Вулиця Глібова (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Глібова
Львів
Вілла «Палатин» (вул. Глібова, 12)

Вілла «Палатин» (вул. Глібова, 12)
Місцевість Цитадель
Район Галицький
Назва на честь Леоніда Глібова
Історичні відомості: колишні назви
Гончарська бічна, Голубина, Хмельовського, Гохштрассе, Хмельовського
польського періоду (польською) Garncarska boczna, Golębia, Chmielowskiego
радянського періоду (українською) Хмельовського
радянського періоду (російською) Хмелевского
Загальні відомості
Протяжність 150 м
Координати початку 49°50′02″ пн. ш. 24°01′47″ сх. д. / 49.8339556° пн. ш. 24.0298333° сх. д. / 49.8339556; 24.0298333
Координати кінця 49°50′05″ пн. ш. 24°01′41″ сх. д. / 49.8349083° пн. ш. 24.0281361° сх. д. / 49.8349083; 24.0281361
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки кам'яниці № 2,3,4,5,9,9а,10,12,15
Пам'ятники пам'ятні таблиці А. Кос-Анатольському, А. Вахнянину, К. Студинському, О. Тисовському
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2) [1]
Забудова класицизм, конструктивізм, історизм
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Ву́лиця Глі́бова — вулиця у Галицькому районі міста Львова, що сполучає вулиці Драгоманова та Каліча Гора, у місцевості Цитадель.

Прилучається вулиця Поповича.

Історія[ред.ред. код]

На мапі Львова 1766 року сучасна вулиця Глібова показана як дорога, що проходить між приватними садибами з городами на схилах Каличої гори. Сама ж вулиця утворилася під час «глобального» впорядкування Львова на початку «ери» місцевого самоврядування. Від 1860 року відома, як Гончарська бічна (пол. Garncarska boczna). 1871 року перейменована на Голубину (пол. Golębia), через те що невеликі вілли, якими тоді була переважно забудована ця вулиця, нагадували голуб'ятні. 1906 р. отримала назву Хмельовського (пол. Chmielowskiego), на честь польського літератора Петра Хмельовського, що мешкав у віллі «Палатин» (нині — вул. Глібова, 12). Під час німецької окупації, від грудня 1941 р. вулиця мала назву — Гохштрассе (нім. Hochstrasse). У повоєнні часи вулиці не надовго повернули передвоєнну назву і вже 1945 року вулиця отримала сучасну назву — Глібова, на честь українського письменника, поета, байкаря та громадського діяча Леоніда Глібова[2].

Забудова[ред.ред. код]

Початково вулиця була забудована невеликими одноповерховими садибами. Типовим представником цієї забудови є будинок під № 17, що зберігся до наших днів. У 1890-1898 роках на заміну садибній забудові вулиці були зведені будівлі на зразок французької палацової архітектури XVII ст., де переважають архітектурні стилі — класицизм, конструктивізм та історизм. Більшість будинків на вулиці є пам'ятками архітектури місцевого значення м. Львова[3]:

№ 2

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 570

Кам'яниця споруджена у 1906 році за проектом відомого польського архітектора Тадеуша Обмінського, автором ліпного декору будівлі був скульптор Теобальд Оркасевич. Будинок багато прикрашений рослинним орнаментом, парапети балконів виконані у вигляді стільників, пілястри завершуються зображенням бджоли. Вхід у будинок декорований квітами соняшника[4].

У 1910 році тут мешкав Маріан Смолюховський — професор кафедри теоретичної фізики Львівського університету, один з творців сучасної статистичної фізики, теорії коагуляції (злипання) частинок, теорії броунівського руху, співавтор рівняння Ейнштейна-Смолюховського.

Наприкінці 1940-х роках цю адресу мав кореспондентський пункт газети «Сталінське плем'я»[5].

№ 3, 5. Кам'яниці Нухіма Грюнсберга

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 571, 573

Кам'яниці споруджено у 18971898 роках за проектом львівського архітектора Юліана Цибульського[6] та прикрашено маскароном із зображенням голови лева між вікнами третього поверху, а в круглому медальйоні з янголятками вказано рік будівництва кам'яниці — 1898.

У будинку під № 3, орієнтовно, у 19071913 роках містився інтернат ім. Адама Міцкевича для учнів львівських шкіл, нині цю адресу має львівська обласна німецька молодіжна організація «Дойче югенд»[7], а в будинку під № 5 у 19361939 роках мешкав Юзеф Кофлер — польський композитор-авангардист, музикознавець і викладач музики. Відомий тим, що був першим польським композитором, який використав техніку додекафонії.

№ 4

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 572

На початку 1900-х років у цьому будинку мешкав польський історик і письменник Францішек Равіта-Ґавронський.

№ 5

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 573

Житловий будинок.

№ 6

Тут наприкінці 1890-х років мешкав відомий польський художник Тадеуш Попель, був співавтором ряду панорам, зокрема, Рацлавицької та панорами битви під Грюнвальдом. У 1930-х роках тут містилася канцелярія Генрика Фогельфангера, відомого як «Тонцьо» — ведучого популярної передачі тогочасного львівського радіо «На веселій львівській хвилі» (пол. «Wesoła Lwowska Fala»)[8], партнером по ефіру якого був Казимир Вайда або ж «Щепко»[9].

№ 8

Кам'яниця споруджена наприкінці ХІХ ст.

№ 9

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1587

Власна кам'яниця львівського архітектора Юліана Цибульського, споруджена за його ж проектом у 18961898 роках. Попередницею кам'яниці Цибульського був невеличкий садибний будинок, у якому Іван Франко з дружиною Ольгою Хоружинською у 18861887 роках знімали житло. Це була перша квартира, у якій оселилося молоде подружжя. Висока орендна плата та несприятливі побутові умови змусили подружжя переїхати до іншого помешкання.

Тут у 19121918 роках містилося Генеральне консульство Німецької імперії[10]. У 1930-х роках у цьому будинку мешкав професор Вітольд Мінкевич — видатний інженер, архітектор, педагог, ректор Львівської політехніки у 1931 році. Цю ж саму адресу у міжвоєнний час мала Асоціація польських художників[8]. Наприкінці 1990-х роках приміщення колишнього консульства придбала німецька лютеранська церква для потреб львівської громади. Згодом у пристосованому приміщенні під № 4В відкрився молитовний зал громади Німецької лютеранської церкви, розрахований на 55 осіб[11][12].

№ 9а

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 574

Житловий будинок.

№ 10

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 575

Кам'яниця споруджена у 1890-х роках за проектом Юліана Цибульського, з бічними ризалітами, вирізняється нетинькованою охристою цеглою на стінах другого та третього поверхів.

№ 11

У кам'яниці на початку 1900-х роках ще до побудови власної вілли на сучасній вулиці Глінки, буд. 1а, мешкав віце-президент львівського апеляційного суду Ян Дилевський. У 19101930-х роках тут мешкав професор права Антоній Верещинський — ректор Львівської політехніки у 19391940 роках. Тут у помешканні № 5 дитячі роки провів Станіслав Чурук — колишній вояк АК[13], автор спогадів про Львів[8].

№ 12. Вілла «Палатин»

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 722

Палац-вілла «Палатин» — двоповерховий будинок з еклектичною вежею[14] (первісна назва — «Затишок»)[15], споруджений 1875 року за проектом будівничого Едмунда Кьолера в стилі раннього модерну для Владислава Чарновського. 1893 року вілла «Затишок» стає власністю професора Львівської Політехніки Пьотра Хмельовського, який здійснив її перебудову за проектом архітектора Альфреда Каменобродського. З правого боку до старої вілли прибудували більшу та багатше оздоблену споруду з триповерховою вежею, зберігаючи, в основному, її середньовічний стиль. Вілла також оздоблена медальйонами із зображенням польських королів з підписами, хто це такі[16]. Тут у 19101915 роках мешкав президент міста Львова Тадеуш Рутовський[17].

№ 15

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 723

Власна кам'яниця львівського архітектора Юліана Цибульського, споруджена 1890 року. Близький за формами до французького бароко. Проект експонувався на будівельній виставці 1892 року[18]. Двері, що ведуть на внутрішнє подвір'я прикрашені кольоровим склом з орнаментом[19]. На внутрішньому подвір'ї будинку знаходиться невеличка прибудова — одноповерховий будиночок, у якому нині містяться школа акторської майстерності для дітей «Прожектор»[20] та дитяча фотостудія «Хованка»[21].

Між 1908 та 1944 роками тут мешкали український композитор та педагог Анатоль Вахнянин, голова НТШ Кирило Студинський та співзасновник організації «Пласт» Олександр Тисовський, а у 19431983 роках у кам'яниці мешкав український композитор, народний артист України Анатолій Кос-Анатольський. За часів незалежності відомим мешканцям на фасаді будинку встановлено пам'ятні таблиці[22].

№ 17

На початку ХХ століття тут містилася школа співу Г. Пожановської[23], пізніше — правління фірми «Синдикат килимарський».

У цьому будинку прожив останні роки життя відомий український історик, археолог, дослідник городищ княжої доби Львова, Судової Вишні та Звенигорода Олексій Ратич.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Поштові індекси України: м. Львів, вул. Глібова
  2. Проект «Вулиці Львова»: Вулиця Глібова
  3. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова
  4. м. Львів. Будинок № 2 по вул. Глібова
  5. Справочник. Львов…С. 123
  6. Ґранкін П. Е. Архітектор Юліан Цибульський // Будуємо інакше. — 2000. — № 6. — С. 47; Grankin P. Lwowski architekt Julian Cybulski (1859—1924) // Статті (1996—2007). — Львів: Центр Європи, 2010. — С. 108. — ISBN 978-966-7022-84-6.
  7. Портал німіців України: список організацій за місцем розташування
  8. а б в Włodek P., Kulewski A. Lwów. Przewodnik. — Pruszków: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2006. — S.271
  9. Ноа Сігал: Щепко і Тонько не відчували себе ні поляками, ні євреями, ні українцями, вони були львів'янами
  10. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: Rocznik dziewiętnasty, 1916…s.393 (пол.)
  11. Протестанти: лютерани
  12. Лютеранські громади Львова: єдність у різноманітті
  13. Неріздвяні дива у Львові. Під совєтами, німцями і знову совєтами
  14. Львівські вулиці і кам'яниці…С.221
  15. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст….С.348
  16. Мисливиці за історією
  17. Львівські вулиці і кам'яниці…С.222
  18. Ґранкін П. Е. Архітектор… — С. 46; Grankin P. Lwowski architekt… — С. 106—107.
  19. м. Львів. Будинок № 15 по вул. Глібова
  20. Акторська школа «Прожектор»
  21. Хованка, Дитяча фотостудія
  22. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова…C.214
  23. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: Rocznik dziewiętnasty, 1916…S.397 (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / Бірюльов Ю. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 348-349. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 35. — 200 прим. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 116-117. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 16,94,101,104,106. — ISBN 966-603-115-9.
  • Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów : wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 с.(пол.)
  • Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 221-222. — ISBN 978-966-7022-79-2.
  • Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — 320 с. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Дудыкевич Б. Справочник. Львов. — Львів : Вільна Україна, 1949. — 200 с. — 3000 прим.(рос.)
  • Włodek P., Kulewski A. Lwów. Przewodnik.— Pruszków: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2006. — s. 271—272. — ISBN 83-89188-53-8 (пол.)

Посилання[ред.ред. код]