Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (січень 2023)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 січня 2023 року по 31 січня 2023 року (включно).

Усі списки[ред. | ред. код]

Список загиблих за січень 2023 року[ред. | ред. код]

Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по-батькові
Про особу Обставини смерті

1 січня[ред. | ред. код]

9971 Україна Онисько Віктор

(«Тарантіно»)

працював над українськими фільмами та серіалами, зокрема над стрічками «Захар Беркут», «Сторожова застава», «Кава з кардамоном» та «Віддана». Був два рази на «нулі» — Херсонщина і Донбас. Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено).[2]
9972 Україна Підкевич Петро Володимирович 57 років. м. Новомосковськ Дніпропетровська область. Молодший сержант. У 1985 році Петро закінчив технікум електрифікації сільського господарства. Одразу після навчання пішов на строкову службу. По закінченню повернувся в рідне село і почав працювати електриком на меліорації. 15 років пропрацював у сталеплавильному цеху. Пішов на пенсію в 50 років, але продовжив працювати. У 2014 році разом з кумом Григорієм вирушили до військкомату як добровольці, але обох не взяли, бо тоді була велика черга. У 2022 році добровольцем пішов до армії. Служив разом з сином в 60-тій бригаді, яка була спочатку піхотна, потім стала окремою механізованою Інгулецькою. І син, і батько були саперами. Його рідний син загинув під час звільнення Херсонщини. Помер 30 жовтня 2022. Загинув під час виконання бойового завдання біля села Курдюмівка біля Бахмута Донецької області. Снаряд влучив у машину Петра. Вилізти він не встиг[3][4].
9973 Україна Півень В'ячеслав Володимирович 20 квітня 1970, с. Мирне Чернігівська область. Старший солдат, водій-електрик радіостанції 119 ОБрТрО. Загинув на Донеччині[5].
9974 Україна Сабардін Валерій 24 серпня 1974, м. Ніжин Чернігівська область. Солдат, 119 ОБрТрО. За фахом був електрогазозварювальником. Працював рятувальником близько 20 років. Загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Соледар Донецької області[6].
9975 Україна Білак Валентин Михайлович 11 лютого 1997, м. Мукачево Закарпатська область. Старший солдат, військовослужбовець 63 ОМБр. Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[7].
9976 Україна Русин Павло 30 років, м. Львів. Навчався у Львівській політехніці. Після цього проходив строкову військову службу. Захоплювався комп'ютерною технікою та активно займався спортом 9 січня похований на Личаківському кладовищі[8].
9977 Україна Джуринець Богдан Житель Сахновщинської громади. Командир інженерно-саперної взводу Загинув під час виконання бойового завдання[9]
9978 Україна Піляй Віктор Володимирович 4 серпня 1983, с. Голубече Вінницька область. Командир 3 кулеметного відділення кулеметного взводу (підрозділ — не уточнено). Був мобілізований 29 квітня 2022 року. Загинув під час штурму позицій підрозділу противником, внаслідок мінометного обстрілу та стрілецького бою в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області[10].
9979 Україна Долінко Олександр Іванович 2 липня 1988, с. Дороге Дніпропетровська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Був мобілізований у квітні 2022 року. Загинув внаслідок ворожого обстрілу біля міста Кремінна Луганської області[11].
9980 Україна Рішко Степан Степанович м. Хуст. Майор. 72 батальйон 101 бригади ТРО. Похорон відбувся 5 січня у Свято-Вознесенському греко-католицькому соборі[12].
9981 Україна Постой Олександр Григорович 01982-07-1010 липня 1982, м. Монастирище Черкаська область. Старший солдат, командир стрілецького відділення стрілецького взводу 160-го окремого батальйону територіальної оборони (Умань) 118 ОБрТрО. Загинув в боях з російськими окупантами в Донецькій області[13][14].
9982 Україна Ждань Антон Юрійович 7 серпня 1994, м. Дніпропетровськ. Солдат, взвод розвідки 98 механізованого батальйону 60 механізованої Інгулецької бригади. Загинув під час мінометного обстрілу в районі населеного пункту Іванівка Бахмутського району Донецької області під час евакуації загиблих та поранених з позицій батальйону.
9983 Україна Огорілко Іван(«Комендант») 27 років, с. Нова Кам'янка Львівської області. Після школи здобував фах зварювальника у залізничному училищі. З 2015 року пішов на війну. Брав участь в АТО на Донбасі. Мужньо та гідно виконував накази та завдання. Під час повномасштабного російського вторгнення Іван служив у 63-й окремій механізованій бригаді Збройних Сил України. Продовжував боронити Батьківщину на передовій і щиро вірив у перемогу над ворогом. Загинув в бою з окупантами за місто Бахмут на Донеччині. Похований в рідному селі[15].
9984

9990
Україна (для доповнення за 1 січня 2023 року)

2 січня[ред. | ред. код]

9991 Україна Юрченко Олег Володимирович
(«Кий»/«Щасливий»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
01977-04-2020 квітня 1977, с. Тростинка Київської області. Майор ЗСУ (підрозділ не уточнено). У 1995—1996 роках проходив службу в бригаді морської піхоти в Криму. У 1998—2000 рр. працював у правоохоронних органах України. З 2014 року перебував на керівних посадах в Службі безпеки України. З 2016 по 2018 рік працював в Новоайдарській військово-цивільній адміністрації Луганської області. Працював керівником безпеки енергетичної компанії TIU Canada. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував при виконанні особливих завдань на командних посадах. Загинув в боях з російськими окупантами біля Бахмуту Похований 8 січня 2023 року в родинному селі[16].
9992 Україна Зінченко Віталій 20 років, с. Калмиківка Луганської області, потім з сім'єю переїхав до Старобільська, де вивчився на електрика. З 18 років почав служити на лінії розмежування в зоні ООС у Золотому на Луганщині. У районі Кремінної хлопець разом з побратимами-прикордонниками боронив Україну впродовж п'яти місяців. Хотів вивісити український прапор над звільненим Старобільськом. Повернувся на східний фронт 20 грудня після ротації, 2 січня він загинув під Бахмутом. Похований на Краснопільському кладовищі у Дніпрі.[17].
9993 Україна Медведь Станіслав Олександрович 2 серпня 1977, м. Шостка. Командир мінометного взводу роти вогневої підтримки, старший лейтенант. У 1994 році закінчив загальноосвітню школу № 12. Після цього юнак вступив до Сумського державного університету на інженерно-технічний факультет за спеціальністю «інженер-механік», який успішно закінчив в 1999 році. Згодом отримав другу вищу юридичну освіту. Навчався на військовій кафедрі в артилерійському училищі м. Суми, по закінченні якого чоловіку було присвоєно військове звання лейтенанта. В 2014 вступив в лави НГУ. Влітку 2022 року підписав контракт та пішов захищати Батьківщину на сході України. Загинув під Бахмутом[18].
9994 Україна Літвінов Микола 23 роки, с. Морозівка Луганська область. Сержант ДПСУ. У Здобув фах вчителя фізичної культури та виховання у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка. Після випуску працював за спеціальністю у школі. У вересні 2021-го чоловік приєднався до лав Державної прикордонної служби України. Під час повномасштабного вторгнення захищав рідні землі у складі 3-го прикордонного загону. Обіймав посаду техніка-водія першої прикордонної застави відділу прикордонної служби № 1. Загинув під час артилерійського обстрілу позицій під Бахмутом на Донеччині[19].
9995 Україна Столяров Павло 37 років, м. Жмеринка Вінницька область. Військовослужбовець 61 ОМБр. Працював залізничником. 25 лютого 2022 року сказав батькам, що йде на місцевий ринок, проте сам відправився до військомату. Загинув в міста Соледар Донецької області[20].
9996 Україна Худаш Тарас 35 років, м. Львів. Закінчив Львівське вище професійне училище харчових технологій. У мирний час працював у будівельній сфері за кордоном. Захоплювався вільною боротьбою. Гарно співав, закінчив музично-хорову школу "Дударик". У перший день повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону, щоб стати на захист Батьківщини. Боронив її суверенітет та територіальну цілісність у лавах 119-ї окремої бригади територіальної оборони. Боровся із російськими окупантами у «гарячих точках», за особисту відвагу був нагороджений медаллю «За сприяння воєнній розвідці України» II ступеня. Загинув під час виконання бойового завдання.Посмертно нагороджений медаллю "За вірну службу" III ступеня. Похорон відбувся 12 січня у Гарнізонному храмі. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.[21][22].
9997 Україна Василькевич Максим
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
28 років, м. Львів. Закінчив школу № 98 міста Львова. За освітою — «радіомеханік». Працював за кордоном у будівельній сфері. Протягом трьох років виконував бойові завдання у зоні проведення АТО у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ. Із початком повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону та добровільно вступив до лав ЗСУ. Боронив Україну у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Сухопутних військ ЗСУ. Загинув під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 12 січня у Гарнізонному храмі. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.[21][22].
9998 Україна Фокін Сергій Вікторович

(«Лютий»)

33 роки, м. Луцьк. У 2004 році закінчив школу № 10 м. Луцька. У 2007-му здобув фах слюсаря-електрика у Волинському фаховому коледжі НУХТ. Багато років пропрацював на німецькому заводі «Кромберг/Шуберт» на посаді оператора верстатів з програмним керуванням. Під час повномасштабного російського вторгнення Сергію прийшла повістка. Наступного дня він пішов до військкомату. 20 червня приєднався до лав ЗСУ. Служив у 214-му окремому спеціальному батальйоні OPFOR. Обіймав посаду оператора відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу БПЛА роти вогневої підтримки. Восени вирушив на передову — під Бахмут. Загинув під час виконання бойового завдання біля міста Бахмут на Донеччині. Похований на Алеї Героїв міського кладовища в селі Гаразджа на Волині[23].
9999

10002
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 2 січня 2023 року)

3 січня[ред. | ред. код]

10003 Україна Суслопаров Ігор Житомирщина. Був стрільцем-санітаром відділення механізованого батальйону. Загинув внаслідок ворожого обстрілу[24].
10004 Україна Швец Владислав Віталійович

(«Патрон»)

2 вересня 1970, селище Чинадійово, Закарпатська область. Молодший лейтенант, військовослужбовець військової частини А4064. Голова Закарпатського штабу дитячої військової патріотичної гри «Сокіл-Джура», волонтерив з 2014 року. Як громадський активіст допомагав відстоювати річку Ріка від незаконних забудови міні-ГЕСами. На чолі взводу обороняв підступи до Броварів, потім брав участь у звільнення Ірпеня, обороні Вірнопілля (Ізюмський напрямок). З вересня займався бойовою підготовкою нової стрілецької частини, на посаді заступника командира батальйону останні дні керував ділянкою оборони в районі Бахмута. Загинув під час виконання бойового завдання під Бахмутом. Похорон відбувся 9 січня в Чинадійово[25].
10005 Україна Самарський Євген

(«Борман»)

1 лютого 1994, м. Запоріжжя. З 2015 року служив у Карпатській Січі. Брав участь у боях за Сєверодонецьк, Волноваху та Маріуполь. Згодом став захищати Україну у лавах 60-ї бригади на Бахмутському напрямку. Мав вищу юридичну освіту. Дуже любив українську рок-музику, тварин, а особливо собак Загинув на Бахмутському напрямку. Прощання відбулося 6 січня у Хортицькому районі Запоріжжя[26].
10006 Україна Калина Сергій

41 рік, м. Самбір. Закінчив СШ № 3. Вищу освіту здобув у Львівському національному університеті імені Івана Франка. За фахом — географ. Звідси його захоплення мандрівками. Брав участь в АТО. Після повернення у цивільне життя вступив на історичний факультет ЛНУ імені Івана Франка та здобув другу вищу освіту. 24 лютого 2022 перебував в Києві. Служив у 27-й бригаді Національної гвардії. Брав участь у боях за Бучу, воював поблизу Києва, Чорнобиля та на Харківщині. Загинув від кульового поранення неподалік міста Кремінної на Луганщині. Похорон відбувся 9 січня у місті Самбір[27].
10007 Україна Макієвський Микола Володимирович 23 травня 1995, с. Зарічне Вінницька область. Молодший сержант, механік-водій механізованого відділення 61 ОМБр. Отримав поранення, несумісне з життям в результаті ворожого артилерійського та мінометного обстрілу поблизу міста Соледар Бахмутського району Донецької області[28].
10008 Україна Остапенко Сергій Григорович 1971, м. Решетилівка Полтавська область. Старший сержант зенітного артилерійського відділення 61 ОМБр. Був мобілізований 26 лютого 2022 року. Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу міста Соледар Донецької області[29]. 10 січня похований в Решетилівці.
10009 Україна Кучер Олег 50 років, м. Решетилівка Полтавська область. Старший солдат, водій зенітного артилерійського відділення 61 ОМБр. Був мобілізований 26 лютого 2022 року. Загинув у місті Соледар Донецької області[30].
10010 Україна Гринчак Андрій Михайлович 1996, с. Зелений Довжок Вінницька область. Військовослужбовець ЗС України, 61 бригада. Загинув поблизу міста Соледар Донецької області[31].
10011 Україна Котович Ігор 13 червня 1991, Арциз. Матрос морської піхоти. Навчався в Татарбунарському професійно-технічному аграрному училищі. Ще у дев'ятнадцятирічному віці Ігор плекав надію стати військовим. Тому в 2010 році підписав трирічний контракт на проходження військової служби на Одещині. В 2014 році пішов добровольцем захищати державні кордони України на Донбасі, в зону АТО, де знаходився протягом дванадцяти місяців. Протягом останніх місяців боронив Херсонщину та Запоріжжя, у жовтні отримавши там контузію. Реабілітацію після поранення проходив в медзакладі Одеси, звідки ненадовго приїхав до родини в Арциз. У листопаді Ігор вже повернувся на передові позиції Донецької області. 19 грудня потрапив під щільний ворожий артобстріл, де отримав численні осколкові поранення. Медикам довелося військового ввести в штучну кому. І ось 3 січня серце бійця не витримало. Помер у лікарні на Вінниччині 6 січня похований на Арцизькому міському кладовищі.[32]
10012 Україна Візенко Олексій Миколайович 22 квітня 1974, м. Ужгород. Старший лейтенант, заступник начальника першої прикордонної застави з персоналу прикордонної комендатури швидкого реагування № 1 1-го Прикордонного загону Східного регіонального управління ДПСУ. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу в м. Соледар Донецької області[33].
10013 Україна Плескун Павло Юрійович 1997, с. Пустомити, Волинська область. Був мобілізований на військову службу 27 жовтня 2022. Загинув біля м. Кремінна Донецької області.[34]
10014 Україна Малаховський Павло Володимирович 6 жовтня 1987, м. Львів. Навчався в школі #86 міста Львова. У мирний час працював у банківській сфері та у логістичній компанії. Захоплювався автомобілями, у дитинстві займався боксом. Із перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на війну. Захищав Україну у лавах 106 механізованого батальйону 63 ОМБр ЗСУ на південному та східному напрямках. Загинув на Бахмутському напрямку. 13 січня похований на Личаківському кладовищі [35].
10015 Україна Онікієнко Руслан Сергійович 21 березня 1993, с. Сухинівка Кобеляцького району Полтавської області. З лютого 2022 служив у психологічній службі, займався відбором мобілізованих гвардійців, психологічним супроводом військовослужбовців. Майор НГУ, начальник служби психологічного забезпечення в/ч. Загинув біля м. Курахово[36].
10016 Україна Граб Анатолій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Проживав у смт Берегомет на Чернівеччині. Служив у 87 ОАеМБ 80 ОДШБр ЗСУ[37]. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу противника, поблизу населеного пункту Торське Краматорського району Донецької області[38]. Похований 8 січня в селищі Берегомет. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[39].
10017 Україна Жулінський Віталій Валерійович 11 січня 1971, с. Хмельове (Новоукраїнський район). Молодший сержант. Загинув 3 січня під час виконання бойових завдань у місті Бахмут Донецької області[40].
10018 Україна Потарась Віталій 4 січня 1977, с. Велика Яблунька Волинської області. Закінчив Міжнародний економічно-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука в Рівному. Працював у будівельній компанії, яка займалася відновленням мостів. Долучився до ЗСУ в березні 2022. Мав відпустку лише в жовтні 2022. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Павлівка на Донеччині. Під час евакуації поранених побратимів боєць отримав поранення, яке виявилося смертельним. Похований в рідному селі[41].
10019 Україна Жук Владислав Валерійович
(«Халк»)
Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
Медаль «За поранення» (важке)
Медаль «За поранення» (важке)
23 серпня 1977, м. Київ. Закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури за спеціальністю «Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології». Займався інтернет-бізнесом за напрямком роздрібної торгівлі. Під час повномасштабного вторгнення чоловік став військовим ЗСУ. Спочатку служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді. Боронив Донеччину та Луганщину. Під Бахмутом отримав поранення. Після лікування приєднався до 80-ої окремої десантно-штурмової бригади і знову вирушив на передову. Звільняв Харківщину і згодом знову опинився на Донбасі. За бойові заслуги, за високі показники якості ведення бою офіцер був нагороджений відзнаками: «За участь в бою», «Сталевий хрест», «За поранення»[42][43]. Загинув у бою з окупантами поблизу села Терни на Донеччині. Під час ворожого мінометного обстрілу отримав смертельну вибухову травму. Похований на Лісовому цвинтарі у рідному Києві [44].
10020 Україна Так Павло 16 серпня 1991, с. Казаклія, Молдова. В дитячому віці переїхав в с. Зоря на Одещині. Після повномасштабного вторгнення вступив добровольцем до лав ЗСУ. Загинув 3 січня 2023 року біля м. Соледар Бахмутського району. Майже рік вважався зниклим без вісті. Похований 16 січня 2024 року в с. Зоря[45].
10020

10020
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 3 січня 2023 року)

4 січня[ред. | ред. код]

10018 Україна Лесів Ярослав 46 років, селище Отинія Коломийського району. У березні 2022 року мобілізували до війська. Служив старшим стрільцем у гірсько-штурмовій бригаді. Загинув біля села Білогорівка Бахмутського району під час танкового обстрілу військовими РФ. Отримав тяжкі поранення, несумісні з життям[46].
10019 Україна Гордійчук Богдан

(«Камінь»)

39 років, с. Золотолин, Костопільського району. В дитинстві переїхав у Рівне. Навчався в рівненських школах 9, 2 та 10, навчався у музичній школі, грав на бандурі. Продовжив навчання в автотранспортному технікумі. Займався реалізацією каменю, працював менеджером у «Вікна Steko», в останній рік працював у службі таксі 305. У 2014 році воював в АТО. 25 лютого 2022, одразу після повномасштабного вторгнення став на оборону м. Макарів Київської області. Загинув на Харківщині. Похований 7 січня на кладовищі «Нове» у Рівному[47].
10020 Україна Удодик Василь

(«Удав»)

33 роки, м. Рівне. Закінчив Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП, слюсар-механік. Строкову службу в армії проходив у Львові, а в 2014 році добровольцем вирушив у зону проведення антитерористичної операції. Загинув на Харківщині. Похований 7 січня на кладовищі «Нове» у Рівному[47].
10021 Україна Ліщук Олександр

(«Камиш»)

28 років, с. Томашгород Сарненського району. Загинув на Харківщині.[47]
10022 Україна Кузьмічь Юрій

(«Кузя»)

с. Березове, Рокитнівського району. Загинув на Харківщині.[47]
10023 Україна Кошак Олександр м. Косів. Воював у зенітно-ракетному взводі 3 механізованого батальйону 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. До війни Олександр Кошак працював інструктором з катання на лижах у Bukovel Ski School. Загинув біля селища Опитне Бахмутського району[48].
10024 Україна Черненко Іван 36 років, Одеська область. Молодший сержант відділення морської піхоти (підрозділ — не уточнено). Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[49].
10025 Україна Рябуха Сергій Григорович 27.07.1969 Загинув під Соледаром Донецької області. Похований 11 січня в селі Костянтинівка[50].
10026 Україна Івашків Михайло Ігорович Уродженець села Остап'є Тернопільської області. Після одруження разом з дружиною та донькою проживав в селі Іванівка. Солдат 24 окремої механізованої бригади ЗСУ. Загинув під Бахмутом унаслідок осколкового поранення від мінометного обстрілу.[51][52]
10027 Україна Мороз Григорій м. Івано-Франківськ. Два з половиною роки працював сомельє в одному з мережевих гастромаркетів в Івано-Франківську. Пройшов навчання в Англії та став артилеристом. Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Похований на Алеї слави у Чукалівці[53]
10028 Україна Булигін Сергій 18 жовтня 1978, м. Львів. Навчався у ліцеї № 51 імені Івана Франка Львівської міської ради. Закінчив Львівське вище професійне училище інформаційно-комп'ютерних технологій (колишнє СПТУ № 26 міста Львова). Після завершення навчання проходив військову службу у лавах зв‘язківців в Одесі. У мирний час займався виробництвом меблів на місцевому приватному підприємстві. Захоплювався спортом, вирощуванням квітів та виготовленням акустичних інструментів. Боронив територіальну цілісність держави у лавах 46-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 16 січня. Похований на Личаківському кладовищі[54].
10029 Україна Гоцуляк Сергій
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
42 роки, м. Тернопіль. Він був підполковником служби цивільного захисту, начальником групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону спеціального призначення. Загинув поблизу Ізюма. Під час розмінування здетонував боєприпас[55].
10030 Україна Бездольний Олексій 28 років, випускник Навчально-наукового інституту права київського університету ім. Тараса Шевченка. З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав Збройних Сил України та захищав країну в складі батальйону спеціального призначення у Харківській, Херсонській та Донецькій областях. Загинув під Бахмутом[56].
10031

10031
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 4 січня 2023 року)

5 січня[ред. | ред. код]

10032 Україна Новіцький Олексій Михайлович 1977, Хмельницька область. Молодший сержант, військовослужбовець 63 ОМБр. До війни працював будівельником. З початком повномасштабного вторгнення добровольцем відправився на фронт. 5 січня 2023 року збив російський літак Су-25 за допомогою ПЗРК «Stinger». Загинув внаслідок артилерійського обстрілу в м. Бахмут Донецької області[57].
10033 Україна Кушнір Сергій Леонідович 1992, с. Сумівка Вінницька область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Загинув під час виконання бойового завдання у місті Соледар Донецької області. В результаті артилерійського обстрілу отримав травми несумісні з життям[58].
10034 Україна Табірца Іван 24 грудня 1989, смт Короп Чернігівська область. Санітарний інструктор медичного пункту 61 ОМБр. Учасник АТО. З першого дня повномасштабного вторгнення разом зі старшим братом і батьком пішов боронити Україну. Загинув під час бойових дій у міста Соледар Донецької області[6].
10035 Україна Басістий Владислав Віталійович 16 червня 2003, м. Шаргород. Стрілець — помічник гранатометника десантно-штурмового відділення, матрос. Загинув біля населеного пункту Водяне Донецької області[59].
10036 Україна Яровий Володимир м. Кременчук. Закінчив кременчуцький ліцей № 30 «Олімп» Загинув під Бахмутом[60].
10037 Україна Пікалов Руслан Георгійович 46 років, м. Хмельницький. Головний сержант, танкіст, служив у третій окремій танковій бригаді. Загинув на Харківщині підірвавшись на міні під час виконання бойового завдання. Похорону відбувся 10 січня у Хмельницькому. Похований на Алеї слави[61].
10038 Україна Момот Олександр Олексійович 14 жовтня 1971, с. Козіївка Харківська область. Стрілець 1-го взводу 1 стрілецької роти (підрозділ — не уточнено). Загинув внаслідок отриманих травм[62].
10039 Україна Бердичевський Василь 41 рік. Командир відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону (підрозділ — не уточнено). Був президентом волейбольного клубу «Фенікс» і тренером юнацької волейбольної команди «Амбідекстр». Загинув в боях у районі міста Мар'їнка Донецької області[63].
10040 Україна Бездольний Олексій Сергійович 1 жовтня 1994. Випускник Навчально-наукового інституту права Київського університету ім. Тараса Шевченка. Служив у складі батальйону спеціального призначення у Харківській, Херсонській та Донецькій областях. Загинув під Бахмутом від поранення снайпера.[64][65]
10041 Україна Афанасієв Олександр Вікторович 28 вересня 1984, м. Житомир. Закінчив ЗОШ № 28 та Житомирський ПТУ № 5 за спеціальністю столяра, працював будівельником. Добровільно став на захист України із початком повномасштабного вторгнення. Загинув під час виконання бойового завдання на Сході України.[66]
10042 Україна Дзюба Юрій 48 років, м. Кременчук. Захищав незалежність України з 14 листопада. Служив у лавах 4-ї окремої танкової бригади на посаді стрільця кулеметного взводу 1-го стрілецького батальйону. Загинув в місті Соледар Донецької області. Прощання з військовим проходило у Міському палаці культури, панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Похований 17 січня на Алеї Героїв Свіштовського кладовища поряд з іншими воїнами[67].
10043 Україна Скальський Роман 29 листопада 1996, м. Львів. Навчався у середній загальноосвітній школі № 63 міста Львова, згодом — у Львівській загальноосвітній школі I—III ступенів № 82. Закінчив Техніко-економічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка». У 2019 році отримав диплом магістра за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія». Любив українську музику та джаз. До війни працював регіональним представником у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Клімхаус Трейд». Із початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації за власним бажанням приєднався до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Під час проходження служби здобув звання «молодший сержант» та отримав посаду командира відділення. Загинув під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 16 січня. Похований на Личаківському кладовищі[54].
10044 Україна Льон Олексій 16 грудня 1973, м. Рубіжне Луганської області. Навчався у Рубіжанській спеціалізованій школі I—III ступенів № 2 Рубіжанської міської ради Луганської області. Здобував освіту у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Згодом проходив військову службу у Шепетівці Хмельницької області. Обіймав посаду апаратника 4-го розряду у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство „Зоря“» в Рубіжному. Обожнював рибалку, у вільний час збирав ретро-велосипеди. Із початком повномасштабного вторгнення боровся із російськими окупантами у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Загинув під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся 16 січня. Похований на Личаківському кладовищі[54].
10045 Україна Тимошенко Сергій Іванович 18 липня 1972, с. Піщів Новоград-Волинського району Житомирської області. проживав у селі Бугаївці колишнього Глобинського району. Останнім часом Сергій Іванович мешкав на Сумщині. 27 липня Ужгородським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Закарпатської області був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у військовій частині А4267 на посаді стрільця мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. Отримав смертельні поранення поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району на Донеччині під час стрілецького бою з російськими окупантами[68].
10046 Україна Свірідов Богдан Романович
(«Сварог»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Здобував вищу освіту в Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького. Брав участь в АТО на сході України. Проходив службу з 2018 року в батальйоні особливого призначення в Національній поліції, з 2020 року був переведений в КОРД. 25 лютого 2022 року приєднався до полку «АЗОВ» НГУ. 27 травня 2022 року був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[69]. Помер не вийшовши з коми після травм отриманих внаслідок автомобільної аварії під час виконання бойового завдання[70][71][72][73].
10047 Україна Найда Андрій 25 років, с. Мала Вільшанка Київська область. Солдат, стрілець-санітар 241 ОБрТрО. Після школи здобув фах зварювальника у Білоцерківському професійно-технічному училищі імені Павла Поповича. Працював за спеціальністю. Під час повномасштабного вторгнення приєднався до лав Збройних сил України. Отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу села Кліщіївка під Бахмутом на Донеччині[74].
Україна Охота Володимир Борисович 30 серпня 1973, м. Кам`янець-Подільський. До повномасштабного вторгнення займався будівельним бізнесом. З перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до лав ЗСУ. Старший лейтенант військової частини А7014, 66-та механізована бригада. Побратим музиканта Саші Буля. Був на посаді начальника інженерної служби батальйону. Ще напередодні Нового року він встиг відвідати рідну домівку і після 30 грудня повернувся назад на війну, а 5 січня загинув під Бахмутом. Він відвозив своїх підлеглих саперів на ротацію і на переправі вони потрапили під обстріл. Він залишився живий від первинного влучання, яке підбило їхній автомобіль. Вийшов, машина загорілася, він почав допомагати пораненим, щоб вони могли покинути транспортний засіб. І в цей момент стався другий приліт, який його вже вбив. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Чернівців 13 січня 2023 [75].
10048

10050
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 5 січня 2023 року)

6 січня[ред. | ред. код]

10051 Україна Вовчук Микола Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
1990, с. Цінева Дубівської громади. До повномасштабного вторгнення РФ в Україну жив з сім'єю в Івано-Франківську. У травні 2022 мобілізований на військову службу, служив розвідником розвідувальної роти. Отримав важке поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу Гуляйполя Запорізької області. Помер в Запоріжжі у госпіталі. Похований в рідному селі Цінева.[76][77][78].
10052 Україна Калентьєв Станіслав Едуардович 15 червня 1995, с. Чутівка Полтавська область. Командир відділення аеромобільного взводу (підрозділ — не уточнено). Закінчив Полтавський аграрний університет. Загинув у місті Мар'їнка Донецької області[79].
10053 Україна Заяць Іван Володимирович 1991, Мереф'янська громада Харківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Загинув під час виконання бойового завдання[62].
10054 Україна Коваль Віталій Борисович
Герой України
21 рік, с. Ісківці Полтавська область. Закінчив Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою та Національну академію Національної Гвардії України. Лейтенант 2-го батальйону оперативного призначення 3 БрОП. Виконував бойові завдання на фронті з липня 2022 року. Загинув під час виконання бойового завдання на південно-східній околиці міста Бахмут Донецької області[80]. Герой України (посмертно)[81].
10055 Україна Кременецький Вадим Володимирович 27 лютого 1992, м. Дунаївці Хмельницька область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У 2018 році був учасником АТО. Загинув у селі Перемога Шосткинського району Сумської області[82].
10056 Україна Топольницький Олег Григорович 16 квітня 1976, м. Рига, Латвія. Пізніше з родиною переїхав до Житомира, де закінчив школу та агротехнічний коледж. Був призваний до лав ЗСУ та потім демобілізований. З початком повномасштабного вторгнення добровільно пішов в одну з бригад ЗСУ. Загинув під час оборони в Донецькій області.[83]
10057 Україна Овсієнко Андрій Сергійович 27 травня 1987, смт. Короп, Чернігівська область. Тут ріс та навчався, потім працював у поліції Києва, але згодом повернувся у рідне селище. Працював у місцевому лісгоспі. Після вторгнення служив у військовій частині А0222, а пізніше у А4219. Старший солдат. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Кліщіївки на Донеччині.[84]
10058 Україна Білий Юрій с. Степанівка Скороходівської громади. Загинув, захищаючи населений пункт Курдюмівка Бахмутського району. Попрощалися з воїном 12 січня у Степанівці у колишньому Чутівському районі[68].
10058 Україна Разкевич Анатолій Дмитрович м. Кропивницький. З 2019 року працював в автотранспортному цеху підприємства «Дніпро-Кіровоград». У бійця залишились дружина та двоє синів. Загинув в районі селища Білогорівка Луганської області від кулі снайпера.[85].
10059

10065
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 6 січня 2023 року)

7 січня[ред. | ред. код]

10061 Україна Заіка Юрій 1973, с. Стримба Надвірнянського району. Служив старшим стрільцем. Загинув під час ведення бойових дій з військовим формуванням Російської Федерації поблизу села Роздолівка Донецької області[86].
10062 Україна Ковальчук Михайло Богданович 1980, с. Рівня Рожнятівської територіальної громади. Служив стрільцем-снайпером у гірсько-штурмовій роті. Загинув від несумісного з життям поранення, отриманого внаслідок ворожого мінометного обстрілу поблизу села Білогорівка Бахмутського району Донецької області[87][88].
10063 Україна Уланов Олег Павлович 48 років, с. Дідківці, Хмельницька область. Бойовий медик, молодший сержант. Загинув внаслідок танкового обстрілу у районі населеного пункту Білогорлівка, Бахмутського району, Донецької області[89].
10064 Україна Бураков Олександр 33 роки, був нацгвардійцем, старшим кулеметником бронеавтомобіля батальйону оперативного призначення. Загинув під час виконання бойового завдання під Бахмутом[90].
10065 Україна Храпанов Андрій МСУ з фрі-файту, суддя національної категорії з фрі-файту, тренер СК «Upgrade» Загинув в боях під Бахмутом[91][92]
10066 Україна Назаренко Євген Іванович 30 травня 1992, с. Городнє Харківська область. Солдат гаубичного самохідно-артилерійського взводу (підрозділ — не уточнено). Загинув внаслідок обстрілу БПЛА під час бойового чергування у районі н.п. Антонівка на Донеччині[62].
10067 Україна Легкий Михайло Михайлович 43 роки, с. Городківка. Загинув в місті Бахмут[93]
10068 Україна Демочко Олександр Юрійович 19 листопада 1988, с. Вербівка Ізюмського району Загинув у місті Бахмут Донецької області, борючись із російськими окупантами[94].
10069 Україна Логвін Олександр 28 років, м. Кам'янець-Подільський. Розвідник у десантно-штурмових військах. Загинув на донецькому напрямі від мінометного обстрілу.[95]
10070 Україна Стражник Володимир Васильович 1975, житель с. Ковалівка, Івано-Франківська область. Був призваний на військову службу 6 червня 2022 року навідником кулеметного відділення 10 ОГШБ. Загинув під час бойових дій на території Донецької області[96].
10071 Україна Демчук Олег Васильович 18 жовтня 1988, с. Садки Рівненська область. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО/ООС. З початком повномасштабного вторгнення без вагань знову став на захист Батьківщини. Загинув внаслідок отриманої вибухової травми під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Соледар Донецької області[97].
10072 Україна Чигін Остап 17 березня 1996, м. Львів. Навчався у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська загальноосвітня санаторна школа № 1 I—III ступенів імені Богдана-Ігоря Антонича». Закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності за спеціалізацією «Охорона праці». Після завершення навчання проходив військову службу у лавах Національної гвардії України. У мирний час працював представником інформаційного центру Товариства з обмеженою відповідальністю «Водафон Ентерпрайз Юкрейн» у Львові. Згодом обіймав посаду старшого фахівця напряму сервісу в Акціонерному товаристві «Універсал банк». Захоплювався футболом. З початком повномасштабного вторгнення захищав Батьківщину від держави-терориста у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Загинув при виконанні бойового завдання. Похований 17 січня на Личаківському кладовищі у Львові[98].
10073 Україна Овчинніков Мирослав 30 жовтня 1975, м. Турка Львівської області. З 2000 року проживав у селі Чорнобаївка Херсонської області. Навчався у Турківському закладі загальної середньої освіти I—III ступенів № 1. Закінчив колишній Львівський технікум залізничного транспорту. У 1994 році проходив військову службу у Чернігівській області. З 1996 року працював на 1-шій Львівській дистанції сигналізації та зв'язку, згодом диспетчером на Херсонській дистанції сигналізації та зв'язку. У вільний час захоплювався футболом. З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Загинув при виконанні бойового завдання. Похований 17 січня на Личаківському кладовищі у Львові[98].
10074 Україна Андрушко Володимир Іванович 01969-10-2020 жовтня 1969, с. Зарубинці (Уманський район) Черкаська область. Старший сержант, стрілець стрілецького відділення стрілецької роти 160-го окремого батальйону територіальної оборони (Умань) 118 ОБрТрО. Помер 7 січня від отриманих раніше поранень в Донецькій області[99][14].
10075 Україна Кучер Іван 1980, с. Підгір'я. Головний сержант стрілецького взводу. Після початку повномасштабного вторгнення мобілізувався у 10 гірсько-штурмову бригаду. З 4 березня 2022 року перебував на фронті. Загинув біля села Яковлівка Донецької області[100].
10076 Україна Овчаренко Юрій Олександрович 5 серпня 1979 року, м. Долина. Був призваний на військову службу 2 березня 2022 року. Старший сержант, командир кулеметного відділення, кулеметного взводу стрілецького батальйону 10 гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Влітку тримав оборону селища Зайцеве, де отримав контузію голови та черепно-мозкову травму. Після потрапив в госпіталь, лікарі додатково виявили тромбоз ніг, тому на реабілітації він переніс операції на обидві ноги. Незважаючи на травми, уже 3 грудня повернувся на нульові позиції до побратимів. Від 7 січня 2023 року Юрій Овчаренко вважався зниклим безвісти. Загинув від численних кульових поранень, отриманого поблизу села Яковлівка Бахмутського району на Донеччині. Похорон відбувся 2 березня в місті Долина[101][102].
10077 Україна Леонов Сергій 24 роки, с. Женишківці Хмельницької області. Навчався у Говорівському професійно-технічному училищі. Після закінчення був призваний на строкову військову службу. Після демобілізації повернувся додому. Їздив на заробітки у Польщу. З початком повномасштабного російського вторгнення долучився до місцевої територіальній обороні. Згодом отримав повістку і став військовослужбовцем 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Роздолівка під Соледаром на Донеччині. Похований у рідному селі Женишківці[103].
10078 Україна Попов Артем Миколайович
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
головний сержант Державної прикордонної служби України, в Луганському прикордонному загоні ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса Отримав поранення несумісні з життям під час мінометного обстрілу, проводячи штурмові дії з відновлення втрачених позицій на Бахмутському напрямку[104].
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 7 січня 2023 року)

8 січня[ред. | ред. код]

10071 Україна Галушко Денис Олександрович

(«Ден»/«Брат»)

1984, м. Київ. Залишилося троє дітей. Перед повномасштабним вторгненням він став керівником ресторації Bel Gustо, працював в компанії Winetime. У березні взяв на себе ще й управління волонтерською кухнею. Пліч-о-пліч з колегами та друзями вони готували для ЗСУ та ТРО під час активних бойових дій у Київській області. Загинув під Бахмутом[105].
10072 Україна Юрчик Юрій Олександрович
Герой України
24 червня 1985. Полковник ДПСУ. Був поранений під час масованого ворожого обстрілу зі ствольної артилерії, мінометів та стрілецької зброї під Соледаром, отримав осколкові поранення, несумісні з життям. Похорон відбувся 9 січня[106].
10073 Україна Гошко Вадим Володимирович 1 липня 1987, м. Луцьк. Інспектор прикордонної служби 2 категорії — кулеметник відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування № 1 1-го прикордонного загону Східного регіонального управління ДПСУ. Був мобілізований 20 травня 2022 року. Загинув в районі м. Соледар Донецької області[107].
10074 Україна Тарасов Денис 43 роки, м. Запоріжжя. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив Запорізький юридичний інститут. Був керівником юридичної фірми та президентом громадської організації "Запорізька правозахисна ліга «Універсал». Захищав інтереси противників забудов. З 2017-го був адвокатом та членом політичної партії, балотувався у мери. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист рідного Запоріжжя у лавах підрозділу територіальної оборони ЗСУ. Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[108].
10075 Україна Домітращук Віктор Володимирович

(«Щука»)

08 січня 1998 с. Годилів, Великокучурівська громада, Чернівецького району Чернівецької області. Разом із батьком без вагань з перших днів війни стали на захист рідної країни. В жовтні 2022 втратив батька на війні. Загинув у свій день народження, йому виповнилося 25 років. Загинув в місті Часів Яр Бахмутського району Донецької області, при здійсненні заходів із забезпечення оборони України[109].
10076 Україна Шевченко Володимир Анатолійович 1981, м. Первомайський. Загинув у боях з окупантами[110].
10077 Україна Гордєйчук Валентин смт. Турбів Вінницької області. Бойовий медик розвідувального взводу. Загинув у м. Бахмут, Донецької області[111]
10078 Україна Громик Володимир Михайлович 18 лютого 1973, с. Кам'янка. Солдат-стрілець 36 ОБР. У 2021 році підписав контракт і став до лав ЗСУ. З початком повномасштабного вторгнення він відразу став на захист Батьківщини, брав участь у тяжких боях на Донеччині. Поблизу селища Піски у серпні воїн отримав важку контузію, з того часу він боровся з важкою хворобою. Помер від отриманих травм під час бойових дій[112].
10079 Україна Сергієнко Кирило 39 років. Лейтенант 46-ї ОДШБ. Захищав Київ у складі полку «Азов», потім воював на Запоріжжі, Херсонщині та Бахмутському напрямку. Перевівся у 46-ту ОДШБ. Загинув у Соледарі від осколкових поранень під час ворожого обстрілу. Два уламки снаряда залетіли збоку під бронежилет і влучили у серце.[113].
10079 Україна Андрушко Юрій Васильович 21 рік, Одеська область. Закінчив Старокозацький професійний аграрний ліцей за спеціальністю кухар, кондитер. Загинув на Донеччині.[114]
10080 Україна Головашич Володимир Миколайович 54 роки, Сахнівщина. Воював на фронті із перших днів повномасштабного вторгнення. Загинув на Донеччині від кулі.[115]
10081 Україна Cкрипей Дмитро Дмитрович 12 серпня 1996, с. Перебиківці. Навчався на кухаря-кондитера у місті Харків. Після служби в армії приймав участь у антитерористичній операції на сході. Коли розпочалася війна 24 лютого 2022 року Дмитро один із перших пішов захищати Україну і свій військовий обов'язок виконав. Загинув під час виконання бойового завдання у населеному пункті Соледар Бахмутського району Донецької області. Похований 18 січня у селі Перебиківці Клішковецької громади[116].
10082 Україна Cпиридонов Максим 31 рік, м. Кременчук. Старший солдат. Навчався у школі № 16, потім закінчив професійно-технічне училище № 29 й кілька років працював на Крюківському вагонобудівному заводі. З листопада воїн служив у лавах 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Був стрільцем механізованого відділення. Загинув поблизу Авдіївки. 18 січня похований на Свіштовському кладовищі на Алеї Героїв[117].
10083 Україна Клєцков Микита Олегович 4 липня 1995, м. Кременчук. Випускник школи № 27 міста Кременчук. Закінчив навчальний курс Кременчуцького професійно-технічного училища № 22. Проходив службу в Батальйоні почесної варти, церемоніальному підрозділі українського Президентського полку. Потім був вояком у десантно-штурмовому війську. Неодноразово захищав Україну у гібридній війні з росією у зоні АТО/ООС. Останній час був воїном у 137 батальйоні 35 бригади морської піхоти зі званням старший матрос, посада навідник. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу російських окупаційних військ, отримав несумісне з життям поранення поблизу населеного пункту Кремінна.[118]
10084 Україна Cтепчук Андрій 42 роки, м. Житомир. Офіцер. Навчався у житомирській школі № 7. Закінчив військову кафедру у військовому інституті імені Сергія Корольова, коли навчався у Житомирській політехніці. Залишилися дружина, двоє дітей та батьки. Загинув на сході України. Поховали воїна на Смолянському військовому кладовищі в Житомирі[119].
10085 Україна Кузьмук Євгеній Володимирович 15 квітня 1980, м. Вінниця військовослужбовець ЗСУ, 60 бригада, 90 батальйон. З перших днів війни захищав Україну. Загинув під час виконання бойового завдання у н.п. Кліщіївка, Донецької обл. Похований 03.02.2023 у м. Вінниця.
10086 Україна Cмук Володимир Ярославович с. Бортятин, Судововишнянської громади Яворівського району. Із початком повномасштабної війни чоловік пішов захищати Україну. Сержант. Загинув 8 січня 2023 року. 26 серпня 2023 відбувся похорон у селі Бортянин[120].
10087 Україна Цимбал Юрій 43 роки, Одеса. До повномасштабного вторгнення працював керуючим готелю Ribas Karpaty мережі Ribas Hotels Group. Добровольцем записався до 46-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув 8 січня 2023 року в м. Соледар під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу. Похований 17 січня 2023 року в с. Олександрівка[121].
Україна Міщанин Андрій 12 травня 1993, м. Ніжин. У 1999 році пішов у 1-й клас місцевої ЗОШ №9. Після її закінчення навчався в Аграрному інституті, де закінчив магістратуру. У 2015-2016 роках проходив строкову військову службу на Харківщині. Після неї працював охоронцем в магазині у Броварах, згодом зайняв посаду адміністратора закладу. Після початку повномасштабної війни вирішив долучитися до лав ЗСУ. Служив у військовій частині А4049, 44ОСБ. Загинув під час виконання чергового бойового завдання поблизу населеного пункту Терни на Донеччині. Похований в Ніжині на Фрунзівському кладовищі [122]

9 січня[ред. | ред. код]

10088 Україна Мациєвська Тетяна-Анастасія Володимирівна
(«Стіч»)
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» І ступеня
18 квітня 2001, смт Івано-Франкове Львівська область. Молодший сержант 24 ОМБр. Загинула внаслідок удару ворожого безпілотника в районі селища Диліївка Донецької області[123]. Похорон відбувся 21 січня в Івано-Франковому[124].
10089 Україна Дутка Дмитро Михайлович
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2022
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
27 квітня 1999, с. Лісна Велесниця, Надвірнянської територіальної громади. Навчався у Верхньомайданській ЗОШ І-ІІ ступенів. Після закінчення школи, в 2014 р. поступив у Вище художнє професійне училище № 3 м. Івано-Франківська та отримав спочатку диплом кваліфікованого робітника, а потім, в 2019 р. — молодшого спеціаліста за спеціальністю «Декоративно прикладне мистецтво. Різьба по дереву». З 16 років був членом УНСО. Був курсантом програми Карпатський Легіон. В 18 років став інструктором програми, а також тренером з хортингу. 28 лютого 2020 р. підписав контракт з Збройними Силами України, а саме з 80-ю Окремою Десантно-Штурмовою Бригадою, де проходив й проходив подальшу службу. Влітку 2022 року проходив навчання у Великій Британії як оператор безпілотних літальних комплексів[125]. Загинув поблизу села Григорівка Донецької області від влучання ворожого снаряду на позицію, де перебував воїн. З ним також загинули його побратими[126].
10090 Україна Дідушко Віктор Андрійович 16 вересня 1983 р. Львів‘янин. Похований у с. Підвисоке на Івано-Франківщині. У 2015-16 роках був у АТО, стримували кордони на Луганщині. Добровольцем пішов у перші дні війни спочатку в рядах 80 ДШБ, а потім у 46 ОДШБ, був розвідником-кулеметником. Загинув у бою в районі міста Соледар Донецької області внаслідок мінометного обстрілу[127][128].
10091 Україна Кшивецький Роман Сергійович 20 років, с. Вербляни, Буська громада. Ніс службу в українській армії з осені 2020 року, був стрільцем-снайпером. Отримав осколкові поранення біля населеного пункту Дружківка, що на Донеччині. Травми виявилися несумісними зі життям[129].
10092 Україна Петрішен Володимир Васильович 55 років, Тульчинська громада. Був стрільцем 2 стрілецького відділення, 2 стрілецького взводу, 1 стрілецької роти. Потрапив під раптовий обстріл в районі населеного пункту Червона Діброва Луганської області та отримав поранення несумісні із життям[130].
10093 Україна Ткаченко Анатолій Сергійович 17 лютого 1964, м. Сновськ Чернігівська область. Капітан, командир мінометної батареї 119 ОБрТрО. У різні роки  працював в Локомотивному депо, в Чернігівській митниці на посаді старшого інспектора та в охоронному агентстві на посаді інспектора охорони. 26 лютого 2022 року добровольцем пішов боронити Батьківщину. Загинув від поранення під час виконання службового завдання біля села Парасковіївка Бахмутського району Донецької області в результаті обстрілу ворожою технікою[131].
10094 Україна Сінчук Степан Вікторович 11 січня 1974, с. Олексіївка, Хмельницька область. Закінчив ПТУ в с. Пилява, працював механізатором у місцевому колгоспі, різноробочим в Києві на будівництві. Разом з дружиною виховували 5 дітей. З початком повномасштабної війни став добровольцем у ЗСУ. На фронті був механіком-водієм БМП механізованого взводу військової частини. Загинув внаслідок обстрілу з протитанкового ракетного комплексу біля м. Кам‘янки Донецької області.[132]
10095 Україна Почеп Сергій Миколайович 16 листопада 1972 р. (50 років), Ваці Полтавського району. Працював у «Полтаваобленерго» водієм служби транспорту і логістики. Багато років працював електрогазозварником, водієм на підприємствах Полтави. 27 лютого 2022 р. добровольцем пішов захищати Батьківщину. Служив стрільцем 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7097. Загинув через артилерійський обстріл в районі Красногорівки на Донеччині[133].
10096 Україна Адаменко Сергій Володимерович
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
29 років, родом із Хорольщини проживав в Біляївці Одеської області. Проходив службу у 80 ОДШБр служив снайпером розвідником. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (22 вересня 2022)[134]. Загинув під Григорівкою Донецької області. Поховали 17 січня в Біляївці[135]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня посмертно (8 березня 2023)[136].
10097 Україна Вовк Вадим Сергійович 1996 р.н., с. Касинівка, Кам'янський район, Дніпропетровська область. Проходив строкову військову службу в 2016—2017 роках на посаді старшого сапера у 101-шій окремій бригаді охорони Генерального Штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова. Після того, як в лютому 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, повернувся в ту саму частину, де проходив строкову службу. Займав посаду командира 3 відділення охорони 1 взводу охорони 9 роти охорони 3 батальйону охорони. У нього залишилися батько, мати та сестра. Загинув поблизу населеного пункту Дружба, що на Донеччині[137].
10098 Україна Тонковид Семен Леонідович
(«Ківі»)
23 роки. Пройшов 32-й набір в Український Легіон, взвод «Інквізиторів». Загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу неподалік с. Дружба Донецької області після дводенного ворожого штурму позицій[138].
10099 Україна Зубрійчук Денис
(«Грек»)
27 років, родом з Коростенського району Житомирщини, раніше це був Овруцький район. Після школи та коледжу він закінчив Державний економіко-технологічний університет транспорту. Боронив Україну в складі прикордонного підрозділу на Донбасі Загинув під Соледаром. Військовий отримав важке поранення, коли росіяни використовували схожий на український однострій та розпізнавальні стрічки того ж кольору. Під час евакуації від отриманих поранень загинув[139].
10100 Україна Гнітецький Андрій
(«Гостомель»)
43 роки, селище Гостомель Київської області. Закінчив Державний податковий університет, де здобув спеціальності бухгалтера та аудитора. Цікавився IT-технологіями. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік воював за рідну країну у лавах Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Командував взводом у 46-й окремій аеромобільній бригаді, старший лейтенант. Загинув в бою з російськими окупантами за місто Соледар на Донеччині. Похований в рідному селищі Гостомель[140].
Україна Бардзій Василь 33 роки, с. Оболоння Долинської громади. Служив командиром гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти однієї з бригад ЗСУ. Загинув на Донеччині[141]
Україна Ключов Ярослав 20 жовтня 1988, с. Смолянка (Олишівська громада). З першого дня повномасштабної війни чоловік долучився до лав Захисників України. Службу ніс у складі військової частини А7332 на посаді стрільця, старший солдат. Загинув ід час виконання бойового завдання поблизу села Парасковіївка на Донеччині[122]

10 січня[ред. | ред. код]

10100 Україна Томашевський Антон 32 роки, с. Благодатне, Слобожанська громада. Брав участь в АТО та захищав Україну на Луганщині, після завершення контракту працював енергетиком на Зміївській ТЕС, повідомили у громаді. Проходив службу в 92 окремій механізованій бригаді в підрозділі мінометної батареї 3 механізованого батальйону у званні штаб-сержанта. Загинув від удару у селі Берестове Харківської області[142]. Похований 12 січня у селі Благодатне.
10101 Україна Остапів Роман Богданович 11 червня 1976. Працював заступником директора ПП "Агрофірма «Медобори». У лавах ЗСУ перебував з весни 2022 року, гідно виконуючи свій військовий обов'язок. Депутат Великогаївської сільської ради Тернопільського району. Загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання[143][144].
10102 Україна Яренко Сергій Володимирович 27 жовтня 1988, с. Ядути, Чернігівська область. Закінчив Київське професійно-технічне училища № 10 за спеціальністю технолог молочної промисловості. Працював на молочному заводі «Галактон» у Києві. Перед початком війни працював на будівництві в Києві. Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну був мобілізований до лав ЗСУ. Загинув у боях під Соледаром.[145]
10103 Україна Кондратюк Віктор 1968, Соколівська громада. Командир кулеметного відділення Загинув у районі міста Бахмут. Похорон відбувся 17 січня.[146].
10104 Україна Сідько Віталій 13 жовтня 1992, Скороходове, Полтавщина. Згодом переїхав та жив у Чутовому. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка Донецька область. Похорон відбувся 15 січня у Чутовому[68].
10105 Україна Агапов Костянтин Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
м. Кам'янець-Подільський. Інтернаціональний чемпіон зі змішаних єдиноборств ММА та тренер. З перших днів війни після 24 лютого вирушив на фронт. Служив у 80-й бригаді ДШВ. (деталі відсутні)[147] Повідомлено про смерть 10 січня[148]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[149].
10106 Україна Євстуров Олександр Ростиславович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
1998, с. Крижівка Рожищенської громади Волинської області. На захист Батьківщини став 10 травня 2022 року. Воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[150][151][152]. загинув внаслідок військових дій від вибухів та осколків поблизу населеного пункту Торське Краматорського району Донецької області. Похований 15 січня 2023 року в рідному селі. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[153].
10107

10119
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 10 січня 2023 року)

11 січня[ред. | ред. код]

10120 Україна Непомящий Ігор м. Одеса, 126-та окрема бригада територіальної оборони. Загинув під час виконання бойового завдання у зоні бойових дій[154]
10121 Україна Кенюк Сергій м. Коломия, Івано-Франківська область. Стрілець 56-ї окремої мотопіхотної бригади. Загинув у Запорізькій області.[155]
10122 Україна Бужора Іван Петрович 31 липня 1982, с. Берегомет, Чернівецька область. Житель селища Кути. З 4 вересня 2014 року до 22 вересня 2015 року проходив військову службу в зоні АТО. З початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до Буковинської ТРО. Загинув на донецькому напрямку внаслідок танкового обстрілу противника.[156]
10123 Україна Шишумовський Андрій 53 роки, м. Дрогобич. Закінчив Дрогобицький професійно-технічний ліцей № 15. Під час служби в армії пройшов гарячі точки Афганістану та Нагірного Карабаху. Після повернення працював на автокрановому заводі, згодом таксистом і далекобійником. Мав інвалідність, та не дивлячись на це, він добровільно викликався захищати рідну країну. Загинув під час виконання бойового завдання на Волноваському напрямку[157].
10124 Україна Конюшенко Віктор Володимирович 4 жовтня 1975, м. Полтава. Випускник Полтавського професійного ліцею транспорту. До повномасштабного вторгнення захисник жив у Полтаві. Інженер «Південної залізниці». Призваний на військову службу по мобілізації Полтавським об'єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 12.04.2022 р. до Академії сухопутних військ м. Львів, після проходження навчання направлений до військової частини А 1962 60-ї окремої механізованої бригади на посаду командир танкового взводу танкової роти. Загинув під час виконання бойового завдання на сході країни[68][158].
10125 Україна Костенко Павло 13 червня 1968, с. Сидоренкове Харківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Служив у кулеметному у відділенні охорони забезпечення боєприпасами взводу вогневої підтримки 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади. Загинув під час виконання бойового завдання неподалік села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області[159].
10126 Україна Пролесковський Дмитро
Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України)
31 рік, смт. Нижньогірський, АР Крим. Закінчив Національний аерокосмічний університет імені Миколи Єгоровича Жуковського «Харківський авіаційний інститут». Працював у сфері ІТ. У 2022 році разом з родиною переїхав до Львова. Із початком повномасштабного вторгнення РФ добровільно пішов захищати Україну. Воював проти російських військ у складі 4-ї окремої танкової бригади імені гетьмана Івана Виговського Корпусу резерву Сухопутних військ ЗСУ. Указом Міністра оборони України за особисту мужність, виявлену при виконанні бойових завдань, був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу». Похорон відбувся 24 січня у Львові, похований на Марсовому полі на Личаківському кладовищі[160].
10127 Україна Ковальчук Дмитро 37 років, м. Кременчук. Був призваний на військову службу під час мобілізації 4 жовтня 2022-го року та був солдатом, снайпером. Залишилася дружина. Загинув під час виконання бойового завдання у селищі Білогорівка на Луганщині[161]
10128
Україна Совінський Микита Віталійович («Лис») 29 жовтня 1996, м. Київ. Лейтенант. Командир зенітно-ракетного взводу 1-го стрілецького батальйону 56-ої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади (в/ч А0989). З відзнакою закінчив теплоенергетичний факультет Київського політехнічного університету ім. Сікорського, там же продовжував здобувати другу вищу освіту — заочно вчився в інституті прикладного системного аналізу. До початку повномасштабної війни працював інженером в філії ВРТП «Укргазеенргосервіс» АТ «Укртрансгаз», де займався налагодженням газоперекачуючих агрегатів. З початку повномасштабного російського вторгнення був мобілізований до лав ЗСУ. Проходив службу у 59-ій ОМПБр, згодом у складі 56-ої ОМПБр. Боронив с. Невельське на Донеччині, де командував взводним опорним пунктом. Виконував бойові завдання поблизу міст Старомихайлівка та Красногорівка. Після ротації був направлений на Запорізький напрямок в м. Гуляйполе. Загинув 11 січня 2023 року біля міста Гуляйполе Запорізької області під час виконання бойового завдання. Разом із побратимами він потрапив під мінометний обстріл окупантів. Похований 20 січня 2023 р. у рідному Києві на Алеї Слави на Берковецькому кладовищі, 42 ділянка, 13 ряд.
10129 Україна Новіков Артем Сергійович («Террор»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
8 травня 2002, м. Київ. Ультрас київського «Динамо». Був розвідником-кулеметником в ССО Азов. Виконував завдання на Запорізькому напрямку. На початку 2023 був направлений до Бахмута. Загинув у стрілецькому бою при штурму ворогом позицій під Бахмутом. Отримав два поранення у груди і черевну порожнину, але поранення були не сумісні з життям і помер в побратима на руках[162]
10130 Україна Чирва Анатолій 27 липня 1971. Служив у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді водієм-заправником заправних відділень підвозу паливно-мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення. Загинув у селі Терни Донецької області. Похований в селі Киїнка поруч з могилами його батьків [122]
10131

10134
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 11 січня 2023 року)

12 січня[ред. | ред. код]

10135 Україна Левицький Дмитро Жовтень 2001, с. Орів, Дрогобицький район. 126-та окрема бригада територіальної оборони. Навчався в Орівській ЗОШ 1-2 ступенів. Закінчивши 9-ий клас продовжив навчання в одному із Стрийських ПТУ. Був призваний на строкову службу, яку проходив в Харкові. Приїжджав у відпуску додому перед війною, радів, що до «дембелю» залишилося небагато. Будував плани на майбутнє. Але через цю прокляту війну їм не судилося здійснитися. Після закінчення строкової служби залишився воювати. Загинув під час виконання бойового завдання біля Кремінної. Медики цілу ніч боролися за його життя, але не змогли врятувати[163].
10136 Україна Ковалюк Петро Михайлович («Явір») Викладав історію та «Захист України» у Вижницькому опорному ліцеї, заслужений вчитель історії. З серпня 2016 року по березень 2018 року виконував бойові завдання в зоні АТО. Згодом повернувся викладати в школі й займався громадською діяльністю. Від початку повномасштабної війни вступив до тероборони Вижничини. На момент загибелі був командиром роти вогневої підтримки 93-го батальйону 107-ї бригади ТРО. Загинув під час виконання бойового завдання через танковий обстріл на сході України.[164]
10137 Україна Лосина Володимир 01980-07-1515 липня 1980, с. Покровське Полтавська область. Мешканець м. Пирятина Полтавської області. Старший солдат, старший стрілець підрозділу ОПБр. Після навчання в НВК, закінчив Гадяцьке державне училище. Працював у м. Полтаві на телебаченні, АЗС, олійному заводі. З 2011 року з родиною переїхав на постійне місце проживання до м. Пирятина. Працював на ТОВ «Пирятинський сирзавод», далі — за кордоном. З 1998 по 2000 рік проходив військову строкову службу на посаді музиканта військових оркестрів. Вдруге, на військову службу до ЗС України, був призваний за мобілізацією 1 квітня 2022 року. Залишилися батьки, дружина та донька. Згідно повідомлення Пирятинської міської ради, загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Роздолівки Бахмутського району Донецької області[165].
10138 Україна Чичиньов Олександр Анатолійович 01980-12-1818 грудня 1980, м. Пирятин Полтавська область. Старший солдат, стрілець-санітар підрозділу ОПБр. У 1998 році закінчив Пирятинську середню школу № 4, далі навчався в Лубенському ПТУ-12, отримав спеціальність кухаря третього розряду. Працював на ТОВ «Пирятинський сирзавод». З 1999 року по 2000 рік проходив строкову військову службу на посаді оператора. З 28 січня 2015 по 7 вересня 2015 року проходив військову службу за мобілізацією на посаді оператора радіотехнічних комплексних систем, а з 2017 по 2019 рік проходив військову службу за контрактом у військовій частині А0409. Втретє, на військову службу до ЗС України, був призваний за мобілізацією 1 квітня 2022 року. Залишилися троє дітей та брат. Згідно повідомлення Пирятинської міської ради, загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Роздолівки Бахмутського району Донецької області[165].
10139 Україна Киркуш Іван 27 листопада 1997, м. Миргород. Закінчив 9 класів школи № 9 і продовжив навчання в Хомутецькому фаховому коледжі. За підсумком отримав диплом з відзнакою за спеціальністю технологія виробництва й переробки продукції тваринництва. У серпні 2022 розпочав виконувати бойові завдання на сході України в складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Служив стрільцем-зенітником першого зенітного ракетного взводу військової частини А 0224. Виконуючи завдання, загинув біля населеного пункту Побєда на Донеччині[166].
10140 Україна Ведмідь Руслан 21 жовтня 1995, Валківська громада Харківська область. З 2002 року навчався у Високопільській школі, де закінчив дев'ять класів. Після школи проходив навчання у Харківському електромеханічному технікумі. У 2016 році був призваний до армії. Під час повномасштабного вторгнення Росії пішов захищати Україну 5 березня. Загинув під час запеклого бою із російськими загарбниками (місце — не уточнено)[167].
10141 Україна Баркар Рустам 42 роки, м. Буча Київської області. До лав Збройних сил Рустам пішов у травні 2022 року — вогнеметником вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Загинув у місті Курахове Донецької області. Похований 21 січня на Алеї Героїв в місті Буча Київської області[168].
10142 Україна Антіпов Віталій Народився у Житомирі. Закінчив ЗОШ № 28, навчався в Житомирському професійно-технічному училищі будівництва і дизайну. Із початком повномасштабної агресії росії в Україні, з перших днів разом зі своїм батьком добровільно стали на захист України в лавах ЗСУ. Загинув 12.01.2023, відбиваючи атаки російських окупантів в Донецькій області. Загинув відбиваючи атаки російських окупантів в Донецькій області. Похований на Міському цвинтарі 22.01.2023[169].
10143 Україна Кулик Євгеній 23 роки, м. Зіньків. Проходив службу у десантно-штурмових військах Збройних сил України та Французькому іноземному легіоні. Для захисту Батьківщини Євгеній повернувся до України та воював у районі Бахмута. Загинув під час бойових дій поблизу міста Бахмут Донецької області[170].
10144 Україна Мороз Іван Іванович 34 роки, с. Постолівка, Чортківський район, Тернопільська область. Командир відділення. Добровольцем пішов на фронт. Загинув у бою, в районі смт. Білогорівка Луганської області[171]. Похований 6 лютого в рідному селі[172].
10145 Україна Назаренко Юрій 12 січня 1992, м. Кривий Ріг. Випускник спеціальності «Професійна освіта» КНУ. В 17 років поїхав до батьків в Португалію, але повернувся жити в Україну Загинув в Соледарі[173].
10146 Україна Капальчик Денис 12 січня 1988, с. Руські Комарівці, Ужгородський район, Закарпаття. Із 15-річного віку навчався та жив в Ужгороді. Солдат, водій першого гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини А7080 101-ї окремої бригади ТрО. Захищав Україну в Донецькій, Луганській та Харківській областях[174]. Загинув поблизу Кліщіївки Бахмутського району, Донецька область. З 28 грудня 2022 року вважався зниклим безвісти. Похований на Пагорбі Слави в Ужгороді 23 січня 2023 року[175].
10147 Україна Настич Михайло 22 жовтня 1994, м. Перечин, Закарпаття. Захищав Україну в Донецькій, Луганській та Харківській областях у складі роти вогневої підтримки військової частини А7080 101-ї окремої бригади ТрО. Писав вірші, публікував їх на своїй сторінці у Фейсбуці[176]. Загинув поблизу Кліщіївки Бахмутського району, Донецька область. З 28 грудня 2022 року вважався зниклим безвісти. Похований 21 січня 2023 року у Перечині[177].
10148

10149
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 12 січня 2023 року)

13 січня[ред. | ред. код]

10150 Україна Калинич Віталій 15 червня 2000, с. Шабельня, Львівська область. Служив у 10-тій окремій гірсько-штурмовій бригаді. Загинув у Бахмутському районі.[178]
10151 Україна Лапицький Вадим Ігорович 12 вересня 1994, с. Гранітне Рівненська область. Солдат, гранатометник (підрозділ — не уточнено). Був мобілізований 15 листопада 2022 року. Загинув під час виконання бойового завдання в населеному пункті Соледар Донецької області[179].
10152 Україна Бєлов Олег Петрович 25 років, Нововодолазька громада Харківська область. Службу розпочав влітку 2018 року в лавах Національної гвардії України. Помер в лікарні в Дніпрі від отриманих поранень в м. Бахмут Донецької області[180].
10153 Україна Тищенко Анатолій Андрійович 15 липня 2002, смт Новопокровка. Загинув в запеклому бою з ворогом[181].
10154 Україна Криворучко Валентин 1993, Світловодська громада. Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка, Донецької області[146].
10155 Україна Однокоз Дмитро 09 червня 1989, м. Львів. Навчався у загальноосвітній школі № 32. Закінчив технічний фаховий коледж при Національному університеті «Львівська політехніка» на радіотехніка і конструктора радіотехнічних пристроїв. У мирний час працював за спеціальністю у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Львівський бронетанковий завод» та «ЦВГ Україна». У 2015 році виконував бойові завдання у зоні проведення АТО у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. У 2021 році підписав контракт із Збройними силами України. Із початком повномасштабного вторгнення захищав Батьківщину від російських окупантів у лавах 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи оперативного командування «Схід» Сухопутних військ ЗСУ. Загинув виконуючи бойове завдання. 21 січня похований на Личаківському кладовищі[182].
10156 Україна Кожем'як Андрій

(«Чуб»/«Кажан»)

21 рік, с. Зінці. Пластун, склав присягу навесні 2015 під час мандрівки до Холодного Яру. Після закінчення Полтавського політехнічного фахового коледжу працював в «Полтаваобленерго», де працював електромонтером з експлуатації розподільних мереж. На енергетичне підприємство він влаштувався у березні 2020-го, а в жовтні того ж року пішов на строкову службу. У 2022 вступив до Національного юридичного університету. Молодший сержант, командир відділення морської піхоти героїчно боровся із російськими окупантами у найгарячіших точках сходу України. На фронті став командиром відділення 88-го батальйону морської піхоти у складі 35 ОБрМП. Отримав смертельне поранення у бою під Красногорівкою Донецької області[183]. Прощання з героєм відбулося 21 січня біля Свято-Успенського кафедрального собору в Полтаві. Похований на кладовищі, яке розташоване між селами Зінці та Терешки[184].
10157 Україна Борецький Сергій 52 роки, Лозівська громада Харківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО (2014—2017). У квітні 2022 року знову став на захист України. Загинув у Бахмутському районі Донецької області[185].
10159 Україна Слободян Андрій Володимирович 9 грудня 1978, с. Богданівка, Підволочиського району Тернопільської області. Солдат 54-ої окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи[186][187]. Загинув під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку на Донеччині. Похований 23 січня в рідному селі.
10160 Україна Сичов Вадим Вадимович 14 липня 1977, м. Горький (зараз — Нижній Новгород у рф). Був оператором зенітної самохідної установки в 59-й окремій мотопіхотній бригаді ЗСУ (військова частина А1619). У 2015 брав участь в АТО. У 2021 році добровільно вступив на службу до лав ЗСУ і брав участь стримуванні збройної агресії росії на Донбасі. Загинув поблизу населеного пункту Водяне Ясинуватського району Донецької області. Похований в селі Лохуватка Дніпропетровської області[188].
10161 Україна Єфіменко Дмитро
(«Фізик»)
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
26 січня 1984, м. Пологи Запорізької області. 2006-го закінчив Бердянський державний педагогічний університет. Працював вчителем фізики, математики та захисту Вітчизни у Пологівському ліцеї «Основа». У 2014 році брав участь в АТО, за що був нагороджений відзнаками «За участь в антитерористичній операції» та «За оборону Маріуполя». Згодом повернувся до цивільного життя. Воював у лавах 46-го окремого штурмового батальйону «Донбас», що у складі 54-ї механізованої бригади. Обіймав посада старшого навідника мінометного взводу. Загинув під час бою з окупантами біля міста Сіверськ на Донеччині, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого ракетного обстрілу. Похований на кладовищі «Нове» у Рівному[189].
10162

10164
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 13 січня 2023 року)

14 січня[ред. | ред. код]

10165 Україна Кручак Богдан Богладнович 27 червня 1997, с. Долиняни Рогатинської громади Івано-Франківської області. У 2014 році закінчив Долинянську ЗОШ I—III ст., навчався за спеціальністю «Гірництво» в Івано-Франківському національно технічному університеті нафти і газу. У 2019 році здобув освітній ступінь магістра. Служив старшим навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 гірсько-штурмової роти. Виконував бойові завдання на сході України. Загинув на Бахмутському напрямку біля населеного пункту Спірне[190].
10166 Україна Галатюк Вадим Ростиславович

(«Вейн»)

21 жовтня 1981, с. Балки, Дубенського району. Загинув на Бахмутському напрямку. Похований 18 січня в селі Балки Дубенського району Рівненської області[191].
10167 Канада Цехмістренко Григорій Віталійович
(«Дюрер»/«Грег»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
28 років, Канада. Медик, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Громадянин Канади, багато років жив із батьками у Кіністіно, Саскатчеван, перш ніж переїхати до села Порт-Еліс, Британська Колумбія, на острові Ванкувер. Брав участь у Євромайдані, його прізвище було у списку затриманих у лютому 2014 року активістів. Воював від початку повномасштабного вторгнення. Був під Гостомелем, у Мощуні, у Лисичанську, Сіверськодонецьку. Брав участь у Євромайдані, його прізвище було у списку затриманих у лютому 2014 року активістів. Загинув поблизу м. Бахмут[192].
10168 Україна Луцай Андрій 1986, Гадяцька громада. Загинув під час артобстрілу в місті Соледар Донецької області[193]
10169 Україна Глуханич Іван с. Мирча Закарпатської області. Служив у 128-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді. Молодший сержант, командир відділення протитанкових керованих ракет стрілецького батальйону в/ч А1556. Загинув під час виконання бойового завдання[194].
10170 Україна Левицький Дмитро 1971, Світловодська громада. Стрілець. Загинув в районі міста Бахмут, Донецької області отримав поранення не сумісне з життям[146].
10171 Україна Ігранов Валентин 38 років, Знам'янська громада. Загинув у боях за місто Бахмут[146].
10172 Україна Мельник Олег 40 років, житель Олександрійської громади. У нього залишились батьки, брат, дружина і троє дітей. Загинув у Бахмутському районі[146].
10173 Україна Баєв Кирило 21 рік, м. Харків. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Був студентом факультету фізичного виховання і спорту Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Загинув біля міста Соледар у Бахмутському районі Донецької області[195].
10174 Україна Сердюк Максим Сергійович 26.02.1984. Солдат, водій-радіотелефоніст, військовослужбовець в.ч. А4008 ЗСУ Загинув унаслідок ворожого мінометного обстрілу, перебуваючи на бойовій позиції в районі с. Новобахмутівка Донецької області [196].
10175

10179
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 14 січня 2023 року)

15 січня[ред. | ред. код]

10170 Україна Стахів Тарас Володимирович («Стах»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
18 січня 2004, м. Івано-Франківськ. Після закінчення франківського ліцею № 1 у 2021 році став студентом факультету іноземних мов Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, мав стати перекладачем англійської мови. Спортсмен Івано-Франківської міської федерації Зендокай карате-до, чемпіон та призер обласних змагань з карате, призер всеукраїнських змагань, володар чорного пояса. Брав активну участь у роботі Штабу оборони Прикарпаття. З червня 2022 року у лавах Азову, а на фронті — з вересня. У жовтні приєднався до підрозділу «Хартія», де був помічником гранатометника. Загинув під час виконання бойового завдання неподалік Бахумта[197]
10171 Україна Рожко Дмитро 32 роки, с. Горохолин Ліс, Івано-Франківська область. Служив у кулеметному взводі 10 гірсько-штурмової бригади. Загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу поблизу села Краснополівка Донецької області[198]
10172 Україна Соляк Орест Романович с. Баня, проживав в м. Моршин. Воював у 36-й бригаді морської піхоти. Загинув під час мінометного обстрілу біля населеного пункту Опитне Бахмутського району Донецької області[199].
10173 Україна Чиж Віктор Володимирович 1974, м. Червоноград. Із початком повномасштабного вторгнення Герой боронив територіальну цілісність та суверенітет держави у лавах прикордонної служби. Загинув у бою неподалік Бахмута[200].
10174 Україна Рибалко Микола 36 років, м. Заводське Миргородського району. Загинув унаслідок поранень, які отримав під час артилерійського обстрілу поблизу селища Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області[201].
10175 Україна Лукачек Роберт Іванович

(«Роберто»)

м. Хуст, Закарпатська область, проживав на вулиці Братів Шерегіїв. До війни займався роздрібною торгівлею. Воював під Попасною, потім з боями проходив Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Загинув у боях під Водяним, отримав важкі поранення[202].
10176 Україна Солтис Руслан Романович
(«Позитив»)
01980-09-2424 вересня 1980, мешканець с. Забужжя (Червоноградський район) Львівська область. Молодший сержант, командир зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 62-го окремого батальйону територіальної оборони 103 ОБрТрО. Залишилися дружина та матір. Загинув у боях з російськими окупантами біля міста Кремінна, що на Луганщині[203].
10177 Україна Заяць Олександр 1981, м. Стрий Львівської області Загинув під час виконання бойового завдання[204]
10178 Україна Кіндюк Артем Миколайович 22 роки, с. Пліщин Шепетівської громади. 20 липня 2017 року через Шепетівський РВК м. Шепетівка був призначений на військову службу у Збройні Сили України. З липня 2017 року по червень 2021 року навчався у національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів) на факультеті бойового застосування військ за спеціалізацією «Управління діями механізованих підрозділів». З липня 2021 року проходив військову службу на офіцерських посадах у м. Київ. Загинув на російсько-українській війні під час виконання бойового завдання[205].
10179 Україна Калащук Роман смт Асканія-Нова, Херсонщина. Навчався у місцевій школі, а за тим здобував фах слюсаря, токаря-фрезерувальника у столиці. Проживав у місті Рівне, створив тут сім'ю. Займався ремонтами, міг фактично з нуля звести будинок, впорядкувати його. працював на Одещині, коли почалася війна — повернувся у Рівне. Брав участь у звільненні Балаклії, Куп'янська. Загинув під час бойових дій у Кремінському районі Луганщини. Похований на кладовищі «Нове»[206].
10180 Україна Демчук Віталій Миколайович 01967-10-066 жовтня 1967, с. Жакчик Кіровоградська область. Головний сержант, заступник командира взводу 2-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти окремого стрілецького батальйону ЗС України (підрозділ — не уточнено). В 1970-х роках сім'я переїхала в Родниківку. Після закінчення школи навчався в Уманському технікумі механізації. Після цього відслужив два роки строкової служби в армії. Повернувшись в рідне село пішов працювати на аеродром, де проходив службу у званні сержанта 7 років. 1991 року одружився. Після того працював у відділі культури Уманського району. 23 серпня 2022 року був призваний до лав ЗСУ. Отримав дві грамоти за оборону України. Загинув у бою з окупантами поблизу населеного пункту Водяне Донецької області[207].
10181 Україна Стрижак Максим м. Золоте. Його сім'я переїхала в Нововолинськ з міста Золоте Луганської області. Максим служив у лавах прикордонників. Загинув в бою за Бахмут[208].
10182 Україна Петренко Олег 55 років, м. Суми, мікрорайон Хіммістечко. Навчався на зварювальника у Сумському училищі № 6. Воював в Афганістані. Був призваний на службу у квітні 2022 року. На Донеччині отримав бойові травми і контузію. Помер у лікарні Сум від отриманих на Донеччині травм. Похований на Алеї слави Баранівського кладовища[209].
10183 Україна Небось Ігор Євгенович
Герой України
01985-09-2121 вересня 1985. Мешканець м. Луцька. Спеціаліст І категорії Центру спеціальних операцій «Альфа» Служби безпеки України. Загинув при виконанні бойового завдання біля м. Бахмут Донецької області.[210] Герой України (посмертно)[211]
10184

10184
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 15 січня 2023 року)

16 січня[ред. | ред. код]

10185 Україна Чорнописький Михайло 23 жовтня 1995, с. Серафинці Городенківської громади. Служив водієм-радіотелефоністом в одному з підрозділів Сил оборони. Загинув воїн від травм, отриманих під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Пречистівка Донецької області[212].
10186 Україна Агеєв Ігор 32 роки, с. Пороги Солотвинської громади. Загинув під час виконання бойового завдання[212].
10187 Україна Кава Микола 1971, с. Копанки. Служив у лавах Збройних сил України водієм у відділенні спецробіт ремонтно-відновлювального батальйону. Загинув під час ворожого мінометного обстрілу у районі села Роздолівка Бахмутського району[213].
10188 Україна Зобків Петро Казимирович смт. Букачівці Рогатинської громади, Івано-Франківської області. Навідник гірсько-штурмового відділення, гірсько-штурмового батальйону. Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Роздолівка, Бахмутського району, Донецької області[214].
10189 Україна Куцик Олександр Михайлович 14 серпня 1996, м. Ковель. Старший солдат. Служив у війську за контрактом з 2016 по 2021 роки. Був учасником бойових дій, воював під Краматорськом. Загинув з батьком під час виконання бойового завдання. 17 січня похований на Алеї Героїв міського кладовища[215].
10190 Україна Куцик Михайло Степанович м. Ковель. 25 лютого 2022 року пішов добровольцем обороняти країну разом із сином. Був приватним підприємцем, захоплювався автомобілями. Загинув з сином під час виконання бойового завдання. 17 січня похований на Алеї Героїв міського кладовища[215].
10191 Україна Тацяк Степан 20 листопада 1993, с. Пнів Івано-Франківської області. Служив у 46-й окремій аеромобільній бригаді. Помер у лікарні Дніпра від отриманих поранень 2 січня у Соледарі. Поховають на кладовищі в селищі Битків[216].
10192 Україна Романовський Валерій Вчився у Харківському педагогічному університеті Сковороди, був там аспірантом. З 2007 року працював в академії культури. Кандидат історичних наук, доцент катедри культурології Харківської державної академії культури, член Харківського історико-філологічного товариства, пам'яткознавець. Зазнав поранень під час боїв на фронті. Помер у лікарні 16 січня[217].
10193 Україна Криворучко Богдан Олександрович с. Олександрівка, Вінницької області. З 2019 року служив за контрактом та був учасником бойових дій у зоні АТО/ООС. Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну брав участь у боях за звільнення Миколаївської та Херсонської областей. Загинув поблизу населеного пункту Водяне, Ясинуватського району, Донецької області[218]
10194 Україна Степанов Сергій Анатолійович («Стьопа») 15.березня 1981. 7-й окремий батальйон «АРЕЙ» УДА 129-ї ОБр ТРО Збройних сил України. Загинув під час обстрілу позицій батальйону[219]
10195 Україна Ханас Юрій Віталійович м. Здолбунів, Рівненська область. Без батька залишилось дві маленькі донечки. Загинув на Луганщині[220].
10196 Україна Грабар Святослав 1993, Антонівська громада. Похорон відбувся 19 січня[221].
10197 Україна Чистяков Максим 12 березня 1998, с. Олександрівка, Полтавщина.

Після випуску зі школи вступив на навчання на слюсаря-ремонтника до вищого професійного гірничо-будівельного училища міста Горішні Плавні, яке закінчив у 2017 році. Трудову діяльність у компанії Ferrexpo розпочав у червні 2018 року в ремонтно-сервісному цехові ПрАТ «Полтавський ГЗК», де працював до грудня 2018 року, а потім звільнився з компанії. Повернувся на підприємство у квітні 2022 року як слюсар-ремонтник цеху виробництва окатків ПГЗК, а 30 серпня 2022 року розпочав службу в Збройних силах України за контрактом.

Загинув під час ведення бойових дій в районі міста Соледар Донецької області через танковий обстріл з боку супротивника[68].
10198 Україна Штойко Ігор 51 рік, с. Куропатники Бурштинської територіальної громади. Був учасником АТО та ООС. Загинув на Бахмутському напрямку[222].
10199 Україна Жуковський Андрій м. Ужгород. Молодший сержант, командир відділення десантно-штурмового взводу, 79 ДШБр. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Мар'їнка Донецької області. 26 січня відбулося прощання на площі Народній, біля пам'ятника Тарасу Шевченку в м. Ужгород[223].
Україна Нежура Андрій 29 років, народився у Львові. Закінчив Професійно-технічне училище № 56. Після завершення навчання проходив строкову військову службу. Згодом підписав контракт зі Збройними силами України. Певний час працював у будівельній сфері. Із початком повномасштабного вторгнення РФ добровольцем пішов на війну. Воював у лавах 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Загинув під час виконання бойового завдання[224].
Україна Дяченко Андрій Валерійович

(«Морфей»)

16 грудня 1984. З першого дня повномасштабного вторгнення долучився до ДФТГ «Дозор» Броварської територіальної громади. Брав участь у звільненні сіл Броварського району. В кінці червня 2022 разом з іншими добровольцями «Дозору» долучився до батальйону «Свобода». Загинув на Бахмутському напрямку[225]
Україна Церахто Дмитро Валерійович
Герой України

(«Грек»)

м. Маріуполь. Сержант взводу 3 роти 3 ОШБр. З перших днів Грек був одним з наших найяскравіших воїнів. Коли ворог штурмував, він пішов у контратаку зі словами: «це вам за Маріуполь, суки». Мріяв звільнити рідний Маріуполь від окупанта. Загинув під Бахмутом при штурмі ворогом наших позицій, у стрілецькому бою[226]. Герой України (посмертно)[227].
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 16 січня 2023 року)

17 січня[ред. | ред. код]

10200 Україна Луцишин Тарас Володимирович 16 листопада 1978, с. Путятинці Рогатинської громади, Івано-Франківської області. Служив командиром взводу 1 навчальної механізованої роти 1 навчального механізованого батальйону. Навчався у Івано-Франківському фізико-технічному ліцеї. З відзнакою закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, був кваліфікованим інженером-геологом. Працював на підприємствах газовидобувної галузі. Головним його захопленням був футбол. Гравець, тренер, меценат, капітан ФК «Путятинці». 18 травня 2022 року вступив до лав Збройних сил України. Помер в одному із київських госпіталів від поранень. Поранення отримав 4 січня 2023 року внаслідок мінометного обстрілу села Кліщіївка Донецької області[214][228].
10201 Україна Грицюк Василь

(«Англічан»)

4 січня 2001 рік, с. Боднарів. У лавах ЗСУ воїн служив старшим стрільцем гірсько-штурмової роти. Після закінчення школи навчався на механіка-автослюсаря в Івано-Франківському вищому професійно-технічному училищі № 13. У мирний час працював в Естонії разом з друзями, займався фасадними роботами. Після початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону, щоб боронити рідну землю. 27 червня йому вдалося підписати контракт зі Збройними силами України. Вирушив на військові навчання до Англії. Після повернення воював у лавах 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув в бою з бойовиками одного з військових формувань РФ на Донеччині в районі села Роздолівка під Соледаром. Похований у рідному силі Боднарів на Прикарпатті[213][229].
10202 Україна Мищак Андрій 1986 рік, с. Витвиця. Був призваним в армію 20 травня 2022 року. Служив молодшим інспектором відділу прикордонної служби «Дякове». Загинув від травм, отриманих під час ворожого артилерійського обстрілу поблизу села Кармазинівка[230].
10203 Україна Микулчак Іван 1975, Горінчівська громада, Закарпаття. Загинув виконуючи бойове завдання[231].
10204 Україна Макух Микола 3 січня 1975, Добрівляни Дрогобицької громади. Закінчив місцеву школу, згодом Меденицьке училище. Працював на будівництвах. Після повномасштабного вторгнення росії на українські землі, в березні відправився на фронт. Служив в інженерних військах, працював над будівництвом укріплень в прикордонних зонах. Загинув під час виконання бойових завдань на Бахмутському напрямку фронту потрапивши під ворожий артилерійський обстріл[232].
10205 Україна Чорі Павло 1986 рік, с. Ключарки, Мукачівщина, Закарпаття. Проходив службу у 81-ій бригаді 112 батальйону ДШБ. Молодий батько, чоловік, брат, син. Загинув, виконуючи бойове завдання, у м. Білогорівка Луганської області[233].
10206 Україна Зорін Руслан

(«Майстер»)

м. Київ. Загинув обороняючи Україну у місті Бахмут[234].
10207 Україна Звєздун Артем Віталійович («Галустян») 1 грудня 1995 року. 7-й окремий батальйон «АРЕЙ» УДА 129-ї ОБр ТРО Збройних сил України. Загинув під час обстрілу позицій батальйону[219]
10208 Україна Ковальчук Ігор Борисович Бродівська міська рада, Золочівського району, Львівської області. Похорон відбувся 23 січня[235].
10209 Україна Халапов Веніамін Рафаельович

(«Раф»)

21 травня 1967, м. Харків. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України. Працював дитячим масажистом, у 2014 році став добровольцем, учасник АТО. Служив у Трьохізбенці Луганської області. 24 лютого повернувся до військової справи. У день смерті народився онук. Загинув під Бахмутом. Похований на Алеї Слави міського кладовища № 18[236][237].
10210 Україна Баранюк Владислав Вікторович 01996-06-1616 червня 1996, с. Краснопілка (Уманський район) Черкаська область. Солдат, головний сержант десантно-штурмового взводу 79 ОДШБр. У віці 5,5 років втратив батька. З 1-го по 4-й клас навчався в краснопільській ЗОШ, потім родина переїхала в Умань і він продовжив навчання в ЗОШ № 7. З 19 років прочав працювати. Працював закордоном. Останнім місцем роботи була Умань. Влітку 2022 року звільнився з роботи і 30 серпня 2022 року був призваний за контрактом до лав ЗСУ. Спочатку був у навчальній частині в Житомирській області, а потім був відправлений на Донеччину. Загинув в бою з окупантами в Донецькій області[238].
10211 Україна Прищеп Денис

(«Первак»)

27 років. Був солдатом-розвідником одного з підрозділів спеціального призначення ГУР МО України. З початком повномасштабного вторгнення російських військ до України Денис Прищеп пішов добровольцем захищати свою державу. Загинув на Донецькому напрямку[239].
10212 Україна Ковалівський Олександр 12 червня 1978, м. Прилуки Чернігівська область. Після закінчення школи № 6 навчався в СПТУ № 34. Працював на різних місцевих підприємствах водієм. Служив у військовій частині А2802. Загинув біля населеного пункту Водяне Донецької області. Похорон відбувся 21 січня у Прилуках[240].
10213 Україна Киряхно Дмитро 6 червня 1990, м. Прилуки Чернігівська область. Закінчив місцеву школу № 7, потім навчався в СПТУ № 34. Працював водієм. Служив у військовій частині А2802. Загинув біля населеного пункту Водяне Донецької області. Похоронв відбувся 21 січня у Прилуках[240].
10214 Україна Мудровський Ярослав 1 липня 2001, с. Черніївка Хмельницька область. Молодший сержант 95 ОДШБр. Учасник ООС. 29 липня 2019 року підписав свій перший контракт і вступив до Збройних сил України. 26 лютого 2022 року отримав контузію та був госпіталізований. Не пролікувався і 3 тижнів, як повернувся на фронт. Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Терни Донецької області[241].
10215 Україна Мельничук Юрій 39 років, м. Калуш. Мобілізований до війська 28 вересня 2022 року. Служив кулеметником стрілецького батальйону. Загинув поблизу Яковлівки Бахмутського району на Донеччині. З ним пропав зв'язок і понад місяць вважався зниклим безвісти[242].
10216 Україна Рошканюк Василь 1974, с. Мишин. Проходив військову службу в Криму та був учасником АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії став на захист суверенітету України. Служив штаб-сержантом, заступником командира бойової машини, навідником-оператором. Загинув під час бойових дій на території Донецької області[243].
10217 Україна Орловський Михайло 4 листопада 1969. Був штаб-сержантом одного з підрозділів ЗСУ. Похований 27 травня 2023 у селі Камінне Івано-Франківського району[244].
10218 Україна Бобрик Роман с. Східниця Дрогобицького району. Загинув 17 січня 2023 року на Донецькому напрямку [245]
10219 Україна Коротов Юрій Євгенович («Філ»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
02.11.1996, м. Дніпро. З дитинства захоплювався футболом. У 2008-2014 роках був гравцем юнацьких команд «Дніпро», «Інтер» та футбольного клубу міста Володимир-Волинськ. У 2015-му вступив на факультет «Будівництво та експлуатація будівель та споруд» Придніпровського енергобудівного технікуму. Через 3 роки вступив до Міжрегіональної академії управління персоналом на факультет «Фінанси та банківська справа». Воював у лавах 3-ї окремої штурмової бригади (колишній «Азов» ССО). Брав участь у боях на Донеччині, посада гранатометник. Загинув 17.01.2023 поблизу м. Бахмут, с. Кліщіївка. Нагороджений Орденом за Мужність III ступені посмертно. Похований на кладовищі у селі Любимівка Дніпропетровської області [246].
10220

10240
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 17 січня 2023 року)

18 січня[ред. | ред. код]

10241 Україна Монастирський Денис Анатолійович
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Міністр внутрішніх справ України. Колишній народний депутат від партії «Слуга народу», голова Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності. Загинув вранці 18 січня 2023 року внаслідок авіакатастрофи гвинтокрила ДСНС у місті Бровари Київської області[247].
10242 Україна Єнін Євгеній Володимирович
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
19 листопада 1980, м. Дніпро. Перший заступник Міністра внутрішніх справ України. Обіймав посаду заступника Міністра закордонних справ України, посаду заступника Генерального прокурора України з 2016 по 2019 роки, радника-посланника Посольства України в Італії (2012—2016). Загинув вранці 18 січня 2023 року внаслідок авіакатастрофи гвинтокрила ДСНС у місті Бровари Київської області[247].
10243 Україна Лубкович Юрій Олегович 31 травня 1989, м. Тернопіль. Український економіст, громадсько-політичний діяч. Державний секретар МВС. Загинув вранці 18 січня 2023 року внаслідок авіакатастрофи гвинтокрила ДСНС у місті Бровари Київської області[247].
10244 Україна
(«Ведмідь»)
Військовослужбовець підрозділу «Brave League of Gentlemen Recons» Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок підриву транспорту з бійцями на міні[248].
10245 Україна
(«Норд»)
Військовослужбовець підрозділу «Brave League of Gentlemen Recons» Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок підриву транспорту з бійцями на міні[248].
10246 Україна
(«Майстер»)
Військовослужбовець підрозділу «Brave League of Gentlemen Recons» Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок підриву транспорту з бійцями на міні[248].
10247 Україна
(«Татарин»)
Військовослужбовець підрозділу «Brave League of Gentlemen Recons» Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок підриву транспорту з бійцями на міні[248].
10248 Україна Прищеп Денис
(«Первак»)
1995. Військовослужбовець підрозділу «Brave League of Gentlemen Recons» Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Солдат-розвідник. Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок підриву транспорту з бійцями на міні в районі міста Бахмут на Донеччині [248].
10249 Україна
(«Бандера»)
Військовослужбовець підрозділу «Brave League of Gentlemen Recons» Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок підриву транспорту з бійцями на міні[248].
10250 Україна
(«Вест»)
Військовослужбовець підрозділу «Brave League of Gentlemen Recons» Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок підриву транспорту з бійцями на міні[248].
10251 Україна
(«Кум»)
Військовослужбовець підрозділу «Brave League of Gentlemen Recons» Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок підриву транспорту з бійцями на міні[248].
10252 Україна
(«Ювелір»)
Військовослужбовець підрозділу «Brave League of Gentlemen Recons» Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок підриву транспорту з бійцями на міні[248].
10253 Україна
(«Козак»)
Військовослужбовець підрозділу «Brave League of Gentlemen Recons» Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок підриву транспорту з бійцями на міні[248].
10254 Україна Павлюк Володимир 45 років, м. Калуш. Пішов на фронт добровольцем ще у 2014 році. Воював у Дебальцевому в одному з батальйонів 128 окремої гірсько-штурмової бригади. Після початку великої війни боєць, не роздумуючи, знову став у стрій. Загинув під час бойових дій з військовими формуваннями РФ поблизу села Роздолівка Бахмутського району на Донеччині[249].
10255 Україна Ткачик Юрій Миколайович 48 років, с. Гарячківка Городківської громади. Бувс таршим водієм стрілецького взводу стрілецької роти, призваний на військову службу 16 травня 2022 року Тульчинським РТЦК. Загинув біля населеного пункту Верхньокам'янське Бахмутського району Донецької області[250].
10256 Україна Небожак Сергій Сергійович м. Іллінці. Загинув в місті Соледар Донецької області[251].
10257 Україна Феєр Іван Іванович 18 жовтня 1981, с. Арданово. Старший солдат, військовослужбовець 128-ї окремої гірсько- штурмової Закарпатської бригади. 18 грудня 2022 року отримав поранення під Бахмутом, внаслідок чого помер 18 січня 2023 року[252].
10258 Україна Степасюк Руслан 51 рік, с. Гряди, Нововолинська громада. Загинув у Запорізькій області[253]
10259 Україна Бородій Валентин Володимирович 12 березня 1995. Шепетівська громада. Стрілець-санітар гірсько-штурмової роти. Загинув у Донецькій області[254].
10260 США Cвіфт Деніел Приєднався до Військово-морських сил у 2005 році, а у 2006 році пройшов навчання у військово-морських котиків. Під час служби в армії отримав нагороди за службу в Іраку та Афганістані. Його останнім призначенням у серпні 2016 року був підрозділ спеціального призначення Західного узбережжя SEAL. Був оператором спеціальних бойових дій 1-го класу. Дезертирував з армії в березні 2019 року. Після цього його позбавили знаку «морських котиків» — тризуба, вирішивши, що він не відповідає вимогам, які висуваються до службовців спецпідрозділу. Загинув допомагаючи обороняти українську землю[255].
10261 Україна Рисенко Віктор 26 років, с. Липова Долина на Сумщині. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу під Соледаром Бахмутського району Донецької області[256].
10262 Україна Вичівський Степан 12 січня 1969. Проживав у селі Бишів Івано-Франківського району. Боєць воював у лавах 10 окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув під час ворожого артобстрілу поблизу міста Бахмут на Донеччині[257].
10263 Україна Купріянов Володимир Олександрович 46 років, с. Великий Хутір, Черкаська область. Молодший сержант. У 2015 брав участь у АТО у 4-й бригаді оперативного призначення НГУ, в/ч 3018, а в листопаді 2022 року знову став до лав Збройних Сил України. Стрілець-санітар[258]. Загинув під селом Водяне на Донеччині під час виконання бойового завдання. Похований у селі Великий Хутір 24 січня 2023.
10264 Україна Пустовіт Олександр Васильович 45 років, с. Заболотне Крижопільської громади. Старший солдат, був механіком-водієм 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти. регіоні м. Бахмут Донецької області[259].
10265 Україна Олійник Анатолій Сергійович 9 жовтня 1988, с. Рокита, Полтавська область Був призваний на військову службу по мобілізації Миргородським РТЦК та СП 29 квітня на посаду стрілець-санітар 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 5-ї стрілецької роти, 2-го стрілецького батальйону. Загинув 18 січня в районі Бахмуту, Донецької області внаслідок мінометного обстрілу позиції, отримавши поранення несумісні з життям[260]
10266 Україна Заярний Анатолій Володимирович 13 січня 1987, с. Усок, Шосткинський район Сумської області. Воював в Зайцевому, Пісках і інших гарячих точках Загинув неподалік населеного пункту Водяне на Донеччині. Похований 24 січня на Веригинському кладовищі міста Глухів[261].
10267 Україна Головатий Мар'ян 33 роки, с. Стиборівка Львівська область. Закінчив географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. У 2016 році здобув науковий ступінь — кандидат наук. Після завершення навчання вступив до лав 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Працював у концерні «Галнафтогаз». Захоплювався колекціонуванням монет та гірським туризмом, а також був активним учасником Громадської організації «Борець». Боровся із військами РФ на південному та східному напрямках у лавах 24 бригади. Загинув під час виконання бойового завдання[224].
10268 Україна Шарпар Дмитро 25 років, м. Харків. До повномасштабного вторгнення займався фігурним катанням, з яким хотів пов'язати своє майбутнє. На ковзани став у 7 років, професійно почав займатися з 12. Був срібним призером чемпіонату України та ввійшов до топ-10 на Юнацьких Олімпійських іграх-2016. Після змагальної кар'єри Дмитро був артистом циркового шоу на льоду «Гранд». До мобілізації у вересні 2022 року, чоловік займався організацією гуманітарної допомоги у своєму районі — селищі Жуковського в Харкові та прилеглих територіях. Служив санітаром. Загинув від артилерійського обстрілу поблизу м. Бахмут[262].
10269 Україна Сугай Іван(«Менчул») 58 років, Закарпатська область. Народився в багатодітній сім'ї. З 10 дітей був четвертим. З 15-ти років жив у Кам'янському. Працював на Придніпровському хімічному заводі, у 1983 там познайомився з майбутньою дружиною. У 1984—1986 роках служив в армії. 25 лютого 2022-го зранку пішов у військкомат. 27 лютого поїхав на передову. Служив у військовій частині 108-мої окремої бригади територіальної оборони оперативного командування «Схід». У нього було 8-9 підлеглих. Сам не любив філонити та від них вимагав. У вересні на Донеччині отримав поранення лівої ноги. Разом з двома побратимами переховувався у підвалі, коли сусідні позиції почали обстрілювати на Запорізькому напрямку. Командування дало наказ розібратись, звідки стріляють. Але під час розвідки захисників помітили. Іван та Віктор Могилевцев (позивний Магелан) загинули під танковим обстрілом. Третій солдат отримав поранення руки[263].
10270 Україна Могилевцев Віктор Миколайович («Магелан») 3 липня 1974, селище Кринички. У 1998 році закінчив Дніпровський державний технічний університет. Довгий час працював на Дніпровському металургійному комбінаті, останнім часом в ПрАТ «Орель-Лідер». Мешкав в Кам'янському. 27 лютого 2022 року був призваний з мобілізації та брав участь у бойових діях проти збройної агресії армії РФ Загинув під час бою в Запорізькій області разом з Іваном Сугаєм. Похований на Алеї Героїв цвинтаря на вулиці Весняній[264].
10271 Україна Гукасян Олексій Серопович Солдат, інспектор прикордонної служби 2 категорії 1 відділення 11 прикордонного загону. Народився 15.11.1979 року в м. Херсон. Проживав в Великих Клинах Голопристанського району. Навчався в Гладківській школі в с. Велика Гладківка Херсонської області. Після закінчення школи поступив в школу міліції м. Херсон, працював за спеціальністю розшуку неповнолітніх дітей. 24 лютого став на захист міста до лав ТРО. Після виїзду з окупації, був призваний на службу 28.09.2022 року Запорізьким територіальним центром комплектування. Без батька залишились 2 доньки 17 та 11 років. 18 січня 2023 року отримав множинні мінно-вибухові осколкові поранення несумісні з життям поблизу м. Бахмут при виконанні завдання. Похований 28 січня на Берковецькому кладовищі в м. Києві. 42 ділянка 14 ряд.
10272 Україна Мачульський Олександр Костянтинович
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
15 жовтня 1997. Навчався у гімназії імені В. Т. Сенатора в м. Сміла Черкаської області. Закінчив Знам'янське залізничне училище. У 2020 підписав контракт із ЗСУ. Старший солдат, командир 1-го аеромобільного відділення, 2-го аеромобільного взводу, 10-ої аеромобільної роти, 4-го аеромобільного батальйону (підрозділ не уточнено). У травні 2022 був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Загинув біля м. Соледар Бахмутського району Донецької області внаслідок важких поранень несумісних з життям, отриманих у результаті артилерійського обстрілу. Похований у м. Сміла. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[265].
10273 Україна Нагорний Олександр 24 липня 1988, м. Луцьк. Був мобілізований 21 травня 2022 на посад водія 3-го відділення протитанкових керованих ракет взводу протитанкових керованих ракет.

син артистки Волинського народного хору Людмили Нагорної.

Загинув 18.01.2023 під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населеного пункту

с. Степове Василівського району Запорізької області[266].

10274 Україна Тищенко Андрій Петрович («Лимон») 15.02.1985, с. Миколаївка Житомирська область. Проживав в селищі Коцюбинське Бучанського району Київської області. Навчався у професійно-технічному училищі в місті Київ, працював різноробочим. Проходив строкову військову службу з листопада 2003 року по квітень 2005 року у 1121-му навчальному зенітно-ракетному полку (1121 НЗРП, в/ч А3435, селище Десна Чернігівської області)  в складі 169-го навчального центру «Десна» імені князя Ярослава Мудрого. У 2014 році на початку російської агресії проти України, 4 вересня 2014 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Службу проходив у складі 26-ї артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича (26 АБр, в/ч А3091, пп В323, м. Бердичів), номер обслуги протитанкових гармат. Брав участь в Антитерористичній операції на Сході України (Донецька та Луганська області). Звільнений у запас 12 травня 2015 року. Стрілець, номер обслуги 44-го окремого стрілецького батальйону (44 ОСБ, в/ч А4049). Брав участь у боях за Харківську область та Донбас. Загинув виконуючи бойове завдання та рятуючи своїх побратимів поблизу села Терни Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області. Похований 24 січня 2023 року в селі Жеревці Лугинської територіальної громади Коростенського району Житомирської області. [267]
10274

… 10274

Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 18 січня 2023 року)

19 січня[ред. | ред. код]

10275 Україна Бабій Михайло 45 років, с. Раковець Городенківської громади. Молодший сержант. У шлюбі з 17 листопада 2000 року. Працював на території Польщі і повернувся в Україну. Загинув Поблизу села Краснополівка Бахмутського району, отримав смертельні поранення під час артилерійського обстрілу російськими військовими[268].
10276 Україна Хижинський Юрій 29 років, Миколаївщина. Близько 17-ї години екіпаж батальйону поліції спеціального призначення поліції Миколаївщини під час патрулювання одного з населених пунктів Бериславського району потрапив під артилерійський обстріл військ РФ. Внаслідок обстрілу декілька правоохоронців отримали поранення, а Юрій загинув на місці[269].
10277 Україна Стефановський Олександр 29 років, с. Коршів. Був механіком-водієм взводу протитанкових ракет Загинув внаслідок ворожого обстрілу в районі населеного пункту Іванівка Харківської області[253].
10278 Україна Литвинчук Костянтин 31 рік, м. Калуш. Був призваний на військову службу по мобілізації 7 березня 2022 року. Служив старшим сапером саперного відділення інженерно-саперного взводу, старший солдат. Загинув під час вогневого контакту з противником в районі населеного пункту Зелений Гай у Запорізькій області.[270]
10279 Україна Мізяк Микита Сергійович 15 квітня 1990, Люботинська громада Харківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Загинув у населеному пункті Білогорівка Луганської області[271].
10280 Україна Калитин Володимир Михайлович 26 червня 1964, м. Львів. Закінчив колишнє професійно-технічне училище № 43 за спеціальністю «столяр із виготовлення художніх меблів». У 90-х роках працював на залізниці. Згодом розпочав діяльність у будівельній сфері в Україні та за кордоном. Брав участь у подіях на Майдані та займався волонтерською діяльністю. З початком повномасштабного вторгнення добровільно вирішив стати на захист Батьківщини та вступив до лав окремого полку спеціального призначення «Азов» (полк ССО «Азов» Київ). Брав участь у обороні столиці, згодом виконував бойові завдання на східному напрямку. Похорон відбувся 23 січня у Львові, похований на Марсовому полі на Личаківському цвинтарі[272][273].
10281 Україна Кобилянський Володимир 44 роки, с. Лісна Слобідка, Коршівської громади Коломийського району, Івано-Франківської області. Загинув під час бойових дій з військовими формуваннями РФ поблизу села Роздолівка Донецької області[274].
10282 Україна Плахута Олександр Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
41 рік, м. Шостка. Солдат, розвідник-кулеметник. Навчався у школі номер 12, закінчив хіміко-технологічний технікум ім Івана Кожедуба. Працював на підприємстві електричних мереж у Шостці. Вихованець шосткинського спортивного клубу «Патріот». Неодноразово брав участь у змаганнях з карате та здобував перемоги. Отримав три вищі освіти: електротехнічну — у Харківському політехнічному інституті, юридичну — в академії імені Ярослава Мудрого, а після навчався державному управлінню в Національній академії державного управління при Президенті України у Харкові. Останнє місце роботи Олександра — компанія «Укренерго», де він працював провідним інженером. Добровольцем пішов воювати ще у 2015 році. Майже рік воював поруч зі своїми побратимами у 80 окремій десантно-штурмовій бригаді. Увесь час — в найгарячіших точках. Звільняв від російських загарбників міста і села Донецької, Луганської областей. Виганяв окупантів з Харківщини. За звільнення Харківської області отримав почесний нагрудний знак «Сталевий Хрест» від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного[275]. Загинув під час виконання бойового завдання від осколкового поранення[276]. Похований у рідному місті. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[153].
10283 Україна Петренко Анатолій Володимирович 13 грудня 1973, с. Нехвороща, Полтавської області. Призваний на військову службу по мобілізації Полтавським ОМТЦК та СП в перший день повномасштабного вторгнення — 24 лютого на посаду водія 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти. Загинув 19 січня в населеному пункті Богородичне, Донецької області, внаслідок поранень несумісних з життям, отриманих під час бойового зіткнення з противником[260]
10284 Україна Підопригора Дмитро 34 роки, м. Харків. Володар Кубка України з бодібілдингу та фітнесу, багаторазовий призер різних чемпіонатів та турнірів. Був володарем Відкритого Кубка Полтавської області. У спортсмена залишилися дружина та малолітня дочка. Загинув внаслідок мінометного обстрілу позиції у селищі Білогорівка Луганської області[277].
10285 Україна Шляхтич Артем Служив у складі 17 танкової бригади ім. Костянтина Пестушка з 2015 року. З перших днів повномасштабного вторгнення ворога став на захист Батьківщини. Він завжди був на найжорстокіших ділянках фронту. Загинув обороняючи місто Соледар Донецької області[278]
10286 Україна Сірук Микола Сергійович

(«Сова»)

25 років, м. Рівне. Боєць 3 роти ССО «Азов». На третій день війни повернувся з-за кордону, аби стати на захист рідної землі. Прикривав передову групу при відході з MG, відійшов останнім, внаслідок чого отримав поранення, несумісне з життям під Бахмутом. Помер у лікарні. Похований 22 січня у Рівному[279][280].
10287 Україна Михайлюк Антон Сергійович

(«Тоні»)

1997, с. Малий Правутин Берездівської громади. Воював в складі 36 бригади морської піхоти. Має державну відзнаку «За мужність» 2-го ступеня. На початку осені потрапив в ССО «АЗОВ». Одразу проявив свої професійні здібності, та був призначений командиром відділення. При ворожому штурмі, за абсолютною чисельною перевагою ворога, прийнявши нерівний бій і героїчно загинув. 25 січня відбувся похорон у селі Малий Правутин[281]
10288 Україна Cамойленко Микола 26 років. 2 роки працював слідчим у райвідділі. Потрапив в полон у Маріуполі 2 березня 2022. Кілька разів телефонував з полону і розказував, що на нього відкрили кримінальну справу й обвинувачують в участі в терористичному угрупованні.  Перебував у донецькому СІЗО. Помер у полоні від менінгіту. Про це повідомили через 40 днів після його смерті[282].
10289 Україна Ткачук Дмитро Дмитрович

(«Бабай»)

15.03.1996, с. Мигове, Буковина. Загинув 19.01.23 у н.п. Кліщіївка. Похований у Черкаській області, де проживають нині його батьки [283]
10289

10290
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 19 січня 2023 року)

20 січня[ред. | ред. код]

10291 Україна Барило Станіслав Миколайович 18 вересня 1966. Капітан, мав вищу освіту, після місцевих виборів з 2002 року працював на посаді сільського голови колишньої Грушинської сільської ради, пізніше виконував обов'язки старости в Новоаврамівській сільській ОТГ до реформи децентралізації. Командир 1-ої стрілецької роти 116-ої окремої бригади територіальної оборони 18 січня 2023 отримав осколкове мінно-вибухове поранення на спостережному посту ротного опорного пункту в районі населеного пункту Соледар Донецької області. Лікарі Дніпропетровської обласної лікарні імені І. І. Мечникова боролися за його життя, але від отриманих поранень 20 січня помер[68].
10292 Україна Юськов Дмитро Васильович 39 років, Крим. Після анексії Криму в 2014 році переїхав в Урожайне на Батьківщину своєї покійної матері. 26 лютого 2022 року був мобілізований та ніс службу в рядах Морської піхоти України. Був у найбільш гарячих точках та мужньо захищав нашу державу, виконуючи найскладніші завдання. Загинув захищаючи Україну в районі міста Соледар[284].
10293 Україна Мацькевич Володимир 54 роки, м. Галич, Івано-Франківська область. Помер в одній з лікарень міста Рівне внаслідок серцевого нападу[285].
10294 Україна Людкевич Михайло с. Нижня Липиця, Рогатинського району, Івано-Франківської області. Мешкав у Івано-Франківську. Працював столяром. 1 березня 2022 року чоловік добровольцем зголосився на фронт. Воював на сході України, отримав важкі поранення. Боєць пройшов курс реабілітації. Згодом медики його комісували за станом здоров'я. Помер від серцево-судинного захворювання отриманого внаслідок травм отриманих на війні[286]
10295 Україна Падалка Олександр Миколайович («Вінні»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01.10.1974. Загинув 20.01.2023, солдат. Загинув біля населеного пункту Біла Гора, Донецької області. Нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня [287].
10296 Україна Васьковський Володимир Віталійович

(«Сагайдак»)

39 років, м. Хмельницький. Вступив до Пласту в липні 2002 року. Виховник гуртка та зв'язковий підготовчого куреня ім. С.Петлюри. Навчався у Хмельницькому ПТУ № 25, згодом вивчав історію у Кам'янець-Подільскому національному університеті ім. І.Огієнка. Був риболовом-спортсменом, володів риболовним магазином, був головою Хмельницької обласної федерації риболовного спорту. Відправився до тероборони міста з перших днів повномасштабного вторгнення. Побувавши у бригаді на кількох посадах і маючи бажання зробити більше для вигнання окупантів з рідної землі вирішив перевестися до полку «Азов». Залишилося двоє дітей. Загинув під час бою від ворожого артилерійського обстрілу на Бахмутському напрямі[288][288].
10296

10299
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 20 січня 2023 року)

21 січня[ред. | ред. код]

10300 Україна Андрійків Руслан Ярославович 1977, с. Микуличин Івано-Франківська область. Служив у 10 гірсько-штурмовій бригаді. Помер від недуги, якою захворів під час російсько-української війни. Помер в одній із лікарень Чернівців[289]'.
10301 Україна Кадиров Сейран Алійович с. Малоріченське АР Крим. Мешканець м. Києва. З першого дня повномасштабної війни записався у тероборону Києва. Потім служив у лавах спеціального підрозділу «Крим» Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Загинув від кулі снайпера під Бахмутом на Донеччині[290].
10302 Україна Cвирид Тарас Ярославович 5 січня 1988, м. Калуш. Навідник зенітно-кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки (підрозділ — не уточнено). Загинув поблизу Соледара Донецької області від вогнепального поранення під час виконання бойового завдання[291][292].
10303 Україна Долинський Володимир 1985, м. Городенка Івано-Франківська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Загинув внаслідок російського артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу селища Спірне на Донеччині[293].
10304 Україна Загниборода Павло

(«Макар»/«Док»)

1983, м. Вінниця. Посмертно присвоєно звання Майор. У цивільному житті він був лікарем-терапевтом. 1997 року з відзнакою закінчив Вінницький національний медичний університет. Був активним учасником Революції гідності. У 2014 році з Майдану пішов добровольцем на фронт та потрапив до лав 79 окремої аеромобільної бригади, де проходив службу на посаді начальника медичної служби батальйону. Демобілізувався у 2015 році. Працював у Одеському Бюро Перекладів МАРАТ. Після початку повномасштабного вторгнення долучився до прикордонного загону Дозор. Загинув внаслідок осколкових поранень після артилерійського обстрілу виконуючи бойове завдання у складі медичної евакуаційної групи під Бахмутом[294]. Церемонія прощання відбулася в Одесі — у соборі Різдва Христового Православної Церкви України[295].
10305 Україна Роман

(«Граф»)

Родом з Донбасу. Кинув хорошу роботу за кордоном в кінці 2013 року, щоб приїхати на Майдан. Потім пройшов буремну весну 2014-го в Донецьку. Служив у Дніпро-1. Воював в Пісках. Залишилась дружина і двоє дітей. Загинув під Бахмутом[296].
10306 Україна Заколодний Олександр («Скала») 35 років, м. Харків. Майстер спорту з альпінізму, тренував дітей та обіймав посаду віцепрезидента Федерації альпінізму та скелелазіння учасником Гімалайських експедицій, адміністратором харківського скеледрому «Вертикаль». У 2013 році пережив напад пакистанських терористів на Нангапарбаті. Загинув з Григорієм Григор'євим біля Соледару[297].
10307 Україна Григор‘єв Григорій 35 років, м. Харків. Працював у харківській міськраді. Виконував багато громадських справ, працюючи на скеледромі «Вертикаль». Був кандидатом у майстри спорту зі скелелазіння, мав другий розряд з альпінізму. Загинув з Олександром Заколодним біля Соледару[297].
10308 Україна Куц Тарас 38 років, м. Львів. У мирному житті працював на пилорамі. Від початку повномасштабно вторгнення став на захист України. Воював проти російських військ у складі 24 ОМБр імені короля Данила. Загинув під час борони Бахмута, що на Донеччині[298]. Прощання із захисником відбулося в храмі Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ селі Старичі. Похорон відбувся 28 січня.
10309 Україна Шпіть Олександр 31 рік, Лозівський район Харківська область. Водій зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу вогневої підтримки 113 ОБрТрО. Долучився до територіальної оборони у перший день війни. Загинув під час виконання бойового завдання біля с. Благодатного Донецької області[299].
10310 Сейран Чечня — Чеченська Республіка Ічкерія. Боєць батальйону імені Шейха Мансура. Загинув під час оборони Бахмуту, що в Донецькій області[300].
10311 Салман Чечня — Чеченська Республіка Ічкерія. Боєць батальйону імені Шейха Мансура. Загинув під час боїв з російськими окупантами в Донецькій області[301].
10312 Україна Смоляк Ігор Михайлович 30 липня 1982, м. Ладижин. Закінчив Ладижинську ЗОШ № 2. Із 1997 по 2000 роки навчався у Немирівському ПТУ. Із 2000 року працював на Ладижинській ТЕС та ТОВ «Вінницька птахофабрика». 28 лютого 2022 року добровільно вступив до лав ЗСУ. Загинув 21 січня 2023 року поблизу населеного пункту Первомайське Донецької області[302].
10313 Україна Анохін Роман 45 років. Займався скелелазінням. З перших днів пішов він в тероборону, потім в Збройні Сили. Майже рік вважався зниклим безвісти. Загинув чоловік 21 січня 2023 року біля Бахмута Донецької області. Похований на Алеї Слави Баранівського кладовища Сум [303].
Україна Жук Роман Володимирович

(«Аркан»)

12.03.1992 р.н. Загинув 21 січня 2023 р, поблизу м.Бахмут.
10313

10313
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 21 січня 2023 року)

22 січня[ред. | ред. код]

10314 Україна Матеюк Ілля Русланович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
1 серпня 1999, Красилівський район Хмельницька область. Старший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (24.08.2022). Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне Ясинуватського району Донецької області[304].
10315 Україна Візінський Степан 27 років, с. Ясенів-Пільний Івано-Франківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Загинув під час виконання бойового завдання біля села Кузьмине, що на Луганщині[305].
10316 Україна Орлюк Сергій Анатолійович 28 липня 1985, с. Райки. Закінчив школу. Далі були роки навчання в Козятині та проходження строкової служби. Понад 19 років пропрацював прапорщиком у Райківській виправній колонії. Бажання захищати Україну виявилось сильнішим. Тож вже з 1 вересня чоловік був строю Збройних Сил України. Гранатометник 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 11 аеромобільної роти 4 аеромобільного батальйону. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Красна Гора Донецької області[306].
10317

10328
Україна Військовослужбовці ЗС України. (для доповнення за 22 січня 2023 року)

23 січня[ред. | ред. код]

10329 Україна Сіріца Іван Олександрович («Кольщик»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
37 років, м. Запоріжжя. Молодший сержант 3 ОШБр. Учасник АТО/ООС. У 2021 демобілізувався. На початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону та долучився до лав полку «Азову» ССО. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (27.05.2022)[307]. Загинув у бою з окупантами під Бахмутом на Донеччині. Похований на кладовищі Святого Миколая в Запоріжжі.[308].
10330 Україна Шахляров Ельшан Айдинович 23 травня 1970, Сумгаїт, Азербайджан, проживав у с. Шрамківка, Золотоніський р-н, Черкаська обл. Командир роти, сержант. Загинув біля с. Водяне, Покровський район, Донецька область[309].
10331 Україна Шарпар Дмитро Олександрович 21 грудня 1997, м. Харків. Виступав у парі з Анастасією Побіженко, був срібним призером чемпіонату України та ввійшов до топ-10 на Юнацьких Олімпійських іграх-2016. Після спортивної кар'єри був артистом циркового шоу на льоду «Гранд». Загинув під Бахмутом [310].
10332 Україна Ширшов Роман Олександрович 35 років, с. Бережанка Гайсинського р-ну Вінницької області. Загинув біля Кремінної Луганської області [1]
10333 Україна Солоп Сергій 36 років. Старший Солдат. Загинув біля Бахмута Донецької області[311]
10334 Україна Шегера Олександр 40 років, с. Біловіж Сарненського р-ну Рівненської області. Вивчився на лісівника. Після строкової служби в армії працював пожежником у місцевому лісництві. Залишилися батьки, 18-річна донька і 15-річний син. Загинув від осколкового поранення біля села Водяне на Донеччині[312].
10335 Україна Місюра Денис Русланович 25 серпня 1996, с. Зарічани, Житомирський район. Коли йому виповнилося два роки сім'я переїхала до Житомира, де хлопець навчався у ліцеї № 21. Після школи продовжив своє навчання Денис у профтехучилищі № 15, де здобув спеціальність «електрика». Потім працював за кордоном, а коли повернувся вступив до Державного університету «Житомирська політехніка». У червні 2022 року Дениса Місюру мобілізували до ЗСУ. Він був єдиною дитиною у сім'ї. У захисника залишилися батьки. Загинув у бою поблизу села Зарічне Донецької області[313][314].
10336 Україна Костриця Едуард Олегович («Опасний»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
19.07.1992, м. Київ. Був вихованцем київського БК «Фенікс», володар Кубка світу з ММА, віцечемпіон Європи з ММА і багаторазовий чемпіон України зі змішаних єдиноборств ММА у ваговій категорії 52,2 кг. У 2021 року він став володарем Кубка світу зі змішаних єдиноборств у вазі 52 кг у Празі. На тому турнірі в Чехії збірна України була найкращою в молодіжному командному заліку і третьою — в дорослому. Служив розвідником Загинув поблизу села Кліщіївка, Донецька обл. Нагороджений посмертно орденом за мужність ІІІ ступеня [315]
10337 Україна Гуреля Максим Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986 1986, м. Черкаси. Закінчив Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. Працював на Черкаській станції швидкої медичної допомоги. Був призваний по мобілізації 18 липня 2022. Служив номером обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки у 80-тій ОДШБ. Останнім місцем служби був напрямок Сватового на Луганщині. У середині січня 2023 року під час бойового завдання отримав множинні поранення та був госпіталізований до одного із лікувальних закладів м. Дніпра. Після кількох операцій 23 січня 2023 року його серце зупинилось. Похований у Черкасах[316] Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[153].
10338 Україна Горбань Микола Васильович 01994-03-1616 березня 1994, 28 років, с. Гаркушинці Миргородський район Полтавська область. Солдат, командир машини 1-го мотопіхотного відділення підрозділу 15 ОМПБ «Суми» 58 ОМПБр. Відповідно до рішення 30 сесії Миргородської міської ради 8 скликання відзначений найвищою відзнакою громади — «Почесний громадянин Миргородської міської територіальної громади» (посмертно). Згідно повідомлення Полтавсь