Вулиця Леніна (Мінськ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Леніна на початковій ділянці (площа Свободи)
Нова частина вулиці Леніна та лікеро-горілчаний завод «Кристал»

Вулиця Леніна (біл. Вуліца Леніна) — вулиця в центральній частині Мінська, одна з найбільш завантажених у місті[1].

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Раніше називалася Францисканською (XVII—XIX ст.), Губернаторською (XIX ст. — 1919), Карла Маркса (1919-22), Ленінською (1922-45), з 1945 року — вулиця Леніна. Довжина близько 2,5 км, раніше протяжність становила 950 метрів (до вулиці Уллянівської). Нумерація будинків — від площі Свободи. Забудовувалася з XVI століття, але практично всі сучасні будівлі — перших повоєнних років. У 1948-50 роках в центральній частині вулиці влаштований бульвар.

Проходить від площі Свободи як продовження проспекту Переможців на південний схід. Перетинає Революційну та Інтернаціональну вулиці на площі Свободи, потім — проспект Незалежності, вулицю Карла Маркса, вулицю Кірова, вулицю Ульянівську, вулицю Смоленську, і закінчується розв'язкою з Партизанським проспектом і вулицею Аранською. Продовження — вулиця Тростянецка.

На різних ділянках вулиця має від однієї до трьох смуг в кожну сторону. До 1980-х років вулиця завершувалася перетином з вулицею Ульяновською[2], згодом був побудований міст через Свіслоч і продовження вулиці, що дозволило зв'язати центр міста з Партизанським проспектом. До початку 2000-х у кінці вулиці діяли однорівневий залізничний переїзд із жвавим Оршанским (Московським) напрямком БЖД та перехрестя з Партизанським проспектом. В даний час побудовані залізничний міст і дворівнева автомобільна розв'язка.

Післявоєнна забудова вулиці, за винятком корпусів 3-ї міської лікарні. Будинку 4, 5, 6 і 8 побудовані у 1952-56 роках (арх. Р. Заборський), будинок 18 в 1949-51 роках (арх. А. Брегман, Н. Дроздов, Р. Заборський, Ст. Король, Ст. Вараксин)[3].

Адреси[ред. | ред. код]

На вулиці розташовані:

На початку XX століття на вулиці розташовувалися такі відомі будівлі[7]:

  • Дім По́ляка[8]. В будівлі розміщувались: готель "Європа" (один з найбільших на той час на території сучасної Білорусі; зараз на старому місці відкрито готель з аналогічною назвою), мінське відділення Віленського комерційного банку, бібліотека й книгарня В.Фрумкіна, магазин А.М.Левіна;
  • Майстерня каучукових й металевих штемпелей И. З. Ізакова[9];
  • Фірмовий магазин А. Г. Гурвича, ювелірний магазин М. Я. Ізгура[10];
  • Міська управа й дума. Там же розташований магазин канцтоварів і галантереї І. Х. Шапіро[11];
  • Технічна контора С. А. Анцелиовича. Там же розташувався магазин тканини Н. А. Воронкова[12];
  • Магазин хозтоварів, велосипедів, мотоциклів та зброї Малявського, меблевий магазин Годера, книжковий магазин Є. Френкеля, готель «Швейцарія» на 18 номерів[13];
  • Мінське лісопромислове товариствовзаємного займа, універсальний магазин братів К. и Н. Борщ и Я. Лившиця, магазин взуття А. С. Наймана, спецмайстерня дамських уборів Є. Малиновскої Й майстерня жіночого верхнього одягу Г. З. Фішкіна[14];
  • Готель «Московський» на 14 номерів[15];
  • Магазини Т. З. Кац й Б. З. Полякова[16];
  • Спецсклад-магазин И. Л. Лимоне[17];
  • Магазин англійських тканин[18];
  • Дом Раковщиков, типографія И. Каплана, магазин Я. І. Гаушко[19];
  • Типографія И. и В. Тасьман. Там же — банківська контора купців 1-ї гільдиії М. Є. Поляка й Є. Б. Вейсбрема, а також редакції газет «Мінське ехо»  й «Мінський голос» та палітурна майстерня Биндлера[20];
  • Чоловіча урядова гімназія, де вчилися, зокрема, білоруськ іписьменники й поети Янка Лучина й Ядвигин Ш.[21];
  • Редакція газети «Голос провінції»[22];
  • Магазин хозтоварів А. І. Когана. Там же розташований готель «Старо-Берлін» на 19 номерів[23];
  • Редакція газеты «Северо-Западный край». Там же розташованийц Московський готель на 30 номерів и Константинопольска кондитерська[24];
  • Готель «Гранд Отель» на 8 номерів[25];
  • Типографія Х. Я. Дворжеца, де було здавна декілька творів В. Дуніна-Марцинкевича и В. Сирокомлі. Там же розташована редакція газети «Мінська газета-копійка» и кав'ярня М. І. Яковлева[26];
  • Поштово-телеграфна контора й телефонна станція. Там же розташована поштово-телеграфна амбулаторія[27];
  • Редакція газет «Минская речь» («Минское слово»)[28];
  • Єврейська лікарня (зараз там розміщені корпуси 3-ї міської клінічної лікарні ім. Клумова) [29].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Самые загруженные улицы Минска — Ленина и Немига [Архівовано 19 червня 2017 у Wayback Machine.], naviny.by (14 мая 2014)
  2. Ленина улица // Минск. Энциклопедический справочник. 2-е изд. — Минск: Белорусская Советская Энциклопедия, 1983. — С. 214—215
  3. Шамрук А.
  4. ул. Ленина, 20
  5. ул. Ленина, 19
  6. вул. Леніна, 30-32
  7. Адреса даны по: Шыбека З. В., Шыбека С. Ф. Мінск. Старонкі жыцця дарэвалюцыйнага горада. — Минск, 1994
  8. Губернаторская, 1 (угол с Соборной площадью)
  9. Угол Губернаторской и Преображенской, дом Фельдмана
  10. Губернаторская, 5
  11. Угол Губернаторской и Юрьевской (Губернаторская, 7 / Юрьевская, 1).
  12. Губернаторская, 10
  13. Губернаторская, 11
  14. Губернаторская, 13
  15. Губернаторская, 15
  16. Губернаторская, 16
  17. Губернаторская, 17
  18. Губернаторская, 18
  19. Губернаторская, 19
  20. Губернаторская, 20
  21. Губернаторская, 21
  22. Губернаторская, 24 (дом Странгина)
  23. Угол Захарьевской и Губернаторской (75/26), дом Румера (примерно на месте ГУМа)
  24. Угол Захарьевской и Губернаторской (84/28), дом Мельцера
  25. Губернаторская, 30
  26. Губернаторская, 32
  27. Губернаторская, 34 (дом Карказовича) / Ленина, 14
  28. Угол Губернаторской и Магазинной (46/31), дом Вержбовской
  29. Губернаторская, 52-54