Вулиця Барвінських (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Барвінських
Львів
Вулиця Барвінських у Львові

Вулиця Барвінських у Львові
Місцевість Личаків
Район Личаківський
Назва на честь родини Барвінських
Історичні відомості: колишні назви
Святого Войцеха бічна, Собєщизни, Фюрстенґрунд, Верховинська
польського періоду (польською) Sobieszczyzny
Загальні відомості
Протяжність 400 м
Координати початку 49°50′46″ пн. ш. 24°02′31″ сх. д. / 49.8462611° пн. ш. 24.0421028° сх. д. / 49.8462611; 24.0421028Координати: 49°50′46″ пн. ш. 24°02′31″ сх. д. / 49.8462611° пн. ш. 24.0421028° сх. д. / 49.8462611; 24.0421028
Координати кінця 49°50′37″ пн. ш. 24°02′38″ сх. д. / 49.8436472° пн. ш. 24.0440167° сх. д. / 49.8436472; 24.0440167
Поштові індекси 79008
Транспорт
Маршрутні таксі № 9
Зупинки громадського транспорту зупинка маршрутних таксі «ОХМАТДИТ»
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова поч. XX ст.
Парки Регіональний ландшафтний парк «Знесіння»
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Вулиця Барвінських у Вікісховищі

Ву́лиця Барві́нських — невелика львівська вулиця, що знаходиться між Високим замком та Знесінням у Личаківськмоу районі. Сполучає вулицю Довбуша із Дитячою лікарнею «ОХМАТДИТ».

Історія[ред.ред. код]

Вулиця виникла у другій половині 40-х років XIX століття під назвою Святого Войцеха бічна. До 1840-х років на місці вулиці проходила стежка-межа між суміжними ділянками, її позначено на плані Львова 1841 року. Але вже на плані 1849 року видно невелику вулицю, обсаджену деревами, едина будівля розташовувалася на місці сучасного будинку № 4. Паралельно вживалася інша назва вулиці — Собєщизна (На Собєщизьнє, Собєщизни), бо це були колишні маєтності королівської родини Собєських. Офіційна назва вулиця Собєщизна була закріплена за вулицею лише у 1871 році, а у 1932 році її відкорегували, змінивши на вулиця Собєщизни.

За німецької окупації називалася Фюрстенґрунд (Князівські землі), а з 1950-го по 1993-й — Верховинською.

У 1970-х роках її продовжили схилами Змієвої гори до головного корпусу Обласної дитячої клінічної лікарні.

Сучасну назву вулиця отримала у 1993 році, на честь львівської родини Барвінських, з якої походить низка культурних та громадських діячів XIXXX століть і які жили на цій вулиці у будинку № 5.

Забудова[ред.ред. код]

Вулиця забудована здебільшого сецесійними віллами та елітними будинками першої половини XX століття у неоготичному стилі.[1] Серед мешканців вулиці було багато урядовців та представників львівської інтелігенції.

П'ятиповерховий будинок № 2 зведений у 1990-х роках за проектом архітектора Володимира Носова. Є зразком сучасної елітної житлової забудови Львова.[2] Початково на цьому місці розміщувався пункт прийому склотари.[1]

Будинок № 4 — триповерхова кам'яниця 1910-х років, фасад прикрашений фронтоном у стилі необароко.

На фасаді будинку № 5 — меморіальна дошка, яка сповіщає, що тут у 18901963 роках мешкав композитор і піаніст Василь Барвінський, встановлена на родинній садибі 1991 року (скульптор Володимир Одрехівський). У 1980-х роках у підвалі цього будинку працював сучасний письменник Юрій Винничук. Будинок споруджено за проектом Броніслава Бауера у 1897 році, у стилі історизму[3][4].

Будинки № 6 та № 8 зведені у 1912 році у стилі раціональної сецесії, проект належав архітектурному бюро Войцеха Дембінського. В оздобленні будинку присутні елементи модерну та неоренесансу.

Житловий будинок № 7, зведений 1897 року за проектом Броніслава Бауера. Початково одноповерховий. Тут у 19001915 роках мешкав із сім'єю український етнограф і громадський діяч Володимир Шухевич[5], у 1920-х роках, протягом навчання у Львівській політехніці — його онук Роман Шухевич.[6] За польських часів тут була редакція українського часопису «Вісті з Лугу»[1], також тут мешкав його видавець Роман Дашкевич.[6] У 19031904 роках за цією адресою діяла редакція газети «Учитель». 1928 року розпочато перебудову за проектом Олександра Пежанського. Роботи завершено лише у 1936-му під керівництвом Ярослава Фартуха. Будинок отримав другий поверх і втратив первісний фасад.[5]

Будинок № 9 — двоповерхова вілла 1890-х років, у стилі історизму. Збереглася засклена веранда-оранжерея.

З нагоди 70-річчя від дня народження українського художника, педагога та громадського діяча Зеновія Флінти (19351988) 8 вересня 2005 року на будинку № 10, де він мешкав, відкрито меморіальну таблицю.[7] Сам будинок споруджено 1905 року за проектом Альфреда Захаревича[8], для старшого скарбового радника Францішека Йоссе. Двоповерховий будинок зведений у стилі сецесії, стіни першого поверху оформлені бурою нетинькованою цеглою, другий поверх оздоблених сецесійним рослинним орнаментом.

Будинок № 11 був зведений у 1890-х роках для баронеси Юлії Йоркаш. Первісно це була одноповерхова вілла, другий поверх надбудовано у 1960-х роках. Збереглася стара овальна номерна табличка.

Будинки № 12 та № 14 зведені на межі XIX–XX століть у стилі історизму, будинок № 14 прикрашений невеликою вежею із шпилем.

Будинок № 15 — вілла, збудована у 18911892 роках у швейцарському стилі, за проектом Станіслава Кшановського[9] Будинок одноповерховий, з мансардним поверхом, з правого боку фасаду — пізніша двоповерхова прибудова. З боку подвір'я можна побачити ґанок з балюстрадою у стилі модерн.

Від 1970-х років із кінця вулиці Барвінських на місці паркової стежки проклали асфальтовану дорогу до будівлі Дитячої лікарні «ОХМАТДИТ» на Лисенка, 31.

Невеликий парк на південь від вулиці закладений у 1823 році.

Транспорт[ред.ред. код]

Біля лікарні влаштовано кінцеву зупинку соціального маршруту № 9. Усі дні крім неділі автобус для людей з особливими потребами курсує з інтервалом в 1 годину[10].

Фотографії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 164. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  2. Львів має право на краще майбутнє // Архітектурний вісник. — 2002. — № 1 (14). — С. 5.
  3. Бірюльов Ю. О. Бауер Броніслав // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 192. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  4. Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 48, 49. — ISBN 966-7022-26-9.
  5. а б Прийма Л. За деякими пам'ятними львівськими адресами // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. X. — Львів: Новий час, 2001. — С. 95—98. — ISBN 966-95279-6-1.
  6. а б Мельник І., Загайська Р. Личаківське передмістя та східні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 37. — ISBN 978-966-7022-88-4.
  7. ЗІК. Відкрито виставку «Львів очима Зеновія Флінти»
  8. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 482. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  9. Бірюльов Ю. О. Кшановський Станіслав // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 727. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  10. Сайт Львівської міської ради До лікарні «Охматдит» курсує соціальний автобусний маршрут Переглянуто 23 березня, 2010

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Ілько Лемко. Довбуша, Барвінських, Гуцульська
  • Ігор Чорновол. Вулицею Барвінських