Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (16 червня — 30 червня 2022)
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 16 червня 2022 року по 30 червня 2022 року (включно).
Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1]. |
№ | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по-батькові |
Про особу | Дата смерті | Обставини смерті | |
---|---|---|---|---|---|---|
7239 | Мазін Сергій Петрович |
м. Олешки Херсонська область. Підполковник, командир 1601-го зенітного ракетного дивізіону 160 ЗРБр. Народився в сім'ї військовослужбовця. 2002 року вступив до ХНУПС імені Івана Кожедуба. З 2007 по 2018 рік пройшов шлях від начальника відділення бойового управління до командира стартової батареї зенітного ракетного дивізіону 160 ЗРБр. З 2018 по 2019 рік проходив службу на посаді заступника командира дивізіону з озброєння 201 ЗРБр. 2019 року призначений на посаду командира 1601-го зенітного ракетного дивізіону 160 ЗРБр. З початком російського вторгнення в Україну виконував бойові завдання із захисту повітряного простору Черкаської і Сумської областей. | 16 червня 2022 | Загинув в кабіні бойового управління ЗРК в результаті ракетного удару з території росії під час виконання завдання з охорони повітряного простору України поблизу с. Терешківки на Сумщині[2]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[3]. | ||
7240 | Губін Олексій Володимирович |
29 років, с. Таранівка Зміївський район Харківська область. Капітан, начальник штабу — перший заступник командира 1601-го зенітного ракетного дивізіону 160 ЗРБр. 2010 року закінчив Таранівську ЗОШ І-ІІІ ст. Випускник фізико-математичного факультету ХНПУ імені Г. С. Сковороди за спеціальністю «Фізика». Під час навчання закінчив військову кафедру ХНУПС імені Івана Кожедуба за спеціальністю «Протиповітряна оборона». Після закінчення військової кафедри був призваний до ЗС України і проходив військову службу в м. Одесі. Учасник АТО. За час служби отримав 5 військових нагород. Після початку російського вторгнення в Україну мав безліч військових відряджень. Залишилася сестра і батьки. | 16 червня 2022 | Загинув в кабіні бойового управління ЗРК в результаті ракетного удару з території росії під час виконання завдання з охорони повітряного простору України поблизу с. Терешківки на Сумщині[4]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]. | ||
7241 | Бойко Ігор Валерійович | 19 червня 1991, мешканець с. Томашпільський район Вінницька область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Був гравцем Української Ліги Американського Футболу, ексгравець «Вінницьких вовків» і «Київських патріотів». | 16 червня 2022 | Загинув внаслідок вибухової травми під час виконання бойового завдання біля села Оріхове Донецької області[5]. | ||
7242 | Себастіян Василь Іванович («Сова») |
10 січня 1973, с. Яківка Івано-Франківська область. Січовик 49-го стрілецького батальйону «Карпатська Січ». Будівельник. Брав участь у боях за Ірпінь. | 16 червня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами в Ізюмському районі, що на Харківщині[6]. | ||
7243 | Селиванов Марк Сергійович («Марк») |
16 листопада 2000, м. Лисичанськ Луганська область. Січовик 49-го стрілецького батальйону «Карпатська Січ». Інженер нафтопромисловості, зброяр. З 2014 року мешкав у м. Києві. 2018 року вступив у Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Захоплювався військовою справою. | 16 червня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами в Ізюмському районі, що на Харківщині[7]. | ||
7244 | Плахотін Віталій | 20 років, с. Максимівка (Красноградський район) Харківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). До 9 класу навчався у Костянтинівському ліцеї. З перших днів російського вторгнення в Україну став на захист України, брав участь в обороні Слов'янська та Бахмута. | 16 червня 2022 (орієнтовно) |
Загинув на Донбасі, коли під час бою заховався під мостом, і туди влучив снаряд[8]. | ||
7245 | Темчишин Олександр |
24 роки. Мешканець с. Веселий Хутір Золотоніський район Черкаська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 16 червня 2022 (орієнтовно) |
З 16 червня вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Долина Краматорського району на Донеччині. 24 червня в ході зачистки даної території нашими військами був знайдений загиблим. Похований в рідному селі[9]. Указом президента його посмертно нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня. | ||
7246 | Мехеда Сергій Олександрович |
40 років, м. Кременчук Полтавська область. Капітан, штурман вертолітної ланки 18 ОБрАА. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (26.03.2022). | 16 червня 2022 | Загинув при виконанні бойового завдання в результаті ворожого обстрілу та падіння вертольоту Мі-8МТ поблизу с. Адамівка Донецької області[10]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» II ступеня (посмертно)[11]. | ||
7247 | Андрієнко Михайло | 16 грудня 1988, м. Часів Яр Донецька область. Військовослужбовець Сил ТрО ЗС України міста Києва (підрозділ — не уточнено). З часом переїхав з родиною до м. Бахмуту, де закінчив НВК № 11. Вищу освіту отримав в Українській інженерно-педагогічній академії на електротехнологічному факультеті за фахом «Експлуатація та ремонт промислового транспорту». 2010 року став першим членом всеукраїнського об'єднання «Свобода» у Бахмуті. До 2014 року працював у Бахмуті на меблевій фабриці «Бахмут Фернічер». А після того, як виробництво зупинили через гібридну війну Росії, перебрався до Києва та працював там. 25 лютого 2022 року пішов добровольцем у тероборону Києва. | 16 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання від кульових поранень на Київщині, за кількадесят кілометрів від білоруського кордону[12]. | ||
7248 | Федоренко Іван Сергійович |
30 років, с. Корделівка Вінницька область. Старший солдат, зв'язківець 8-го полку оперативного призначення НГУ. Учасник АТО. З початком російського вторгнення в Україну добровольцем пішов на фронт. | 16 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі м. Сіверськодонецька Луганської області[13]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[14]. | ||
7249 | Рудзинський Євген Вікторович |
1988, 34 роки, мешканець м. Золотого Луганської області. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Сім'я Євгена через російське вторгнення в Україну вимушено переїхала до м. Яремче, де мешкала у ліцеї № 1. На військову службу був призваний 6 червня 2022 року. | 17 червня 2022 | Загинув в результаті ворожого артилерійського обстрілу поблизу м. Лисичанська Луганської області[15]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[16]. | ||
7250 | Бойченко Сергій Вікторович | 49 років, м. Скадовськ Херсонська область. Майор служби цивільного захисту, головний інспектор 19-ї Державної пожежно-рятувальної частини Скадовського районного сектору ДСНС України у Херсонській області. | 17 червня 2022 | 17 червня пішов обстежувати місце вибуху в Скадовському морському торговельному порту. Обстеживши локацію, де стався вибух, Сергій на декілька кварталів від'їхав від порту, коли його автомобіль зупинили і викрали окупанти. Того ж дня ввечері російські військові привезли до станції швидкої допомоги тіло закатованого пожежника[17]. | ||
7251 | Бонковський Анатолій Анатолійович | 36 років, с. Дідовичі Новоград-Волинського району Житомирської області. Солдат, військовослужбовець 95 ОДШБр. 25 лютого 2022 року вступив до лав оборони Новоград-Волинської територіальної громади с. Дідовичі. На початку квітня цього року вирішив добровільно захищати рідну землю і 5 квітня був призваний до військової частини А0281 відділення охорони взводу охорони роти управління батальйону управління. Сказав, що це єдино правильне рішення справжнього чоловіка, патріота своєї країни в умовах війни. | 17 червня 2022 | З 19 квітня по 17 червня 2022 року пройшов пекло бойових дій в Донецькій області на нульовій позиції, де ворог наступав у напрямку Ізюм — Слов'янськ. Біля с. Долина Слов'янського району Донецької області стримував ворога до свого останнього подиху. Загинув 17 червня 2022 року під час виконання бойового завдання по захисту України в районі н.п. Краснопілля Слов'янського району Донецької області, де ворог вів розвідку боєм, безперестанку застосовував артилерію в районі цього населеного пункту. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[492] | ||
7252 | Гаврилов Антон Аркадійович | 21 червня 1988, Сімферополь. Проживав у Львові на Сихові. Після завершення навчання служив солдатом у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади десантно-штурмових військ Збройних сил України. Із початком агресії РФ, виконував бойові завдання у зоні проведення АТО. Боровся з окупантами із перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації. Боронив Україну у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади десантно-штурмових військ Збройних сил України. У мирний час працював оператором на автозаправній станції[18][19][20]. | 17 червня 2022 | Загинув у Слов'янську в боях з російськими окупантами. Чин похорону відбувся 22 червня в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові. Похований Личаківському кладовищі. | ||
Садовий Зіновій Миколайович |
10 квітня 1974, с. Тучне Львівської області. Закінчив Перемишлянське професійне училище за спеціальністю «столяр». Проходив військову службу у саперних військах у місті Новоград-Волинському. У мирний час певний період працював за кордоном, а також на підприємствах «Електроконтакт-Україна» та Агрофірма «Дзвони». Після повномасштабного вторгнення росії на територію України пішов добровольцем на війну. Проходив службу у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[21][22]. | 17 червня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами біля села Богородичне на Донеччині. Чин похорону відбувся 21 червня в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові. Похований Личаківському кладовищі[23]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[24]. | |||
Прозоровський Сергій Іванович | 28 жовтня 1974 року, м. Ізяслав. Солдат, військовослужбовець ЗС України, 68-ма окрема єгерська бригада. Стрілець-помічник гранатометника | 17 червня 2022 | Загинуввнаслідок мінно-вибухової травми, несумісної із життям у с.Єгорівка Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[25]. Похований на Алеї Почесних Поховань м.Ізяслав Хмельницької області [26]. | |||
7253 | Наконечний Павло Юрійович («Історик») |
25 років, м. Черкаси. Військовослужбовець ССО ЗС України (підрозділ — не уточнено). Взяв собі псевдонім «Добротворський»[27]. Співзасновник ГО і табору «Поклик яру»[28]. Закінчив історичний факультет НПУ ім. М. П. Драгоманова. Працював учителем історії у київській спеціалізованій школі № 7. У перший же день російського вторгнення в Україну пішов у військо[29]. | 18 червня 2022 | Загинув зранку від мінометного обстрілу під час бойового виходу у Херсонській області. Перед цим його група успішно виконала одне із завдань[30] За іншими даними загинув від артилерійського обстрілу на Херсонщині[31]. | ||
7254 | Димид Артем Михайлович
(«Курка») |
4 липня 1994, м. Львів. Старший матрос, військовослужбовець ВМС ЗС України (підрозділ — не уточнено). Син іконописиці Іванни Крип'якевич-Димид та першого ректора Українського католицького університету, капелана Майдану Михайла Димида, правнук українського історика Івана Крип'якевича та підпільного священника Артемія Цегельського. | 18 червня 2022 | Загинув вранці в результаті мінометного обстрілу під час бойового виходу в селі Біла Криниця, Баштанський район, Миколаївська область. Перед цим його група успішно виконала одне із бойових завдань[32]. | ||
7255 | Алуда Звіадаурі | 42 роки, Грузія. Військовослужбовець чеченського батальйону у складі ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 18 червня 2022 | Загинув поблизу м. Лисичанська на Луганщині. Отримав кулю у спину, коли намагався евакуювати пораненого побратима[33]. | ||
7256 | Анхель Адровер | 22 роки, Манакор, провінція Балеарські острови Іспанія. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 18 червня 2022 | Обставини загибелі точно не відомі (місце — не уточнено)[34]. | ||
7257 | Серпень Олександр | Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 18 червня 2022 (орієнтовно) |
Під час бою від влучання ворожого снаряду був завалений уламками стін будинку. Побратими змогли відкопати Олександра, але під час медичної евакуації він помер в автомобілі[35]. | ||
7258 | Андрійчук Володимир («Бармен») |
10 березня 1990, м. Коломия Івано-Франківська область. На початку російського вторгнення в Україну, Володимир знаходився у Польщі. Він повернувся для захисту Україну. Звільняв Бучу, Гостомель і Ірпінь. Захищав Рубіжне, тримав оборону м. Сіверськодонецька. Залишився 8-ми річний син. | 18 червня 2022 | Загинув від тяжких поранень, отриманих у нерівному бою при захисті м. Сіверськодонецька[36]. | ||
7259 | Вервега Микола Васильович |
2 січня 1970, с. Микуличин Івано-Франківська область. Старший сержант, військовослужбовець Збройних Сил України (підрозділ — не уточнено), герой російсько-української війни. Микола Вервега пройшов Майдан і відразу рушив на схід захищати Україну від московських загарбників. Після отриманих на фронті травм та лікування очолював "Яремчанську спілку інвалідів АТО". | 18 червня 2022 | Загинув при обороні м. Лисичанська[37]. | ||
7260 | Гладкий Назарій Степанович («Морфік») |
4 червня 2000, с. Залип'я Івано-Франківська область. Січовик 49-го стрілецького батальйону «Карпатська Січ». Закінчив 57-й ліцей імені Короля Данила Галицького та був студентом НУ «Львівська політехніка». До російського вторгнення в Україну займався регбі,а після його початку почав активно волонтерити та був членом БО «Українська студентська ліга»: забезпечував військовослужбовців амуніцією, ліками та продуктами харчування, витрачав майже всі свої кошти на закупівлю гуманітарної допомоги, прихистив у своїй квартирі 11 біженців. 12 червня 2022 року, як доброволець долучився до «Карпатської Січі». | 18 червня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами в Ізюмському районі, що на Харківщині[38]. | ||
7261 | Василишин Максим («Паджеро») |
18 років, м. Новий Розділ Львівська область. Солдат, оператор відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу розвідувальної роти 49-го стрілецького батальйону «Карпатська Січ». Навчався на 1 курсі факультету міжнародних економічних відносин та інформаційних технологій Львівського торгово-економічного університету. З першого дня повномасштабного вторгнення приєднався до самооборони Львова. Брав участь в обороні Київщини. Після звільнення Київщини перейшов до 49-го окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ» Збройних сил України. | 18 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Вірнопілля Харківської області[39]. | ||
7261 | Антонюк Сергій Сергійович |
11 квітня 1975, с. Шкроботівка Кременецький район Тернопільська область. Солдат, військовослужбовець 68 ОЄБр. Працював охоронцем ТОВ «Шумськ-агро». До ЗС України був призваний 6 березня 2022 року. Залишилася мати, сестра, дружина та син. | 18 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на Донеччині разом із односельцем Анатолієм Яцюком[40]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[41]. | ||
7262 | Яцюк Анатолій Іванович |
24 лютого 1988, с. Шкроботівка Кременецький район Тернопільська область. Солдат, військовослужбовець 68 ОЄБр. Після закінчення школи проходив строкову військову службу. Офіційно не працював, виконував ремонти в житлових будинках. З початком російського вторгнення в Україну був призваний до складу ЗС України. | 18 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на Донеччині разом із односельцем Сергієм Антонюком[40]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[41]. | ||
7263 | Рубан Максим Юрійович («Рубен») |
21 рік, с. Звірове Донецька область. Солдат, старшина взводу 503 ОБМП. П’ять років тому закінчив Піщанський загальноосвітній навчальний заклад, після чого здобув освіту в Покровському професійному ліцеї № 38. 2019 року працевлаштувався на «ШУ «Покровське». Протягом двох років здобував професію стрільця-санітара у 65-му окремому береговому ракетному дивізіоні. | 18 червня 2022 | Загинув разом з Олександром Локтєвим в результаті влучання танкового снаряду в бою поблизу м. Авдіївки на Донеччині[42]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[43]. | ||
7264 | Локтєв Олександр Сергійович («Махно») |
1987, м. Мирноград Донецька область. Матрос, навідник відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти 503 ОБМП. Більше 40 днів брав участь в обороні Маріуполя, після чого зумів вийти з оточення. | 18 червня 2022 | Загинув разом з Максимом Рубаном в результаті влучання танкового снаряду в бою поблизу м. Авдіївки на Донеччині[44]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[45]. | ||
7265 | Передерій Віталій («Дєд») |
31 рік, с. Козаче Черкаська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У ЗС України з 2015 року. | 18 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого ракетного обстрілу біля міста Торецьк Донецької області[46]. | ||
7266 | Копчак Юрій Михайлович («Кекс») |
21 квітня 1995, м. Самбір Львівська область. Аеророзвідник окремий штурмовий батальйон «Скала» ОК «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Навчався у Cамбірській гімназії та школі № 9. Потім навчався в Львівському медичному коледжі "Монада" за спеціальністю "зубний технік", працював з батьком в області стоматології. Під час Революції Гідності перебував на столичному Майдані з членами Самбірського осередку партії "Свобода". Розробляв вебсайти та програми для партії. Був представником футбольного клубу "Самбір" з 2010 року. З початком повномасштабного вторгнення став на захист України від ворожої навали. Оформив добровільно співпрацю з ССО, але не дочекавшись виклику, в березні 2022 року вирушив з хлопцями до Києва, де став добровольцем у «Братстві». У травні приєднався до ЗС Україна - батальйон «СКАЛА», беручи участь в боях на Харківському напрямку. Займався аеророзвідкою, за допомогою дронів виявляв позиції ворога, корегував артилерію. Також розробляв програми для дронів. | 18 червня 2022 | Загинув при виконанні бойового завдання, під час обстрілу з ворожого танка неподалік міста Ізюм (Харківської обл). Прощалися з Воїном у рідному місті [47]. | ||
7267 | Кушнірьов Іван Федорович («Камазіст») | 24 листопада 1968, селище Велика Писарівка, Сумсска область. Закінчив школу, потім Великописарівське профтехучилище, де здобув професію тракториста-машиніста широкого профілю та слюсаря-ремонтника ІІ розряду. Потім був призваний на строкову військову службу зв’язківцем. Через два роки повернувся до рідного селища, закінчив професійну школу водіїв, отримав посвідчення і пішов працювати у тодішнє підприємство «Сільгоспхімії». 7 липня 2020 року підписав контракт з військовою частиною А2167 72 ОМБр "Чорних Запорожців". Солдат, водій. Перед початком повномасштабного вторгення отримав травму голови, перебував на денному лікуванні в госпіталі. 24 лютого після дзвінка з рідними о 5 ранку замість госпіталю зібрав необхідні речі, транспорт в такий час не рухався тому біг 7 зупинок до своєї військової частини. Отримав до рук зброю і вийшов на оборону Києва. Перебував в Чернігівському, Сумському, Харківському та Донецькому (що сам називав пеклом) напрямках. | 18 червня 2022 | Загинув в місті Торецьк Донецької області від отриманих травм несумісних з життям, в результаті здійснення ворогом ракетних ударів по позиціях підрозділу. Нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ "За мужність"(посмертно). Героя поховали у рідному місті [48][49]. | ||
7266 | Військовослужбовці ЗС України. | 18 червня 2022 | (для доповнення за 18 червня 2022 року) | |||
7267 | Куцин Олег Іванович («Кум») |
23 листопада 1965, м. Івано-Франківськ. Молодший лейтенант, командир 49-го стрілецького батальйону «Карпатська Січ». Перший в історії ЗС України командир батальйону у званні «молодший лейтенант». | 19 червня 2022 | Перебував на нараді, а в цей час його позицію накрив касетний боєприпас з БМ-21 «Град» в селі Вірнопілля, що на Харківщині[50]. | ||
7268 | Михайло («Катана») |
Військовослужбовець батальйону спеціального призначення «Донбас» НГУ України. | 19 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[51]. | ||
7269 | Мірошник Ярослав Миколайович |
29 років, м. Новомосковськ Дніпропетровська область. Молодший сержант служби цивільного захисту, водій пожежно-рятувального загону ДСНС України (підрозділ — не уточнено). Службу у ДСНС розпочав в 2021 році. Залишилися батьки та дідусь із бабусею. | 19 червня 2022 | Загинув в результаті вибуху одного із резервуарів з паливом під час гасіння пожежі на нафтобазі у Новомосковському районі, що була спричинена ворожою ракетною атакою[52]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[53]. | ||
7270 | Русин Василь Васильович («Йожик») |
14 грудня 1986, м. Мукачево Закарпатська область. Солдат, стрілець 6-ї стрілецької роти 135-го окремого батальйону 114 ОБрТрО. | 19 червня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами на донецькому напрямку (місце — не уточнено)[54]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[55]. | ||
7271 | Гриб Олег («Куба») |
Військовослужбовець морської піхоти України (підрозділ — не уточнено). | 19 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[56]. | ||
7272 | Гульчук Юрій Миколайович |
4 лютого 1983, с. Плоске Острозький район Рівненська область. Молодший сержант, військовослужбовець 93 ОМБр. Закінчив Львівське професійно-технічне училище. З 2008 працював на залізниці. У 2014 був призваний до ЗС України, де проходив військову службу розвідником розвідроти. У 2016 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[57]. До російського вторгнення в 2022 році працював слюсарем у депо «Христинівка» Одеської залізниці. | 19 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання у Харківській області. Похований у с. Бродівське Острозького району на Рівненщині[58]. | ||
7273 | Тацюн Микола Васильович |
18 грудня 1997, 24 роки. Мешкав у с. Шаян на Закарпатті. Старший солдат, військовослужбовець 80 ОДШБр. | 19 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[59]. | ||
7274 | Побережник Андрій Дмитрович |
13 грудня 1987, м. Тернопіль. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го гірсько-штурмового взводу 1-ї гірсько-штурмової роти 108 ОГШБ 10 ОГШБр. Закінчив Тернопільську загальноосвітню школу-ліцей № 13 імені Андрія Юркевича, ліцей Галицького коледжу імені В'ячеслава Чорновола та Львівський державний університет безпеки життєдіяльності. З початком російсько-української війни брав участь в бойових діях у складі 128 ОГШБр, зокрема в боях за Дебальцеве. Після російського вторгнення в Україну знову пішов на фронт. | 19 червня 2022 | Загинув в результаті ворожого артилерійського обстрілу поблизу м. Лисичанська на Луганщині. Похований на Микулинецькому кладовищі м. Тернополя[60]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[16]. Почесний громадянин міста Тернополя (22 серпня 2022, посмертно)[61]. | ||
7275 | Бойко Володимир Васильович |
28 липня 1994, Івашківці, нині Збаразької громади Тернопільської області. Старший стрілець першого десантно-штурмового відділення підрозділу 80 ОДШБр. У 2015 році пішов служити за мобілізацією, був розвідником. Потім працював охоронцем у «Подолянах». З початком російського повномасштабного вторгнення сам відбув до військкомату, а згодом відправився на передову[62][63]. | 19 червня 2022 | Загинув поблизу с. Богородичне на Донеччині. Похований 24.06.2022 року у родинному селі. Нагороджений орденом «За мужність» ІII ступеня (посмертно)[59]. | ||
Гуменюк Валерій Леонідович |
53 роки, м. Хмельницький. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 19 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[64]. | |||
Петров Віктор Олександрович | 5.03.1969, м. Надвірна, Івано-Франківської області. Солдат, стрілець мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини, призваний по мобілізації 2 березня 2022 року Надвірнянським РТЦК. | 19 червня 2022 | Загинув 19 червня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу завданого військовими формуваннями російської федерації. Отримав поранення несумісні з життям біля населеного пункту Врубівка Луганської області. Похований на Алеї Слави місцевого центрального кладовища [65]. | |||
7276 | Карватко Богдан Владиславович |
Майор, військовослужбовець 1 БрОП НГУ. У ході російського вторгнення в Україну брав участь у захисті Київської області, а згодом - захищав Україну на сході. Герой України (16.09.2022, посмертно). |
20 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі м. Лисичанська на Луганщині[66]. | ||
7277 | Душка Ігор Олегович («Душман») |
6 грудня 1993, с. Старий Коврай Черкаська область. Мешканець м. Черкаси. Старший лейтенант, заступник командира механізованого батальйону 115 ОМБр. Брав участь у богатирських іграх. Учасник Революції гідності. До 2014 року працював комп’ютерним інженером, а після початку війни почав службу із добровольчого батальйону «Айдар», в якому він прослужив рік. 2015 року вступив до НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного. 2019 року закінчив навчання, отримавши звання лейтенанта, й був розподілений у 28 ОМБр. Спочатку був командиром взводу, потім став командиром роти, а пізніше обійняв посаду заступника командира батальйону. В 2022 році, після початку російського вторгнення в Україну, був розподілений у 115 ОМБр. | 20 червня 2022 | Загинув зранку поблизу селища Мирна Долина Луганської області в результаті мінометного обстрілу, коли заводив новоприбулий підрозділ на позиції[67]. | ||
7278 | Горбунов Владислав Олексійович | 22 роки, Донецька область. Навідник 1-го танкового взводу 3-ї танкової роти танкового батальйону 56 ОМПБр. Вихованець покровського тренера Ігоря Юркіна, член збірної команди Донецької області з регбі «Твердий знак». Чемпіон Донецької області з регбі та срібний призер чемпіонату України. Після початку російського вторгнення в Україну був призваний до ЗС України. | 20 червня 2022 | Загинув під час звільнення селища Золота Нива у Донецькій області[68]. | ||
7279 | Талапацький Артем Володимирович |
3 березня 1982, Уманський район Черкаська область. Сержант, старший водій-радіотелефоніст відділення 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. | 20 червня 2022 | Загинув у результаті бойових дій по захисту Батьківщини на Харківщині[69]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[70]. | ||
7280 | Оржехівський Михайло Петрович |
1975. Мешканець у с. Топилівка Черкаський район Черкаська область. Сержант, стрілець-снайпер механізованої роти механізованого батальйону (підрозділ — не уточнено). | 20 червня 2022 | Загинув у результаті здійснення противником артилерійського обстрілу по позиціях ЗС України (місце — не уточнено). Похований в рідному селі[71]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[72]. | ||
7281 | Русак Олег («Моряк») |
Мінометник 98-го батальйону ТрО «Азов» Дніпро. 2014 року на війні загинув його син Олександр Русак. 2016 року пішов служити до того самого підрозділу, що й син — ОЗСП «Азов», де проходив службу мінометником до 2020 року. Після початку російського вторгнення в Україну приєднався до 98-го батальйону, де у складі мінометного розрахунку нищив ворога. | 20 червня 2022 | Загинув відходячи з позицій під час виконання бойового завдання, коли його мінометний розрахунок потрапив під ворожий артобстріл (місце — не уточнено)[73]. | ||
7282 | Розчубко Олександр Володимирович |
Мешканець м. Сіверська Донецька область. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Випускник сіверської гімназії № 3. З 2014 року брав участь в АТО/ООС. | 20 червня 2022 | Загинув відходячи з позицій під час виконання бойового завдання, коли його мінометний розрахунок потрапив під ворожий артобстріл (місце — не уточнено)[74]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[75]. | ||
7283 | Данищук Євген Михайлович |
37 років, с. Розтоки Івано-Франківська область. Солдат, військовослужбовець 10 ОГШБр. Закінчив Чернівецький фінансово-юридичний інститут. Був головою Розтоківської сільської ради. У перші дні російського вторгнення в Україну повернувся з-за кордону та відбув добровольцем до Збройних Сил України. | 20 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу м. Лисичанська Луганської області[76]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[16]. | ||
7284 | Дручко Іван | 33 роки, с. Любимівка Херсонська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Коли рідна Любимівка опинилася під тимчасовою окупацією, родина полеглого бійця знайшла прихисток у м. Кривому Розі. | 20 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на Херсонському напрямку. Похований на Центральному кладовищі м. Кривого Рогу [77]. | ||
7285 | | | Петренко Андрій Олександрович («Пастор») |
36 років, м. Первомайськ на Луганщині. У дитинстві, разом з родиною, переїхав до села Літки Житомирської області. Там закінчив місцеву школу, далі навчався у Київському геологорозвідувальному технікумі. Останнім місцем роботи була служба таксі Bolt. Вів здоровий спосіб життя та допомагав іншим людям позбутися шкідливих звичок. Брав активну участь у роботі реабілітаційних центрів. Був віруючою людиною, не пропускав жодного недільного богослужіння та мріяв створити родину. Коли почалася повномасштабна війна долучився до місцевої самооборони. Через два тижні перейшов до територіальної оборони міста Києва, звідки добровольцем вступив до лав 242-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони. Служив стрільцем – помічником гранатометника військової частини. | 20 червня 2022 | Загинув через отримані під час обстрілу осколкові поранення. Поховали військовослужбовця 26.06.2022 на Дарницькому кладовищі у с. Літки на Житомирщині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). | |
7286 | Смолінський Анатолій Олексійович («Прораб») |
49 років, с. Івківці, Черкаський район. Після навчання в місцевій школі пішов в армію, служив в Національній Гвардії України. Першою роботою була професія пожежника, далі вже по переїзду до Києва разом з рідними братами почали свій бізнес в будівельній сфері. З нуля став будівельником і фактично всьому вчився одразу на практиці, звідти і позивний Прораб. Побудував багато будинків, зробив купу ремонтів як своїм замовникам, так і близьким. З початку повномасштабного вторгнення знаходився за межами міста, але одразу виїхав додому, щоб вивезти родину й піти в територіальну оборону. Став водієм 242-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони. | 20 червня 2022 | Загинув від ворожого влучення снарядом на Луганщині в районі селища міського типу Вовчоярівка. Похований 28.06.2022 на цвинтарі села Лісовичі, Литвинівська громада, Вишгородський район, Київська область. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). | ||
Гуцуляк Василь Михайлович |
с. Королівка, Тлумацької громади. Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 20 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[78]. | |||
Бакоцький Дмитро Олександрович («Бака») |
37 років, с. Шуляки Козелецький район Чернігівська область. Стрілець підрозділу 242 ОБ ТрО 241 ОБр ТрО. Закінчив Київське професійне училище залізничного транспорту за спеціальністю «помічник машиніста». До війни працював в Київському метрополітені слюсарем-електриком. Під час служби зарекомендував себе дисциплінованим, виконавчим та грамотним військовослужбовцем, шанував честь та гідність товаришів по службі. | 20 червня 2022 | Загинув в результаті вибухової травми під час військових дій в смт Вовчоярівці Попаснянського району Луганської області. Похований 26.06.2022 на кладовищі с. Мокрець Броварського району Київської області[79]. | |||
Єременко Євген | 15 серпня 1980, м. Кропивницький. Навчався в загальноосвітній школі № 20, а згодом закінчив Кропивницький будівельний фаховий коледж. Також пройшов військову строкову службу в ЗС України. У 2015-2016 роках брав участь в АТО. За життя отримав відзнаку Президента України «За участь в Антитерористичній операції» та інші відомчі нагороди. Повернувшись до мирного життя, займався будівельною справою, а також працював у спецзв’язку та мережі магазинів «Будмайдан». З початку повномасштабного вторгнення приєднався до ЗС України. | 20 червня 2022 | Загинув під час виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Мосьпанове Харківської області. Він був сином, братом та дядьком[80]. | |||
Шубеляк Віталій Олександрович | 1990, м. Самбір Львівської області. Старший солдат, військовослужбовець підрозділу 80 ОДШБр. Ветеран АТО. | 20 червня 2022 | Загинув у Донецькій області. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[81]. | |||
7287 | Обломей Семен Олександрович («Сем») |
13 червня 2000, м. Київ. Заступник командира роти батальйону «Свобода». 2019 року вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України ННІ лісового і садово-паркового господарства. У кінці січня 2022 року успішно закінчив чотиримісячний курс з лісівництва в Швеції. 28 лютого 2022 року долучився до батальйону «Свобода». Брав участь у звільненні Бучі та Ірпеня, захищав Рубіжне, Лисичанськ, Сіверськодонецьк. | 21 червня 2022 | Загинув в результаті авіаудару, захищаючи м. Сіверськодонецьк, перед цим вивів свою групу в безпечне місце. Похований на Байковому кладовищі в м. Києві[82]. | ||
7288 | Добровольський Іван («Тигр») |
20 січня 1998, село Студениця Житомирська область. Після закінчення школи поїхав на заробітки, об’їздив пів України. Останні пів року працював у Києві. З перших днів російського вторгнення в Україну записався до добровольчого формування територіальної громади, охороняв Оболонь. Згодом звільняв Київщину у складі батальйону «Свобода». Виконував роль бойового медика в підрозділі. Тримав оборону м. Сіверськодонецька. Вбив кількох офіцерів окупанта. | 21 червня 2022 | Загинув у бою з диверсійною групою російського спецназу за місто Сіверськодонецьк поблизу селища Воронове. Тигр та побратим першими відкрили вогонь, невдовзі їм на підмогу прийшли ще троє побратимів. Тигр у цьому бою відпрацював і зі снайперської гвинтівки, і з підствольного гранатомета, і з “Мухи”. У відповідь ворог відкрив шквальний вогонь, одна з гранат з ворожого підствольника влучила в те місце, звідки вів вогонь Тигр. Похований в рідному селі Студениця Житомирської області [83][84]. | ||
7289 | Бунь Юрій Андрійович |
6 травня 1998, м. Трускавець Львівська область. Старший лейтенант, командир 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 24 ОМБр. Після закінчення школи № 2 у м. Трускавці, навчався у НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного у м. Львові, яку закінчив у з відзнакою в званні "старший лейтенант". Учасник АТО/ООС. Залишились батьки, молодший брат та наречена. Нагороджений медаллю УБД та орденом «За мужність» 3-го ступеня (02.05.2022)[85]. | 21 червня 2022 | Загинув під час боїв з окупантами в Луганській області[86]. | ||
7290 | Мельстер Тарас Юрійович | 11 квітня 1991, м. Кропивницький. Військовослужбовець Сил ТрО ЗС України. Програміст. Син директорки громадської організації «Флора»[87]. Після початку російського вторгнення в Україну був призваний до ЗС України[88]. | 21 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами разом зі своєю дружиною біля селища Борівське Луганської області[89]. | ||
7291 | Мельстер Ольга Володимирівна | 1 січня 1991, м. Кропивницький. Військовослужбовець Сил ТрО ЗС України. За професією - кондитер[90]. Випікала пряники, на яких малювала тварин, рослин, казкових персонажів чи символіку до свят[91]. Долучалась до благодійних проєктів — пекла для військових, безпритульних, онкохворих дітей. Після початку російського вторгнення в Україну була призвана до ТрО ЗС України[88]. | 21 червня 2022 | Загинула в боях з російськими окупантами разом зі своїм чоловіком біля селища Борівське Луганської області[89]. | ||
7292 | Данилець Володимир Михайлович («Куля») |
Солдат, військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва. Долучився добровольцем до батальйону у перші дні російського вторгнення в Україну. Брав участь в обороні міста Ірпінь, а згодом боронив Харківську область. | 21 червня 2022 (орієнтовно) |
Загинув під час бою у Харківській області, прикриваючи власний підрозділ кулеметним вогнем[92]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[93]. | ||
7293 | Богданович Владислав («Бодя») |
36 років, Харків. Військовослужбовець 128 ОГШБр. Мати — відома кримська активістка та волонтерка Лариса Китайська. Через 25 днів після народження його сім'я повернулася у Ялту, де він і прожив більшу частину свого життя. Після окупації Криму Владислав з іншими активістами фарбував синьою і жовтою фарбами стовпи в Ялті. За час життя в окупованому Криму не прийняв російського громадянства. Зазнав переслідувань з боку російських спецслужб, тому 2015 року мусив залишити домівку та переїхати на материкову Україну. Працював автослюсарем у Харкові та Києві. Після початку російського вторгнення в Україну, попри проблеми із зором (носив окуляри з діоптріями +6), добровільно відбув захищати Україну. Брав учать у боях поблизу Лисичанська, обороняв Тошківку, Гірське, Мирну долину. | 21 червня 2022 | Загинув в результаті мінометного обстрілу в селі Вовчоярівка на Луганщині[94]. | ||
7294 | Потяк Степан Іванович («Вікінг») |
3 листопада 1994, с. Бистрець. Командир танкової роти танкового батальйону. Навчався у Прикарпатському військово-спортивному ліцеї. Згодом вступив на державну форму навчання на спеціальність "комп’ютерна інженерія" в Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Після університету у 2016 підписав контракт. Незабаром закінчив військові курси в Сатричах і йому дали звання молодшого сержанта. Потім отримав старшого лейтенанта. Брав участь в зоні АТО/ООС. У перші дні повномасштабної війни стримував наступ російських військ поблизу Маріуполя, Мелітополя. Чотири доби відступали до Запоріжжя з боями. Батько, сестра і дядько також долучилися до ЗСУ. 3 травня 2022 дядько загинув біля Гуляйполя. | 21 червня 2022 | Загинув на Запорізькому напрямку. Похований у Бистреці біля церкви[95][96]. | ||
7295 | Чоповський Володимир Андрійович | 20 червня 1978, с. Гонорівка Піщанський район Вінницької області. Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 21 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під час ведення бойових дій в районі м. Авдіївки Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) [97]. | ||
7296 | Кутья Віктор Анатолійович | 23 серпня 1964, 57 років, м. Ірпінь Київська область. Сержант стрілецької роти. Мешкав у м. Києві. 25.02.2022 року добровільно приєднався до 114 бригади ТрО (в/ч 3700), а згодом - до ЗС України. Брав участь в обороні м. Києва, а також захищав м. Северодонецьк та Лисичанськ. | 21 червня 2022 | Загинув в результаті ворожого танкового обстрілу берегу річки Сіверський Донець поблизу м. Лисичанська на Луганщині. 24.08.2022 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). | ||
7297 | Колесник Сергій Євгенович | Народився та виріс в м. Києві. Працював на керівних посадах. Мав дуже різнобічні інтереси (хобі). Завжди був лідером у житті, до якого тягнулися люди, завдяки швидкому розуму, великому серцю та почуттям гумору. В сімʼї завжди був променем сонця та головною опорою. Його оптимізм, гумор та надія навіки залишаться з рідними. Був справжнім патріотом своєї країни. Добровільно встав на захист Батьківщини 28 лютого 2022 року, де користувався заслуженим авторитетом серед побратимів та підтримував моральний дух колег по службі. | 21 червня 2022 | Загинув в результаті ворожого танкового обстрілу поблизу м. Лисичанська на Луганщині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступню (посмертно). | ||
7298 | Княжчук Анатолій Олександрович | 53 років, с. Жабокрич Вінницька область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 21 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під Авдіївкою. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[98]. | ||
7299 | Верхогляд Андрій Леонідович («Лівша») |
1995, 27 років, м. Новоград-Волинський Житомирська область. Майор, командир батальйону 72 ОМБр. Військову освіту здобув у НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного в 2016 році. Учасник АТО/ООС. Був серед тих, хто боронив Авдіївську промзону. Кавалер ордену Богдана Хмельницького II ступеня (26.03.2022)[99], Ордену Богдана Хмельницького III ступеня (01.02.2017)[100]. Нагороджений орденом «Народний герой України». Залишились мати, дружина і маленька донька. | 22 червня 2022 | Загинув у бою з бойовиками російської ПВК Вагнера на Світлодарській дузі. Прощання з Героєм відбулося 8 липня 2022 року біля Михайлівського золотоверхого собору в м. Києві[101][102]. | ||
7300 | Оверчук Матвій Сергійович («Овер») |
30 липня 1995, с. Мирославка Луцький район Волинська область. Старший солдат, стрілець-зенітник зенітно-ракетного взводу мотопіхотного батальйону 10 ОГШБр. Закінчив університет водного господарства. Після початку російського вторгнення в Україну пройшов навчання військовій справі на Яворівському полігоні. До підрозділу, який формувався, доєднався у Малині на Житомирщині. Залишився син, який народився 20 січня 2022 року. | 22 червня 2022 | Загинув поблизу м. Лисичанська. О 10.45 почався наліт російської авіації. Матвій пострілом зі свого ПЗРК збив російський літак, але в небі несподівано з'явився ще один літак і чітко наніс удар по тому місцю, звідки було здійснено пуск ПЗРК. Ракета влучила практично в позицію, де перебував військовослужбовець[103]. | ||
7301 | Вишковський Олексій Андрійович |
1974, м. Черкаси. Солдат, водій механізованого взводу підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). У перші ж дні з початку російського вторгнення в Україну пішов боронити нашу державу. | 22 червня 2022 | Виконуючи бойове завдання, загинув в результаті ворожого артилерійського обстрілу в районі села Веселе Ясинуватського району Донецької області. Похований в м. Черкаси[104]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[105]. | ||
7302 | Мандрика Віталій Васильович |
47 років, мешканець с. Катеринопіль Черкаська область. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Навчався у Катеринопільській школі № 2, згодом — у Ватутінському ПТУ № 2. У 1992 році, здобувши спеціальність зварювальника, був призваний на строкову військову службу. Після армії працював у місцевому КСП, пізніше працював на сільськогосподарських підприємствах. 5 березня 2022 року був мобілізований до ЗС України. Залишились мати, брат та племінники. | 22 червня 2022 | Загинув на Донеччині, виконуючи бойове завдання. Під час ворожого артилерійського обстрілу отримав поранення несумісні з життям. Похований в с. Катеринополі[106]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[105]. | ||
7303 | Оганесян Армен Саркісович | 31 січня 2002, м. Костянтинівка Донецька область. Військовослужбовець підрозділу 81 ОАеМБр. Вірменин за походженням. Навчався у школі № 23. Займався боротьбою, тренувався з футбольною командою «Патріот», грав за аматорський футбольний клуб «Кілікія». 2021 року підписав контракт із 81 ОАеМБр. Нагороджений нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» (31 березня 2022 року)[107]. | 22 червня 2022 | Під час оборони м. Сіверськодонецька Армена та його товаришів накрило ворожим мінометним вогнем. Військові побігли в укриття, Армен отримав поранення і трохи відстав від інших, тому побіг до найближчої хати. Але там перебував російський кулеметник, який розстріляв військоволужбовця впритул[108]. | ||
7304 | Петухов Андрій Анатолійович(«Математик») | 2 вересня 1988, м. Чернігів. Обожнював музику, був викладачем гри на ударних інструментах. Працював звукотехніком. Після повномасштабного вторгнення спочатку вчився у Яворові на обчислювача і став кращим на курсі. Потім – у Дівичках навчився працювати з «джавелінами». Згодом вирушив на передову. Отримав позивний Математик, адже він з окопів вів онлайн-уроки з донькою: вони займалися математикою та вчили англійську. | 22 червня 2022 | Загинув у бою вранці 22 червня 2022 року біля м. Лисичанськ Луганської області. Того дня кілька бійців з «джавелінами» виступили проти десятків російських танків. Андрія вразило вибуховою хвилею та осколком відірвало руку. Його спочатку зарахували як «безвісти зниклого». Дружина Анастасія самостійно відшукала тіло коханого та довела факт його загибелі. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно). Похований на Байковому цвинтарі у Києві. Почесний громадянин Івано-Франківська [109][110][111]. | ||
7305 | Менюк Ярослав Олександрович | 10 вересня 1994, м. Бершадь. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Навчався у Бершадській загальноосвітній школі I—III ступенів № 3. | 22 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в Авдіївці. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[112]. Похований 26 червня в місті Бершадь. | ||
7306 | Мялікгулиєв Назар Курбангельдийович («Поет») | 9 жовтня 1990, м. Козова. Писав поезію. Першу збірку видав у 2011 році, другу – у 2021. Автор книги "Критик до народу або вірші мого дитинства". Був на фронті з 2014 року. Повернвся з-за кордону, щоб долучитися до оборони України. Командир відділення 10-ї гірсько-штурмової бригади. Був членом партії "Європейська Солідарність". | 22 червня 2022 | Загинув в Луганській області [113] | ||
Гаврилюк Степан | 39 років, с. Оплітна. | 22 червня 2022 | Загинув в Луганській області. Більше двох років військовослужбовець вважався безвісти зниклим. За результатами проведеної порівняльної судової молекулярно-генетичної експертизи підтверджена смерть. Залишились дружина, троє дітей, мати та двоє братів [114]. | |||
7307 | Соловйов Віктор | 43 років, м. Покровськ Донецька область. Військовослужбовець 2-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 53 ОМБр. Був мобілізований на військову службу майже з перших днів російського вторгнення в Україну. Залишились дружина та неповнолітній син. | 23 червня 2022 | Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу с. Єгорівка, що на Донеччині[115]. | ||
7308 | Саломатін Сергій Олексійович | 18 жовтня 1973. Військовослужбовець 9-ї роти 3-го батальйону 72 ОМБр. Раніше проходив військову службу в ОЗСП НГУ «Азов». | 23 червня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами в Донецькій області, перебуваючи у групі, яка мала евакуювати Андрія Верхогляда[116]. | ||
7309 | Миськов Дмитро Вікторович | 1 вересня 1998, с. Завалійки Хмельницька область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). З початку російського вторгнення в Україну відбув добровольцем на фронт. | 23 червня 2022 | Загинув від мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Новомайорське на Донеччині[117]. | ||
7310 | Демид Василь Володимирович |
1996, с. Волиця Червоноградський район Львівська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 23 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України (місце — не уточнено)[118]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[119]. | ||
7311 | Ткачов Микола Олександрович |
8 березня 1983, с. Бурлацьке Криворізький район Дніпропетровська область. Старший солдат, військовослужбовець підрозділу 92 ОМБр. Отримав робітничу спеціальність у м. Кривому Розі та з того часу мешкав у місті. Учасник АТО (2014). З перших днів російського вторгнення в Україну самостійно прибув до ТЦК та СП та знову став на захист Держави. Дядько Руслана Володимировича Майданника, який загинув 24 червня 2022 року під час виконання бойового завдання[120]. | 23 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання[121]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[122]. | ||
7312 | Мялікгулиєв Назар Курбангельдийович («Поет») |
9 жовтня 1990, с. Кобиловолоки Тернопільська область. Молодший сержант, командир відділення зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 10 ОГШБр. Вісім років працював у лісництві, з перервою на військову службу. У 2008-2010 роках проходив військову службу за контрактом у ракетній бригаді. Спочатку був механіком-кулеметником, а згодом – механіком тактичних ракет. Пройшов бої під Кримським, а в 2015 – в районі Тошківки, Оріхового, Новотошківського. Після закінчення контракту працював за кордоном, був вдома й знову пішов воювати. Залишилися дружина та троє дітей. | 23 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання на Луганщині. Похований в селищі Козовій на Тернопільщині[123]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[16]. | ||
7313 | Мухін Віталій Анатолійович | У 2013–2022 роках очолював дільницю № 60 КП «Житлокомсервіс». З початку повномасштабної війни став до лав територіальної оборони, а згодом вступив до спецпідрозділу Kraken. | 23 червня 2022 | Загинув в селі Дементіївка Дергачівського району Харківської області [124] | ||
7314 … 7315 |
Військовослужбовці ЗС України. | 23 червня 2022 | (для доповнення за 23 червня 2022 року) | |||
7316 | Вербицький Ігор Юрійович | 39 років. Сержант служби цивільного захисту, старший пожежник-рятувальник 42-ї Державної пожежно-рятувальної частини 6-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Харківській області. В ДСНС працював з 2003 року. | 24 червня 2022 | О 18:42 став до ліквідації вогню в окупованому м. Балаклія на Харківщині. Одразу після цього стався черговий обстріл цього об'єкту. Отримав поранення в голову, яке виявилось несумісним з життям[125]. | ||
7317 | Веремей Тарас Володимирович |
29 вересня 1991, м. Львів. Солдат 15 ОБрАР. Навчався у ліцеї № 75 імені Лесі Українки Львівської міської ради. Згодом здобув професійно-технічну освіту. У мирний час працював в охоронних структурах торгових центрів м. Львова. Учасник АТО з 2014 року. Після російського вторгнення в Україну з перших днів боровся з російськими окупантами. Залишилися дружина та син. | 24 червня 2022 | Загинув у бою з російськими загарбниками (місце — не уточнено)[126][127]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[128]. | ||
7318 | Мицан Володимир Володимирович |
1967, мешканець с. Вільхівці Стрийський район Львівська область. Старший солдат, військовослужбовець 15 ОБрАР. | 24 червня 2022 (орієнтовно) |
Загинув у бою з російськими окупантами (місце — не уточнено)[129][127]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[128]. | ||
7319 | Максимішин Олександр | 31 грудня 1975, м. Подільськ Одеська область. Військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва. Лікар збірної України з регбі. | 24 червня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами поблизу м. Харкова[130]. | ||
7320 | Суловський Тимур | 31 травня 1993. Військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва. З початку російського вторгнення в Україну захищав Міжнародний аеропорт «Київ», а останні свої дні життя боронив Харків. | 24 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на Харківщині[131]. | ||
7321 | Барчук Володимир («Хобіт») |
м. Коломия Івано-Франківська область. Командир роти 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва. Пластун. 24 лютого 2022 року став на захист України. Батько чотирьох дітей. | 24 червня 2022 | Під його командуванням підрозділ утримував позиції на стратегічному напрямку поблизу м. Харкова під потужним мінометним та стрілецьким вогнем. Отримавши тяжкі поранення до останньої хвилини свого життя здійснював командування підрозділом, стримував просування ворога у наступі на Харків. В умовах оточення та безперервних обстрілів пораненого командира не вдалося евакуювати[132]. | ||
7322 | Поправка Максим | м. Ізюм Харківська область. Військовослужбовець 128 ОГШБр. Входив до громадської організації «Ветерани АТО м. Ізюм». | 24 червня 2022 | Загинув під час боїв в Херсонській області[133]. | ||
7323 | Майданник Руслан Володимирович |
20 вересня 1996, мешканець м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, військовослужбовець 92 ОМБр. Ультрас «Кривбасу». Представник колективу «Тільки Кривбас». На його рахунку більше 50 виїздів на підтримку команди. З перших днів російського вторгнення в Україну був призваний до ЗС України. Племінник Миколи Олександровича Ткачова, який загинув 23 червня 2022 року під час виконання бойового завдання[120]. | 24 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання (місце — не уточнено)[134][135]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[122]. | ||
7324 | Челядник Павло Юрійович |
22 травня 1993, м. Одеса. Стрілець-санітар підрозділу 24 ОШБ «Айдар». Здобув дві вищі освіти, до війни працював юристом-моряком. В перші дні російського вторгнення в Україну, тільки з третього разу, добровольцем потрапив до складу ЗС України. | 24 червня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами поблизу м. Мар’їнки на Донеччині, за деякими відомостями, при звільненні с. Павлівки на Донеччині. Похований на Другому Християнському кладовищі м. Одеси[136]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[137]. | ||
7325 | Байдала Сергій Володимирович («Бай») |
18 жовтня 1973 року м. Київ. Солдат, стрілець (водій). Все життя любив автомобілі. Закінчив профтехучилище за спеціальностю «автослюсар». Працював водієм на різних автомобілях. 24 лютого 2022 року, не вагаючись, добровільно став на захист України. Вступив до лав ЗС України. Виконував бойові завдання, брав безпосередню участь у звільненні міста Ірпінь. Загинув при виконанні бойового завдання у місті Харків. Без батька залишились 16-річний син та 10-річна донька. | 24 червня 2022 | Загинув в місті Харків[138], під час виконання бойового завдання, потрапив під ворожий артилерійський обстріл та отримав поранення несумісні з життям. Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). Похований 28 червня 2022 року на Берковецькому кладовищі у м. Києві. 42 ділянка, 1 ряд, 26 місце | ||
7326 | Сапаленко Олег Сергійович («Ювелір») | 23 вересня 1993, м. Харків. Після закінчення ліцею №73 здобував освіту у Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті. Пішов служити розвідником-снайпером парашутно-десантного батальйону спецпідрозділу Kraken. Брав участь в обороні Харкова і Харківщини | 24 червня 2022 | Загинув в Харківській області [139]. | ||
7327 … 7328 |
Військовослужбовці ЗС України. | 24 червня 2022 | (для доповнення за 24 червня 2022 року) | |||
7329 | Атанасов Сергій Васильович | 14 липня 1976, с. Долинка Білгород-Дністровський район Одеська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив долинську школу. Працював у рідному селі трактористом, а потім далекобійником. Без батька залишилося двоє синів. | 25 червня 2022 | Загинув у бою з російськими загарбниками (місце — не уточнено)[140]. | ||
7330 | Адріан Дугай-Лейудек | 20 років, Франція. Військовослужбовець Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. 1 березня 2022 року приєднався до Інтернаціонального легіону. | 25 червня 2022 | Помер від отриманих поранень у польовому госпіталі в Харківській області[141]. | ||
7331 | Бережник Іван Миколайович | 46 років, старший сержант полку особливого призначення «Київ» | 25 червня 2022 | Загинув у бою з російськими загарбниками під Авдіївкою[142] | ||
7332 … 7335 |
Військовослужбовці ЗС України. | 25 червня 2022 | (для доповнення за 25 червня 2022 року) | |||
7336 | Сагун Богдан Андрійович («Гун») |
25 років, м. Київ. Лейтенант, командир мінометного взводу 111 ОБрТрО. Закінчив історичний факультет НПУ імені М. П. Драгоманова та кафедру військової політології КНУ імені Тараса Шевченка. 25 лютого 2022 року добровольцем приєднався до 111-ї окремої бригади територіальної оборони. Брав участь в обороні м. Києва та Луганщини. | 26 червня 2022 | Загинув під час ворожого обстрілу касетними снарядами поблизу м. Лисичанська Луганської області[143]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[144]. | ||
7337 | Соколов Олександр Вікторович |
23 жовтня 1988. Мешканець смт Цвіткове Черкаської області. Старший солдат, військовослужбовець 72 ОМБр. | 26 червня 2022 | Загинув під час запеклого бою з російськими окупантами на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[122][145]. | ||
7338 | Фраушер Наталія Анатоліївна («Австрійка») |
27 жовтня 1975. Медик-волонтерка медичного батальйону «Госпітальєри». Мешкала в м. Інсбруку (Австрія) та працювала стоматологом, займалася волонтерством. Невдовзі після початку російського вторгнення в Україну долучилася до батальйону «Госпітальєри». | 26 червня 2022 | Загинула у ДТП, коли автобус «Госпітальєрів» зіткнувся з автомобілем КрАЗ ЗС України, який стояв на дорозі з пробитим колесом в темний час доби. Наталія отримала ушкодження голови і після 30 хвилин боротьби за життя померла (місце — не уточнено)[146]. | ||
7339 | Дзюба Роман Анатолійович | 26 січня 1988, с. Іскрене Звенигородський район Черкаська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Мобілізований на військову службу з 1 березня 2022. Залишились двоє дітей. | 26 червня 2022 | Його життя обірвалось внаслідок серцевої недостатності під час виконання військового обов'язку (місце — не уточнено)[147] | ||
7340 | Підплета Руслан | 42 роки, мешканець с. Хрестителеве Золотоніський район Черкаська область. Солдат, навідник гранатометного взводу (підрозділ — не уточнено). | 26 червня 2022 | Загинув у бою поблизу населеного пункту Верхньокам'янське Бахмутського району на Донеччині[9]. | ||
7341 | Марчук Іван («Брест») |
28 років, Берестя Білорусь. Командир батальйону «Волат» білоруського полку ім. К. Калиновського. Спочатку навчався в школі з мовним ухилом, але був переведений у школу з фізико-математичним ухилом. Далі пішов у клас загальноосвітнього ліцею також з фізико-математичним ухилом. Після закінчення школи вступив до Білоруського державного університету інформатики та радіоелектроніки на спеціальність «Інженер зв'язку», де й навчався два роки. У 19 років під час літніх канікул в університеті поїхав у Париж до Франції, де пішов на призовний пункт. Через два тижні перевірок і відбору потрапив в Французький іноземний легіон. У складі легіону провів чотири місяці підготовки, а згодом служив у бойовому полку. Учасник АТО з 2015 року. Від початку російського вторгнення в Україну долучився до створення батальйону імені Кастуся Калиновського, який згодом переріс у полк. | 26 червня 2022 | Брав участь у стримуванні танкового прориву окупантів поблизу Лисичанського нафтопереробного заводу[148]. Спершу разом з бійцями зумів відкинути росіян, але за другою хвилею наступу бійці почали відступати. Частина білорусів разом із «Брестом» прикривала відхід другої половини групи. Під час бою був важко поранений у ногу та голову. У цьому бою він знищив щонайменше один рашистський танк[149]. | ||
7342 | Грудовик Василь («Атом») |
10 червня 1991, м. Пінськ Білорусь. Військовослужбовець білоруського полку ім. К. Калиновського. Працював у логістичній компанії, займався музикою. Після президентських виборів 2020 року брав активну участь у протестах у рідному місті. Після придушення протесту у Пінську він втік в Україну, а звідти потрапив до Польщі. 2020 року почав будувати життя у Варшаві: записався на програму Калиновського, продавав саморобні свічки. Разом з іншими вуличними музикантами з Білорусі він створив групу TrueStory, яка гастролювала в різних містах Польщі. 2021 року його батьки померли від коронавірусу, а з сестрою він не спілкувався. 10 березня 2022 року він вирушив до України, де долучився до добровольців[150]. | 26 червня 2022 | Загинув зупиняючи танковий прорив окупантів поблизу Лисичанського нафтопереробного заводу[151]. | ||
7343 | Парфенков Василь («Сябра») |
30 серпня 1983, м. Мінськ Білорусь. Військовослужбовець білоруського полку ім. К. Калиновського. | 26 червня 2022 | Загинув зупиняючи танковий прорив окупантів поблизу Лисичанського нафтопереробного заводу[148][151]. | ||
7344 | Шатров Вадим («Папік») |
44 роки, м. Орша Білорусь. Військовослужбовець білоруського полку ім. К. Калиновського. Останні 23 роки мешкав в Україні. Оселився на Дніпропетровщині, одружився, виростив трьох дітей. Працював на будівництві, своїми руками побудував будинок для сім'ї, займався господарством. На початку війни збирався призватися до ЗС України, поки не дізнався про полк Калиновського[152]. | 26 червня 2022 | Загинув зупиняючи танковий прорив окупантів поблизу Лисичанського нафтопереробного заводу[148][151]. | ||
7345 | Гейко Микола Іванович | 1983. Мешканець Городищенської громади Черкаська область. Старший стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти (підрозділ — не уточнено). | 26 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на Донеччині[153]. | ||
7346 | Матюшенко Михайло Юрійович («Дід») |
8 січня 1961, м. Буча Київська область. Полковник, командир 40 БрТА. | 26 червня 2022 | Загинув в небі над Чорним морем поблизу острова Зміїного[154] під час виконання бойового завдання у повітряному бою з російськими окупантами[155]. Герой України (посмертно)[156]. | ||
7347 | Красильніков Юрій Миколайович |
Майор 40 БрТА. | 26 червня 2022 | Загинув в небі над Чорним морем поблизу острова Зміїного разом із командиром літака Су-24 Михайлом Матюшенком. Тіло досі не знайдено. Герой України (посмертно)[156]. | ||
7348 | Ілащук Сергій | 36 років, м. Жовква, Львівська область. | 26 червня 2022 | Загинув в районі села Вовчоярівка Луганської області, в бою з російським окупантом[157]. | ||
Ангел Вадим Миколайович |
30 років, с. Глибочок Хмельницька область. Випускник Хмельницької ЗОШ № 14. Навчався у Художній школі міста Хмельницький. Солдат 8-го окремого полку Сил спеціальних операцій. Учасник АТО. Після початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону, приєднався до лав 8-го полку ССО та вирушив на передову. Посмертно став почесним громадянином міста Хмельницького. | 26 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання біля м. Сєвєродонецьк Луганської області. Нагороджений орденом «За мужність» IIІ ступеня (посмертно). Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького»
присвоєно рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 23 вересня 2022 року[158][159]. | |||
Кобець Микола | 52 роки, Криворізький район. Служив на флоті, потім став діячем науки та працював викладачем в університеті. У вільний від роботи час полюбляв співати, був активним учасником художньої самодіяльності Новопільського будинку культури. | 26 червня 2022 | Загинув на Черкащині, під час виконання службового завдання, внаслідок ракетного обстрілу залізничного мосту в Черкасах[160]. | |||
Міхеєв Михайло Дмитрович |
21 травня 1997, Львів. Закінчив середню загальноосвітню школу № 50 та Міжрегіональне вище професійне училище зв'язку м. Львова. У 2017 році вступив до Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки Національного університету «Львівська політехніка». Після проходження військового навчання у 169-му навчальному центрі «Десна», служив у складі 540-го зенітний ракетний полк. У січні 2020 році перевівся до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Із початком повномасштабного російського вторгнення брав участь в бойових діях на території Донеччини[161]. | 26 червня 2022 | Загинув у боях із окупантами на Донбасі. Похований 30 червня 2022 року на Личаківському цвинтарі. Нагороджений орденом «За мужність» IIІ ступеня (посмертно)[59]. | |||
Павлюк Сергій Володимирович («Сірко») |
1991, с. Озеро Рівненської області. Закінчив Озерську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. У 2014 році пішов на війну боронити Україну. У лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади він брав участь в АТО/ООС, був у боях на Луганщині. 2019 року звільнився з війська та повернувся до цивільного життя. Працював на будівництві. На п'ятий день повномасштабного вторгнення, 28 лютого 2022 року, Сергія призвали до лав рідної 80-ї бригади[162]. | 26 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Підлісне під Сєвєродонецьком на Луганщині. Захисник отримав смертельні поранення від вибухів та уламків. Нагороджений орденом «За мужність» IIІ ступеня (посмертно)[59][163]. | |||
Погорілий Володимир Володимирович |
13 липня 1995, с. Маслівка, Обухівський район. Солдат, військовослужбовець 1-шої окремої танкової бригади. У 2015 році Закінчив Національний Транспортний Університет за спеціальністю Геодезія і землеустрій. Після цього підписав контракт на 3 роки, служив танкістом. З 2018 року працював на заводі виготовлення круп і комбікормів. 24 лютого знову вирушив на війну. У 2022 році одружився. Залишилися дружина і маленький син. | 26 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[45]. | |||
Калин Андрій Степанович |
25 листопада 1982, с. Клузів біля Івано-Франківська. Навчався в загальноосвітній школі № 24. Після закінчення школи поступив навчатися в Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, де здобув ступінь магістра за спеціальністю "проектування та спорудження нафтогазопроводів". На підприємстві ПрАТ "Івано-Франківськцемент" працював з 2007 року на посаді інженера-конструктора. Упродовж 2015—2016 років брав участь в АТО/ООС. Після демобілізації повернувся на попереднє місце роботи провідним спеціалістом. 25 лютого 2022 року призваний на військову службу. Солдат 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[164][165]. | 26 червня 2022 | Загинув у селі Підлісне Луганської області під час мінометно-ракетного обстрілу. Похований 30 червня 2022 року на Алеї слави у селі Клузів поблизу Івано-Франківська. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) [166][59]. | |||
Мохонько Ярослав Олександрович («Ярий») |
20 жовтня 1991, Карапиші, Миронівський район, Київська область. Освіту здобув у Карапишівському ліцеї та Богуславському гуманітарному фаховому коледжі імені І. С. Нечуя-Левицького,. Закінчив Київський Національний торговельно-економічний університет, де отримав економічну освіту. Старший солдат, військовослужбовець 72ОМБр. Під час АТО брав безпосередню участь у багатьох операціях, брав участь у боях за звільнення Маріуполя, у боях за Волноваху, в інших гарячих місцях на сході України. Потрапив в Ізваринський котел, звідки вийшов, маючи контуюзію та поранення хребта. Був керівником відділів, які тримали оборону від нападу ворога на столицю України м. Києва в с. Розівка, Броварського р-ну, с. Савенки, Вишгородського району. Проводив навчання на полігоні під Білоруссю, після чого був відправлений на Схід України. Тримав оборону в напрямку Донецької області Бахмутського району. | 26 червня 2022 | Загинув в селі Відродження Бахмутського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[167]. | |||
7348 | Васильчишин Кирило Олексійович | Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Тренер з тенісу. Після початку російського вторгнення в Україну став на захист України. Був одним з дитячих тренерів Олександра Долгополова, а в юності тренував українського тенісного тренера Дмитра Брічека. | 27 червня 2022 | Загинув у бою з російськими загарбниками в районі Бахмуту, що в Донецькій області[168]. | ||
7350 | Поліщук Сергій Петрович | Солдат, військовослужбовець 47 ОМПБ. | 27 червня 2022 (орієнтовно) |
Загинув під час боїв з окупантами на сході України (місце — не уточнено)[169]. | ||
7351 | Фіщук Микола | м. Коростень Житомирська область. Військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва. В минулому — майор МВС. Добровільно вступив до ЗС України після початку російського вторгнення в Україну. | 27 червня 2022 | Захищаючи при виконанні бойового завдання під містом Чугуїв Харківської області[170]. | ||
7352 | Потайчук Анатолій Миколайович | 20 червня 1982, мешканець смт Бабинці Київська область. Військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва. Виступав за місцеву футбольну команду «КАтаН». Залишилися двоє дітей, дружина, батьки. | 27 червня 2022 | Загинув під час боїв з окупантами у Харківській області[171][172]. | ||
7353 | Євик Роман Валентинович | 11 березня 1980, м. Київ. Старший сержант, старший стрілець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва. Закінчив київську школу № 13. Освіту отримав у Київському вищому професійному училищі водного транспорту за спеціальністю «моторист-лебідник». Перед початком війни працював у Вишневому на підприємствах «Бусел», а згодом «Профігаз». З 2002 року разом з матір’ю, батьком та бабусею мешкав у Боярці. Від початку російського вторгнення в Україну був учасником Боярської тероборони. До ЗС України пішов добровольцем 1 березня 2022 року. | 27 червня 2022 | Загинув у бою з окупантами в районі населеного пункту Дементіївка Харківської області[173]. | ||
7354 | Ромовський Євген Олександрович («Фізрук») |
2 лютого 1993, Миколаївська область. Старший лейтенант, командир взводу підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). Випускник 2010 року Вільнозапорізької ЗОШ І-ІІІ ст. Вільнозапорізької сільради Миколаївської області. Одружився в м. Ізмаїлі Одеської області. | 27 червня 2022 | Загинув в результаті обстрілу в Луганській області[174] | ||
7355 | Миськів Роман Григорович |
13 травня 2000, 20 років, смт Поморяни Золочівський район Львівська область. Солдат, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено). Навчався у Поморянській ЗОШ I-III ст. Після школи – в Зборівському коледжі, де здобув спеціальність інженера з програмного забезпечення. Після закінчення навчання, був призваний на строкову службу до підрозділу НГУ в м. Харкові. 04.12.2021 року склав Військову присягу. З початком російського вторгнення в Україну став на захист Батьківщини. | 27 червня 2022 | Загинув в результаті ворожого обстрілу в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[175]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[176]. | ||
7356 | Антоненко Дмитро Олександрович |
42 роки, м. Харків. Солдат, військовослужбовець НГУ. Закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Адвокат, був одним з керуючих партнерів адвокатського об’єднання ACF Partners. З першого дня повномасштабного вторгнення приєднався до лав Національної гвардії України. Воював у складі окремого загону спеціального призначення «Омега» на посаді старшого інструктора з водіння. | 27 червня 2022 | Загинув біля села Дементіївка Харківської області. Врятував життя товаришів, активувавши GPS-датчик безпілотника на хибній позиції та відволікши вогонь артилерії на себе[177]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[176]. | ||
7357 | Міщук Олександр | 52 роки, м. Полонне Хмельницька область. Молодший сержант, командир відділення (підрозділ — не уточнено). Під час повномасштабного вторгнення не залишився осторонь та став на захист України. | 27 червня 2022 | Загинув у бою біля села Верхньокам'янка Луганської області[178]. | ||
7358 | Військовослужбовці ЗС України. | 27 червня 2022 | (для доповнення за 27 червня 2022 року) | |||
7357 | Ходак Ігор | 43 роки, м. Івано-Франківськ. Військовослужбовець 102 ОБрТрО[179]. Закінчив ліцей № 10 із золотою медаллю. Здобув вищу освіту в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. 27 липня 2002 року одружився. Після закінчення університету працював у АКБ "Укрсоцбанк" на посаді системного адміністратора. Продовжив свою кар'єру у фірмі "Softjourn" на посаді програміста. Виховував двох діток. З 25 квітня 2022 року поїхав на схід України, в Запорізьку область. Службу проходив зв`язківцем. 20 лютого 2023 року на фасаді ліцею № 10 відкрито анотаційну дошку про Ігора[180]. | 28 червня 2022 | Загинув повертаючись з чергового завдання, автомобіль (який купила компанія Softjourn, де працював Ігор) з Ігорем і ще двома його побратимами підірвався на міні в Запорізькій області. Похорон відбувся 4 липня в Івано-Франківську. Нагороджений відзнакою “За честь і звитягу” від міського голови, медаллю “За заслуги перед Прикарпаттям” від ОВА та нагрудним знаком “Сталевий хрест” від Головнокомандувача ЗС України[181][182][183][184]. | ||
7358 | Батюк Сергій | 17 червня 1981, м. Івано-Франківськ. Військовослужбовець 102 ОБрТрО[179]. До російського вторгнення в Україну не мав бойового досвіду. 25 лютого 2022 записався до ТрО. Воювати на Схід вирушив після Великодня. Залишилися дружина, троє дітей, матір та брат. | 28 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в Луганській області. Похорон відбувся 4 липня в Івано-Франківську [181][182]. | ||
7359 | Руденок Максим | 42 роки (день народження у вересні), м. Івано-Франківськ. Військовослужбовець 102 ОБрТрО[179]. Волонтер-рятувальник, начальник групи зв'язку Мальтійської служби допомоги. Пішов воювати 25 лютого. Залишилися двоє неповнолітніх дітей[185]. | 28 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в Луганській області. Похорон відбувся 4 липня в Івано-Франківську [181][182]. | ||
7360 | Коропецький Ігор Миронович («Апостол») |
18.05.1971, м. Івано-Франківськ. Майстер-сержант, 10-та окрема гірсько-штурмова бригада, служив в українській армії 21 рік. Був учасником АТО і ООС та став на захист вітчизни під час війни , був в гарячих точках такий як: Ізюм, Донецькі та Луганські напрямки, Буча, Авдіївка, Ірпінь та багато інших | 28 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання[186]. | ||
7360 | Шаманов Ярослав Вадимович («Шерман») |
34 роки, м. Київ. Капітан, командир 3-ї роти 130 батальйону територіальної оборони міста Києва. Юрист за освітою. Займався бойовими мистецтвами та хардболом. Працював у магазині з продажу пневматичної зброї. Влітку — викладав у дитячому козацькому таборі, навчав хлопчиків стріляти з різної зброї та ходити під вітрилом. Після початку російсько-української війни в 2014 році пішов добровольцем до ЗС України. У 2015 році був командиром мотопіхотного взводу 11-го мотопіхотного батальйону «Київська Русь», воював на Донбасі. Після початку російського вторгнення в Україну давав відсіч російським загарбникам на київському напрямку, згодом — на харківському. Залишилися двоє дітей, дружина та мати. | 28 червня 2022 | Загинув, рятуючи життя пораненим на полі бою на Харківщині. Хоча й сам отримав контузію, але повторно повернувся, щоб забрати поранених, однак потрапив під ворожий обстріл[187]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[109]. | ||
7361 | Гумба Астамур Даурович («Абхаз») |
22 липня 1989, м. Сухумі. Солдат, військовослужбовець 130 батальйону ТрО міста Києва. Син української журналістки Наталії Іщенко. Народився під постріли в час комендантської години, а 14 серпня 1992 року, тобто початок війни в Абхазії, застав його в дитячому садочку, звідки його забрала мати. Через кілька тижнів після початку бойових дій сім'я виїхала до Києва. В Україні у Астамбура з найближчих родичів народилися дві прабабусі — бабуся його рідного батька, яка дитиною втекла до Абхазії від Голодомору та бабуся матері, яка була родом з-під Харкова. Здобув політологічну освіту в КНУ імені Тараса Шевченка. Працював у галузях консалтингу та ІТ. 24 лютого 2022 року пішов добровольцем до ЗС України, хоча не мав українського громадянства. | 28 червня 2022 | Помер від втрати крові в результаті мінно-вибухової травми і поранення кінцівок під час боїв з російськими окупантами у селі Дементіївка в Харківській області[188]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[189]. | ||
7362 | Туман Кирило | Військовослужбовець одного з підрозділів 241 ОБрТрО. | 28 червня 2022 (орієнтовно) |
Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[190]. | ||
7363 | Доротюк Анатолій | 45 років. Військовослужбовець 241 ОБрТрО. | 28 червня 2022 (орієнтовно) |
Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[191]. | ||
7364 | Бурих Богдан («Аякс») |
9 липня 1996, Горлівка Донецької області. Старший сержант. е встиг здобути професійну освіту, адже почалася російсько-українська війна 2014-го, він дочекався повноліття та пішов на війну. Служив у різних підрозділах в тому числі в ОЗСП "Азов" і майже весь час перебував на передовій. Під час повномасштабного російського вторгнення воював у лавах 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана. Проходив військову служб у роті спеціального призначення. | 28 червня 2022 | Загинув час оборони Харківщини від російських окупантів. За 11 днів до цього йому виповнилося 26 років. Тіло воїна піддали кремації, прах зберігається у родини. Дитина, про яку він так мріяв, народилася восени 2022 року. Вона так ніколи і не побачить тата[192]. | ||
7365 | Душенко Роман Михайлович |
3 травня 1982, м. Івано-Франківськ. Старший солдат, військовослужбовець 10 ОГШБр. Воював в зоні АТО/ООС. | 28 червня 2022 | Героїчно загинув на Луганщині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[64]. | ||
7366 7367 |
Військовослужбовці ЗС України. | 28 червня 2022 | (для доповнення за 28 червня 2022 року) | |||
7368 | Мартиненко Віталій Володимирович |
Старший лейтенант, військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва[193]. | 29 червня 2022 (орієнтовно) |
Загинув в боях з російськими окупантами на Харківщині[109][194]. | ||
7369 | Соловйов Віктор | Військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва[193]. | 29 червня 2022 (орієнтовно) |
Загинув в період з 24 червня по 1 липня в боях з російськими окупантами на Харківщині[194]. | ||
7370 | Калюжний Олег | Військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва[193]. | 29 червня 2022 (орієнтовно) |
Загинув в період з 24 червня по 1 липня в боях з російськими окупантами на Харківщині[194]. | ||
7371 | Мілєєв Юрій Васильович |
м. Прип'ять Військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва[193]. | 27 червня 2022 | Помер від втрати крові в результаті мінно-вибухової травми і поранення кінцівок під час боїв з російськими окупантами у селі Дементіївка в Харківській області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). | ||
7372 | Тур-Павліковський Павло Леонідович |
Військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва[193]. | 29 червня 2022 (орієнтовно) |
Загинув в період з 24 червня по 1 липня в боях з російськими окупантами на Харківщині[194]. | ||
7373 | Маньковський Віктор Степанович |
Старший солдат, військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва[193]. | 29 червня 2022 (орієнтовно) |
Загинув в період з 24 червня по 1 липня в боях з російськими окупантами на Харківщині[109][194]. | ||
7374 | Дорош Андрій | Військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва[193]. | 29 червня 2022 (орієнтовно) |
Загинув в період з 24 червня по 1 липня в боях з російськими окупантами на Харківщині[194]. | ||
7375 | Пєклін Сергій | Військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва[193]. | 29 червня 2022 (орієнтовно) |
Загинув в період з 24 червня по 1 липня в боях з російськими окупантами на Харківщині[194]. | ||
7376 | Бенедищук Сергій | Військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва[193]. | 29 червня 2022 (орієнтовно) |
Загинув в період з 24 червня по 1 липня в боях з російськими окупантами на Харківщині[194]. | ||
7377 | Остапенко Олександр Михайлович |
Солдат, військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва[193]. | 29 червня 2022 (орієнтовно) |
Загинув в період з 24 червня по 1 липня в боях з російськими окупантами на Харківщині[109][194]. | ||
7378 | Емгрундт Микола Вікторович |
35 років, Рівненська область. Мешканець м. Хмельницького. Підполковник, військовослужбовець зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Залишилася мати, брат, дружина та троє дітей. | 29 червня 2022 | Загинув під час виконання службового обов’язку на Київщині. Похований на Алеї Слави міського кладовища мікрорайону Ракове м. Хмельницького[195]. Нагороджений орденом Данила Галицького (посмертно)[128]. | ||
7379 | Панас Петро Степанович |
19 лютого 1974, мешканець с. Братковичі Львівської області. Старший солдат, військовослужбовець 80 ОДШБр. В 2022 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[196]. Залишилися восьмеро дітей та онука[197]. | 29 червня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу м. Сіверська Донецької області. Похований на кладовищі в Городоцькій громаді на Львівщині[198]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[59]. | ||
7380 | Мазуркевич Ігор Йосипович | 3 червня 1966, с. Вовчинець біля Івано-Франківська. Старший солдат. Брав участь у ліквідації трагічної аварії на Чорнобильській АЕС, довгі роки працював за кордоном. Близько року тому повернувся в Україну та після повномасштабного вторгнення ворожої пішов захищати Батьківщину. Доброволець 10ОГШБр. | 29 червня 2022 | Загинув на Донбасі в місті Часів Яр під час артилерійського обстрілу. Похований в селі Вовчинець[199][200]. | ||
7381 | Військовослужбовці ЗС України. | 29 червня 2022 | (для доповнення за 29 червня 2022 року) | |||
7382 | Черниченко Євген | 25 років, Донецька селищна громада Ізюмський район Харківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 30 червня 2022 | Загинув у бою з російськими загарбниками (місце — не уточнено)[201]. | ||
7383 | Білий Сергій Олександрович | 6 серпня 1966, мешканець м. Сміли Черкаської області. Майор, командир штурмової роти штурмового батальйону окремого полку «Азов». Учасник АТО. | 30 червня 2022 | Загинув під час запеклого бою на Донеччині[202]. | ||
7384 | Таліта Віейра до Вале Фрейріа |
39 років, Рібейран-Прету Бразилія. Бразильська модель та актриса. Військовослужбовець Інтернаціонального легіону територіальної оборони України | 30 червня 2022 | Загинула в результаті ракетного обстрілу м. Харкова. Під час обстрілу побігла в укриття, в якому спалахнула пожежа. Вона зуміла вибратися з будівлі, охопленої вогнем, але загинула. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) [203][204]. | ||
7385 | Дуглас Родрігес Буріго | 40 років, Бразилія. Військовослужбовець Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. Протягом 4 років служив у бразильській армії. У травні записався добровольцем до української армії. У червні почав брати активну участь у бойових діях проти російських військ. | 30 червня 2022 | Загинув в результаті ракетного обстрілу м. Харкова. Кинувся, щоб врятувати Таліту до Валле в проміжку між бомбардуваннями, але теж загинув[205]. | ||
7386 | Іванцов Микола Миколайович | 35 років, с. Красносілка Житомирська область. Штаб-сержант, снайпер, інспектор підрозділу ДПСУ (підрозділ — не уточнено). | 30 червня 2022 | Помер при виконанні службових обов’язків у с. Оршанець Черкаської області[206]. | ||
7387 | Вейцман Родіон Миколайович | 21 жовтня 2000, 21 рік, с. Калчева Болградський район Одеська область. Солдат, старший стрілець 2-го механізованого відділення 115 ОМБр. З відзнакою закінчив Калчевську школу, а потім – політехнічний університет. Добровольцем пішов захищати Україну 1 березня 2022 року. Залишились батько і сестра. | 30 червня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення противника в м. Лисичанську Луганської області. Похований в рідному селі[207]. | ||
7388 | Бахчеджи Сергій Ілліч |
7 жовтня 1986, 35 років, м. Болград Одеська область. Старший солдат, військовослужбовець 72 ОМБр. | 30 червня 2022 | Згідно повідомлення Болградської РДА, загинув в бою з переважаючими силами ворога в районі смт Нью-Йорка Бахмутського району на Донеччині. Похований в м. Болграді[208]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[209]. | ||
7389 | Продан Денис | 28 років, м. Харків. Сержант. З 2018 по 2021 рік вчився у Харківському юридичному університеті. Проходив службу у Національній гвардії України. Дуже любив спорт, особливо футбол, був гравцем футбольної команди своєї військової частини. Пішов служити з перших днів повномасштабної війни. Влітку під час тяжких боїв за Харківщину хлопець зник безвісти. | (дата підлягає уточненню) | Зник безвісти у червні, а приблизно через пів року рідних сповістили про загибель. Попрощалися з Денисом 13 січня у Харкові [210]. | ||
7390
... |
Військовослужбовці ЗС України. | (для доповнення за 30 червня 2022 року) | ||||
Кропива Костянтин Юрійович |
16 лютого 1990, смт Варва. Закінчив Варвинську ЗОШ I-III ступенів. Майор, на військовій службі перебував із 2014-го року. По закінченню Національного Університету оборони України ім. Івана Черняховського проходив службу в 14-ій бригаді, згодом переведений у 28-у. В цей час був командиром механізованого батальйону. | 15 травня 2022 | Загинув біля четвертої ранку при виконанні бойового завдання у Херсонській області. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно). Похований 17 травня на кладовищі на “Зарічці” [211]. | |||
Ващук Максим Анатолійович |
44 роки, м. Лисичанськ. До лав ЗСУ вступив у червні 2015-го року. Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 31 березня 2022 | Загинув біля Попасної. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[211][212]. | |||
Інжеваткін Антон Павлович |
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[211]. | |||
Маслак Володимир Анатолійович |
м. Покров. Старший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | До 28 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Прощання відбулося 28 квітня 2022 року [211][213]. | |||
Переходько Дмитро Григорович |
15 жовтня 1982, с. Суховоля. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Навчався у Вараській загальноосвітній школі № 4. Працював на хлібозаводі, згодом у ТОВ "КНМП "ЕПМ". У 2015-2016 роках брав участь в АТО. Почесний громадянин Вараської міської територіальної громади. | 2 травня 2022 | Потрапив під мінометний обстріл у районі с.Пречистівка Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[211]. | |||
Петрик Іван Ярославович |
Берегометська територіальна громада. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[211]. | |||
Самофалов Олександр Володимирович |
46 років, м. Хмельницький. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Захищав країну із 2015 року в зоні АТО, згодом в ООС. | 8 квітня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 15 квітня похований у Хмельницькому на Алеї Слави [211][214]. | |||
Суморока Петро Петрович |
Головний сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[211]. | |||
Хлищов Дмитро Валерійович |
16.05.1979. Старший солдат, стрілець, помічник гранатометника, 72ОМБр. | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[211]. | |||
Хрумало Михайло Петрович |
41 рік, м. Переяслав-Хмельницький. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Бахмут, Харків, Чернігів – це найбільші головні міста, які він захищав у складі штурмової бригади. Служив у військовій частині у місті Біла Церква. | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[211]. | |||
Чечель Владислав Сергійович |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[211]. | |||
Савицький Сергій Олександрович |
Підполковник, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[215]. | |||
Буряк Микола Олександрович |
Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[216]. | |||
Кучерявенко Михайло Павлович |
Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[216]. | |||
Рибальченко В’ячеслав Олександрович |
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[216]. | |||
Батир Анатолій Георгійович |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Бехтір Юрій Анатолійович |
Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Бєляєва Ганна Валеріївна |
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 30 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Болтичев Дмитро Володимирович |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Калієвський Олег Володимирович («Одін») |
23 липня 1978. Старший лейтенант, командир 3-го мотопіхотного взводу | 9 травня 2022 | Загинув внаслідок отриманого вогнепального поранення біля с. Курулька, Ізюмського району, Харківської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Кащенко Олександр Євгенійович |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Литвиненко Юрій Миколайович |
Майор, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Ляшенко Владислав Миколайович |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Мазніченко Олександр Леонідович |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Малофєєв Сергій Віталійович |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Малько Володимир Анатолійович |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Пономаренко Валерій Анатолійович |
Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Руденко Руслан Анатолійович |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Рябенко Богдан Олександрович |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Смоляров Віталій Вікторович |
Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Стецюра Юрій Олександрович |
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Тімохін Сергій Ігорович |
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Фештрига Олександр Михайлович |
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Черемісін Сергій Віталійович |
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Чернишов Дмитро Миколайович |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[216]. | |||
Бельченко Олександр Сергійович |
Солдат, військовослужбовець НГУ, 9-й полк операти́вного признáчення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади. Поранений 25.03.2022 у місті Маріуполь. | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[217]. | |||
Воложський Микола Віталійович |
3 вересня 1996, м. Світловодськ. Головний сержант, військовослужбовець НГУ, авіаційний технік групи регламенту та ремонту (на вертольотах та авіаційних двигунах). Після закінчення 9-го класу вступив у Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету за спеціальністю “Обслуговування повітряних суден та авіаційних двигунів”. Після закінчення закладу обрав професію військового, ставши до лав Національної гвардії України, а паралельно вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, адже мав ціль стати офіцером. Служив в місті Олександрія. | 15 квітня 2022 | Загинув в місті Олександрія під час ракетного удару по гвардійській авіаційній базі НГУ. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[217][218]. | |||
Гаврік Сергій Юрійович |
Сержант, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[217]. | |||
Гапонов Володимир Миколайович |
м. Краматорськ. Солдат, військовослужбовець батальйону спеціального призначення "Донбас" Національної гвардії України | 25 травня 2022 | Загинув при обороні Сіверськодонецька. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[217][219]. | |||
Гребенюк Василь Валерійович |
Солдат, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[217]. | |||
Демʼянченко Микола Сергійович |
Старший солдат, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[217]. | |||
Драган Владислав Олександрович |
Солдат, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[217]. | |||
Жолдак Вячеслав Сергійович |
Солдат, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[217]. | |||
Зінченко Костянтин Миколайович |
Старший сержант, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[217]. | |||
Істомін Сергій Олександрович |
Старший лейтенант, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[217]. | |||
Карпенко Денис Олегович |
Старший лейтенант, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[217]. | |||
Ковальчук Олександр Анатолійович |
Старший солдат, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[217]. | |||
Коник Максим Володимирович |
Солдат, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[217]. | |||
Кутумов Юрій Валерійович |
Солдат, військовослужбовець НГУ (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[217]. | |||
Левицький Ігор Олександрович |
Сержант, військовослу |