Вулиця Дмитра Яворницького (Дніпро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єдина будівля вулиці будинок Товариства політкаторжан № 6. Вид від парку Шевченка через площу Шевченка з півночі від будинку

Вулиця Дмитра Яворницького — вулиця в Соборному районі міста Дніпро на Горі, що продовжує вісь Преображенського кафедрального собору в північно-східному напрямі пагорба до Дніпра.

Бере початок від Соборної площі, спускається до площі Шевченка. Довжина — 220 метрів. Після арки у парк Тараса Шевченка вісь вулиці має продовження головною алеєю парку, що проходить західніше Потемкінського палацу.

Історія[ред. | ред. код]

Забудова Палацової площі й вулиці, що тоді називалася Соборним провулком, відбулося на початку 1880-х років.

У 1905 році на південно-західному розі вулиці зведено садиба Дмитра Яворницького[1]. У 1964 році у будинку влаштовано філії Дніпропетровського історичного музею — Меморіального будинку-музею Дмитра Яворницького, де в одній із кімнат відтворено побут вченого[2].

У 1823 році більшовики перейменували Соборний провулок на Жовтневий провулок на честь російської пролетарської Жовтневої революції 1917 року[3].

У 2005 році Жовтневий провулок перейменовано на честь видатного надпорозького краєзнавця, історика, археолога й музейника Дмитра Яворницького[4].

Перехресні вулиці[ред. | ред. код]

Будівлі[ред. | ред. код]

Деталі фасаду з вулиці Яворницького будинку Товариства політкаторжан

На вулиці єдина 5-поверхова будівля № 6 у стилі конструктивізму, що стоїть на південно-східному розі вулиці з площею Шевченка.

Єдиною значною будівлею вулиці був кам'яний 2-поверховий будинок № 6 з круглою кутовою вежею, перекритою конічним шатром, що був збудований князем й архітектором Дмитром Васильовичем Христофоровим на початку 1880-х років. Будівля буда придбана шляхеткою Анастасією Харченко й у 1915 році дісталася у спадок її сину Геронтію, лікарю й голосному Верхньодніпровського земства й Катеринославської міської думи. Тут працювала 12-та камера Мирового суду, а з початком Першої світової війни розмістилося сховище Червоного хреста й згодом — шпиталь для офіцерів імені Геронтія Харченка.

За радянської влади будинок стояв спустілий й пограбований, у ньому ночувала місцева банда. Тільки наприкінці 1920-х років будівля була розібрана й у 1932—1933 роках за проектом архітектора Володимира Самодриги тут зведена сучасна будівля у стилі конструктивізму. Замовником будівлі було Товариство політкаторжан, тому будинок називався «Будинок пам'яті 1905 року». Крім квартир, тут були домовий клуб, їдальня й пральня.

Сусідство колишніх в'язнів царських в'язниць виявилося вкрай неприємним для академіка Дмитра Яворницького, що мешкав на іншій стороні вулиці. Пильні більшовики не просто писали доноси, а й безпосередньо викликали міліцію. Тривало це неподобство до «великої чистки» 1937 року, коли товариство політкаторжан та більшість його членів були ліквідовані[5].

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]