Вулиця Велика Панасівська (Харків)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Велика Панасівська
Харків
Початок Великої Панасівської вулиці. Вигляд з Чоботарської вулиці.
Початок Великої Панасівської вулиці.
Вигляд з Чоботарської вулиці.
Місцевість Залопань, Панасівка, Іванівка, Сортувальна
Район Холодногірський
Колишні назви
вулиця Котлова
Загальні відомості
Протяжність ~7 км
Координати початку 49°59′32″ пн. ш. 36°12′55″ сх. д. / 49.992333° пн. ш. 36.215333° сх. д. / 49.992333; 36.215333
Координати кінця 50°02′26″ пн. ш. 36°10′37″ сх. д. / 50.040694° пн. ш. 36.177194° сх. д. / 50.040694; 36.177194
Поштові індекси 61017, 61052, 61139
Транспорт
Найближчі станції метро «Центральний ринок» (300 м)
Автобуси 40е, 61е, 97е, 250е, 277е, 282е, 302е, 303е
Трамваї 1, 7, 12, 20
Рух одно- і двосторонній
Покриття асфальт, ґрунт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі від № 1 до № 320
Медичні заклади буд. № 19 — Харківська міська дитяча клінічна лікарня № 19
Поштові відділення буд. № 123 — Відділення «Укрпошта» № 17
буд. № 226 — Від. № 139[1]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Велика Панасівська у Вікісховищі

Ву́лиця Вели́ка Пана́сівська — вулиця у Холодногірському районі Харкова. Одна з найстаріших і найдовших вулиць міста. Вона починається від Чоботарської, продовжуючи Дмитрівську. Вулиця йде на північ, приблизно паралельно річці Лопань майже до межі міста, багато разів змінює напрямок і ширину. Довжина вулиці майже 7 км. Вона проходить міською одно- і багатоповерховою забудовою, зоною промислових підприємств, йде уздовж залізниці в районі станції Харків-Сортувальний, а закінчується плутаниною провулків у приватному секторі.

Історія й назва[ред. | ред. код]

Вулиця виникла наприкінці XVII — поч. XVIII століття як дорога, що зв'язувала Харків зі слободою Панасівка (також Афанасіївка, Опанасівка). Історія назви вулиці доволі складна. До 1921 р. Велика Панасівська вулиця простягалась від Чоботарської вул. до Альбівського провулку. Відрізок вулиці від Альбівського пров. до Лук'янівської вул. носив назву Великої Цукрозаводської вулиці до 1936 р. Потім відрізок від того ж Альбівського пров. до Олексіївського лугопарку носив назву Цукрозаводської вулиці до 1974  р. Ці окремі відрізки, від Чоботарської вулиці й до лугопарку, поєднали в одну вулицю Котлова, на честь Івана Федоровича Котлова, харківського революціонера-більшовика, робітника вагонних майстерень, одного з організаторів районного комітету РСДРП (б). 3 лютого 2016 р. вулиці Котлова згідно із законом про декомунізацію було повернено історичну назву — Велика Панасівська.

Старі будівлі вагоноремонтних майстерень

Панасівська слобода розташовувалась під Лисою горою, в  низині на правому березі річки Лопань. Слобода, а також і вулиця, при таненні снігу часто затоплювалась «гірською водою» з Лисої гори. Для розбудови Великої Панасівської вулиці велике значення мала Курсько-Харківська залізниця, яка стала до ладу в 1869 р. Для забезпечення її роботи побудували вагоноремонтні майстерні, які були готові вже у 1865 р., і з яких згодом розвинувся Харківський вагонобудівний завод. Завдяки залізниці в цій місцевості були проведені серйозні дренажні роботи, які позбавили Панасівку від підтоплень. Після цього Панасівка почала забудовуватись активніше, але житлові будинки були сільські, під солом'яною стріхою, оскільки дія «Положения об устройстве губернских городов» 1837 року на околиці Харкова не поширювалась.

У 1885 р. Велику Панасівську вулицю з'єднали з Лисою Горою залізним мостом, який побудували над залізничними коліями. Оскільки міст проходив Кузинською вулицею, то й названий був Кузинський міст. Наявність залізниці сприяла появі промислових підприємств. Крім вагонних майстерень з'явились горілчаний, пивоварний, плитковий завод та ін.

У 1894 р. на Великій Панасівській відкрили другу в місці безкоштовну народну читальню (на перехресті з Різниківським пров., в будинку Єзерського). На поч. XX століття вулицю забрукували. У 1909 р. по Великій Панасівській пустили трамвай.

Вулиця і надалі розвивалась завдяки будівництву підприємств. Відкрита у 1915 р. протезна майстерня працює і нині як експериментальне протезно-ортопедичне підприємство. Приблизно з 1930 р. працює комбікормовий завод, з 1943 — Харківський дослідний завод технологічного оснащення (раніше Механічний завод).

Значущі політичні події[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка в пам'ять першої маївки

1 травня 1900 р. — Перша в Харкові маївка. На Ващенківській леваді (нині на цьому місті спортивний комплекс «Локомотив») зібрався трьохтисячний мітинг робітників району. За кілька тижнів до мітингу на підприємствах Панасівки та Іванівки активісти революційного робітничого гуртка почали розповсюджувати агітаційні матеріали з закликами до страйку. Першотравнева хода робітників супроводжувалась сутичками з військами й поліцією. Мітинг було розігнано, частину учасників заарештували, і наступного дня почався страйк. Влада поступилася вимогам страйкарів і звільнила заарештованих.

10 жовтня 1905 р. — Під час загального політичного страйку на тій же Ващенківській леваді відбувся мітинг, на якому були присутні 15 тис. робітників з усього Харкова.

1912 р. — Більшовики спромоглись провести до Державної Думи IV-го скликання свого кандидата від робітничої курії Харкова, робітника-залізничника М. К. Муранова.

Храми[ред. | ред. код]

Відновлюваний Храм Іоанна Богослова
Свято-Костянтино-Єленінський Храм

№ 105а — Пам'ятка архітектури Харкова. Храм апостола і євангеліста святого Іоанна Богослова, побудований у 1879 році, можливо, за проектом архітектора Ф. І. Данилова. Належить до Української Православної Церкви Київського Патріархату. Перший дерев'яний храм Іоанна Богослова в слободі Іванівка був освячений у 1680 р. У 1762 р. церква була відновлена. До цієї церкви ходив мандрівний філософ Григорій Сковорода, в період вчителювання в Харківському колегіумі.[2]
№ 199 — Свято-Костянтино-Єленінський Храм. Пам. арх. Храм побудований у 1907 р., арх. В. Х. Нємкін. Належить до Московського патріархату.

Заклади культури[ред. | ред. код]

№ 83а — Колишній «Палац Робітника», пам'ятка архітектури національного значення. Побудований у 19281932 рр. за проектом арх.О. І. Дмитрієва, за уч. Верюжського В. В. Один із найкращих зразків конструктивізму в Харкові. Стіни фоє прикрашають панно Євгена Лансере. Під час війни Будинок культури потерпів від німецьких окупантів. Після війни його було відновлено. У 1967 р. при БК було відкрито Музей історії Південної залізниці. Нині БК залізничників перетворений на Центральний будинок науки і техніки Південної залізниці.[3]
№ 90 — Палац спорту «Локомотив». Спортивний комплекс на цьому місці започатковано в 1923 р. Робітнича молодь на суботниках побудувала спортивний майданчик, який користувався популярністю у місцевих жителів. Згодом побудували огорожу й глядацькі трибуни. У 1967—1972 рр. були зведені Палац спорту й плавальний басейн, у 2004 р. — Палац спорту «Локомотив» імені Г. М. Кірпи.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Велика Панасівська, № 89 — Пам'ятник робітникам вагонних майстерень, в пам'ять про події 1917—1920 рр. Встановлений на території Харківського вагонобудівного заводу у 1925 р.
  • № 89 — Пам'ятник робітникам вагоноремонтного заводу, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. Також на території вагонобудівного заводу. Ск. Савенков В. Я. 1967 р.
  • № 106 — Пам'ятник робітникам електроапаратного заводу, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, на території заводу. 1974 р.
  • № 83а — Раніше перед БК Залізничників стояв пам'ятник (погруддя) І. Ф. Котлову. Ск. Б. П. Корольков, арх. М. Д. Коллі, встановлений 1958 р. Процес самовільного повалення пам'ятників комуністичним діячам, започаткований Євромайданом, прийшов і в Харків. 18 травня 2015 р. пам'ятник Котлову був повалений невідомими особами[4] і не відновлювався.

Підприємства[ред. | ред. код]

№ 29 — Харківський дослідний завод технологічного оснащення.[5]
№ 76 — До 2007 р. за цією адресою розташовувався Іванівський пивоварний завод. Це була пам'ятка архітектури з охоронним № 583. Він був заснований у 1886 р. купцем 2-ї гільдії, гласним Харківської міської думи Іваном Єгоровичем Ігнатищевим. Виробничий корпус заводу був побудований у 1913 р. за проектом інженера-архітектора Комарницького. На ті роки це було велике підприємство, знане високою якістю продукції. У 1920-і роки завод увійшов до складу Держпивтресту «Українська Нова Баварія» під назвою «Броварня № 2», пізніше «Пивзавод імені 1-го Травня». У 1990-і роки завод прийшов у занепад. Крім нього, в Харкові існував Ново-Баварський пивзавод, також був побудований великий Роганський пивзавод. У 2004 р. суд признав Іванівський пивзавод банкрутом. Підприємство було ліквідоване, завод зруйнували і побудували на його місці житловий комплекс.[6]
№ 87/89 — Харківський вагонобудівний завод.[7]
№ 112 — Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство.[8]
№ 222 (191) — Харківський бронетанковий ремонтний завод, ДП.[9]
№ 236 — Харківський комбікормовий завод.[10]

Транспорт[ред. | ред. код]

Великою Панасівською вулицею з 1909 року ходить трамвай. Зараз це маршрути 1, 7, 12, 20. Там, де до Великої Панасівської дотикаються Лозівська і Пащенківська вулиці, розташована кінцева зупинка («Іванівка») маршруту № 1.

Також ходять автобуси маршрутів 40е, 61е, 97е, 250е, 277е, 282е, 302е, 303е.[11]

Зупинки громадського транспорту:
Пров. Лосівський — Пров. Різниківський — Вул. Малопанасівська — Панасівка — Пров. Альбівський — Вул. Кокчетавська — Іванівка — Вул. Лозівська — Вул. Червономаяцька — Пров. Динамічний — Вул. Комишанська — Пров. Беринговий — Вул. Лук'янівська — Військове містечко — Північний Пост.

Див. також[ред. | ред. код]

Панасівка,
Іванівка,
Лиса Гора

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]