Вулиця Архипенка (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Архипенка
Львів
Вулиця Архипенка
Вулиця Архипенка
Місцевість Снопків, Штіллерівка
Район Галицький, Личаківський
Назва на честь Олександра Архипенка
Колишні назви
Святого Яцка, Шарнгорстґассе, Святого Яцка, Ушакова
польського періоду (польською) Św. Jacka
радянського періоду (українською) Св. Яцка, Ушакова
радянського періоду (російською) Св. Яцка, Ушакова
Загальні відомості
Протяжність 310 м
Координати початку 49°49′50″ пн. ш. 24°02′03″ сх. д. / 49.830750° пн. ш. 24.034194° сх. д. / 49.830750; 24.034194Координати: 49°49′50″ пн. ш. 24°02′03″ сх. д. / 49.830750° пн. ш. 24.034194° сх. д. / 49.830750; 24.034194
Координати кінця 49°49′47″ пн. ш. 24°02′18″ сх. д. / 49.829750° пн. ш. 24.038444° сх. д. / 49.829750; 24.038444
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки будинки № 8, 10, 32[2]
Державні установи Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1]
Забудова модерн, польський конструктивізм
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Архипенка у Вікісховищі

Ву́лиця Архи́пенка — вулиця на межі Галицького та Личаківського районів[3] міста Львова, в місцевості Снопків. Сполучає вулиці Шота Руставелі та Генерала Тарнавського.

Прилучаються вулиці Самійленка та Тютюнників.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця виникла на місці дороги, яка у XVIII столітті пролягала між парком при палаці нащадків гетьмана Станіслава Яблоновського та горою Скелькою. У XIX столітті на цій горі було встановлено каплицю святого Яцка, тому, коли 1898 року почалася забудова вулиці, вона отримала назву вулиця Святого Яцка. За часів німецької окупації вулиця мала назву Шарнгорстґассе, на честь прусського військового діяча Ґергарда фон Шарнгорста. У липні 1944 року повернена довоєнна назва — вулиця Святого Яцка, а 1945 року вулиця отримала назву вулиця Ушакова, на честь російського адмірала Федора Ушакова[4]. Сучасна назва — з 1991 року, на честь українського скульптора і художника Олександра Архипенка[5].

Забудова[ред. | ред. код]

Забудова вулиці почалася у 1898 році[6], переважають стилі модерн (сецесія) та польський конструктивізм. Парна сторона вулиці від початку до вулиці Тютюнників забудована чиншовими кам'яницями в еклектичному стилі, а наприкінці — конструктивістськими будинками 1930-х років[7]. Декілька будинків на вулиці є пам'ятками архітектури місцевого значення міста Львова[2].

Парна сторона[ред. | ред. код]

№ 8. Прибутковий будинок архітектора Станіслава Деца, споруджений у стилі модерн. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 312[2].

№ 10. Житловий будинок, внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 313[2].

№ 14. У цьому будинку за радянських часів містився опорний пункт правопорядку, а нині — житловий будинок[8]. Наприкінці травня 2019 року Львівська міськрада продала приміщення цокольного поверху будинку, загальною площею 35,3 м²[9].

№ 16. Будівлю споруджено 1894 року за проєктом архітектора Міхала Ковальчука на замовлення барона Миколая Якуба Ромашкана, окружного комісара Львівського окружного управління в стилі історизму. 1923 року цей двоповерховий будинок викупили від Францішека Ромашкана Сестри Уршулянки для своєї школи і замовили архітектору Міхалу Кустановичу проєкт надбудови третього поверху, 1924 року проєкт був втілений[10]. Наприкінці 1940-х років тут містилася неповна середня школа № 27 міськвідділу народної освіти[11].

№ 32. У цій кам'яниці за радянських часів містився магазин «Продукти»[8], а від 1997 року тут міститься офіс перекладацької компанії повного циклу «Лінгвістичний Центр», що спеціалізується у галузі перекладацьких послуг та послуг із локалізації в Україні[12]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 1400[2]. На жаль, чудова пластика обабіч вікон другого поверху повністю обвалилась, незважаючи на охоронний статус будинку.

Непарна сторона[ред. | ред. код]

З непарного боку вулиці у XIX столітті розташовувалися казарми та плац австрійського війська. У 19231926 роках ця територія була забудована приватними віллами за проєктом архітектора Вітольда Якімовського для урядовців та офіцерів польського війська.

№ 1. В цій будівлі міститься Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України: Львів-5. ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 10 лютого 2020. 
  2. а б в г д Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 10 лютого 2020. 
  3. Ухвала № 867 від 28.12.2000 р. «Про зміни адміністративно-територіального устрою міста Львова». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 27 червня 2016. 
  4. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 6—7
  5. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 9—10
  6. Галицьке передмістя, 2012, с. 272
  7. Галицьке передмістя, 2012, с. 273
  8. а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 257
  9. Приміщення поблизу вулиці Шота Руставелі у Львові продали за 600 000 гривень. varianty.lviv.ua. 24 травня 2019. Процитовано 10 лютого 2020. 
  10. Бойко О. Вул. Тютюнників, 2 — будинок школи. lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 9 лютого 2020. 
  11. Львов: справочник, 1949, с. 122
  12. Офіційна сторінка перекладацької компанії повного циклу «Лінгвістичний Центр». lcglobalgroup.com. Процитовано 9 лютого 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]