Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (квітень 2023)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні за квітень 2023 року (включно).

Усі списки

[ред. | ред. код]

Список загиблих за квітень 2023 року

[ред. | ред. код]
Світлина Емблема Прізвище, ім'я, по-батькові Про особу Обставини смерті

1 квітня

[ред. | ред. код]
11125 Білорусь Ляшук Данііл Олександрович

(«Моджахед»)

1 листопада 1995, Брест, Білорусь. Мусульманин, військовий, громадський активіст, засновник та командир бойової групи «Вендетта». У віці 14 років переїхав до Криму, де здобув освіту моряка у Севастопольському національному технічному університеті (СевНТУ). Після анексії Криму у 2014 році вирішив воювати на боці України та став до лав добровольчого батальйону, що діяв на сході України в зоні ООС (АТО). 19 січня 2015 під час бойових дій у районі Станиці Луганської отримав тяжке поранення. У тому ж 2015 році Данііл Ляшук був затриманий у кримінально-політичній справі проти роти «Торнадо». Йому були висунуті звинувачення у низці важких злочинів. У червні 2021 року був звільнений за рішенням суду. Після початку повномасштабної війни Росії проти України 24 лютого 2022 року знову пішов на фронт. Захищав Київ та передмістя Києва як доброволець. Навесні 2022 року брав участь у боях за Харків. У липні 2022 року офіційно вступив до лав ЗСУ. Був направлений на захист Миколаївщини. Проводив диверсійні роботи на території окупованої Херсонській області. 18 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання був вдруге тяжко поранений. Отримав осколочне ураження живота, легень та печінки. Не дивлячись на цей факт, разом зі своєю групою взяв у полон двох російських солдат. Загинув у важкому бою при захисті села від штурму ворога[2][3].
11126 Україна Багнюк Ігор Ярославович 1975 р., с. Стоянів, Львівська область. Загинув під час виконання бойового завдання на території Донецької області[4].
11127 Україна Вакаренко Андрій Андрійович 05 жовтня 2002. Борислав, Львівська область. Навчався у Бориславському ЗЗСО № 3, а потім — у професійному ліцеї. Захищав Україну у складі 24 окремої механізованої бригади. Службу проходив за контрактом з березня 2021 року. З початку повномасштабного вторгнення боронив кордони нашої землі у зоні ведення бойових дій. У листопаді 2022 року одружився. Загинув поблизу Майорська на Донеччині отримавши осколкове поранення[5].
11128 Україна Цуцей Володимир 20 лютого 1977, с. Тухля, Славська селищна рада. Загинув під час виконання бойового завдання[6].
11129 Україна Джус Юрій Ярославович 20 квітня 1990. Жив у Загвізді. До мобілізації чоловік працював у Загвіздянській сільській раді головним спеціалістом відділу освіти культури, молоді, спорту та соціальної роботи. Загинув на Луганщині[7].
11130 Україна Хрищук Олег Юхимович 18 квітня 1981, Луцьк, Волинська область. Був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини на посаду номер обслуги 1 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки. Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Хромове Донецької області[8].
11131 Україна Федін Сергій Костянтинович 02 листопада 1968, Луцьк, Волинська область. Старший сержант, був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини на посаду водія 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти. Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Хромове Донецької області[8].
11132 Україна Скіба Костянтин 24 грудня 1986, Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Військовослужбовець 93-ї Окремої механізованої бригади «Холодний Яр» До повномасштабного вторнення Росії він був активним учасником Культурно-громадського центру ШELTER+, допомагав підліткам зі складних родин. Загuнув у боях за Бахмут[9].
11133 Україна Крук Максим Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
4 березня 1994, Костопіль, Рівненська область. Молодший сержант 3 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмового батальйону військової частини А0284. Закінчив Великолюбаський ліцей та навчався у Вищому професійному училищі № 1 в місті Рівне. Проходив строкову службу 2013—2014 року у лавах української армії в місті Херсон. Загинув під час виконання військового обов'язку поблизу населеного пункту Ступочки, Донецької області, причина смерті — ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків[10]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
11134 Україна Кіт Михайло Іванович 49 років, с. Коти, Львівська область, Дуже любив своє село і піклувався про його благоустрій, бо був господарем за натурою. Не менше любив рибалку і футбол. Односельчани завжди чули його голос у церковному хорі. Працював в Україні та закордоном, аби забезпечити комфортне життя для своїх дітей та онуків. Загинув в Донецькій області під час виконання бойового завдання.[12].
11135 Україна Куцко Іван 5 липня 1997, с. Деревляни, Кам'янка-Бузького району Львівської області. Молодший сержант Іван Куцко був військовослужбовцем 24-ї ОМБр імені Короля Данила. Закінчив ВПУ № 71 м. Кам'янка-Бузька. На Донеччині, в результаті влучання протитанкової керованої ракети, отримав важкі поранення та ще тиждень боровся за своє життя. Іван помер у лікарні 1 квітня 2023 року.[13].
11136 Україна Гладиш Юрій Анатолійович 2000, м. Гадяч. Загинув поблизу села Міньківка у Донецькій області. Похорон відбувся 5 квітня в місті Гадяч[14][15].
11137 Україна Байдак Ігор Анатолійович 1971, мешканець Верхівцеве Кам'янського району. Захищав країну в зоні АТО у 2015—2016 р.р., куди пішов добровольцем. В червні 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Проходив військову службу в складі 93 бригади «Холодний Яр» на посаді водія 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону. Тяжкі поранення він отримав під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут Донецької області 29 березня 2023 року. 01 квітня 2023 року в обласній лікарні ім. Мечникова перестало битися серце солдата.[16]
11138 Україна Кучеренко Ігор Олександрович («Сармат») Мешканець с. Лісне Київської області. Захищав країну в зоні АТО у 2014—2016 р., куди пішов добровольцем. В травні 2022 року був признаний до лав ЗСУ. У листопаді 2022 року отримав тяжке поранення, після госпіталю знову пішов на фронт. Завжди воював на передових позиціях сходу України. Командир взводу 58-ї бригади, сержант. Загинув під час виконання бойового завдання від снайперської кулі російського окупанта у запеклих боях поблизу Ямпілля, Краматорського району, Донецької області.
11139 Україна Саратов Олексій(«Шмель») 8 липня 1987. Військовослужбовець роти «Дике Поле», 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади. Загинув на Бахмутському напрямку[17].
11140 Україна Магеровець Олександр Мар'янович
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
14 жовтня 2002, с. Демня Стрийського району Львівської області. 22 кіітня 2021 року перебував на контрактній службі Артелерійської групи військової частині А0284 1 Батальйону. 20 березня 2023 року був переведений на посаду стрільця-снайпера 3-го десантно-штурмового відділення, 1-го десантно-штурмового взводу, 1-ї десантно-штурмової роти, 1-го десантно-штурмового батальйону 80-ї Десантно-Штурмової Бригади ЗСУ[18].

З початку повномасштабного вторгнення, він весь час був на передових позиціях. За службу 21 квітня 2022 отримав Медаль «Захистику Вітчизни»[19], а 17 червня 2022 був нагородженим Орденом «За мужність III ступення»[20].

Загинув внаслідок ворожого обстрілу, від вибухів та осколків під населеним пунктом Іванівське Бахмутського району Донецької області[21]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно)[11].
11141 Україна Яворовський Іван Євгенович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
1998, с. Заріччя. Радіотелефоніст-електрик 2-ї десантно-штурмової роти, 1-го десантно-штурмового батальйону 80-ї ОДШБр ЗСУ[22]. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
Україна Денека Костянтин Анатолійович («Тітан»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
12.03.1983, м. Дніпро. Мешкав у Києві. Здобув ступінь бакалавра у Національній металургійній академії України на кафедрі металургії та ступінь магістра у Переяслав-Хмельницькому Державному Педагогічному Університеті їм. Григорія Сковороди на кафедрі фізичного виховання.[23] У 2011 приєднався до лав «Прикордонних військ Східного регіону», з 2014 боронив територію України від агресії РФ. З Прикордонної служби звільнився у званні старший прапорщик у середині 2021 року.[23] З початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем.[24][25][26] Брав участь у боях за Київську, Запорізьку та Донецьку області. Служив в одному зі спецпідрозділів Головного управління розвідки МОУ.[27][28][29] Був нагороджений: Медаллю «За військову службу Україні» Орденом «За мужність ІІІ ступеня» та іншими нагрудними відзнаками. Загинув 1 квітня 2023 р. при виконанні бойового завдання, внаслідок мінометного обстрілу в м. Бахмут.[30][31][32][33] Похований 9 квітня на Берковецькому кладовищі у Києві.[34]
Україна Баглай Антон Олександрович («Мятий»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
3 травня 1991, м. Запоріжжя. Навчався в Запорізькій загальноосвітній санаторній школі-інтернаті №7. У цивільному житті працював у Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Під час повномасштабної війни Антон став військовослужбовцем Збройних Сил України. Воював у складі 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Обіймав посаду командира стрілецького відділення. Разом із побратимами боронив Донеччину, де пройшов такі гарячі точки: Бахмут, Соледар, Вугледар, Зайцеве та Авдіївку. За ці бої був відзначений нагородами. Загинув відбиваючи ворожий штурм окупантів в районі селища Опитне під Донецьком. Посмертно Героя нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Похований на кладовищі Святого Миколая в рідному місті [35]

2 квітня

[ред. | ред. код]
11135 Україна Пашкуляк Артур Васильович

(«Махно»)

17 серпня 1979, м. Мукачево. У 2001 році закінчив Мукачівський технологічний інститут за спеціальністю «Фінанси». Працював заступником директора Кіровського спецкар'єру. Раніше працював на депутата Михайла Ланя. Учасник конфлікту з Правим Сектором в Мукачевому. Також у 2020 році на нього здійснено напад, отримав поранення. Від початку широкомасштабного вторгнення як військовий Головного управління розвідки, воював на сході країни. Воював на найгарячіших ділянках фронту, потрапляв під обстріл у Запорізькій області, а загинув у Бахмуті. Він був військовослужбовцем Головного управління розвідки, але був прикомандирований до чеченського миротворчого батальйону імені Шейха Мансура. Разом із побратимами чоловік брав участь у боях за Запорізьку, Херсонську, Харківську та Донецьку області. Посмертно воїна нагороджений відзнакою ГУР МОУ «За мужність при виконанні спецзавдань» Загинув в Бахмуті. Похований на центральному цвинтарі міста Мукачево[36].
11136 Україна Кондель Данііл Олексійович(«Вікінг»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
25 травня 2001. Випускник кафедри менеджменту і економіки спорту Національного університету фізичного виховання і спорту України. Військовослужбовець роти «Гонор», 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади. Загинув під Бахмутом під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 8 квітня на Алеї Героїв, Лісовове кладовище в Києві[37][38]

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

11137 Україна Грибан Назарій («Продюсер») 26 травня 1997. Випускник кафедри психології Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Військовослужбовець роти «Гонор», 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади. Загинув під Бахмутом під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 8 квітня в селі Софіївська Борщагівка[38][39].
11138 Україна Якимчук Сергій Вікторович («Кардан»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

7 травня 1988, с. Староміщина, Тернопільська область. Солдат 80-тої окремої десантно-штурмової бригади. Учасник АТО 2014—2015. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (27 червня 2015)[40]. Загинув біля с. Іванівське Бахмутського району. 8 квітня відбувся похорон у рідному селі[41].
11139 Україна Баламутов Руслан 40 років, м. Рівне. Старший сержант, служив у десантно-штурмовій бригаді. Потім виявилося, що його здоров'я не дозволяє бути там, проте він вирішив залишитися у війську і пішов в аеророзвідку. Закінчив технікум, отримав диплом за спеціальністю «Будівельна справа». Близько другої години дня 2 квітня 2023 вийшов на відеозв'язок із рідними, а вже близько 16 години на шляху на завдання загинув поблизу Кремінної на Луганщині. Похований 7 квітня на кладовищі «Нове»[42].
11140 Україна Сенько Валерій («Голем») 24 лютого 1997, м. Чернігів. Закінчив НаУКМА у 2018, Факультет гуманітарних наук, спеціальність «Історія». Чекав, що буде велика війна і хотів ще до її початку записатися до Сил територіальної оборони. З початком повномасштабного вторгнення ходив до військкоматів, але отримував відмови. Чекав, коли його дуже близький друг, азовець, зможе його забрати до себе в підрозділ. Але той загинув в середині березня. В квітні 2022 потрапив до лав Правого сектору. Спочатку потрапив до мінометного розрахунку, але завжди рвався до штурмовиків, в піхоту, куди згодом і потрапив. Воював у складі 67-ї бригади, у підрозділі «Вовки Да Вінчі». Був у складі команди, яка організовувала кінофестиваль «Молодість». З друзями створив відеопродакшн. Загинув під Бахмутом. Похорон відбувся 9 квітня у м. Чернігів, Катерининьска церква, Алея Героїв, 6А[38][43][44].
11141 Україна Оборонов Олександр Михайлович («Оборона») 1982, c. Чорбівка Полтавського району. Військовослужбовець роти «Дике Поле», 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади. Загинув під Бахмутом. Похорон відбувся 8 квітня. Похований на Лісовому кладовищі[38][45].
11142 Україна Червінський Андрій Валерійович 30 грудня 1977, м. Житомир. Закінчив 5 школу та потім навчався у профтехучилищі номер 1. Грав у футбольному клубі левків та працював таксистом Загинув у Бахмуті[46]
11143 Україна Сидорак Михайло Богданович 8 квітня 1981, с. Глядки. працював електрослюсарем на фірмі, яка займається ремонтом електродвигунів. Загинув під Бахмутом[47].
11144 Україна Шклярук Юрій Ігорович («Тренер»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
30 травня 1999, Уладівське, Калинівський район, Вінницька область. Після закінчення місцевої школи навчався у військовій академії в Одесі. У 2020—2021 роках брав участь в Операції Об'єднаних Сил, був ротним. Капітан 80-тої окремої десантно-штурмової бригади[48]. Загинув у с. Іванівське Бахмутського району під час виконання бойового завдання. 6 квітня відбувся похорон в рідному селі[49]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» IIІ ступеня (посмертно)[11].
11145 Україна Янчевський Максим Миколайович 14 серпня 1989, м. Житомир. Закінчив ЗОШ № 10, навчався в ПТУ № 8. Проходив строкову службу в ЗСУ, після демобілізації працював у приватному бізнесі. Із початком повномасштабного вторгнення долучився до лав місцевої територіальної оборони, а згодом проходив службу в одній із механізованих бригад ЗСУ. Загинув захищаючи один з населених пунктів на Сході України[50].
11146 Україна Огир Владислав Михайлович («Гуру»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
24 вересня 1984[51], селище Сосниця Чернігівської області. Закінчив 9 класів місцевої школи. Потім здобув спеціальності тракториста-машиніста, слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та водія у Сосницькому професійно-технічному училищі № 31. Після навчання пройшов строкову військову службу. Повернувся додому, збудував родину. Жив і працював у рідному селищі. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік приєднався до Збройних Сил України. Після проходження навчання став гранатометником 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Разом із побратимами виконував бойові завдання на передовій з літа 2022 року[52]. Загинув внаслідок мінно-вибухової травми під час виконання бойового завдання біля села Ступочки на Донеччині. Похований 8 січня у рідному селищі[51]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
Україна Сидорак Михайло Богданович
Почесний громадянин міста Тернополя
Почесний громадянин міста Тернополя
8 квітня 1981, м. Тернопіль. Працював електрослюсарем на підприємстві. На фронті з січня 2023 року. Був навідником аеромобільного батальйону 77-ї окремої аеромобільної бригади. Залишилася мама, дружина, син та донька. Загинув 2 квітня 2023 року під Бахмутом на Донеччині. Похований 5 квітня 2023 року на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя.

3 квітня

[ред. | ред. код]
11145 Україна Шапчинський Ігор Ігорович 13 жовтня 1997, с. Сокіл Галицької громади. Старший солдат Національної гвардії України. Загинув поблизу селища Спірне Соледарської міської громади Донецької області[53].
11146 Україна Наконечний Богдан 1 жовтня 1991, с. Йосиповичі Стрийської громади. Гранатометник десантно-штурмового відділення військової частини. Проживав із сімєю у с. Йосиповичі Стрийської громади. Народився на Жидачівщині, навчався у Стрийському ВПУ № 34. Учасник АТО. Призваний на службу у грудні минулого року. Загинув у боротьбі за Україну під час бойового завдання на Луганщині[54].
11147 Грузія Барабадзе Вахтанг 44 роки. Загинув під Бахмутом[55][56].
11148 Грузія Кучукян Давид 32 роки, с. Кизил-Кіліс, регіон Квемо-Картлі, Грузія. Загинув під Бахмутом[55][56].
11149 Україна Повалій Роман

(«Ромео»)

42 роки, м. Кривий Ріг. Все життя присвятив армії, де служив 23 роки. З 2011-го чоловік був військовослужбовцем 21-ї окремої бригади охорони громадського порядку імені Петра Калнишевського Національної гвардії України. З 2014-го брав участь у російсько-українській війні. Був командиром відділення взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на автомобілях). Отримав важке поранення 9 листопада 2022-го під час боїв за село Дудчани на Херсонщині. Лікарі боролися за життя майже п'ять місяців. Похований у Кривому Розі[57]
11150 Україна Топчій Микола Федорович 24 січня 1969, селище Понорниця на Коропщині. Мешкав з родиною в рідному селищі. У 2014-му році долучився до одного з військових підрозділів Сіверщини, через певний час повернувся до цивільного життя. Після повномасштабного ворожого вторгнення знову став до лав ЗСУ. У серпні 2022 року потрапив до Національної академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного та згодом, після підготовки, розпочав службу у складі одного з підрозділів військової частини А0693, на посаді командира взводу до останнього подиху борючись за вільне та щасливе майбутнє всього українського народу. Старший лейтенант. Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Отримав поранення, які виявилися несумісними з життям. Попрощалися з воїном у його рідному селищі, поховавши його на місцевому кладовищі[58].
11151 Україна Магрела Олег Петрович

(«Босий»)

25 січня 1975, м. Сарни. Мешкав у Рівному. Молодший сержант. Загинув на Бахмутському напрямку на Донеччині. Залишилося троє дітей [59].
11152

11154

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 3 квітня 2023 року)

4 квітня

[ред. | ред. код]
11155 Україна Чучман Тарас 40 років, м. Львів. Здобув освіту в Західноукраїнському колегіумі за спеціальністю «правознавство». Із 2006 року Тарас займався відеографією. Його проєкт «Повсталий степ» у 2016 році визнали найкращим відеороликом на тему війни з Росією. Фахівець розробляв навчальні відеотренінги для ІТ-компаній. Займався збором грошей для потреб дітей з онкологічними захворюваннями та безпритульних тварин. Був справжнім фанатом футболу, вболівальником львівських Карпат, талановитим фотографом, оператором та монтажером. У 1997 вперше потрапив на стадіон «Україна» і відтоді був активним футбольним вболівальником. З початком повномасштабного вторгнення став до лав 2-ї окремої бригади Національної гвардії та воював на Донеччині. Загинув неподалік Мар'їнки, потрапивши під артилерійський обстріл[60].
11156 Україна Бродовський Іван 42 роки, м. Пирятин, Полтавщина. Загинув під час мінометно-артилерійського обстрілу у Донецькій області. Прощання відбулося 7 квітня[61].
11157 Україна Оселедько Сергій 02000-09-055 вересня 2000, 22 роки, мешканець м. Пирятин Полтавська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У 2017 році закінчив навчання в Пирятинському ліцеї № 6. Здобув фах ветеринарного фельдшера у Золотоніському коледжі ветеринарної медицини. Протягом 2020—2021 років проходив строкову службу в ЗС України. Залишилися мати, бабуся та молодший брат. Загинув в результаті мінометно-артилерійського обстрілу (місце — не уточнено)[62].
11158 Україна Савчук Євген с. Милове, Херсонська область. Деталі загибелі не уточнюються[63].
11159 Україна Смеречук Руслан Володимирович 12 травня 1993, Івано-Франківська громада. Похорон відбувся 11 квітня 2023 в Тисменичанах[64].
11160 Україна Козлов Віталій 44 роки, м. Львів. Закінчив Львівську політехніку за спеціальністю «Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології». У той же час почав працювати у Львівському холодокомбінаті. Цій роботі присвятив понад 20 років життя. Протягом 2014—2016 років виконував бойові завдання у зоні АТО у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади. Із початком повномасштабного вторгнення РФ знову став на захист України. Військовий увійшов до лав 4 окремої танкової бригади імені гетьмана Івана Виговського. Загинув виконуючи бойове завдання[65].
11161 Україна Водала-Топішко Валентина Василівна
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
21 серпня 1990, с. Обмачів. У 2012 році закінчила Конотопську філію Європейського університету за напрямом «економіка та менеджмент». Того ж року почала працювати у Батуринській ЗОШ І-ІІІ ступенів спочатку вчителем інформатики, пізніше — педагогом-організатором. У 2014-му році за тією ж посадою перевелася до Бучанської ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 2015-му році закінчила факультет «історії та правознавства» заочного відділення Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, після чого влаштувалася вчителем історії до Осіцької загальноосвітньої школи. Трохи згодом перевелася до Обмачівського навчально-виховного комплексу на посаду вихователя дитячого садочку, де й працювала до 2021 року. У вересні 2022 року вступила до лав ЗСУ. Служила на посаді оператора вузла радіоперехоплення, звання старший солдат. Загинула внаслідок ворожого авіаційного удару. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (1 травня 2023, посмертно)[58][66].
11162 Україна Борисенков Віктор Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
9 травня 1999, м. Батурин. Протягом 2006—2015 років навчався у місцевій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, а після неї — у Конотопському професійно-технічному училищі, де опанував професію водія. У вересні 2022 року чоловік став до лав Збройних Сил України. Службу ніс у складі одного з підрозділів військової частини А3958 та разом з побратимами на посаді стрільця віддано боронив Батьківщину від окупантів. Загинув внаслідок ворожого авіаційного удару як і Валентина Водала-Топішко. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (1 травня 2023, посмертно). Попрощалися з воїном на його малій батьківщині на площі біля Цитаделі Батуринської Фортеці, поховавши його на місцевому кладовищі[58][66].
11163 Україна Ющенко Катерина Юріївна
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
23 жовтня 1997, Луганщина. Переїхала до Глухова разом із своїм чоловіком-героєм Сергієм Ющенком після того, як він отримав тяжке поранення у боях. Ще у 2014 році будучи школяркою всіляко підтримувала українську армію. Коли пізніше її коханий отримав важке поранення, вона пройшла з ним всі випробування. Після школи вона навіть вступила до Академії Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. У 2018 підписала контракт із ЗСУ. Після повномасштабного вторгнення рашистів із Луганщини до Глухова переїхали її батьки. Звання старший солдат. Церемонія прощання відбулася 6 квітня 2023 у сквері Бортнянського і Березовського у Глухові. Похована на Вознесенському кладовищі. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (1 травня 2023, посмертно)[66][67].
11164 Україна Жук Олександр Віталійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
30 серпня 1983, м. Глухів. Закінчив школу № 3, агротехнічний коледж. Після строкової служби в армії 11 років пропрацював у спецпідрозділі «Грифон». У 2016 році підписав контракт із ЗСУ. У січні 2023 року під Бахмутом загинув рідний брат дружини Марини прикордонник Олександр Нечипоренко. Церемонія прощання відбулася 6 квітня 2023 у сквері Бортнянського і Березовського у Глухові. Похований у селі Будищі на Глухівщині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (1 травня 2023, посмертно)[66][67].
Україна Філіпов Ростислав Вікторович 30 років, с. Ясна Поляна, що на Харківщині. Проживав у Гутирівці. Закінчив загальноосвітню школу, а згодом – Кегичівське професійно-технічне училище №60. Здобув фах тракториста, машиніста-водія. Деякий час працював кухарем у кафе в Одесі, а напередодні повномасштабного вторгнення – на металобазі в Харкові. Під час великої війни став на захист України, долучившись до складу 77-ї окремої аеромобільної бригади. Обіймав посаду стрільця-снайпера третього аеромобільного відділення. Підірвався на міні 4 квітня 2023 року в місті Бахмут Донецької області. Похований у селі Гутирівка [68]

5 квітня

[ред. | ред. код]
11165 Україна Левчук Дмитро Анатолійович 1995, с. Смідин, Волинь. Старший солдат. Загинув внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання на Харківщині[69].
11166 Україна Старовицький Костянтин 30 жовтня 1982, м. Бровари. Закінчив оркестровий факультет Національної музичної академії України. Поставив на сцені Київської опери комічну оперу Гаетано Доніцетті «Ріта», яка принесла чотири номінації на театральну премію «Київська пектораль 2016». З перших днів повномасштабного вторгнення служив старшим стрільцем відділення роти охорони Броварського районного територіального центру. Потім продовжив нести службу на Харківщині. Загинув на Краматорському напрямку[70].
11167 Україна Ротар Іван Васильович («Мілан») 28 лютого 1995, с. Костичани Новоселицького району. Румуномовний громадянин України. Проживав в Італії і у перші дні війни із великими труднощами повернувся до України, на кордоні його не хотіли впускати на війну, однак він зміг добратися до добровольчого підрозділу. Згодом разом з ДУК ПС увійшов до лав ЗСУ та став спеціалістом із керування безпілотниками та аеророзвідки. На його рахунку безліч знищених ворожих підрозділів московського окупанта на Донеччині. У лавах Вовків Да Вінчі брав участь у контрнаступі на Харківщині. Загинув від обстрілу касетного боєприпасу при виконанні аеророзвідувальних завдань біля села Хромове біля останньої дороги на Бахмут. Похорон відбувся 10 квітня в селі Костичани, Новоселицький район Чернівецької області[38][71].
11168 Україна Воробкало Андрій Станіславович(«Грек») 24 червня 1996 року, с. Хутори, Черкаська область. Командир мінометного розрахунку. Мав чорний пояс, І дан з тхеквондо. Мешкав в Греції, займався викладанням східних бойових мистецтв для дітей. Повернувся в Україну після початку повномасштабної війни. Загинув в Бахмуті[72][73].
11169 Україна Книгницький Василь 1974, с. Торговиця Коломийського району. У Збройних силах України чоловік служив солдатом. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Григорівка Бахмутського району Донецької області[74].
11170 Україна Бондарук Олександр 36 років, с. Зимна Вода біля Львова. Пішов на війну добровольцем Загинув під час виконання бойового завдання[75]
11171 Україна Подкопаєв Сергій(«Пархом») 36 років, м. Володимир. Служив водієм спочатку у складі роти УВО, а потім — 23-го окремого батальйону спеціального призначення. Загинув вранці під Бахмутом виконуючи бойове завдання[76]
11172 Україна Вертепний Анатолій Леонідович («Вигода») 18 лютого 1971, с. Вигода, Івано-Франківська область. Старший сержант. Був правозахисником, депутатом трьох скликань Вигодської селищної ради, голова фракції ПП «Національний Корпус». Також чоловік працював у «Вигодському лісовому господарстві». Служив в АТО. Спочатку повномасштабного вторгнення служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді. Місяць до загибелі перевівся у окремий загін спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Останній раз приїжджав додому у січні 2023 на реабілітацію після осколкового поранення голови та руки. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута. Похований у рідному селищі[77][78].
11173 Україна Яковів Михайло 51 рік, м. Івано-Франківськ. Похований 17 квітня на Алеї Героїв кладовища с. Чукалівка поблизу Івано-Франківська[79]
11174

11174

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 5 квітня 2023 року)

6 квітня

[ред. | ред. код]
11175 Україна Дербілов Антон
(«Патрік»)
Нагрудний знак «За доблесну службу»
Нагрудний знак «За доблесну службу»
Медаль "Незламним Героям російсько-української війни"
Медаль "За хоробрість в бою"
43 роки, м. Харків. Долучився до 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії України у лютому 2022 року. Був ветераном Слобожанського контрнаступу. За життя нагороджений медалями «За хоробрість у бою», «Незламним героям російсько-української війни» та за «Доблесну службу». До війни разом з дружиною засновнували студію Sirko Toys де виготовляли тисячі унікальних моделей олов'яних солдатиків. Серед їхніх робіт є мініатюрні козаки з армії Богдана Хмельницького, морські свинки в костюмах іспанського алебардника та солдатики для іграшкових армій від епохи античності до ХХ століття. Грав у гурті «Alcohol Ukulele» Загинув у боях за селище Кремінна Луганської області під час мінометного обстрілу. Залишилася дружина та троє доньок. У 2024 році у Харкові вулицю Тургенівську перейменували на вулицю Антона Дербілова [80].
11176 Україна Охотін Андрій м. Кривий Ріг. У 2014 брав участь у Революції Гідності. Після вторгнення росіян на Донбас спочатку волонтерив, а у 2015 році й сам пішов до війська. Служив у 92-ій окремій механізованій бригаді. Передавав експонати Криворізькому музею російсько-української війни, проводив там екскурсії для дітей. Нещодавно Андрій Охотін здобув омріяну вищу освіту в Державному університеті економіки та технологій. Загинув в бою на Сватівському напрямку[81][82].
11177 Україна Бойко Андрій Мирославович («Аташе») 5 жовтня 1996, м. Івано-Франківськ. Онук командира відділення першої української дивізії «Галичина» Дмитра Васильовича Бойка, який воював під Бродами. Вчився у фізико-технічному ліцеї. Згодом продовжив навчання в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Також закінчив аспірантуру в Університеті Короля Данила. Працював оператором у телерадіокомпанії «Вежа». У 2018 році разом з колегами заснував компанію «Лампа Продакшн», яку згодом перейменували в «YANG.agency». Компанія під керівництвом Андрія створювала відео контент, зокрема соціальні та рекламні ролики, телепрограми, а також здійснювала SMM супровід різних підприємств та брендів. Служив командиром стрілецького взводу 102 окремої бригади Сил територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського. Був нагороджений відзнакою «За бойову звитягу». Загинув з побратимом внаслідок обстрілу РФ поблизу міста Гуляйполе Запорізької області. Похований 10 квітня 2023 на Чукалівському цвинтарі[83].
11178 Україна Дутчак Віталій Ярославович

(«Кучерявий»)

50 років, с. Цуцилів, Переріслянської територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області. Капітан (2022). Командир 3-ої стрілецької роти 78-го батальйону 102-ої бригади. Мешкав в Івано-Франківську. Закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти й газу, був власником СТО. На війну пішов добровольцем. Загинув разом із побратимом під час ворожого обстрілу[84][85].
11179 Україна Івасюк Ярослав Вікторович

(«Бронік»)

16 червня 1984, с. Глибоке Богородчанського району Івано-Франківської області. 1 березня 2022 року був зарахований до військової частини А7091 (7-й Стрілецький батальйон) м. Івано-Франківськ. 5 березня 2023 отримав мінно-вибухову травму та осколкові поранення під час виконання бойових завдань в складі підрозділу у Донецькій області. Помер о 6:30 в шпиталі від осколкових поранень.13 квітня похований на Алеї героїв у селі Чукалівка[86].
11180 Україна Матковський Дмитро 7 листопада 1993, м. Калуш. Був морським піхотинцем у 36 окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Був поранений і лікувався. Виписався з лікарні 6 квітня. Загинув в ДТП після виписки з лікарні по дорозі на похорон побратима[87].
11181 Україна Сосновський Владислав Йосипович 1978, м. Мирноград. Старший стрілець 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону в.ч. А0501. Загинув біля населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області. Похорон відбувся 15 квітня на кладовищі «Озерка»[88].
11182 Україна Мальченко Олексій Юрійович 31 жовтня 1972, м. Житомир. Навчався у ЗОШ № 35, потім закінчив ПТУ № 13. Потім служив у ЗСУ. У мирний час займався приватним бізнесом. З почтаком повномасштбаного вторгнення долучився до лав одногоз мезанізованих підрозділів ЗСУ. Брав участь у визволеннях українських територій від окупанта. Загинув на Сході України. Похорон відбувся 14 квітня в місті Житомир[89].
11183 США Крістофер Джеймс Кемпбелл 27 років. Був ветераном з великим досвідом військової служби, прослужив п'ять років в Іраку та Кувейті у 82-гій повітряно-десантній дивізії США. З початком бойових дій в Україні, став на захист України та воював проти російських окупантів спочатку в складі спецпідрозділу «Азов», а потім продовжив свою службу в Іноземному легіоні. Його досвід та відданість справі були безцінними для побратимів. Окрім служби в армії, Кріс також долучився до волонтерського руху в Україні. Він був членом «Вільних», допомагав та ділився досвідом. Був нареченим дочки відомого українського режисера Олеся Саніна. Загинув в Бахмуті. За його останнім бажанням, Кріс був похований в Україні, країні, яку він любив і де знайшов своє кохання, за яку віддав своє життя[90].
11184 Україна Самарченко Руслан

(«Самара»)

41 рік, народився у Бахчисарайському районі в українському Криму. Після розлучення батьків переїхав з мамою в Харківську область, звідки вона була родом. Там провів дитинство і закінчив школу. Згодом здобув технічну освіту. Працював у сфері нерухомості та будівництва за фахом виконроба. З початком повномасштабного російського вторгнення чоловік приєднався до лав Харківської ТРО. Служив у 225-му батальйоні 127-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Брав участь в обороні рідної Харківщини, а згодом перемістився на Донеччину. Загинув обороняючи від окупантів місто Бахмут на Донеччині. Похований в селі Антонівка на Харківщині[91].
11184

11184

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 6 квітня 2023 року)

7 квітня

[ред. | ред. код]
11185 Грузія Кецбая Арсен м. Зугдіді, Грузія. Останні роки мешкав в Україні і служив у лавах ЗСУ, Обставини загибелі не повідомлялися[55].
11186 Україна Ткачук Василь 23 роки, с. Жукотин Коршівської тергромади. Долучився до лав ЗСУ 9 березня 2022 року. Загинув під час мінометного обстрілу поблизу села Миколаївка Бахмутського району[92].
11187 Україна Ригель Ігор Зимноводська територіальна громада. Історик, реконструктор та коваль. Закінчив Львівську академію мистецтв у 2010 році. З початку повномасштабного вторгнення захищав територіальну ціліність України. Загинув від отриманих поранень під час виконання бойового завдання[93].
11188 Україна Курсов Віталій Валерійович 34 роки, м. Городок, Хмельницька область. Навчався у школі № 4 міста Городок. Обставини загибелі не повідомляється[94].
11189 Україна Носков Максим 21 рік, м. Кривий Ріг. Випускник криворізької гімназії № 65. З початком війни вступив у 129 бригаду ТрО. Загинув біля Бахмуту в Донецькій області[95]
11190 Україна Богоносюк Петро 4 жовтня 1979, с. Маріямпіль, Прикарпаття. Був мобілізований 4 березня 2022. Служив кулеметником. Загинув поблизу села Шипилівка на Луганщині від мінометного обстрілу[96].
11191 Україна Мазурак Володимир 26 жовтня 1980, с. Рата Рава-Руської територіальної громади. Загинув внаслідок обстрілу позицій противником, в районі населеного пункту Васюківка Донецької області[97]
11192 Україна Рибитва Іван Олександрович («Фізик»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
27 червня 2003 р.н., м. Київ. Солдат 3-ї Окремої Штурмової Бригади. Студент Національного Університету Києво-Могилянська Академія, факультет Природничих наук — фізика. Із початком повномасштабного вторгнення взяв академвідпустку і добровільно встав на захист України вступивши до ДФТГ м. Києва. В жовтні 2022 року пройшов відбір в Полк « ССО Азов», який згодом перетворився в 3-тю Окрему Штурмову Бригаду. В січні 2023 року, отримавши відношення від бригади був прийнятий до ЗСУ. Пройшов військове навчання у Великобританії. Виконував бойове завдання в м. Бахмут. У Івана залишились батьки, брат та сестра. Прийнявши бій, надаючи першу допомогу побратиму та евакуюючи його з поля бою, воїн потрапив під снайперський вогонь та отримав смертельне поранення в шию. Це сталося під Бахмутом. Похований 13 квітня на Міському (Берковецькому) кладовищі у м. Києві. 42 ділянка, 11 ряд [98].
11193 Україна Юрчак Ігор 46 років, м. Львів. Здобув професійно-технічну освіту. Після цього проходив строкову військову службу у лавах Нацгвардії України у Сімферополі. У мирний час він працював будівельником. Професійно займався футболом: грав за ФК «Екватор-Захід» (Оброшине) та ФК «Ураган» (Бартатів). У 2018—2019 роках ставав срібним призером першості Ліги ветеранів Львівщини та був володарем Кубку «Золота осінь». Із початком повномасштабної війни молодший сержант увійшов до складу 125 бригади тероборони України. Був командиром 1 відділення. У лютому 2023 отримав поранення у боях поблизу Бахмута. Проте, коли одужав, вступив до 95 окремої десантно-штурмової бригади. Виконував бойові завдання на території Сумської, Харківської та Донецької областей. Похований 12 квітня на Личаківському кладовищі[99].
11194 США Едвард Волтер Вілтон III («Ганс»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
23 березня 2001, Маріанна, штат Флорида, США. Предки Едварда III походять з гуцульського села Космач, що на Івано-Франківщині. Його прапрадід Михайло Арсенич емігрував до Америки на початку XX століття. Приблизно три-чотири місяці він навчався у школі на спеціаліста з невідкладної медичної допомоги. 10 квітня 2022 прилетів до Польщі. 12 або 13 квітня він перетнув українсько-польський кордон з того часу воював за Україну. Долучився до лав Інтернаціонального легіону ЗСУ. Служив у 1-му батальйону, роті "Браво", був одним з наймолодших у своєму підрозділі. Загинув унаслідок російського артилерійського обстрілу від уламкового поранення біля села Новоселівське Луганської області. Це сталося вночі під час того, як бійці виходили на позицію [100][101][102].
11195 Україна Тетерук Юрій Анатолійович 7 травня 1994, м. Житомир. Закінчив ЗОШ № 5, пізніше навчався в ПТУ № 5. Проходив строкову службу в ЗСУ. Згодом підписав контракт, брав участь у зоні АТО/CОО. Після демобілізації працював на місцевому підприємстві. Із початком повнтомасштабного вторгнення долучився до десантно-штурмової бригади ЗСУ. Загинув виконуючи бойове завдання на Сході України[103]
11196 Україна Бєлов Андрій Павлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
16 грудня 1979, с. Шоломинь під Львовом. Солдат 80-тої окремої десантно-штурмової бригади. Залишились дружина та двоє дітей[104][105]. Загинув у Костянтинівці, вивозячи поранених[106]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
11197 Україна Гладуш Сергій Сергійович («Немо»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Знак «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг)
Знак «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг)
27 років, м. Кривий Ріг. Закінчив Водянську середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Потім вступив до Криворізького національного університету на факультет збагачення корисних копалин, але навчання не закінчив. Влаштувався працювати на підприємство «АрселорМіттал Кривий Ріг». Через пів року був призваний на строкову службу. Служив у в/ч 3011 НГУ. Після демобілізації влаштувався електромонтером у компанію «ШЛЯХБУД КР». Через 6 місяців вирішив приєднатися до лав 129-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Спочатку був діловодом у бригаді, згодом перевівся до роти. Під час повномасштабного вторгнення продовжував служити у лавах своєї бригади та виконувати військовий обов'язок із захисту Україну від окупантів. Загинув виконуючи бойове завдання в районі села Новобахмутівка Донецької області від артилерійського обстрілу. Похований на Алеї почесних поховань Центрального кладовища у Кривому Розі [107].
11197

11197

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 7 квітня 2023 року)

8 квітня

[ред. | ред. код]
11195 Україна Матійчук Василь Васильович

(«Десант»)

4 жовтня 1990, с. Хімчин Косівського району. Від 9 років разом з сестрою виховувався бабусею і дідусем поки мама працювала за кордоном. Випускник Київського міжнародного університету. Потім навчався в Чехії, але повернувся в Київ. Війну застав в Києві, але в ЗСУ його не взяли через відсутність досвіду. В травні 2022 повернувся до Хімчина і вже там вступив в ЗСУ. Служив солдатом у 74-му окремому батальйоні 102-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Займався аеророзвідкою. Організовував збори на дрони і сам їх купував. Загинув поблизу Малинівка Запорізької області від снаряду, що був скинутий з безпілотника[108][109][110].
11196 Україна Ніньовський Олександр 23 років, с. Жукотин, Коршівська громада. Після армії, у серпні 2020 року, підписав контракт й вступив до лав ЗСУ. Боронив країну у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Загинув воїн під час виконання бойового завдання під Бахмутом, біля села Роздолівка Донецької області[111].
11197 Україна Луц Михайло Петрович 09 жовтня 1979, с. Зеленів Верхньолипицького старостинського округу. Мешкав в місті Бережани Тернопільської області. Загинув під час виконання бойового завдання в районі Донецької області[112].
11198 Україна Нагірний Іван 27 років, c. Кукільники Більшівцівської громади. Воював від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Загинув під час бойового завдання поблизу села Шипилівка Луганської області. 14 квітня 2023 відбувся похорона на цвинтарі в селі Кукільники[113].
11199 Україна Міньківський Сергій Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
37 років[114]. Уродженець Вінниці. Мешкав з батьками в Уладівському Вінницької області[115]. Солдат 80-тої окремої десантно-штурмової бригади. Загинув поблизу Бахмута. Похований 15 квітня в Антонополі[116]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
11200 Україна Яросевич Євгеній 37 років, м. Львів. Навчався на механіко-математичному факультеті Львівського університету. Додатково закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом. У мирний час чоловік працював на приватних підприємствах, займався спортивним туризмом та велоспортом. Із початком повномасштабної війни попри те, що був непридатним до військової служби, добровольцем став на захист України. Військовий виконував бойові завдання на східному напрямку в лавах 356 навчального артилерійського полку 184 навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Загинув на східному напрямку[117].
11201 Україна Тананикін Петро Олексійович 1 серпня 1978, с. Чепіль Балаклійського району. Загинув в місті Бахмут Донецької області[118].
11202 Україна Зазуля Ярослав

(«Каховчанин»)

40 років, м. Нова Каховка. Навідник 59-ї бригади 10-го батальйону. Мріяв звільнити окуповане рідне місто Загинув на Донецькому напрямку. Похований в Одесі 13 квітня[119].
11203

11204

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 8 квітня 2023 року)

9 квітня

[ред. | ред. код]
11205 Україна Корнай Олег Леонідович («Норман»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
09 листопада 2001, м. Львів. Військовослужбовець роти «Гонор», 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади. Навчався на факультеті журналістики в Українській академії друкарства. Загинув на Бахмутському напрямку на околицях селища Хромове при обороні лісової посадки, яка забезпечує останню дорогу на Бахмут. Загинув від артилерійського обстрілу. Похорон відбувся 14 квітня 2023 у Львові. Похований на Личаківському кладовищі. 17.08.2023 нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня [120][121][122].
11206 Україна Березнюк Артем Володимирович

(«Тьомич»)

25 квітня 1988, м. Кременчук. Військовослужбовець роти «Гонор», 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади. Активно займався спортом та брав участь у боях. Загинув на Бахмутському напрямку на околицях селища Хромове при обороні лісової посадки, яка забезпечує останню дорогу на Бахмут. Загинув від артилерійського обстрілу[120][121][123].
11207 Україна Усик Сергій

(«Кот»)

38 років, с. Вовнянка Миргородської громади. Військовослужбовець роти «Дике Поле» 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї окремої механізованої бригади. У воїна залишилися батьки, дружина та син. Загинув на Бахмутському напрямку на околицях селища Хромове при обороні лісової посадки, яка забезпечує останню дорогу на Бахмут. Загинув від артилерійського обстрілу. Похований на Алеї Героїв у Миргороді[120][121][124].
11208 Україна Каралаш Володимир Петрович 2 лютого 1984, м. Надвірна. Служив стрільцем-сапером. Загинув поблизу села Шипилівка Луганської області. Похорон відбувся 16 квітня 2023[125].
11209 Україна Іванишин Тарас 32 роки, с. Микитинці, Івано-Франківська область. Похорон відбувся 16 квітня в селі Микитинці[126].
11210 Україна Довгань Андрій 49 років, Староварварівка Донецької області. Закінчив військове училище. Працював у галузі сільського господарстві та у транспортній сфері. У червні 2022 року добровольцем пішов на війну. Виконував бойові завдання у лавах 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Похорон відбувся 14 квітня 2023 у Львові. Похований на Личаківському кладовищі[122].
11211 Україна Савчук Григорій Ярославович 12 серпня 1985, с. Горошів, Чортківський район. Був санітарним інструктором медичного пункту. Загинув під час виконання бойового завдання біля Авдіївки Донецької області[127].
11212 Україна Вельган Степан Ярославович 56 років, с. Городилів, що на Золочівщині 18 квітня похований на цвинтарі села Городилів[128].
11213 Україна Чорний Сергій Петрович 4 липня 1971, с. Бузівка, Уманського району. Стрілець, помічник гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини А2614 Загинув перебуваючи в районі ведення бойових дій у с. Новобахмутівка Донецької області[129]
11214 Україна Ткачівський Петро

(«Мольфар»)

26 лютого 1971, с. Козина Галицького району (зараз Івано-Франківський район). Працював автомеханіком. Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну 5 березня 2022 року зголосився до війська. Після навчань та тренувань виконував військові завдання у Вараші Рівненської області. З 4 квітня 2023 року був відправлений на Луганщину. був відновником та довголітнім керівником пластового осередку в Галичі. Розвивав пластову оселю в селі Курипів Галицької громади. Був окружним Івано-Франківської округи впродовж двох каденцій — з 2017 до 2019 року. Загинув від уламкового поранення в шию поблизу села Шипилівка Луганської області[130][131].
11215 Україна Руденко Ігор Пилипович 27 травня 1972, Жовтень Ширяївського району Одеської області. Сільську загальноосвітню школу закінчив у 1989 році. У 1990 році Ігоря призвали на строкову службу у радянські війська на посаду водія. Завершував проходження військової служби уже в незалежній Україні — у 1992 році. Після початку повномасштабного вторгнення 26 лютого разом з сином вступили до лав ЗСУ. Займав посаду кулеметника. Після тривалих і виснажливих тренувань, здобувши гарні стрілецькі навички, вони з сином відправилися у відрядження до 35 окремої бригади морської піхоти. Воювали під Авдіївкою. Служив разом з сином Рінатом і врятував його на полі бою. Під час чергової атаки ворога сина Ріната було поранено в районі населеного пункту Новобахмутівка Донецької області. Ігор привів з собою медика і вони почали евакуйовувати пораненого, але ворог ататкував дроном. Врятував власного сина, накривши його своїм тілом від уламків. Похорон відбувся 20 квітня, похований в селі Даньківка Іллінецького району Вінницької області[132][133].
11216 Україна Товстоп'ят Владислав 23 роки. Вступив до Академії СБУ в 2017 році у статусі студента, пройшов навчання за програмою підготовки офіцерів запасу. Займався вільною боротьбою, був призером спортивних змагань Академії з боротьби. У березні 2023 став випускником академії. Із перших днів повномасштабної війни вступив до лав ЗСУ та став на захист Батьківщини. Лейтенант. Рік тому одружився. Загинув під час виконання бойових завдань. Унаслідок ворожого артилерійського обстрілу хлопець отримав поранення, не сумісні з життям[134].
11215 Україна Найдьон Олександр 15 квітня 1980, с. Підгайне на Чернігівщині. Дитинство і юність пройшли в Носівці, де він проживав з бабусею. Протягом 1998—1999 року проходив строкову військову службу. Останніми роками працював рятувальником у Києві. Після початку повномасштабної війни добровільно потрапив до лав ЗСУ. З березня 2022 року був гранатометником. Під час виконання бойового завдання на Харківщині підрозділ Олександра втратив з ним зв'язок, з того часу він вважався зниклим безвісти. Після тривалих пошуків та проведення експертизи вдалося підтвердити загибель. 24 квітня відбувся похорона на цвинтарі в місті Носівка[135].
Україна Галабудьо Володимир 30 липня 1982, м. Львів. Закінчив Львівський будівельний технікум за спеціальністю "будівництво та експлуатація будівельних споруд. Брав активну участь у подіях під час Помаранчевої революції. Працював у будівельній сфері. Служив у лавах 77-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Похорон відбувся 14 квітня 2023 у Львові[122][136].
Україна Дубілей Іван Ярославович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
1994, м. Деражня. Служив оператором вогнемета групи спеціального призначення 8 окремого полку. 7 квітня близько сьомої вечора в районі населеного пункту Григорівка Донецької області боєць підірвався на невідомому пристрої противника. Іван Дубілей отримав тяжке поранення, через яке 9 квітня помер у Дніпровській лікарні. Похований на Алеї Слави Деражнянського міського кладовища [137][138].
11214

11214

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 9 квітня 2023 року)

10 квітня

[ред. | ред. код]
11215 Україна Асадов (Світухов) Артур

(«Святий»)

31 березня 1995. До повномасштабної війни працював в Ukrainian Film Division. Командир роти вогневої підтримки 49 ОМБр. Брав участь у визволенні Ізюму. Його батько живе в Донецьку і активно підтримує ДНР, а з 2017 працює там у штабі. Загинув на Донеччині[139].
11216 Україна Кравець Андрій 47 років, м. Калуш. Старший сержант, командир гранатометного відділення роти вогневої підтримки. Був мобілізований до лав ЗСУ у червні 2022 року. Загинув під час бойових дій на Донеччині[140].
11217 Україна Безнос Максим 3 травня 1984, м. Світловодськ. З 1997 був учасником «Пласту». Мешкав у Києві, працював багато років в українському представництві однієї бельгійської компаніі. З лютого 2022 року доброволець в 112 бригаді територіальної оборони міста Києва. Служив радіотелефоністом 6-ї стрілецької роти. Загинув під Бахмутом[141].
11218 Україна Крайнов Микола 18 грудня 1978, м. Кривий Ріг. Після закінчення школи навчався у Криворізькому автотранспортному технікумі, де здобув спеціальність «Експлуатація і ремонт підйомно-транспортних, будівельних і дорожніх машин та обладнання». Розпочав свою трудову діяльність у Комплексі позашкільної роботи Довгинцівського району та у Центрі художньо-естетичної творчості школярів і молоді. У 2015 та 2016 він брав участь в антитерористичній операції. У 2021 році Микола Крайнов став робітником Криворізького залізорудного комбінату. Працював прохідником дільниці № 2 (нарізних робіт) шахти «Криворізька». У березні 2022 був призваний на службу у ЗСУ. Служив стрільцем стрілецького батальйону військової частини 3052 Національної гвардії України. Загинув у бою біля села Велика Новосілка Донецької області[142][143]
11219 Україна Дорощенко Ігор Загинув майстер спорту України міжнародного класу з важкої атлетики. Був срібним призером чемпіонату Європи, володарем бронзової медалі чемпіонату світу, переможцем Кубка світу, багаторазовим чемпіоном та рекордсменом України. Отримав важке під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки. Був евакуйований до Дніпра, але врятувати не вдалось[144].
11220 Україна Калієвський Віталій Дмитрович 1988, с. ВільшанкаУманський район. Похорон відбувся 15 квітня 2023 в селі Вільшанка [145].
11221 Україна Заверуха Віталій Степанович
Почесний громадянин міста Тернополя
Почесний громадянин міста Тернополя
28 травня 1984. Учасник Революції гідності. У 2014 році пішов воювати добровольцем. Служив у складі 54-го окремого розвідувального батальйону та 131-го окремого розвідувального батальйону. Побратим Ігоря Крочака. Був волонтером громадської організації «Схід і Захід єдині назавжди». Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну знову на фронті. Служив командиром гармати артилерійського взводу. Загинув біля с. Давидів Брід, Херсонська область. Похований 18 квітня 2023 року на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя.
11222

11224

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 10 квітня 2023 року)

11 квітня

[ред. | ред. код]
11225 Україна Карпяк Олександр 24 роки, с. Випасне, Білгород-Дністровський район. Загинув в районі Мар'їнки. Похорон відбувся 17 квітня 2023 в селі Випасне[146].
11226 Україна Мажара Ігор

(«Батя»)

51 рік, с. Софіївка, Миколаївщина. 9-річним переїхав з родиною в місто Горлівку на Донеччину. У 2012-му повернувся до рідного села. Мав середню освіту. Працював на Софіївському водоканалі. У вільний час обожнював рибалити.  Під час повномасштабного російського вторгнення був військовослужбовцем 42-ї окремої механізованої бригади. Згодом був переведений до 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув виконуючи бойове завдання в районі селища Хромове на Донеччині. Похований у рідному селі.
11227 Україна Жуков Вадим Андрійович
Герой України
Народився в Криму. Навчався в ліцеї №134 міста Дніпра[147]. Учасник АТО, головний сержант НГУ, 31-ша бригада імені генерал-майора Олександра Радієвського. Загинув поблизу міста Кремінна Луганської області. Герой України (посмертно)[148].
11228

11234

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 11 квітня 2023 року)

12 квітня

[ред. | ред. код]
11235 Україна Дерев'янко Віталій 27 лютого 1996, м. П'ятихатки Дніпропетровської області. У 1998 році його сім'я переїхала на Івано-Франківщину у місто Бурштин, а з 2006 — оселилася в селі Конюшки Рогатинської громади. У 2011 році Віталій закінчив Конюшківську загальноосвітню школу. Згодом здобув професію агента з організації туризму, адміністратора в Бурштинському торговельно-економічному коледжі Київського національного торговельно-економічного університету. Був мобілізований 29 червня 2022 року. Матрос розвідувального відділення виконував бойові завдання у «гарячих» точках Сходу. Двічі проходив навчання в Англії. Загинув від отриманих ран поблизу села Новобахмутівка Покровського району Донецької області[149].
11236 Україна Яценюк Андрій 1980, с. Матвіївці, Великодедеркальська сільська громада Кременецького району, Тернопільська область. Виконував бойове завдання на Харківщині. Там і загинув від ворожої кулі[150].
11237 Україна Лазорик Дмитро Петрович 12 вересня 1971, с. Старі Кути, Косівського район. З 2014 захищав територіальну цілісність України. Останнім часом служив у Косівському районному територіальному центрі комплектування, оскільки через тяжке поранення не міг залишатися на передовій. Отримав важен поранення в ногу поблизу Сєвєродонецька на Луганщині Переніс чотири операції. Остання операція була в Києві і була успішною, однак пізніше у військовослужбовця стався смертельний серцевий напад[151].
11238 Україна Соломко Олександр 53 роки, с. Банилів, Чернівецької області. Рідний брат голови Банилівської сільської громади Василя Соломка. Повернувся в Україну на початку повномасштабного вторгнення й вступив до ЗСУ. Військовослужбовець військової частини А4436. До останнього разом з побратимами тримали оборону, не залишали позицій, хоча мали обмежений запас боєкомплекту. Загинув через потрапляння в оточення в районі села Іванівське на Донеччині[152].
11239 Україна Пікулицький Назарій
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
4 травня 1989, м. Львів. У 2014—2015 роках захищав Україну у складі 17-ї окремої танкової бригади Сухопутних військ. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». Загинув під Бахмутом[153].
11240 Україна Сиротенко Сергій Олександрович 1977, м. Дружківка. Загинув під Бахмутом[154].
11241 Україна Степанчук Ярослав Станіславович («Морпіх»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
27 вересня 1995, м. Фастів Київської області. Навчався у місцевій школі № 3. У 2013 році закінчив із відзнакою Фастівський центр професійно-технічної освіти, де здобув фах маляра-штукатура. У 2017-му закінчив Ржищівський будівельний технікум та отримав спеціальність техніка-будівельника. Працював охоронником, також мав досвід роботи таксистом. Був учасником Революції Гідності. У 2015—2018 роках воював в АТО на Донбасі. У перші дні повномасштабної війни Ярослав приєднався до Фастівської ТРО, а згодом став військовослужбовцем групи «Кедр» Головного управління розвідки Міноборони України. У складі свого підрозділу виконував складні та важливі бойові завдання. Восени 2022 старший солдат Степанчук був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Загинув в бою з окупантами під Бахмутом на Донеччині. Отримав поранення в ділянку серця уламком гранати. Похований на Алеї Слави Інтернаціонального кладовища у рідному Фастові[155].
11242

11244

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 12 квітня 2023 року)

13 квітня

[ред. | ред. код]
11245 Україна Карбан Анатолій Євгенович 55 років, м. Миргород. Військовослужбовець територіальної оборони ЗСУ, вчитель, сотник Українського козацтва, депутат Миргородської міської ради від партії «Європейська солідарність» Загинув у бою в районі Авдіївки в Донецькій області[156][157].
11246 Україна Тинко Борис с. Людинь, Рівненська область. Загинув поблизу села Новомихайлівка, що на Донеччині[158]
11247 Україна Коблюк Олександр Миколайович 1 квітня 2001, с. Верба, Дубенський район. Стрілець-помічник гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини А4240. Загинув виконуючи бойове завдання[159].
11248 Україна Батовський Дмитро Михайлович с. Білокриниця Кременецької громади Похований 17 квітня 2023 на Білокриницькому кладовищі[160].
11249 Україна Заверуха Віталій Степанович 28 травня 1984, м. Тернопіль. Був волонтером громадської організації «Схід Та Захід Єдині Назавжди», учасником АТО, із моменту повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України знову став воїном одного з підрозділів Сил оборони України. Загинув на Херсонщині[161].
11250 Україна Пітоня Володимир Одещина Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині[162].
11251 Україна Кісельов Олександр Олександрович 7 травня 1967, РФ. Переїхав в м. Івано-Франківськ в 1990 і вивчив українську мову і історію України. Солдат. 19 квітня похований на Алеї героїв у селі Чукалівка поблизу Івано-Франківська[163].
11252 Україна Миикитишин Володимир 42 роки, м. Львів. Закінчив Львівський професійний політехнічний ліцей. Після завершення навчання проходив військову службу в Києві. У мирний час працював водієм у Львівському комунальному автотранспортному підприємстві № 1. Загинув в Бахмуті. Похорон відбувся 27 квітня 2023 у Львові, похований на Личаківському цвинтарі[164].
11253 Україна Деньга Максим Олександрович 36 років. м. Підгородне, Дніпропетровської області. Загинув в Бахмуті. Похорон відбувся 19 квітня 2023 р.
11254 Україна Шайваровський Іван 1988, с. Красноїлля Верховинського району. Служив кулеметником у четвертій танковій бригаді. Майже місяць його вважали безвісти зниклим. 13 квітня 2023 року відправився на позицію у Бахмуті, після цього з ним зник зв'язок. Рідні подали в розшук. Майже місяць вважався зниклим безвісти[165].
Україна Коровяковский Віталій Леонідович («Лакі»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Працював у київському Динамо з 2007 по 2016 роки, у відділі клубного телебачення та медіаслужби. З початку Революції Гідності допомагав у Червоному Хресті у складі медиків-волонтерів. У 2014 році пішов на фронт боронити Україну. З 24 лютого 2022 року служив на посаді командира 3-ї стрілецької роти 206-го окремого батальйону 112-ї бригади тероборони (Київ) протягом лютого-березня 2022 року. Потім командував взводом під час бойових дій на Куп'янському напрямку. Останнім часом був заступником начальника штабу 70-го мукачівского батальйону ТрО. Потрапив під російський обстріл коли евакуював  людей із зони бойових дій[166][167].
Україна Семенов Максим 2 травня 1980, м. Красний Луч, Луганщина. Через декілька років переїхав до села Кедина Гора, де жила його бабуся. Вступив до Золотоніського професійного ліцею, здобув спеціальність плиточника-облицювальника. Строкову службу проходив у Житомирі, служив у повітряно-десантних військах. 5 січня 2023 пішов захищати Батьківщину. Ніс службу у 52-ій окремій механізованій бригаді під Авдіївкою. Загинув під час артилерійського обстрілу[168]
11254

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 13 квітня 2023 року)

14 квітня

[ред. | ред. код]
11255 Україна Майстренко Юрій Миколайович м. Корець, Рівненщина. Підполковник, заступник комбата з матеріального та технічного забезпечення 14 окремого стрілкового батальйону «Полісся». Загинув на Бахмутському напрямку, населений пункт Мирне Донецької області[169].
11256 Україна Підгорецький Євген 1968, с. Михайлівка Чортківського району. Служив інструктором навчального ремонтного взводу однієї з бригад, був справжнім патріотом Батьківщини, самовіддано захищав її свободу та незалежність.   Загинув під час виконання бойового завдання[170].
11257 Україна Ляшко Микола Вікторович 22 лютого 1993, с. Бабичівка на Полтавщині. Ще у 2015 році підписав контракт із ЗСУ. 3 роки служив у військовій частині А2176, де був кулеметником. Неодноразово брав участь в бойових діях. З початком повномасштабного вторгнення ворога був призваний за мобілізацією. Служив у військовій частині А4165 десантно-штурмових військ. У вересні 2022 року отримав поранення, та після лікування знову повернувся в стрій. Більше року боронив Україну, визволяв нашу землю від окупантів Загинув під час виконання бойового завдання[171].
11258 Україна Власенко Юрій Володимирович 1993 рік, проживав в Шишацькій громаді. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист держави. Загинув в Сєвєродонецькому районі Луганської області[172]
11259 Україна Павлишин Олександр Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
43 роки, с. Хрещенівка, Херсонська область. Воював з 2014 року, був нагороджений орденом «За мужність». Служив у 17-й танковій бригаді. У перший день повномасштабного вторгнення пішов до військкомату. Був командиром відділення 22 батальйону 92 бригади ЗСУ, яка звільняла Харківщину у вересні 2022. Його бригада також боронила Соледар. Загинув у боях за Бахмут[173].
11260 Україна Царапкін Анатолій Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
7 січня 1983, с. Апрелівка Джанкойського району Кримської області. Мешкав у Рожищенському районі Волинської області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи села Носачевичі. З 18 років працював у галузі будівництва. Був учасником Помаранчевої революції та Революції гідності. З 2018 року мешкав у місті П'ятихатки (нині — Кам‘янського району) Дніпропетровської області. 27 січня 2023 року вступив на військову службу за контрактом до лав Збройних сил України. Служив у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[174][175]. Загинув поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області. 21 квітня 2023 року похований на кладовищі у місті П'ятихатки. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
11261

11264

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 14 квітня 2023 року)

15 квітня

[ред. | ред. код]
11265 Україна Танчак Андрій Іванович 1981, Бережанщина. Загинув в районі Донецької області, отримав поранення несумісні з життям[176].
11266 Україна Казмірчук Валерій Феофанович 10 листопада 1965, с. Юськівці. Пройшов війну в Афганістані. Загинув в районі міста Костянтинівка, що на Донеччині[177].
11267 Україна Ткачук Микола Іванович 28 квітня 1971, с. Передмірка Борсуківської територіальної громади. Головний сержант, інспектор прикордонної служби 2 категорії, снайпер 4 відділення інспекторів прикордонної служби 2 прикордонної застави відділу прикордонної служби № 1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Загинув отримавши несумісні з життям поранення, на Донеччині[178]
11268 Україна Гривнак Володимир 38 років. с. Іванівка, Львівська область. Навчався у Львові в СЗШ № 63, а згодом здобув вищу освіту в Національному лісотехнічному університеті. Працював у будівельній сфері. Добровільно став на захист Батьківщини після початку повномасштабного вторгнення росії. Ніс службу у 125-й окремій бригаді територіальної оборони. Отримав поранення, однак згодом знову повернувся на фронт. Деталі смерті не повідомлялися. Похований 20 квітня 2023 на Личаківському кладовищі[179][180].
11269 Україна Баїстий Роман Миколайович 23 листопада 1979 року у с. Литвяки, Лубенського району. У школу пішов у м. Алчевськ, куди переїхав разом з батьками. Після строкової служби у лавах Національної гвардії вступив до Донбаського державного університету. Отримав економічну освіту, працював економістом на Алчевському металургійному комбінаті. Після початку російсько-української війни у 2014 році переїхав з родиною на Полтавщину у рідне село Литвяки. На Лубенщині працював на заводі «МОТОР СІЧ», у службі таксі «Еліт» та на інших приватних підприємствах. У лютому 2022 року поїхав працювати за кордон, але у перші ж дні повномасштабного вторгнення агресора повернувся й вступив до лав територіальної оборони. Загинув під час мінометного обстрілу в зоні бойових дій біля населеного пункту Тоненьке Покровського району Донецької області[181].
11270 Україна Бондаренко Сергій Закінчив школу у Маяках, потім вчився у слов'янському ПТУ 146, працював на механічному заводі. На військову службу чоловіка був мобілізований наприкінці грудня 2021 року. Служив старшим техніком мінометної батареї батальйону спецпризначення «Донбас». Похорону відбувся 19 квітня у Слов'янську на Північному кладовищі[182]
11271 Україна Алєксєєнко Михайло Олегович

(«MC»)

11 травня 1994, м. Слов'янськ. Він закінчив кафедру політології ХНУ ім. Каразина. Створив проект реукраїнізації Донбасу. Співпрацював із Фундацією громадських ініціатив та волонтерив у організації «Будуємо Україну разом». В перші дні війни евакуювався до Львова і вступив у 125-ту бригаду ТРО. Воював в Бахмуті. Загинув в бою з російськими загарбниками під Кремінною. Похований на Північному кладовищі в місті Слов'янськ[183][184].
11272 Україна Лемець Сергій Адамович («Лемко») 1967. Освіта вища, заступник директора, ТОВ «РК ГРУП», член Політичної Партії «ПАТРІОТ», проживав в місті Києві. З перших днів війни він перебував на перших лініях боротьби проти окупанта. За словами побратимів пов'язав своє життя з військовою розвідувальною справою ще у далекі часи. Проходив службу у специфічних регіонах світу, мав міжнародний досвід взаємодії з партнерами та союзниками. Тренував групу добровольців, які виконували великий спектор завдань. Обставини смерті не повідомлялися. Здоров'я погіршилося в березні під час розвідувальних заходів. Похорон відбувся 20 квітня 2023 у Львові[185][186].
11273 Україна Беляков Андрій 48 років, м. Мерефа Харківської області. Навчався у Харківській середній школі № 45. У 1998 році закінчив Харківський банківський коледж за спеціальністю «Банківська справа». Працював інкасатором в Управлінні Національного банку України в Харківській області. Останні 10 років був начальником охорони в ТОВ «Хітлайн». Під час повномасштабного вторгнення чоловік став військовослужбовцем Збройних Сил України. Мужньо та відповідально виконував бойові завдання на передовій в лавах 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Загинув в бою біля села Водяне на Донеччині. 18 лютого 2023 року Андрій отримав поранення грудної клітини під час бойових дій в районі села Первомайське Донецької області. Пройшов лікування та реабілітацію. 10 квітня повернувся до побратимів на передову, а через 5 днів загинув. Похований на Алеї Слави кладовища № 18 у Харкові[187].
11274 Україна Мицяк Дмитро Васильович 08 листопад 2000, с. Хащів. Навідник 3 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону в/ч А0224, солдат. Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Мар'їнка Донецької області[188].
Україна Кривий Віктор с. Коржівка Хмельницької області. Закінчив 9 класів Коржівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, за два роки — 11 клас Староостропільської школи. Потім навчався у Новочорторийському аграрному технікумі. Розпочав службу у лавах Збройних Сил України 17 січня 2023 року. Відразу був направлений на базову загально-військову підготовку в рамках міжнародної навчальної операції на території Британії. Після цього проходив службу у 77-ій окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ ЗСУ. Був гранатометником. З частини був направлений для виконання бойових завдань на Донеччину. Загинув у Великодню ніч виконуючи бойове завдання біля міста Бахмут на Донеччині[189].

16 квітня

[ред. | ред. код]
11275 Україна Білий Іван Леонідович 1995, селище Війтівці, Хмельницька область. Головний сержант, командир кулеметного відділення. Закінчив місцеву школу у Війтівцях. З початку повномасштабного вторгнення добровольцем пішов у військкомат, ставши на оборону суверенітету та Незалежності України. Загинув на Запоріжжі поблизу Щеорбаків вгаслідок мінометного обстрілу під час виконання бойового завдання[190].
11276 Україна Мороз Юрій Андрійович 9 вересня 1975, Борова, Київщина. Народився в сім'ї фастівського краєзнавця. Навчався в духовній семінарії. Став наймолодшим активістом Спілки незалежної української молоді. Вивчав богослов'я в Мексиці. Був співорганізатором створення дружини ратників «Тур» та першим головою дружини ратників. Проводив численні ратницькі заходи, зокрема мандрівні табори. Неодноразово брав участь як інструктор у всеукраїнській військово-патріотичній грі «Сокіл» («Джура»). Свою військову службу він розпочав ще у 2014 році, з початком Революції Гідності. Добровольцем вступив до лав ЗСУ та виконував різні бойові завдання у Донецькій та Луганській областях. У 2015 року Юрій потрапив під артилерійський обстріл та вижив. У 2022-му році лавах ЗСУ служив молодшим сержантом у 207-му батальйоні 241-ї бригади ТРО. Загинув на Соледарському напрямку внаслідок артилерійського обстрілу, снаряд потрапив точно в бліндаж в якому знаходився Юрій з побратимами на бойовому чергуванні[191].
11277 Україна Висп'янський Іван Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
с. Волове, Бібрської громади. Солдат 80-ої окремої десантно-штурмової бригади. У воїна залишились мати і брат. Загинув поблизу населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області[192]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
11278 Україна Чередніченко Андрій 29 квітня 1974, м. Тяльшай, Литва (народився у родині військового). Через деякий час сім'я приїхала до Пирятина, тут Андрій закінчив міську школу № 2. Після проходження служби в лавах Національної Гвардії України, у 1994 році вступив до Сумського військового артилерійського училища. Служив на різних посадах у 93 ОМБР, далі перебував на посаді командира окремого реактивного артилерійського дивізіону 60-ї ОМБР. У 2014 служив на сході України, зокрема, брав участь у боях під Іловайськом. У 2021 році вийшов на пенсію. 24 лютого 2022 року добровільно став на службу. Мфйор, був заступником командира в/ч 0414, начальником артилерії. Залишився син, котрий також служить в ЗСУ, Загинув під Бахмутом[193].
11279 Україна Демський Михайло 42 роки, м. Володимир. Матрос був призваний до війська торік у серпні, служив командиром машини 1 взводу морської піхоти. Загинув внаслідок поранень, отриманих під час танкового обстрілу ворогом на Донеччині[194].
11280 Україна Дикий Олександр 41 рік. Багаторазовий чемпіон України з веслування. Посів четверте місце у складі збірної України на чемпіонаті світу серед юніорів до 19 років. Тренувався у Києві на веслувальній базі «Водник». Загинув на Донбасі при обороні України від загарбників[195].
11281 Україна Мазурчак Любомир Степанович
Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України)
25 січня 1972, м. Перемишляни, Львівської області. Навчався у Перемишлянському опорному закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1. Закінчив Львівський поліграфічний інститут (сьогодні — Українська академія друкарства). Після завершення навчання проходив військову службу у столиці, здобував звання «молодший сержант». У мирний час працював оператором комп'ютерних технологій у Перемишлянському управлінні з експлуатації газового господарства АТ «Львівгаз». Пізніше працював у ТзОВ Цифрові технології «Захід» на посаді інженера монтажних робіт. У подальшому працював ТзОВ «Ромус-Поліграф» де займав посаду друкаря. Працював на виробничому підприємстві «МТІ» на посаді експедиторатора транспортного засобу. Згодом обіймав посаду майстра з обслуговування механічного обладнання в ПрАТ «Львівобленерго». Захоплювався спортом, грав на кількох музичних інструментах. Із початком повномасштабного вторгнення долучився до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. За особисту мужність був нагороджений нагрудним знаком Міністерства оборони України «За зразкову службу». У воїна залишилися батьки, дружина та троє синів. Загинув у місті Краматорськ, Донецької області[186][196]. Похований 22 квітня на Личаківському цвинтарі у Львові[197].
11282 Україна Морохін Олександр Володимирович 05 серпня 1969, м. Кривий Ріг. Служив в АТО з 2018 року. Двічі отримував поранення, але повертався в стрій. Загинув на Донеччині[198].
11283 Україна Казмірчук Валерій Феофанович
Почесний громадянин міста Тернополя
Почесний громадянин міста Тернополя
10 листопада 1965, с. Юськівці, Тернопільська область. Учасник бойових дій в Афганістані у 1985—1986 роках. Активний учасник Революції гідності; волонтерив. Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну служив командиром стрілецького відділення. Загинув 16 квітня 2023 року біля м. Часів Яр на Донеччині. Похований 19 квітня 2023 року на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя. Почесний громадянин міста Тернополя (28 квітня 2023, посмертно)
11284 Україна Трофімюк Артур Юрійович («Ластівка»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
6 червня 2000, с. Сокиричі на Волині. Він закінчив навчальний центр академії сухопутних військ у Старичах і підписав контракт зі 128 ОГШБр. Виконував обов’язки командира взводу, котрий вибув через поранення. На Херсонщині Артур отримав контузію й перше поранення. Осколок влетів йому у спину. Він мав право на евакуацію, але нічого нікому не сказав, а відпрацював до кінця бою. Після успішного контрнаступу на Херсонщині командування запропонувало штурмовим підрозділам, що особливо відзначилися, вибрати кандидатуру на звання Героя України. Усі одноголосно висловилися за Артура Трофімюка. Старший сержант штурмового підрозділу 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Артур Трофімюк загинув від кулі ворожого снайпера 16 квітня 2023 року [199].
Україна Твердохліб Роман Сергійович

(«Ромео»)

7 лютого 1988, м. Полтава. Військовий окремого зведеного штурмового загону ПРТЦК та СП "ОДІН". Спершу був зарахований на посаду стрілець – помічник гранатометника 2-го відділення 3-го взводу роти охорони. У червні переведений до зведеної штурмової роти «Одін». Був одним із активних ультрас, входив до фанатського угрупування «Crew of golden eagle». Вболівав за рідну «Ворсклу». Перебував на бойових позиціях у районі смт Ямпіль Донецької області. Під час виконання бойового завдання внаслідок кульового поранення снайпера загинув [200]
Україна Опанасенко Олег Володимирович

(«Блондин»)

09.09.1976.  В/ч А4745, 241 бригада, 207 БТрО, 2 стрілецька рота, 2 взвод, 1 відділення. Командир відділення, молодший сержант. Похований на Берковецькому кладовищі
11284

11284

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 16 квітня 2023 року)

17 квітня

[ред. | ред. код]
11285 Україна Койляк Олег Володимирович(«Берет») 9 квітня 1993, м. Івано-Франківськ. Був заступником командира відокремленого кулеметного взводу. У 2022 визволяв від ворогів Ірпінь, Бучу. Боронив Вуглегірську ТЕС, Бахмут. У листопаді 2022 року ліквідував командира штурмового загону 155 окремої гвардійської бригади морської піхоти РФ поблизу Вугледара. Загинув поблизу Вугледару. Похований 22 квітня 2023 на Алеї слави на кладовищі у селі Вовчинці Івано-Франківської громади.[201][202].
11286 Україна Барна Олег Степанович («Дядько Олег»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Почесний громадянин міста Тернополя
Почесний громадянин міста Тернополя
18 квітня 1967, недожив 1 день до 56 років. Народився у с. Нагірянка, Тернопільська область. Нардеп 8-го скликання від партії «Блок Петра Порошенка». Сержант, у липні 2014 року добровольцем пішов у ЗСУ в зону АТО, боєць 128-мої окремої гірсько-піхотної бригади, командир мінометного розрахунку. З початком російського вторгнення в Україну 2022 року пішов добровольцем у військкомат, а з 25 лютого вже був зарахований на посаду командира гранатометного відділення у 68-й єгерській бригаді. Загинув під Вугледаром при штурмі разом з Валерієм Дороховим. Отримав поранення в шию. Похований в Білобожицях поміж своїми учнями Павлюком Андрієм та Сухим Володимиром[203]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[204].
11287 Україна Касенюк Андрій м. Кам'янське. Займався музикою з 15 років. Учасник українського гурту SilverTown. З 2014 по 2016 призупинив діяльність гурту і служив в зоні АТО Під час повномасштабної війни рокер вступив до лав ЗСУ та став командиром відділення артрозвідки на напрямку Лисичанськ-Кремінна. Загинув від смертельного поранення[205].
11288 Україна Винник Михайло 56 років, с. Довгий Войнилів Верхнянської громади. Був мобілізований у лютому 2022 року. В лавах ЗСУ служив старшим стрільцем стрілецького взводу. Загинув в Запорізькій області під час виконання бойового завдання[206].
11289 Україна Закалістов Вадим Васильович 22 листопада 1986, селище Нова Водолага Харківського району. Навчався у школі-інтернаті в Новій Водолазі. Там зустрів кохану, рано одружився. Разом із дружиною виховував трьох дітей. До Збройних сил України долучився у перші дні повномасштабного вторгнення. Служив водієм зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу. Загинув в Бахмуті під час виконання бойового завдання[207].
11290 Україна Кілик Микола 19 грудня 1987, м. Трускавець. року, навчався у СЗШ1, згодом закінчив НУ «Львівська Політехніка». Світла людина і мужній чоловік, який не пошкодував життя за Україну. Загинув у бою[208].
11291 Україна Юрчук Андрій 27 грудня 1983, с. Новоселиця. Після закінчення у 2001 році Новоселицької середньої школи, навчався у Голованівському професійно-технічному училищі, де здобув професію тракториста. На війну пішов з перших днів повномасштабного вторгнення. Загинув в районі населеного пункту Дубово-Василівка Донецької області, отримавши поранення не сумісні з життям[209].
11292 Україна Яворський Іван (Явір) 26 років, с. Коти, Яворівськіа громада. Про це інформує Яворівська міська рада. Мешкав у Львові більшість свого життя. Добровольцем став на захист України 6 березня 2022 року на посаді стрільця-санітара 2 єгерського батальйону 4 роти 1 взводу 68-ма окрема єгерська бригада (Україна), солдат. Воював на Донецькому напрямку (Вугледар, н.п. Павлівка), мав поранення. Отримав кульове поранення та загинув під час бою з окупантами, виконуючи бойове завдання на Вугледарському напрямі на Доннечині[210]
11293 Україна Кузьменко Олександр Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
30 серпня 1978, с. Тиниця. Закінчив місцеву школу, а після неї — Куликівське професійно-технічне училище, де здобув професію електрогазозварника. У мирному житті працював електрозварювальником у ПАТ «ЧЕРНІГІВ ВТОРЧЕРМЕТ» Також працював у службі охорони в Києві. З березня 2022 року був на посаді розвідника-сапера у складі одного з підрозділів військової частини А4056, звання солдат. Загинув виконуючи бойове завдання на Вугледарському напрямку на Донеччині. 25 квітня похований у рідному селі на місцевому кладовищі[211]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[204].
11294 Україна Лесюк Петро Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
46 років, с. Сливки Калуського району. Займався сільським господарством. Брав участь в АТО з 2014 року. З 1 березня 2022 пішов добровольцемю у ЗСУ. Служив у 3 розвідувальному відділенні розвідувального взводу 3 єгерського батальйону розвідником-снайпером. Загинув поблизу Павлівки під Вугледаром. Отримав мінно-вибухові травми, несумісні з життям[212]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[204].
11295 Україна Карпінський Вадим Борисович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
с. Прибужани, Кам'янка-Бузька міська рада. Загинув внаслідок мінно-вибухової травми в районі населеного пункту Павлівка Донецької області, захищаючи Україну від російських окупантів[213]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[204].
11296 Україна Беляк Анатолій Михайлович 11 березня 1968, м. Житомир. Закінчив ЗОШ № 35 міста Житомир. Отримав професію електрозваоювальника. Працював на робітничих посадах в установах та на підприємствах міста. З початком повномасштбаної війни добровільно став на захист України. Загинув на Донеччині[214]
11297 Україна Станков Олександр(«Перун») м. Одеса. Брав участь в подіях 2 травня 2014 року в Одесі. Активіст партії «Свобода». Пішов добровольцем на війну у 2015 році в Карпатській Січі, а коли почався повномасштабний напад Росії — записався до територіальної оборони. Служив у складі третьої окремої штурмової бригади Сухопутних військ України. Загинув на Бахмутському напрямку під час виконання бойового завдання[215].
11298 Україна Шмига Андрій 44 років, с. Радивонівка Великобагачанської громади, Полтавщина. Старший сержант Загинув під час мінометного та артобстрілу поблизу міста Вугледар на Донеччині. Похорон відбувся 25 травня 2023 року[216].
11299 Україна Барабаш Володимир Павлович 1 листопад 1989, с. Гусарівка Балаклійського району. Загинув в місті Бахмут Донецької області[118].
11300 Україна Дорохов Валерій Валерійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Почесний громадянин міста Тернополя
Почесний громадянин міста Тернополя
21 червня 1991, м. Тернопіль. Закінчив юридичний факультет Тернопільського національного економічного університету (нині Західноукраїнський національний університет). Власник закладу харчування у Тернополі «Tigerbox». З початком повномасштабного російського вторгнення 2022 року обійняв посаду командира взводу роти охорони Тернопільського міського ТЦК та СП. Потім став командиром бойового взводу 68-ї окремої єгерської бригади. Загинув 17 квітня 2023 року разом із Олегом Барною під час штурму позицій окупантів на Донеччині. 21 квітня 2023 року відбулося прощання із Валерієм Дороховим та Олегом Барною у Михайлівському Золотоверхому соборі та на Майдані Незалежності в Києві. Віддати шану загиблим прийшли сотні людей, серед них — Петро та Марина Порошенки. Похорон відслужив єпископ Васильківський Єфрем. Похований 22 квітня 2023 року на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя[217][218]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[204].
11301 Україна Сидір Мирослав Мар'янович
Почесний громадянин міста Тернополя
Почесний громадянин міста Тернополя
5 квітня 1982. Навчався в Тернопільських загальноосвітніх школах № 1 та № 26. Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну повернувся з Парижа, служив у 206-му окремому батальйоні ТрО. Загинув 17 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання, внаслідок ДТП. Похований 21 квітня 2023 року на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя.
Україна Побігун Ігор Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
1990, м. Чортків, Чортківський район. Стрілець-санітар єгерського батальйону, молодший сержант Загинув 17 квітня 2023, в районі села Павлівка, Донецька область внаслідок мінно-вибухової травми. Похований на Алеї Героїв Ягільницького кладовища в м. Чортків[219]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[204].
Україна Гурмус Богдан Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
1976, с. Садки, Чортківський район. Старший солдат. Загинув внаслідок мінно-вибухової травми, несумісної з життям біля села Павлівка, Донецька область[220]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[204].
Україна Митулинський Іван Зіновійович 24 січня 1984, с. Велика Лука, Тернопільський район. Навчався у місцевій школі, а згодом у навчальному закладі села Мишковичі, де згодом працював вчителем. Загинув 17 квітня 2023 в Луганській області[221]
Україна Белінський Віталій Юрійович («Білий»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
07 жовтня 1989, м. Миколаїв. Поки в військкоматі йому сказали почекати, він не сидів склавши руки та організував тероборону свого рідного міста Миколаєва, та подав заяву в АЗОВ. У кінці червня 2022 року пройшов КМБ та брав участь у бойових діях з визволення Херсона та боях під Бахмутом. Нагороди: Сталевий Хрест від головнокомандувача Залужного; Орден За Мужність III ступеня. Загинув на Бахмутському напрямку під час виконання бойового завдання [222]
11294

11294

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 17 квітня 2023 року)

18 квітня

[ред. | ред. код]
11295 Україна Струтинський Олександр Богданович («Електрик») 44 роки, Луганська область. У 2014 році переїхав до Івано-Франківська, разом з дружиною працювали на комунальному підприємстві «Івано-Франківськміськсвітло», майтер світлофорів. Старший сержант 78 батальойну 102-ої окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. До повномасштабної війни працював у КП «Івано-Франківськміськсвітло», з початком вторгнення одразу пішов до військкомату. Служив гранатометником. Загинув вночі. Похований 22 квітня 2023 на Алеї героїв у Чукалівці[223][224][225].
11296 Україна Волкович Роман(«Лисий») Кулеметник 78 батальойну 102-ої окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Загинув вночі. Похований 22 квітня 2023 на Алеї героїв у Чукалівці[224][225].
11297 Україна Клюба Андрій(«Грузин») Навчався у ліцеї № 18 Івано-Франківської міської ради. Опісля закінчив факультет фізичного виховання і спорту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Кулеметник 78 батальойну 102-ої окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Загинув вночі. Похований 22 квітня 2023 на Алеї героїв у Чукалівці[224][225].
11298 Україна Переваруха Іван 1998, м. Гадяч. Солдат Загинув під час мінометно-артилерійського обстрілу поблизу міста Авдіївка на Донеччині[226].
11299 Україна Стойков Микола Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Народився 27 липня 1970 року в с. Холмське Болградського району. Після заврешення навчання переїхав в с. Миколаївка Білгород-Дністровського району. В 2006-2010 роках голова Миколаївської сільської ради, обирався депутатом Білгород-Дністровської районної ради, депутатом Одеської обласної ради. Старший сержант, командир кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки. Загинув біля населеного пункту Соловйове в Донецькій області. Він отримав поранення, несумісні з життям[227].

Похований 23 квітня 2023 року в с. Миколаївка. Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно)[228].

11300 Україна Клименко Григорій 13 квітня 1979, Козелець на Чернігівщині. Після одруження разом з родиною переїхав до села Гламазди. Протягом 1997—1999 років проходив строкову військову службу. Після початку повномасштабної війни, у жовтні 2022 року, долучився до лав ЗСУ. Служив у складі одного з підрозділів військової частини А0221 на посаді командира бойової машини-командира одного з відділень підрозділу. Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Похований 23 квітня на цвинтарі села Гламазди[229].
11301 Україна Постнов Олексій(«Пірат») 35 років, м. Ірпінь. Командир стрілецького відділення військової частини А7376, молодший сержант. На початок повномасштабного вторгнення знаходився в Ірпені разом із родиною і перебував під час окупації. 9 березня 2022 року вивів більше 20 людей із оточення в Ірпені. В мирний час працював керівником складу ПрАТ «ОТІС». Загинув внаслідок поранень, отриманих під час бойових дій поблизу села Васюківка Бахмутського району[230][231].
11302 Україна Фурман Леонід Русланович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
1986. Навчався в Бальковецькій школі, що на Волочищині, й колишньому п'ятому училищі. Проживав у Малих Мошківцях Бердичівської громади, що на Житомирщині[232]. Командир 2 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 8 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону 80-тої окремої десантно-штурмової бригади[233]. Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області[233]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
11303 Україна Білик Максим Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
1985. Проживав у с. Мирославка, Бердичівського району Житомирської області. Стрілець-снайпер 1 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмової взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону 80-тої окремої десантно-штурмової бригади. Призваний на військову службу по мобілізації 17 березня 2022 року[234]. Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
11304 Україна Летик Максим Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
14 грудня 1989, с. Карабутове, Конотопського району, Сумської області. У 1996 році розпочав навчання у місцевій загальноосвітній школі, яку закінчив у 2007 році. Навчався у Державному професійно-навчальному закладі в місті Конотоп за спеціальністю «електрогазозварювальник», певний час працював на будівництві у Києві. Останні шість років Максим разом з дружиною та двома дітьми проживав у селі Обмачів на Чернігівщині. Після повномасштабного вторгнення рф чоловік 27 грудня 2022 року потрапив до лав Збройних Сил України. Служив кулеметником 2-ї роти 5-го батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[235][236][237]. Загинув під час виконання бойового завдання біля міста Часів Яр Донецької області. Під час штурму ворожих позицій росіяни обстріляли українських захисників із артилерії. Похований у селі Обмачів, Батуринської громади. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
11305 Україна Бережецький Юрій 23.07.1975, м. Донецьк. Здобував вищу освіту за спеціальністю «інженер-електромеханік». Проживав у місті Черкаси, згодом перебрався до села Новоукраїнка Черкаської області. Працював електриком у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Україна». Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації переїхав до Львова. Добровольцем вступив до складу військової частини А4084, виконував бойові завдання на посаді командира відділення кулеметного взводу стрілецької роти на території Донецької області. Загинув на Донеччині[238].
11306 Україна Радушинський Сергій Домінікович 2 жовтня 1978, м. Житомир. Закінчив ЗОШ № 16 та Технікум механічної обробки деревини. Працював за цивільними професіями, займався бізнесом. З початком повномасштабної агресії рф мобілізований до лав ЗСУ. У складі військового підрозділу пройшов найгарячіші бойові точки. Загинув на Донеччині[239].
11303 Україна Коцечко Тарас Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
12 жовтня 1992. З 2011 року працював на шахті «Межирічанська» ДП «Львіввугілля», електрослюсар підземний на дільниці з видобутку вугілля. Мешкав у м. Червонограді Львівської області. Мобілізований до лав 80-ї ОДШБр ЗСУ у липні 2022 року[240][241][242]. Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
11304
Україна Велігоша Олексій Володимирович («Вінні-Пух»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
7 березня 2003, с. Пилипківці. Навчався у Пилипковецькій загальноосвітній школі І-ІІ ступенів та ВПУ#11 м. Хмельницький. З 4 грудня 2022 року проходив службу у військовій частині А0284[243]. Загинув при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області[244]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[245].
11305 Україна Шмагуренко Анатолій 27 років, м. Кривий Ріг. У мирному житті працював будівельником. Був мобілізований у ЗСУ на початку липня 2022 року. Кмітливого криворіжця направили на навчання до Великої Британії, він став оператором дрона і повернувся воювати на Донеччину. Служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. Його підрозділ обороняв Вугледар Загинув від авіаудару у Вугледарі. Разом із побратимами, він ховався від нальоту ворожої авіації у підвалі будинку. Ворожа бомба влучила прямо в під'їзд будинку, і наші хлопці опинилися заблокованими під завалами. Врятувати бійців спробував спецзагін ДСНС, але окупанти щільним вогнем не давали їм цього зробити[246].
11306 Україна Карпінський Богдан Андрійович 1970, с. Біла. Водій взводу протитанкових керованих ракет Загинув час виконання військових обов'язків у населеному пункті Білогорівка Луганської області[219].
11307 Україна Пісковий Руслан

(«Варяг»)

21 рік, м. Київ. Після 11 класу вступив до Національного університету фізичного виховання і спорту України, але згодом вирішив зробити перерву в навчанні. Був майстром спорту України, тренером дитячої і дорослої груп, шестикратним чемпіоном України WAKO-К1, чемпіоном України серед професіоналів К1, фіналістом чемпіонату Європи з WAKO-K1, срібним призером чемпіонату світу WAKO-К1. Працював і тренувався в спортклубі «SIAM». Служив стрільцем у 128-му батальйоні 112-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був нагороджений почесною відзнакою командира батальйону, пам'ятною медаллю 112-ї бригади та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». Закінчив курси й отримав сертифікат інструктора з підготовки за Бойовою армійською системою. Опанував курс з тактичної допомоги в умовах бойових дій. Після звільнення Київщини вирушив із побратимами обороняти Донеччину. Загинув обороняючи Бахмут [247]
11307

11307

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 18 квітня 2023 року)

19 квітня

[ред. | ред. код]
11305 Україна Собуцький Руслан Петрович 48 років, м. Луцьк. Був мобілізований а посаду номер обслуги 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки. Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Богданівка Донецької області[248].
11306 Україна Янчишен Ростислав 20 травня 1991, м. Кам'янець-Подільський. Закінчив київський мистецький вищий навчальний заклад. Працював в Одеському національному академічному театрі опери та балету артистом балету. Після початку повномасштбаного вторгнення долучився до ТРО і служив кулеметником. Загинув від мінометної атаки[249].
11307 Україна Ковалишин Микола Михайлович 28 травня 1996, м. Львів. У ранньому віці залишився без батька, який був ліквідатором Чорнобильської катастрофи. Навчався у школі № 78, після 5-го класу вступив до Львівської школи № 43. Здобував освіту у колишньому Львівському професійному ліцеї харчових технологій. Після завершення навчання працював на місцевому приватному підприємстві «Дзиґа». Надалі займався комплектуванням товарів у мережах «Рукавичка» та «Сільпо». Захоплювався військовою археологією. Із початком повномасштабного вторгнення разом із братами став до лав 2-ї окремої Галицької бригади Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Боровся із окупантами на східному напрямку. Загинув виконуючи бойове завдання[186].
11308 Україна Фечко Василь с. Волосянка. Ставненька сільська громада, Закарпаття. Загинув в Донецькій області[250]
11309 Україна Драчук Олександр 45 років, с. Жеребкове. Був старшим водієм розвідвзводу механізованого батальйону. До лав ЗСУ приєднався на початку повномасштабної війни. Загинув поблизу селища Хромове біля Бахмуту[251].
11310 Україна Верховський Назар 30 травня 1998, м. Лохвиця. Після закінчення школи навчався в Березоворудському сільськогосподарському технікумі. Потім працював будівельником у Києві. З 6 грудня 2022 року проходив військову службу за контрактом в 66 окремій механізованій бригаді сухопутних військ ЗСУ. Отримав несумісні з життям поранення в селі Площанка Луганської області[252].
11311 Україна Буц Назар 21 рік, м. Олександрія. Підписав контракт в листопаді 2020 року. Загинув виконуючи бойове завдання в Ізюмському районі Харківської області[253].
11312 Україна Кравчук Юрій Миколайович 17 квітня 1971, с. Дідківці Чуднівського району, Житомирська область. Після закінчення місцевої школи вступив до ПТУ № 17 у Житомирі. Після проходження строковї службив підписав контракт. У 1992—1994 у складі ЗСУ виконував миротворчу місію. Висококласний десантник-розвідник, на рахунку якого 153 стрибки з парашутом. Повернувшись у 2004 році до цивільного життя, зайнявся улюбленою справою — газозварюванням. З першого дня повномасштабного вторгнення долучився до підрозділу ТРО. Помер у шпиталі від важкого захворюування[254].
11313 США Купер Тернер Ендрюс («Харріс») 26 років. Служив у морській піхоті США. Був членом Іноземного легіону, а пізніше Комітету опору. Потрапив у засідку російських військ, коли захищав евакуйованих Його було поранено мінометним снарядом під час евакуації мирних жителів Бахмута на "дорозі життя" на Донеччині [255][256]
11314 Ірландія Фінбар Кафферкей(«Осип») Уродженць острова Ахілл у графстві Майо. Був військовим добровольцем і мав бойовий досвід у Сирії, де допомагав курдським бійцям у боротьбі проти «Ісламської держави». Ексучасник кампанії Shell to Sea, спрямованої проти газового проєкту Corrib. Приїхав добровольцем в Україну, щоб допомогти у війні з московією. Загинув в боях за Бахмут на Донеччині[255][256]
11315 Мексика / США Бредлі Томас Ярема

(«Бредлі»)

Мав американський паспорт Загинув в боях за Бахмут на Донеччині[255][256]
11316 Росія Петров Дмитро

(«Лєшій»)

Російський анархіст Загинув в боях за Бахмут на Донеччині[255][256]
11317 Україна Романюк Роман Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
28 листопада 2003, м. Берестечко Луцького району Волинської області. Після школи здобув освіту в ПТУ № 27 м. Берестечко. Солдат 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[257]. 19 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Часів-Яр в Бахмутському районі Донецької області зв'язок із ним перервався і щойно 23 травня 2023 року надійшла звістка про його загибель[258]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[245].
11318 Україна Шуляк Роман Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
25 квітня 1985, с. Кувечичі Чернігівського району. Закінчив місцеву школу. Після початку повномасштабної війни чоловік потрапив до лав ЗСУ. Служив у складі одного з підрозділів 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[259]. Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Похований у рідному селі. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
11319
Україна Яцун Роман Валентинович

(«Яр»)

19.04.1973 р., м. Бердянськ. Сержант другої окремої Галицької бригади НГУ. Командир відділення зв‘язку, управління міноментної батареї ОШР. Закінчив Харківський Національний Аерокосмічний Університет, де отримав фах інженера комп‘ютерних систем та мереж. Працював у Бердянському відділенні Промінвестбанку та в Управлінні Пенсійного Фонду України, а після переїзду у Київ — начальником групи технічного відділу Центрального проєктного інституту МОУ. Завжди мав потужний стимул рухатися вперед — займався фехтуванням, чудово грав на гітарі, мав хист до малювання. З 2014 року займався волонтерскою діяльністю. Цікавився розширюванням меж своїх творчих та фізичних здібностей, займаючись східними духовними практиками. Із початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України. 27 лютого 2022 року був призваний до ЗСУ. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках ведення бойових дій в Донецкій області. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новокалинове Донецькоі області. Похований на Берковецькому кладовищі м. Києва, 42 ділянка, 13 ряд, 15 місце. Без батька залишилась 8-річна донька.
11320
Україна Пивовар Мар‘ян 29.01.1995 р.н. 2-га окрема Галицька бригада. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новокалинове Донецькоі області.
11321
Україна Зівер Андрій 13 червня 1978. 2-га окрема Галицька бригада. Солдат, водій автомобільної групи Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новокалинове Донецькоі області.
11322
Україна Орищук Володимир 26 серпня 1994, м. Червоноград. 2-га окрема Галицька бригада. Молодший сержант 2-го мінометного взводу мінометної батареі. Головний сержант-командир міномету. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новокалинове Донецькоі області[260].
Україна Лайло Володимир

(«Псіх»)

1 вересня 1984, селище Велика Багачка. Окремий зведений штурмовий загін ПРТЦК та СП "ОДІН", старший солдат. Був старшим бойовим медиком роти охорони. Загинув під час штурмових дій на позиції ворога в районі лісу «Серебрянське лісництво» поблизу н.п. Діброва Луганської області, захищаючи територіальну цілісність Україні від російської агресії [261].
Україна Смірнов Ростислав

(«Рос»)

18 червня 1983, с. Якимове Великобагачанської громади. Окремий зведений штурмовий загін ПРТЦК та СП "ОДІН", сержант. Був командиром першого відділення охорони Загинув під час штурмових дій на позиції ворога в районі лісу «Серебрянське лісництво» поблизу н.п. Діброва Луганської області, захищаючи територіальну цілісність Україні від російської агресії [261].
Україна Боженко Юрій

(«Божик»)

26 травня 1978, м. Полтава. Окремий зведений штурмовий загін ПРТЦК та СП "ОДІН", старший сержант, був командиром третього відділення охорони. Загинув під час штурмових дій на позиції ворога в районі лісу «Серебрянське лісництво» поблизу н.п. Діброва Луганської області, захищаючи територіальну цілісність Україні від російської агресії. Похорон відбувся 19 травня 2023 [262][261].

20 квітня

[ред. | ред. код]
11315 Україна Кірік Костянтин Костянтинович 16 серпня 1966, м. Луцьк. Був мобілізований до списків особового складу військової частини Державної прикордонної служби України на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Микільське Донецької області[263].
11316 Україна Василенко Андрій Страший солдат, м. Ірпінь. До війни працював інженером-проектувальником електромереж. За його проєктом було здійснено освітлення ділянки Варшавської траси від Києва до Гостомеля. Загинув у Кремінній на Луганщині виконуючи бойове завдання. 25 квітня похований на Ірпінському цвинтарі на Алеї Героїв[264].
11317 Україна Сірик Дмитро 36 років, м. Сіверськодонецьк. Понад 15 років працював на радіо, музичним редактором та діджеєм. У радіоефірі слухачі знали Дмитра під псевдонімом Іван Лопата. Багато років працював у Луганську, а з 2014 року перебрався у рідний Сіверськодонецьк. Після початку повномасштабного вторгнення евакуював родину і став до лав ЗСУ у березні 2022 року. Служив стрільцем-снайпером механізованого батальойну Загинув виконуючи бойове завдання[265].
11318 Україна Сидорук Володимир Отсанні 15 років проживав в Ірпені Його дідусь — заслужений художник України Володимир Федорович Сидорук. Загинув в місті Дружківка Донецької області[266].
11319 Україна Кордик Дмитро 1999, с. Хотівля, Чернігівського району. Відслужив строкову службу, а після звільнення Городнянщини був мобілізований 26 жовтня 2022 року до лав ЗСУ. Служив у складі військової частини А 0216. Загинув під Новобахмутівкою Покровського району Донецької області. Похорону відбувся в Хотівлі 9 травня 2023 року[267]
11321 Україна Михалик Назарій Станіславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
7 березня 1978, проживав у смт Івано-Франкове Львівської області. Солдат 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ. Залишились мати, дружина, син і брат[268]. Загинув під час виконання бойового завдання від отриманих поранень на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
11322 Україна Надозірний Сергій Веніамінович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
9 серпня 1964. Житель с. Зимна Вода. З 2014 року брав безпосередню участь в АТО. Із початком повномасштабного вторгнення росії пішов добровольцем на фронт. Сержант. Воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[269]. Загинув у бою з російськими окупантами за свободу України. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
11323 Україна Трибус Андрій Андрійович 17.03.1967. Навчався в ЗОШ с. Першотравневе на Миколаївщині. З початку повномасштабного вторгнення долучився до сил оборони у складі 126 бригади ТРО. Похований 25 квітня 2023 в селищі Радісне Березівського району Одеської області.
11323

… 11323

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 20 квітня 2023 року)

21 квітня

[ред. | ред. код]
11324 Україна Гукало Василь Михайлович

(«Лисий»)
Герой України

15 січня 1994, с. Залужжя, Львівська область. Професійну освіту різьбяра здобував у ХПТУ ім. Й. П. Станька у селищі Івано-Франкове. Щойно закінчив училище ще на початку війни у 2014 році відзначився активною громадянською позицією та патріотизмом, а згодом приєднався до АТО [270]. Після 2017 року повернувся до мирного життя: створив сім‘ю, збудував будинок, багато працював, аби забезпечити хороше майбутнє своїм двом дітям. За сумлінне виконання службових обов’язків був нагороджений Почесною грамотою та відзнакою начальника розвідувального управління штабу Оперативного Командування «Південь». Після ротації на Миколаївщині, був відправлений в Бахмут. 25 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання отримав вогнепальне осколкове поранення. Після поранення знову повернуся в стрій, був відправлений для оборони під Кремінну. Загинув 21 квітня 2023 року від авіаудару на Донеччині[271]. Герой України (посмертно)[272].
11325 Україна Бабій Денис Олександрович

(«Трейн»)

01993-07-055 липня 1993, м. Вінниця. З 16 років був у націоналістичному русі. Член Громадської ради при Вінницькій обласній Раді 8 скликання, керівник ГО «Ультрас Вінниця», активний учасник Революції Гідності, лідер Вінницького обласного осередку ГО «Центурія». Воював з першого дня повномасштабної війни у лавах ТРО «Азов-Київ», де сформував 3-ю роту, на чолі якої обороняв столицю (обороняв село Мощун), брав участь у спробі деблокади Маріуполя та успішно контратакував ворога на Запоріжжі та Донеччині. Офіцер 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. До війни був активним учасником фанатського руху ультрас вінницької «Ниви». 8 червня 2023 в Дениса народилася донька. Загинув на Бахмутському напрямку. 25 серпня 2023 року на черговій сесії Вінницької обласної ради матері було вручено найвищу відзнаку Вінницької області «За заслуги перед Вінниччиною» (посмертно) [273][274][275]
11326 Україна Насівковський Віктор Підполковник. У 2013—2014 році Віктор працював в органах прокуратури Волинської області — прокуратурі Горохівського району, прокуратурі міста Луцька та Ковельській міжрайонній прокуратурі. Із початку війни — із 2014 року — Віктор Насіковський обіймав посади в органах військової прокуратури. За успішне виконання бойових завдань нагороджений орденом Богдана Хмельницького. Воював у складі 127 бригади ТРО. Загинув поблизу міста Бахмут[276]
11327 Україна Суржик Максим 5 жовтня 1995, с. Вересоч. Старший солдат. У 2013 році закінчив місцеву загальноосвітню школу. У 2016 році — Київський електромеханічний коледж. Протягом 2016—2018 років Максим проходив строкову військову службу, а також до 2022 перебував на контракті. З початком повномасштабної війни чоловік повернувся до лав ЗСУ. Спочатку захищав Чернігівщину, згодом потрапив до одного з підрозділів військової частини А4427 на посаду командира відділення-командира машини. Загинув під час виконання бойового завдання на Луганщині потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Отримані поранення виявилися несумісними з життям. Похований в рідному селі 26 квітня 2023[277].
11328 Україна Морару Віталій Сергійович («Марат») 8 вересня 2001, с. Новосвітлівка Миколаївська область. Сержант 28-ї бригади лицарів зимого походу, артилерист. У своєму молодому віці зробив дуже багато: служив в ООС, обороняв Миколаїв, брав участь у контрнаступі на Херсон і врешті обороняв Бахмут. Загинув обороняючи Бахмут[278].
11329 Україна Циганенко Сергій Селище Нові Білярі, Одеська область. Оператор відділення самохідного артилерійського дивізіону військової частини А0666, 28-ма бригада. Загинув поблизу населеного пункту Диліївка в Донецькій області[279].
11330 Україна Матис Андрій 27 років, с. Баличі, Шегинівська територіальна громада, Львівська область. Здобув освіту у «Львівському вищому професійному училищі технологій та сервісу». У 2016 році був призваний на військову службу. У мирний час працював в одному із товариств з обмеженою відповідальністю. Служив у складі 7-го прикордонного Карпатського загону Західного управління Держприкордонної служби України. Загинув під час виконання бойового завдання[280][281].
11331 Україна Савка Володимир 50 років, с. Підліски під Львовом. Навчався у колишньому Львівському коледжі зв'язку де здобув спеціальність «Управління електронними системами». Після завершення навчання працював у будівельній сфері. У вільний час подорожував, грав в шахи і шашки, займався лижним спортом, рибальством та тихим полюванням. Із початком повномасштабного вторгнення добровільно долучився до ЗСУ. Служив у складі 63-ї окремої механізованої бригади Корпусу резерву ЗСУ. Загинув виконуючи бойове завданя[281].
11332 Україна Каціман Дмитро 37 років, м. Канів. Останні три роки мешкав у місті Українка Київської області. Молодший лейтенант, з початком повномасштабної війни добровольцем долучився до ЗСУ. Загинув під час виконання бойового завдання у Бахмуті. Похований 30 квітня на центральному кладовищі міста Канів на Алеї Героїв[282]
11333 Україна Рябенко Вадим Вадимович 25 липня 1988, м. Миколаїв. Незабаром сім'я переїхала до Первомайська Харківської області, де й отримав середню освіту. Після цього переїхав у Житомир, закінчив ПТУ № 6 та отримав професію автослюсаря-водія. У перший день повномасштабної агресії повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України. У лавах ЗСУ брав участь у найгарячіших бойових точках. Загинув на Сході України[239].
11334 Україна Денисов Андрій Анатолійович Лейтенант Андрій Денисов народився 24 червня 1983 року в смт Хорошів. У перших рядах звернувся до військомату та був призваний на військову службу 13 березня 2022 року. Був командиром 1-го штурмового взводу 4-ої штурмової роти 2-го штурмового батальйону 5-ої окремої десантно-штурмової бригади. У лавах ЗСУ брав участь у найгарячіших бойових точках. Гідно виконуючи обов'язок смертю хоробрих поліг на полі бою російсько-української війни поблизу Бахмута, в районі населеного пункту Костянтинівка Донецької області.
11335 Україна Сергійчук Олександр 27 років, м. Вараш, Рівненська область. Служив гранатометником в роті охорони 45-ї окремої артилерійської бригади, але виконував бойові завдання разом із 35-ю бригадою морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. До ЗСУ був мобілізований на початку серпня минулого року. 21 квітня разом із побратимами вступили у бій з ворогом біля с. Новокалинове Донецької області. Тіло вдалося евакуювати з поля бою лише 29 квітня[283].
Україна Ополонський Сергій Олександрович 14 грудня 1997, м. Київ. У 8-му класі вступив до Навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна, розташованого в Боярці. Незабаром став курсантом Київської академії Національної гвардії України. У 2019 році Сергій завершив навчання, отримав погони лейтенанта і був призначений командиром взводу. За рік він уже мав звання старшого лейтенанта, а в 2022 році — капітана. Водночас його призначили заступником начальника штабу, а згодом — начальником штабу одного з батальйонів 5-ї окремої штурмової бригади — піхотно-штурмового механізованого з'єднання в складі Сухопутних військ України. Бригада брала участь у Бахмутській битві. Розташування батальйону потрапило під інтенсивний ворожий обстріл. Поховання відбулося 27 квітня на кладовищі села Петропавлівське[284].
Україна Кононенко Олександр Анатолійович 07.09.1991, м. Мелітополь. Молодший сержант, снайпер 2 категорії. До війни був приватним підприємцем, але після повномасштабного вторгнення пішов на фронт добровольцем. Мріяв повернутися додому, в рідне вільне місто Мелітополь, але віддав своє життя за Батьківщину. Загинув на Волноваському напрямку[285]
Україна Білець Андрій Юрійович 1986, м. Мукачево. З серпня 2022 року мобілізувався на захист країни. Загинув внаслідок обстрілу з артилерії в районі міста Бахмут [286][287]
Україна Дорош Андрій Іванович («Смерека») 14 квітня 1981, с. Миртюки Стрийської громади. Навчався у школі №1 м.Стрия й закінчив її на відмінно. у 1998 – 2003 рр. – навчався на геологорозвідувальному факультеті ІФНТУНГ. Відтак працював за фахом на різних підприємствах і зрештою став головним геологом у Cadogan Petroleum plc в м.Київ. Учасник Революції Гідності. 2022 р. – після повномасштабного російського вторгнення в Україну відвіз сім’ю до м.Стрия, а сам повернувся захищати Київ і вступив до лав Нацгвардії. Брав участь у важких боях у Севєродонецьку, Краматорську, Білогорівці. Загинув у бою під Бахмутом рятуючи побратима [288].

22 квітня

[ред. | ред. код]
11335 Україна Мельник Андрій(«Мел») 8-й окремий батальйон «Аратта» імені Андрія Гергерта. Загинув в Бахмуті виконуючи бойове завдання[289].
11336 Україна Паращук Віталій 23 роки, м. Чернівці. Відомий дзюдоїст, став бронзовим призером чемпіонату України, здобувши звання кандидата у майстри спорту. Всього за спортивну кар'єру він виборов понад 100 медалей. Займався дзюдо з 9-ти років. Загинув в Бахмуті. Похований на цвинтарі в Садгорі в Чернівцях 26 квітня 2023[290][291].
11337 Україна Чайковський Олександр Сергійович 19 червня 1989, с. Гедеримове Перше. Закінчив 9 класів Затишанської школи, після чого працював зварювальником в Одесі, а потім — у фермерському господарстві «Роксолана». Був мобілізований від початку повномасштабного вторгнення і був стрільцем 3-ї стрілецької роти однієї з військових частин. Загинув під час бойового завдання[292]
11338 Україна Бондаренко Олександр Михайлович 45 років, Луганськ. Працював у різних ЗМІ спочатку в рідному Луганську, з 2003 року — в Києві. З 2007 до 2011 року в українській службі BBC у Києві. З 2015 року перейшов у сферу комунікацій. Загинув під Кремінною. Похорон відбувся 1 травня на Лісовому цвинтарі в Києві[293].
11339

… 11344

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 22 квітня 2023 року)

23 квітня

[ред. | ред. код]
11345 Україна Гаврилюк Михайло Петрович 1995, с. Верхній Вербіж Нижньовербізької громади. Був мобілізований 25 лютого 2022 року. Був стрільцем-електриком у 102 окремій бригаді Сил територіальної оборони. Загинув на Запоріжжі внаслідок артилерійного обстрілу військами РФ[294].
11346 Україна Головій Тарас Вікторович 1995, с. Гута. Гранатометник військової частини морської піхоти, матрос. Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу поблизу села Красногорівка Донецької області[295].
11347 Україна Пітчук Іван Іванович

Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

1 червня 1996, с. Пасічна, Івано-Франківська область. Служив у окремій танковій бригаді «Чорні яструби». Загинув на Донеччині[296]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[204].
11348 Україна Бадзь Володимир Романович («Росомаха»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
29 років, с. Зіболки Жовківського району Львівської області. Мешкав у селі Блищиводи. Здобув середню освіту. Після закінчення навчання проходив строкову службу в Національній гвардії України. Після одруження переїхав до села Блищиводи. До вторгнення працював у ТОВ «Нова пошта». Під час повномасштабного російського вторгнення приєднався до лав Збройних Сил України та вирушив на фронт. Воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Був стрільцем-снайпером[297]. Загинув біля с. Іванівське, Бахмутського району, Донецької області[298]. Похований у селі Блищиводи. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
11349 Україна Майка Іван 46 років, с. Радча, Івано-Франківська область. Похований 29 квітня 2023 на цвинтарі в селі Радча[299].
11350 Україна Григорчук Василь 29 років, с. Лісна Слобідка, Коломийщина. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу в районі міста Красногорівка Донецької області[300].
11351 Україна Плаксій Євгеній 25 років, с. Виноградне Новокальчевської ОТГ, Одеська область. Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині поблизу Новокалиного[301].
11352 Україна Сокач Михайло 27 років, с. Голубине Мукачівського району. Був навідником гірсько-штурмового відділення 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону. Загинув в Донецькій області[302].
11353 Україна Борідченко Андрій

20 серпня 2002, с. Магдалинівка Херсонської області. У 2020 році вступив до лав збройних сил України. З початком повномасштабної війни брав участь в обороні Харкова. Потім у битві за Бахмут. Був нагороджений медаллю учасника АТО та медаль за оборону Харкова. Загинув у місті Бахмут[303].
11354 Україна Рабел Антоній Олександрович 27 жовтня 1992, м. Ужгород. Навчався в ужгородській школі № 3, після закінчення якої вступив до вищого комерційного училища № 6, отримав спеціальність різьбяра по дереву та бересту. Був барабанщиком у багатьох місцевих рок-гуртах. Із жовтня 2022 року служив у лавах ЗСУ. Служив старшим навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки третього аеромобільного батальйону військової частини А4350. Загинув у бою біля Бахмуту. Похорон відбувся 2 травня 2023 на Пагорбі Слави[304].
11355 Україна Прокопчук Володимир

(«Прокоп/Фаркоп»)

23 роки, с. Красноволя, Колківська громада Луцького району. Старший солдат. Закінчив Луцьке вище професійне училище будівництва та архітектури, де здобув фах електрозварника ручного зварювання. Восени 2022 року одружився. Загинув в районі населеного пункту Івано-Дар'ївка, Бахмутського району Донецької області. 30 квітня 2023 відбувся похорон у рідному селі[305][306].
Україна Котинкар Андрій 35 років, м. Олександрія. Залишилися мама, дружина та донька. Загинув під час виконання бойового завдання у Бахмутському районі. Отримані поранення виявилися несумісними з життям. 4 травня похований на Головківському кладовищі[307].
Україна Івасів Василь («Домовий») 29 років, с. Комарів. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Спочатку служив на Івано-Франківському аеродромі. Згодом його перевели в 35 окрему морську бригаду, потім — у 137 окремий батальйон морської піхоти. Загинув внаслідок обстрілу в селі Новобахмутівка Донецької області[308].
Україна Христан Ігор с. Саджавка, Коломийської громади. Старший стрілець 109-го батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Загинув під Бахмутом. Похорону відбувся 22 травня. Похований на Алеї слави у Саджавці[309].
Україна Матлашевський Павло Борисович
Почесний громадянин міста Тернополя
Почесний громадянин міста Тернополя
1 травня 1979. Закінчив Тернопільську гімназію, Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя. Працював приватним підприємцем. Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну служив старшим стрільцем. Загинув 23 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі с. Ольгівське в Запорізькій області. Похований 26 квітня 2023 року на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернопіль. Почесний громадянин міста Тернополя (28 квітня 2023, посмертно)[310].
Україна Авраменко Сергій Михайлович 11 лютого 1982 р.н. Віськовослужбовець 109-го батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс. ". Загинув виконуючи бойове завдання біля с. Богданівка Бахмутський напрямок. Похований 27 липня 2023 року на Берковецькому кладовищі м. Києва
Україна Дмитрук Іван Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
15 серпня 2003, Битків. Закінчив ліцей у селищі Битків у 2018 році. Служив солдатом-навідником у 109 батальйоні 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". Загинув у бою поблизу села Богданівка Бахмутського району, що на Донеччині. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" III ступеня [311]
Україна Лосєв Юрій Юрійович 4 січня 1997, Кіровоградщина. Загинув виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Хромове Донецької області внаслідок артобстрілу [312]
11355

… 11354

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 23 квітня 2023 року)

24 квітня

[ред. | ред. код]
11355 Україна Єщенко Леонід Олександрович

(«Француз»)

23 червня 1997, м. Кременчук. Закінчив Кременчуцький ліцей № 5 імені Т. Г. Шевченка. З 2013 до 2017 року навчався у Кременчуцькому льотному коледжі. Був призваний на військову службу у 2021 році. Воював на Донецькому і Луганському напрямках, захищав Бахмут. Після важкого поранення продовжив службу у 30 бригаді медичного взводу, займався евакуацією поранених з місця бойових дій. Загинув поблизу Соледару[313].
11356 Україна Мостовий Павло Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
12 липня 1990 с. Ясенів Львівської області. Навчався у Ясенівському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів з дошкільним підрозділом. Закінчив Державний вищий навчальний заклад «Університет банківської справи». У мирний час працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «М7 Девелопмент Констракшн Груп». Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України[314][315][316]. Загинув, захищаючи Україну від російських окупантів. Похований 28 квітня 2023 на Личаківському цвинтарі[317]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[11].
11357 Україна Хруник Віктор 11 травня 1971, с. Ключарки, Мукачівська міська громада, Закарпаття. Загинув виконуючи свій військовий обов'язок поблизу Вільнянська Запорізької області. 29 квітня 2023 відбувся похорон у Святопокровському храмі села Ключарки[318].
11358 Україна Бабенко Олександр 45 років, Компаніївська громада. Солдат Загинув під час виконання бойового завдання в районі Мар'їнки Донецької області[303]
11359 Україна Демський Дмитро(«Лисий») 8 листопада 1985, м. Львів. Навчався у середній загальноосвітній школі № 92 міста Львова. Здобував освіту у колишньому Львівському технікумі залізничного транспорту. У мирний час працював у Львові та за кордоном у будівельній сфері. З початком повномасштабного вторгнення повернувся на Батьківщину та добровольцем вступив до лав Національної гвардії України. Служив у складі 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу позицій біля селища Спірне на Донеччині.. Похований 1 травня 2023 на Личаківському цвинтарі у Львові[319][320].
11360 Україна Приступa Володимир Степанович 08.02.1976, с. Конюшків, Львівcької області. 47-річний старший стрілець поліг 24 квітня в районі населеного пункту Бахмут під час ведення бойових дій. Похований 1 травня 2023 на Личаківському цвинтарі у Львові[321]
11361 Україна Дорошенко Олег(«Дом») Збивав ворожі розвідувальні дрони в місті Бахмут Загинув обороняючи місто Бахмут[322].
11362 Україна Шевчук Володимир (1968 р. н.) 54 роки. Родом із Адамівки, Миколаївської області. Служив у 56 ОМПБр. Загинув обороняючи Григорівку.[323]
11363 Україна Лібега Олександр Леонідович 17 вересня 1995, с. Хажин. Стрілець 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини А7305 (139-й батальйон ТРО) був призваний на військову службу 26 лютого 2022 року. Загинув під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Берестове Куп'янського району Харківської області[324].
11364 Україна Войтюк Володимир м. Краматорськ Донецької області. Закінчив Слов'янське авіаційно-технічне училище та паралельно — військову кафедру. У мирному житті займався підприємницькою діяльністю — лізингом автомобілів. Бізнес започаткував разом із братом, який згодом загинув у ДТП. Після того чоловік самостійно керував справами, навіть вже з фронту. З початком повномасштабної війни вирішив стати на захист України від російських окупантів. У червні 2022 року мобілізувався до лав 92-ої окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Був командиром взводу. Разом із підрозділом боронив Луганщину й Донеччину. Загинув обороняючи позиції біля міста Часів Яр на Донеччині від мінометного обстрілу. Похований в Краматорську[325]
11364

… 11364

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 24 квітня 2023 року)

25 квітня

[ред. | ред. код]
11365 Україна Молдавчук Юрій 10 травня 1991, проживав у Заріччі. 30 червня 2022 був мобілізованим, став розвідником. Залишилися дружина та четверо дітей. Загинув внаслідок поранення, отриманого під час артилерійського та танкового обстрілів у Бахмуті[326].
11366 Україна Гнатюк Олександр Вікторович 06 липня 1984, м. Луцьк. У 2014—2015 роках доброволець 1 ОШР (окремої штормової роти) ДУК Правий Сектор. Останні півтора місяці виконував обов'язки Командира 2 відділення 3 роти 2 взводу 100 бригади 53 батальйону ТРО Волині. Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Богданівка Донецької області захищаючи територіальну цілісність та незалежність України. Похорон відбувся 29 квітня 2023 в місті Луцьк[327].
11367 Україна Овчаренко Богдан 13 листопада 2003, Луганщина. У березні 2022 року переїхав до села Кричка Солотвинської громади на Івано-Франківщині. У січні 2023 року вступив до лав ЗСУ. Загинув у Слов'янську виконуючи бойові завдання на Донеччині[328].
11368 Україна Стасишин Тарас 30 березня 1985, м. Борислав. Навчався у школі № 8. потім вступив до професійного ліцею, щоб здобути спеціальність кухаря. Пізніше навчався в університеті в місті Дубляни (Львівський район) на автомеханіка. У 2015 році захищав Україну в зоні АТО. 25 лютого 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення, долучився до лав ЗСУ, Загинув на фронті поблизу Бахмуту[329].
11369 Україна Остапенков Олександр м. Світловодськ. Солдат, служив за контрактом у військовій частині на посаді навідника 1 механізованого відділення. Загинув поблизу населеного пункту Невельське Покровського району Донецької області[303].
11370 Україна Грабар Олександр Шоні 52 роки, м. Ужгород. Навчався в ЗОШ № 9, після закінчення якої продовжив навчання в профтехучилищі № 5, здобувши професію слюсаря. Проходив строкову службу у військах протиповітряної оборони. Водій 2 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини А7369. 23 квітня 2023 року армія РФ здійснила танковий обстріл позицій підрозділів сил оборони України біля Бахмута на Донеччині, внаслідок чого отримав осколкове поранення. Евакопункт, де пораненому надали першу медичну допомогу, потрапив під артилерійський обстріл в ніч на 24 квітня. Відтоді Олександр зник безвісти. Тіло впізнали 30 травня у морзі одного з медзакладів Дніпра. З'ясувалося, що Олександр помер 25 квітня від множинних осколкових поранень у лікарні. Похорон відбувся 5 червня 2023 в Ужгороді[330][331].
11371

… 11374

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 25 квітня 2023 року)

26 квітня

[ред. | ред. код]
11375