Вулиця Артема (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Артема
Київ
Вулиця Артема біля будинку № 27
Вулиця Артема біля будинку № 27
Місцевість Кудрявець, Лук'янівка
Район Шевченківський
Загальна інформація
Назва на честь Артема
(Ф. А. Сергєєва)
Колишні назви Житомирська, Львівська, Троцького, Лембергерштрасе
Протяжність 1,82 км
Координати початку 50°27′19″ пн. ш. 30°30′22″ сх. д. / 50.455361° пн. ш. 30.50611° сх. д. / 50.455361; 30.50611Координати: 50°27′19″ пн. ш. 30°30′22″ сх. д. / 50.455361° пн. ш. 30.50611° сх. д. / 50.455361; 30.50611
Координати кінця 50°27′36″ пн. ш. 30°29′05″ сх. д. / 50.460139° пн. ш. 30.484917° сх. д. / 50.460139; 30.484917
Поштові індекси 04050, 04053
Код у реєстрі 10034
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Line 3.svg «Лук'янівська»
Маршрутні таксі Мт 181, 196, 439, 496, 499, 558, 564, 597;
417 (по вул. Глибочицькій);
302, 820 (по вул. В'ячеслава Чорновола)
Трамваї Т 14, 15 (по вул. Глибочицькій)
Тролейбуси Тр 6, 16, 18, 19, 33
Найближчі залізничні станції Київ-Пасажирський
Рух двосторонній
Покриття асфальтове
Commons-logo.svgВулиця Артема у Вікісховищі

Ву́лиця Арте́ма — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Кудрявець, Лук'янівка. Пролягає від Львівської до Лук'янівської площі.

Прилучаються Вознесенський узвіз, вулиці Обсерваторна, Кудрявська, Некрасівська, Гоголівська, Полтавська, Пимоненка, Тургенєвська, Студентська, В'ячеслава Чорновола, Миколи Кравченка, Коперника, Глибочицька, Дегтярівська, Мельникова, Бехтеревський провулок, Кудрявський узвіз і Глибочицький проїзд.

Історія[ред.ред. код]

Вулиця виникла кілька століть тому як частина давнього Житомирського шляху, згодом — Житомирської вулиці. У 1869 році була виділена у окрему вулицю під назвою Львівська (рос. Львовская)[1], оскільки починалася від Львівській площі, де у давнину розташовувалася Львівська брама. У 1925­–1929 роках — вулиця Троцького, на честь радянського політичного діяча Льва Троцького (1879­–1940). Сучасна назва з 1929 року — на честь Артема (Федора Сергеєва), українського радянського партійного і державного діяча, одного з засновників Донецько-Криворізької Радянської Республіки. Під час окупації міста у 19421943 роках — Львівська вулиця або Лембергерштрасе (нім. Lemberger Str.). Назва вулиця Артема була підтверджена у 1944 році[2].

Проект перейменування[ред.ред. код]

20 листопада 1997 року було проголосоване рішення Київради про перейменування вулиці Артема на вулицю Січових Стрільців, але відповідний документ не був належним чином оприлюднений, відтак не набрав чинності[3]. Однак назва вулиця Січових Стрільців застосовується на деяких електронних картах та у системах автонавігації[4].

У грудні 2014 — лютому 2015 року Київська міська державна адміністрація провела громадське обговорення щодо перейменування вулиці Артема на вулицю Січових Стрільців[5].

3 вересня 2015 року на пленарному засіданні Київради депутати прийняли рішення про перейменування вулиці на честь Січових Стрільців[6]. Рішення набере чинності після офіційного оприлюднення у газеті «Хрещатик».

Забудова[ред.ред. код]

Вулиця почала заселятися у середині XIX століття. Активна забудова почалася тільки у 90-х роках XIX століття, кінцева частина парного боку вулиці ще на межі XIX­–ХХ століть являла величезні хутори з незначними будівлями. Втім, за розписом вулиць Києва частина Львівської вулиці до сучасної Гоголівської вулиці належала до 2-го розряду, закінчення — до 3-го розряду[7]. Переважна кількість споруд являла собою двоповерхові цегляні чи мішані будинки; на окремих ділянках зводилися помітні прибуткові будівлі і комплекси. У 1897 році по вулиці було прокладено трамвайну лінію. У 1914 році Львівську вулицю віднесено до 1-го розряду. З 1930-х років велася забудова вулиці багатоповерховими житловими спорудами, переважна частина яких зайняла місце старих невеликих будинків.

Пам'ятки історії та архітектури[ред.ред. код]

Релігійні споруди[ред.ред. код]

У сквері навпроти кінотеатру «Київська Русь» у 2010 році споруджено типовий дерев'яний храм Храм Володимирської ікони Божої Матері релігійної громади святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. Храм було закладено у 2002 році, у 2004 році тут служили першу літургію, а будівництво почалося у листопаді 2007 році. Належить УПЦ (МП).

На місці будинку № 46 знаходилася мурована Вознесенська церква, яка була парафіяльним храмом для мешканців вулиці. При церкві було створене Кудрявське кладовище. Церква і кладовище були знищені у 1930-ті роки.

Персоналії[ред.ред. код]

У будинку № 10 проживав Павло Житецький, вчений-філолог, член-кореспондент Петербурзької Академії наук, викладач колегії Павла Ґалаґана та Володимирського кадетського корпусу. У його домі бував Іван Франко. У 1911–1913 роках тут мешкав художник і педагог Олександр Осмьоркін, у 1914–1916 роках — художник Олександр Волков, у 1917 році — більшовик Іван Смирнов-Ласточкін. У будинку № 33 жив художник Віктор Пальмов (1925–1929), у № 40 — цивільний інженер Микола Даміловський (1917–1942), а також народна артистка України, співачка Раїса Кириченко (1943­-2005) (встановлена меморіальна таблиця), у № 42 — архітектор-художник Валентин Фельдман (1921–1928), у № 48 — народний артист УРСР, співак-бас Андрій Кикоть (1974–1975).

Будинок № 41 (не зберігся) належав лікарю-окулісту В. К. Думитрашко, сину поета Костянтина Думитрашко. Тут у 1911 році мешкав український письменник Іван Нечуй-Левицький, пізніше — академік живопису Іван Селезньов.

У будинку № 45-а знаходилася знаменита риборозвідня Лева Шелюжка, будинок знаходився в межах садиби мільйонера та мецената Андрія Шелюжка.

У будинку № 50 з 1926 року мешкав український письменник Степан Васильченко, у № 53 — академік АН УРСР, мовознавець Михайло Калинович, академік АН УРСР, хімік Анатолій Бабко, № 87 — гідролог, академік АН УРСР та ВАСГНІЛ Євгеній Оппоков.

В садибі між будинками № 44-48 знаходилася Вознесенська церква (не зберіглася), на цвинтарі якої поховані українська письменниця Грицько Григоренко (О. Є. Судовщикова-Косач) та поет В. М. Отроковський (18921912). У 1946 році на пагорбі, де знаходилася церква, збудували особняк (№ 46) для вдови генерала М. Ф. Ватутіна, який помер і був похований у Києві. Проте вдова відмовилася жити в ньому і переїхала до Москви. Невдовзі у цей особняк переселився голова Спілки письменників України, лауреат Сталінських премій, драматург Олександр Корнійчук із дружиною, польською письменницею Вандою Василевською. Тут бували відомі письменники: Микола Бажан, Олесь Гончар, Максим Рильський, Джон Бойнтон Прістлі, Жоржі Амаду, Олександр Фадєєв, актори Київського українського драматичного театру ім. Івана Франка, МХАТу ім. Максима Горького та інші діячі культури.

У школі № 138 (буд. № 27) під час Німецько-радянської війни розташовувався польовий шпиталь, в якому 15 квітня 1944 року помер генерал Микола Ватутін.

У будинку № 24 у листопаді 1917 року починав формування Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем і Андрієм Мельником. З 8 серпня по 19 вересня 1941 року в цьому будинку розташовувався штаб Київського укріпрайону.

Пам'ятники та меморіальні дошки[ред.ред. код]

  • № 1-5 (знищено «невідомими» у травні 2015 року[8]) та № 84 — анотаційні дошки на честь Ф. А. Артема, чиїм ім'ям названо вулицю. Виготовлені з граніту (архітектор Валентина Шевченко), відкриті 10 грудня 1965 року.
  • № 1-5 — на честь художників, які загинули в боях проти німецько-фашистських загарбників у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років.
  • № 23 — на честь працівників фабрики «Жовтень», які загинули у боях Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років. Відкрита 8 травня 1965 року.
  • № 24 — на честь штабу Київського укріпленого району, який знаходився у цьому будинку з 8 серпня по 19 вересня 1941 р. Відкрито 8 серпня 1967 року; граніт; архітектор О. Н. Борисова.
  • № 26 — Дзісю Георгію Васильовичу, державному та громадському діячеві, заступнику голови Ради Міністрів України, першому Президенту Спілки економістів України, засновнику штрихового кодування в Україні. Бронозову меморіальну дошку відкрито 26 липня 2004 року.
  • № 40 — Кириченко Раїсі Опанасівні, народній артистці України.
  • № 45-А — Горошку Володимиру Петровичу, організатору рибного господарства України. Барельєф з бронзи та граніту, відкритий 16 березня 2010 року.

На будинку № 25 у 1967 році було встановлено пам'ятну чавунну дошку на честь нагородження Київської книжкової фабрики «Жовтень» пам'ятним прапором Центрального комітету КПРС, президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС за перемогу в соціалістичному змаганні і на ознаменування 50-річчя Жовтневої революції. Дошку було втрачено у 2011 році.

Поблизу будинку № 37 у 2009 році відкрито скульптуру «Сірник, що ожив», яка символізує екологічні проблеми Києва — загазованість та нестача зелених зон. Автор і скульптор пам'ятника — Володимир Білоконь.

У сквері навпроти кінотеатру «Київська Русь» 29 квітня 1970 року було відкрито пам'ятник Станіславові Косіору. Спершу це був бюст на постаменті з сірого граніту заввишки 5,7 метрів, роботи скульптора І. В. Макогона, архітекторів Є. П. Вересова та М. Т. Катерноги. Пізніше, у 1984 році гранітний бюст замінили на бронзовий, також роботи І. В. Макогона. 20 листопада 2008 року пам'ятник було демонтовано.

Установи та заклади[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.
  2. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  3. Лист Головного управління з питань внутрішньої політики та звя'зків з громадскістю Київської міської державної адміністрації від 17 серпня 2011 року щодо офіційних назв деяких вулиць та площ міста.
  4. Вулиця Січових Стрільців (Артема) у Києві на електронній карті Візіком
  5. Обговорення щодо перейменування вулиці Артема в Шевченківському районі на вулицю Січових Стрільців // Офіційний сайт Київської міської державної адміністрації. — 2014 (2015). — 26 грудня. — 26 лютого.
  6. В Києві перейменують 12 вулиць, 1 проспект, 1 провулок та 1 площу // Офіційний веб-сайт Київської міської ради. — 2015. — 3 вересня.
  7. Вѣдомость о раздѣленіи улицъ на разряды въ г. Кіевѣ, по ВЫСОЧАЙШЕ утвержденному 11 мая 1861 года плану // ДАКО: ф. 35, оп. 1, спр. 535, арк. 1-3. (рос. дореф.)
  8. У Києві знищили пам'ятку першому сепаратисту // УНТ. — 2015. — 10 травня.
  9. http://www.school106.kiev.ua/skola-povnogo-dna
  10. http://puls-dance.kiev.ua/

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.