Вулиця Богомольця (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця академіка Олександра Богомольця
Львів
Богомольця, 6. Фрагмент декору фасаду

Богомольця, 6. Фрагмент декору фасаду
Район Личаківський
Назва на честь Богомольця Олександра Олександровича
Історичні відомості: колишні назви
Асника (1906 — 1943, 1944 — 1950)
Пергенґассе (1943)
Загальні відомості
Протяжність 110 м
Координати початку 49°50′15″ пн. ш. 24°02′06″ сх. д. / 49.8375889° пн. ш. 24.0351417° сх. д. / 49.8375889; 24.0351417Координати: 49°50′15″ пн. ш. 24°02′06″ сх. д. / 49.8375889° пн. ш. 24.0351417° сх. д. / 49.8375889; 24.0351417
Координати кінця 49°50′13″ пн. ш. 24°02′11″ сх. д. / 49.8371028° пн. ш. 24.0366333° сх. д. / 49.8371028; 24.0366333
Транспорт
Рух односторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова сецесія
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Ву́лиця академіка Олександра Богомольця — вулиця Личаківського району Львова. З'єднує вулицю Івана Франка та вулицю Кльоновича. Спланована і забудована протягом 1904—1908 років архітектурно-будівничим бюро Івана Левинського на місці колишніх садів і городів. Є цікавим прикладом житлової забудови початку ХХ століття.

З історії вулиці[ред.ред. код]

У листопаді 1904 року було затверджено плани першого житлового будинку, а до жовтня 1908 вся вулиця була повністю збудована. Ранній модерн виявив себе у багатому декоруванні фасадів та інтер'єрів забудови. Автори забудови зосередили свою увагу на графіці стін і, в меншій мірі, на новаціях у конструктивно-планувальних рішень. Проте вже є відчутні раціональні нотки у плануванні всієї забудови — в ансамблі «рондо». Один з провідних львівських архітекторів стилю модерн — Іван Левинський, запроектував сім кам'яниць цього ансамблю. Будинки по вулиці Богомольця були розраховані не на міську аристократію, а на людину середнього достатку: зручні дво- і трикімнатні квартири були електрифіковані й відповідали всім тогочасним нормам з погляду гігієни.
Особливістю забудови є органічне поєднання житлових споруд з невеличким сквериком. Яскрава зелень газонів разом з кольоровою палітрою керамічного каменю на фасадах створює неповторний зразок львівської сецесії.[1]

Назва[ред.ред. код]

Свою першу назву — Асника, вулиця отримала у 1906 році на честь польського драматурга і поета Адама Асника.
За німецької окупації (зокрема 1943 р.) — Пергенґассе, на честь першого австрійського губернатора Галичини Антона Перґена (17251784).
З липня 1944 року знову носить назву Асника.
З 1950 року вулиця отримала назву Богомольця на честь українського патофізіолога, академіка Олександра Богомольця.

Будівлі[ред.ред. код]

№ 1. Архітектор Ян Шульц, проект виконаний у стилі історизму. Для власниці Гелени Баль. Дозвіл на будівництво 15 серпня 1905 року, завершилось 22 листопада 1906 року. Будинок чотириповерховий, у плані складної конфігурації. Фасади вирішені несиметрично. Стіни будинку першого та другого поверхів декоровані лінійним рустом. Між першим і другим поверхом проходить профільована тяга, між другим і третім — профільована тяга доповнена декоративним фризом. Над вікнами третього та четвертого поверхів розміщені лінійні сандрики. На зрізаному куті будинку є два балкони (другий, третій поверх). Фасад, паралельний до вулиці Богомольця, у розкріпованій частині на рівні другого та третього поверхів має балкона, а на фасаді по вулиці Франка на другому поверсі розташовані два еркери, які завершуються балконом третього поверху. Балкони та еркери мають ліпні кронштейни у формі волют.[2][3]

№ 2. Наріжний житловий, чотириповерховий будинок. Колишня власність Марії Саботовської, дружини лікаря та громадського діяча д-ра Антонія Саботовського. Дозвіл на будівництво був виданий 27 травня 1907 року, завершилось (дозвіл на поселення) 2 жовтня 1908 року. Проект виконував Казимир Жечицький, архітектор бюро Івана Левинського. Будинок у плані складної конфігурації. Фасади мають асиметричні композиції та майже позбавлені декоративних прикрас. Правий еркер на фасаді по вулиці Богомольця опирається на масивні подвійні кронштейни та завершується наметовим дахом, лівий — на рівні другого поверху має балкон. Розкріпована частина завершується трикутним щипцем з балюстрадою. Еркер фасаду від вулиці Франка має подібне завершення. На зрізаному куті будинку виступають балкони. Поверхня стін вкрита легким рустом. Вікна другого та третього поверхів обрамлені лінійними сандриками.[4][2] [5]

Богомольця, 3. Фасад.
Богомольця, 3. Балкон.
Богомольця, 3. Фрагмент фасаду.
Богомольця, 3. Фрагмент фасаду.

№ 3. Наріжний, триповерховий будинок, розміщений із зовнішнього боку курдонеру. Колишня власність Романа Папе (Papée), затверджений до будівництва 9 червня 1905 року, будівництво завершилось 6 серпня 1906 року. Фасади мають асиметричне вирішення. Бічні розкріповані частини завершуються сецесійними аттиками. Кутова частина споруди у плані півциркульної форми. У півциркульній частині на рівні другого поверху розташовується балкон з металевою балюстрадою, який опирається на ковані кронштейни. Вікна третього поверху декоровані ліпним сецесійним орнаментом та майоліковою плиткою. Перший поверх оздоблено лінійним рустом. Профільований карниз будинку оздоблено стилізованим рядом іоніки.[2][6]

№ 4. Колишня власність спілки Ельстера-Топфа, а саме Ізраеля Ельстера, Саломона Ельстера та Леона Топфа. Плани затверджено і надано дозвіл на будівництво 27 жовтня 1905 року. Завершилось будівництво 3 жовтня 1906 року. Невелика триповерхова кам'яниця. Фасад вирішено симетрично, умовно поділений на три частина. Центральна частина будинку завершується профільованим карнизом, бічні — щипцями. Щипці оздоблено ліпним сецесійним декором, тематикою якого є стилізоване жіноче обличчя, обрамлене каштановим листям. Симетрично на рівні другого поверху у бічних частинах виступають балкони на ліпних кронштейнах з металевою огорожею. Над вікнами третього поверху розташовуються панно із майолікової плитки з кольоровою квітковою композицією, виконаною у червоному, жовтому та зеленому кольорах.[2][7] [8]

№ 5. Чотириповерховий будинок. Архітектор та власник Іван Левинський. Плани затверджені 27 жовтня 1906 року. Головний фасад вирішено симетрично, лише вхідний портал зміщений. Будинок завершується профільованим карнизом та фронтоном із прямокутним віконцем. Фронтон декоровано сецесійним орнаментом зі стилізованих маргариток. Балконна балюстрада другого поверху виконана з повторюваних елементів стилізованого чортополоху. Балкон третього поверху у плані має еліпсоподібну форму, балюстрада кована, виконана на основі геометричних ліній. Над вікнами четвертого поверху розміщені керамічні вставки. Вхідні двері металеві, двостулкові зі світликом, який оздоблений ґратами та ліпним рослинними орнаментом. У під'їзді підлога викладена керамічною плиткою з геометричним орнаментом, у якому прочитується мотив маргаритки.[2] [9] [10]

Богомольця, 6. Фасад.
Богомольця, 6. Балкон.
Богомольця, 6. Вітражне панно у під'їзді.
Богомольця, 6. Плитка на фасаді.

№ 6. Колишній власник Леон Штаубер. Проект головного фасаду Тадеуша Обмінського, статистичний розрахунок конструктивних елементів зробив Казимир Теодорович. Це триповерхова споруда. Композиція фасаду осьова, симетрична. Центральна вісь представлена вхідним порталом. Фасад умовно розбито на три частини вертикальними лізенами. Вікна бічних частин на другому та третьому поверсі мають овальне завершення, вікна третього оздоблені підвіконними чашами з ліпним декором та в обрамлені мають замковий камінь. Вікна першого поверху декоровані орнаментальним пояском іоніки. Між першим та другим поверхом проходить профільована тяга. Фасад до половини першого поверху декоровано лінійним рустом. Вхідний портал оздоблено рослинними елементами, типовими для сецесії. Балюстрада балкону виконана у вигляді стилізованих листків та квіток чортополоху. Верх фасаду декоровано фризом та вставками керамічної плитки. Майолікова плитка має геометричний сецесійний декор, виконана у бірюзовому, приглушеному червоному та білому кольорах. Лізени центральної частини декоровані зверху стилізованими вінками, а бічних частин фасаду оздоблені ліпним декором та завершуються маскаронами химер. Фасад завершується у центральній частині профільованим прямим карнизом, а у бічних частинах карниз повторює овальну форму вікон. Балюстрада сходової клітки виконана у «дротяному» стилі. Композиція вітражного панно, сходової клітки має рослинний характер. Використано мотив маків, нарцисів, з переплетенням стебел. Добре зберігся рисунок вітражу, але втрачена його кольорова палітра.[2][11] [12]

Богомольця,7. Фасад.
Богомольця, 7. Маскарон.
Богомольця, 7. Фрагмент фасаду.

№ 7. Колишній власник Генрик Готліба Гашлякевич. Будинок виконаний у стилі сецесії з неоготичними елементами. Дозвіл на будівництво 22 липня 1905, будівництво завершилось 12 жовтня 1906 року. Будинок триповерховий, складної конфігурації у плані. Фасад вирішено асиметрично, має дві розкріповані частини. Центральна частина споруди утворена кутовими нішами балконів. Розкріповані частини завершуються щипцями з плавним силуетом та прорізними віконцями півциркульної форми, центральна частина фасаду — профільованим карнизом зі аркатурним фризом та маскароном, що зображає жіноче обличчя.[2] [13]

№ 8. Колишня власність Клементини Вітославської з Бохданів. Затверджено плани 8 червня 1906, будівництво завершилось 29 серпня 1907 року. Триповерхова кам'яниця, виконана у стилі сецесія. Композиція фасаду вирішена симетрично, лише вхідний портал зміщено дещо вліво. Між першим та другим поверхом проходить профільована тяга. Перший поверх декоровано лінійним рустом. На рівні другого поверху у центральній частині будинку виступає балкон. Його підтримують масивні ліпні кронштейни, які переходять у декоративні ребра огорожі. Бетонні елементи балконної огорожі зроблені з модулів, що мають вигляд стилізованих квіток барвінку. Фасад на рівні третього поверху декоровано майоліковою плиткою. Особливістю цієї будівлі є те, що її стрижнем є шахта сходової клітки (розділена на дві паралельні частини — парадні та чорні сходи), що перекрита зверху ліхтарем. Металева арматура ліхтаря нагадує крила комахи. Навколо цього стрижня групуються секціями квартири. У вікні сходової клітки зберігся псевдовітраж.[2] [14]

9-11 Bohomoltsia Street, Lviv (01).jpg

№ 9, 11. Плани цього будинку були власністю Ізраеля і Соломона Ельстерів, затверджені до будівництва 7 листопада 1904 року. Це триповерхові будинки виконані у стилі сецесія. Композиція фасадів асиметрична. Фасад почленовано пілястрами, які оздоблено квітковим орнаментом. Ліва частина будинку №9 завершується фронтоном з плавним силуетом та прямокутним вікном. Його декоровано ліпним рослинним, сецесійним орнаментом. Подібним фронтоном завершується фасад будинку №11. Між першим та другим поверхами проходить профільована тяга. На другому поверсі виступають балкони на ліпних кронштейнах з кованими огорожами. Вікна оздоблено ліпниною. Вхідний портал будинку №9 зміщено вправо, будинку №11 — вліво. Фасад до рівня другого поверху декоровано лінійним рустом. У тильній частині споруди містилась невелика фабрика. Спочатку це була паперова фабрика власності фірми «Ельстер і Топф», а пізніше, після 1921 року, фабрика консерв та шоколаду фірми «Рюкер і Гьофлінґер».[2] [15]

№ 10. Чотириповерхова будівля із асиметричним вирішенням фасаду. Виконана у стилі сецесія. Власність Марії Зґурської. Проектувало бюро Юліана Цибульського. Дозвіл на будівництво виданий 16 липня 1907 року. У 1928 році надбудовано четвертий поверх. Головний фасад містить дві бічні розкріповані частини. На зрізаному куті будинку на рівні другого та третього поверхів виступає еркер, що опирається на масивні, ліпні, подвійні кронштейни. Перший поверх декоровано лінійним рустом. Над вікнами розташовуються лінійні сандрики.[2] [16]

№ 11а. За бажанням власника Германа Валлаха будинок отримав номер не 13, а 11а. Побудований у 1906 році за проектом Генрика Сальвера, додаткові плани виконані Саломоном Рімером. Це триповерховий будинок. На зрізаному куті будинку на рівні другого та третього поверхів виступають балкони, що опираються на ліпні кронштейни. Перший поверх декоровано лінійним рустом. Вікна третього та другого поверхів оздоблені ліпним, сецесійним декором. Декоративне убранство фасаду доповнюють сецесійні лізени. Будинок завершується профільованим карнизом, а зрізаний кут — сецесійним аттиком з фронтоном.[17]

№ 15. Наріжний будинок вулиці Богомольця та Кльоновича. Колишня власністю Юзефа Ґрацки. Проектувало бюро Юліана Цибульського. Плани на будівництво затверджені 6 червня 1907 року. Триповерховий зі складним планом. Фасад вирішено у стилі сецесії з елементами неокласики. На зрізаному куті будинку на рівні другого та третього поверхів виступає еркер на спарених, ліпних, масивних кронштейнах. Еркер завершується наметовим дахом. Між першим та другим поверхами проходить профільована тяга. Перший поверх декоровано лінійним рустом. Фасад по вулиці Богомольця має дві розкріповані частини, у лівій на рівні другого та третього поверхів розміщуються балкони на ліпних кронштейнах з металевими огорожами.[2][18]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Нога О. Іван Левинський архітектор, підприємець, меценат. — Львів: Центр Європи, 2009. — С. 33.
  2. а б в г д е ж и к л м Левицький Я. // Архітектурний ансамбль на вулиці Богомольця // — Галицька Брама: липень — вересень № 7 —9 (163 — 165) 2008.  — С. 2, 3
  3. Харчук Х. // Архітектурно-містобудівний ансамбль на вулиці Богомольця // — Галицька Брама: липень — вересень № 7 —9 (163—165) 2008.  — С. 4, 5
  4. Нога О. Іван Левинський... — С. 34, 52.
  5. Харчук Х. Архітектурно-містобудівний... — С. 5.
  6. Харчук Х. Архітектурно-містобудівний... — С. 6.
  7. Cielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury mieszkaniowej Lwowa XIX—XX wieku. — Gdańsk : Zakład Poligrafii Politechniki Gdańskiej, 2006. — S. 130. — ISBN 83-197748-4-8.
  8. Харчук Х. Архітектурно-містобудівний... — С. 6, 7.
  9. Cielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury.... — S. 130.
  10. Харчук Х. Архітектурно-містобудівний... — С. 7, 8.
  11. Cielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury... — S. 131.
  12. Харчук Х. Архітектурно-містобудівний... — С. 8, 9.
  13. Харчук Х. Архітектурно-містобудівний... — С. 10.
  14. Харчук Х. Архітектурно-містобудівний... — С. 10.
  15. Харчук Х. Архітектурно-містобудівний... — С. 11.
  16. Харчук Х. Архітектурно-містобудівний... — С. 11.
  17. Харчук Х. Архітектурно-містобудівний... — С. 12.
  18. Харчук Х. Архітектурно-містобудівний... — С. 12, 13.

Джерела[ред.ред. код]

  • Жук І. Львівська пам'ятка стилю модерн. Ансамбль вулиці Богомольця та його архітектор. // Жовтень. — Вип. № 12, 1983. — С. 83, 84.
  • Нога О. Іван Левинський архітектор, підприємець, меценат. — Львів : Центр Європи, 2009. — С. 33. — ISBN 978-966-7022-81-5.
  • Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 9. — ISBN 966-603-115-9.
  • Левицький Я. Архітектурний ансамбль на вулиці Богомольця. // Галицька Брама. — Вип. липень — вересень № 7—9 (163—165) 2008. — С. 2, 3.
  • Cielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury mieszkaniowej Lwowa XIX i XX wieku. — Gdańsk : Zakład Poligrafii Politechniki Gdańskiej, 2006. — С. 130—133. — ISBN 83-197748-4-8.
  • Харчук Х. Архітектурно-містобудівний ансамбль вулиці Богомольця. // Галицька Брама. — Вип. липень — вересень № 7—9 (163—165) 2008. — С. 4—13.

Додаткова література[ред.ред. код]

  • Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 214, 215. — ISBN 978-966-2154-24-5.

Посилання[ред.ред. код]