Вулиця Менцинського (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Вулиця Менцинського
Львів
Вигляд з площі Генерала Григоренка
Вигляд з площі Генерала Григоренка
Місцевість нижня Городоцька
Район Галицький район
Назва на честь Модеста Менцинського
Історичні відомості: колишні назви
польського періоду (польською) Kołłątaja
радянського періоду (українською) Менжинського
радянського періоду (російською) Менжинского
Загальні відомості
Протяжність 140 м
Транспорт
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова історизм, сецесія, класицизм
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Вулиця Менцинського у Вікісховищі

Ву́лиця Менци́нського — вулиця в Галицькому районі Львова, в районі долішньої частини вулиці Городоцької. Простягається від площі Генерала Григоренка на північ до вулиці Городоцької.

Забудова вулиці: історизм, сецесія, класицизм.

Історія назви[ред.ред. код]

Від 1827 року називалася Побригідська, оскільки виходила до колишнього монастиря бригідок, де на той час була відома львівська в'язниця «Бригідки»; від 1871 р. — Бригідська (пол. Brygidzka); від 1895 р. — Коллонтая (пол. Kołłątaja), на честь польського політика та публіциста Гуґо Коллонтая. Існувала батярська пісня, де згадується вулиця: «На вулиці Коллонтая, файдулі, файдулі, фай, била баба пуліцая, файдулі, файдулі, фай…»[1]

У часи німецької окупації — Керкерштрассе, у 1950—1991 рр. — Менжинського, на честь російського більшовицького діяча В'ячеслава Менжинського.

Сучасна назва Менцинського — від 1991 р., на честь українського оперного співака Модеста Менцинського.

Будинки[ред.ред. код]

Дім на вулиці Менцинського, 1 у Львові.

Перед Першою світовою війною, коли було споруджено прибутковий будинок № 5 на пл. Смольки з кінотеатром «Марисенька» (нині — театр «Воскресіння» на пл. Смольки, 5, та будинок єврейської купецької гімназії на вул. Коллонтая, 8, площу Смольки та вулицю Коллонтая сполучив торговий пасаж Грюнерів, нині він не існує[2].

У будинку № 1 у 1950—1960 рр. була майстерня з ремонту меблів, у 1960—1980 рр. — ательє з пошиття портьєр та інформаційне бюро облкниготоргу «Книга поштою», у 1990-х рр. — перший і єдиний у Львові спеціалізований магазин ляльок «Барбі». Нині тут міститься комп'ютерний «Нова-Центр» та крамниця «Джинси».

У будинку № 4 за Польщі була цегельня Шенфельда, від радянських часів працює кав'ярня та магазин автозапчастин і побутової хімії.

У будинку № 5 було єврейське благодійне товариство «Айшел Тора», тут була безкоштовна кухня для учнів львівських єшив. Коли товариство переїхало на нове місце, власник приміщення Мехел Мас влаштував тут синагогу[3].

За № 6 у польські часи виготовляли меблі Lakme, тепер тут бутик «Ілона» та крамниця італійського взуття «Колізей».

В будинку під № 7, за Польщі у 1927 р. містилася редакція часопису «Вікна» — друкованого органу літературного об'єднання західноукраїнських письменників «Горно»[4].

У будівлі № 8 за польських часів була єврейська купецька гімназія, гуртівня аптекарських товарів «Озон» і кравецьке ательє «Поступ». Будинок, як всі прибуткові будинки забудови 1880—1900-х років, мав велике подвір'я, де містилися численні склади та гуртовні, переважно єврейські. У радянський час на першому поверсі було розташоване ательє, де виготовляли меблі на замовлення. Нині — Львівський інститут економіки і туризму.

У будинку № 10 за польських часів були магазини канцелярського приладдя Гюттеля й електротехнічних товарів Тау, тепер — «Брокбізнесбанк» і кафе «Ліана».

У будинку № 12 була аптека Шимона Гая «Під золотим левом».

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]