Вузькоколійна залізниця Антонівка — Зарічне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вузькоколійна залізниця Антонівка — Зарічне
Повна назва:

Вузькоколійна залізниця
Антонівка — Зарічне

TU2-066-Saritschne.jpg
Роки функціонування: ~ 1895 — дотепер
Країна: Україна Україна
Рівненська область
Статус: діюча
Підпорядкування: Рівненська дирекція залізничних перевезень Львівської залізниці
Експлуатаційна довжина колій: 106 км
Ширина колії: 750 мм
Кількість станцій: 5
Телефон: (0362) 291-33-00,
69-54-79 — Відділ з питань туризму
Вузькоколійна залізниця Антонівка — Зарічне у Вікісховищі?
Залізниця Антонівка — Зарічне на мапі Рівненської області

Вузькоколійна залізниця Антонівка — Зарічне — одна з трьох діючих в Україні вузькоколійних залізниць з пасажирським рухом (дві інші: Рудниця — Голованівськ та ділянка Виноградів — Іршава так званої Боржавської залізниці). Довжина залізниці — 106 кілометрів.

Вузькоколійну залізницю Антонівка — Зарічне в народі називають «Поїздо́к» або «Кукушка» начебто за те, що до тепловозів серії ТУ тут використовували тепловози серії КУ. В засобах масової інформації також побутує назва «Поліський трамвай», «Поліська вузькоколійка», «Трансполіська магістраль».

Історія[ред.ред. код]

Точна дата початку будівництва залізниці невідома, орієнтовно — 1895 рік. Спершу вузькоколійка призначалася для вивезення деревини. Тоді була побудована гілка від Антонівки до станції Кухітська Воля. Лісовозна залізниця особливого стратегічного значення набула під час Першої світової війни, тож було відкрито ще гілку Хиночі — Дубровиця — Висоцьк. За деякими даними, вузькоколійкою доправляли тоді також і торф.

Уряди УНР та Гетьманату протягом свого недовгого володарювання на Поліссі жодним особливим чином «Поїздо́к» не використовували. Натомість у 19191939 рр. цим активно займалися польська влада — на Захід возили ліс, дьоготь, смолу, картопляний спирт. У цей час вузькоколійка мала польський рухомий склад.

Під час Другої світової війни була зруйнована (також є дані про використання вузькоколійки німцями, які проклали гілку на Кухітську Волю). Перші ділянки залізниці були відновлені орієнтовно 1946 року. Вона належала Народному комісаріату шляхів сполучення (НКШС), згодом Міністерству шляхів сполучення (МШС). Ділянку Хиночі — Дубровиця так і не відновили, за іншими даними — закрили у 1950-х рр. Була також лінія Дубровиця — Висоцьк (19 км). Діючу ділянку Антонівка — Кухітська Воля 1957 року передали Сарненському ліспромгоспу на 10 років.

У цей час основним вантажем була деревина, заготовлювана в районі Хиночі і Білого. Тоді ж побудували ділянку Тиховиж — Локниця (17 км), а незабаром розібрали ділянку Тиховиж — Кухотська Воля. Можливо, були також тимчасові гілки і «вуса» до місць лісозаготівлі.

1967  вузькоколійку повернули у структуру МШС, а 1968 року, з побудовою 18 км ділянки Локниця — Зарічне, вона отримала свій сучасний вигляд. У 19701980-х роках парову тягу замінили на тепловозну (у різний час працювали тепловози ТУ2 під номерами 039, 044, 050, 062, 070), а старі вагони Pafawag — на нові ПВ-51, виробництва Демихівського заводу (Московська область, РФ). В Антонівці побудували нове депо, а також перевантажувальний (з вузької колії на широку) комплекс з великим козловим краном. Вантажний рух тоді був досить жвавим, перевозив вантажі підприємств Зарічного, сушильного заводу в Острівську та інші місця. Новий рухомий склад (переважно вантажні вагони) надходив з Демихова до кінця 1980-х рр.

Економічна криза 1990-х рр. припинила вантажний рух. Майже всі тепловози були порізані, постало питання про закриття залізниці. Але оскільки для багатьох населених пунктів вузькоколійка є фактично єдиним зв'язком зі світом, вона функціонує й досі.

Місцевість, через яку проходить залізниця, дуже мальовнича: ліси, поля, болота, озера — тому тепер вузькоколійкою проводять екскурсії для українських та іноземних туристів.[1]

У мультимедійному проекті 2007 року «Сім чудес Рівненщини» вузькоколійна залізниця Антонівка — Зарічне посіла 1-е місце.[2]

Спеціальний проект Володимирецької та Зарічненської районних рад під умовною назвою «Поліський трамвай» став переможцем Всеукраїнського конкурсу проектів і програм місцевого самоврядування (2008). Його кошторисна вартість — 730 тис. грн. Коштом проекту створено сайт, видано рекламну продукцію, провели в Антонівці фестиваль «Бурштиновий шлях», відкрили музей вузькоколійки. Планують створити в Антонівці вагони-готелі для туристів. Кожну з 15 зупинок буде оригінально облаштовано. Наприклад, у Володимирці буде бурштиновий музей просто неба, а в новій церкві Каноничів — бурштиновий іконостас.[3].

Кінець червня 2010 — масштабно відсвяткували 115-у річницю вузькоколійки. На урочистостях в Антонівці були присутні численні представники еліти Рівненщини та закордонні гості.

Рух потягів[ред.ред. код]

З Антонівки до Зарічного щодня о 07:02 вирушає пасажирський потяг, який, як правило, складається з тепловоза ТУ2 і 2-x, 3-х або 4-х вагонів ПВ-51. Потяг на посадку подається шляхом осаджування рухомого складу на тупикову колію до пасажирської платформи, зразу біля будівлі антонівського вокзалу. Час у дорозі — 4 години 5 хвилин. Об 11:07 поїзд прибуває на станцію Зарічне. Середня швидкість — 26,5 км/год.

Під час руху потяг обов'язково робить три проміжні зупинки та проходить через сімнадцять населених пунктів (включно з кінцевими зупинками). За словами очевидців, потяг може зупинитися «на вимогу». У зворотному напрямку від станції Зарічне потяг відходить о 12:25, прибуваючи в Антонівку о 16:30. Розклад руху (станом на 16 серпня 2015 р.) наведено в таблиці.

Прибуття Стоянка Відправлення Роздільні пункти Відстань Прибуття Стоянка Відправлення
ПОТЯГ № 6391
- - 07:02 Антонівка 0 км 16:30 - -
- 1 - Пл. 10 км 10 км - 1 -
07:46 1 07:47 Володимирець 18 км 15:45 1 15:36
- 1 - Пл. Андруга (Зелене) 26 км - 1 -
- 1 - Хиночі 35 км - 1 -
- 1 - Пл. Воронки 40 км - 1 -
- 1 - Пл. Луко 46 км - 1 -
08:56 1 08:57 Біле 50 км 14:35 1 14:36
- 1 - Пл. Млинок 57 км - 1 -
- 1 - Борове 61 км - 1 -
- 1 - Пл. Перекалля 70 км - 1 -
- 1 - Пл. Тиховиж 1 71 км - 1 -
- 1 - Пл. Тиховиж 2 73 км - 1 -
09:57 1 09:58 Острівськ 75 км 13:30 1 13:31
- 1 - Пл. Локниця 1 84 км - 1 -
- 1 - Пл. Локниця 2 87 км - 1 -
- 1 - Пл. Морочне 94 км - 1 -
- 1 - Пл. Парська 98 км - 1 -
11:07 - - Зарічне 106 км - - 12:25
ПОТЯГ № 6392

Вартість проїзду, в серпні 2015 р., від Зарічного до Антонівки становила 16 гривень. Квитки для проїзду можна придбати тільки сівши в потяг в провідника.

За вказівкою може бути поданий додатковий потяг № 6991/6992, який відходить від Антонівки о 9:45, та від Зарічного о 15:40. Щосереди, у «базарний день», до потяга чіпляють два додаткові вагони.

Унікальний міст[ред.ред. код]

На перегоні Біле — Млинок є унікальний міст через річку Стир. Це єдиний великий дерев'яний залізничний міст в Україні та найдовший дерев'яний залізничний міст в Європі (довжина 153 метри)[4]. Він з'єднує два райони — Володимирецький і Зарічненський. Коли Стир навесні розливається, потрапити на протилежний берег можна хіба що через цей залізничний міст.

Побудований 1906 року (інші дані — 1908). Опори дерев'яні, їх, здається, не змінювали з часів зведення мосту. Щоразу, коли потяг перетинає міст, його обов'язково зустрічає черговий.

Окрім цього мосту, на вузькоколійці є ще 30 невеликих мостів — усі дерев'яні. Загалом на всьому шляху 83 штучні споруди через річечки, канави та рови.

Прибуття потяга на станцію Зарічне
ТУ2 в Антоновці

Матеріально-технічна база[ред.ред. код]

Обслуговують залізницю тепловози ТУ2-062, ТУ2-066 (останній 2002 року передали з Берегового) та ТУ2-097 — з Луцької дитячої залізниці. Є ще тепловоз ТУ7А-0767, який належить шляхово-ремонтній бригаді. Ще два тепловози ТУ7А під номерами 3279 і 3280 списані і розібрані, їхні залишки стоять біля депо.

Вагонне господарство складається переважно з платформ і пасажирських ПВ-51. Є цистерна, яку не використовують, і снігоочисник. Колія перебуває в досить непоганому стані, що дозволяє поїздові на окремих ділянках розвивати швидкість до 40 км/год. На станціях використовують електрожезлову сигналізацію з діючими семафорами.

Рейки на перегоні лежать «музейні» — деякі 1902 року виготовлення.

Значення[ред.ред. код]

Вузькоколійна залізниця виконує важливу соціальну роль. Для мешканців віддалених поліських сіл вузькоколійка — чи не єдине сполучення, через відсутність автомобільних доріг у болотистій місцевості. Для поліщуків це практично єдина можливість добратися до Сарн, Рівного чи столиці. Тутешні школярі їздять ним до шкіл та у Володимирецький колегіум, а студенти — у навчальні заклади по всій Україні. Володимирецький район розташований у 30-кілометровій зоні Рівненської АЕС, тому у випадку надзвичайної ситуації передбачено, що місцевих мешканців евакуйовуватимуть залізницею.

Враховуючи, що це найдовша у Європі діюча вузькоколійка — це важливий туристичний об'єкт. Навесні та влітку залізницею люблять подорожувати іноземці з усього світу: поляки, німці, чехи, голландці, канадці, американці. З 2010 року найдовша в Європі діюча вузькоколійка є центром етно-тур-фесту «Бурштиновий шлях». За перші два роки тут побували понад 16 тисяч туристів. Попри це з року в рік ведуться розмови про закриття вузькоколійки. Залізничні начальники заявляють, що вона завдає збитків на п'ять мільйонів гривень.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інна Омелянчук. У Європу — на «Поліському трамваї» // Урядовий кур'єр, № 15, 27.01.2011
  2. Телеканал «Рівне 1». Визначено сім чудес Рівненщини (укр.)
  3. Інна Омелянчук. У Європу — на «Поліському трамваї» // Урядовий кур'єр, № 15, 27.01.2011
  4. Цензор.нет «Рекордная железная дорога на Ривненщине: Самая длинная узкоколейка в мире и самый длинный деревянный мост.»

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]