Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 травня — 15 травня 2022)
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 травня 2022 року по 15 травня 2022 року (включно).
![]() | Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1]. |
Усі списки[ред. | ред. код]
|
Список загиблих з 1 по 15 травня 2022 року[ред. | ред. код]
№ | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по-батькові |
Про особу | Дата смерті | Обставини смерті | |
---|---|---|---|---|---|---|
Травень[ред. | ред. код] | ||||||
1 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6738 | ![]() |
![]() ![]() |
1 квітня 1972. Мешканець м. Черкаси. Солдат, старший водій комендантського відділення 118 ОБрТрО. | 1 травня 2022 | Загинули внаслідок вогнепальних поранень під час відбиття наступу противника та обстрілу позицій, оборони зведеної групи управління поблизу міста Попасної на Луганщині[2]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]. | |
6739 | ![]() |
![]() ![]() |
2 січня 1989, с. Стоділки Городоцького району Львівської області. Старший солдат, санітар евакуаційного відділення медичної роти 80 ОДШБр[4]. | 1 травня 2022 | Загинув при виконанні бойового завдання поблизу міста Святогірськ, Донецької області[5]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6]. | |
6740 | ![]() |
![]() ![]() |
2 травня 1975, м. Стебник Львівської області. Проживав з сім'єю у Дрогобичі. З 2014 року був добровольцем та воював у зоні АТО. З початком повномасштабного вторгнення росії на українські землі, був знову мобілізований та з 1 березня проходив службу у складі 80 ОДШБр ЗСУ[7]. | 1 травня 2022 | Загинув у боях під Святогірськом, Донецької області. Похований 5 травня на Алеї Слави, що на вулиці 22 січня в Дрогобичі. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[8]. | |
6741 | ![]() |
![]() ![]() |
6 січня 1997, с. Довгалівка, Білогірського району, Хмельницької області. Проживав у с. Миклаші, Шепетівського р-ну, Хмельницької області. Солдат, навідник 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону 80-ї десантно-штурмової бригади. Закінчив Хмельницький коледж електроніки. Проходив військову службу за контрактом у військовій частині А2900, приймав участь у бойових діях в АТО (ООС) в період з 16.12.2017 р. по 23.02.2018 р. на території Донецької та Луганської областей. З початком повномасштабного вторгнення сам прибув у військову частину (їхав на заробітки у Чехію, зійшов з автобуса у Львові і пішов до в/ч А0284[9]. | 1 травня 2022 | Загинув у боях під Святогірськом, Донецької області під час артилерійського обстрілу, при виконанні бойового завдання, отримав множинні травми органів грудної клітини. Похований 5 травня на кладовищі у с. Миклаші[10]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[11]. | |
6742 | ![]() |
![]() («Сампер») |
19 листопада 2001, м. Ковель, Волинська область. У 2014-му році об'єднався з однодумцями в спортивному клубі рукопашу гопак «Січ», там його наставником був Філон Олександр. Активіст ГО ВАТРА, був прихильником руху Straight Edge. З 2020 вступив до полку Азов. | 1 травня 2022 | Загинув в Маріуполі. Ворожий танк влучив в бронеавтомобіль Spartan[12]. | |
6743 … 6745 |
![]() |
![]() |
Військовослужбовці ЗС України. | 1 травня 2022 | (для доповнення за 1 травня 2022 року) | |
2 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6746 | ![]() |
![]() ![]() |
54 роки, м. Кропивницький. Молодший сержант, військовослужбовець ССО ЗС України. В 2017 році вступив до ВО «Свобода». З 2019 року проходив службу в одному з підрозділів ССО України. Залишилися дружина та троє доньок. | 2 травня 2022 | Загинув під час виконання службових обов'язків (місце — не уточнено)[13]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[14]. | |
6747 | ![]() |
![]() ![]() |
52 роки, смт Великий Любінь Львівська область. Солдат, командир добровольчого формування територіальної оборони Великолюбінської громади. З першого дня російського вторгнення в Україну захищав Україну вдома, а згодом відправився на фронт. | 2 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на південному напрямку (місце — не уточнено)[15]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[16]. | |
6748 | ![]() |
![]() ![]() |
24 жовтня 1993, м. Донецьк. Лейтенант підрозділу Національної поліції України (підрозділ — не уточнено). 2014 року виїхав до м. Маріуполя, де одружився. Коли стало неспокійно і там, переїхав до сестри у Теребовлю разом з дружиною і маленьким сином. Підписав контракт з 44-ю окремою артилерійською бригадою, у складі якої три роки воював на Сході України. 2019 року після закінчення контракту повернувся до Маріуполя, де жили його рідні і бабуся. Три роки був в АТО. Після цього повернувся до Маріуполя, де мав багато родичів. 2019 року вступив до патрульної поліції. | 2 травня 2022 | Загинув об 11 годині дня під час оборони м. Маріуполя. Виконував бойове завдання, і під час повернення потрапив під мінометний обстріл на території заводу «Азовсталь»[17][18]. | |
6749 | ![]() |
![]() («Кіт») |
39 років, с. Віта-Поштова, Київська область. Командир мінометного підрозділу 58 ОМПБр.[19] Учасник АТО (2015—2016), Кіборг. Отримав поранення під час просування замінованою територією, коли намагався зачистити один з об'єктів російської розвідки. Внаслідок поранень, отриманих у боях у районі донецького аеропорту, переніс 22 операції та відмовився від ампутації. Після реабілітації зайнявся спортом та невдовзі представив Україну на змаганнях «Ігри Нескорених». У жовтні 2021 року спортсмен виграв бронзову медаль у жимі лежачи, а за рік до того виграв срібну медаль на чемпіонаті Європи у Словаччині. Інвалід 2 групи. | 2 травня 2022 | Загинув о 4-й ранку в боях під Харковом[20]. | |
6750 | ![]() |
![]() ![]() |
1992, с. Говори Віньковецький район Хмельницька область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Провів своє дитинство та юність у рідному селі, навчався у місцевому училищі, потім мешкав у м. Хмельницькому. | 2 травня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами поблизу м. Краматорська на Донеччині[21]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[22]. | |
6751 | ![]() |
![]() |
13 жовтня 1978, с. Черніїв Тисменицький район Івано-Франківська область. З 1986 по 1994 р навчався у школі с. Черніїв, вихованець пласту. Далі продовжив навчання в Коледжі електронних приладів при університеті Нафти і Газу з 1994 по 1998 р. По закінченню навчання влаштувався електриком у КП «Івано-Франківськводоекотехпром». Довгий час працював закордоном. Військовослужбовець військової частини А7091 ЗС України. До ЗС України був призваний за мобілізацією на початку російського вторгнення в Україну. Учасник Національної скаутської організації України «Пласт». | 2 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами на Харківщині[23][24][25]. | |
6752 | ![]() |
![]() ![]() |
13 травня 1979, 40 років, мешканець м. Черкаси. Солдат, військовослужбовець 118 ОБрТрО. Закінчив черкаську школу № 17, потім — Черкаський політехнічний технікум, працював електриком. Навчався в Харківському авіаційному інституті. До ТрО доєднався 25 лютого 2022 року. Залишилися мати, брат дружина та племінники. | 2 травня 2022 | Отримав важкі осколкові та кульові поранення у боях з російськими окупантами в м. Попасній на Луганщині, в результаті яких помер 2 травня 2022 року в лікарні м. Дніпро. Похований в м. Черкасах[26][27][28]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]. | |
6753 | ![]() |
![]() («Гамлет») |
м. Мелітополь Запорізька область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Був призваний на військову службу до ЗС України навесні 2014 року. У складі 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області виконував завдання у секторі «М». У листопаді 2015 року був нагороджений почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу ЗС України «За зразковість у військовій службі» ІІ ступеня. Писав власні пісні про війну, які виконував під гітару. | 2 травня 2022 | Загинув, коли потрапив під ворожий вогонь, рятуючи поранених під містом Курахове Донецької області[29]. | |
6754 | ![]() |
![]() |
10 січня 1999, м. Рівне. Старший лейтенант ДПСУ (підрозділ — не уточнено). Після навчання у Рівненській українській гімназії і Рівненському економіко-правовому ліцеї, навчався в Острозькому військовому ліцеї. Закінчив Національну академію прикордонної служби ім. Б. Хмельницького. З 2016 року проходив службу в ДПСУ. | 2 травня 2022 | Пізно ввечері під час несення служби на передовій у Запорізькій області — стало зле. Був доставлений до пункту надання медичної допомоги, але медики врятувати прикордонника не зуміли[30]. | |
6755 | ![]() |
![]() («Черкаси») ![]() |
16 жовтня 1995, с. Гончариха Звенигородський район Черкаська область. Солдат, командир відділення ССО «Азов Київ». Здобув вищу освіту в Черкаському державному технологічному університеті, працював програмістом. З перших днів російського вторгнення в Україну став на захист рідної землі. Тримав оборону на Київщині, а згодом на Донеччині. | 2 травня 2022 | Загинув в результаті поранень, які виявилися не сумісними з життям, під час оборони м. Маріуполя[31] Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[32]. | |
6756 | ![]() |
![]() ![]() |
1997, селище Семенівка Полтавської області. Інспектор прикордонної служби. Після закінчення школи здобув фах автослюсаря у Черкаському професійно-технічному училищі. З 2005 року мешкав у Черкасах. З 2017 по 2019 роки проходив строкову військову службу в Полтавському військовому інституті зв'язку. На момент повномасштабного вторгнення Євгеній працював у приватному підприємстві «Деметра плюс» в Черкасах. У березні 2022 приєднався до лав 11-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України. | 2 травня 2022 | Загинув 02 травня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нижнє Луганської області. Похований в селі Яснозір'я на Черкащині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[33][34][35]. | |
6757 | ![]() |
![]() |
52 роки, селище Рокитне Київської області. Закінчив місцеву школу №1. У 1988-1990 роках проходив строкову військову службу. Після початку російсько-української війни з 2015 року служив у Збройних силах України. Виконував бойові завдання на території проведення АТО/ООС. Служив у 130-му окремому розвідувальному батальйоні ЗСУ. Під час повномасштабного вторгнення перебував у Португалії, однак одразу вирішив повертатися в Україну, щоб знову стати на її захист. Цього разу Тихий у складі 132-го окремого розвідувального батальйону Десантно-штурмових військ Збройних сил України захищав Батьківщину від російських окупантів. Був командиром відділення. | 2 травня 2022 | Загинув під час розвідувального виходу в районі міста Ізюм Харківської області. Похований в рідному селищі Рокитному [36]. | |
6758 … 6760 |
![]() |
![]() |
Військовослужбовці ЗС України. | 2 травня 2022 | Загинули об 11 годині дня під час під час оборони м. Маріуполя. Виконували бойове завдання, і під час повернення потрапили під мінометний обстріл на території заводу «Азовсталь» в м. Маріуполі[18]. | |
3 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6761 | ![]() |
![]() («Берсерк») ![]() |
30 років, м. Львів. Старший сержант, військовослужбовець 80 ОДШБр. Випускник львівського ліцею № 80. | 3 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на лиманському напрямку в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[37]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[38]. | |
6762 | ![]() |
![]() ![]() |
46 років, м. Новомосковськ Дніпропетровська область. Молодший сержант, оператор-навідник бойової машини підрозділу 93 ОМБр. Закінчив Новомосковський металургійний технікум. Воював поблизу міст Харкова і Києва. Залишилося четверо синів. | 3 травня 2022 (орієнтовно) |
Отримав смертельне поранення у бою поблизу м. Ізюма на Харківщині[39]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[40]. | |
6763 | ![]() |
![]() ![]() |
м. Коростень Житомирська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Кандидат у майстри спорту України, багаторазовий переможець та призер чемпіонатів України з бігу на 400 м та 800 м. Співпартнер незрячого спортсмена-бігуна Валерія Гаврилюка. Після початку російського вторгнення в Україну став на захист України. | 3 травня 2022 | Отримав осколкове поранення і загинув на Харківщині[41]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[42]. | |
6764 | ![]() |
![]() ![]() |
51 рік, м. Червоноград Львівська область. Молодший сержант, психолог ОЗСП «Азов». Працювала психологом в реабілітаційному центрі воїнів АТО в м. Соснівці, активно займалась волонтерською діяльністю. В 2018 році її син Юрій Луговський, що проходив службу в ОЗСП «Азов», загинув при виконанні бойового завдання. Після загибелі сина, Наталія закінчила курси військової психології і долучилась до полку «Азов». Після початку російського вторгнення в Україну також працювала медиком і допомагала у роботі штабу полку. 21 квітня 2022 року загинув її зять Олексій Ластович, боєць полку «Азов», того ж дня і вона отримала контузію. | 3 травня 2022 | Загинула під час авіабомбардування заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя. Бомба влучила в бункер і Наталію відкинуло в стіну, від чого вона й загинула[43]. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[44]. | |
6765 | ![]() |
![]() ![]() |
27 січня 1999, м. Черкаси. Улітку 2019 року призвався до лав Збройних Сил України. Потрапив у Національну гвардію, у військову частину м. Маріуполь. Після року військової служби уклав контракт і служив в роті РМТЗ водієм. Старший солдат за контрактом, водій автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення 12 БрОП НГУ. | 3 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході оборони м. Маріуполя. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[45]. Похований 23 лютого 2023 року в с. Червона Слобода Черкаського району.[46] | |
6766 | ![]() |
![]() |
47 років, с. Хімчин. Повернувся з Естонії після повномасштабного вторгнення для того щоб долучитися до ЗСУ. Дядько Потяка Степана командира танкової роти танкового батальйону 128 ОГШБр. Служив у 3-й роті 102-гої бригади ТРО. | 3 травня 2022 | Загинув біля Гуляйполя. Похорон відбувся 7 травня[47]. | |
6767 |
|
![]() («Майкл») ![]() |
17 лютого 1986 року народження, житель села Підвербці Олешанської громади Івано-Франквіської о. 26 лютого 2022 р. добровільно мобілізувався у 8 ОГШБ 10 ОГШБр на посаду стрільця. Виконував бойові завдання на Київщині, Чернігівщині, Харківщині. | 3 травня 2022 | В селі Прудянка Харківської області під час обстрілу села з БМ-21 «Град» отримав поранення несумісне з життям. [48] | |
6768 … 6770 |
![]() |
![]() |
Військовослужбовці ЗС України. | 3 травня 2022 | (для доповнення за 3 травня 2022 року) | |
4 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6771 | ![]() |
![]() («Журналіст») ![]() |
17 квітня 1986, м. Луганськ. Сержант, військовослужбовець підрозділу 95 ОДШБр. | 4 травня 2022 | Загинув поблизу м. Ізюма на Харківщині внаслідок артилерійського обстрілу російських окупантів. Похований на Берковецькому кладовищі[49][50][51]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[52]. | |
6772 | ![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() |
1 січня 1974, м. Донецьк. Підполковник, військовослужбовець зенітного ракетно-артилерійського дивізіону 92 ОМБр. В 1997 року закінчив ХВУ за програмою ВІРТА ППО СРСР. Після 20 років вислуги звільнився зі ЗС України, був у званні «майора» на посаді заступника командира зенітного ракетного полку системи С-300. Працював директором меблевої фабрики. З початком війни залишив роботу, пішов добровольцем на фронт, домігся направлення в піхоту, простим командиром взводу. Був командиром на опорному пункті «Фасад», зайшов на нього одним з перших. 27 листопада 2014 року зенітна обслуга 92 ОМБр під його керівництвом пострілами із ЗУ-23-2 поблизу м. Щастя збила російський безпілотник «Гранат-4». Був нагороджений орденами «Богдана Хмельницького» III та II ступенів. Демобілізувався в кінці 2015 року. | 4 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в результаті підриву на міні поблизу м. Харкова[53]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» I ступеня (посмертно)[54]. | |
6773 | ![]() |
![]() ![]() |
29 січня 1966, Нідерланди. Солдат, військовослужбовець 1-го батальйону «Вовкодав» Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. | 4 травня 2022 | Загинув в результаті поранень, які отримав при артобстрілі біля села Молодова поблизу м. Харкова[55]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[56]. | |
6774 | ![]() |
![]() ![]() |
3 березня 1996, м. Черкаси. Старший солдат, стрілець — помічник гранатометника 118 ОБрТрО. | 4 травня 2022 | Загинув поблизу м. Попасної Луганської області[57]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]. | |
6775 | ![]() |
![]() («Лісничий») |
5 травня 1985, м. Донецьк. Військовослужбовець 71 ОЄБр. 2014 року покинув свій дім у Донецьку на початку російської окупації. 24 лютого 2022 року після початку російського вторгнення в Україну вивіз сім'ю у безпечне місце і взяв до рук зброю. Без батька залишилися дві маленькі доньки. | 4 травня 2022 | Був поранений під час артилерійського обстрілу. Після надання першої допомоги помер під час медичної евакуації[58]. | |
6776 | ![]() |
![]() («Семен») |
16 березня 1969, с. Береславка Кіровоградська область. Молодший сержант, командир зенітно-ракетного відділення 57 ОМПБр. Був мобілізований 17 березня 2022 року. | 4 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Оріхове Луганської області[59]. | |
6777 | ![]() |
![]() ![]() ![]() |
2 травня 1978, с. Гордєєво Росія. У дитинстві разом із родиною переїхала в селище Благодатне на Волинь. Старший сержант, військова фельдшерка 14 ОМБр. Закінчила Ківерцівський медичний коледж. Працювала медсестрою. У 2016 році вирішила йти на фронт. Нагороджена медаллю «За військову службу Україні». | 4 травня 2022 | Загинула біля с. Протопопівка Харківської області[60]. Надавала медичну допомогу побратиму, коли почався ворожий артилерійський обстріл. Приміщення, в якому вони перебували, обвалилася. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). | |
6778 | ![]() |
![]() ![]() ![]() |
27 листопада 1998, м. Маріуполь. Навчався у Маріупольській школі № 11. З дитинства займався дзюдо та кикбоксингом, був учасником міських змагань. У 2013 долучився до фанатського руху футбольного клубу «Металург» (Маріуполь). У 2018 році став до лав «Азову», де на той час перебували чимало його одноклубників. Брав участь у боях на Світлодарській дузі в складі артилерійського розрахунку. Одночасно з військовою службою продовжував навчання на заочній формі у Приазовському державному технічному університеті (ПДТУ). Під час оборони Маріуполя оскільки артилерії не було (вони стали піхотою), він командував групою хлопців, нищив техніку та постійно потрапляв у перестрілки, знищуючи ворога. Навіть під час найжорсткішого бомбардування Маріуполя, знайшов сили та можливість забрати рідних у безпечне місце, один з бункерів заводу «Азовсталь». Отримав контузію, але продовжував обороняти рідну землю, а також не забував провідувати своїх сусідів, яким допомагав продуктами та медикаментами. Завдяки цьому вони вижили і були евакуйовані спільними силами ООН 3 травня 2022 року, як і його мати та бабуся. | 4 травня 2022 | Загинув дорогою на позиції потрапивши зі своєю групою під ворожий артилерійський обстріл на 71-й день оборони Маріуполя. Нагороджений орденами «За мужність» III ступеня (17.05.2022, посмертно) та «За мужність» ІІ ступеня (28.07.2022, посмертно)[61]. Похорон відбувся 17 листопада[62]. | |
6779 … 6780 |
![]() |
![]() |
Військовослужбовці ЗС України. | 4 травня 2022 | (для доповнення за 4 травня 2022 року) | |
5 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6781 | ![]() |
![]() ![]() |
Білопільський район Сумська область. Старший майстер-сержант, військовослужбовець підрозділу ДПС України (підрозділ — не уточнено). | 5 травня 2022 | Загинув під час захисту Державного кордону України (місце — не уточнено)[63]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[64]. | |
6782 | ![]() |
![]() ![]() |
Білопільський район Сумська область. Головний сержант, військовослужбовець ДПС України (підрозділ — не уточнено). | 5 травня 2022 | Загинув під час захисту Державного кордону України (місце — не уточнено)[63][64]. | |
6783 | ![]() |
![]() ![]() |
Білопільський район Сумська область. Головний сержант, військовослужбовець ДПС України (підрозділ — не уточнено). | 5 травня 2022 | Загинув під час захисту Державного кордону України (місце — не уточнено)[63][64]. | |
6784 | ![]() |
![]() ![]() |
с. Сімаківка Ємільчинський район Житомирська область. Солдат, військовослужбовець 95 ОДШБр. Староста Сімаківського округу. | 5 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[65]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[66]. | |
6785 | ![]() |
![]() («Свєт») |
Військовослужбовець батальйону спеціального призначення «Донбас» НГУ. | 5 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами у м. Попасній на Луганщині[67]. | |
6786 | ![]() |
![]() ![]() |
24 липня 1995, с. Лебедин Шполянський район Черкаська область. Сержант, командир відділення механізованої роти 72 ОМБр. З 2014 року брав активну участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей. | 5 травня 2022 | Загинув при звільненні населеного пункту Українка на Харківщині[68]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[69]. | |
6787 | ![]() |
![]() ![]() |
24 травня 1995, Звенигородський район Черкаська область. Старший солдат, командир відділення механізованої роти 72 ОМБр. З 2019 року брав активну участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей. | 5 травня 2022 | Згідно з повідомленням Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, військовослужбовець загинув під час артилерійського обстрілу важкого калібру в районі села Перемога Харківської області[70]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[71]. | |
6788 | ![]() |
![]() |
8 квітня 1980, м. Житомир. Артилерист 72 ОМБр. Син колишнього військового, а нині священника Василя Солонинки. Фотограф-дизайнер. Автор логотипів Studena NGO, Хрулі-на-Сулі та Центр ветеранів АТО та їх сімей «Поруч». На другий день після початку російського вторгнення в Україну прибув до ТЦКтаСП у Києві, звідкіля його направили до 72-ї бригади. | 5 травня 2022 | Загинув у бою поблизу с. Перемога Харківської області[72]. | |
6789 | ![]() |
![]() |
15 березня 1986, Гнівань Вінницька область. Сержант взводу, командир танку 30 ОМБр. | 5 травня 2022 | Загинув біля села Дронівка, що на Донеччині. У складі свого взводу зумів відбити спробу противника форсувати річку Сіверський Донець. Отримав осколкове поранення від снаряда, намагаючись евакуювати свій танк під вогнем противника[73]. | |
6790 | ![]() |
![]() |
8 жовтня 1965, с. Миролюбівка Піщанський район Вінницька область. Полковник, заступник начальника штабу 59 ОМПБр. Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у 2016—2018 роках, засновник ГО «Український легіон». | 5 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами поблизу м. Лисичанська[74]. | |
6791 | ![]() |
![]() |
1 серпня 2002, 19 років. Стрілець підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). Середню освіту здобула у загальноосвітній школі № 282 Деснянського району м. Києва. Студентка групи СГ-92 видавничо-поліграфічного інституту Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського. З початком російського вторгнення в Україну добровольцем долучилася до ТрО ЗС України, а згодом — до ЗС України. | 5 травня 2022 | Згідно повідомлення Видавничо-поліграфічного інституту Київського політехнічного інституту імені Ігора Сікорського, студентка загинула в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[75]. | |
6792 | ![]() |
![]() («Єфім») ![]() |
15 травня 1994, с. Переділи Рівненська область. Командир батальйону у складі добровольчого формування «Свобода». Навчався у Малошпаківському ліцеї. Під час навчання у школі померла його мати. Вступив до НТУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на державну форму навчання. Згодом покинув навчання і працював у автомайстерні. Одружився у м. Києві. Мав певний досвід військової служби. З перших днів російського вторгнення в Україну долучився до батальйону «Свобода». Після звільнення Київщини разом з побратимами приєднався до складу НГУ (в/ч 3018), аби мати змогу захищати Україну на східному напрямку. | 5 травня 2022 | Загинув під час оборони м. Рубіжного на Луганщині[76]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[77]. | |
6793 | ![]() |
![]() («Сепар») ![]() |
24 квітня 1987, с. Крихівці Івано-Франківська область. Молодший сержант, сапер-розвідник 68 ОЄБр. З 2014 року воював у зоні АТО, спочатку у складі 128 ОГШБр, потім сапером у 58 ОМБр. Влітку 2015 року перейшов у розвідку, а в 2016 року був переведений до 10 ОГШБр. Саме в цей час отримав тяжку контузію, але продовжував чинити опір окупантам. Пройшов найгарячіші точки — Дебальцеве, Авдіївку, Піски та Мар'їнку. Працював на державному підприємстві «Антонов». | 5 травня 2022 | Загинув в результаті підриву на керованій міні поблизу м. Вугледара на Донеччині. Розуміючи, що поруч з ним побратими, встиг прикрити вибухівку своїм тілом[78]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[79]. | |
6794 | ![]() |
![]() («Маца») |
17 липня 1982, м. Лисичанськ Луганська область. Військовослужбовець 3-ї роти 34-го батальйону 57 ОМПБр. Після початку російського вторгнення в Україну приєднався до добровольчого батальйону «Хорт», а згодов був переведений до складу ЗС України. | 5 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на Луганщині[80]. | |
6795 | ![]() |
![]() |
5 вересня 1975. Військовослужбовець добровольчого формування № 29 територіальної громади Дніпровського району Києва спеціального призначення «Хорт». | 5 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами[81]. | |
6796 | ![]() |
![]() |
11 квітня 1995, с. Старичі. Навчався в технологічному коледжі Національного лісотехнічного університету України за професією «Лісове господарство». Навчався у НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного за програмою підготовки офіцерів запасу за військовою спеціальністю «Бойове застосування інженерно-технічних з'єднань, військових частин». У вересні 2021 року одружився. З перших днів російського вторгнення в Україну пішов захищати Україну у складі територіальної оборони Яворівщини. | 5 травня 2022 | Загинув в результаті ракетного обстрілу ворога[82]. | |
6797 | ![]() |
![]() («Ахім») ![]() |
13 лютого 1995, с. Устивиці Миргородський район Полтавська область. Майор, військовослужбовець ОЗСП «Азов» НГУ. У 2012 році закінчив Устивицьку ЗОШ І-ІІІ ступенів, а наступного року відбув на військову службу за контрактом до внутрішніх військ, яку проходив у військовій частині в м. Полтаві. У 2015 році вступив на навчання до Національної академії Національної гвардії України (м. Харків), по закінченні якої був направлений на Львівщину, до м. Золочева, як викладач Навчального центру Нацгвардії. У вересні 2020 року був переведений до ОЗСП «Азов» до м. Маріуполя. У 2021 році, з нагоди чергової річниці визволення Маріуполя, був нагороджений орденом «За безпеку народу», а в червні — присвоїли звання «старшого лейтенанта». З перших днів російського вторгнення в Україну став на захист м. Маріуполя. 30 квітня 2022 року позачергово отримав звання «майора». У той час «Азовсталь» була найгарячішою точкою нинішньої страшної війни. Залишилися батьки, бабуся та брат-близнюк Валентин. | 5 травня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами на території заводу «Азовсталь» в результаті розриву ворожого танкового снаряду. Помітивши ворожий танк, що виїхав на пряму позицію, він накрив собою побратима, а сам отримав смертельні осколкові поранення[83]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[44]. | |
6798 | ![]() |
![]() |
37 років, с. Коти (Яворівський район) Львівська область. Військовслужбовець 24 ОМБр. Батько рано пішов із життя. Мати, щоб поставити дитину на ноги, їздила на заробітки. Іванна виховувалась бабусею. Вийшовши заміж, вона дуже швидко овдовіла. Працювала у соцзахисті, доглядала одиноких громадян. Два роки тому записалася доброволицею в 24 бригаду ім. Короля Данила. Проходила військову службу в районі проведення АТО. Останні роки жила вдвох із матір'ю. | 5 травня 2022 | Загинула в результаті ракетного обстрілу міста Сіверська на Донеччині[84]. | |
6799 | ![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() |
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Повний кавалер ордена «„За мужність“». |
5 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно)[85]. | |
6800 … 6806 |
![]() |
![]() |
Військовослужбовці ЗС України. | 5 травня 2022 | (для доповнення за 5 травня 2022 року) | |
6 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6807 | ![]() |
![]() ![]() |
1977, мешканець с. Чижівка (Новоград-Волинський район) Житомирська область. Капітан, заступник командира танкового батальйону 30 ОМБр. | 6 травня 2022 | Загинув внаслідок артилерійського обстрілу (місце — не уточнено)[86]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[87]. | |
6808 | ![]() |
![]() |
Військовослужбовці ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 6 травня 2022 | Загинули під час евакуації цивільних з території заводу «Азовсталь» у м. Маріуполі. Один загинув від влучання ПТКР в евакуаційну машину, двоє загинули від бомб, які скидали БПЛА[88]. | |
6809 | ![]() |
![]() ![]() |
2 жовтня 1974, м. Чернівці. Старший лейтенант, командир артилерійського підрозділу Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. Закінчив Хмельницьке училище з артилерійської підготовки, згодом перевівся до Одеського загальновійськового училища за фахом «артилерія і міномет». Після здобуття військової освіти був розподілений до підрозділу морської піхоти, з яким уклав контракт. Учасник АТО/ООС, згодом звільнився у запас. 10 квітня 2020 року був призваний на військову службу до Окремої президентської бригади. Більшу частину свого життя присвятив військовій справі. Залишилися дружина та донька. | 6 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в результаті підриву автомобіля на протитанковій міні (місце — не уточнено). Похований на Алеї Пам'яті Свіштовського кладовища у м. Кременчуці[89]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[56]. | |
6810 | ![]() |
![]() («Панк») ![]() |
м. Запоріжжя. Старший солдат, боєць ОЗСП «Азов», до складу якого приєднався у 2015 році. В 2015 році брав участь у боях за Маріуполь. Одружився в 2020 році, подружжя мешкало в м. Маріуполі. | 6 травня 2022 | Загинув під час проведення евакуації цивільного населення, яке переховувалось на території заводу «Азовсталь» у м. Маріуполі[90]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[44]. | |
6811 | ![]() |
![]() ![]() |
18 липня 1987, м. Глухів Сумська область. Сержант, командир відділення розвідувального взводу 15 ОМПБ «Суми» 58 ОМПБр. В ЗС України — з 2015 року. Учасник АТО та ООС. Залишилася рідна сестра. | 6 травня 2022 | Загинув під час мінометного обстрілу поблизу м. Попасної на Луганщині. За словами побратимів, під час обстрілу він виводив людей в безпечне місце, але сам загинув. Похований на Веригинському кладовищі в м. Глухові[91]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[92]. | |
6812 | ![]() |
![]() |
6 жовтня 1981, с. Ямниця. У 2014 році добровольцем став на захист Батьківщини. Був учасником АТО та ООС. | 6 травня 2022 | Військовослужбовець з травня 2022 року вважався зниклим безвісти. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу біля селища Прудянка Дергачівського району Харківської області[93]. | |
6813 | ![]() |
![]() ![]() |
Солдат, військовослужбовець ЗС України ССО АЗОВ Київ. До повномасштабного вторгнення був підприємцем в Ірпені. | 6 травня 2022 | Загинув при виконанні бойового завдання, після тяжкого поранення в селі Малинівка, що під Гуляйполем на Запоріжжі.. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований 12 травня на Алеї Слави в місті Буча[94][95]. | |
6814 … 6816 |
![]() |
![]() |
Військовослужбовці ЗС України. | 6 травня 2022 | (для доповнення за 6 травня 2022 року) | |
7 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6817 | ![]() |
![]() ![]() |
44 роки, м. Очаків. Капітан І рангу ГУР МОУ. 18 липня 2022 р. указом № 505 присвоєно звання «Герой України» та нагороджено орденом «Золота зірка». | 7 травня 2022 | Загинув під час прикриття відступу групи під час проведення спецоперації на півдні України[96]. | |
6818 | ![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
49 років, м. Миколаїв. Полковник, начальник служби безпеки польотів — старший інспектор-льотчик Командування ВМС ЗС України. З 2013 року протягом декількох років був командиром 10 морської авіаційної бригади. В 2014 році був нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня[97]. Герой України (посмертно). |
7 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання у складі екіпажу морського вертольота Мі-14 від ракети російського винищувача в районі гирла річки Дунай в Одеській області. Похований на Мішковському кладовищі у м. Миколаєві[98]. | |
![]() |
![]() ![]() |
34 роки, с. Жуличі Львівська область. Майор, командир вертолітного загону вертолітної ескадрильї, льотчиком-інструктором ІІ класу 10 МАБр. Закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. | 7 травня 2022 | Загинув під час битви за острів Зміїний[99]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[100]. | ||
6819 | ![]() |
![]() ![]() |
31 грудня 1987, с. Оратів Вінницька область. Старший сержант, військовослужбовець 10 МАБр. Залишилася мати, дружина і донька. | 7 травня 2022 | Загинув під час виконання надскладного бойового завдання в районі острова Зміїний[101]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[102]. | |
6820 | ![]() |
![]() |
8 листопада 1989. Член екіпажу десантно-штурмового катеру «Станіслав» ВМС ЗС України. | 7 травня 2022 | Зник безвісти внаслідок влучання російської ракети і потоплення десантно-штурмового катеру «Станіслав» під час штурму острову Зміїний[103]. | |
6821 | ![]() |
![]() («Богомол») ![]() |
28 вересня 1980, м. Чорноморськ Одеська область. Старший сержант, військовослужбовець розвідроти 24 ОМБр. У 2013—2014 роках брав активну участь в Революції Гідності[104]. Після Майдану пішов воювати на Донбас — добровольцем, спочатку в батальйоні парамедиків «Госпітальєри». Із 2016 року приєднався до строю 24 ОМБр. Спочатку був бойовим медиком, пізніше став займатися аеророзвідкою. Залишились дружина, батьки та дві сестри[105]. | 7 травня 2022 | Загинув в результаті вибуху снаряду при виконанні бойового завдання в районі м. Попасної на Луганщині[106]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[107]. | |
6822 | ![]() |
![]() ![]() |
Луганська область. Сержант, військовослужбовець 24 ОМБр. Мешкав у Криму. В 2014 році відбув добровольцем до АТО. В подальшому оселився в м. Львові. Філософ, скульптор. В перший день російського вторгнення в Україну, без вагань, став на захист Батьківщини[104]. | 7 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами в м. Золотому на Луганщині[106]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[107]. | |
6823 | ![]() |
![]() |
12 червня 2000. Військовослужбовець 25 ОПДБр. | 7 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами поблизу м. Ізюм на Харківщині[108]. | |
6824 | ![]() |
![]() |
20 березня 1973, м. Мукачево Закарпатська область. Майор, старший офіцер відділення морально-психологічного забезпечення Сил ТрО ЗС України Закарпаття (м. Ужгород). Правозахисник, виявляв і боровся з корупціонерами, з контрабандистами, які нищили й вивозили ліс із Закарпаття. Був головою обласного осередку «Громадянської Позиції». З перших днів російського вторгнення в Україну був у територіальній обороні м. Ужгорода. | 7 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя[109]. | |
6825 | ![]() |
![]() («Барні») ![]() |
45 років, м. Херсон. Головний сержант, військовослужбовець 87 ОАеМБ 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. В 2014 році відстоював незалежність України у складі 30 ОМБр. У 2015 році був демобілізований. Після початку російського вторгнення в Україну встиг вивезти сім'ю з м. Херсону до м. Чернівців та одразу прибув до місцевого ТЦК та СП. Залишились дружина та 15-річна донька. | 7 травня 2022 | Загинув в боях поблизу м. Попасної від влучання у пікап, в якому він перебував[110]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[111]. | |
6826 | ![]() |
![]() |
18 листопада 1985, м. Червоноград Львівська область. Кулеметник 122 ОАеМБ 81 ОАеМБр. | 7 травня 2022 (орієнтовно) |
Загинув, коли прикривав відхід групи з семи побратимів, біля науково-виробничого підприємства «Зоря», що в Рубіжному (Луганська область)[112]. | |
6827 | ![]() |
![]() |
10 червня 1991, м. Київ. Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. Сценарист, музикант і бард. Брав участь у фестивалях, зокрема, Sevama fest, «Відкриті небеса», публікував поезію. Автор збірки поезії «Розділимо простір» (2011). Працював як перекладач — зокрема, пісень для дубляжу кіно й анімаційних фільмів. Серед них фільм «Щасливого Різдва» з Емілією Кларк, анімаційний серіал «Сімейка Казупсів» та багато інших. Понад 10 років перекладав пісні для багатьох серіалів і фільмів студій Disney, Universal, Sony, Netflix для студії Le Doyen Studio. В останні роки найбільше зосередився на музиці та авторських піснях. Брав участь у фестивалях, зокрема, це міжнародний фестиваль «Каштановий дім», «Поетичні вакації», фестиваль авторської пісні та сучасної української поезії «Відкриті небеса». Після початку російського вторгнення в Україну відбув добровольцем до ЗС України. Батько — Чернілевський Станіслав Болеславович. | 7 травня 2022 | Загинув від артилерійського обстрілу в районі Авдіївки[113]. | |
6828 | ![]() |
![]() |
Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі Авдіївки[114]. | |
6829 | ![]() |
![]() («Max») |
4 квітня 1988, мешканець м. Городище (Черкаська область). Військовослужбовець 1-го взводу 4-ї роти 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі Авдіївки[114]. | |
6830 | ![]() |
![]() |
9 лютого 1974, Новосибірська область, РРФСР. Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. З 1996 року проживав у місті Сміла, Черкаська область. Тесть футболіста Івана Петряка[115]. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі Авдіївки[114]. | |
6831 | ![]() |
![]() |
Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі Авдіївки на Донеччині[114]. | |
6832 | ![]() |
![]() |
Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[114]. | |
6833 | ![]() |
![]() |
Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[114]. | |
6834 | ![]() |
![]() |
Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[114]. | |
6835 | ![]() |
![]() |
Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[114]. | |
6836 | ![]() |
![]() |
Військовослужбовець 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[114]. | |
![]() |
7 травня 2022 | |||||
6838 | ![]() |
![]() |
18 січня 1971, м. Кам'янське Дніпропетровська область. Сержант 110 ОБрТрО Сил ТрО ЗС України. 1989 року закінчив ПТУ № 26. Упродовж 2004—2011 років працював в службі охорони заводоуправління металургійного комбінату. Був учасником АТО/ООС. Залишилися дружина, син та брат[116]. | 7 травня 2022 | Загинув в бою в районі м. Авдіївки на Донеччині[114]. | |
6840 | ![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() |
м. Полтава. Капітан, керівник групи ЦСО «А» СБУ. На військовій службі з 2008 року, спочатку в підрозділах спеціального призначення ЗС України, а в 2012 році був прийнятий на військову службу до СБУ. З 2014 року постійно залучався до оперативно-бойових операцій в районі проведення АТО/ООС. Залишились матір, дружина та восьмимісячна донька. | 7 травня 2022 | Загинув під час виконання оперативно-бойового завдання під час звільнення острова Зміїний[117]. 14 жовтня 2022 р. присвоєно звання «Герой України» та нагороджено орденом «Золота зірка»[118]. | |
6841 | ![]() |
![]() |
6 лютого 1999, м. Червоноград Львівська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). З 2018 року працював електрослюсарем на шахті «Степова» ДП «Львіввугілля» на дільниці конвеєрного транспорту. У квітні 2019 року був призваний на строкову службу. З жовтня 2020 року проходив військову службу за контрактом у ЗС України. Залишились батьки. | 7 травня 2022 | Загинув в бою поблизу м. Харкова[119]. | |
6842 | ![]() |
![]() |
Мешканець с. Власівки Красноградського району Харківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 7 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[120]. | |
6843 | ![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() |
21 червня 2001. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У 2020 році закінчив Чортківський державний медичний коледж. До ЗС України був призваний 26 жовтня 2020 року. Проходив військову службу за контрактом, мав спеціальність військового медика. З перших днів російського вторгнення в Україну захищав Україну від окупантів. Брав участь у гуманітарних місіях, доставляв гуманітарні вантажі, допомагав евакуйовувати місцевих мешканців з районів бойових дій. Повний кавалер ордена «„За мужність“». |
7 травня 2022 | Загинув в результаті ворожого авіаудару в смт Білогорівці на Луганщині. Нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно)[85]. | |
6844 | ![]() |
![]() |
5 грудня 2000, с. Великий Перевіз Шишацький район Полтавська область. Мешканець с. Русанівки Липоводолинської громади Сумської області. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив 9 класів Русанівської школи, далі навчався в Гадяцькому професійно-технічному училищі, де здобув фах кранівника. Після строкової служби в ЗС України, уклав контракт на подальшу службу. | 7 травня 2022 | Згідно повідомлення Липоводолинської громади Сумської області, військовослужбовець загинув в боях з російськими окупантами на Донбасі (місце — не уточнено)[121]. | |
6845 | ![]() |
![]() ![]() |
9 лютого 1978, Рівненська область. Проживав у селі Малий Ржавець на Черкащині. Брав участь в АТО на сході України. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 7 травня 2022 | Загинув під час обстрілу.[122]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[123]. | |
6846 | ![]() |
![]() («Макс») |
6 травня 1973, м. Дніпро. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Засновник ГО «Дніпровська асоціація велосипедистів». Спортсмен, лідер дніпровських велосипедистів. Багато років був президентом Дніпровської асоціації велосипедистів та Дніпровської асоціації екстремальних видів спорту. Організував сотні перегонів, пробігів, змагань, фестивалів, конкурсів, навчально-спортивних майданчиків для дітей, боровся за розвиток велосипедної інфраструктури у Дніпрі. Також займався бодібілдингом, і екстримом. Під порядкуванням командира було 11 хлопців. | 8 травня 2022 | Загинув під час ворожого обстрілу біля селища Новоселівка в Донецькій області. Окоп, у якому був Максим, накрили снаряди і він загинув від міни, що розірвалась поряд. З ним поліг і його друг, дніпровець Євген Жандаров[124][125]. | |
![]() |
![]() («Каро») |
28 років, Таромське Дніпропетровської області. Навчався у школі № 124, потім закінчив коледж поліграфії та інформаційних технологій. У 2012-му вступив до Військового інституту танкових військ міста Харкова. На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, поїхав у військкомат і записався добровольцем. | 7 травня 2022 | Загинув разом з Максимом Семеновим в Донецькій області. Похований у рідному Таромському на Дніпропетровщині[126]. | ||
![]() |
![]() ![]() ![]() |
48 років, м. Жашків, Черкаська область. Брав участь в Революції гідності; згодом — у війні на сході України у складі добровольчих формувань, був у Правому секторі. Молодший лейтенент ГУР МОУ. | 7 травня 2022 | Загинув під час звільнення острова Зміїний. 20 липня 2022 р. указом № 521 присвоєно звання «Герой України» та нагороджено орденом «Золота зірка».[127][128] | ||
8 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6847 | ![]() |
![]() («Бабай») |
Військовослужбовець батальйону спеціального призначення «Донбас» НГУ. | 8 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[129]. | |
6848 | ![]() |
![]() («Борода») |
Військовослужбовець ДПС України (підрозділ — не уточнено). | 8 травня 2022 | Загинув з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя[130]. | |
6849 | ![]() |
![]() («Гусар») |
32 роки, м. Кременчук Полтавська область. Сержант, командир бойової машини підрозділу 25 ОПДБр. Захищав Україну з 2014 року у складі 95 ОДШБр, а в серпні 2021 року уклав новий контракт та продовжив службу. Був неодруженим. | 8 травня 2022 | Згідно повідомлення Полтавського обласного центру комплектування та соцпідтримки, військовослужбовець загинув поблизу смт Новоселівки на Донеччині. За повідомленням Кременчуцької міської ради, похований на Алеї Героїв Свіштовського кладовища у м. Кременчуці[131]. | |
6851 | ![]() |
![]() |
Миколаївська область. Військовослужбовець 24 ОШБ «Айдар». Член ВО «Свобода». | 8 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами в Донецькій області[132]. | |
6852 | ![]() |
![]() ![]() |
8 березня 1985, с. Дмитренки Решетилівський район Полтавська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 8 травня 2022 | Згідно повідомлення голови Полтавської обласної ради, військовослужбовець загинув поблизу м. Сіверськодонецька на Донеччині, де проходив військову службу[133]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[134]. | |
6853 | ![]() |
![]() («Руда») ![]() |
1989, 33 роки, м. Красногорівка Донецька область. Солдат, діловод ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Працювала перукарем, робила манікюри. В 2014 році виїхала з рідного міста і стала волонтеркою. В полку «Азов» — майже від початку його створення. Спочатку працювала на кухні, а потім оформилася на службу. Чоловік, старший лейтенант Віталій Таранін («Таран») також загинув 15 квітня 2022 року на заводі «Азовсталь», син залишився сиротою. | 8 травня 2022 | Загинула в результаті влучання авіабомби під час оборони м. Маріуполя[135][136]. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[137]. | |
6854 | ![]() |
![]() («Грян») |
8 січня 1994, м. Київ. Навчався у гімназії № 32, а згодом у КНЕУ, на факультеті МЕІМ у 3 групі з 2010 по 2014 рік. З 2016 року боєць ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Підтримував з фанатських трибун хокейний «Сокіл» та футбольне «Динамо». На початку війни захищав Київ та Бучу, потім добровільно поїхав до Маріуполя, коли місто вже було у кільці. Він прилетів вертольотом, щоб допомогти оточеним військовим, проте маршрут розсекретили окупанти і гелікоптер підбили. Олександр дивом пробрався до «Азовсталі» і доставив Starlink. | 8 травня 2022 | Загинув від падіння авіабомби на заводі «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[138]. | |
6855 | ![]() |
![]() («Кракен») ![]() |
1999, м. Київ. Солдат, боєць ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Чемпіон м. Києва з боксу. | 8 травня 2022 | Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[139]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[140]. | |
6856 | ![]() |
![]() («Хват») ![]() ![]() ![]() |
22 липня 1989, м. Одеса. Майор, командир снайперської групи ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. З 2011 року розбудовував Одеський осередок організації Патріот України, на базі якої навесні 2014 року виник батальйон Азов. Він ніс службу у складі полку «Азов» та захищав Україну після початку війни на Донбасі у 2014 році. А до війни служив у одеському «Беркуті». 2019 року під час виконання бойового завдання на Світлодарській дузі частково втратив ступні. Після лікування та протезування повернувся в стрій. Під час оборони Маріуполя отримав четверте поранення, але продовжив боротись з ворогами. Повний кавалер ордену «За мужність». | 8 травня 2022 | Загинув в бункері на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[139][141]. | |
6857 | ![]() |
![]() («Ріхтер») ![]() |
м. Одеса. Старший солдат, боєць ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Приєднався до організації Патріот України під час Революції гідності. | 8 травня 2022 | Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[139]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[140]. | |
6858 | ![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() |
9 листопада 1992, с. Гатне Фастівський район Київська область. Старший солдат, старший стрілець-гранатометник ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. З 2008 року по 2011 рік навчався в Державному навчальному закладі «Київське регіональне вище професійне училище будівництва». З 2011 року по 2012 рік проходив строкову військову службу. В ОЗСП «Азов» — з 2018 року. | 8 травня 2022 | Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[142]. Нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно)[140]. | |
6859 | ![]() |
![]() («Ходор») ![]() ![]() |
Старший солдат, боєць ОЗСП «Азов». Навчався на кафедрі державної служби, публічного адміністрування та політології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницього. Сягнувши повноліття, підписав контракт з НГУ та проходив військову службу в м. Маріуполі. 23 лютого 2022 року Володимир відпочивав у рідних Черкасах, а 24 лютого — вже прибув боронити м. Маріуполь. Брав участь в найгарячіших боях та став символом незламності для бійців з «Азовсталі». | 8 травня 2022 | Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[143]. Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня[144]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[140]. | |
6860 | ![]() |
![]() («Сирена») ![]() |
м. Світловодськ Кіровоградська область. Солдат, фельдшер медичного пункту ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Залишилися батьки, брат та маленький син. | 8 травня 2022 | Загинула на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[145]. Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[140]. | |
6861 | ![]() |
![]() («Болгарин») ![]() |
5 жовтня 1992, м. Дніпро. Молодший лейтенант, снайпер ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. Проходив строкову військову службу в 25 ОПДБр. Був одним із засновників регбійного клубу «Дніпро». Навчався в Харківському авіаційному інституті на авіаконтсруктора. | 8 травня 2022 | Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[146]. Був поранений та в останнє виходив на зв'язок 8 травня вранці, а вже в обід він загинув[145]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[140]. | |
6862 | ![]() |
![]() («Ізі») ![]() |
31 серпня 1995. Старший солдат, кулеметник ОЗСП «Азов» Національної гвардії України. В полку «Азов» — з 2018 року. Спочатку потрапив до артилеристів, у 2020 році був переведений до снайперської групи, далі — став кулеметником. Разом з побратимами мужньо тримав оборону м. Маріуполя. | 8 травня 2022 | Загинув на заводі «Азовсталь» в результаті завалу бункера від авіабомби[147]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[137]. | |
6863 | ![]() |
![]() ![]() ![]() |
7 лютого 1995, м. Фастів Київська область. Головний сержант, військовослужбовець ОЗСП «Азов» НГУ. 02.04.2022 року був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[148]. | 8 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під час оборони м. Маріуполя Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[137]. | |
6864 | ![]() |
![]() ![]() |
21 рік, м. Слов'янськ Донецька область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Завдяки перебуванню в тилу ворога, викрив основні замасковані позиції окупантів, що надало можливість іншим підрозділам не потрапити до засідки. | 8 травня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами поблизу м. Волновахи Донецької області[149]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[150]. | |
6865 | ![]() |
![]() ![]() |
29 липня 1989, с. Скородинці Чортківський район Тернопільська область. Мешканець с. Джуринська Слобідка Чортківського району Тернопільської області. Солдат, розвідник-санітар 3 розвідувального відділення 3 розвідувального взводу розвідувальної роти 80 ОДШБр. Залишилася дружина та двоє дітей. | 8 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на Луганщині[151]. Почесний громадянин міста Чорткова (18.08.2022, посмертно)[152]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[111]. | |
6866 | ![]() |
![]() ![]() |
Донецька область. Сержант, військовослужбовець Сх РУ ДПСУ. 25 лютого 2022 року прибув до ТЦК та СП та був призваний до прикордонного загону, підрозділи якого вже декілька років виконували бойові завдання на Донеччині. Спочатку у складі зведеного підрозділу прикордонників здійснював охорону одного з надважливих стратегічних об'єктів, а згодом відбув до підрозділу, який діяв на Донецькому напрямку. У цей період прикордонники все частіше вступали у вуличні бої з ворогом у населених пунктах. | 8 травня 2022 | Загинув від ворожих куль під час героїчного довготривалого бою проти переважаючих сил російської армії, посилених бронетанковою технікою, під час оборони м. Мар'їнки на Донеччині[153]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[154]. | |
6867 | ![]() |
![]() ![]() |
20 років, м. Чернігів. Солдат, гранатометник підрозділу 30 ОМБр. | 8 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Нью-Йорк Донецької області[155]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[156]. | |
6868 | ![]() |
![]() («Домаха») |
16 серпня 1979, м. Волноваха Донецька область. Підполковник, начальник сектору захисту національної державності головного відділу 2-го управління СБУ в м. Маріуполь Донецької області. В 2014—2015 роках брау участь в АТО, зробивши великий внесок у боротьбі із сепаратизмом в Маріуполі та Донецькій області. Під псевдонімом Іван Богдан написав три книги: «Маріуполь 2014», «Патріотв'язні», «По той бік окопів». | 8 травня 2022 | Загинув на заводі «Азовсталь» внаслідок влучання протибункерної бомби по одному з бункерів[157]. | |
6869 | ![]() |
![]() («Конвой») |
17.10.1986. З 2015 був добровольцем в ОЗСП «Азов». | 8 травня 2022 | Загинув на Азовсталі[158]. | |
6870 | ![]() |
![]() («Док») ![]() |
4 жовтня 1999, м. Берестечко Волинської області. Закінчив Дубенський медичний коледж, де здобув фах фельдшера-акушера. Під час повномасштабної війни хлопець служив у 1-му розвідувальному взводі розвідувальної роти 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Молодший сержант. Був бойовим медиком та рятував побратимів на передовій[159]. | 8 травня 2022 | Загинув біля селища Білогорівка Луганської області. Отримав смертельні поранення голови під час ворожого обстрілу. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[160]. | |
6871 | ![]() |
![]() («Богомол») ![]() |
32 роки. У 2014 році пішов добровольцем в АТО. Після повномасштабного вторгнення пішов воювати проти російської армії. Старший солдат 87-го ОАеМБ 80 десантно-штурмової бригади[161][162]. | 8 травня 2022 | Загинув у боях на Луганщині. Прощались із загиблим у Глибоці. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[163]. | |
6872 | ![]() |
![]() ![]() |
24 серпня 1994. Проживав у с. Велика Рибиця на Сумщині. Молодший сержант, командир 3-го десантно-штурмового відділення 3-го десантно-штурмового взводу 2-ої десантно-штурмової роти 87 ОАеМБ 80 ОДШБр[164]. | 8 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання біля н.п. Білогорівка Луганської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[165]. | |
6873 | ![]() |
![]() («Гатило») ![]() |
Солдат, боєць ОЗСП «Азов». Один із лідерів фанатського руху «Карпат». Богдан відомий у навколофутбольному середовищі як «Бодя Пірат». Навчався на кафедрі політології філософського факультеті ЛНУ ім. Івана Франка. Організатор націоналістичних акцій, зокрема, Маршу Величі Духу 2010, спортсмен, політолог. Паралельно закінчив військову кафедру при Національній академії сухопутних військ. У 2019 році Богдан вступив до НГУ. Із початком повномасштабного вторгнення перебував у лавах полку «Азов» та брав участь у боях за Маріуполь. | 8 травня 2022 | Загинув внаслідок бомбардувань на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[166]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[140]. 20 травня 2023 відбувся похорон у Львові, похований на Личаківському цвинтарі[167]. | |
6874 … 6874 |
![]() |
![]() |
Військовослужбовці ЗС України. | 8 травня 2022 | (для доповнення за 8 травня 2022 року) | |
9 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6870 | ![]() |
![]() («Брат») ![]() |
15 травня 1998, 23 роки, с. Урзуф. Старший солдат, боєць ОЗСП «Азов». Майстер спорту з дзюдо, а також активно займався греко-римською боротьбою. Після закнічення школи вчився в ліцеї на Моряка у Маріуполі. В полку АЗОВ з 2016 році з дислокацією в рідному селищі Урзуф. Був відмінним снайпером та другом. | 9 травня 2022 | Загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[139]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[140]. | |
6871 | ![]() |
![]() |
11 серпня 1976. Проживав у м. Червонограді Львівської області. Військовослужбовець 63-го окремого батальйону територіальної оборони 103 ОБрТрО. У 2005—2019 роках працював на шахті «Лісова» ДП «Львіввугілля». Залишилися дружина та двоє дітей. | 9 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[168]. | |
6872 | ![]() |
![]() |
29 років, с. Урич Сколівської громади. Служив у 223-й зенітному ракетному полку. Їздив на заробітки до Польщі, але 24 лютого повернувся і одним із перших пішов на фронт. Батько Назара пішов воювати разом з ним. | 9 травня 2022 | Загинув поблизу Кам'янки на Донеччині[169]. | |
6873 | ![]() |
![]() |
Львівська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. З початком російського вторгнення в Україну працював над виявленням диверсійних груп на території Львівщини, а згодом пішов добровольцем на фронт. | 9 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[170]. | |
6874 | ![]() |
![]() ![]() |
31 рік, с. Малий Гвіздець Івано-Франківська область. Солдат, сапер 54 ОМБр. | 9 травня 2022 | Загинув в районі м. Курахового на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[171]. | |
6775 | ![]() |
![]() ![]() |
41 рік, м. Львів. Старший сержант. Навчався у середній загальноосвітній школі № 51 імені І. Франка. Закінчив Львівський технікум легкої промисловості. Згодом пройшов строкову службу в місті Хирів в окремому аеромобільному полку. Працював експедитором. У 2014—2015 рр. брав участь в АТО у складі 80-ї окремої аеромобільної бригади. Коли повернувся з армії, працював за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення одразу приєднався до складу 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України[172][173]. | 9 травня 2022 | Загинув у районі села Золотарівка Луганської області під час ворожого артилерійського обстрілу. Похований 14 травня на Марсовому полі Личаківського цвинтаря у рідному Львові[174]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[175]. | |
6776 | ![]() |
![]() ![]() |
24 роки, Браїлів Вінницької області. Підписав контракт з ЗСУ за два дні до повномасштабного вторгнення. Воював у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади[176][177][178]. | 9 травня 2022 | Помер у відділенні реанімації бахмутської багатопрофільної лікарні. Напередодні 8 травня брав участь у стримуванні агресії ворога на околицях Бахмута в селах Білогорівка та Лиман і потрапив під осколок мінометного вибуху. Похований 15 травня на «Козачівському» кладовищі в Браїлові[179]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[180]. | |
6877 … 6877 |
![]() |
![]() |
Військовослужбовці ЗС України. | 9 травня 2022 | (для доповнення за 9 травня 2022 року) | |
10 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6878 | ![]() |
![]() |
9 травня 1975 , м. Київ. Солдат, навідник 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти, 58-ма ОМБр імені гетьмана Івана Виговського, 16 батальйон. Своє професійне життя присвятив будівничій і дизайнерській справі.
На початку війни пішов добровольцем до лав ЗСУ боронити Україну. Виконував бойові завдання на Луганщині. На початку травня 2022 року разом з побратимами відбили атаку рашистів і втримали понтонну переправу на річці Сіверський Донець. Рашистські кулі обірвали життя Вадима в розквіті сил. Замість того, щоб святкувати свій день народження 9 травня, він прийняв бій і 10 травня 2022 р. поліг за те, щоб ми спокійно жили і працювали, а Україна наближалась до перемоги. |
10 травня 2022 | Загинув 10 травня 2022 р. внаслідок ворожого обстрілу в смт. Білогорівка Луганської області. Похований 27.05.2022 р. у м. Києві на Берковецькому кладовищі 42 ділянка, 4 ряд[181]. | |
6879 | ![]() |
![]() («Серпень») |
13 серпня 1989. Боєць батальйону «Свобода». Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва. | 10 травня 2022 | Загинув під час оборони м. Рубіжного Луганської області[182]. | |
6880 | ![]() |
![]() («Яр») |
2 січня 1976. Оператор навідник гранатомету, боєць батальйону «Свобода». Був багаторазовим чемпіоном Києва з кіокушинкай карате і представляв спортивний клуб «Доджо». Мав невелику будівельну фірму. З початком російського вторгнення в Україну приєднався до добровольчого батальйону «Свобода». Разом з побратимами звільняв Бучу і Ірпінь. Після звільнення Київщини у складі НГУ відбув боронити східні терени України. Залишилась дружина та двоє дітей. | 10 травня 2022 | Під час оборони м. Рубіжного на Луганщині підбив з РПГ танк, хотів ще підбити БТР, але вже не встиг і загинув[183]. | |
6881 | ![]() |
![]() |
Старший солдат, боєць 9 ПОП НГУ. Випускник Балабинського навчально-виховного комплексу-гімназії «Престиж». Учасник АТО з 2014 року у складі одного з добровольчих підрозділів. Після повернення з війни працював фермером. Залишились батьки й двоє рідних братів. | 10 травня 2022 | Загинув в результаті російського артилерійського обстрілу поблизу м. Оріхіва Запорізької області. Похований в селищі Балабине[184]. | |
6882 | ![]() |
![]() |
56 років, м. Краматорськ Донецька область. Військовослужбовець 54 ОМБр. Був мобілізований 21 березня 2022 року. | 10 травня 2022 | Загинув під час ворожого обстрілу біля міста Мар'їнка Донецької області[185]. | |
6883 | ![]() |
![]() |
10 травня 2022 | |||
6883 … 6887 |
![]() |
![]() |
Військовослужбовці ЗС України. | 10 травня 2022 | (для доповнення за 10 травня 2022 року) | |
11 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6888 | ![]() |
![]() ![]() ![]() |
26 років, м. Благовіщенське Голованівський район Кіровоградська область. Старший лейтенант, командир 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону 95 ОДШБр. У 2017 році закінчив Одеську військову академію. Учасник АТО. В період російського вторгнення в Україну був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (02.04.2022)[186]. | 11 травня 2022 | Загинув в результаті попадання російської авіабомби в КСП поблизу с. Довгеньке на Харківщині. Разом з ним на КСП загинули два військовослужбовці, ще двоє були поранені[187]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[150]. | |
6889 | ![]() |
![]() ![]() |
30 червня 1989, м. Івано-Франківськ. Лейтенант, військовослужбовець 1-го десантно-штурмового батальйону 95 ОДШБр. Ще дитиною, разом із батьками, переїхав до м. Києва. Працював на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Національного університету ім. Тараса Шевченка, викладав корейську мову та неодноразово стажувався у Південній Кореї. Брав активну участь у «Мовному Майдані», а згодом у Революції Гідності. Займався спеціальною військово-тактичною та медичною підготовкою. У лютому 2015 року пішов добровольцем у 5-ту батальйонно-тактичну групу 81 ОАЕМБр, де займався аеророзвідкою за допомогою БПЛА. Виконував бойові завдання у багатьох гарячих точках Донецької та Луганської областей, зокрема під Донецьким аеропортом, у промзоні Авдіївки, на Світлодарській дузі. З війни повернувся у травні 2016 року лейтенантом і командиром взводу аеророзвідки свого батальйону. Працював над кандидатською дисертацією. Займався також сувенірним бізнесом. Після 24 лютого 2022 року знову пішов на фронт. У березні 2022 року отримав серйозне травмування під час боїв за Харківщину, але щойно трохи підлікувався — знову повернувся на передову. | 11 травня 2022 | Загинув в результаті обстрілу з танків та артилерії противника під час оборонного бою підрозділів бригади поблизу с. Довгеньке Ізюмського району Харківської області[188]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[189]. | |
6890 | ![]() |
![]() («Кіт») ![]() |
13 січня 1980, с. Жукин Вишгородський район Київська область. Майор, військовослужбовець 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва. З першого дня російського вторгнення в Україну відбув боронити Україну. Бився з ворогом на аеродромі Василькова, у Бучі, Ірпені, на Донеччина та Харківщині. | 11 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами у м. Харкові[190]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[191]. | |
6891 | ![]() |
![]() ![]() |
3 травня 1968, мешканець м. Кам'янського Дніпропетровська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Здобув освіту в Дніпродзержинському індустріальному технікумі. Залишилася мати. | 11 травня 2022 | Згідно повідомлення міського голови м. Кам'янського, військовослужбовець загинув у бою з російськими окупантами (місце — не уточнено). Похований на Алеї Слави військового цвинтаря на Соцмісті у м. Кам'янському[192]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[193]. | |
6892 | ![]() |
![]() ![]() |
13 січня 1973, 49 років, м. Хмельницький. Солдат, військовослужбовець Сил Тро ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилась мати, дружина і троє дітей — дві доньки і син. | 11 травня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами на Ізюмському напрямку в Харківській області[194]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[22]. | |
6893 | ![]() |
![]() |
12 січня 1971, м. Хмельницький. Водій підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). Певний час працював у гіпермаркеті «Епіцентр», згодом — водієм-далекобійником. З початком російського вторгнення в Україну, повернувся в Україну, записався добровільно на службу до ЗС України. | 11 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну у Запорізькій області[195]. | |
6894 | ![]() |
![]() |
7 липня 1982. Лейтенант поліції, боєць спецпідрозділу КОРД (жетон 0177047). 2005 року закінчив магістратуру факультету соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за спеціальністю «Адміністративний менеджмент». | 11 травня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами (місце — не уточнено)[196]. | |
6895 | ![]() |
![]() («Пепс») |
м. Кам'янське Дніпропетровська область. Стрілець 3-го окремого батальйону УДА. Рок-музикант. | 11 травня 2022 | 17 квітня під час виконання бойового завдання поблизу с. Успенівка Запорізької області отримав важке поранення внаслідок нальоту ворожого СУ-25. 24 дні лікарі боролися за його життя, але 11 травня в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І. Мечникова Вадим помер[197]. | |
6896 | ![]() |
![]() |
56 років, м. Сватове Луганська область. Військовослужбовець 111 ОБрТрО. З 24 лютого виконував бойові задачі на вогневих рубежах Лисичанська, Рубіжного й Сєверодонецька Луганської області. До останнього тримав оборону позиції, кілька тижнів знаходячись в оточенні у с. Воєводівка. | 11 травня 2022 | Загинув під час боїв за м. Сєвєродонецьк Луганської області. Отримав смертельне поранення біля села Воєводівка[198]. | |
6897 … 6899 |
![]() |
![]() |
Військовослужбовці ЗС України. | 11 травня 2022 | (для доповнення за 11 травня 2022 року) | |
12 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6900 | ![]() |
![]() ![]() |
23 липня 1990, м. Ямпіль Могилів-Подільський район Вінницька область. Майор, старший оперуповноважений відділу боротьби з транскордонною злочинністю ГОВР першого прикордонного загону Донецького прикордонного загону ДПСУ. Навчався у Ямпільській школі художньо-музичного профілю (гімназії). Після Чонгару був прикордонний загін в Бердянську, а вже за рік, у 2017-му, Слободянюк опинився в зоні проведення Антитерористичної операції на Донбасі — в селищі Новотроїцьке Волноваського району Донецької області. У 2018-му офіцер перевівся служити в місто Маріуполь, де працював старшим оперуповноваженим з транскордонної злочинності ГОРВ Першого прикордонного загону Донецької області. За роки сумлінної служби був нагороджений медалями «Захисник Вітчизни», «10 років сумлінної служби», мав інші відзнаки. | 12 травня 2022 | Протягом 78 днів стояв на захисті м. Маріуполя. В надважких умовах разом з побратимами героїчно тримав оборону заводу «Азовсталь». Загинув в результаті бомбардування заводу вакуумними бомбами[199]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[200]. | |
6901 | ![]() |
![]() («Шаміль») ![]() ![]() |
27 років, м. Зугдіді Грузія. Капітан (посмертно), командир 2-ї роти ОЗСП «Азов». Багато років тому переїхав до України. Випускник групи ЕО13-1зм Університету митної справи та фінансів. 2014 року після закінчення Української військової академії вступив на службу до «Азову». Сім'я Бігвава — вимушені переселенці із Сухумі, громадяни України. Вони мешкали у м. Дніпрі, але під час війни їхній будинок було зруйновано. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[201]. | 12 травня 2022 | Перед смертю спершу забезпечив гуманітарний коридор для евакуації дітей та літніх людей, а згодом під час патрулювання місцевості стався вибух, в результаті якого він загинув на території заводу «Азовсталь» під час оборони м. Маріуполя[202]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[140]. | |
6902 | ![]() |
![]() |
1993, 29 років, м. Рівне. Старший лейтенант, командир механізованої роти позначення дій противника батальйону МЦМБ. З 1996 року проживав та навчався в Йорданії. Коли йому виповнилось шістнадцять, разом з батьками переїхав до України, на постійне місце проживання до м. Рівного. Навчався у Національному університеті водного господарства та природокористування. Невдовзі підписав контракт із ЗС України. З 2014 року воював на Сході країни, неодноразово заохочувався командуванням за фахове виконання бойових завдань. На фронті у Фареса визріло рішення стати офіцером. Навчався у НАСВ ім. П. Сагайдачного. Того ж року одружився з коханою на ім'я Надія. Після випуску був скерований для проходження служби командиром взводу у батальйон позначення дій противника (OPFOR) Міжнародного центру миротворчості та безпеки. Разом з підлеглими лейтенант неодноразово брав участь у численних міжнародних навчаннях та тренуваннях, які проходили на базі Центру. У серпні 2020-го очолюваний ним взвод разом виконував навчальні завдання у складі американського батальйону під час багатонаціонального навчання «Combined Resolve XIV» на полігонах «Хохенфельс» та «Графенвер» навчального центру Командування підготовки 7-ї Армії США, яка дислокується на території Федеративної Республіки Німеччина. З 2021 року — командир механізованої роти позначення дій противника батальйону МЦМБ. За зразкове виконання службових обов'язків, — у тому числі в умовах воєнного стану, — неодноразово заохочувався. Після російського вторгнення в Україну відбув на Схід. Залишилися батьки, брат, дружина та донька. | 12 травня 2022 | Близько дев'ятої вечора у районі населеного пункту Рубіжне, що на Харківщині, потрапив під обстріл противника. Ворожа куля уразила офіцера на полі бою. Унаслідок поранення загинув[203][204]. | |
6903 | ![]() |
![]() |
12 грудня 1980, с. Першотравенка Кропивницький район Кіровоградська область. Молодший сержант, старший стрілець механізованого відділення 1-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 57 ОМПБр. Виріс у багатодітній родині. 2010 року вступив до складу ВО «Свобода», очолював Компаніївську районну організацію ВО «Свобода». Разом з братом Іваном були активними учасниками Революції гідності і 2014 року пішов на військову службу до ЗС України. Пізніше неодноразово воював за Україну, перебуваючи на службі за контрактом. З перших днів широкомасштабного вторгнення росії повторно мобілізований. Останні роки разом з дружиною і чотирма дітьми мешкали у Кропивницькому. | 12 травня 2022 | Загинув внаслідок ворожих обстрілів у селищі Тошківці на Луганщині[205]. | |
6904 | ![]() |
![]() («Тайфун») |
Сержант, командир відділення гранатометного взводу одного з батальйонів 1-ї Окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна. Стрілець Вінницької Крайової Команди УНСО. 1992 року 15-річним юнаком вступив до УНСО. Родина Довганів вступила до УНСО всім своїм складом: Сергій «Батько», Василь «Тайфун», Володимир «Едельвейс», Денис «Ворон». Працював в українському кіновиробництві. З першої доби російського вторгнення в Україну став на захист рідної країни. Спільно з побратимами з ВКК УНСО обороняв Житомирщину, Київщину, Чернігівщину. Спочатку в складі Сил ТрО Житомира, а згодом у складі 1 ОБрСпп ім. Івана Богуна. Сиротами залишилось троє дітей. | 12 травня 2022 | Загинув внаслідок ракетно-бомбового удару ворожої авіації по місцю розташування підрозділу на Чернігівщині[206]. | |
6905 | ![]() |
![]() («Пух») |
6 листопада 1977, м. Чернігів. Стрілець-санітар 2 мотопіхотної роти 16 мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр. | 12 травня 2022 | Загинув в результаті артилерійського обстрілу під час зачистки від окупантів берега річки Сіверський Донець поблизу населеного пункту Білогорівка Сєверодонецького району Луганської області[207]. | |
6906 | ![]() |
![]() ![]() |
24 жовтня 1989, с. Бережнівка Полтавська область. Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після закінчення середньої школи здобув професію маляра-штукатура в Горішньоплавнівському будівельному професійному ліцеї. Далі працював у м. Кременчуці на ливарному і вагонобудівному заводі. У 2015 році був призваний до ЗС України за мобілізацією, брав участь у бойових діях на сході України. З початком російського вторгнення в Україну, 9 березня 2022 року, вдруге, був призваний боронити державу від російських окупантів. Залишилися батьки, дружина та донька. | 12 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в ході відбиття російського вторгнення в Україну на Донеччині[208]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[209]. | |
6907 | ![]() |
![]() ![]() |
17 вересня 1977, 44 роки, м. Білопілля Сумська область. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після закінчення місцевої середньої школи № 2, навчався в Білопільському професійно-технічному училищі. Учасник АТО (2014—2015). У лютому 2020 року уклав контракт зі ЗС України та відбув до ООС. Залишилася донька. | 12 травня 2022 | Загинув в результаті ворожого обстрілу російських окупантів на Ізюмському напрямку. Похований в м. Білопіллі[210]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[193]. | |
6908 6914 |
![]() |
![]() |
Військовослужбовці ЗС України. | 12 травня 2022 | (для доповнення за 12 травня 2022 року) | |
13 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6915 | ![]() |
![]() ![]() |
55-57 років, м. Київ. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Колишній десантник. 2014 року пішов добровольцем до ЗС України і воював на Луганщині. Отримав бойову травму, відновився. 24 лютого 2022 року, після початку російського вторгнення в Україну, повторно, як доброволець, вступив до ЗС України. | 13 травня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами в селищі Нью-Йорк на Донеччині[211]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[87]. | |
6916 | ![]() |
![]() |
16 січня 1970, смт Рокитне Київська область. Військовослужбовець 95 ОДШБр. З 1977 по 1987 рік навчався у Рокитнянській школі № 1. З 1988 по 1990 рік проходив військову службу. 2015 року пішов добровольцем до ЗС України і до 2019 року проходив службу командиром відділення 130 окремого розвідувального батальйону. Після початку російського вторгнення в Україну повернувся із-за кордону і добровольцем пішов до ЗС України[212]. | 13 травня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[213]. | |
6917 | ![]() |
![]() |
1986, 36 років, мешканець м. Соснівки Львівська область. Військовослужбовець 63-го окремого батальйону територіальної оборони 103 ОБрТрО. Його родина є вихідцями з Равщини. | 13 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[214]. | |
6918 | ![]() |
![]() ![]() |
15 серпня 1976, 45 років, с. Ставчани Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Старший лейтенант, військовослужбовець 68 ОЄБр. | 13 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами поблизу села Богоявленка Донецької області[215]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[189]. | |
6919 | ![]() |
![]() ![]() |
8 червня 1994, м. Кам'янське Дніпропетровська область. Старший солдат, військовослужбовець 54 ОМБр. Учасник АТО. | 13 травня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами в районі села Солодкого Донецької області[216]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[217] | |
6920 | ![]() |
![]() |
38 років, с. Ароматне, АР Крим. Залишився без батька коли йому було 13 років. Закінчив загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів села Безбородьки Черкаської області та Черкаське професійно-технічне училище № 15, здобув кваліфікацію штукатура лицювальника-плиточника. Пройшов строкову військову службу на Чернігівщині. З 2009 року він був донором крові. З 2017 року жив у селі Ліпляве на Черкащині. Довгий час працював у ТОВ «Віджі Продакшн» (Верес). У 2015 році Євгеній брав участь в АТО, воював біля міста Слов'янськ Донецької області. У 2017-му був учасником військового параду з нагоди Дня незалежності України. З 5 березня 2022 року знову став на захист Батьківщини під час повномасштабної війни. Приєднався до лав 54-ої окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Обіймав посаду стрільця-санітара. У складі свого підрозділу боронив Донеччину від окупантів. | 13 травня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Мар'їнка на Донеччині. Похований в селі Ліпляве на Черкащині[218]. | |
6921 | ![]() |
![]() |
29 серпня 1975, м. Запоріжжя, молодший сержант, позивний Звіробій. Учасник бойових дій 2015—2016рр у складі 81 ОАеМБр. З перших днів повномасштабного вторгення добровільно став на захист України на підступах до Києва у складі ТРО та з 12.03.2022р у складі 57 ОАеМБр в/ч 1736 . Без батька залишились дві доньки 13 та 16 років та мати. Понад усе любив життя та Україну. | 13 травня 2022 | 13 травня 2022 року загинув у смт. Тошківка Луганської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Похований 24 травня 2022р на Берковецькому кладовищi у м. Києвi. 42 ділянка, 2 ряд, 23 місце | |
6920 | ![]() |
![]() |
Військовослужбовці ЗС України. | 13 травня 2022 | (для доповнення за 13 травня 2022 року) | |
14 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6921 | ![]() |
![]() ![]() ![]() |
14 січня 1997, 25 років, м. Харків. Капітан, командир авіаційної ланки 229 БрТА. Випускник Київського військового ліцею імені Івана Богуна та ХНУПС імені Івана Кожедуба (2019). 2 травня 2022 року був нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня[219]. Залишилися батьки, дружина та син (нар. 03_2022). Герой України (посмертно). |
14 травня 2022 | З першого дня відбиття російського вторгнення в Україну, виконав 38 бойових вильотів у складних умовах протидії ворожих засобів ППО та винищувальної авіації, під час яких знищив більше ніж 20 ворожих танків, понад 50 бойових броньованих машин, 55 транспортних засобів, 20 цистерн з пальним та кількасот солдатів і офіцерів рашистів. Загинув при виконанні бойового завдання в районі м. Гуляйполе Запорізької області. Похований у м. Вінниці[220][221]. | |
6922 | ![]() |
![]() |
с. Видраниця Ратнівський район Волинська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилися дружина та дві доньки. | 14 травня 2022 | Згідно з повідомленням Волинської обласної військової адміністрації, військовослужбовець загинув у боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[222]. | |
6923 | ![]() |
![]() («Бублик») |
16 червня 1992, м. Умань Черкаська область. З початком російського вторгнення в Україну пішки вирушив з м. Умані обороняти м. Київ. 27 березня 2022 року, він з групою хлопців з міста Дніпро на гелікоптерах відправився на допомогу побратимам з «Азову» до м. Маріуполя. | 14 травня 2022 | Під час оборони заводу «Азовсталь» в м. Маріуполі отримав поранення, які виявилися несумісними з життям[223]. | |
6924 | ![]() |
![]() |
1966 (56 років), Далекий Схід Росії. Військовослужбовець Сил ТрО ЗС України м. Львова. Мешкав у м. Луганську. В 2014 році переїхав до м. Фастова. Перебуваючи на Київщині, отримав посаду директора підприємства, яке співпрацювало з військовими — ремонтувало деталі для ВМС ЗС України. 24 лютого 2022 року став до територіальної оборони м. Львова. На початку квітня за розпорядженням командування відбув на передову. | 14 травня 2022 | Загинув в бою поблизу м. Золотого на Луганщині[224]. | |
6925 | ![]() |
![]() |
38 років, м. Полтава. Молодший сержант, заступник командира бойової машини, навідник-оператор 3-го механізованого відділення 42 ОМПБ 57 ОМПБр. Залишилися батьки, сестра, брат і троє дітей. | 14 травня 2022 | Згідно повідомлення Полтавського обласного ТЦК та СП, воїн-піхотинець загинув захищаючи Батьківщину від окупантів під артилерійським обстрілом поблизу смт Борівського Сєвєродонецького району на Луганщині. Похований в с. Копили на Полтавщині[225]. | |
6926 | ![]() |
![]() ![]() |
м. Шостка Сумська область. Солдат, військовослужбовець окремої гірсько-штурмової бригади ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після здобуття базової середньої освіти вступив до Шосткинського вищого професійного училища № 19, навчання в якому закінчив у 2016 році за фахом «кухар, кондитер». Під час навчання був активним спортсменом та учасником позакласних заходів, ведучим. З початком російського вторгнення в Україну добровольцем пішов на фронт. | 14 травня 2022 | Загинув під час штурмових дій поблизу с. Вишневе Гуляйпільського району Запорізької області. Похований в м. Шостці на Сумщині[226]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[40] | |
6927 | ![]() |
![]() ![]() |
29 листопада 1997, м. Вараш, Рівненська область.З 2002 проживав у с. Кропивна на Черкащині, де закінчив школу. Навчвся у Золотоніському професійному ліцеї, де здобув професію водія. Проходив строкову службу в ЗСУ. З початку російського вторгення — старший солдат Державної прикордонної служби України. | 14 травня 2022 | Загинув у результаті ворожого артилерійського обстрілу вогневих позицій на передньому краю оборони Донецької області. Похований у с. Кропивна на Черкащині.[227][228] Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[229]. | |
6928 … 6930 |
![]() |
![]() |
Військовослужбовці ЗС України. | 14 травня 2022 | (для доповнення за 14 травня 2022 року) | |
15 травня[ред. | ред. код] | ||||||
6931 | ![]() |
![]() ![]() |
18 серпня 1963, с. Адамівка (Хмельницький район) Хмельницька область. Полковник, командир 35-го окремого штурмового батальйону «Тернопілля». Свого часу проходив службу на посаді командира роти спецпризначення 14-го окремого батальйону НГУ (в/ч 1441). Був головою Тернопільської обласної організації Всеукраїнського громадського об'єднання «Спілка офіцерів України». Кавалер ордену «За заслуги» III ступеня (20.01.2018)[230]. | 15 травня 2022 | Загинув на передовій у бою з російськими окупантами (місце — не уточнено)[231]. | |
6932 | ![]() |
![]() |
1 червня 1969, м. Амстердам штат Нью-Йорк США. Військовослужбовець загону «Росомаха» Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. До 2018 року проживав в рідному місті і закінчив середню школу Амстердама, потім переїхав в Ернандо (Флорида). Понад 30 років працював на будівництві. Ветеран профспілки трубомонтажників у північній частині штату Нью-Йорк. Служив в армії США у складі 101-ї повітрянодесантної дивізії, брав участь у війні в Перській затоці. Мав польське коріння. Залишилися дружина, п'ятеро пасинків та семеро братів і сестер. | 15 травня 2022 | Підірвався на міні в селі Дорожнянка Запорізької області[232]. | |
6933 | ![]() |
![]() ![]() |
День народження — 24 серпня, с. Насташка Білоцерківський район Київська область. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). До ЗС України був призваний за мобілізацією 1 квітня 2022 року. Залишилося троє неповнолітніх дітей. | 15 травня 2022 | Загинув при виконанні бойового завдання поблизу м. Харкова[233][213]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[56]. | |
6934 | ![]() |
![]() ![]() |
9 лютого 1992, с. Обложки Шосткинський район Сумська область. Головний сержант, командир бойової машини обслуги реактивної артилерійської батареї 27 РеАБр. Навчався у Глухівському агроколеджі СНАУ, де опанував професію техніка-електрика. Залишилися дружина та син. | 15 травня 2022 | Згідно повідомлення 27 РеАБр, військовослужбовець загинув при виконанні бойового завдання із захисту України в результаті російського обстрілу на Харківщині. Похований у рідному селі[234]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[235]. | |
6935 | ![]() |
![]() ![]() |
Мешканець Петрівсько-Роменської сільської громади Гадяцького району Полтавської області. Солдат, військовослужбовець підрозділу 27 РеАБр. | 15 травня 2022 | Згідно повідомлення Полтавського обласного ТЦК та СП, воїн-артилерист загинув при виконанні бойового завдання із захисту України поблизу с. Шебелинки Балаклійського району на Харківщині[234][236][237]. Прим. Дата загибелі підлягає уточнення, адже 27 РеАБр повідомила про загибель шести військовослужбовців — 26.04.2022 року, а Полтавський обласний ТЦК та СП — 15.05.2022 року! Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[235]. | |
6936 | ![]() |
![]() ![]() |
Полтавська область. Старший солдат, військовослужбовець підрозділу 27 РеАБр. | 15 травня 2022 | Згідно повідомлення Полтавського обласного ТЦКтаСП, воїн-артилерист загинув при виконанні бойового завдання із захисту України поблизу с. Шебелинки Балаклійського району на Харківщині[234][236][237]. Прим. Дата загибелі підлягає уточнення, адже 27 РеАБр повідомила про загибель шести військовослужбовців — 26.04.2022 року, а Полтавський обласний ТЦК та СП — 15.05.2022 року! Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[235]. | |
6937 | ![]() |
![]() ![]() |
Полтавська область. Солдат, військовослужбовець підрозділу 27 РеАБр. | 15 травня 2022 | Згідно повідомлення Полтавського обласного ТЦК та СП, воїн-артилерист загинув при виконанні бойового завдання із захисту України поблизу с. Шебелинки Балаклійського району на Харківщині[234][236][237]. Прим. Дата загибелі підлягає уточнення, адже 27 РеАБр повідомила про загибель шести військовослужбовців — 26.04.2022 року, а Полтавський обласний ТЦК та СП — 15.05.2022 року! Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[235]. | |
6938 | ![]() |
![]() ![]() |
Полтавська область. Солдат, військовослужбовець підрозділу 27 РеАБр. | 15 травня 2022 | Згідно повідомлення Полтавського обласного ТЦК та СП, воїн-артилерист загинув при виконанні бойового завдання із захисту України поблизу с. Шебелинки Балаклійського району на Харківщині[234][236][237]. Прим. Дата загибелі підлягає уточнення, адже 27 РеАБр поавідомила про загибель шести військовослужбовців — 26.04.2022 року, а Полтавський обласний ТЦК та СП — 15.05.2022 року! Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[235]. | |
6939 | ![]() |
![]() ![]() |
Полтавська область. Солдат, військовослужбовець підрозділу 27 РеАБр. | 15 травня 2022 | Згідно повідомлення Полтавського обласного ТЦК та СП, воїн-артилерист загинув при виконанні бойового завдання із захисту України поблизу с. Шебелинки Балаклійського району на Харківщині[234][237]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[235]. | |
6940 | ![]() |
![]() ![]() |
52 роки, с. Терешки Полтавська область. Старший сержант, військовослужбовець 1-го десантно-штурмового взводу 5-ї батальйонної тактичної групи ДШВ ЗС України[238]. | 15 травня 2022 | Згідно повідомлення Полтавської ОВА та Полтавського обласного ТЦКтаСП, військовослужбовець загинув стримуючи наступ російських військ поблизу населеного пункту Гуляйполя на Дніпропетровщині. Похований у рідному селі[236][237][121]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[239]. | |
6941 | ![]() |
![]() ![]() |
34 роки, м. Полтава. Молодший сержант, навідник 3-го десантно-штурмового взводу 5-ї батальйонної тактичної групи ДШВ ЗС України[238]. Впродовж 4 років брав участь в АТО. | 15 травня 2022 | Згідно повідомлення Полтавської ОВА та Полтавського обласного ТЦКтаСП, військовослужбовець загинув стримуючи наступ російських військ поблизу населеного пункту Гуляйполя на Дніпропетровщині. Похований на Затуринському кладовищі поблизу м. Полтави[236][237][121]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[239]. | |
6942 | ![]() |
![]() |
1968, 53 роки, м. Хмельницький. Майор, інструктор відділення підготовки та оцінки дій підготовки підрозділу ракетних військ і артилерії ЗС України (підрозділ — не уточнено). 2018 року повернувся до ЗС України. Загинув у званні капітана, звання майора було присвоєно 19 травня (посмертно). Залишились мати та дружина і син. | 15 травня 2022 | Загинув в м. Дергачах в Харківській області[240]. | |
6943 | ![]() |
![]() («Волат») |
Білорусь. Командир розвідуальної роти батальйону імені Кастуся Калиновського. Служив в бригаді спеціального призначення Внутрішніх військ МВС Білорусі (в/ч 3214). Восени 2016 року, проживши рік в цивільному житті, поїхав на Донбас. На підготовчій базі провів лише тиждень, після чого відразу вирушив на передову: Піски та Авдіївка. Багато разів був поранений, але щоразу повертався у стрій. За рішенням Головного управління розвідки Міністерства оборони України нагороджений медаллю «Україна понад усе!» (посмертно). | 15 травня 2022 | Був смертельно поранений у ході операції зі звільнення села на півдні України від російської окупації. Його намагалися доставити до лікарні у критичному стані, але не встигли[241]. | |
6944 | ![]() |
![]() («Тасман») |
с. Лебединське Маріупольський район Донецька область. Командир розрахунку, артилерист. Коли гармата вийшла з ладу, далі виконував бойові задачі. В Азові служив разом з братом Богданом в одному підрозділі, але у різних взводах. | (дата підлягає уточненню) | Загинув на території заводу «Азовсталь» в м. Маріуполі[242]. | |
6945 | ![]() |
![]() |
7 квітня 2000, с. Пришиб Полтавська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Залишилися матір і сестра. | 15 травня 2022 | Згідно з повідомленням Шишацької громади Полтавської області, військовослужбовець загинув у боях з російськими окупантами на Донеччині[121]. | |
6946 | ![]() |
![]() ![]() |
6 квітня 1999, 23 роки, м. Чернівці. Молодший лейтенант, командир 2-го артилерійського взводу 2-ї артилерійської батареї 1-го артилерійського дивізіону Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. Магістр, випускник 2022 року кафедри математичних проблем управління й кібернетики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Майстер спорту України, член збірної України зі спортивного орієнтування, багаторазовий чемпіон національної першості та срібний призер чемпіонату Європи з рогейну — різновиду спортивного орієнтування. | 15 травня 2022 | Згідно з повідомленням Федерації спортивного орієнтування України, військовослужбовець загинув у боях з російськими окупантами поблизу м. Харкова[243]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[244]. | |
6947 | ![]() |
![]() ![]() |
1977, с. Велика Яблунівка Черкаська область. Сержант, інспектор прикордонної служби вищої категорії (підрозділ — не уточнено). | 15 травня 2022 | За інформацією Черкаської районної військової адміністрації, загинув в боях з російськими окупантами, захищаючи територіальну цілісність своєї Батьківщини (місце — не уточнено)[245]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[154]. | |
6948 … 6950 |
![]() |
![]() |
Військовослужбовці ЗС України. | 15 травня 2022 | (для доповнення за 15 травня 2022 року) | |
Додатково (згідно з Указами Президента України)[ред. | ред. код] | ||||||
![]() |
![]() ![]() |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[219]. | ||
![]() |
![]() ![]() |
Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[219]. | ||
![]() |
![]() ![]() |
(дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[219]. | |||
![]() |
![]() ![]() |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[219]. | ||
![]() |
![]() ![]() |
Старший солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[219]. | ||
![]() |
![]() ![]() |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[219]. | ||
![]() |
![]() ![]() |
Старший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[219]. | ||
![]() |
![]() ![]() |
Старший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[219]. | ||
![]() |
![]() ![]() |
Капітан, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно)[219]. | ||
![]() |
![]() ![]() |
Лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[219]. | ||
![]() |
![]() ![]() |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно)[219]. | ||
![]() |
![]() ![]() |
Молодший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[246]. | ||
![]() |
![]() ![]() |
Старший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[246]. | ||
![]() |
![]() ![]() |
Молодший лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[246]. | ||
![]() |
![]() ![]() |
Лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[246]. | ||
![]() |
![]() ![]() |
Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | (дата підлягає уточненню) | Загинула в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено). Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[246]. | ||
![]() |
![]() |