Перейти до вмісту

Дорогожицька вулиця

Координати: 50°28′13.7″ пн. ш. 30°27′53.4″ сх. д. / 50.470472° пн. ш. 30.464833° сх. д. / 50.470472; 30.464833
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вулиця Дорогожицька)
Дорогожицька вулиця
Київ
Дорогожицька вулиця
МісцевістьСирець, Лук'янівка
РайонШевченківський
Назва на честьДорогожичів
Колишні назви
Лагерна, Мотоциклетна
Загальні відомості
Протяжність1,5 км
Координати початку50°28′13.7″ пн. ш. 30°27′53.4″ сх. д. / 50.470472° пн. ш. 30.464833° сх. д. / 50.470472; 30.464833
Координати кінця50°28′12.8″ пн. ш. 30°26′37.3″ сх. д. / 50.470222° пн. ш. 30.443694° сх. д. / 50.470222; 30.443694
поштові індекси04112, 04119
Транспорт
Найближчі станції метроЛінія 3 «Дорогожичі»
Автобуси47
ТролейбусиТр 19, 19Д, 23, 31, 35
Маршрутні таксі410
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятникиПам'ятник мирним жителям і війсковополоненим, які загинули під час Великої Вітчизняної війни
Державні установиДержавна інспекція енергетичного нагляду України
Навчальні закладиНаціональний університет охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10474
У проєкті OpenStreetMapr415960
Мапа
Мапа
CMNS: Дорогожицька вулиця у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Дорогожи́цька ву́лиця — вулиця у Шевченківському районі міста Києва, місцевості Сирець, Лук'янівка. Простягається від вулиці Юрія Іллєнка до вулиць Парково-Сирецької та Ризької.

Прилучаються вулиці Ґарета Джонса, Оранжерейна, Праведників і Олени Теліги.

Історія

[ред. | ред. код]

Виникла у 1-й чверті XX століття, була частиною Табірної вулиці.

У 1895 від Лук'янівської площі до Сирецьких військових таборів по ній було прокладено лінія трамваю, режим роботи був сезонним — тож узимку вагони не курсували. У 1910 році маршрут отримав 21-й номер. Під час Першої світової війни, у 1916 році, внаслідок дефіциту рухомого складу, 21-й маршрут був закритий і вже більше ніколи не відновлювався.

У 1869—1922 і 1944—1957[1] роках назву Дорогожицька (за окремими джерелами — Велика Дорогожицька) мала сучасна вулиця Юрія Іллєнка, а назву — Мала Дорогожицька — кінцева частина сучасної вулиці Герцена.

У 50-ті роки частина вулиці від кладовищ до Київської дитячої залізниці являла собою алею, обсаджену старими тополями — певно, ще під час функціонування тут військових таборів.

Близько 1960 р. по вулиці було влаштоване асфальтове покриття і запущено тролейбусний рух 16 маршруту.

Сучасну назву отримала в 1961 році[2], від історичної місцевості Дорогожичі. У 1970-ті роки XX століття 1-й квартал Дорогожицької вулиці був відомий як Мотоциклетна вулиця (від розташованого вздовж неї Мотоциклетного заводу, назва з — 1959 року[3], ліквідована — 1977 року[4]).

У 1975 році від вулиці відокремлено Парково-Сирецьку вулицю (тоді під назвою вулиця Тимофія Шамрила). Сучасна забудова вулиці — з середини XX століття.

На деяких вказівниках, розміщених на вулиці, подано помилкову форму її назви — вулиця Дорогожицького, що побутує в розмовному мовленні.

Установи та заклади

[ред. | ред. код]

Пам'ятні знаки і мурали

[ред. | ред. код]
  • Пам'ятний знак початку «Дороги смерти». На розі з вулицею Ю. Іллєнка. Скульптор Костянтин Скритуцький, відкрито 3 жовтня 2011 року під час відзначення 70-х роковин трагедії Бабиного Яру. На камені біля бетонної брили із символічними відбитками людських ніг — напис: «Тут починалась «Дорога смерті», якою 29 вересня 1941 р. фашисти гнали євреїв в Бабин Яр».
  • Пам'ятник радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру. Скульптори М. Лисенко, В. Сухенко, О. Вітрик, архітектори А. Ігнащенко, Л. Іванченко, В. Іванченков. Відкрито 2 липня 1976 р.
  • Пам'ятник жертвам нацизму («пам'ятник остарбайтерам»). На розі вулиці Праведників. Стела містить символічне зображення концтабору та написи «Пам'ять заради майбутнього» і «Світові, знівеченому нацизмом»; апостроф у слові «Пам'ять» зроблено у вигляді латинської літери «u» («українці») зі штампом «Ost» («остарбайтери»). На камені біля монументу — напис: Вклонімося пам'яті 3 мільйонів громадян України, насильницьки вивезених від час другої світової війни до нацистської Німеччини, багато з яких було замордовано непосильною рабською працею, голодом, катуваннями, страчено та спалено в печах крематоріїв. Автори — П. Боцвін, Т. Давидова. Встановлений у 2005 р. коштом організації «Українська спілка в'язнів — жертв нацизму».[5]
  • Пам'ятник підпільниці, Герою України Тані Маркус. На розі вулиці вулиці Олени Теліги. Скульптор Валерій Медведєв. Відкрито 1 грудня 2009 року.[6]
  • Мурал на честь загиблого захисника України, вихованця ДЮФШ «Динамо», лицаря ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) Дмитра Півня, позивний Птаха (1987—2022). На торці житлового будинку № 15-В.[7][8]

Зображення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва» // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  2. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 26 січня 1961 року № 146 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 15. Арк. 863–871. [Архівовано з першоджерела 25 червня 2013.]
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 13 жовтня 1959 року № 1710 «Про найменування та перейменування вулиць м. Києва»» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 1010, арк. 174–177. [Архівовано з першоджерела 8 липня 2013.]
  4. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 5 вересня 1977 року № 1350 «Про перейменування та впорядкування найменувань вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 1737. Арк. 384–393. (Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів. — 1977. — № 9. — С. 7–11.) [Архівовано з першоджерела 26 липня 2013.]
  5. Памятник остарбайтерам в Бабьем Яру
  6. Тетяну Маркус увіковічено в Бабиному Яру. Архів оригіналу за 12 грудня 2009. Процитовано 1 грудня 2009.
  7. БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА. ПІВЕНЬ ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  8. На фронті загинув вихованець ДЮФШ «Динамо» Дмитро Півень

Джерела

[ред. | ред. код]