Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 травня — 15 травня 2022)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 травня 2022 року по 15 травня 2022 року (включно).

Усі списки

[ред. | ред. код]

Список загиблих з 1 по 15 травня 2022 року

[ред. | ред. код]
Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по-батькові
Про особу Дата смерті Обставини смерті

Травень

[ред. | ред. код]

1 травня

[ред. | ред. код]
6738 Україна Калінченко Володимир Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01972-04-011 квітня 1972. Мешканець м. Черкаси. Солдат, старший водій комендантського відділення 118 ОБрТрО. 02022-05-011 травня 2022 Загинули внаслідок вогнепальних поранень під час відбиття наступу противника та обстрілу позицій, оборони зведеної групи управління поблизу міста Попасної на Луганщині[2]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
6739 Україна Гурняк Володимир Ярославович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-01-022 січня 1989, с. Стоділки Городоцького району Львівської області. Старший солдат, санітар евакуаційного відділення медичної роти 80 ОДШБр[4]. 02022-05-011 травня 2022 Загинув при виконанні бойового завдання поблизу міста Святогірськ, Донецької області[5]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6].
6740 Україна Лавдир Юрій Онуфрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975-05-022 травня 1975, м. Стебник Львівської області. Проживав з сім'єю у Дрогобичі. З 2014 року був добровольцем та воював у зоні АТО. З початком повномасштабного вторгнення росії на українські землі, був знову мобілізований та з 1 березня проходив службу у складі 80 ОДШБр ЗСУ[7][8]. 02022-05-011 травня 2022 Загинув у боях під Святогірськом, Донецької області. Похований 5 травня на Алеї Слави, що на вулиці 22 січня в Дрогобичі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[9].
6741 Україна Довгий Максим Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01997-01-066 січня 1997, с. Довгалівка Білогірський район Хмельницька область. Мешкав у с. Миклаші, Шепетівського р-ну, Хмельницької області. Солдат, навідник 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону 80-ї десантно-штурмової бригади. Закінчив Хмельницький коледж електроніки. Проходив військову службу за контрактом у військовій частині А2900, брав участь у бойових діях в АТО (ООС) в період з 16.12.2017 р. по 23.02.2018 р. на території Донецької та Луганської областей. З початком повномасштабного вторгнення сам прибув у військову частину (їхав на заробітки у Чехію, зійшов з автобуса у Львові і пішов до в/ч А0284)[10]. 02022-05-011 травня 2022 Загинув у боях під Святогірськом, Донецької області під час артилерійського обстрілу, при виконанні бойового завдання, отримав множинні травми органів грудної клітини. Похований 5 травня на кладовищі у с. Миклаші[11]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[9].
6742 Україна Волощук Михайло
(«Сампер»)
19 листопада 2001, м. Ковель, Волинська область. У 2014-му році об'єднався з однодумцями в спортивному клубі рукопашу гопак «Січ», там його наставником був Філон Олександр. Активіст ГО ВАТРА, був прихильником руху Straight Edge. З 2020 вступив до полку Азов. 02022-05-011 травня 2022 Загинув в Маріуполі. Ворожий танк влучив в бронеавтомобіль Spartan[12].
6743 Україна Савчин Володимир Дмитрович («Ройовий»/«Бойко»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
18 липня 1989, с. Підбережжя. Закінчив місцеву школу та «Прикарпатський фаховий коледж лісового господарства» в Болехові. Вищу освіту здобув у Національному лісотехнічному університеті України у Львові. Взяв активну участь в Революції гідності, входив до 4-ї «Козацької сотні» Самооборони Майдану. У 2015 році став засновником Громадської організації «4-та Козацька сотня Майдану — Труханівська Січ».[13] 17 лютого 2015 року став співзасновником ГО «Сонячна Січ» в рідному селі. Взяв участь у багатьох патріотичних заходах організації.[14][15] Працював у Долинській міській раді. Солдат, військовослужбовець ССО "Азов". 02022-05-011 травня 2022 Загинув в с. Новосілка, Великоновосілківська селищна громада, Донецька область. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[16] Похований у рідному селі [17].
6744

6745
Україна Військовослужбовці ЗС України. 02022-05-011 травня 2022 (для доповнення за 1 травня 2022 року)

2 травня

[ред. | ред. код]
6746 Україна Мирончук Володимир Борисович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
54 роки, м. Кропивницький. Молодший сержант, військовослужбовець ССО ЗС України. В 2017 році вступив до ВО «Свобода». З 2019 року проходив службу в одному з підрозділів ССО України. Залишилися дружина та троє доньок. 02022-05-022 травня 2022 Загинув під час виконання службових обов'язків (місце — не уточнено)[18]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[19].
6747 Україна Ременяк Олександр Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
52 роки, смт Великий Любінь Львівська область. Солдат, командир добровольчого формування територіальної оборони Великолюбінської громади. З першого дня російського вторгнення в Україну захищав Україну вдома, а згодом відправився на фронт. 02022-05-022 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами на південному напрямку (місце — не уточнено)[20]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[21].
6748 Україна Сафонов Даниїл Юрійович
Герой України
01993-10-2424 жовтня 1993, м. Донецьк. Лейтенант підрозділу Національної поліції України (підрозділ — не уточнено). 2014 року виїхав до м. Маріуполя, де одружився. Коли стало неспокійно і там, переїхав до сестри у Теребовлю разом з дружиною і маленьким сином. Підписав контракт з 44-ю окремою артилерійською бригадою, у складі якої три роки воював на Сході України. 2019 року після закінчення контракту повернувся до Маріуполя, де жили його рідні і бабуся. Три роки був в АТО. Після цього повернувся до Маріуполя, де мав багато родичів. 2019 року вступив до патрульної поліції. 02022-05-022 травня 2022 Загинув об 11 годині дня під час оборони м. Маріуполя. Виконував бойове завдання, і під час повернення потрапив під мінометний обстріл на території заводу «Азовсталь»[22][23].
6749 Україна Котовенко Андрій
(«Кіт»)
39 років, с. Віта-Поштова, Київська область. Командир мінометного підрозділу 58 ОМПБр.[24] Учасник АТО (2015—2016), Кіборг. Отримав поранення під час просування замінованою територією, коли намагався зачистити один з об'єктів російської розвідки. Внаслідок поранень, отриманих у боях у районі донецького аеропорту, переніс 22 операції та відмовився від ампутації. Після реабілітації зайнявся спортом та невдовзі представив Україну на змаганнях «Ігри Нескорених». У жовтні 2021 року спортсмен виграв бронзову медаль у жимі лежачи, а за рік до того виграв срібну медаль на чемпіонаті Європи у Словаччині. Інвалід 2 групи. 02022-05-022 травня 2022 Загинув о 4-й ранку в боях під Харковом[25].
6750 Україна Кушнір Анатолій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992 1992, с. Говори Віньковецький район Хмельницька область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Провів своє дитинство та юність у рідному селі, навчався у місцевому училищі, потім мешкав у м. Хмельницькому. 02022-05-022 травня 2022 Загинув в бою з російськими окупантами поблизу м. Краматорська на Донеччині[26]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[27].
6751 Україна Крулів Володимир Михайлович 13 жовтня 1978, с. Черніїв Тисменицький район Івано-Франківська область. З 1986 по 1994 р навчався у школі с. Черніїв, вихованець пласту. Далі продовжив навчання в Коледжі електронних приладів при університеті Нафти і Газу з 1994 по 1998 р. По закінченню навчання влаштувався електриком у КП «Івано-Франківськводоекотехпром». Довгий час працював закордоном. Військовослужбовець військової частини А7091 ЗС України. До ЗС України був призваний за мобілізацією на початку російського вторгнення в Україну. Учасник Національної скаутської організації України «Пласт». 02022-05-022 травня 2022 Загинув у боях з російськими окупантами на Харківщині[28][29][30].
6752 Україна Меделян Георгій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01979-05-1313 травня 1979, 40 років, мешканець м. Черкаси. Солдат, військовослужбовець 118 ОБрТрО. Закінчив черкаську школу № 17, потім — Черкаський політехнічний технікум, працював електриком. Навчався в Харківському авіаційному інституті. До ТрО доєднався 25 лютого 2022 року. Залишилися мати, брат дружина та племінники. 02022-05-022 травня 2022 Отримав важкі осколкові та кульові поранення у боях з російськими окупантами в м. Попасній на Луганщині, в результаті яких помер 2 травня 2022 року в лікарні м. Дніпро. Похований в м. Черкасах[31][32][33]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
6753 Україна Давидович Руслан
(«Гамлет»)
м. Мелітополь Запорізька область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Був призваний на військову службу до ЗС України навесні 2014 року. У складі 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області виконував завдання у секторі «М». У листопаді 2015 року був нагороджений почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу ЗС України «За зразковість у військовій службі» ІІ ступеня. Писав власні пісні про війну, які виконував під гітару. 02022-05-022 травня 2022 Загинув, коли потрапив під ворожий вогонь, рятуючи поранених під містом Курахове Донецької області[34].
6754 Україна Супрун Артем Олексійович 01999-01-1010 січня 1999, м. Рівне. Старший лейтенант ДПСУ (підрозділ — не уточнено). Після навчання у Рівненській українській гімназії і Рівненському економіко-правовому ліцеї, навчався в Острозькому військовому ліцеї. Закінчив Національну академію прикордонної служби ім. Б. Хмельницького. З 2016 року проходив службу в ДПСУ. 02022-05-022 травня 2022 Пізно ввечері під час несення служби на передовій у Запорізькій області — стало зле. Був доставлений до пункту надання медичної допомоги, але медики врятувати прикордонника не зуміли[35].
6755 Україна Дідківський Вадим Юрійович
(«Черкаси»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-10-1616 жовтня 1995, с. Гончариха Звенигородський район Черкаська область. Солдат, командир відділення ССО «Азов Київ». Здобув вищу освіту в Черкаському державному технологічному університеті, працював програмістом. З перших днів російського вторгнення в Україну став на захист рідної землі. Тримав оборону на Київщині, а згодом на Донеччині. 02022-05-022 травня 2022 Загинув в результаті поранень, які виявилися не сумісними з життям, під час оборони м. Маріуполя[36] Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[37].
6756 Україна Ярославський Євгеній Валентинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
1997, селище Семенівка Полтавської області. Інспектор прикордонної служби. Після закінчення школи здобув фах автослюсаря у Черкаському професійно-технічному училищі. З 2005 року мешкав у Черкасах. З 2017 по 2019 роки проходив строкову військову службу в Полтавському військовому інституті зв'язку. На момент повномасштабного вторгнення Євгеній працював у приватному підприємстві «Деметра плюс» в Черкасах. У березні 2022 приєднався до лав 11-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України. 02022-05-022 травня 2022 Загинув 02 травня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нижнє Луганської області. Похований в селі Яснозір'я на Черкащині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[38][39][40].
6757 Україна Мехеда Андрій («Тихий») 52 роки, селище Рокитне Київської області. Закінчив місцеву школу № 1. У 1988—1990 роках проходив строкову військову службу. Після початку російсько-української війни з 2015 року служив у Збройних силах України. Виконував бойові завдання на території проведення АТО/ООС. Служив у 130-му окремому розвідувальному батальйоні ЗСУ. Під час повномасштабного вторгнення перебував у Португалії, однак одразу вирішив повертатися в Україну, щоб знову стати на її захист. Цього разу Тихий у складі 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ Збройних сил України захищав Батьківщину від російських окупантів. Був командиром відділення. 02022-05-022 травня 2022 Загинув під час розвідувального виходу в районі міста Ізюм Харківської області. Похований в рідному селищі Рокитному[41].
6758

6760
Україна Військовослужбовці ЗС України. 02022-05-022 травня 2022 Загинули об 11 годині дня під час під час оборони м. Маріуполя. Виконували бойове завдання, і під час повернення потрапили під мінометний обстріл на території заводу «Азовсталь» в м. Маріуполі[23].

3 травня

[ред. | ред. код]
6761 Україна Малевський Олександр Вікторович
(«Берсерк»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
30 років, м. Львів. Старший сержант, військовослужбовець 80 ОДШБр. Випускник львівського ліцею № 80. 02022-05-033 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами на лиманському напрямку в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[42]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[43].
6762 Україна Стець Михайло Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
46 років, м. Новомосковськ Дніпропетровська область. Молодший сержант, оператор-навідник бойової машини підрозділу 93 ОМБр. Закінчив Новомосковський металургійний технікум. Воював поблизу міст Харкова і Києва. Залишилося четверо синів. 02022-05-033 травня 2022
(орієнтовно)
Отримав смертельне поранення у бою поблизу м. Ізюма на Харківщині[44]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[45].
6763 Україна Сербінов Олександр Євгенійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
м. Коростень Житомирська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Кандидат у майстри спорту України, багаторазовий переможець та призер чемпіонатів України з бігу на 400 м та 800 м. Співпартнер незрячого спортсмена-бігуна Валерія Гаврилюка. Після початку російського вторгнення в Україну став на захист України. 02022-05-033 травня 2022 Отримав осколкове поранення і загинув на Харківщині[46]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[47].
6764 Україна Луговська Наталія Романівна
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
51 рік, м. Червоноград Львівська область. Молодший сержант, психолог ОЗСП «Азов». Працювала психологом в реабілітаційному центрі воїнів АТО в м. Соснівці, активно займалась волонтерською діяльністю. В 2018 році її син Юрій Луговський, що проходив службу в ОЗСП «Азов», загинув при виконанні бойового завдання. Після загибелі сина, Наталія закінчила курси військової психології і долучилась до полку «Азов». Після початку російського вторгнення в Україну також працювала медиком і допомагала у роботі штабу полку. 21 квітня 2022 року загинув її зять Олексій Ластович, боєць полку «Азов», того ж дня і вона отримала контузію. 02022-05-033 травня 2022 Загинула під час авіабомбардування заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя. Бомба влучила в бункер і Наталію відкинуло в стіну, від чого вона й загинула[48]. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[49].
6765 Україна Курченко Володимир Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01999-01-2727 січня 1999, м. Черкаси. Улітку 2019 року призвався до лав Збройних Сил України. Потрапив у Національну гвардію, у військову частину м. Маріуполь. Після року військової служби уклав контракт і служив в роті РМТЗ водієм. Старший солдат за контрактом, водій автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення 12 БрОП НГУ. 02022-05-033 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами в ході оборони м. Маріуполя. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[49]. Похований 23 лютого 2023 року в с. Червона Слобода Черкаського району.[50]
6766 Україна Потяк Ярослав Іванович 47 років, с. Хімчин. Повернувся з Естонії після повномасштабного вторгнення для того щоб долучитися до ЗСУ. Дядько Потяка Степана командира танкової роти танкового батальйону 128 ОГШБр. Служив у 3-й роті 102-гої бригади ТРО. 02022-05-033 травня 2022 Загинув біля Гуляйполя. Похорон відбувся 7 травня[51].
6767
Україна Андрушевський Михайло Михайлович
(«Майкл»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
17 лютого 1986 року народження, житель села Підвербці Олешанської громади Івано-Франквіської о. 26 лютого 2022 р. добровільно мобілізувався у 8 ОГШБ 10 ОГШБр на посаду стрільця. Виконував бойові завдання на Київщині, Чернігівщині, Харківщині. 02022-05-033 травня 2022 В селі Прудянка Харківської області під час обстрілу села з БМ-21 «Град» отримав поранення несумісне з життям.[52]
6768 Україна Жирик Іван 42 роки, с. Морозівка на Луганщині. Проживав у Рава-Руській громаді. З 2000 року служив прикордонником і був старшим майстер-сержантом. Від початку повномасштабного вторгнення РФ воював на Луганському напрямку. 02022-05-033 травня 2022 Загинув 3 травня 2022 року під час артилерійського обстрілу біля села Воєводівка Луганської області. В нього залишилася дружина, двоє синів і батьки[53].
6769

6770
Україна Військовослужбовці ЗС України. 02022-05-033 травня 2022 (для доповнення за 3 травня 2022 року)

4 травня

[ред. | ред. код]
6771 Україна Махов Олександр Володимирович
(«Журналіст»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01986-04-1717 квітня 1986, м. Луганськ. Сержант, військовослужбовець підрозділу 95 ОДШБр. 02022-05-044 травня 2022 Загинув поблизу м. Ізюма на Харківщині внаслідок артилерійського обстрілу російських окупантів. Похований на Берковецькому кладовищі[54][55][56]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[57].
6772 Україна Савчин Юрій Павлович
Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна)
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01974-01-011 січня 1974, м. Донецьк. Підполковник, військовослужбовець зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 92 ОМБр. В 1997 року закінчив ХВУ за програмою ВІРТА ППО СРСР. Після 20 років вислуги звільнився зі ЗС України, був у званні «майора» на посаді заступника командира зенітного ракетного полку системи С-300. Працював директором меблевої фабрики. З початком війни залишив роботу, пішов добровольцем на фронт, домігся направлення в піхоту, простим командиром взводу. Був командиром на опорному пункті «Фасад», зайшов на нього одним з перших. 27 листопада 2014 року зенітна обслуга 92 ОМБр під його керівництвом пострілами із ЗУ-23-2 поблизу м. Щастя збила російський безпілотник «Гранат-4». Був нагороджений орденами «Богдана Хмельницького» III та II ступенів. Демобілізувався наприкінці 2015 року. 02022-05-044 травня 2022 Загинув під час виконання бойового завдання в результаті підриву на міні поблизу м. Харкова[58]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» I ступеня (посмертно)[59].
6773 Нідерланди Вогелар Рональд
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01966-01-2929 січня 1966, Нідерланди. Солдат, військовослужбовець 1-го батальйону «Вовкодав» Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. 02022-05-044 травня 2022 Загинув в результаті поранень, які отримав при артобстрілі біля села Молодова поблизу м. Харкова[60]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[61].
6774 Україна Геліконов Володимир Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01996-03-033 березня 1996, м. Черкаси. Старший солдат, стрілець — помічник гранатометника 118 ОБрТрО. 02022-05-044 травня 2022 Загинув поблизу м. Попасної Луганської області[62]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
6775 Україна Яковлєв Семен Сергійович
(«Лісничий»)
01985-05-055 травня 1985, м. Донецьк. Військовослужбовець 71 ОЄБр. 2014 року покинув свій дім у Донецьку на початку російської окупації. 24 лютого 2022 року після початку російського вторгнення в Україну вивіз сім'ю у безпечне місце і взяв до рук зброю. Без батька залишилися дві маленькі доньки. 02022-05-044 травня 2022 Був поранений під час артилерійського обстрілу. Після надання першої допомоги помер під час медичної евакуації[63].
6776 Україна Сеньків Анатолій Ярославович
(«Семен»)
01969-03-1616 березня 1969, с. Береславка Кіровоградська область. Молодший сержант, командир зенітно-ракетного відділення 57 ОМПБр. Був мобілізований 17 березня 2022 року. 02022-05-044 травня 2022 Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Оріхове Луганської області[64].
6777 Україна Горпініч Оксана Леонідівна
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
2 травня 1978, с. Гордєєво Росія. У дитинстві разом із родиною переїхала в селище Благодатне на Волинь. Старший сержант, військова фельдшерка 14 ОМБр. Закінчила Ківерцівський медичний коледж. Працювала медсестрою. У 2016 році вирішила йти на фронт. Нагороджена медаллю «За військову службу Україні». 02022-05-044 травня 2022 Загинула біля с. Протопопівка Харківської області[65]. Надавала медичну допомогу побратиму, коли почався ворожий артилерійський обстріл. Приміщення, в якому вони перебували, обвалилася. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
6778 Україна Маслов Микола Вікторович («Капуста»)
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
27 листопада 1998, м. Маріуполь. Навчався у Маріупольській школі № 11. З дитинства займався дзюдо та кикбоксингом, був учасником міських змагань. У 2013 долучився до фанатського руху футбольного клубу «Металург» (Маріуполь). У 2018 році став до лав «Азову», де на той час перебували чимало його одноклубників. Брав участь у боях на Світлодарській дузі в складі артилерійського розрахунку. Одночасно з військовою службою продовжував навчання на заочній формі у Приазовському державному технічному університеті (ПДТУ). Під час оборони Маріуполя оскільки артилерії не було (вони стали піхотою), він командував групою хлопців, нищив техніку та постійно потрапляв у перестрілки, знищуючи ворога. Навіть під час найжорсткішого бомбардування Маріуполя, знайшов сили та можливість забрати рідних у безпечне місце, один з бункерів заводу «Азовсталь». Отримав контузію, але продовжував обороняти рідну землю, а також не забував провідувати своїх сусідів, яким допомагав продуктами та медикаментами. Завдяки цьому вони вижили і були евакуйовані спільними силами ООН 3 травня 2022 року, як і його мати та бабуся. 02022-05-044 травня 2022 Загинув дорогою на позиції потрапивши зі своєю групою під ворожий артилерійський обстріл на 71-й день оборони Маріуполя. Нагороджений орденами «За мужність» III ступеня (17.05.2022, посмертно) та «За мужність» ІІ ступеня (28.07.2022, посмертно)[66]. Похорон відбувся 17 листопада[67].
6779

6780
Україна Військовослужбовці ЗС України. 02022-05-044 травня 2022 (для доповнення за 4 травня 2022 року)

5 травня

[ред. | ред. код]
6781 Україна Заболотний Олександр Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Білопільський район Сумська область. Старший майстер-сержант, військовослужбовець підрозділу ДПС України (підрозділ — не уточнено). 02022-05-055 травня 2022 Загинув під час захисту Державного кордону України (місце — не уточнено)[68]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[69].
6782 Україна Мамочка Віталій Олексійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Білопільський район Сумська область. Головний сержант, військовослужбовець ДПС України (підрозділ — не уточнено). 02022-05-055 травня 2022 Загинув під час захисту Державного кордону України (місце — не уточнено)[68][69].
6783 Україна Лапченко Ростислав Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Білопільський район Сумська область. Головний сержант, військовослужбовець ДПС України (підрозділ — не уточнено). 02022-05-055 травня 2022 Загинув під час захисту Державного кордону України (місце — не уточнено)[68][69].
6784 Україна Пелех Богдан Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
с. Сімаківка Ємільчинський район Житомирська область. Солдат, військовослужбовець 95 ОДШБр. Староста Сімаківського округу. 02022-05-055 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[70]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[71].
6785 Україна Сергій
(«Свєт»)
Військовослужбовець батальйону спеціального призначення «Донбас» НГУ. 02022-05-055 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами у м. Попасній на Луганщині[72].
6786 Україна Ковіта Сергій Валентинович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-07-2424 липня 1995, с. Лебедин Шполянський район Черкаська область. Сержант, командир відділення механізованої роти 72 ОМБр. З 2014 року брав активну участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей. 02022-05-055 травня 2022 Загинув при звільненні населеного пункту Українка на Харківщині[73]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[74].
6787 Україна Сіваков Михайло Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-05-2424 травня 1995, Звенигородський район Черкаська область. Старший солдат, командир відділення механізованої роти 72 ОМБр. З 2019 року брав активну участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей. 02022-05-055 травня 2022 Згідно з повідомленням Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, військовослужбовець загинув під час артилерійського обстрілу важкого калібру в районі села Перемога Харківської області[75]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[76].
6788 Україна Солонинка Роман Васильович 01980-04-088 квітня 1980, м. Житомир. Артилерист 72 ОМБр. Син колишнього військового, а нині священника Василя Солонинки. Фотограф-дизайнер. Автор логотипів Studena NGO, Хрулі-на-Сулі та Центр ветеранів АТО та їх сімей «Поруч». На другий день після початку російського вторгнення в Україну прибув до ТЦКтаСП у Києві, звідкіля його направили до 72-ї бригади. 02022-05-055 травня 2022 Загинув у бою поблизу с. Перемога Харківської області[77].
6789 Україна Янишин Микола Олександрович 01986-03-1515 березня 1986, Гнівань Вінницька область. Сержант взводу, командир танку 30 ОМБр. 02022-05-055 травня 2022 Загинув біля села Дронівка, що на Донеччині. У складі свого взводу зумів відбити спробу противника форсувати річку Сіверський Донець. Отримав осколкове поранення від снаряда, намагаючись евакуювати свій танк під вогнем противника[78].
6790 Україна Стеценко Святослав Олександрович 01965-10-088 жовтня 1965, с. Миролюбівка Піщанський район Вінницька область. Полковник, заступник начальника штабу 59 ОМПБр. Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у 2016—2018 роках, засновник ГО «Український легіон». 02022-05-055 травня 2022 Загинув у боях з російськими окупантами поблизу м. Лисичанська[79].
6791 Україна Анік'єва Олександра 02002-08-011 серпня 2002, 19 років. Стрілець підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). Середню освіту здобула у загальноосвітній школі № 282 Деснянського району м. Києва. Студентка групи СГ-92 видавничо-поліграфічного інституту Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського. З початком російського вторгнення в Україну добровольцем долучилася до ТрО ЗС України, а згодом — до ЗС України. 02022-05-055 травня 2022 Згідно повідомлення Видавничо-поліграфічного інституту Київського політехнічного інституту імені Ігора Сікорського, студентка загинула в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[80].
6792 Україна Єфімчук Олександр Михайлович
(«Єфім»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-05-1515 травня 1994, с. Переділи Рівненська область. Командир батальйону у складі добровольчого формування «Свобода». Навчався у Малошпаківському ліцеї. Під час навчання у школі померла його мати. Вступив до НТУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на державну форму навчання. Згодом покинув навчання і працював у автомайстерні. Одружився у м. Києві. Мав певний досвід військової служби. З перших днів російського вторгнення в Україну долучився до батальйону «Свобода». Після звільнення Київщини разом з побратимами приєднався до складу НГУ (в/ч 3018), аби мати змогу захищати Україну на східному напрямку. 02022-05-055 травня 2022 Загинув під час оборони м. Рубіжного на Луганщині[81]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[82].
6793 Україна Дземан Роман Михайлович
(«Сепар»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-04-2424 квітня 1987, с. Крихівці Івано-Франківська область. Молодший сержант, сапер-розвідник 68 ОЄБр. З 2014 року воював у зоні АТО, спочатку у складі 128 ОГШБр, потім сапером у 58 ОМБр. Влітку 2015 року перейшов у розвідку, а в 2016 року був переведений до 10 ОГШБр. Саме в цей час отримав тяжку контузію, але продовжував чинити опір окупантам. Пройшов найгарячіші точки — Дебальцеве, Авдіївку, Піски та Мар'їнку. Працював на державному підприємстві «Антонов». 02022-05-055 травня 2022 Загинув в результаті підриву на керованій міні поблизу м. Вугледара на Донеччині. Розуміючи, що поруч з ним побратими, встиг прикрити вибухівку своїм тілом[83]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[84].
6794 Україна Гнилицький Максим Юрійович
(«Маца»)
01982-07-1717 липня 1982, м. Лисичанськ Луганська область. Військовослужбовець 3-ї роти 34-го батальйону 57 ОМПБр. Після початку російського вторгнення в Україну приєднався до добровольчого батальйону «Хорт», а згодов був переведений до складу ЗС України. 02022-05-055 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами на Луганщині[85].
6795 Україна Филинський Артур Юрійович 01975-09-055 вересня 1975. Військовослужбовець добровольчого формування № 29 територіальної громади Дніпровського району Києва спеціального призначення «Хорт». 02022-05-055 травня 2022 Загинув у боях з російськими окупантами[86].
6796 Україна Перон Ігор 01995-04-1111 квітня 1995, с. Старичі. Навчався в технологічному коледжі Національного лісотехнічного університету України за професією «Лісове господарство». Навчався у НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного за програмою підготовки офіцерів запасу за військовою спеціальністю «Бойове застосування інженерно-технічних з'єднань, військових частин». У вересні 2021 року одружився. З перших днів російського вторгнення в Україну пішов захищати Україну у складі територіальної оборони Яворівщини. 02022-05-055 травня 2022 Загинув в результаті ракетного обстрілу ворога[87].
6797 Україна Зінченко Віталій Віталійович
(«Ахім»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
«За безпеку народу» I ст. (МВС України)
«За безпеку народу» I ст. (МВС України)
01995-02-1313 лютого 1995, с. Устивиці Миргородський район Полтавська область. Майор, військовослужбовець ОЗСП «Азов» НГУ. У 2012 році закінчив Устивицьку ЗОШ I—III ступенів, а наступного року відбув на військову службу за контрактом до внутрішніх військ, яку проходив у військовій частині в м. Полтаві. У 2015 році вступив на навчання до Національної академії Національної гвардії України (м. Харків), по закінченні якої був направлений на Львівщину, до м. Золочева, як викладач Навчального центру Нацгвардії. У вересні 2020 року був переведений до ОЗСП «Азов» до м. Маріуполя. У 2021 році, з нагоди чергової річниці визволення Маріуполя, був нагороджений орденом «За безпеку народу», а в червні — присвоїли звання «старшого лейтенанта». З перших днів російського вторгнення в Україну став на захист м. Маріуполя. 30 квітня 2022 року позачергово отримав звання «майора». У той час «Азовсталь» була найгарячішою точкою нинішньої страшної війни. Залишилися батьки, бабуся та брат-близнюк Валентин. 02022-05-055 травня 2022 Загинув в бою з російськими окупантами на території заводу «Азовсталь» в результаті розриву ворожого танкового снаряду. Помітивши ворожий танк, що виїхав на пряму позицію, він накрив собою побратима, а сам отримав смертельні осколкові поранення[88]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[49].
6798 Україна Заращак Іванна 37 років, с. Коти (Яворівський район) Львівська область. Військовслужбовець 24 ОМБр. Батько рано пішов із життя. Мати, щоб поставити дитину на ноги, їздила на заробітки. Іванна виховувалась бабусею. Вийшовши заміж, вона дуже швидко овдовіла. Працювала у соцзахисті, доглядала одиноких громадян. Два роки тому записалася доброволицею в 24 бригаду ім. Короля Данила. Проходила військову службу в районі проведення АТО. Останні роки жила вдвох із матір'ю. 02022-05-055 травня 2022 Загинула в результаті ракетного обстрілу міста Сіверська на Донеччині[89].
6799 Україна Пекар Василь Миколайович
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено).
Повний кавалер ордена «„За мужність“».
02022-05-055 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно)[90].
6800

6806
Україна Військовослужбовці ЗС України. 02022-05-055 травня 2022 (для доповнення за 5 травня 2022 року)

6 травня

[ред. | ред. код]
6807 Україна Ковальський Павло Васильович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01977 1977, мешканець с. Чижівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Капітан, заступник командира танкового батальйону 30 ОМБр. 02022-05-066 травня 2022 Загинув внаслідок артилерійського обстрілу (місце — не уточнено)[91]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[92].
6808 Україна Військовослужбовці ЗС України (підрозділ — не уточнено). 02022-05-066 травня 2022 Загинули під час евакуації цивільних з території заводу «Азовсталь» у м. Маріуполі. Один загинув від влучання ПТКР в евакуаційну машину, двоє загинули від бомб, які скидали БПЛА[93].
6809 Україна Васільєв Олександр Віталійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01974-10-022 жовтня 1974, м. Чернівці. Старший лейтенант, командир артилерійського підрозділу Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. Закінчив Хмельницьке училище з артилерійської підготовки, згодом перевівся до Одеського загальновійськового училища за фахом «артилерія і міномет». Після здобуття військової освіти був розподілений до підрозділу морської піхоти, з яким уклав контракт. Учасник АТО/ООС, згодом звільнився у запас. 10 квітня 2020 року був призваний на військову службу до Окремої президентської бригади. Більшу частину свого життя присвятив військовій справі. Залишилися дружина та донька. 02022-05-066 травня 2022 Загинув під час виконання бойового завдання в результаті підриву автомобіля на протитанковій міні (місце — не уточнено). Похований на Алеї Пам'яті Свіштовського кладовища у м. Кременчуці[94]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[61].
6810 Україна Перекрест Антон Леонідович
(«Панк»)
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
м. Запоріжжя. Старший солдат, боєць ОЗСП «Азов», до складу якого приєднався у 2015 році. В 2015 році брав участь у боях за Маріуполь. Одружився в 2020 році, подружжя мешкало в м. Маріуполі. 02022-05-066 травня 2022 Загинув під час проведення евакуації цивільного населення, яке переховувалось на території заводу «Азовсталь» у м. Маріуполі[95]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[49].
6811 Україна Максимов Микола Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-07-1818 липня 1987, м. Глухів Сумська область. Сержант, командир відділення розвідувального взводу 15 ОМПБ «Суми» 58 ОМПБр. В ЗС України — з 2015 року. Учасник АТО та ООС. Залишилася рідна сестра. 02022-05-066 травня 2022 Загинув під час мінометного обстрілу поблизу м. Попасної на Луганщині. За словами побратимів, під час обстрілу він виводив людей в безпечне місце, але сам загинув. Похований на Веригинському кладовищі в м. Глухові[96]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[97].
6812 Україна Закалата Володимир 6 жовтня 1981, с. Ямниця. У 2014 році добровольцем став на захист Батьківщини. Був учасником АТО та ООС. 02022-05-066 травня 2022 Військовослужбовець з травня 2022 року вважався зниклим безвісти. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу біля селища Прудянка Дергачівського району Харківської області[98].
6813 Україна Яровенко Максим Петрович («Шрам»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Солдат, військовослужбовець ЗС України ССО АЗОВ Київ. До повномасштабного вторгнення був підприємцем в Ірпені. 02022-05-066 травня 2022 Загинув при виконанні бойового завдання, після тяжкого поранення в селі Малинівка, що під Гуляйполем на Запоріжжі.. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований 12 травня на Алеї Слави в місті Буча[99][100].
6814

6816
Україна Військовослужбовці ЗС України. 02022-05-066 травня 2022 (для доповнення за 6 травня 2022 року)

7 травня

[ред. | ред. код]
6817 Україна Попов Руслан Юрійович
Герой України
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України)
Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (Міністерство оборони України)
44 роки, м. Очаків. Закінчив військове училище у Києві та став розвідником спецпризначення. Служив у місії ООН у Ліберії, в Західній Африці. Мав пенсію за вислугу років, однак став на захист України у 2014 році. Капітан І рангу ГУР МОУ. 24 лютого 2022 року був у Маріуполі. Він вийшов з оточення у березні, але повертався до міста з евакуаційними рейсами, щоб вивозити поранених з «Азовсталі». 18 липня 2022 р. указом № 505 присвоєно звання «Герой України» та нагороджено орденом «Золота зірка». 02022-05-077 травня 2022 Загинув під час прикриття відступу групи під час проведення спецоперації на півдні України. Його тіло росіяни віддали 14 липня, як неідентифіковане. Це сталось в рамках обміну 30-ма тілами. 15 липня Руслана Попова упізнали за особливими прикметами [101][102].
6818 Україна Бедзай Ігор Володимирович
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За бездоганну службу» ІІІ ступеня
49 років, м. Миколаїв. Полковник, начальник служби безпеки польотів — старший інспектор-льотчик Командування ВМС ЗС України. З 2013 року протягом декількох років був командиром 10 морської авіаційної бригади. В 2014 році був нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня[103].
Герой України (посмертно).
02022-05-077 травня 2022 Загинув під час виконання бойового завдання у складі екіпажу морського вертольота Мі-14 від ракети російського винищувача в районі гирла річки Дунай в Одеській області. Похований на Мішковському кладовищі у м. Миколаєві[104].
Україна Заремба Михайло Ігорович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
34 роки, с. Жуличі Львівська область. Майор, командир вертолітного загону вертолітної ескадрильї, льотчиком-інструктором ІІ класу 10 МАБр. Закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. 02022-05-077 травня 2022 Загинув під час битви за острів Зміїний[105]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[106].
Україна Мущицький Сергій Миколайович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
5 лютого 1987, с. Високопілля Херсонської області. Капітан, член екіпажу вертольоту Мі-14 10-ї морської авіаційної бригади. 02022-05-077 травня 2022 Загинув під час виконання бойового завдання у складі екіпажу морського вертольота Мі-14 від ракети російського винищувача в районі гирла річки Дунай в Одеській області. Похований на Мішковському кладовищі у м. Миколаєві.[107] Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[106].
6819 Україна Ільчук Василь Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01987-12-3131 грудня 1987, с. Оратів Вінницька область. Старший сержант, військовослужбовець 10 МАБр. Залишилася мати, дружина і донька. 02022-05-077 травня 2022 Загинув під час виконання надскладного бойового завдання в районі острова Зміїний[108]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[109].
6820 Україна Тукмачов Сергій Іванович 01989-11-088 листопада 1989. Член екіпажу десантно-штурмового катеру «Станіслав» ВМС ЗС України. 02022-05-077 травня 2022 Зник безвісти внаслідок влучання російської ракети і потоплення десантно-штурмового катеру «Станіслав» під час штурму острову Зміїний[110].
6821 Україна Моїсеєнко Олександр Олександрович
(«Богомол»)
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
01980-09-2828 вересня 1980, м. Чорноморськ Одеська область. Старший сержант, військовослужбовець розвідроти 24 ОМБр. У 2013—2014 роках брав активну участь в Революції Гідності[111]. Після Майдану пішов воювати на Донбас — добровольцем, спочатку в батальйоні парамедиків «Госпітальєри». Із 2016 року приєднався до строю 24 ОМБр. Спочатку був бойовим медиком, пізніше став займатися аеророзвідкою. Залишились дружина, батьки та дві сестри[112]. 02022-05-077 травня 2022 Загинув в результаті вибуху снаряду при виконанні бойового завдання в районі м. Попасної на Луганщині[113]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[114].
6822 Україна Турпетко Сергій Михайлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Луганська область. Сержант, військовослужбовець 24 ОМБр. Мешкав у Криму. В 2014 році відбув добровольцем до АТО. В подальшому оселився в м. Львові. Філософ, скульптор. В перший день російського вторгнення в Україну, без вагань, став на захист Батьківщини[111]. 02022-05-077 травня 2022 Загинув у боях з російськими окупантами в м. Золотому на Луганщині[113]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[114].
6823 Україна Сапегін Анатолій Сергійович 02000-06-1212 червня 2000. Військовослужбовець 25 ОПДБр. 02022-05-077 травня 2022 Загинув у боях з російськими окупантами поблизу м. Ізюм на Харківщині[115].
6824 Україна Цендра Роман 01973-03-2020 березня 1973, м. Мукачево Закарпатська область. Майор, старший офіцер відділення морально-психологічного забезпечення Сил ТрО ЗС України Закарпаття (м. Ужгород). Правозахисник, виявляв і боровся з корупціонерами, з контрабандистами, які нищили й вивозили ліс із Закарпаття. Був головою обласного осередку «Громадянської Позиції». З перших днів російського вторгнення в Україну був у територіальній обороні м. Ужгорода. 02022-05-077 травня 2022 Загинув у боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя[116].
6825 Україна Колганов Олександр Гарійович
(«Барні»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
45 років, м. Херсон. Головний сержант, військовослужбовець 87 ОАеМБ 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. В 2014 році відстоював незалежність України у складі 30 ОМБр. У 2015 році був демобілізований. Після початку російського вторгнення в Україну встиг вивезти сім'ю з м. Херсону до м. Чернівців та одразу прибув до місцевого ТЦК та СП. Залишились дружина та 15-річна донька. 02022-05-077 травня 2022 Загинув в боях поблизу м. Попасної від влучання у пікап, в якому він перебував[117]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[118].
6826 Україна Лунич Ігор Ярославович 01985-11-1818 листопада 1985, м. Червоноград Львівська область. Кулеметник 122 ОАеМБ 81 ОАеМБр. 02022-05-077 травня 2022
(орієнтовно)
Загинув, коли прикривав відхід групи з семи побратимів, біля науково-виробничого підприємства «Зоря», що в Рубіжному (Луганська область)[119].
6827 Україна Чернілевський Ілля Станіславович 01991-06-1010 червня 1991, м. Київ. Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. Сценарист, музикант і бард. Брав участь у фестивалях, зокрема, Sevama fest, «Відкриті небеса», публікував поезію. Автор збірки поезії «Розділимо простір» (2011). Працював як перекладач — зокрема, пісень для дубляжу кіно й анімаційних фільмів. Серед них фільм «Щасливого Різдва» з Емілією Кларк, анімаційний серіал «Сімейка Казупсів» та багато інших. Понад 10 років перекладав пісні для багатьох серіалів і фільмів студій Disney, Universal, Sony, Netflix для студії Le Doyen Studio. В останні роки найбільше зосередився на музиці та авторських піснях. Брав участь у фестивалях, зокрема, це міжнародний фестиваль «Каштановий дім», «Поетичні вакації», фестиваль авторської пісні та сучасної української поезії «Відкриті небеса». Після початку російського вторгнення в Україну відбув добровольцем до ЗС України. Батько — Чернілевський Станіслав Болеславович. 02022-05-077 травня 2022 Загинув від артилерійського обстрілу в районі Авдіївки[120].
6828 Україна Братців Роман Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. 02022-05-077 травня 2022 Загинув в бою в районі Авдіївки[121].
6829 Україна Ходій Максим Ігорович
(«Max»)
01988-04-044 квітня 1988, мешканець м. Городище (Черкаська область). Військовослужбовець 1-го взводу 4-ї роти 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. 02022-05-077 травня 2022 Загинув в бою в районі Авдіївки[121].
6830 Україна Петренко Іван Анатолійович 01974-02-099 лютого 1974, Новосибірська область, РРФСР. Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. З 1996 року проживав у місті Сміла, Черкаська область. Тесть футболіста Івана Петряка[122]. 02022-05-077 травня 2022 Загинув в бою в районі Авдіївки[121].
6831 Україна Павлюк Ілля Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. 02022-05-077 травня 2022 Загинув в бою в районі Авдіївки на Донеччині[121].
6832 Україна Бондар Володимир Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. 02022-05-077 травня 2022 Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[121].
6833 Україна Самойлов Євген Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. 02022-05-077 травня 2022 Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[121].
6834 Україна Буцол Василь Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. 02022-05-077 травня 2022 Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[121].
6835 Україна Павловський Валерій Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. 02022-05-077 травня 2022 Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[121].
6836 Україна Антонов Олег Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. 02022-05-077 травня 2022 Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[121].
6838 Україна Луценко Олександр Петрович 01971-01-1818 січня 1971, м. Кам'янське Дніпропетровська область. Сержант 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. 1989 року закінчив ПТУ № 26. Упродовж 2004—2011 років працював в службі охорони заводоуправління металургійного комбінату. Був учасником АТО/ООС. Залишилися дружина, син та брат[123]. 02022-05-077 травня 2022 Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[121].
6840 Україна Кісельов Володимир Володимирович
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
м. Полтава. Капітан, керівник групи ЦСО «А» СБУ. На військовій службі з 2008 року, спочатку в підрозділах спеціального призначення ЗС України, а в 2012 році був прийнятий на військову службу до СБУ. З 2014 року постійно залучався до оперативно-бойових операцій в районі проведення АТО/ООС. Залишились матір, дружина та восьмимісячна донька. 02022-05-077 травня 2022 Загинув під час виконання оперативно-бойового завдання під час звільнення острова Зміїний[124]. 14 жовтня 2022 р. присвоєно звання «Герой України» та нагороджено орденом «Золота зірка»[125].
6841 Україна Огородник Юрій Михайлович 01999-02-066 лютого 1999, м. Червоноград Львівська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). З 2018 року працював електрослюсарем на шахті «Степова» ДП «Львіввугілля» на дільниці конвеєрного транспорту. У квітні 2019 року був призваний на строкову службу. З жовтня 2020 року проходив військову службу за контрактом у ЗС України. Залишились батьки. 02022-05-077 травня 2022 Загинув в бою поблизу м. Харкова[126].
6842 Україна Бондаренко Сергій Михайлович Мешканець с. Власівки Красноградського району Харківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). 02022-05-077 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[127].
6843 Україна Биць Дмитро Святославович
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
02001-06-2121 червня 2001. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У 2020 році закінчив Чортківський державний медичний коледж. До ЗС України був призваний 26 жовтня 2020 року. Проходив військову службу за контрактом, мав спеціальність військового медика. З перших днів російського вторгнення в Україну захищав Україну від окупантів. Брав участь у гуманітарних місіях, доставляв гуманітарні вантажі, допомагав евакуйовувати місцевих мешканців з районів бойових дій.
Повний кавалер ордена «„За мужність“».
02022-05-077 травня 2022 Загинув в результаті ворожого авіаудару в смт Білогорівці на Луганщині. Нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно)[90].
6844 Україна Оленін Андрій Юрійович 02000-12-055 грудня 2000, с. Великий Перевіз Шишацький район Полтавська область. Мешканець с. Русанівки Липоводолинської громади Сумської області. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив 9 класів Русанівської школи, далі навчався в Гадяцькому професійно-технічному училищі, де здобув фах кранівника. Після строкової служби в ЗС України, уклав контракт на подальшу службу. 02022-05-077 травня 2022 Згідно повідомлення Липоводолинської громади Сумської області, військовослужбовець загинув в боях з російськими окупантами на Донбасі (місце — не уточнено)[128].
6845 Україна Козелець Віталій Павлович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01978-02-099 лютого 1978, Рівненська область. Проживав у селі Малий Ржавець на Черкащині. Брав участь в АТО на сході України. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). 02022-05-077 травня 2022 Загинув під час обстрілу.[129]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[130].
6846 Україна Семенов Максим Вікторович

(«Макс»)

01973-05-066 травня 1973, м. Дніпро. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Засновник ГО «Дніпровська асоціація велосипедистів». Спортсмен, лідер дніпровських велосипедистів. Багато років був президентом Дніпровської асоціації велосипедистів та Дніпровської асоціації екстремальних видів спорту. Організував сотні перегонів, пробігів, змагань, фестивалів, конкурсів, навчально-спортивних майданчиків для дітей, боровся за розвиток велосипедної інфраструктури у Дніпрі. Також займався бодібілдингом, і екстримом. Під порядкуванням командира було 11 хлопців. 02022-05-088 травня 2022 Загинув під час ворожого обстрілу біля селища Новоселівка в Донецькій області. Окоп, у якому був Максим, накрили снаряди і він загинув від міни, що розірвалась поряд. З ним поліг і його друг, дніпровець Євген Жандаров[131][132].
6847 Україна Жандаров Євген

(«Карл»)

28 років, Таромське Дніпропетровської області. Навчався у школі № 124, потім закінчив коледж поліграфії та інформаційних технологій. У 2012-му вступив до Військового інституту танкових військ міста Харкова. На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, поїхав у військкомат і записався добровольцем. 02022-05-077 травня 2022 Загинув разом з Максимом Семеновим в Донецькій області. Похований у рідному Таромському на Дніпропетровщині[133].
6848 Україна Зайцев Олег Григорович
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
48 років, м. Жашків, Черкаська область. Брав участь в Революції гідності; згодом — у війні на сході України у складі добровольчих формувань, був у Правому секторі. Молодший лейтенент ГУР МОУ. 02022-05-077 травня 2022 Загинув під час звільнення острова Зміїний. 20 липня 2022 р. указом № 521 присвоєно звання «Герой України» та нагороджено орденом «Золота зірка».[134][135]
6849 Україна Суботін Андрій Валерійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У 2019 році приєднався до лав Донецького прикордонного загону (м. Маріуполь), де був призначений на посаду юриста, капітан юстиції. 02022-05-077 травня 2022 Загинув на Азовсталі на позиції, де загинув внаслідок отриманих поранень, несумісних із життям, під час обстрілу із гранатомета та стрілецької зброї. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[136].
6850 Україна Роговик Катерина Олексіївна
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
м. Маріуполь Донецька область. Солдат, військовослужбовець ОЗСП «Азов». 02022-05-077 травня 2022 Загинула в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[137].

8 травня

[ред. | ред. код]
6847 Україна
(«Бабай»)
Військовослужбовець батальйону спеціального призначення «Донбас» НГУ. 02022-05-088 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[138].
6848 Україна Андрій
(«Борода»)
Військовослужбовець ДПС України (підрозділ — не уточнено). 02022-05-088 травня 2022 Загинув з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя[139].
6849 Україна Дятьков Михайло Андрійович
(«Гусар»)
32 роки, м. Кременчук Полтавська область. Сержант, командир бойової машини підрозділу 25 ОПДБр. Захищав Україну з 2014 року у складі 95 ОДШБр, а в серпні 2021 року уклав новий контракт та продовжив службу. Був неодруженим. 02022-05-088 травня 2022 Згідно повідомлення Полтавського обласного центру комплектування та соцпідтримки, військовослужбовець загинув поблизу смт Новоселівки на Донеччині. За повідомленням Кременчуцької міської ради, похований на Алеї Героїв Свіштовського кладовища у м. Кременчуці[140].
6851 Україна Кудрін Григорій Миколаївська область. Військовослужбовець 24 ОШБ «Айдар». Член ВО «Свобода». 02022-05-088 травня 2022 Загинув у боях з російськими окупантами в Донецькій області[141].
6852 Україна Пробийголова Володимир Віталійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01985-03-088 березня 1985, с. Дмитренки Решетилівський район Полтавська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). 02022-05-088 травня 2022 Згідно повідомлення голови Полтавської обласної ради, військовослужбовець загинув поблизу м. Сіверськодонецька на Донеччині, де проходив військову службу[142]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[143].
6853 Україна Тараніна Алла Вікторівна
(«Руда»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989 1989, 33 роки, м. Красногорівка Донецька область. Солдат, діловод ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Працювала перукарем, робила манікюри. В 2014 році виїхала з рідного міста і стала волонтеркою. В полку «Азов» — майже від початку його створення. Спочатку працювала на кухні, а потім оформилася на службу. Чоловік, старший лейтенант Віталій Таранін («Таран») також загинув 15 квітня 2022 року на заводі «Азовсталь», син залишився сиротою. 02022-05-088 травня 2022 Загинула в результаті влучання авіабомби під час оборони м. Маріуполя[144][145]. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[66].
6854 Україна Гряник Олександр Сергійович
(«Грян»)
01994-01-088 січня 1994, м. Київ. Навчався у гімназії № 32, а згодом у КНЕУ, на факультеті МЕІМ у 3 групі з 2010 по 2014 рік. З 2016 року боєць ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Підтримував з фанатських трибун хокейний «Сокіл» та футбольне «Динамо». На початку війни захищав Київ та Бучу, потім добровільно поїхав до Маріуполя, коли місто вже було у кільці. Він прилетів вертольотом, щоб допомогти оточеним військовим, проте маршрут розсекретили окупанти і гелікоптер підбили. Олександр дивом пробрався до «Азовсталі» і доставив Starlink. 02022-05-088 травня 2022 Загинув від падіння авіабомби на заводі «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[146].
6855 Україна Моша Артем Сергійович
(«Кракен»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01999 1999, м. Київ. Солдат, боєць ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Чемпіон м. Києва з боксу. 02022-05-088 травня 2022 Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[147]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[66].
6856 Україна Блажко Віталій Олегович
(«Хват»)
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
22 липня 1989, м. Одеса. Майор, командир снайперської групи ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. З 2011 року розбудовував Одеський осередок організації Патріот України, на базі якої навесні 2014 року виник батальйон Азов. Він ніс службу у складі полку «Азов» та захищав Україну після початку війни на Донбасі у 2014 році. А до війни служив у одеському «Беркуті». 2019 року під час виконання бойового завдання на Світлодарській дузі частково втратив ступні. Після лікування та протезування повернувся в стрій. Під час оборони Маріуполя отримав четверте поранення, але продовжив боротись з ворогами. Повний кавалер ордену «За мужність». 02022-05-088 травня 2022 Загинув в бункері на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[147][148].
6857 Україна Узіков Станіслав Вадимович
(«Ріхтер»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
м. Одеса. Старший солдат, боєць ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Приєднався до організації Патріот України під час Революції гідності. 02022-05-088 травня 2022 Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[147]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[66].
6858 Україна Мельниченко Сергій Михайлович («Раннер»)
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01992-11-099 листопада 1992, с. Гатне Фастівський район Київська область. Старший солдат, старший стрілець-гранатометник ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. З 2008 року по 2011 рік навчався в Державному навчальному закладі «Київське регіональне вище професійне училище будівництва». З 2011 року по 2012 рік проходив строкову військову службу. В ОЗСП «Азов» — з 2018 року. 02022-05-088 травня 2022 Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[149]. Нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно)[66].
6859 Україна Ходаківський Володимир Володимирович
(«Ходор»)
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
31.12.1999. Старший солдат, боєць ОЗСП «Азов». Навчався на кафедрі державної служби, публічного адміністрування та політології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницього. Сягнувши повноліття, підписав контракт з НГУ та проходив військову службу в м. Маріуполі. 23 лютого 2022 року Володимир відпочивав у рідних Черкасах, а 24 лютого — вже прибув боронити м. Маріуполь. Брав участь в найгарячіших боях та став символом незламності для бійців з «Азовсталі». 02022-05-088 травня 2022 Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[150]. Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня[151]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[66].
6860 Україна Зубченко (Кравченко) Юлія Володимирівна
(«Сирена»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
12 січня 1995, м. Світловодськ Кіровоградська область. Солдат, фельдшер медичного пункту ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Залишилися батьки, брат та маленький син. 02022-05-088 травня 2022 Загинула на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[152]. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[66].
6861 Україна Крістєв Олег Сергійович
(«Болгарин»)
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
01992-10-055 жовтня 1992, м. Дніпро. Молодший лейтенант, снайпер ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Проходив строкову військову службу в 25 ОПДБр. Був одним із засновників регбійного клубу «Дніпро». Навчався в Харківському авіаційному інституті на авіаконтсруктора. 02022-05-088 травня 2022 Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[153]. Був поранений та в останнє виходив на зв'язок 8 травня вранці, а вже в обід він загинув[152]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[66].
6862 Україна Зубко Владислав Олександрович
(«Ізі»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-08-3131 серпня 1995. Старший солдат, кулеметник ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. В полку «Азов» — з 2018 року. Спочатку потрапив до артилеристів, у 2020 році був переведений до снайперської групи, далі — став кулеметником. Разом з побратимами мужньо тримав оборону м. Маріуполя. 02022-05-088 травня 2022 Загинув на заводі «Азовсталь» в результаті завалу бункера від авіабомби[154]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[66].
6863 Україна Черненко Дмитро Сергійович
(«Чорний»)
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01995-02-1717 лютого 1995, м. Фастів Київська область. Головний сержант, інструктор (снайпер) 2-го відділення снайперів групи спеціального призначення ОЗСП «Азов» НГУ. 02.04.2022 року був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[155]. 02022-05-088 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[156].
6864 Україна Верпека Сергій Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
21 рік, м. Слов'янськ Донецька область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Завдяки перебуванню в тилу ворога, викрив основні замасковані позиції окупантів, що надало можливість іншим підрозділам не потрапити до засідки. 02022-05-088 травня 2022 Загинув в бою з російськими окупантами поблизу м. Волновахи Донецької області[157]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[158].
6865 Україна Марущак Сергій Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-07-2929 липня 1989, с. Скородинці Чортківський район Тернопільська область. Мешканець с. Джуринська Слобідка Чортківського району Тернопільської області. Солдат, розвідник-санітар 3 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти 80 ОДШБр. Залишилася дружина та двоє дітей[159]. 02022-05-088 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами на Луганщині[160]. Почесний громадянин міста Чорткова (18.08.2022, посмертно)[161]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[118].
6866 Україна Райченко Олег Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Донецька область. Сержант, військовослужбовець Сх РУ ДПСУ. 25 лютого 2022 року прибув до ТЦК та СП та був призваний до прикордонного загону, підрозділи якого вже декілька років виконували бойові завдання на Донеччині. Спочатку у складі зведеного підрозділу прикордонників здійснював охорону одного з надважливих стратегічних об'єктів, а згодом відбув до підрозділу, який діяв на Донецькому напрямку. У цей період прикордонники все частіше вступали у вуличні бої з ворогом у населених пунктах. 02022-05-088 травня 2022 Загинув від ворожих куль під час героїчного довготривалого бою проти переважаючих сил російської армії, посилених бронетанковою технікою, під час оборони м. Мар'їнки на Донеччині[162]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[38].
6867 Україна Суровицький Андрій Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
20 років, м. Чернігів. Солдат, гранатометник підрозділу 30 ОМБр. 02022-05-088 травня 2022 Загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Нью-Йорк Донецької області[163]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[164].
6868 Україна Богач Василь Володимирович
(«Домаха»)
01979-08-1616 серпня 1979, м. Волноваха Донецька область. Підполковник, начальник сектору захисту національної державності головного відділу 2-го управління СБУ в м. Маріуполь Донецької області. В 2014—2015 роках брау участь в АТО, зробивши великий внесок у боротьбі із сепаратизмом в Маріуполі та Донецькій області. Під псевдонімом Іван Богдан написав три книги: «Маріуполь 2014», «Патріотв'язні», «По той бік окопів». 02022-05-088 травня 2022 Загинув на заводі «Азовсталь» внаслідок влучання протибункерної бомби по одному з бункерів[165].
6869 Україна Терещенко Дмитро
(«Конвой»)
17.10.1986. З 2015 був добровольцем в ОЗСП «Азов». 02022-05-088 травня 2022 Загинув на Азовсталі[166].
6870 Україна Семенович Андрій Олександрович
(«Док»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
4 жовтня 1999, м. Берестечко Волинської області. Закінчив Дубенський медичний коледж, де здобув фах фельдшера-акушера. Під час повномасштабної війни хлопець служив у 1-му розвідувальному взводі розвідувальної роти 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Молодший сержант. Був бойовим медиком та рятував побратимів на передовій[167]. 02022-05-088 травня 2022 Загинув біля селища Білогорівка Луганської області. Отримав смертельні поранення голови під час ворожого обстрілу. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[168].
6871 Україна Бауер Микола Іванович
(«Богомол»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
32 роки. У 2014 році пішов добровольцем в АТО. Після повномасштабного вторгнення пішов воювати проти російської армії. Старший солдат 87-го ОАеМБ 80 десантно-штурмової бригади[169][170]. 02022-05-088 травня 2022 Загинув у боях на Луганщині. Прощались із загиблим у Глибоці. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[171].
6872 Україна Прозоровський Руслан Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
24 серпня 1994. Проживав у с. Велика Рибиця на Сумщині. Молодший сержант, командир 3-го десантно-штурмового відділення 3-го десантно-штурмового взводу 2-ої десантно-штурмової роти 87 ОАеМБ 80 ОДШБр[172]. 02022-05-088 травня 2022 Загинув під час виконання бойового завдання біля н.п. Білогорівка Луганської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[171].
6873 Україна Кріль Богдан Сергійович
(«Гатило»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
17 травня 1992, м. Кам'янець-Подільський. Солдат, боєць ОЗСП «Азов». Один із лідерів фанатського руху «Карпат». Богдан відомий у навколофутбольному середовищі як «Бодя Пірат». Навчався на кафедрі політології філософського факультеті ЛНУ ім. Івана Франка. Організатор націоналістичних акцій, зокрема, Маршу Величі Духу 2010, спортсмен, політолог. Паралельно закінчив військову кафедру при Національній академії сухопутних військ. У 2019 році Богдан вступив до НГУ. Із початком повномасштабного вторгнення перебував у лавах полку «Азов» та брав участь у боях за Маріуполь. 02022-05-088 травня 2022 Загинув внаслідок бомбардувань на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[173]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[66]. 20 травня 2023 відбувся похорон у Львові, похований на Личаківському цвинтарі[174].
6874 Україна Добров Данило Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
8 березня 2000, мешканець селища Вільшанка Кіровоградської області.

Проходив військову службу на посаді начальника зенітної ракетної обслуги зенітної ракетної батареї 38 ЗРП.

02022-05-088 травня 2022 Загинув під час відбиття ракетного обстрілу м. Одеса 08.05.2022 року.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[175].

6875 Україна Сахно Роман Володимирович
(«Тягач»)
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
10 вересня 1977, селище Куйбишеве. Старший сержант, авторота ОЗСП «Азов». 02022-05-088 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[176].
6876 Україна Бобрицький Сергій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
1969, м. Запоріжжя. Старший солдат, військовослужбовець НГУ, ОЗСП «Азов». Мешкав у селищі Балабине Запорізького району. Брав участь в бойових діях з 2015 р. по 2017 р. у складі Нацгвардії м. Запоріжжя, у 2017 р. перевівся до полку «Азов». Звільнився зі служби у 2021 році. З початку повномасштабного вторгнення повернувся у склад полку «Азов» в Маріуполь. 02022-05-088 травня 2022 Загинув на Азовсталі у Маріуполі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Прощання відбулося 5 червня 2023 року[177][178].
6877 Україна Вігран Олександр Іванович
(«Максар»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01958-05-2424 травня 1958, м. Маріуполь Донецька область. Головний сержант, військовослужбовець НГУ, ОЗСП «Азов». 02022-05-088 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[179].
6878 Україна Коваленко Артур Аркадійович
(«Фіксік»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
28 липня, м. Дніпро. Старший солдат, військовослужбовець НГУ, ОЗСП «Азов» 02022-05-088 травня 2022 Загинув на заводі "Азовсталь" в місті Маріуполь. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[180].
6879 Україна Литвиненко Юрій Сергійович
(«Молодший»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
21 квітня 2000. Старший солдат, військовослужбовець НГУ, ОЗСП «Азов». 02022-05-088 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[181].
6880 Україна Мазний Дмитро Васильович
(«Мазік»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
9 березня 1985. Старший сержант, військовослужбовець НГУ, ОЗСП «Азов». Закінчив Приазовський державний технічний університет. Проходив службу в полку «Азов» з 2014 року, захищав Широкине, мав поранення і контузії, звільнився у 2017 році. Займався музикою і вчив підлітків грати на музичних інструментах в нашому молодіжному центрі. Служив кулеметником. Під час оборони металургійного комбінату «Азовсталь» дістав поранень не сумісних з життям. 02022-05-088 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 25 квітня 2023 на Закарпатті орден вручили дружині Дмитра[182][183].
6881 Україна Порплиця Алла Сергіївна
(«Вігман»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
02000-06-2727 червня 2000, смт Павлиш Кіровоградська область. Солдат, військовослужбовець ОЗСП «Азов». Здобула вищу освіту еколога в Кременчуцькому національному університеті ім. М. Остроградського. Дуже хотіла потрапити в «Азов», щоб бути поруч з коханим. 10 квітня, Алла та її хлопець одружились. Останній раз виходила на зв`язок 5 травня. 6-7 травня вона мала евакуюватись, але евакуація зірвалась. 02022-05-088 травня 2022 Загинула на Азовсталі під час бомбардування. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[184].
6882 Україна Смоляков Євген Петрович
(«Ойген»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-04-2121 квітня 1976, м. Олександрія Кіровоградська область. Солдат, військовослужбовець ОЗСП «Азов» НГУ. 02022-05-088 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами на Азовсталі, м. Маріуполь. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[185].
Україна Антонюк Роман Сергійович
(«Мак»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
17 травня 1981, м. Київ. Навчався у НТТУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за фахом інженера промислової електроніки. Захоплювався страйкболом, активним відпочинком, любив читати. Працював у різних сферах, але справжнє призначення знайшов саме у військовій службі. З 2015 року воював за Україну у складі «Азова», який згодом став частиною Національної гвардії України. Брав участь в АТО/ООС. Під час повномасштабного вторгнення обіймав посаду старшого стрільця. З 24 лютого 2022-го разом із побратимами боронив Маріуполь. За час служби військовий був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», почесною відзнакою «За оборону Маріуполя» та посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Старший солдат. 02022-05-088 травня 2022 Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони міста Маріуполь Донецької області. У захисника залишилися батьки, дружина, донька та син [186].
6874

6874
Україна Військовослужбовці ЗС України. 02022-05-088 травня 2022 (для доповнення за 8 травня 2022 року)

9 травня

[ред. | ред. код]
6870 Україна Попов Михайло Сергійович
(«Брат»)
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01998-05-1515 травня 1998, 23 роки, с. Урзуф. Старший солдат, боєць ОЗСП «Азов». Майстер спорту з дзюдо, а також активно займався греко-римською боротьбою. Після закнічення школи вчився в ліцеї на Моряка у Маріуполі. В полку АЗОВ з 2016 році з дислокацією в рідному селищі Урзуф. Був відмінним снайпером та другом. 02022-05-099 травня 2022 Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[147]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[66].
6871 Україна Ковальчук Сергій Михайлович 01976-08-1111 серпня 1976. Проживав у м. Червонограді Львівської області. Військовослужбовець 63-го окремого батальйону територіальної оборони 103 ОБрТрО. У 2005—2019 роках працював на шахті «Лісова» ДП «Львіввугілля». Залишилися дружина та двоє дітей. 02022-05-099 травня 2022 Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[187].
6872 Україна Швед Назар 29 років, с. Урич Сколівської громади. Служив у 223-й зенітному ракетному полку. Їздив на заробітки до Польщі, але 24 лютого повернувся і одним із перших пішов на фронт. Батько Назара пішов воювати разом з ним. 02022-05-099 травня 2022 Загинув поблизу Кам'янки на Донеччині[188].
6873 Україна Савчук Любомир Олексійович Львівська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. З початком російського вторгнення в Україну працював над виявленням диверсійних груп на території Львівщини, а згодом пішов добровольцем на фронт. 02022-05-099 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[189].
6874 Україна Палійчук Ярослав Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
31 рік, с. Малий Гвіздець Івано-Франківська область. Солдат, сапер 54 ОМБр. 02022-05-099 травня 2022 Загинув в районі м. Курахового на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[190].
6875 Україна Шуфрин Андрій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
41 рік, м. Львів. Старший сержант. Навчався у середній загальноосвітній школі № 51 імені І. Франка. Закінчив Львівський технікум легкої промисловості. Згодом пройшов строкову службу в місті Хирів в окремому аеромобільному полку. Працював експедитором. У 2014—2015 рр. брав участь в АТО у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади. Коли повернувся з армії, працював за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення одразу приєднався до складу 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України[191][192]. 02022-05-099 травня 2022 Загинув у районі села Золотарівка Луганської області під час ворожого артилерійського обстрілу. Похований 14 травня на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у рідному Львові[193]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[194].
6876 Україна Полянський Артем Ігорович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
24 роки, Браїлів Вінницької області. Підписав контракт з ЗСУ за два дні до повномасштабного вторгнення. Воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[195][196][197]. 02022-05-099 травня 2022 Помер у відділенні реанімації бахмутської багатопрофільної лікарні. Напередодні 8 травня брав участь у стримуванні агресії ворога на околицях Бахмута в селах Білогорівка та Лиман і потрапив під осколок мінометного вибуху. Похований 15 травня на «Козачівському» кладовищі в Браїлові[198]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[199].
6877 Україна Бошков Пантелій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01974-08-3131 серпня 1974, с. Кубей, Одеська область. Сержант, електрик, командир відділення обслуговування взводу матеріального забезпечення 18-й окремого батальйону НГУ. У річницю загибелі було відкрито пам'ятну дошку на стіні Кубейського ліцею, де навчався військовослужбовець. 02022-05-099 травня 2022 Загинув у боях з російськими окупантами у м. Маріуполь у ході оборони «Азовсталі»[200]. Ідентифікований за аналізом ДНК. Похований 7 грудня 2022 року в рідному селі[201]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[202].
Україна Трубич Михайло Олексійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
12 лютого 1974, м. Яворів. Пройшов строкову службу та кілька років працював прапорщиком. Згодом повернувся до цивільного життя. Після повномасштабного вторгнення у березні 2022 року Михайла мобілізували. Захищав Україну в складі 79 десантно-штурмової бригади, штаб-сержант. 02022-05-099 травня 2022 Загинув в селі Озерне на Донеччині[203]
6877

6877
Україна Військовослужбовці ЗС України. 02022-05-099 травня 2022 (для доповнення за 9 травня 2022 року)

10 травня

[ред. | ред. код]
6878 Україна Коршевнюк Вадим Степанович 9 травня 1975, м. Київ. Солдат, навідник 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти, 58-ма ОМБр імені гетьмана Івана Виговського, 16 батальйон. Своє професійне життя присвятив будівничій і дизайнерській справі.

На початку війни пішов добровольцем до лав ЗСУ боронити Україну. Виконував бойові завдання на Луганщині. На початку травня 2022 року разом з побратимами відбили атаку рашистів і втримали понтонну переправу на річці Сіверський Донець. Рашистські кулі обірвали життя Вадима в розквіті сил. Замість того, щоб святкувати свій день народження 9 травня, він прийняв бій і 10 травня 2022 р. поліг за те, щоб ми спокійно жили і працювали, а Україна наближалась до перемоги.

02022-05-1010 травня 2022 Загинув 10 травня 2022 р. внаслідок ворожого обстрілу в смт. Білогорівка Луганської області. Похований 27.05.2022 р. у м. Києві на Берковецькому кладовищі 42 ділянка, 4 ряд[204].
6879 Україна Коновалов Олександр Сергійович
(«Серпень»)
01989-08-1313 серпня 1989. Боєць батальйону «Свобода». Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва. 02022-05-1010 травня 2022 Загинув під час оборони м. Рубіжного Луганської області[205].
6880 Україна Ярмоленко Віктор Васильович
(«Яр»)
01976-01-022 січня 1976. Оператор навідник гранатомету, боєць батальйону «Свобода». Був багаторазовим чемпіоном Києва з кіокушинкай карате і представляв спортивний клуб «Доджо». Мав невелику будівельну фірму. З початком російського вторгнення в Україну приєднався до добровольчого батальйону «Свобода». Разом з побратимами звільняв Бучу і Ірпінь. Після звільнення Київщини у складі НГУ відбув боронити східні терени України. Залишилась дружина та двоє дітей. 02022-05-1010 травня 2022 Під час оборони м. Рубіжного на Луганщині підбив з РПГ танк, хотів ще підбити БТР, але вже не встиг і загинув[206].
6881 Україна Тітов Сергій Старший солдат, боєць 9 ПОП НГУ. Випускник Балабинського навчально-виховного комплексу-гімназії «Престиж». Учасник АТО з 2014 року у складі одного з добровольчих підрозділів. Після повернення з війни працював фермером. Залишились батьки й двоє рідних братів. 02022-05-1010 травня 2022 Загинув в результаті російського артилерійського обстрілу поблизу м. Оріхіва Запорізької області. Похований в селищі Балабине[207].
6882 Україна Умаров Мурат 56 років, м. Краматорськ Донецька область. Військовослужбовець 54 ОМБр. Був мобілізований 21 березня 2022 року. 02022-05-1010 травня 2022 Загинув під час ворожого обстрілу біля міста Мар'їнка Донецької області[208].
6883 Україна Рачук Степан Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
10 грудня 1977, с. Рукшин Чернівецької області. Здобув середню освіту. Працював різноробочим, певний час був співробітником ресторану, оскільки дуже любив готувати. Жив у місті Рівному. Коли у 2015 році отримав повістку, то без вагань пішов захищати Україну в АТО. Згодом повернувся до мирного життя. Однак коли почалася повномасштабна війна, Степан знову взяв до рук зброю та вирушив на фронт. Проходив службу у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Був оператором протитанкового ракетного комплексу «Стугна»[209][210]. 02022-05-1010 травня 2022 Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Серебрянка, що на Бахмутському напрямку Донеччини. Похований у рідному селі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[211].
6884

6887
Україна Військовослужбовці ЗС України. 02022-05-1010 травня 2022 (для доповнення за 10 травня 2022 року)

11 травня

[ред. | ред. код]
6888 Україна Сингаєвський Ростислав Ігорович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
26 років, м. Благовіщенське Голованівський район Кіровоградська область. Старший лейтенант, командир 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону 95 ОДШБр. У 2017 році закінчив Одеську військову академію. Учасник АТО. В період російського вторгнення в Україну був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (02.04.2022)[212]. 02022-05-1111 травня 2022 Загинув в результаті попадання російської авіабомби в КСП поблизу с. Довгеньке на Харківщині. Разом з ним на КСП загинули два військовослужбовці, ще двоє були поранені[213]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[158].
6889 Україна Антіпов Денис Геннадійович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01989-06-3030 червня 1989, м. Івано-Франківськ. Лейтенант, військовослужбовець 1-го десантно-штурмового батальйону 95 ОДШБр. Ще дитиною, разом із батьками, переїхав до м. Києва. Працював на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Національного університету ім. Тараса Шевченка, викладав корейську мову та неодноразово стажувався у Південній Кореї. Брав активну участь у «Мовному Майдані», а згодом у Революції Гідності. Займався спеціальною військово-тактичною та медичною підготовкою. У лютому 2015 року пішов добровольцем у 5-ту батальйонно-тактичну групу 81 ОАЕМБр, де займався аеророзвідкою за допомогою БПЛА. Виконував бойові завдання у багатьох гарячих точках Донецької та Луганської областей, зокрема під Донецьким аеропортом, у промзоні Авдіївки, на Світлодарській дузі. З війни повернувся у травні 2016 року лейтенантом і командиром взводу аеророзвідки свого батальйону. Працював над кандидатською дисертацією. Займався також сувенірним бізнесом. Після 24 лютого 2022 року знову пішов на фронт. У березні 2022 року отримав серйозне травмування під час боїв за Харківщину, але щойно трохи підлікувався — знову повернувся на передову. 02022-05-1111 травня 2022 Загинув в результаті обстрілу з танків та артилерії противника під час оборонного бою підрозділів бригади поблизу с. Довгеньке Ізюмського району Харківської області[214]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[215].
6890 Україна Кот Ігор Іванович
(«Кіт»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01980-01-1313 січня 1980, с. Жукин Вишгородський район Київська область. Майор, військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва. З першого дня російського вторгнення в Україну відбув боронити Україну. Бився з ворогом на аеродромі Василькова, у Бучі, Ірпені, на Донеччина та Харківщині. 02022-05-1111 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами у м. Харкові[216]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[114].
6891 Україна Ляш Андрій Миколайович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01968-05-033 травня 1968, мешканець м. Кам'янського Дніпропетровська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Здобув освіту в Дніпродзержинському індустріальному технікумі. Залишилася мати. 02022-05-1111 травня 2022 Згідно повідомлення міського голови м. Кам'янського, військовослужбовець загинув у бою з російськими окупантами (місце — не уточнено). Похований на Алеї Слави військового цвинтаря на Соцмісті у м. Кам'янському[217]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[218].
6892 Україна Кузь Ігор Петрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01973-01-1313 січня 1973, 49 років, м. Хмельницький. Солдат, військовослужбовець Сил Тро ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилась мати, дружина і троє дітей — дві доньки і син. 02022-05-1111 травня 2022 Загинув у бою з російськими окупантами на Ізюмському напрямку в Харківській області[219]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[27].
6893 Україна Глєбічев Микола Валерійович 01971-01-1212 січня 1971, м. Хмельницький. Водій підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). Певний час працював у гіпермаркеті «Епіцентр», згодом — водієм-далекобійником. З початком російського вторгнення в Україну, повернувся в Україну, записався добровільно на службу до ЗС України. 02022-05-1111 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну у Запорізькій області[220].
6894 Україна Князєв Володимир Володимирович 01982-07-077 липня 1982. Лейтенант поліції, боєць спецпідрозділу КОРД (жетон 0177047). 2005 року закінчив магістратуру факультету соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за спеціальністю «Адміністративний менеджмент». 02022-05-1111 травня 2022 Загинув в бою з російськими окупантами (місце — не уточнено)[221].
6895 Україна Пузирьов Вадим Анатолійович
(«Пепс»)
м. Кам'янське Дніпропетровська область. Стрілець 3-го окремого батальйону УДА. Рок-музикант. 02022-05-1111 травня 2022 17 квітня під час виконання бойового завдання поблизу с. Успенівка Запорізької області отримав важке поранення внаслідок нальоту ворожого СУ-25. 24 дні лікарі боролися за його життя, але 11 травня в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І. Мечникова Вадим помер[222].
6896 Україна Свинарьов Вячеслав 56 років, м. Сватове Луганська область. Військовослужбовець 111 ОБрТрО. З 24 лютого виконував бойові задачі на вогневих рубежах Лисичанська, Рубіжного й Сєверодонецька Луганської області. До останнього тримав оборону позиції, кілька тижнів знаходячись в оточенні у с. Воєводівка. 02022-05-1111 травня 2022 Загинув під час боїв за м. Сєвєродонецьк Луганської області. Отримав смертельне поранення біля села Воєводівка[223].
6897 Україна Юрічук Роман Сергійович
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
17 березня 1989, уродженець села Окопи Тернопільської області. Проживав у селі Пригородок Рукшинської громади Чернівецької області. Був учасником АТО, воював за Луганський аеропорт та був важко поранений. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (11 жовтня 2018)[224]. Після повномасштабного вторгнення росії знову вирушив боронити Україну, попри те, що за станом здоров'я міг не йти на фронт. Воював у складі 87-го окремого аеромобільного батальйону[225] 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[226][227]. 02022-05-1111 травня 2022 Помер у лікарні після складної операції, якою лікарі намагались його урятувати після чергового тяжкого поранення, не вийшовши із коми[228]. Похований у селі Пригородок. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[118].
6898 Україна Ільченко Олександр Васильович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
20 серпня 1974, смт Гоща Рівненської області. Навчався в Квасилівському середньому професійно-технічному училищі № 16. 27 лютого 2022 року добровольцем став до лав ЗСУ. Після навчання став медиком у 42 батальйоні 57 мотопіхотної бригади. 02022-05-1111 травня 2022 Загинув біля селища Тошківка на Луганщині від мінно-вибухової травми[229]. Похований у рідному селищі.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[230].

6899 Україна Мартич Станіслав Федорович
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015
6 листопада 1998, с. Велика Киріївка Бершадського району Вінницької області. Після школи навчався в Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут. Через три роки став курсантом Одеської військової академії, де здобув професію десантника. Після випуску в 2019 році молодий офіцер поповнив лави Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Виконував бойові завдання в ООС, зокрема, боронив місто Сєвєродонецьк на Луганщині. За відмінну службу у травні 2020-го був нагороджений Медаллю «Захиснику Вітчизни». З перших днів повномасштабного вторгнення разом із побратимами продовжував боронити Україну від ворога. Старший лейтенант Станіслав Мартич обіймав посаду заступника командира, інструктора з повітрянодесантної підготовки[231][232]. 02022-05-1111 травня 2022 Загинув у бою з окупантами поблизу села Довгеньке Ізюмського району Харківської області. Похований 15 травня 2022 року в рідному селі. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[233].
Україна Тригуб Станіслав Вікторович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
25 років, с. Нехаївка. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). 02022-05-1111 травня 2022 Загинув поблизу Верхньої Кам'янки, що на Луганщині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[234].
6900

6901
Україна Військовослужбовці ЗС України. 02022-05-1111 травня 2022 (для доповнення за 11 травня 2022 року)

12 травня

[ред. | ред. код]
6900 Україна Слободянюк Максим Валерійович
(«Тіпочек»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01990-07-2323 липня 1990, м. Ямпіль Могилів-Подільський район Вінницька область. Майор, старший оперуповноважений відділу боротьби з транскордонною злочинністю ГОВР першого прикордонного загону Донецького прикордонного загону ДПСУ. Навчався у Ямпільській школі художньо-музичного профілю (гімназії). Після Чонгару був прикордонний загін в Бердянську, а вже за рік, у 2017-му, Слободянюк опинився в зоні проведення Антитерористичної операції на Донбасі — в селищі Новотроїцьке Волноваського району Донецької області. У 2018-му офіцер перевівся служити в місто Маріуполь, де працював старшим оперуповноваженим з транскордонної злочинності ГОРВ Першого прикордонного загону Донецької області. За роки сумлінної служби був нагороджений медалями «Захисник Вітчизни», «10 років сумлінної служби», мав інші відзнаки. 02022-05-1212 травня 2022 Протягом 78 днів стояв на захисті м. Маріуполя. В надважких умовах разом з побратимами героїчно тримав оборону заводу «Азовсталь». Загинув в результаті бомбардування заводу вакуумними бомбами[235]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[236].
6901 Україна Бігвава Тельман Бадрієвич
(«Шаміль»)
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
27 років, м. Зугдіді Грузія. Капітан (посмертно), командир 2-ї роти ОЗСП «Азов». Багато років тому переїхав до України. Випускник групи ЕО13-1зм Університету митної справи та фінансів. 2014 року після закінчення Української військової академії вступив на службу до «Азову». Сім'я Бігвава — вимушені переселенці із Сухумі, громадяни України. Вони мешкали у м. Дніпрі, але під час війни їхній будинок було зруйновано. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[237]. 02022-05-1212 травня 2022 Перед смертю спершу забезпечив гуманітарний коридор для евакуації дітей та літніх людей, а згодом під час патрулювання місцевості стався вибух, в результаті якого він загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[238]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[66].
6902 Україна Аль Шамі Фарес Недаль 01993 1993, 29 років, м. Рівне. Старший лейтенант, командир механізованої роти позначення дій противника батальйону МЦМБ. З 1996 року проживав та навчався в Йорданії. Коли йому виповнилось шістнадцять, разом з батьками переїхав до України, на постійне місце проживання до м. Рівного. Навчався у Національному університеті водного господарства та природокористування. Невдовзі підписав контракт із ЗС України. З 2014 року воював на Сході країни, неодноразово заохочувався командуванням за фахове виконання бойових завдань. На фронті у Фареса визріло рішення стати офіцером. Навчався у НАСВ ім. П. Сагайдачного. Того ж року одружився з коханою на ім'я Надія. Після випуску був скерований для проходження служби командиром взводу у батальйон позначення дій противника (OPFOR) Міжнародного центру миротворчості та безпеки. Разом з підлеглими лейтенант неодноразово брав участь у численних міжнародних навчаннях та тренуваннях, які проходили на базі Центру. У серпні 2020-го очолюваний ним взвод разом виконував навчальні завдання у складі американського батальйону під час багатонаціонального навчання «Combined Resolve XIV» на полігонах «Хохенфельс» та «Графенвер» навчального центру Командування підготовки 7-ї Армії США, яка дислокується на території Федеративної Республіки Німеччина. З 2021 року — командир механізованої роти позначення дій противника батальйону МЦМБ. За зразкове виконання службових обов'язків, — у тому числі в умовах воєнного стану, — неодноразово заохочувався. Після російського вторгнення в Україну відбув на Схід. Залишилися батьки, брат, дружина та донька. 02022-05-1212 травня 2022 Близько дев'ятої вечора у районі населеного пункту Рубіжне, що на Харківщині, потрапив під обстріл противника. Ворожа куля уразила офіцера на полі бою. Унаслідок поранення загинув[239][240].
6903 Україна Семенов Андрій Олександрович 01980-12-1212 грудня 1980, с. Першотравенка Кропивницький район Кіровоградська область. Молодший сержант, старший стрілець механізованого відділення 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 57 ОМПБр. Виріс у багатодітній родині. 2010 року вступив до складу ВО «Свобода», очолював Компаніївську районну організацію ВО «Свобода». Разом з братом Іваном були активними учасниками Революції гідності і 2014 року пішов на військову службу до ЗС України. Пізніше неодноразово воював за Україну, перебуваючи на службі за контрактом. З перших днів широкомасштабного вторгнення росії повторно мобілізований. Останні роки разом з дружиною і чотирма дітьми мешкали у Кропивницькому. 02022-05-1212 травня 2022 Загинув внаслідок ворожих обстрілів у селищі Тошківці на Луганщині[241].
6904 Україна Довгань Василь Сергійович
(«Тайфун»)
Сержант, командир відділення гранатометного взводу одного з батальйонів 1-ї Окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна. Стрілець Вінницької Крайової Команди УНСО. 1992 року 15-річним юнаком вступив до УНСО. Родина Довганів вступила до УНСО всім своїм складом: Сергій «Батько», Василь «Тайфун», Володимир «Едельвейс», Денис «Ворон». Працював в українському кіновиробництві. З першої доби російського вторгнення в Україну став на захист рідної країни. Спільно з побратимами з ВКК УНСО обороняв Житомирщину, Київщину, Чернігівщину. Спочатку в складі Сил ТрО Житомира, а згодом у складі 1 ОБрСпп ім. Івана Богуна. Сиротами залишилось троє дітей. 02022-05-1212 травня 2022 Загинув внаслідок ракетно-бомбового удару ворожої авіації по місцю розташування підрозділу на Чернігівщині[242].
6905 Україна Нестеровець Володимир Ілліч
(«Пух»)
01977-11-066 листопада 1977, м. Чернігів. Стрілець-санітар 2 мотопіхотної роти 16 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр. 02022-05-1212 травня 2022 Загинув в результаті артилерійського обстрілу під час зачистки від окупантів берега річки Сіверський Донець поблизу населеного пункту Білогорівка Сєверодонецького району Луганської області[243].
6906 Україна Титенко Юрій Алімович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01989-10-2424 жовтня 1989, с. Бережнівка Полтавська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після закінчення середньої школи здобув професію маляра-штукатура в Горішньоплавнівському будівельному професійному ліцеї. Далі працював у м. Кременчуці на ливарному і вагонобудівному заводі. У 2015 році був призваний до ЗС України за мобілізацією, брав участь у бойових діях на сході України. З початком російського вторгнення в Україну, 9 березня 2022 року, вдруге, був призваний боронити державу від російських окупантів. Залишилися батьки, дружина та донька. 02022-05-1212 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну на Донеччині[244]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[245].
6907 Україна Куценко Сергій Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01977-09-1717 вересня 1977, 44 роки, м. Білопілля Сумська область. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після закінчення місцевої середньої школи № 2, навчався в Білопільському професійно-технічному училищі. Учасник АТО (2014—2015). У лютому 2020 року уклав контракт зі ЗС України та відбув до ООС. Залишилася донька. 02022-05-1212 травня 2022 Загинув в результаті ворожого обстрілу російських окупантів на Ізюмському напрямку. Похований в м. Білопіллі[246]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[218].
6908 Україна Онишко Віталій Володимирович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01975 1975. Старший солдат, старший оператор протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 46 окремого штурмового батальйону «Донбас» 54 ОМБр. На військову службу був призваний 24 березня 2021 року Близнюківським РТЦКтаСП Харківської області. 02022-05-1212 травня 2022 Загинув поблизу села Солодке Волноваського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[247][248].
6909
...
6914
Україна Військовослужбовці ЗС України. 02022-05-1212 травня 2022 (для доповнення за 12 травня 2022 року)

13 травня

[ред. | ред. код]
6915 Україна Мартиненко Володимир Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
55-57 років, м. Київ. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Колишній десантник. 2014 року пішов добровольцем до ЗС України і воював на Луганщині. Отримав бойову травму, відновився. 24 лютого 2022 року, після початку російського вторгнення в Україну, повторно, як доброволець, вступив до ЗС України. 02022-05-1313 травня 2022 Загинув у бою з російськими окупантами в селищі Нью-Йорк на Донеччині[249]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[92].
6916 Україна Мехеда Андрій Вікторович 01970-01-1616 січня 1970, смт Рокитне Київська область. Військовослужбовець 95 ОДШБр. З 1977 по 1987 рік навчався у Рокитнянській школі № 1. З 1988 по 1990 рік проходив військову службу. 2015 року пішов добровольцем до ЗС України і до 2019 року проходив службу командиром відділення 130 окремого розвідувального батальйону. Після початку російського вторгнення в Україну повернувся із-за кордону і добровольцем пішов до ЗС України[250]. 02022-05-1313 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[251].
6917 Україна Гнідець Василь 01986 1986, 36 років, мешканець м. Соснівки Львівська область. Військовослужбовець 63-го окремого батальйону територіальної оборони 103 ОБрТрО. Його родина є вихідцями з Равщини. 02022-05-1313 травня 2022 Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[252].
6918 Україна Штифлюк Олег Степанович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01976-08-1515 серпня 1976, 45 років, с. Ставчани Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Старший лейтенант, військовослужбовець 68 ОЄБр. 02022-05-1313 травня 2022 Загинув у боях з російськими окупантами поблизу села Богоявленка Донецької області[253]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[215].
6919 Україна Мороз Олександр Олександрович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01994-06-088 червня 1994, м. Кам'янське Дніпропетровська область. Старший солдат, військовослужбовець 54 ОМБр. Учасник АТО. 02022-05-1313 травня 2022 Загинув у боях з російськими окупантами в районі села Солодкого Донецької області[254]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[255]
6920 Україна Яшний Євгеній 38 років, с. Ароматне, АР Крим. Стрілець-санітар підрозділу 54 ОМБр. Залишився без батька коли йому було 13 років. Закінчив загальноосвітню школу I—III ступенів села Безбородьки Черкаської області та Черкаське професійно-технічне училище № 15, здобув кваліфікацію штукатура лицювальника-плиточника. Пройшов строкову військову службу на Чернігівщині. З 2009 року він був донором крові. З 2017 року мешкав у селі Ліпляве на Черкащині. Довгий час працював у ТОВ «Віджі Продакшн» (Верес). У 2015 році Євгеній брав участь в АТО, воював поблизу міста Слов'янськ Донецької області. У 2017 році був учасником військового параду з нагоди Дня незалежності України. З 5 березня 2022 року знову став на захист Батьківщини під час повномасштабної війни. 02022-05-1313 травня 2022 Загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Мар'їнка на Донеччині. Похований в селі Ліпляве на Черкащині[256].
6921 Україна Повстяний Станіслав Станіславович
(«Звіробій»)
01975-08-2929 серпня 1975, м. Запоріжжя. Молодший сержант, учасник бойових дій 2015—2016 років у складі 81 ОАеМБр. З перших днів повномасштабного вторгення добровільно став на захист України на підступах до Києва у складі ТРО та з 12.03.2022р у складі 57 ОАеМБр (в/ч А1736). Понад усе любив життя та Україну. 02022-05-1313 травня 2022 Загинув у смт. Тошківка Луганської області. Без батька залишились дві доньки 13 і 16 років та мати. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований 24 травня 2022 року на Берковецькому кладовищi у м. Києвi (42 ділянка, 2 ряд, 23 місце).
Україна Кравцов Олег Іванович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01997-10-044 жовтня 1997, с. Лукашівка Черкаська область. Старший солдат, стрілець-снайпер, військовослужбовець підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). 02022-05-1313 травня 2022 Отримав смертельні поранення від артобстрілу поблизу села Солодке Волноваського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[257][258].
Україна Військовослужбовці ЗС України. 02022-05-1313 травня 2022 (для доповнення за 13 травня 2022 року)

14 травня

[ред. | ред. код]
6921 Україна Пархоменко Сергій Ігорович
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
01997-01-1414 січня 1997, 25 років, м. Харків. Капітан, командир авіаційної ланки 229 БрТА. Випускник Київського військового ліцею імені Івана Богуна та ХНУПС імені Івана Кожедуба (2019). 2 травня 2022 року був нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня[259]. Залишилися батьки, дружина та син (нар. 03_2022)
Герой України (посмертно).
02022-05-1414 травня 2022 З першого дня відбиття російського вторгнення в Україну, виконав 38 бойових вильотів у складних умовах протидії ворожих засобів ППО та винищувальної авіації, під час яких знищив більше ніж 20 ворожих танків, понад 50 бойових броньованих машин, 55 транспортних засобів, 20 цистерн з пальним та кількасот солдатів і офіцерів рашистів. Загинув при виконанні бойового завдання в районі м. Гуляйполе Запорізької області. Похований у м. Вінниці[260][261].
6922 Україна Єрьоменко Сергій с. Видраниця Ратнівський район Волинська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилися дружина та дві доньки. 02022-05-1414 травня 2022 Згідно з повідомленням Волинської обласної військової адміністрації, військовослужбовець загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[262].
6923 Україна Ніконець Михайло
(«Бублик»)
01992-06-1616 червня 1992, м. Умань Черкаська область. З початком російського вторгнення в Україну пішки вирушив з м. Умані обороняти м. Київ. 27 березня 2022 року, він з групою хлопців з міста Дніпро на гелікоптерах відправився на допомогу побратимам з «Азову» до м. Маріуполя. 02022-05-1414 травня 2022 Під час оборони заводу «Азовсталь» в м. Маріуполі отримав поранення, які виявилися несумісними з життям[263].
6924 Україна Кокін Сергій Станіславович 01966 1966 (56 років), Далекий Схід Росії. Військовослужбовець Сил ТрО ЗС України м. Львова. Мешкав у м. Луганську. В 2014 році переїхав до м. Фастова. Перебуваючи на Київщині, отримав посаду директора підприємства, яке співпрацювало з військовими — ремонтувало деталі для ВМС ЗС України. 24 лютого 2022 року став до територіальної оборони м. Львова. На початку квітня за розпорядженням командування відбув на передову. 02022-05-1414 травня 2022 Загинув в бою поблизу м. Золотого на Луганщині[264].
6925 Україна Шляховий Владислав Анатолійович 38 років, м. Полтава. Молодший сержант, заступник командира бойової машини, навідник-оператор 3-го механізованого відділення 42 ОМПБ 57 ОМПБр. Залишилися батьки, сестра, брат і троє дітей. 02022-05-1414 травня 2022 Згідно повідомлення Полтавського обласного ТЦК та СП, воїн-піхотинець загинув захищаючи Батьківщину від окупантів під артилерійським обстрілом поблизу смт Борівського Сєвєродонецького району на Луганщині. Похований в с. Копили на Полтавщині[265].
6926 Україна Бєлік Станіслав Геннадійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
м. Шостка Сумська область. Солдат, військовослужбовець окремої гірсько-штурмової бригади ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після здобуття базової середньої освіти вступив до Шосткинського вищого професійного училища № 19, навчання в якому закінчив у 2016 році за фахом «кухар, кондитер». Під час навчання був активним спортсменом та учасником позакласних заходів, ведучим. З початком російського вторгнення в Україну добровольцем пішов на фронт. 02022-05-1414 травня 2022 Загинув під час штурмових дій поблизу с. Вишневе Гуляйпільського району Запорізької області. Похований в м. Шостці на Сумщині[266]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[45]
6927 Україна Макаревич Дмитро Анатолійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
01997-11-2929 листопада 1997, м. Вараш, Рівненська область. З 2002 мешкав в с. Кропивна на Черкащині, де закінчив школу. Навчався у Золотоніському професійному ліцеї, де здобув професію водія. Проходив строкову службу в ЗСУ. З початку російського вторгення — старший солдат Державної прикордонної служби України. 02022-05-1414 травня 2022 Загинув у результаті ворожого артилерійського обстрілу вогневих позицій на передньому краю оборони Донецької області. Похований у с. Кропивна на Черкащині[267][268]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[269].
6928 Україна Минів Володимир Анатолійович 01988-08-077 серпня 1988, с. Кам'янка Сколівської громади Львівської області. Старший солдат, навідник 80 ОДШБр[270][271]. 02022-05-1414 травня 2022[272] Загинув, виконуючи бойове завдання біля села Богородичне на Донеччині.
6929 Україна Ангурець Максим Юрійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
2000, м. Світловодськ. Солдат, військовослужбовець підрозділу 57 ОМПБр. Закінчив Світловодську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 10, Світловодський політехнічний фаховий коледж Центральноукраїнського національного технічного університету. Влітку 2020 року склав іспити і продовжив навчання, як студент заочної форми навчання економічного факультету ЦНТУ. 02022-05-1414 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[273].
6930 Україна Білодід Антон Сергійович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
25 років, м. Олександрія Кіровоградська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). 02022-05-1414 травня 2022 Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[273].
Україна Військовослужбовці ЗС України. 02022-05-1414 травня 2022 (для доповнення за 14 травня 2022 року)

15 травня

[ред. | ред. код]
6931 Україна Кравчук В'ячеслав Васильович
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
01963-08-1818 серпня 1963, с. Адамівка (Хмельницький район) Хмельницька область. Полковник, командир 35-го окремого штурмового батальйону «Тернопілля». Свого часу проходив службу на посаді командира роти спецпризначення 14-го окремого батальйону НГУ (в/ч 1441). Був головою Тернопільської обласної організації Всеукраїнського громадського об'єднання «Спілка офіцерів України». Кавалер ордену «За заслуги» III ступеня (20.01.2018)[274]. 02022-05-1515 травня 2022 Загинув на передовій у бою з російськими окупантами (місце — не уточнено)[275].
6932 США Стівен Д. Забельські 01969-06-011 червня 1969, м. Амстердам штат Нью-Йорк США. Військовослужбовець загону «Росомаха» Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. До 2018 року проживав в рідному місті і закінчив середню школу Амстердама, потім переїхав в Ернандо (Флорида). Понад 30 років працював на будівництві. Ветеран профспілки трубомонтажників у північній частині штату Нью-Йорк. Служив в армії США у складі 101-ї повітрянодесантної дивізії, брав участь у війні в Перській затоці. Мав польське коріння. Залишилися дружина, п'ятеро пасинків та семеро братів і сестер. 02022-05-1515 травня 2022 Підірвався на міні в селі Дорожнянка Запорізької області[276].
6933