мобілізації. Залишилися мати, дружина та 3-річна донька. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. У травні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих під Дніпропетровськом. Після всіх юридичних процедур 3 липня 2015 року захисника перепоховали у рідній Любимівці.[203]
1057 93-я механізована бригада.png Україна Логвиненко Василь Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-11-16 16 листопада 1978, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Працював на Нікопольському заводі технологічного оснащення. Мобілізований навесні 2014 року. Залишилася вагітна дружина, вже після смерті Василя народилися двоє дітей. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення від вибуху міни. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих під Дніпропетровськом. 8 липня 2015 року захисника перепоховали в Нікополі.[204]
1058 93-я механізована бригада.png Україна Денисов Дмитро Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01973-08-18 18 серпня 1973, Привілля Луганська область. Майор, начальник штабу 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Харківський інститут танкових військ. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під час прориву з оточення в районі Іловайська. На виїзді з села Осикове в напрямку с. Новокатеринівка (Старобешівський район) внаслідок обстрілу колони було підбито БМП-2 №319, в якій їхав майор Денисов, він був поранений у шию. У БМП здетонував боєкомплект, майора витягли з палаючої машини. У цей час російські автоматники розстрілювали тих, хто вижив. Майор ще був поранений в ноги, він віддав наказ залишити його і підірвав гранату, щоб не потрапити у полон. Похований як тимчасово невстановлений боєць на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська. 27 червня 2016 року офіційно визнаний загиблим.[205]
1059 93-я механізована бригада.png Україна Погорілий Віктор Сергійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01980-05-29 29 травня 1980, Звенигородка Черкаська область. Майор, заступник командира 1-го батальйону по роботі з особовим складом 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив музичну та спортивну школи. Неодноразовий призер районних та обласних спортивних змагань. 1997 року вступив до Одеського інституту сухопутних військ, по закінченні якого у 2001 році був направлений до 93-ї бригади. Служив на посадах командира роти, начальника гарнізонного клубу, заступника командира батальйону. На фронті перебував з березня 2014 року. Залишилися дружина та двоє малолітніх дітей. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу села Осикове (Старобешівський район). Вважався зниклим безвісті, у березні 2015 року ідентифікований серед похованих невідомих героїв АТО. Перепоховання відбулося 21 березня в смт Черкаське на Дніпропетровщині.[206]
1060 93-я механізована бригада.png Україна Сінько Ярослав Олегович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-07-03 3 липня 1973, Козачі Лагері (Цюрупинський район) Херсонська область. Солдат, номер обслуги 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Був єдиним сином у матері. Працював у Цюрупинському лісництві. Призваний за мобілізацією. 02014-08-29 29 серпня 2014 Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Перебував у списках зниклих безвісті, ідентифікований за експертизою ДНК. 25 липня 2015 похований у рідному селі.[207]
1061