Вулиця Леся Курбаса (Івано-Франківськ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Леся Курбаса
Івано-Франківськ
Обласна філармонія на вулиці Леся Курбаса
Обласна філармонія на вулиці Леся Курбаса
Назва на честь Леся Курбаса
Колишні назви
А. Бельовського, Ю. Федьковича, Р. Ваґнера, В. Цимбалюка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Заклади культури Обласна філармонія
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Леся Курбаса у Вікісховищі

Вулиця Леся Курбаса — коротка пряма вулиця в центральній частині Івано-Франківська, яка сполучає площу Міцкевича з вулицею Грушевського.

Історія[ред. | ред. код]

Виникла в середині XIX століття. Раніше на її місці пролягали фортечні мури та височів бастіон із центром на місці нинішньої філармонії. Вулиця мала ім'я А. Бельовського — польського поета й історика, який народився в с. Креховичах на Рожнятівщині, в нашій області. У часи ЗУНР називалася вулицею Ю. Федьковича. За німецької влади названа іменем Р. Ваґнера. У першу річницю зайняття радянськими військами Станіслава вулицю назвали ім'ям майора В. Цимбалюка — командира батальйону 161-ї стрілецької дивізії, яка визволяла місто. Він загинув у боях на території Словаччини. Вулиця розташована в мистецькому осерді обласного центру. У березні 1991-го вона одержала ім'я відомого режисера і теоретика театру Леся Курбаса, який неодноразово грав ролі та ставив вистави у Станиславові.

Будівлі[ред. | ред. код]

На вулиці пронумеровано тільки вісім будинків. Три з них — № 5, 7, 9 (арх. А. Ріттер) — це фактично один трисекційний будинок, у якому за звичаєм давніх часів кожна секція має свій номер. Кам'яниці тут капітальні, триповерхові, будовані в діапазоні 1894–1906 рр. Відзначаються неокласичними і сецесійними формами, всі вони є пам'ятками архітектури місцевого значення. Найбагатшу історію має будинок № 3 на початку вулиці, що порталом звернений до площі Міцкевича. Він збудований 1891 року як польський театр (архітектор Ю. Лапіцький), з 1940-го став українським муздрамтеатром ім. І. Франка. 1980 року театр перейшов у нове приміщення, а будинок зайняла філармонія.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Головатий М. 200 вулиць Івано Франківська. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — С. 208–209