Володимирська вулиця (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимирська вулиця
Київ Київ
Володимирська вулиця, на передньому тлі (ліворуч) — будівля Президії НАН України
Володимирська вулиця, на передньому тлі (ліворуч) — будівля Президії НАН України
Місцевість Старе Місто, Нова Забудова
Район Голосіївський, Шевченківський
Історична інформація
Колишні назви Міст, Золота, Десятинна, Університетська, Велика Володимирська, Короленка
Протяжність 2,9 км
Координати початку 50°27′30″ пн. ш. 30°31′05″ сх. д. / 50.45833° пн. ш. 30.518167° сх. д. / 50.45833; 30.518167Координати: 50°27′30″ пн. ш. 30°31′05″ сх. д. / 50.45833° пн. ш. 30.518167° сх. д. / 50.45833; 30.518167
Координати кінця 50°25′57″ пн. ш. 30°30′28″ сх. д. / 50.432722° пн. ш. 30.507917° сх. д. / 50.432722; 30.507917
Поштові індекси 01025 (початок), 01033 (кінець)
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Line 3.svg «Золоті ворота»
Kiev Metro Line 1.svg «Театральна»
Kiev Metro Line 2.svg «Площа Льва Толстого»
Автобуси А 24
Трамваї лінія існувала з 1895 по 1959 роки, в нижній частині — від 1909 до 2005 року
Тролейбуси Тр 5, 8, 16, 17, 18
Рух двосторонній
Покриття бруківка (частина вулиці), асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади ЗОШ № 25, № 33
Володимирська вулиця на Вікісховищі

Володи́мирська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Старе місто, Нова Забудова. Пролягає від Андріївського узвозу та Десятинної вулиці до Короленківської вулиці.

Прилучаються Десятинний провулок, Велика Житомирська вулиця, Софійська площа, Рильський провулок, вулиці Софійська, Ірининська, Рейтарська, Малопідвальна, Прорізна, Ярославів Вал, Золотоворітський проїзд, Театральна площа, вулиця Богдана Хмельницького, бульвар Тараса Шевченка, вулиці Льва Толстого, Саксаганського і Жилянська.

Назви[ред.ред. код]

Назви вулиці:

  • Міст (часи Руси, від початку до Софійських воріт).
  • Андріївська, Софійська, Золота, Університетська (до 30-х років XIX століття).
  • Велика Володимирська (вживалася паралельно із існуючою).
  • Десятинна (рос. Десятинная)[1], Нижньо-Володимирська (рос. Нижне-Владимирская)[1] (частини вулиць від початку до Софійської площі та від Караваєвської вулиці до кінця) (18691901 роки).
  • Короленка1922 року[2])

Сучасна назва — з 1944 року[3].

Історія[ред.ред. код]

X століття[ред.ред. код]

Володимирська — одна із найдавніших вулиць міста Києва.

Частина вулиці від Бабиного торжку (Десятинної церкви) до Софійських воріт виникла не пізніше кінця Х століття (відома назва цього відрізку вулиці — Міст). Після спорудження на початку XI століття Софійського собору та близько 1037 року — Золотих воріт досягла тодішньої межі міста — Золотих воріт.

Пролягала через найдавніші частини Києва — Місто Володимира та Місто Ярослава. Це була головна міська вулиця, що вела від парадного в'їзду Золотих воріт до головного храму — Софійського собору та до княжих та боярських палаців Акрополя (Старокиївської гори).

Окрім Софійського собору було зведено також Ірининську церкву та Георгіївський собор, монастир Св. Феодора та ряд житлових будівель — як простих городян, так і знаті.

Після руйнування Києва татаро-монголами Старе місто на довгі століття перетворилося на пустку.

XVII століття[ред.ред. код]

Лише у XVII столітті було відбудовано та перебудовано Софійський собор, здійснено будівництво каплиці на фундаментах Десятинного храму, а сама територія сучасної Софійської площі та початку Володимирської волиці увійшла до складу новоутвореної Старокиївської фортеці.

XVIII століття[ред.ред. код]

Наприкінці XVIII — початку XIX століття знову, після тривалої перерви починається забудова вулиці в межах тодішнього Києва — тобто від початку до Золотих воріт. Після остаточного знесення валів, що залишилися як від оборонних укріплень доби Київської Руси, так і доби Старокиївської фортеці (остаточно знесено у 30-х роках XIX століття) на місці розрізнених частин стародавньої вулиці, що в той час мали назву відповідно Андріївська (від початку до Житомирської вулиці), Софіївська (від Житомирської до Софіївської площі) та Золота(до Золотих воріт) було прокладено рівну вулицю, що отримала назву Володимирська.

XIX століття[ред.ред. код]

Після розширення Києва у 30-х років XIX століття і початку забудови місцевості за Золотими воротами (тоді було прокладено сучасні вулиці Богдана Хмельницького, бульвар Тараса Шевченка, Прорізну та ряд інших) вулицю було продовжено в бік долини р. Либідь.

На вулиці у 18371842 роках зводиться головна будівля (Червоний корпус) Київського університету. Університет було засновано 1834 року і надано ім'я Святого Володимира. Саме тому корпус було пофарбовано в червоний колір, а вершини колон — у чорний (кольори стрічки ордена Святого Володимира).

Саме з цього моменту починає формуватися теперішнє обличчя вулиці — будуються кам'яні будівлі, спершу 1-2-х, а згодом 3-5-ти поверхові будівлі. Було зведено ряд адміністративних, громадських, житлових споруд, готелів. На місці, де було розкопано залишки Ірининської церкви (ріг Володимирської та Ірининської вулиць) було споруджено з використанням давньої цегли так званий «Стовп Святої Ірини» або «Ірининський стовп» (існував до середини 1930-х років).

1869 року[1] вулицю поділено на 3 самостійні частини — Десятинну, власне Володимирську та Нижньо-Володимирську вулиці. 1901 року ці вулиці були знову об'єднані під назвою Володимирська[4].

Будується будівля Старокиївської пожежної частини та Присутніх місць, зводиться будівля міського театру (на місці сучасного театру Опери та балету).

Наприкінці XIX століття вулицю було замощено, з'явилося газове, а згодом і електричне освітлення.

1895 року вулицею було прокладено трамвайну лінію.

XX століття[ред.ред. код]

Початок вулиці із забудовою XIX-XX ст.

На початку XX століття на місці згорілого зводиться новий Міський театр, будується прибутковий будинок (№ 39, на розі з Прорізною вулицею), що є однією із візитівок Києва. Споруджується будівля Педагогічного музею (в майбутньому — будівля Центральної Ради), починається будівництво будівлі для Ольгинської гімназії (нині тут знаходиться Президія НАН України), збудовано один із корпусів обабіч головного корпусу Університету, а також будинок Земства (нині будівля СБУ).

1901 року вулиця набула сучасного вигляду і довжини.

Впродовж XX століття вулиця не зазнала суттєвої перебудови, переважна більшість історичної забудови вціліла, хоча деякі будівлі було втрачено. Однак серед вдалих здобутків слід відзначити будівлю бібліотеки Університету, будівлю музею Історії України, будівлю школи № 25 та будівлю № 71.

У 1980-х роках частина вулиці позбулася брукованого покриття.

Нині Володимирська вулиця є однією із найголовніших та найелітніших вулиць Києва, значення вулиці можна порівняти хіба що із Хрещатиком.

З погляду історичного інтересу вулиця є одним із найпривабливіших туристичних куточків Києва, адже тут збереглися унікальні пам'ятки XI — XIX століть — Софійський собор, комплекс Софійського монастиря, рештки Золотих воріт, будівлі Київського університету, Педагогічного музею, Оперного театру, Президії НАН України та ще десятків житлових та громадських будівель.

Археологічний комплекс на Старокиївській горі не має аналогів у Європі.

Установи[ред.ред. код]

Пам'ятки історії та архітектури[ред.ред. код]

Дзвіниця Софійського собору на Володимирській вулиці
  • № 2 — Давнє київське городище; історичний та адміністративний центр Давнього Києва; фундаменти Десятинної церкви та князівських палаців
  • № 3 — садиба Трубецьких, 1820-ті р.; фундаменти споруд Х—XII століть
  • № 5,7 — фундаменти церковних споруд XI—XIII століть
  • № 10 — колишній Земельний банк, 1903 рік
  • № 11 — будівля з аптекою, до 1862 року
  • № 13 — Старокиївська пожежна частина, 1850-ті роки
  • № 14/8 — прибутковий будинок, 1910–1911 роки
  • № 15 — Присутствєні місця, 1854–1857 роки
  • № 16 — Приватна чоловіча Гімназія Петра
  • № 24 — Софійський собор з дзвіницею та комплекс Софійського монастиря, XI; XVII–XIX століть
  • № 33 — Земство, 1913–1914 роки
  • № 35 — особняк О. Беретті, 1848 рік
  • № 36 — готель, 1880-90-ті, 1910-ті роки
  • № 39 — прибутковий будинок, 1900–1903 роки, арх. К. Шиман
  • № 42 — житловий будинок, середина XIX століття; 1880-і роки; в 1908–1912 роках тут розташовувався Український клуб
  • № 43 — житловий будинок, 1888–1889 роки
  • № 45 — житловий будинок, 1891–1892 роки
  • № 50 — Театр, 1898–1901 роки
  • № 54 — пансіон, 1850-ті роки
  • № 57 — Педагогічний музей, 1913 рік (Будинок вчителя)
  • № 58 — бібліотека Університету, 1930 рік)
  • № 60 — головний корпус Університету, 1837–1842 роки
  • № 61/11 — прибутковий будинок, 1911 рік)
  • № 62 — корпус Університету, 1914–1915 роки
  • № 64 — ректорат Університету, 1840-ті роки

Також історичну та архітектурну цінність мають будинки: № 4, 6, 7, 8, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 32, 34, 36, 37, 40, 41, 44, 45, 47, 48, 49 флігель), 51 флігель), 52, 55, 61б, 65, 67, 68, 69, 74д, 75, 76а, 77, 78, 78а, 79, 81, 82, 84, 85, 92, 93, 94, 96, 97.

Визначні люди, пов'язані з Володимирською вулицею[ред.ред. код]

На Володимирській вулиці в різний час народилися, мешкали, працювали, бували ряд визначних діячів культури, науки, мистецтва. Серед них:

У будівлі Київського університету (в минулому — імені Св. Володимира, нині імені Т. Г. Шевченка) у різний час навчалися та працювали М. О. Максимович, М. Х. Бунге, В. Беретті, Т. Г. Шевченко, М. І. Костомаров, М. П. Драгоманов, І. В. Вернадський, М. П. Старицький, М. В. Лисенко, П. П. Чубинський, Д. К. Заболотний, О. Ю. Шмідт, Ф. Г. Яновський, М. С. Грушевський, О. Ф. Кістяковський, М. О. Булгаков, К. Г. Паустовський, М. Т. Рильський, О. О. Богомолець, Я. Івашкевич, П. А. Тутковський, М. Ф. Біляшівський, М. М. Бенардос, М. Д. Стражеско та ряд інших вчених, письменників, лікарів, винахідників, політичних та громадських діячів.

Меморіальні та анотаційні дошки[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Згадки у літературі[ред.ред. код]

Окремі події роману «Біла гвардія» М. Булгакова розгортаються у будівлі Педагогічного музею та на вулиці Володимирській (втеча Турбіна від петлюрівського патрулю), також у романі згадується популярна в той час кав'ярня-кондитерська «Маркіз» (будинок № 39).

Зображення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // «Кіевлянинъ». — № 95. — 1869. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.
  2. Протокол заседания Пленума горсовета от 11 января 1922 года № 13, п. 1 «О переименовании Б. Владимирской улицы в ул. имени Короленко» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 1, арк. 208. (рос.) Архівовано з першоджерела 4 жовтня 2013.
  3. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  4. ДАК, ф. 163, оп. 7, спр. 1625, арк. 3.

Джерела[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.