Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (лютий 2023)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року (включно).

Усі списки[ред. | ред. код]

Список загиблих за лютий 2023 року[ред. | ред. код]

Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по-батькові
Про особу Обставини смерті

1 лютого[ред. | ред. код]

10460 Україна Перевозчиков В'ячеслав 49 років, с. Мацківці, Лубенський район, Полтавська область. Сержант. У чоловіка залишилися дружина, доньки та онуки. Загинув внаслідок штурмових дій та мінометного обстрілу поблизу с. Парасковіївка, Донецької області[2].
10461 Україна Копилов Вадим 46 років, м. Лубни. Служив стрільцем стрілкової роти. У нього залишилися мати, дружина та діти. Загинув внаслідок штурмових дій та мінометного обстрілу поблизу с. Парасковіївка, Донецької області[2].
10462 Україна Пузир Петро Володимирович 4 лютого 1965 р.н., с. Краснопілля, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область. Капітан. Працював електриком на місцевому сільгосппідприємстві, а протягом 2014—2015 років проходив військову службу по мобілізації. У вересні 2022 року Петро вчергове долучився до оборонців Батьківщини, попередньо відправившись на курси підготовки до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після закінчення навчання долучився до складу 101-ї Президентської бригади, а трохи згодом — до військової частини А4349 на посаду заступника командира з морально-психологічного забезпечення. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу м. Бахмута на Донеччині[3].
10463 Україна Гриневич Максим 13 листопада 1996. Закінчив школу №65 в місті Львів. [4]
10464

… 10470

Україна (для доповнення)

2 лютого[ред. | ред. код]

10471 Україна Джуравець Роман Романович 30 років, с. Стецева, Коломийський район, Івано-Франківська область. Був головним сержантом роти спеціального призначення. Загинув під час виконання бойового завдання[5].
10472 Україна Капустинський Василь-Яків Григорович
(«Мармус»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Почесний громадянин міста Тернополя
Почесний громадянин міста Тернополя
1 січня 1998 р.н., с. Білий Потік, Чортківський район, Тернопільська область. Був випускником Західноукраїнського національного університету, вчився на кафедрі інформаційної та соціокультурної діяльності. З молодих років долучився до громадського життя через активну діяльність в Молодіжному Націоналістичному Конгресі. З 2020 року долучився і до Пласту. Голова Тернопільського осередку МНК у 2021 році, організатор вишкільного табору «Лисоня», один з організаторів теренової гри «Гурби-Антонівці». Був ініціатором та куратором низки соціальних проєктів, один із них — «Розумний город». Він знімався у фільмі «Марія», циклі просвітницьких передач «Знання під час війни». Ніс службу стрільцем-помічником гранатометника десантно-штурмового батальйону. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу м. Кремінна, на Луганщині[6].
10473 Україна Шабалін Артем 26 років, м. Миргород. Загинув під час обстрілу поблизу села Парасковіївка, Бахмутського району, Донецької області[7].
10474 Україна Шинкаренко Олег 28 років, с. Руська Поляна, Черкаський район. Був молодшим сержантом, гранатометником механізованого відділення окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Помер 2 лютого внаслідок тривалого захворювання[8].
10475 Україна Кузьмич Микола Васильович 28 років, с. Дольськ, Камінь-Каширський район, Волинська область. Стрілець-зенітник. Помер 2 лютого під час бойових дій на території Донецької області[9].
10476 Україна Шуньков Андрій Олександрович 21 рік, м. Першотравенськ. Навчався в середній школі № 5. У 2018 році після закінчення навчального закладу він за контрактом вступив до лав ЗСУ та проходив службу у військовому формуванні Національної гвардії України. Загинув у бою на Луганщині[10].
10477 Україна Шуран Сергій(«Каливан») 2 лютого 1977, м. Львів. Навчався у місцевій школі №30. Потім закінчив Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького. Після проходження строкової служби працював в Управлінні ДДУ ПВП у Львівській області – служив в органах кримінально-виконавчої системи. Був бійцем штурмової групи спецпідрозділу «Циклон 5». Згодом почав займатися міжнародними вантажними перевезеннями. Коли почався повномаштабний наступ, Сергій був за кордоном. Як водій вантажівки, мав можливість їздити й далі, щоб возити гуманітарну допомогу, але він приєднався до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. У різний час був заступником командира, командиром і головним сержантом взводу. Загинув в бою під Бахмутом на Донеччині в свій 46-й день народження. Похований на Марсовому полі у Львові [11]
10478 Україна Захаров Ілля Сергійович 14 вересень 1996, с. Вільне Балаклійського району. Старший солдат. Загинув у населеному пункті Кузьмине Луганської області [12].
10479
Україна Филипчук Андрій Михайлович («Сірий»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
25 вересня 1989, с. Хишевичі, Львівська область2 лютого 2023, біля м. Кремінна, Луганська область) — український археолог, науковець, історик, військовослужбовець, солдат 103 ОБрТрО Збройних сил України. Член Спілки археологів України та ГО «Підгірці–Шолом». Мав навички бойового медика та навідника СПГ-9 «Спис». Загинув 2 лютого 2023 року біля м. Кремінна на Луганщині[13][14]. Похований на Личаківському кладовищі
Україна Копичин Андрій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
10 червня 1967, м. Львів. Навчався у Ліцеї №51 імені Івана Франка Львівської міської ради. У 1985 році закінчив Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне політехнічне училище». Здобув вищу освіту у Національному університеті «Львівська політехніка» за напрямком «Інженерна механіка». У мирний час працював у Публічному акціонерному товаристві «Львівський завод «Автонавантажувач» та у Товариствах з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Сервіс» і «ЕФЕ Бетон». Із перших днів повномасштабного вторгнення вирішив стати на захист Батьківщини та вступив до лав 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. Загинув 2 лютого 2023 року поблизу міста Кремінна в Луганській області під час виконання бойового завдання внаслідок поранення несумісного з життям. Залишилися мама, дружина, син із родиною, донька, хрещені діти та племінники [15].
10480

… 10485

Україна (для доповнення)

3 лютого[ред. | ред. код]

10486 Україна Гуль Андрій

(«Штерн»)

15 квітня 1998 р.н., м. Івано-Франківськ. Навчався у міській школі № 5, а згодом в Івано-Франківському коледжі Львівського національного аграрного університету. До Пласту вступив 25.02.2010 р. Пластун гуртка «Білі ікла» 59 куреня ім. С. Ленкавського. В гуртку виконував обов'язки скарбника та писаря. Активний учасник багатьох пластових заходів, вишколів, мандрівок. Зокрема курінних літніх таборів «Нічні волоцюги», «По цимбалах», «Таврида» та «Стежками опришків». Від активного пластування відійшов в першому кварталі 2014 році. З 2019 р. по 2021 рік проходив строкову службу. Після звільнення зі служби працював пілотом агродрона, яким засіював поля. З початком повномасштабного російського вторгнення спільно з батьком добровільно зголосився до 78-го окремого батальйону 102-ої окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського. Службу проходив у мінометній бригаді. Після навчань, в квітні 2022 р. прибув безпосередньо на фронт до Запорізької області. Був старшим солдатом, пілотом військових дронів, працював з мінометом та корегував цілі. Загинув поблизу м. Гуляйполя, спільно з побратимом потрапив під ворожий танковий обстріл, внаслідок чого обоє загинули на місці. Похований на Алеї Героїв в селі Чукалівка на Івано-Франківщині.[16].
10487 Україна Штанько Дмитро 1996 р.н., с. Цінева, Калуський район, Івано-Франківська область. Боєць служив помічником гранатометника стрілецького взводу. Загинув поблизу села Миколаївка Бахмутського району під час танкового обстрілу російськими військовими[17].
10488 Україна Стефанишин Василь 24 роки, с. Угорники, Івано-Франківська область. Боєць служив лейтенантом, командиром мінометного взводу. Загинув біля села Зелений Гай на Запоріжжі[18].
10489 Україна Сагаль Віктор Ростиславович 1975 р.н., с. Сереховичі, Ковельський район, Волинська область. Пішов у військо добровольцем. Влітку чоловік отримав важку контузію, але знову пішов на передову. У бійця залишилися двоє дітей, матір та дружина. Загинув внаслідок вибухової травми в районі населеного пункту Дворічне Куп'янського району Харківської області[19].
10490 Україна Федьків Андрій 1994 р.н., с. Бубнище, Калуський район, Івано-Франківська область. Служив за контрактом старшим навідником обслуги бригадної артилерійської групи. Залишилися матір і молодший брат. Загинув після вогнепального поранення, яке отримав у бою з російськими окупантами[20].
10491 Україна Гарасимович Дмитро 51 рік, с. Забережжя, Богородчанський район, Івано-Франківська область. Служив гранатометником протитанкового взводу 115 механізованої бригади. Загинув у Сумській області[21].
10492 Україна Шадура Тимофій Миколайович 5 березня було опубліковане відео з стратою українською військового і викликало обурення українського суспільства. Пізніше керівництво 30ОМБр визнало, що це Тимофій Шадура. Вважався знимклим безвісти під Бахмутом, але вороги опублікували відео страти українського військового за відмову знімати шефрон України і слова «Слава Україні». Пізніше керівництво 30ОМБр визнало, що це Тимофій Шадура[22].
10493 Україна Реуца Сергій Олегович («Якудза», «Сяо»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
1992, м. Сокіл, рф. Жив у місті П'ятихатки на Дніпропетровщині. Закінчив Вільногірський професійно-технічний коледж, де здобув фах електромонтера. Мав хист до ремонту електрики та й загалом міг полагодити будь-що. Одружився, збудував родину. Під час повномасштабного вторгнення чоловік захищав Україну та свою родину у складі ЗСУ[23]. Проходив службу на посаді номера обслуги 2 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону 80-ї окремій десантно-штурмовій бригаді[24]. Загинув у бою з окупантами поблизу села Ступочки на Донеччині. Під час ворожого танкового обстрілу один зі снарядів влучив в окоп, де перебував боєць із побратимом. Обидва загинули. Похований 7 лютого у місті П'ятихатки на Дніпропетровщині[25]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26].
10494 Україна Лецак Іван 41 рік, с. Гребля Зарічанської громади Хустського району. Похорон відбувся 19 листопада 2023 [27]
10495

10504

Україна (для доповнення)

4 лютого[ред. | ред. код]

10505 Україна Фуфалько Сергій 21 липня 1991 р.н., с. Гута, Івано-Франківський район. Служив у 108 батальйоні 10 гірсько-штурмової бригади. У чоловіка залишилися сестра, матір ,батько ,брат і брат-військовослужбовець. Загинув у бою з російськими окупантами неподалік селища Білогорівка Бахмутського району[28].
10506 Україна Хомяк Олександр 38 років, смт. Турійськ, Ковельський район, Волинська область. 25 квітня старший солдат Олександр був мобілізований до Збройних сил України. За спеціальністю — сапер-радіотелефоніст. Без тата залишились донька і син, осиротіли серця дружини, мами і братів. Загинув, виконуючи бойове завдання на Запорізькому напрямку[19].
10507 Україна Німетулаєв Ескендер Ісмаїлович
Нагрудний знак «За доблесну службу»
Нагрудний знак «За доблесну службу»
02 вересня 2002, селище Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області. Старший солдат Національної гвардії України. навчався у Новоолексіївській загальноосвітній школі № 1 Генічеського району Херсонської області, після закінчення якої у 2019 році вступив  до Професійно-морського ліцею Херсонської державної морської академії, яку успішно закінчив у 2020 році. У грудні 2020 року він був призваний на строкову службу до Національної гвардії України. Підрозділ, у якому служив Ескендер, дислокувався в Луганській області. У вересні 2022 року Ескендер Німетуллаєв склав іспити та вступив на перший курс заочного відділення Державного торговельно-економічного університету (Київ). За бездоганну службу та професіоналізм неодноразово заохочувався командуванням, у травні 2022 року наказом командувача Національної гвардії України Ескендера було нагороджено відзнакою — нагрудним знаком «За доблесну службу». Загинув під час виконання бойового завдання[29]
10508 Україна Максименко Олександр Васильович

(«Алекс»)

07 березня 1984, с. Княжичі, біля м. Бровари. До повномасштабного вторгнення працював зварювальником на заводі з виготовлення металоконструкцій. Коли розпочалося повномасштабне московське вторгнення, долучився до ДФТГ «Дозор» Броварського району, щоб зі зброєю у руках захищати рідну землю. Потім разом з побратимами долучився до батальйону «Свобода». Брав участь у важких боях під Бахмутом. Загинув у бою на Бахмутському напрямку солдат батальйону «Свобода» 4 бригади оперативного призначення НГУ отримавши осколкові поранення виявилися несумісними з життям[30].
10509 Україна Баглай Сергій Миколайович («Бандера»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
23 липня 1991, м. Червоноград Львівської області. У 2006—2009 роках навчався у Червоноградському професійному гірничо-будівельному ліцеї навчався за професією «Муляр. Штукатур. Лицювальник-плиточник». У 2015 році пішов захищати Україну в АТО. Потім працював в ТОВ «АТБ-маркет». 1 березня 2022 року призваний на військову службу Червоноградським РТЦК та СП Львівської області. Старший солдат, навідник 2 десантно-штурмового відділення, 3 десантно-штурмового взводу, 2 десантно-штурмової роти, десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[31][32][33]. Загинув поблизу населеного пункту Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області. Похований на Алеї Героїв нового кладовища в селі Бендюга під Червоноградом. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26].
10510 Україна Коцик Андрій Михайлович («Апостол»)
Герой України
4 лютого 1987, с. Ясени, Чернівеьцька область. Закінчив школу, та же жив і працював будівельником. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, не маючи військового досвіду, сам вирішив долучитися до лав Збройних Сил України. Ніс військову службу в складі 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Брав участь у найзапекліших боях. У жовтні 2022 року отримав уламкове поранення біля хребта. Тоді він був на позиціях з побратимами та допомагав витягувати поранених військових. Зокрема, у грудні 2022 року керуючи штурмовою групою разом з співслуживцями успішно і без втрат захопили позицію ворога, знищивши чотирьох та взявши в полон 10 окупантів. Крім того, вони забрали у росіян 3 кулемети, снайперську гвинтівку, гранатомети та нічні приціли. Загинув 4 лютого 2023 року (у свій день народження) під час штурму позицій окупантів у районі селища Спірне Соледарської міської громади під Бахмутом на Донеччині. Поховали Андрія Коцика 10 лютого 2023 року в рідному селі[34][35][36][37]. 29 вересня 2023 нагороджений званням "Герой України" і орденом "Золота Зірка" (Указ Президента України від 29 вересня 2023 року № 661/2023 «Про присвоєння А. Коцику звання Герой України»).
10511

… 10515

Україна (для доповнення)

5 лютого[ред. | ред. код]

10516 Україна Ференц Олександр Валерійович 37 років, м. Луцьк. Був призваний на військову службу по мобілізації 01.03.2022 року до складу військової частини на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти. Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Степове, Василівського району, Запорізької області[38].
10517 Україна Дронюк Володимир Володимирович 29 років, с. Рогиня, Коломийський район, Івано-Франківська область. Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу села Пречистівка Донецької області[39].
10518 Україна Іваницький Віктор 48 років, м. Луцьк. Був кулеметником стрілецького відділення. Загинув внаслідок смертельного поранення під час виконання бойового завдання районі населеного пункту Миколаївка Бахмутського району Донецької області[19].
10519 Україна Бойко Артем м. Яремче. Старший сержант. Загинув під час стрілецького бою з російськими військовими поблизу Миколаївки на Донеччині[40].
10520 Україна Юрчук Микола 43 роки, м. Шумськ. Загинув у селі Новоселівка на Донеччині[41]
10521 Україна Макушка Сергій 48 років, с. Тристень на Волині. Загинув внаслідок мінометного обстрілу біля населеного пункту Авдіївка Покровського району на Донеччині[42]
10522 Україна Войтович Роман Володимирович 29 років, с. Нянівка, Малинська громада, Житомирська обл. Служив гранатометником. Загинув у бою біля н.п. Новомихайлівка, Донецької обл.[43]
10523 Україна Шумський Петро Ярославович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
8 березня 1993, с. Поляна Миколаївського району Львівської області[44]. Протягом 2000—2008 років навчався у Полянській загальноосвітній школі I-го ступеня. Закінчив колишній Львівський технікум залізничного транспорту. У 2019 році приходив строкову службу. Потім підпивсав контракт із ЗСУ. Виконував бойові завдання у зоні АТО та ООС. Із початком повномасштабного вторгнення боронив державу у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади[45]. Загинув під час виконання бойового завдання під Краматорськом на Донеччині. Похований в рідному селі[44]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26].
10524

… 10525

Україна (для доповнення)

6 лютого[ред. | ред. код]

10527 Україна Николаїв Михайло с. Малий Ключів Печеніжинської територіальної громади. Служив стрільцем у 68 окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Загинув у бою з російськими окупантами поблизу села Павлівка Донецької області[46]
10528 Україна Тупчій Антон 1996, м. Біла Церква. Був стрільцем-снайпером 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А2167, 72ОМБр. Загинув від отриманих поранень, несумісних з життям в результаті здійснення противником артилерійського та мінометного обстрілу позицій підрозділу поблизу н.п. Вугледар Волноваського району Донецької області.

Похований на Алеї Слави, Сухоярське кладовище[5].

10529
Україна Хахно Владислав Миколайович 6 травня 1994 року, м. Київ. Солдат стрілець-санітар 45 ОСБ 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти. Навчався в ЗОШ 281 м. Києва. Після закінчення 9 класу пішов навчатися в ДПТНЗ ,,Міжрегіональний центр ювелірного мистецтва в м. Києві" Після закінчення навчання працював в різних сферах діяльності. 2015-2016 р.р.строкова служба. Після служби в армії пішов працювати в різних сферах діяльності. Останнє місце роботи було підприємство "Міротекс". Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України добровольцем 28 квітня 2022 року.

З 21 червня 2022 року був в найгарячішому напрямку. Без сина залишилась мати. Без чоловіка залишилась молода дружина.

4 лютого отримав другу контузію під час бою. Владислав пролежав один вечір в шпиталі і против волі врачів повернувся на бойову позицію знаючи, що в підрозділі не вистачає людей. Загинув під час евакуації, коли йшли бої, 6 лютого 2023 року біля н. п. Новобахмутівка Очеретинської селишної територіальної громади Покровського району Донецької обл.

Будучи сам пораненим, допомагав бійцю сусіднього батальйону, хотів врятувати... Але, на жаль, загинув.

Похований 14 лютого на Берковецькому кладовищі у м. Києві 42 ділянка, 15 ряд

10530
Україна Гречка Олександр Миколайович 2 липня 1986 р. у м. Києві. Навчався в школі-ліцей №144 м. Києва. Закінчив Борщівський Агро-технічний коледж за спеціальністю спеціаліст з будівництва промислово-цивільних будівель і споруд. Проходив службу в ЗСУ в/ч 3030. Працював в компаніях «AJAX» та «OZON». З 2014 по 2016 роки перебував в зоні АТО 24 ОМБр ім.Короля Данила в Луганській області. З початку повномаштабної війни з 24 лютого 2022р. захищав Україну в 72 ОМБр «Чорних запорожців» в Київській та Донецькій областях. Відзначений нагородами Президента України. Загинув старший солдат Гречка Олександр 6 лютого 2023р. під Вугледаром Донецької області та похований 17 лютого 2023р. на Берковецькому кладовищі м.Києва 42 ділянка.
10531 Україна Мартиненко Віталій Володимирович («Вітамін»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
3 липня 1987, м. Дрезден. У 1991 році родина переїхала до Львова. Навчався у середній загальноосвітній школі №84 імені Блаженної Йосафати Гордашевської. Закінчив Державний професійно-технічний навчальний заклад «Львівський професійний політехнічний ліцей». Згодом здобував освіту в Українській академії друкарства. У мирний час працював столяром на місцевому приватному підприємстві. Із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації до України добровольцем вступив до лав Збройних сил України. Боровся проти держави-терориста у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, служив стрільцем стрілецької роти. Загинув 6 лютого 2023 року при виконанні службового обов’язку по захисту Батьківщини. Військовий загинув, виконуючи бойові завдання, поблизу с. Діброва на Луганщині [47].
10532 Україна Гриценя Олександр Анатолійович 28 вересня 1993, мешканець м. Роздільна на Одещині. Молодший сержант, командир відділення Роти охорони 32-ого реактивного артилерійського полку. На позиції "Кабан" по близу села Водяне, Покровського району, Донецької області, молодший сержант Гриценя О.А. знищив з РПГ-7 ворожий танк, влучив в лісосмгу де знаходилась піхота росін, потім здійснив спробу влучити у ворожий БМП, але отримав вибухове уламкове ураження пахової ділянки, несумесне з життям[48][49].
10533

… 10534

Україна (для доповнення) Шеховцов Олександр Євгенович 26.01.1992

Загинув біля нп Водяне , Донецької області Вічна памʼять

7 лютого[ред. | ред. код]

10535 Україна Муравський Андрій м. Львів. Закінчив колишнє Львівське медичне училище. Після завершення навчання проходив військову службу в місті Перечин Закарпатської області. У мирний час працював зубним техніком в міській поліклініці, згодом почав займатися виготовленням меблів. Із початком повномасштабного вторгнення РФ Андрій Муравський добровольцем вступив у 125 окрему бригаду територіальної оборони. 16 лютого похований на Личаківському кладовищі[50]
10536 Україна Голенков Валерій

(«Калина»)

м. Львів. Закінчив Технологічний фаховий коледж Національного лісотехнічного університету України. Протягом 1990—1992 років він проходив військову службу у Миргороді Полтавської області. Працював в органах внутрішніх справ та був капітаном поліції. Із перших днів повномасштабної війни попри статус людини з інвалідністю Валерій вступив до лав 125 окремої бригади ТрО. Загинув рятуючи побратима. 16 лютого похований на Личаківському кладовищі[50]
10537 Україна Залипка Ярослав Романович 16 січня 1981, м. Рогатин, Івано-Франківської області. Рогатинській ЗОШ № 2, здобув освіту у Рогатинському державному аграрному коледжі за спеціальністю «зоотехнік». З червня 1999 року до жовтня 2000 року проходив строкову службу. З 5 червня 2022 року старший матрос Ярослав Залипка з м. Рогатина виконував бойові завдання у складі гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти. Воював в Бахмуті та Водяному. Напередодні 24 лютого отримав важку травму. Проходячи тривале лікування, старався якнайшвидше стати на ноги. З 27 березня 2018 року до квітня 2021 року брав безпосередню участь в Антитерористичній операції та Операції Об'єднаних Сил на території Донецької і Луганської областей. У мирний час працював в Україні та за кордоном. Загинув на Донеччині. Похований 14 лютого в Рогатині[51].
10538 Україна Сагадюк Петро 23 лютого 1984, м. Ланівці. Солдат-артилерист, був призваний на військову службу в березні 2022 року. Загинув внаслідок атаки ворожої артилерії поблизу населеного пункту Ступочки, що на Донеччині[41]
10539 Україна Ткач Андрій Миколайович 23 травня 1973, м. Косів. Воював у складі 34-го стрілецького батальйону. Загинув під час виконання бойового завдання[52]
10540 Україна Фітель Денис Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
16 червня 1991, м. Червоноград Львівської області. Навчався у місцевій школі № 10. Потім закінчив Червоноградський гірничо-економічний коледж та Національний університет «Львівська політехніка». З 2011 року працював гірником на шахті «Відродження». З початком повномасштабної війни Денис був мобілізований до лав Збройних Сил України. Воював проти окупантів у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у боях на різних напрямках і поліг у найзапеклішому — під час битви за Бахмут[53]. Загинув під час виконання бойового завдання біля села Іванівське під Бахмутом на Донеччині. Похований 10 лютого на Алеї Слави Бендюзького кладовища у рідному місті[54]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26].
11541 Україна Кепенко Андрій Іванович с. Секунь Ковельського району. Солдат сьомого прикордонного загону. Загинув в Бахмуті отримавши численні серйозні поранення[55]
11542 Україна Івченко Володимир Григорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
20 червня 1978 року, м. Прилуки Чернігівської області. Навчався у загальноосвітній школі № 10, а згодом у Прилуцькому педколеджі. До війни працював у розкрійному цеху місцевого підприємства. З серпня 2022-го пішов захищати рідну Батьківщину. Служив радіотелефоністом зенітного артилерійського взводу, солдатом 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ[56][57]. Загинув під час бойових дій поблизу населеного пункту Ступочки Донецької області. Похований 10 лютого 2023 року в Прилуках. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26].
10543 Україна Анохін Андрій Валерійович
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
16 лютого 1977 року, м. Ізмаїл Одеської області. Навідник кулеметного взводу роти вогневої підтримки, старший матрос 88 ОБМП. Загинув 07 лютого 2023 року в районі населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області. Похований 14 лютого 2023 року в с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району[58].

Нагороджений почесним нагрудним знаком "Золотий хрест"[59].

10543

… 10549

Україна (для доповнення)

8 лютого[ред. | ред. код]

10550 Україна Малецький Костянтин Віталійович

(«Рутен»)

26 лютого 2003, м. Моршин, Львівської області. Випускник ліцею імені Героїв Крут, стрілець 2-го батальйону 3-ї ОШБр ЗСУ. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України його батько, а згодом і сам Костянтин — спочатку у 103-й бригаді ТрО, де служили його батько та мати, згодом перевівся до ССО «Азов» Загинув від ворожого осколка прикривши тілом пораненого побратима та медика[60]
10551 Україна Мельник Олександр 44 роки, м. Вінниця. Закінчив Вінницький коледж архітектури, будівництва та дизайну. Проходив строкову службу у десантних військах. Згодом працював слюсарем у військовий частині. У 2014—2015 роках воював в зоні АТО на Донбасі. З початком повномасштабного російського вторгнення служив у лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Загинув на Донеччині.
10552 Україна Захарко Ігор Володимирович 37 років. Навчався в школі №86 міста Львова. Здобував освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище» (тоді – Професійно-технічне училище №33 міста Львова). У мирний час працював у будівельній сфері. Боронив територіальну цілісність та незалежність держави у лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригада імені Якова Гандзюка оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних сил України. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. 8 лютого 2023 року загинув у селі Водяне [61][62].
10553

… 10564

Україна (для доповнення)

9 лютого[ред. | ред. код]

10565 Україна Борис Олексій 27 років. Журналіст, воював у складі 58-ї мотопіхотної бригади. Разом із батьком пішов добровольцем. Загинув на східному напрямку[63]
10566 Україна Климкович Роман

(«Чех»)

23 квітня 1989, м. Львові, де навчався до 3 класу. Потім із сім’єю переїхав до Праги. У чеській столиці закінчив школу, навчався перукарській майстерності, але, зрештою, ним не став. Працював в охоронній службі, іноді кельнером. Перед війною зібрався і поїхав жити в Україну. Спочатку був водієм таксі у Львові, працював із дядьком у автомайстерні. Але після початку широкомасштабної війни зі своїм троюрідним братом долучився до ЗСУ. Був гранатометником, служив у 710-й штурмовій роті бригади охорони Держспецтрансслужби. Двоюрідний брат співачки Ірини Федишин. Сотня українських воїнів три доби тримала оборону від атак вагнерівців, яких було разів у вісім більше. Загинув на Красній Горі під Соледаром[64][65][66]
10567 Україна Слущенко Дмитро Олексійович («Лесик»)

Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

34 роки, м. Одеса. Навчався у місцевій школі-інтернаті № 2. Потім закінчив Одеський національний морський університет. Працював у транспортній компанії на посаді головного менеджера-експедитора. Вільно володів англійською мовою. З початком повномасштабної війни Дмитро, як офіцер запасу, відразу пішов до військкомату, адже бажав стати на захист рідної країни від окупантів. Згодом приєднався до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Обійняв посаду командира взводу та разом із підрозділом вирушив на передову[67]. Загинув поблизу села Іванівське Донецької області. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)[26].
10568 Україна Мостовий Григорій(«Мост») 19 лютого, 1972, с. Мостовівщина Полтавська область. Закінчив Хорольський аграрний коледж. Працював у колгоспі, потім був на заробітках у Польщі. Але врешті повернувся до рідного села. Займався сільським господарством. Тримав пасіку. Під час повномасштабного російського вторгнення був мобілізований до лав ЗСУ. Служив водієм гранатометного відділення у 5-й окремій штурмовій бригаді. Загинув під час виконання бойового завдання біля села Кліщіївка під Бахмутом на Донеччині[68].
10569 Україна Микитчак Василь Михайлович 11 травня 1979, с. Андріївка Балаклійського району. Загинув у населеному пункті Іванівське Донецької області[12].
10570 Україна Демиденко Іван Валерійович 29 листопада 1998, с. Сенча. З 2005—2016 роки навчався у Сенчанській загальноосвітній школі І-III ступенів, далі здобув професію зварювальника у ДНЗ «Гадяцьке ВПАУ». Після навчання хлопця призвали на строкову військову службу. Після закінчення служби працював стропальником у Яблунівському «Полтавагазвидобування». Був мобілізуований 24 лютого 2022 року. Був старшим солдатом в 30-й окремій механізованій бригаді. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Червона гора Донецької області[12].
10571 Україна Кузик Олександр Михайлович («Кузя»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
2 квітня 2002, с. Побужани Львівської області. Жив у селі Задвір'я. Закінчив Золочівський професійний ліцей, здобув фах маляра-штукатура. Працював за спеціальністю за кордоном. Вільний час проводив із сім'єю. Під час повномасштабного вторгнення, у грудні 2022 року, був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України. Служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді на посаді стрільця[69][70][71]. Загинув поблизу села Іванівське Донецької області. Похований 14 лютого 2023 року в рідному селі Побужани. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26].
Україна Ткачук Любомир 47 років, м. Чорноморськ Одеської області.

До початку повномасштабного вторгнення працював в Чорноморському морському порту.

Загинув 9 лютого під час бойового зіткнення із силами супротивника в районі населеного пункту Вугледар Донецької області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу[72].

10 лютого[ред. | ред. код]

10581 Україна Клімковський Мар'ян м. Борислав, Львівської області. Навчався в Інституті комп'ютерних наук та інформаційних технологій Львівської політехніки. Працював у сфері авіації, зокрема займався складанням маршрутів міжнародних перельотів. Із початком повномасштабного вторгнення РФ став на захист України. Мар'ян Клімковський проходив військові навчання у Великобританії. Воював у лавах 35 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Брав участь у звільненні Херсонської області та населених пунктів на Донбасі. 18 лютого похований на Личаківському кладовищі[73]
10582 Україна Андріяш Руслан Васильович Народився 6 грудня 1972 року у Броварах. Закінчив місцеву загальноосвітню школу та професійно-технічне училище. У 2015-му році вперше став на захист України, а у 2017-му повернувся до цивільного життя.

З початком повномасштабної війни чоловік вчергове долучився до лав Захисників Батьківщини: спочатку до добровольчого формування у Броварах, трохи згодом — до військової частини А2167 на посаду стрільця.[74]

Загинув під час виконання чергвого бойового завдання поблизу Вугледара на Донеччині. Попрощалися з воїном у Бобровиці Чернігівської області, поховавши його на місцевому кладовищі.[74]
10583 Україна Фітель Ярослав Ігорович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
11 жовтня 1995, Львів. Навчався у Львівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 82 Львівської міської ради Львівської області. Здобував освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище» (тоді — Професійно-технічне училище № 33 міста Львова). Протягом 2014—2018 років навчався у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Після завершення навчання виконував бойові завдання у зоні проведення Операції Об'єднаних сил на Донеччині, із 2020 року — на Луганщині. Із початком повномасштабного вторгнення боровся проти держави-терориста у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України[75]. Загинув, захищаючи Україну від російських окупантів. Похований 14 лютого на Марсовому полі біля Личаківського цвинтаря у Львові[76]. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)[26].
10584 Україна Яцун Роман Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
26 років. Мешканесь с. Моринці, Черкаська область. Служив стрільцем відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування.[77] Загинув поблизу н.п. Водяне Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) (указ 603/2023)[78].
10585 Україна Гричук Дмитро Миколайович 17 грудня 1999, Захарівка Одеської області. Мешканець с. Балашове. Солдат, кулеметник Загинув 10 лютого в м. Авдіївка Донецької області. похований 17 лютого в селищі Захарівка[79].
10586 Україна Мороз Сергій Михайлович 14 липня 1978.
10587

10594

Україна (для доповнення)

11 лютого[ред. | ред. код]

10595 Україна Мельничук Олексій Степанович 50 років, м. Перм. Коли іще був зовсім маленьким, батьки повернулися в Україну, а саме у Рівне. Тут Олексій провів усе своє свідоме життя, закінчив школу, а за тим вступив до Новосибірського військового училища. Провчився там три курси, а далі постав вибір: або присягати на вірність росії (розпався Радянський Союз), або кидати навчання. Присягати росії не захотів, тому повернувся у Рівне де вступив до педагогічного інституту на україно-англійську філологію. Син екс-судді Господарського суду Рівненської області. Воював у зоні АТО у 2014 році. Впродовж останніх років працював водієм-далекобійником за кордоном. Загинув під час мінометного обстрілу противником у районі Бахмуту. Похований 19 лютого 2023 на кладовищі Нове[80].
10596 Україна Крисін Володимир

(«Шорох»)

20 листопада 1998, м. Мена. Командир роти протитанкових ракет, капітан. Після закінчення школи у 2016 році він вступив і успішно закінчив Львівську Національну академію Сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного. Далі обрав для проходження служби 56-ту Маріупольську мотострілецьку бригаду. З перших днів брав участь у бойових діях на Донбасі. У червні та серпні був двічі поранений, але після реабілітації повертався у свій підрозділ. Загинув поблизу населеного пункту Різдвянка, що в Запорізькій області[81].
10597 Україна Кураносов Роман 13.09.1999, м. Стрий. Навчався у школі № 3 у Стрию, з початку війни займався волонтерством, пройшов вишкіл у лавах ГФ «Стрийська Сотня Січових Стрільців», згодом вже сам навчав інших. Був навідником відділення аеромобільного батальйону. Загинув під час виконання бойового завдання на Луганщині[82].
10598 Україна Прокопчук Олександр 26 років, с. Бережниця Рівненської області. Народився в родині священника. У 2019-му закінчив Тернопільський національний медичний університет імені Івана Горбачевського. Потім вступив до Української військово-медичної академії і став військовим лікарем. Під час повномасштабної війни чоловік рятував українських оборонців у складі ЗСУ. Був бойовим медиком 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув під час евакуації поранених захисників під Бахмутом на Донеччині [83].
10599 Україна Олішевський Богдан Васильович 13 липня 1985, с. Джугастра Крижопільського району Вінницької області. Цього ж 1985 р. сім’я переїхала в с. Лукашівку Ладижинської ТГ. Із 1992 по 2001 р.р. навчався у Лукашівському навчально-виховному комплексі. Із 2004 по 2006 р.р. проходив строкову службу у лавах ЗСУ. З 2014 року служив в зоні АТО на сході України. З початком повномасштабного вторгнення пішов захищати свою Батьківщину. Загинув 11 лютого під населеного пункту Бахмут Донецької області [84].
10600 Україна Малітовський Володимир Васильович 26 січня 1984, с. Іване-Золоте, Тернопільська область. Був солдатом, старшим водієм артилерійського дивізіону. Загинув від осколкових поранень, внаслідок артилерійського обстрілу в Луганській області [85].
10601

… 10614

Україна (для доповнення)

12 лютого[ред. | ред. код]

10620 Україна Кознюк Михайло 1996, с. Буковець. Служив головним сержантом 2 гірсько-штурмової роти у 108-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні. Пішов на військову службу за контрактом 26 грудня 2021 року. У 2015 році з Михайлом вийшов сюжет, який зробив його відомим на всю країну. У сюжеті він розповідає на місцевому діалекті про свою роботу вівчарем[86]. Загинув внаслідок поранень, спричинених ворожим артилерійським обстрілом на Донецькому напрямку[87].
10621 Україна Коломієць Олександр Сергійович 55 років, с. Тернівка Крижопільської громади. Був призваний по мобілізації. Обіймав посаду навідника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти. Загинув під час ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Невельське на Донеччині[88].
10622 Україна Макаревич Віктор Олегович Народився 23 червня 1987 року в місті Торецьк на Донеччині. Закінчив Білоцерківську загальноосвітню середню школу, а у 2005-му році — будівельне училище № 13. В 2007 році переїхав до міста Чернігова, працював будівельником.

18 жовтня 2022 року долучився до лав Збройних Сил України і того ж місяця вирушив до Великої Британії, а через два місяця у складі військової частини А1302 на посаді стрільця давав гідну відсіч загарбникам.[74]

Загинув 12 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут Донецької області.

Похований 23 лютого 2023 року на кладовищі «Яцево» в м. Чернігів.[74]

10623 Україна Лосятинський Микола Вікторович 06 грудня 1972, м. Суми. Похований на Алеї Слави Баранівського кладовища у Сумах[89].
10624 Україна Барадуля Михайло 40 років, м. Маріуполь. До 2014 року працював в міському управлінні архітектури міста Суми. Вже у 2015-му році Михайло долучився до державної прикордонної служби. Пройшов військовий шлях від солдата до офіцера. З перших днів війни був на кордоні, вперше повернувся додому аж через три місяці. Похований на Алеї Слави Баранівського кладовища у Сумах[89].
10625 Україна Яремчук Микола Сергійович («Ярем»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
19 травня 2000, м. Чернівці, район Садгора. Влітку Микола закінчив навчання. 1 листопада пішов до центру комплектування добровольцем після свого старшого брата. Був сапером у 80-й десантно-штурмовій бригаді. Був командиром взводу десантників. був срібним призером юніорського чемпіонату України, учасником та призером міжнародних змагань, здобув кваліфікацію кандидата у майстри спорту та отримав чорний пояс (1 дан). Закінчив факультет фізичної культури та працював тренером. Загинув у Бахмуті[90]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26].
10626 Україна Пукіш Тарас Романович 39 років, с. Мостище. Навчався на адвоката, а перед тим працював юристом. Хоча за першою спеціальністю — електрик. Автивний учасник Революції гідності. Моблізований у червні 2022 року. Служив кулеметником групи інспекторів прикордонної застави. Загинув у Писарівці[91].
10627 Україна Козенко Вадим 29 років, Кіровоградщина. Жив із родиною у місті Сміла на Черкащині. За фахом був слюсарем з ремонту автомобілів. Працював у будівельній галузі. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік став стрільцем 206-го окремого батальйону територіальної оборони. Боронив Київщину та Донеччину. Загинув під Бахмутом. Похований в місті Сміла[92].
10628

… 10634

Україна (для доповнення)

13 лютого[ред. | ред. код]

10635 Україна Шийка Василь 39 років, с. Камінь, на Івано-Франківщині. Після закінчення Академії сухопутних військ потрапив на службу в одну з військових частин Рівного. Підполковник СБУ, керував підрозділом середньої ланки. Служив на сході у зоні АТО/ООС. Загинув на Запорізькому напрямку. Прощання відбулося 15 лютого в місті Рівне. Похований у рідному селі Камінь Івано-Франкіської області[93].
10636 Україна Мельниченко Віктор Юрійович
Почесний громадянин міста Тернополя
Почесний громадянин міста Тернополя
25 вересня 1989, м. Тернопіль. Був членом рою «НС-9» Тернопільського осередку Спілки Української Молоді. З 2008 року працював в «КОРДі» від самого заснування. Брав участь в спецопераціях на Тернопільщині, в зоні АТО. Один з найбільш професійних спецпризначенців. Мав досить високу кваліфікацію. Залишилися дружина і донька. Загинув у Бахмуті ще з одним бійцем «КОРДу» з іншої області. Вони попали під обстріл «ГРАДу», смерть була в них миттєва. Похорон відбувся 16 лютого в Тернополі, похований на Алеї Героїв на Микулинецькому цвинтарі[94].
10637 Україна Кравчук Віталій м. Ланівці. Був старшим стрільцем гірсько-штурмової роти, військової частини А3029, військової частини А4267. Служив у місті Ланівці в складі роти охорони. На початку лютого 2023 року він відправився на Донеччину. Залишилось троє дітей. Похорон відбувся 17 лютого в місті Ланівці Тернопільської області[95]
10638 Україна Хорощак Сергій Михайлович
Почесний громадянин міста Тернополя
Почесний громадянин міста Тернополя
01 вересня 1981. Був стрільцем третього відділення стрілецького взводу військової частини А7170. У мирний час був приватним підприємцем, займався столяркою, робив добротні меблі, руками він вмів робити все. Загинув, виконуючи бойове завдання, за призначенням із забезпечення оборони, відсічі і стримання збройної агресії РФ, в населеному пункті Масютівка Харківської області. Похований у Тернополі 17 лютого 2023[96]
10639 Україна Бугайчук Андрій 24 роки, м. Шепетівка. Виховувала бабуся, поки мама була на заробітках. У Шепетівці закінчив школу й місцеве училище. Потім пішов до армії. Був в АТО, прийшов додому і влаштувався тут на роботу. Коли почалась війна, він добровільно захотів йти захищати. На фронті захисник був стрільцем стрілецького взводу, стрілецького батальйону. Загинув у Бахмуті[97].
10640 Україна Кірчик Максим(«Дирчик») 3 лютого 1990, м. Кременець Тернопільської області. дитинства жив у місто Дубно на Рівненщині. Закінчив там ліцей № 2 та вище художнє професійно-технічне училище. З 2008 року навчався на факультету «Економіка підприємств» Рівненського національного університету водного господарства та природокористування. Згодом оселився у Києві. З 2013 року працював у Національному музеї народної архітектури та побуту України майстром з гончарства. Максим цікавився історією та культурою України. Самостійно опанував гру на бандурі, сопілці та гармоніці, навчився кобзарських пісень. Був активним учасником Революції Гідності. З 2019 року працював оператором висотного баштового крана на столичному підприємстві. 24 лютого 2022 року приєднався до 204-го батальйону, що у складі 241-ї бригади ТРО ЗСУ. Воював за Київщину, брав участь у звільненні Ірпеня, Чернігівщини та Миколаївщини. Згодом перейшов до 206-го батальйону ТРО і брав участь у звільненні Херсонщини. Служив на посаді стрільця. Разом із побратимами виконував бойові завданні на гарячих напрямках фронту. А на початку 2023-го вони вже втримували позиції на Бахмутському напрямку. Загинув в бою з російськими окупантами біля села Залізнянське на Донеччині[98].
10641 Україна Кушнір Борис(«Дергачі») 6 січня 1986, м. Дергачі поблизу Харкова. Служив у Національній гвардії. З 2020 року був членом ВО «Свобода». Загинув у бою з окупантами під Лиманом у бою з окупантами[99][100].
10642 Україна Бондарчук Богдан Вікторович 13 березня 1982, лейтенант поліції, інспектор підрозділу «КОРД» з Чернігівської області. Загинув року під час виконання бойового завдання щодо стримування наступальних дій ворога та недопущення прориву оборони в населеному пункті Бахмут. Перебуваючи на позиції, потрапив під ворожий обстріл з реактивної системи залпового вогню, внаслідок чого отримав поранення, несумісне з життям[101].
10643 Україна Павлючков Сергій Валерійович 16.06.1990. Солдат в.ч. А4355 77-ї окремої автомобільної бригади ЗСУ. Загинув під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Васюківка Бахмутського району Донецької області [102]
10644

… 10649

Україна (для доповнення)

14 лютого[ред. | ред. код]

10650 Україна Новіков Сергій 21 травня 1973 року, проживав у Долині. Мобілізувався у військо 11 березня 2022 року. Служив водієм автомобільного відділення підвозу боєприпасів мінометного взводу 35 окремої бригади морської піхоти. Загинув від отриманого під час виконання бойового завдання поранення неподалік Мар'їнки Донецької області[103].
10651 Україна Савич Володимир с. Велике Сокальської громади. Був призваний на військову службу 01 квітня 2022 року, служив кулеметником вогневої групи ракетно-артилерійського відділення прикордонної застави вогневої підтримки відділу прикордонної служби № 1 військової частини 2382 Державної прикордонної служби України Загинув біля населеного пункту Водяне Донецької області[104].
10652 Україна Попов Андрій Закінчив Харківську державну академію культури, був випускником факультету культурології 2009 року. Свідомо пішов у ЗСУ. Брав участь у найзапекліших боях навколо Бахмута. Похований на Алеї Слави кладовища № 18 20 лютого[105].
10653 Україна Рибалка Андрій Анатолійович 8 березня 1983, смт. Куликівка, Чернігівський район. У 2000 році закінчив місцеву загальноосвітню школу, а з 2002-го по 2003-й роки проходив строкову військову службу. З перших днів вторгнення проходив службу у військовій частини А0693, де займав посаду стрільця-помічника гранатометника. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Федорівка на Донеччині[106].
10654 Україна Мельник Олександр Сергійович селище Літин. Механік відділення технічного обслуговування. Загинув при виконанні бойового завдання[107].
10655 Україна Дєєв Олег Святославович 23 травня 1985, м. Ладижин. Закінчив Ладижинську ЗОШ №2. Із 2001 по 2004 р.р. навчався у Немирівському ПТУ №10 та здобув професію кухаря. З червня 2018 року працював у їдальні Філії «Переробного комплексу» ТОВ «Вінницька птахофабрика» пекарем. З лютого 2022 року захищав Україну від російських агресорів. Загинув 14 лютого 2023 року біля н.п. Водяне Донецької області [84].
10656

… 10664

Україна (для доповнення)

15 лютого[ред. | ред. код]

10665 Україна Волошинович Володимир 1967 рік, м. Рожнятів, Івано-Франківської області. Був старшим сержантом, старшим стрільцем. Загинув внаслідок боїв з окупантом на Запоріжжі[108]
10666 Україна Гецко Назар 30 років. Був депутатом Войнилівської селищної ради. Воював в зоні АТО у 2014 році Загинув на Запоріжжі[109]
10667 Україна Калинич Микола 29 років, с. Великий Рожин на Косівщині. Служив заступником командира бойової машини — навідником-оператором Загинув під час штурмових дій[110].
10668 Україна Мельник Дмитро Петрович
Почесний громадянин міста Тернополя
Почесний громадянин міста Тернополя
8 листопада 1979, с. Серетець, Тернопільська область. Проживав із родиною в м. Тернопіль. Командир відділення стрілецької роти 105-ї окремої бригади територіальної оборони. Загинув 15 лютого 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання на Харківщині. Похований 19 лютого 2023 року в селі Загір'я Тернопільського району.
10669

… 10678

Україна (для доповнення)

16 лютого[ред. | ред. код]

10679 Україна Тодиренчук Ігор Миколайович 3 жовтня 1982, с. Великий Кучурів, Буковина. Молодший сержант. З 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на сході України. Загинув поблизу населеного пункту Роздолівка Донецької області[111].
10680 Україна Стадник Ростислав («Росс») 2 березня 1997, м. Біла Церква. Член неформального молодіжного руху «Гонор» і працівник АТ «Київоблгаз» з 2020 року на посаді менеджера з персоналу. Займався волонтерською діяльністю. Був активним учасником руху з 2015 року. Воював у складі роти «Гонор», 1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі», 67 ОМБр. Загинув на сході України. Похорон відбувся 18 березня 2023 року в Білій Церкві. Похований на Алеї Слави на кладовищі «Сухий Яр»[112].
10681 Україна Саража Євген Володимирович («Джек»)

Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

7 грудня 1977, м. Сміла, Черкаська область. Був добровольцем та воював з початку війни у 2014 році. У 2016—2019 роках був командиром 21-ї резервної сотні ДУК «ПС» Черкаської області. У 2019-му повернувся до цивільного життя, але продовжував допомагати побратимам як волонтер. Висувався на виборах до Верховної Ради по 198-му мажоритарному окрузі. У перші ж дні повномасштабної війни повернувся до «Вовків Да Вінчі», щоб захищати Україну. Воював на найгарячіших напрямках. У цивільному житті мав бізнес, дружину, виховував двох дітей. Мріяв добудувати будинок та жити там із родиною. За словами комбата Да Вінчі очолив групу з якою прочесував замінований ліс біля Ізюму де було затрофеєно 4 гармати 152-го калібру Загинув під час виконання бойового завдання на Донбасі. Загинув від ворожої ракети, котра вцілила у командно-спостережний пункт механізованого батальйону. Прощання відбулося 22 лютого у м. Сміла[113].
10682 Україна Захарченко Віталій («Джин») м. Бердянськ, Запорізької області. 1-ша окрема штурмова рота ДУК ПС. На початку повномасштабної війни місто потрапило до окупації, але Віталію з родиною вдалося вибратися звідти та переїхати на Рівненщину. У грудні 2022 року приєднався до лав ЗСУ. Загинув під час виконання бойового завдання на Донбасі[113].
10683 Україна Кулик Юрій

(«Кабан»)

Калинівка, Броварський район. У цивільному житті захоплювався радіотехнікою. Відслужив контракт у ЗСУ та звільнився за рік до початку повномасштабної війни. У грудні 2022 року приєднався до лав 1-ї окремої штурмової роти ДУК. Загинув під час виконання бойового завдання на Донбасі. Прощання відбулося 21 лютого 2023 у Броварах[113].
10684 Україна Пронюк Роман 47 років, м. Коломия. Перед вступом в університет Роман Пронюк навчався в Івано-Франківському коледжі фізичного виховання. Після закінчення вишу проходив військову службу у спортивному клубі армії у Львові. "Грав за «СКА-Львів» у 1995—2003 роках та у 2005—2012 роках, а також за «Енергетик» (Нетішин) у 2003—2005 роках. Був майстром спорту України за гандболу, учасником європейських кубкових турнірів у 1995 та 1996 роках, срібним призером Спартакіади України 1995 року. На захист України став ще до повномасштабного вторгнення, воював у зоні АТО. Проживав із батьком в с. Острівці Городенківської громади. Незадовго до повномасштабного вторгнення РФ в Україну одружився. Залишилися дружина, батько та син. Загинув під Бахмутом[114].
10685 Україна Морар Денис Михайлович 1989, Одещина. Після одруження переїхав у Богородчани, що на Івано-Франківщині. У серпні 2022 року мобілізувався у Збройні сили України. Служив стрільцем-снайпером у складі 81 окремої аеромобільної бригади. Пройшов спеціальну підготовку у Великій Британії та після цього захищав Україну від окупантів на найвідповідальніших ділянках фронту. Загинув у бою неподалік села Діброва Луганської області[115][116].
10686 Україна Хмуляк Руслан Михайлович 46 років, с. Угорники поблизу Івано-Франківська. Служив механіком-водієм. Загинув поблизу села Роздолівка, що на Донеччині[116][117].
10687 Україна Сулейкін Юрій Васильович 42 роки, с. Нова Галещина, Кременчуцький район, Полтавська область. Командир протитанкового відділення взводу вогневої підтримки. Старший солдат. У нього лишились мати, брат, донька та дружина. Загинув поблизу села Діброва Кремінської громади на Луганщині[118].
10688 Україна Соцький Олександр Васильович 1972, с. Пшеничники. Загинув поблизу села Роздолівка Донецької області, під час виконання бойового завдання[119]
10689 США Ендрю Пітерс 28 років, Маршфілд, штат Вісконсін. Приєднався до Міжнародного легіону оборони України, що був створений президентом України, щоб дозволити іноземним громадянам приєднатися до опору російським окупантам. Був ветераном американської армії, в 2014 році служив у Афганістані. Загинув, обороняючи територіальну цілісність України. У квітні родині Пітерсів привезли урну з прахом загиблого сина. Цим займалися не представники американського уряду, а військові, відряджені з посольства України у Вашингтоні [120].
10690 Україна Шаблій Василь 15 лютого 1977, с. Нестерівці, Тернопільска область. Був хорошим столяром і з малечку помагав своїм рідним. Його батьки померли давно. Жив спершу сам, а потім одружився і переїхав до коханої в Хмельницьку область. Зустрів свої 46 років у боях за Бахмут. Загинув наступного дня. Загинув у боях за Бахмут. Похований в Нестерівці [121][122].
10691 Україна Іваніцький Іван Васильович
Почесний громадянин міста Тернополя
Почесний громадянин міста Тернополя
1992, с. Дністрове, нині Мельнице-Подільської громади Чортківського району Тернопільської области України. Командир інженерно-саперного взводу. Загинув 16 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій. Похований 20 лютого 2023 року в родинному селі.
10692 Україна Міняйло Ігор Михайлович Поча воювати у 2014-му році добровольцем в батальйоні "Айдар", потім перейшов в батальйон "ОУН", потім підписав контракт. З 2015-го року, з невеликими перервами на відпустку. Двічі був контужений. Був командиром бойової машини штурмового відділення. Загинув 16 лютого 2023 року в районі Іванівського Донецької області. 28 липня 2023 з Ігорем попрощалися в Сумах [123]
10693 Франція Andréas Gallozzі 22 роки, департамент Йонна, Бургундія, Франція. Загинув на сході України [124]
10694 Україна Геращенко Микола Миколайович Геращенко Микола Миколайович (Гера) 2 серпня 1981 р.н. м.Чернігів. Навчався в 21 школі, в мирному житті працював слюсарем. З перших днів повномаштабного вторгнення РФ в Україну пішов добровольцем. Солдат ніс службу в в.ч.А7333, 167 бат. 119 ОБТРО. 5 лютого 2023 виконуючи бойове завдання в н.п Білогорівка, що на Луганщині, Микола приймав участь в порятунку бійця НГУ і згодом сам отримав тяжке поранення не сумісне з життям. Помер в шпиталі м.Дніпра. Похований в м.Чернігів на Забарівському кладовищі. Указом Президента України нагороджено орденом за мужність третьої степені (посмертно) від 30 червня 2023 року, номер 362, серія ОК номер 093839. Знак ордена 390081.
Україна Сьотка Олександр Михайлович 42 роки, с. Забужжя Львівської області. Здобув фах столяра у Львівському професійно-технічному училищі. Їздив на заробітки та підробляв, де міг. Під час повномасштабної війни чоловік добровільно приєднався до лав ЗСУ. Пройшов військову підготовку у Великій Британії, згодом вступив до Десантних-штурмових військ. Служив навідником СПГ у 81-ій окремій аеромобільній бригаді. Загинув під час бойового завдання поблизу селища Діброва на Луганщині. За словами побратима, він пішов у бій першим та, наблизившись до позиції ворога, прийняв атаку на себе. Його вчинок дозволив відвоювати позицію окупантів та взяти 8 полонених. Під час штурму Олександр отримав кульове поранення в голову та осколкові поранення тіла, внаслідок чого загинув на місці. [125].
Номер Україна (для доповнення)

17 лютого[ред. | ред. код]

10695 Україна Созанський Олександр Анатолійович («Раґнар»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Почесний нагрудний знак «Хрест хоробрих»
Почесний нагрудний знак «Хрест хоробрих»
31 рік, м. Самбір. Закінчив Львівську політехніку. Паралельно проходив військову кафедру в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Із 2014 року брав участь у бойових діях у складі батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Золоті ворота». Згодом вступив до лав «Правого сектору». У 2018 році Олександр приєднався до Збройних сил України. Із початком повномасштабного вторгнення боронив державу у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади. Капітан, командир роти вогневої підтримки «Heavy Weapons Company», що у складі 80-ї ОДШБр. За час служби офіцер був нагороджений бойовою відзнакою Головнокомандувача «Хрест Хоробрих» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня[126]. Загинув при обороні східних рубежів України[127]. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)[128].
10696 Україна Дубицький Олег Працював начальником відділу торгівлі, підприємництва, промисловості та захисту прав споживачів. Напередодні нового року приїздив у Суми і тоді отримав відзнаку «За заслуги перед містом III ступеня». Загинув під Бахмутом[129].
10697 Україна Луценко Євген Іванович («Луцик») До війни він був активним спортсменом і вболівальником ФК «Нива». Загинув у боях під Вугледаром[130].
10698 Україна Правдивий Сергій м. Енергодар. був стрільцем 109 окремої бригади Сил територіальної оборони Донецької області. Загинув поблизу Вугледара. Похований у місті Коломия куди перебралася родина загиблого[131]
10699 Україна Сторожев Юрій Олексійович Служив на посаді гранатометника відділення взводу вогневої підтримки роти. До війни працював в Рахунковій палаті України та органах державного фінансового контролю. Загинув внаслідок мінометного обстрілу під час бойового чергування неподалік міста Кремінна.[132]
10700 Україна Булгару Юрій («Койот») 25 років, м. Львів. Закінчив Винниківську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат № 9. Закінчив Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва», здобув фах зварювальника та слюсаря з ремонту автомобілів. До повномасштабного вторгнення працював молодшим приймальником товарів у магазині «АТБ».. Виконував бойові завдання на східному напрямку у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони. Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Життя бійця обірвала куля ворожого снайпера. Похований на Марсовому полі у Львові [133][134].
10701 Україна Пузир Денис Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
5 квітня 1999, м. Ватутіне Черкаської області. Коли йому було 4 роки, померла мама. Хлопчика, двох його сестер і брата виховувала рідна сестра матері та її чоловік. Жили на Львівщині в селі Хащованя. Денис навчався в місцевій школі. Згодом здобув фах столяра-паркетника у Львівському вищому професійно-політехнічному училищі. У 2018—2021 роках служив за контрактом у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді ЗСУ. Брав участь в ООС на Донбасі. Після звільнення повернувся додому та поїхав працювати до Чехії. З початком повномасштабного вторгнення Денис повернувся до України та знову став на її захист. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді[135]. Загинув у с. Іванівське Бахмутського району. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26].
10702 Україна Дзюбка Олег(«Тіктокер») 28 років, м. Івано-Франківськ. Закінчив ліцей № 5. Працював водієм. Під час повномасштабної війни Олег став воїном Збройних Сил України. Служив у 109-му батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Обіймав посаду старшого стрільця. Загинув в бою з окупантами біля села Роздолівка на Донеччині. Поховний на Алеї Слави в селі Чукалівка біля Івано-Франківська[136].
10703 Україна Дутчак Віталій Миколайович 1970, с. Підвисоке, Снятинська міська громада, Івано-Франківська область. Гранатометник, старший солдат Загинув в Бахмуті[116].
10704 Україна Юрків Андрій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
22 жовтня 1980, с. Дарахів, нині Микулинецької громади Тернопільського району Тернопільської области України. Навчався в Дарахівському закладі загальної середньої освіти. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді[137][138]. Загинув на Донеччині. Похований 22 лютого 2023 року в родинному селі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26].
10705 Україна Камєнцов Андрій Олегович («Камінь»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
18 червня 1980, Київ. Мав початкову медичну освіту. Дуже чуйна та турботлива людина, затятий рибалка, воднолижник. Дуже любив Україну. Працював двадцять років у службі перевезення хворих. Активний учасник Революції Гідності - медик передової Майдану. Був активним учасником Руху Опору Капітуляції. Волонтер. 24 лютого 2022 року о 8-00 добровольцем прийшов у ТЦК, рота охорони. Парамедик. В липні 2022 тримав відзнаку. З 20 січня в 72 бригаді імені Чорних Запорожців, старший солдат, бойовий медик. Загинув від контузії та множинних поранень рятуючи поранених під м. Вугледар. Прийняв смерть обличчям до ворога. Похований 5 березня 2023 в Києві на Берковецькому кладовищі, 42 ділянка.
10706

… 10710

Україна (для доповнення)

18 лютого[ред. | ред. код]

10711 Україна Пасічник Анатолій с. Антонівка Томашпільської громади. Був старшим навідником 3 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки. Загинув біля населеного пункту Невельське під час артилерійського обстрілу[139].
10712 Україна Дяченко Володимир Федорович 50 років, с. Бортники Тульчинської громади. Був призваний по мобілізації у січні 2023 року. Був стільцем 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти. Отримав важкі поранення 11 лютого в районі населеного пункту Невельське Донецької області. Помер в лікарні[140].
10713 Україна Олексин Віталій Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
19 березня 1985, м. Калуш. Мобілізувався до війська у травні 2022 року. Був солдатом мінометного взводу десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[141]. Загинув поблизу села Ступочки Краматорського району[142]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[26].
10714 Україна Граб'юк Роман 55 років, селище Яблунів. Служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс». Залишилися мати, брат, дружина, дві доньки та онука. Загинув на Бахмутському напрямку під час виконання бойового завдання[143].
10715 Україна Циганський Роман 34 роки, м. Львів. Закінчив Загальноосвітню шкоуі № 64 у Львові. Закінчив Вище професійне училище № 20. Після завершення навчання проходив строкову військову службу у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ. Ветеран АТО. У 2014—2015 роках виконував бойові завдання у зоні проведення АТО у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Із початком повномасштабного вторгнення вступив до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони. Загинув обороняючи Україну[144].
10716

… 10724

Україна (для доповнення)

19 лютого[ред. | ред. код]

10725 Україна Годунко Сергій М. Дубровиця, 1989 Старший навідник. загинув внаслідок мінометного обстрілу окупантами поблизу села Іванівське Донецька область[145]
10726 Україна Губ'як Юрій 37 років, м. Львів. Закінчив ліцей № 74 імені Марійки Підгірянки Львівської міської ради. Працював у будівельній сфері, захоплювався своєю справою. Із початком повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави у лавах 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Загинув обороняючи Україну[144].
10727 Україна Топор Роман Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
17 січня 1994, м. Бахмач. Навчався у Бахмацькій гімназії. Здобув вищу освіту у Національному університеті «Чернігівська політехніка». Працював менеджером у одному із готельних комплексів у Києві. Коли розпочалася повномасштабна війна, молодий чоловік без вагань пішов добровольцем до лав Збройних сил України. Був мобілізований 17 листопада 2022 року другим відділом Ніжинського РТЦК та СП Чернігівської області. Служив гранатометником 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини 80 ОДШБр[146]. Загинув поблизу населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області[146]. Похований на кладовищі по вул. Ільченківській, що в селі Курінь[147]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[148].
10728 Україна Заруба Олександр Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
35 років, с. Новоселівка Млинівського району Рівненської області. Навчався у Рівненському кооперативному коледжі, відслужив строкову службу в армії у Броварах. Після служби повернувся у Рівне, де створив сім'ю. Мобілізований у жовтні 2022 року. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді[149][150]. Загинув поблизу населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області. Похований 28 лютого на Алеї Героїв на кладовищі «Нове» у Рівному. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[128].
10729 Україна Кошель Віктор Васильович («Барсік»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
1976, м. Підгородне, останнім часом мешкав з родиною в селі Спаське. З квітня 2022 року — доброволець, боєць розвідвідділення Прикордонного Луганського загону, сержант. Загинув 19 лютого 2023 року в бою під Бахмутом, прикриваючи відхід своєї розвідгрупи. Указом президента України за особисту мужність і самовідданість військового нагородили посмертно[151].
10730 Україна Тимчишин Ігор Васильович («Маляр»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
7 лютого 1991, с. Висоцько Бродівського р-ну (нині Золочівський р-н) Львівської області. Закінчив Заболотцівську школу. Був пластуном гуртка «Громовики» осередку Заболотці, станиці Броди Львівської області. Пластував орієнтовно до 2008 року. У 2015 р. здобув заочну освіту бакалавра правоохоронної діяльності у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Одружений. Проживав з сім'єю у Заболотцях, але працював у Львові. Брав участь в АТО. Після повномасштабного російського вторгнення пішов на фронт. Військову службу проходив в 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Був молодшим сержантом[152][153]. Загинув поблизу населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області. З 19 лютого 2023 перестав виходити на зв'язок. Вважався зниклим безвісти. Був опізнаний в морзі м. Дніпро. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[148].
10731

… 10739

Україна (для доповнення)

20 лютого[ред. | ред. код]

10740 Україна Махинько Олександр Артемович 19 травня 1977, м. Сміла. Був трактористом-машиністом екскаватора інженерно-саперного взводу. 24 січня 2023 у бою з російськими загарбниками на Донеччині отримав бойове травмування. Загинув 20 лютого у госпіталі. Похований 25 лютого у Смілі[154].
10741 Україна Семенюк Тарас

(«Тарік»)

22 роки, с. Рудка-Козинська на Волині. Здобув спеціальність маляра-штукатура. У 20 років пішов на військову службу за контрактом до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа. Спочатку був артилеристом, але згодом перевівся в піхоту. Воював в ООС. Під час повномасштабного вторгнення продовжував боронити Україну від російських окупантів. Загинув на Харківщині[155].
10742 Україна Чорний Єгор
Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
24 червня 1973, м. Павлоград на Дніпровщині. З часом переїхав до Чернігова, де навчався в школі № 8. У 1989 році вступив до Державної гірничої академії України, яку закінчив у 1995 році за спеціальністю «Гідрологія та інженерна геологія» та отримав кваліфікацію спеціаліста «гірничого інженера — гідрогеолога». З 1995 по 2007 роки працював на шахті «Дніпровська» у рідному Павлограді, а у 2007 році повернувся до Чернігова та продовжив справу батька, очоливши посаду начальника відділу геології ДП «ВОДЗЕМПРОЄКТ». У 2016 році став виконуючим обов'язки директора ДП «ВОДЗЕМПРОЄКТ» ПРАТ «ЧЕРНІГІВВОДЗЕМПРОЄКТ». 21 вересня 2022 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил України був нагороджений відзнакою «Сталевий Хрест» за вірність Українському народові і військовій присязі, особисту мужність і самовідданість, проявлені під час захисту Державного Суверенітету та територіальної цілісності України в умовах воєнного стану. Старший лейтенант. Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Вважався зниклим безвісти до травня 2023. Похорон відбувся у Катерининській церкві в Чернігові і похований на місцевому цвинтарі[156].
10743 Україна Бандрабур Сергій Володимирович («Док»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
1985, м. Охтирка Сумської області. Закінчив школу № 1. У мирному житті працював будівельником. У вільний час займався виготовленням виробів з дерева, вирізав шкатулки, рамки. Під час повномасштабного російського вторгнення був бойовим медиком 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[157][158]. Загинув під час виконання бойового завдання біля села Іванівське під Бахмутом на Донеччині. Похований на Алеї Слави центрального кладовища в Охтирці. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[26].
10744 Україна Шутько Роман Петрович 13 жовтня 1979 року народження, м. Київ. Старший солдат, радіотелефоніст взводу зв'язку 2 механізованого батальону 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців. Закінчив Київський національний авіаційний університет по спеціальності "Захист інформації в комп'ютерних системах та мережах". Роман працював у провідних кампаніях "Vodafone Україна", ТОВ "Лезард -Електро" та ТОВ "Діром Київ". З 2015 р. був призваний до лав ЗС України. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках ведення бойових дій поблизу Бахмута, Слов'янська, Водяного та інших місцях. Без батька залишилась донька. 20 лютого 2023 р. отримав важкі поранення не сумісні з життям поблизу с. Водянє Донецької області після виконання бойового завдання попавши під танковий обстріл. Похований 25 лютого 2023 р. на Берковецькому кладовищі у м. Києві. 42 ділянка, 15 ряд.
10744

… 10754

Україна (для доповнення)

21 лютого[ред. | ред. код]

10755 Україна Мудрак Олег Васильович
(«Сухар»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
36 років. Майор, командир 1-го батальйону полку «Азов». Воював із 2014 року. Після повномасштабного вторгнення разом із побратимами захищав Маріуполь, був на Азовсталі. У травні 2022 року потрапив до російського полону. Повернувся звідти під час обміну 21 вересня 2022 року, був виснаженим і дуже худим. У захисника не витримало серце після тортур, яких він зазнав у російському полоні. Кремований 26 лютого 2023 в Києві[159][160].
10756 Україна Іваськевич Ігор Богданович 47 років, с. Бабухів, Рогатинський район. Разом із другом «з нуля» створив успішне підприємство із виготовлення столярних виробів. Виготовляли меблі для храмів Рогатинщини. Від 3 червня 2022 року виконував бойові завдання у складі 3 стрілецького відділення, 3 стрілецького взводу, 3 стрілецької роти. З 29 листопада 2022 року разом з побратимами спрямований у гарячі точки Донецької області. Отримав поранення несумісні з життям в результаті ворожих штурмових дій поблизу населеного пункту Павлівка Донецької області[161].
10757 Україна Шекун Станіслав Сергійович 14 березня, 1992, с. Полонки, Прилуцький район, Чернігівська область. У жовтні 2022 року потрапив на службу до складу військової частини А1126 на посаду стрільця-номера обслуги. Загинув під час боїв поблизу населеного пункту Червонопопівка на Луганщині[106].
10758 Україна Дмитрієв Сергій Володимирович
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
10 серпня 1983 р. (39 років) м. Роздільна, Роздільнянський район, Одеська область. Старший сержант-гранатометник. Отримав поранення несумісні з життям в результаті ворожих штурмових дій поблизу населеного пункту Берхівка Донецької області[162].
10759 Україна Дроздюк Михайло 24 червня 1980, с. Пороги, Івано-Франківська область. Водій-санітар, помічник гранатометника. Загинув біля Білогорівки на Донеччині внаслідок мінометного обстрілу[163].
10760

…10760

Україна (для доповнення)

22 лютого[ред. | ред. код]

10770 Україна Бажик Степан 1 березня 1994, с. Козина, Галицького району. Воював у складі 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Пройшов військовий вишкіл у Великій Британії. Був поранений під час артобстрілу поблизу Бахмута. Помер 22 лютого 2023 року у госпіталі[164].
10771 Україна Шкудор Андрій Ігорович 18 квітня 1994, селище Гірник. Старший солдат, номер обслуги мінометного взводу 72-ї механізованої бригади. Загинув поблизу Вугледара[165].
10772 Україна Салов Олександр Олександрович 6 червня 1990, м. Кропивницький. З часом переїхав на Чернігівщину, закінчив Прилуцький педагогічний коледж, а у 2014-му році взяв безпосередню участь в антитерористичній операції на сході нашої держави. Після початку повномасштабної війни службу ніс у військовій частині А2167. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вугледар на Донеччині[106].
10773

… 10784

Україна (для доповнення)

23 лютого[ред. | ред. код]

10785 Україна Тютюн Валентин 18 січня 1986 року у с. Назарівка, Кіровоградщина. З березня 2022 року став до лав ЗСУ. Загинув від отриманих поранень під час виконання бойового завдання[166]
10786 Україна Панфілов Павло Владиславович («Вікінг»)
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
27 грудня 1995, м. Івано-Франківськ. Навчався в ліцеї імені Івана Пулюя в Івано-Франківську. Був чемпіоном світу з карате та чемпіоном України з ММА. Був командиром групи Сил спеціальних операцій. Першим підняв стяг над деокупованим Ізюмом. Загинув в Бахмуті внаслідок влучання ракети в автомобіль. Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня та "Золотим хрестом" [167].
10787 Україна Мудрик Тарас Васильович
Почесний громадянин міста Тернополя
Почесний громадянин міста Тернополя
8 березня 1985, м. Тернопіль. Займався ремонтом автомобілів. Служив розвідником-сапером 8-ї роти спецпризначення 71-ї окремої єгерської бригади. Загинув на Донеччині. Почесний громадянин міста Тернополя (2023, посмертно). Похований 13 березня 2023 року на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя.
10788

… 10799

Україна (для доповнення)

24 лютого[ред. | ред. код]

10785 Україна Пилипонюк Андрій с. Горохолин Ліс. Після закінчення училища, хлопця призвали на строкову службу. Додому мав повернутися навесні 2022 року, але почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну. Після проходження строкової служби залишився служити за контрактом у десантно-штурмових військах, був командиром відділення 79 окремої десантно-штурмової бригади. Загинув біля села Новомихайлівка Донецької області[168]
10786 Україна Корнійчук Петро Вікторович 23.07.1978, с. Орлинці, Шепетівський район, Хмельницька область. Старший лейтенант. У 1995 році закінчив Чернігівську ЗОШ № 35, а у 1999 році — Академію прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького. Після закінчення Академії проходив службу у прикордонних військах міста Луганськ. Службу ніс у військовій частині А0281 на посаді командира десантно-штурмового взводу. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кремінна на Луганщині[106]
10787 Україна Ковтун Олександр Володимирович 27 червня 1990, с. Іванівка, Чернігівський район. Ніс службу у складі військової частини А0224 на посаді стрільця-номера обслуги. Загинув під час боїв поблизу населеного пункту Новомихайлівка на Донеччині[106]
10788 Україна Мезей Іван 18 лютого 1989, с. Синевирська Поляна Закарпатської області. Закінчив місцеву середню школу. Оскільки ріс без батька, то був за старшого в родині. Після школи почав одразу працювати. Їздив на заробітки за кордон. Під час повномасштабного вторгнення чоловік мобілізувався до лав Збройних Сил України. Воював у лавах 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Виконував бойові завдання на різних гарячих напрямках фронту. Загинув бороняючи від окупантів місто Бахмут на Донеччині. Похований у рідному селі [169]
10789 Україна Покидченко Олександр

(«Бабай»)

37 років, м. Київ. Навчався у школі №215 м. Києва. Закінчив вище професійно-технічне училище зв’язку «Авіант» та електроенергетичний факультет «Київського політехнічного інституту» за спеціальністю «Електричні мережі і системи». Працював на заводі «Антонов». У 2015-2016 роках воював в АТО на Донбасі у лавах 30-ої окремої механізованої бригади ЗСУ. Був розвідником-кулеметником. Після демобілізації отримав медаль «Честь. Слава. Держава». З першого дня повномасштабного вторгнення знову повернувся до лав Збройних Сил України. Спочатку у складі 101-ї окремої бригади охорони Генерального Штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова брав участь в обороні Київщини. Потім перевівся до рідної 30-ї бригади. Разом із побратимами воював на Чернігівщині, Харківщині та Донеччині. Отримав поранення, але швидко повернувся на передову. Помер 24 лютого 2023 року в Дніпровському шпиталі. 11 лютого, виконуючи бойове завдання і прикриваючи побратимів в районі села Парасковіївка на Донеччині, він отримав важкі поранення. Похований на Лісовому цвинтарі у рідному Києві [170].
10790 Україна Сагайдак Олег Ігорович
Почесний громадянин міста Тернополя
Почесний громадянин міста Тернополя
22 липня 1982, с. Сороцьке, Тернопільська область. На фронті з початку повномасштабного російського вторгнення в Україні. Стрілець стрілецької роти 105-ї окремої бригади територіальної оборони. Загинув 24 лютого 2023 року в Куп'янському районі на Харківщині. Похований 27 лютого 2023 року в родинному селі.
10791

… 10799

Україна (для доповнення)

25 лютого[ред. | ред. код]

10800 Україна Репняк Андрій Петрович 6 грудня 1979, с. Займище, Корюківський район, Чернігівська область. Службу ніс у складі військової частини А0693. Залишились батьки, дружина та двоє синів. Загинув під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Федорівка на Донеччині[106].
10801 Україна Мацепа Дмитро 27 років, с. Білоберізка. Брав участь у Революції гідності, після Майдану вступив у батальйон оперативного призначення Нацгвардії України імені Сергія Кульчицького. Звільняв Слов'янськ, Краматорськ та інші села та міста Донеччини та Луганщини. У Слов'янську боєць побрався з нареченою. У подружжя народилася донька. Від лютого 2022 воював у складі батальйону «Донбас». Загинув у бою з російськими окупантами на Луганщині. Внаслідок танкового обстрілу боєць отримав не сумісні з життям поранення[171].
10802 Україна Чепак Василь Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
31 травня 1996, Львів. Навчався у Середній загальноосвітній школі I—III ступенів № 36 міста Львова. Закінчив Вище професійне училище № 20 за спеціальністю «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів». Після завершення навчання проходив військову службу у складі військової частини А1065 у Житомирі. Працював охоронцем у Приватному акціонерному товаристві Туристично-готельний комплекс «Дністер». Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації боровся проти російських окупантів у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України[172]. Загинув у с. Іванівське Бахмутського району[173]. Похований 28 лютого на полі військових поховань Личаківського кладовища[174]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[128].
10803 Україна Приходько Антон 36 років, м. Слов'янськ Донецької області. Закінчив школу №1. Потім здобув фах кухаря у Краматорському технікумі Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. Після випуску пройшов строкову службу, де також служив кухарем. Під час повномасштабної війни став військовослужбовцем Національної гвардії України. Виконував бойові завдання на передовій і мріяв якнайшвидше звільнити рідні землі від окупантів. Загинув поблизу села Кузьмине на Луганщині. Під час виконання бойового завдання боєць отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Похований у рідному місті. Батько Антона не витримав і на 10-й день після смерті помер [175].
10804 Україна Кидик Валерій Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
7 вересня 1982, м. Ізмаїл Одеської області. З 2009 року працював в Українському дунайському пароплавстві. До мобілізації був першим помічником механіка з електрообладнання теплоходу "Загорськ" УДП Загинув 25 лютого 2023 року в районі міста Бахмут Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[176][59]
10805 Україна Герасименко Сергій Анатолійович

(«Башкір»)

17 січня 1984, с. П’ятка Житомирської області. Навчався у П’ятківській середній школі. У 1997-му, після закінчення 9 класу, вступив до Житомирського професійного ліцею. Потім працював висотником на будівництві. До вторгнення жив із родиною у Вінниці. Був керівником фірми «ЮДІС», яка займалася влаштуванням бетонних і полімерних підлог. На початку повномасштабної війни чоловік залишався у Вінниці, допомагав з перевезенням гуманітарної допомоги та ліків. Згодом із сім’єю переїхав до рідного села, де брав активну участь у забезпеченні громадського порядку. А 10 серпня 2022 року добровільно приєднався до лав 81-ої окремої аеромобільної бригади Збройних Сил України. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Діброва на Луганщині. Похований в рідному селі [177].
10806

… 10820

Україна (для доповнення)

26 лютого[ред. | ред. код]

10821 Україна Нагорний Сергій Олександрович 28 жовтня 1988, м. Довжанськ. Навчався на Чернігівщині, де закінчив 9 класів Шестовицької школи, після чого вступив до Чернігівського професійно-технічного училища № 6 на спеціальність «слюсар». У вересні 2022 року Сергій долучився до Захисників України, потрапивши на службу до військової частини А4355 на посаду навідника. Загинув під час бою поблизу Бахмута на Донеччині[106].
10822 Україна Бородавко Сергій Олександрович 11 жовтня 1983, смт. Парафіївка, Прилуцький район, Чернігівська область. На службу потрапив до складу військової частини А3017 на посаду стрільця-помічника кулеметника. Загинув під час виконання бойового завдання на північно-східній околиці Бахмута на Донеччині. Підрозділ Сергія потрапив під ворожий мінометний обстріл, внаслідок чого отримав поранення, які виявилися несумісними з життям[106].
10823

… 10840

Україна (для доповнення)

27 лютого[ред. | ред. код]

108411 Україна Рільник Богдан 29 років, с. Великосілки Львівської області. Загинув у Бахмуті. Похорон відбувся 5 березня 2023. Похований на Личаківському кладовищі[178]
10842

… 10860

Україна (для доповнення)

28 лютого[ред. | ред. код]

10861 Україна Орищук Мар'ян Андрійович 18 лютого 1998 року, м. Івано-Франківськ. Дитинство проходило в рідному с. Тязів.

З 2004 року пішов до першого класу Івано-Франківської школи № 19. Навчання проходило в школі до 7 класу. Опісля вступив в ліцей для обдарованих дітей, де провчився 2 роки. Після чого поступив у вище професійне училище СОТ13 (Івано-Франківське вище професійне училище сервісного обслуговування техніки). Після училища поступив до Івано-Франківського національно технічного університету нафти і газу. Після закінчення навчання пішов на працювати в службу охорони. У квітні 2018 року він пішов до армії, де прослужив півтора роки. Після служби працвював в компанії інтернет провайдера «Ютім». Після початку повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Старший солдат в.ч. А1241, 50 Полк НГУ імені полковника Семена Височана. Закінчив ліцей № 19 м. Івано-Франківська.

Загинув під час мінометного обстрілу біля села Шипилівка Луганської області[179][180][181].
10862 Україна Ваків Богдан Андрійович 09 квітня 2002, с. Раків Калуського району, Івано-Франківська область. Разом з сестрою Людмилою народилися двійнятами в сім'ї вчителів. Під час навчання в школі займався греко-римською боротьбою. Вступив у Львівське вище професійне училище технології і сервісу. У травні 2021 року був призваний до лав Нацгвардії, а у вересні 2021 року підписав контракт. 2 лютого 2022 року військовослужбовець виїхав на третю лінію оборону, де його й застала велика війна. В березні 2022 року отримав контузію. Загинув вналсідок мінометного обстрілу. Похований 8 березня в селі Раків Калуського району[182].
10863 Україна Прівалов Дмитро Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
10 жовтня 1981, с. Угільня Стрийського району на Львівщині. Навчався у «Поліграфічному інституті». У 2014 році брав участь у антитерористичній операції в Східному регіоні України. З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ на територію України добровільно пішов захищати Батьківщину в лавах 80-ї десантно-штурмової бригади[183][184]. Загинув під час бойового завдання в районі Бахмуту. Похований 5 березня в Стрию. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[26].
10864

… 10880

Україна (для доповнення)

Нотатки[ред. | ред. код]

  1. 16 квітня 2022 року, Президент України Володимир Зеленський під час інтерв'ю телерадіокомпанії CNN повідомив, що у війні з російськими окупантами загинуло від 2500 до 3000 українських військових[185].
  2. 11 травня 2022 року, в ході спеціального брифінгу офіційних представників Сил оборони України, начальник оперативного управління штабу управління Нацгвардії України Олексій Надточий, вперше з початку війни, назвав втрати, які відомство зазнало в ході російського вторгнення в Україну. За його словами, втрати Національної гвардії України під час виконання бойових завдань склали: безповоротні втрати — 501 військовослужбовець, санітарні втрати (зазнали поранень) — 1697 військовослужбовців[186].
  3. 22 серпня 2022 року, Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний повідомив, що в ході повномасштабної війни з Росією загинули близько 9000 українських військовослужбовців[187][188].
  4. 23 вересня 2022 року, президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю французькому виданню Ouest-France заявив, що впевнений у перемозі свого народу в цьому конфлікті, в якому, за його оцінками, гине 50 солдатів на день. «У п'ять разів менше, ніж російських військових», — сказав український президент[189][190].
  5. 1 грудня 2022 року, радник глави Офісу президента Михайло Подоляк в ефірі 24 каналу заявив, що втрати української армії склали до 13000 військових. «У нас є офіційні оцінки Генерального штабу, є офіційні оцінки, які говорить Верховний головнокомандувач. І вони в нас сягають від 10 до 12,5-13 тисяч загиблих. Тобто, ми відкрито говоримо про кількість загиблих», — сказав Подоляк[191][192].
  6. «Таблиця/Список загиблих» буде наповнюватися та корегуватися по мірі можливості за надходженням відповідної інформації, яка постійно змінюється в результаті інтенсивності бойових дій (посилання — тільки на офіційні та перевірені джерела)
  7. Див. розділ «Обговорення».
  8. Відомості з Указів Президента України «Про присвоєння звання Герой України», «Про відзначення державними нагородами України» доповнювати в кінці основної Таблиці, з подальшим уточненням соц.-демографічними даними загиблих Героїв і рознесенням записів за відповідними датами!

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чому ми досі нічого не знаємо про втрати української армії у війні. BBC. 9 березня 2022. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
  2. а б На Полтавщині попрощалися із В'ячеславом Перевозчиковим та Вадимом Копиловим
  3. Загинув у бою під Бахмутом: на Чернігівщині поховали захисника Петра Пузиря
  4. У Львові на фасаді школи №65 відкрили меморіальні таблиці на честь загиблих захисників.
  5. а б У російсько-українській війні загинув боєць з Івано-Франківщини Роман Джуравець
  6. На війні загинув колишній голова Тернопільського осередку МНК
  7. На російсько-українській війні поліг боєць Артем Шабалін із Полтавщини
  8. На Черкащині попрощались з 28-річним військовослужбовцем
  9. Волині: загинули ще двоє бійців
  10. У боях за Донбас загинув 21-річний військовий з Дніпропетровщини Андрій Шуньков
  11. Сергій Шуран.
  12. а б в Вічна пам’ять загиблим воїнам.
  13. Орися Шиян (3 лютого 2023). На війні загинув львівський археолог Андрій Филипчук. Zaxid.net.
  14. Андрій Филипчук. Платформа пам'яті Меморіал.
  15. Андрій Володимирович Копичин.
  16. У російсько-українській війні загинув боєць з Івано-Франківська Андрій Гуль на позивний Штерн
  17. На Бахмутському напрямку загинув помічник гранатометника «десятки» з Прикарпаття Дмитро Штанько
  18. На Запоріжжі загинув командир мінометного взводу з Івано-Франківської громади Василь Стефанишин
  19. а б в Втрати Волині: повідомили про загибель ще трьох захисників
  20. На війні загинув 28-річний боєць з Івано-Франківщини Андрій Федьків
  21. На Сумщині загинув гранатометник з Івано-Франківщини Дмитро Гарасимович
  22. Стало відомо, ким ймовірно був воїн, розстріляний окупантами після слів "Слава Україні".
  23. Солдат Сергій Реуца загинув під час ворожого танкового обстрілу. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 29 квітня 2023.
  24. Донька бачитиме тата лише на фото: на війні загинув Герой з Дніпропетровщини. Наше Місто (укр.). 8 лютого 2023. Процитовано 29 квітня 2023.
  25. На Донеччині загинув військовий Сергій Реуца з Дніпропетровщини (укр.). 7 лютого 2023.
  26. а б в г д е ж и к л м н п р Указ президента України №224/2023 Про відзначення державними нагородами України. 14 квітня 2023.
  27. На Закарпатті попрощалися з полеглим воїном Іваном Лецаком.
  28. На війні загинули бійці Сергій Фуфалько та Дмитро Сенчак з Івано-Франківщини
  29. Вони воювали за Україну: історія Ескандера Німетуллаєва.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  30. Тяжка втрата для Броварської громади: під Бахмутом загинув мужній герой Олександр Максименко.
  31. Присвоєння звання "Герой України" (посмертно) старшому солдату Баглай Сергію Миколайовича 1991-2023р Електронні петиції — Офіційне інтернет-представництво Президента України. petition.president.gov.ua. Процитовано 9 жовтня 2023.
  32. Сергій Миколайович Баглай. Сайт пам'яті (укр.). 8 лютого 2023. Процитовано 9 жовтня 2023.
  33. Десантник Сергій Баглай загинув у районі Часового Яру. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 10 жовтня 2023.
  34. Молодший сержант Андрій Коцик загинув під час штурму окупантів. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 28 жовтня 2023.
  35. Загинув у свій день народження: Буковина втратила ще одного Героя. Новини Чернівці: Інформаційний портал «Молодий буковинець». Процитовано 28 жовтня 2023.
  36. Від рук агресора на Донеччині поліг буковинець Андрій Коцик. Погляд – новини Чернівці та Чернівецької області. Архів оригіналу за 28 жовтня 2023. Процитовано 28 жовтня 2023.
  37. На Буковині прощалися зі шістьома військовими, які загинули на російсько-українській війні. Шпальта (укр.). 10 лютого 2023. Процитовано 28 жовтня 2023.
  38. Втрати Волині: загинули ще двоє бійців
  39. На Донеччині загинув військовослужбовець з Франківщини Володимир Дронюк
  40. На війні загинув військовослужбовець з Прикарпаття Артем Бойко
  41. а б На Тернопільщині попрощалися із Петром Сагадюком та Миколою Юрчуком.
  42. Під час російсько-української війни, виконуючи службові обов'язки, загинув села Тристень, що на Волині, Сергій Макушка.
  43. Фейсбук сторінка Малинської міської ради. Facebook (укр.). Процитовано 20 лютого 2023.
  44. а б Десантник Петро Шумський загинув під час виконання бойового завдання. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 24 квітня 2023.
  45. Завтра у Львові попрощаються із ще одним Героєм. Що про нього відомо. tvoemisto.tv. Процитовано 24 квітня 2023.
  46. На Донеччині загинув військовослужбовець з Прикарпаття Михайло Николаїв.
  47. Тероборонівець і піхотинець. Львів прощається з двома Героями, які загинули за Україну. НТА (укр.). 15 лютого 2023. Процитовано 25 січня 2024.
  48. Пам'яті земляка-Героя Олександра Гриценя | Вперед (укр.). 10 лютого 2023. Процитовано 12 грудня 2023.
  49. Командир роти РЕБ Голтвянський: Путін хай як старається, уже Одесу взяти не зможе. Shahed і ракети поки турбують, але із часом вдасться вирішити й це питання. Гордон | Gordon (укр.). Процитовано 1 грудня 2023.
  50. а б У Львові попрощаються із військовими 125 бригади ТрО Андрієм Муравським та Валерієм Голенковим.
  51. На Донеччині загинув старший матрос з Івано-Франківщини Ярослав Залипка.
  52. На війні загинув прикарпатець Андрій Ткач.
  53. Десантник Денис Фітель загинув під Бахмутом. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 5 травня 2023.
  54. ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ, ВОЇНУ-ШАХТАРЮ ДЕНИСУ ФІТЕЛЮ | Шахтар Галичини. www.lvug.com.ua. Процитовано 5 травня 2023.
  55. У Бахмуті загинув житель Дубівської громади Андрій Кепенко.
  56. 10 лютого Прилуки попрощалися з захисником України • Новини • Місто Прилуки. prk.city. Процитовано 23 серпня 2023.
  57. У Прилуках провели в останню путь солдата Володимира Івченка - ПРИЛУКИ ОПЕРАТИВНІ (укр.). 10 лютого 2023. Процитовано 23 серпня 2023.
  58. Інна Дерменжи. Назавжди в лавах воїнів Світла: на щиті повертається полеглий під Вугледаром уродженець Ізмаїльського району. Юг.Today.
  59. а б НАГОРОДЖЕННЯ ПОСМЕРТНО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З ІЗМАЇЛЬСЬКОГО РАЙОНУ – Ізмаїльська районна державна адміністрація (укр.). 16 лютого 2024. Процитовано 16 лютого 2024.
  60. У бою з окупантами, закривши собою від уламків медика та пораненого побратима, загинув воїн 3-ї ОШБ Костянтин Малецький, у лютому йому мало виповнитися 20 років Джерело: https://censor.net/ua/n3398576.
  61. Ігор Володимирович Захарко.
  62. На фасаді школи №86 у Львові відкрили п'ять меморіальних таблиць.
  63. Разом із батьком пішов добровольцем на фронт: на Сході загинув журналіст Олексій Борис.
  64. "Сльози заливають, не вірю": брат Ірини Федишин загинув під Соледаром – останнє їхнє фото.
  65. У боях під Соледаром загинув брат української відомої співачки зі Львова (ФОТО).
  66. Концертом пам’яті вшанують полеглого воїна Романа Климковича, який виростав у Празі.
  67. Лейтенант Дмитро Слущенко загинув на Донеччині. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 28 квітня 2023.
  68. Григорій Мостовий.
  69. Золочів.нет (13 лютого 2023). На фронті загинув 20-річний Кузик Олександр із Золочівського району (відео). Золочів.нет (укр.). Процитовано 17 жовтня 2023.
  70. Десантник Олександр Кузик отримав смертельні осколкові поранення під час виконання бойового завдання. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 17 жовтня 2023.
  71. Шановний Пане Президенте Прошу Вас присвоїти звання Герой України( Посмертно) Захиснику Нашої Батьківщини. Солдату 80 бригади Стрілець-номер обслуги 2 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0284 Кузику Олександру Михайловичу 02.04.2002року народження Електронні петиції — Офіційне інтернет-представництво Президента України. petition.president.gov.ua. Процитовано 10 січня 2024.
  72. На Одещині попрощалися з двома загиблими захисниками. od.vgorode.ua (ua) . Процитовано 10 лютого 2024.
  73. У Львові попрощаються із 29-річним захисником України Мар'яном Клімковським.
  74. а б в г [1]
  75. Ярослав Ігорович Фітель. Сайт пам'яті (укр.). 14 лютого 2023. Процитовано 24 квітня 2023.
  76. Нужненко, Сергій. У Львові попрощалися із бійцем 80-ї бригади 27-річним Ярославом Фітелем. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 24 квітня 2023.
  77. У бою за Україну загинув 26-річний військовий з Черкащини. Суспільне (укр.). 13 лютого 2023. Процитовано 2023-12-1.
  78. Полеглого прикордонника зі Звенигородщини Президент України нагородив за мужність. Вісті Черкащини (укр.). 28 листопада 2023. Процитовано 2023-12-1.
  79. На російсько-українській війні загинув захисник із Одеської області Дмитро Гричук. od.vgorode.ua (ua) . Процитовано 10 лютого 2024.
  80. У Рівному попрощаються із захисником, який загинув на фронті.
  81. На війні загинув менянин Володимир Крисін з позивним Шорох.
  82. На війні загинув стриянин Роман Кураносов.
  83. Олександр Прокопчук.
  84. а б вічно-у-памяті-міської-громади.
  85. На Тернопільщині відкрили меморіальну дошку загиблому бійцю Володимиру Малітовському.
  86. Нова карпатська зірка - вівчар Михайло про румунських собак.
  87. На війні загинув найвідоміший вівчар України Михайло Кознюк.
  88. На Донеччині загинув сержант з Вінниччини Олександр Коломієць.
  89. а б У Сумах попрощалися із двома захисниками – прикордонниками Михайлом Барадулею та Миколою Лосятинським.
  90. "Я вишивала йому сорочку на весілля". Під Бахмутом загинув 22-річний десантник з Чернівців Микола Яремчук.
  91. Тарас Пукіш….
  92. Вадим Козенко.
  93. У Рівному попрощалися із загиблим підполковником СБУ Василем Шийкою.
  94. У Тернополі провели в останню дорогу кордівця Віктора Мельниченка.
  95. У громаді на Тернопільщині попрощалися із загиблим бійцем Віталієм Кравчуком.
  96. "Тримайтеся" – останнє слово побратимам: у Тернополі поховали захисника України.
  97. Не дочекались бабуся, наречена і мама. У Бахмуті загинув 24-річний Андрій Бугайчук.
  98. Максим Кірчик.
  99. На війні загинув нацгвардієць із Харківщини.
  100. Під Лиманом загинув боєць Національної гвардії з Харківщини.
  101. На Чернігівщині назвали вулицю на честь загиблого поліцейського Богдана Бондарчука
  102. У Ніжині відкрили меморіальні дошки шістьом захисникам (Фото).
  103. На Донеччині загинув військовослужбовець з Прикарпаття Сергій Новіков.
  104. НА ДОНЕЧЧИНІ ЗАГИНУВ ЗАХИСНИК ЗІ ЛЬВІВЩИНИ ВОЛОДИМИР САВИЧ.
  105. "Свідомо пішов у ЗСУ": на Донеччині загинув захисник з Харкова.
  106. а б в г д е ж и На Чернігівщині в останню путь провели 10 воїнів.
  107. 12 місяців війни: загиблі герої Вінниччини.
  108. На Запоріжжі загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Володимир Волошинович.
  109. У російсько-українській війні загинув боєць, депутат селищної ради з Прикарпаття Назар Гецко.
  110. На Донеччині загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Микола Калинич.
  111. Герої Буковини: на Донеччині загинув Ігор Тодиренчук.
  112. На Донбасі в боях проти армії Росії загинув боєць із "Гонору" Ростислав "Рос" Стадник.
  113. а б в На сході загинули чотири бійці роти “Да Вінчі” – Джек, Росс, Джин і Кабан.
  114. Під Бахмутом загинув боєць з Івано-Франківщини, майстер спорту України з гандболу Роман Пронюк.
  115. На Івано-Франківщині поховають військовослужбовця з Одещини Дениса Морара.
  116. а б в На війні загинули Віталій Дутчак, Руслан Хмуляк та Денис Морар.
  117. На Донеччині загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Руслан Хмуляк.
  118. На Луганщині загинув воїн із Полтавщини Юрій Сулейкін.
  119. На війні загинули прикарпатці Олександр Соцький, Роман Пронюк та Володимир Бучинський.
  120. В Україні загинув американський доброволець – CNN.
  121. Був єдиним сином: під Бахмутом наступного дня після дня народження загинув захисник України.
  122. Був єдиним сином у батьків: у боях за Бахмут наступного дня після дня народження загинув захисник із Тернопільщини. Фото.
  123. У Сумах поховали загиблого військового Ігоря Міняйла.
  124. Third French fighter killed on Ukrainian battlefield.
  125. Олександр Сьотка.
  126. Президент України відзначив державними нагородами 402 Захисників України. mva.gov.ua (ua) . Процитовано 3 травня 2023.
  127. У Львові попрощаються із військовим 80 бригади Олександром Созанським.
  128. а б в Указ президента України №224/2023 Про відзначення державними нагородами України. 14 квітня 2023.
  129. На Донеччині загинув начальник відділу торгівлі Сумської міськради Олег Дубицький.
  130. Вінницький спортсмен і палкий вболівальник «Ниви» Євген Луценко загинув в бою під Вугледаром.
  131. На Івано-Франківщині поховають військовослужбовця з Енергодара Сергія Правдивого.
  132. Рахункова палата. Некролог. Сторожев Ю.
  133. Юрій Булгару.
  134. У Львові попрощаються з воїном 125 бригади Сил ТрО Юрієм Булгару.
  135. Солдат Денис Пузир загинув під час виконання бойового завдання під Бахмутом. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 28 квітня 2023.
  136. Олег Дзюбка.
  137. Громада на Тернопільщині поховала 42-річного Героя. Терен (укр.). 23 лютого 2023. Процитовано 18 листопада 2023.
  138. У громаді на Тернопільщині відкрили меморіальну дошку загиблому Герою Андрію Юрківу (фото). Терен (укр.). 25 жовтня 2023. Процитовано 18 листопада 2023.
  139. На Донеччині внаслідок артобстрілу загинув військовий з Вінниччини Анатолій Пасічник.
  140. У боях за Україну загинули дев’ятеро захисників з Вінниччини.
  141. У Калуському ліцеї №3 відкриють пам'ятні дошки відразу чотирьом загиблим захисникам | ВІКНА. Новини Калуша та Прикарпаття. Vikna (укр.). Процитовано 18 вересня 2023.
  142. На Донеччині загинув солдат з Прикарпаття Віталій Олексин.
  143. На Донеччині загинув боєць "десятки" з Івано-Франківщини Роман Граб'юк.
  144. а б У Львові попрощаються з захисниками Романом Циганським та Юрієм Губ’яком.
  145. https://sarnynews.city/articles/267993/poblizu-bahmuta-zaginuv-navidnik-iz-sarnenskogorajonu[недоступне посилання]
  146. а б Молодий, товариський і надійний, вірний Батьківщині до останнього подиху… На Ніжинщині знову втрата. Нежатин. 5 квітня 2023.
  147. Сьогодні Бахмаччина попрощалась з Романом ТОПОРОМ. bakhmach-mr.gov.ua (UA) . Процитовано 5 травня 2023.
  148. а б Указ президента України №345/2023. 21 червня 2023.
  149. Бондарева, Юлія (27 лютого 2023). Віддайте шану Захиснику України: У Рівному попрощаються з військовим - Новини Рівного — Рівне Online! (укр.). Процитовано 18 червня 2023.
  150. У Рівному попрощалися з бійцем Олександром Зарубою. Суспільне. Новини. 28 лютого 2023.
  151. "Віддав найдорожче – своє життя". На Дніпропетровщині вручили орден "За мужність" родині загиблого бійця Віктора Кошеля.
  152. Тимчишин Ігор - Історія Пласту (амер.). 20 лютого 2023. Процитовано 19 березня 2024.
  153. На війні загинув ще один захисник зі Львівщини (ФОТО). Варта 1 (укр.). 19 березня 2024. Процитовано 19 березня 2024.
  154. Громада Сміли прощалася із захисником Олександром Махиньком.
  155. У Рудці-Козинській попрощалися із захисником Тарасом Семенюком.
  156. На Чернігівщині попрощалися з п'ятьма військовими, які загину у боях на Донеччині.
  157. Бойовий медик Сергій Бандрабур загинув під Бахмутом. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 5 липня 2023.
  158. НА ВІЙНІ З ОКУПАНТАМИ ЗАГИНУВ ГЕРОЙ З ОХТИРКИ. Охтирка портал міста (укр.). 24 лютого 2023. Процитовано 5 липня 2023.
  159. Помер Олег Мудрак, командир 1-го батальйону полку "Азов".
  160. Пережив пів року полону: помер командир полку "Азов" Олег Мудрак (фото).
  161. На Донеччині загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Ігор Іваськевич.
  162. На Донеччині загинув військовослужбовець з Одещини Дмитрієв Сергій Володимирович.
  163. На Івано-Франківщині встановили меморіальні дошки загиблим воїнам Ігорю Агєєву та Михайлу Дроздюку.
  164. У госпіталі помер військовослужбовець з Прикарпаття Степан Бажик.
  165. На війні загинув військовослужбовець з Львівщини Андрій Шкудор.
  166. У війні з окупантами загинули захисники з Кіровоградщини.
  167. Загинув у лютому 2023. В Івано-Франківську попрощаються з полеглим воїном Павлом Панфіловим.
  168. У російсько-українській війні загинув військовослужбовець з Прикарпаття Андрій Пилипонюк.
  169. Іван Мезей.
  170. Покидченко.
  171. На Луганщині загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Дмитро Мацепа.
  172. Василь Чепак. Сайт пам'яті (укр.). 28 лютого 2023. Процитовано 4 травня 2023.
  173. Присвоєння Героя України (посмертно) Чепак Василю Михайловичу Електронні петиції — Офіційне інтернет-представництво Президента України. petition.president.gov.ua. Процитовано 4 травня 2023.
  174. У Львові попрощалися з трьома Героями, які захищали Україну (фото). LB.ua. Процитовано 4 травня 2023.
  175. Антон Приходько.
  176. Helga (1 березня 2023). УДП назве буксир на честь співробітника, який загинув на фронті. Ukrainian Shipping Magazine — Новости судоходства Украины и мира (ru-RU) . Процитовано 16 лютого 2024.
  177. Сергій Герасименко.
  178. У Львові прощаються із захисником Богданом Рільником.
  179. На Луганщині загинув 25-річний боєць з Івано-Франківщини Мар'ян Орищук.
  180. В Івано-Франківську відкрили пам'ятні дошки загиблим бійцям Назарію Ділеті та Мар'яну Орищуку.
  181. Мар`ян Орищук.
  182. Врятував побратима ціною власного життя. На Франківщині провели в останню путь 20-річного бійця Богдана Ваківа.
  183. У Стрию попрощалися із загиблим Героєм. LVIV.MEDIA (укр.). 5 березня 2023. Процитовано 18 червня 2023.
  184. У Бахмуті загинув Герой зі Львівщини. Варта 1 (укр.). 8 березня 2023. Процитовано 18 червня 2023.
  185. Exclusive: Zelensky says world should be prepared for possibility Putin could use nuclear weapons. 16.04.2022
    Близько трьох тисяч українських військових загинули у війні з рф, — Зеленський. 16.04.2022, 09:20 [Архівовано 30 травня 2022 у Wayback Machine.]
  186. Загинули сотні бійців: вперше названо втрати Нацгвардії під час війни з Росією. 11.05.2022, 15:40 [Архівовано 12 травня 2022 у Wayback Machine.]
    Вперше з початку війни: в Нацгвардії назвали кількість втрат (відео). 11.05.2022, 18:05 [Архівовано 11 травня 2022 у Wayback Machine.]
    Спеціальний брифінг офіційних представників Сил оборони України. 11.05.2022 [Архівовано 11 травня 2022 у Wayback Machine.]
  187. Залужний розповів, скільки українських військових загинуло у війні з РФ. 22.08.2022, 15:03
  188. У ході повномасштабної агресії РФ загинули майже 9 тисяч українських військових — Залужний. 22.08.2022
  189. Guerre en Ukraine: revivez notre entretien exclusif avec Volodymyr Zelensky. 23.09.2022, 13h12
  190. Щодня Україна втрачає близько 50 воїнів, — Зеленський. 23.09.2022, 15:55
  191. В Офісі президента назвали втрати української армії. 02.12.2022, 01:15
  192. В ОП назвали реальні втрати ЗСУ у війні проти армії РФ. 02.12.2022, 01:15

Посилання[ред. | ред. код]