Вулиця Менцинського (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Менцинського
Львів
Вигляд з площі Генерала Григоренка
Вигляд з площі Генерала Григоренка
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький район
Назва на честь Модеста Менцинського
Колишні назви
Побригідська (Ексбрігіттенґассе), Бригідська, Коллонтая, Керкершстрассе, Коллонтая, Менжинського
австрійського періоду (українською) Ексбрігіттенґассе
австрійського періоду (німецькою) Exbrigitten Gasse
польського періоду (польською) Pobrygidzka, Brygidzka, Kołłątaja
радянського періоду (українською) Коллонтая, Менжинського
радянського періоду (російською) Коллонтая, Менжинского
Загальні відомості
Протяжність 155 м
Координати початку 49°50′30″ пн. ш. 24°01′20″ сх. д. / 49.8418417° пн. ш. 24.0222444° сх. д. / 49.8418417; 24.0222444Координати: 49°50′30″ пн. ш. 24°01′20″ сх. д. / 49.8418417° пн. ш. 24.0222444° сх. д. / 49.8418417; 24.0222444
Координати кінця 49°50′34″ пн. ш. 24°01′19″ сх. д. / 49.8430389° пн. ш. 24.0220500° сх. д. / 49.8430389; 24.0220500
Поштові індекси 79007[1]
Транспорт
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 3,8[2]
Навчальні заклади Львівський інститут економіки і туризму
Поштові відділення ВПЗ № 7 (вул. Гребінки, 6)[1]
Забудова історизм, сецесія, класицизм
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Менцинського (Львів) на Вікісховищі

Ву́лиця Менци́нського — вулиця в Галицькому районі Львова, неподалік від історичного центру. Сполучає площу Генерала Григоренка з вулицею Городоцькою.

Назва[ред. | ред. код]

  • 1827-1871 роки — Побригідська або на австрійський манер Ексбрігіттенґассе, через те, що прямувала до колишнього монастиря бригідок, де на той час була відома львівська в'язниця «Бригідки».
  • 1871 — 1885 роки — Бригідська.
  • 1885 — травень 1942 роки — Коллонтая, на честь польського політика та публіциста Гуґо Коллонтая. Існувала батярська пісня, де згадується вулиця: «На вулиці Коллонтая, файдулі, файдулі, фай, била баба пуліцая, файдулі, файдулі, фай…»[3]
  • травень 1942 — липень 1944 роки — Керкершстрассе.
  • липень 1944 — 1950 років — Коллонтая.
  • 1950 — 1991 роки — Менжинського, на честь російського більшовицького діяча В'ячеслава Менжинського.[4]
  • від 1991 року — сучасна назва вулиця Менцинського, на честь українського оперного співака Модеста Менцинського.[5]

Забудова[ред. | ред. код]

В забудові вулиці Менцинського переважає історизм, сецесія, класицизм.[6]

Прибутковий будинок (вул. Менцинського, 1)

У 19121914 роках, коли був споруджений чотириповерховий прибутковий будинок Якуба Грюнера з кінотеатром «Марисенька» (нині — театр «Воскресіння») при тодішній площі Смольки, 5 та будинок єврейської купецької гімназії на вул. Коллонтая, 8 (в радянський час — технікум радянської торгівлі, а нині Львівський інститут економіки і туризму), то площу Смольки з вулицею Коллонтая сполучив торговий пасаж Грюнерів, нині його не існує. [7]

Декілька будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення;[2]

№ 1. Прибутковий будинок, збудований на початку ХХ століття в стилі бідермаєр. Він мав велике подвір'я, де містилися численні склади та гуртовні, переважно єврейські. За радянських часів на першому поверсі, у 19501960 роках була майстерня з ремонту меблів, у 19601980 роках — ательє з пошиття портьєр та інформаційне бюро облкниготоргу «Книга поштою», у 1990-х роках — перший і єдиний у Львові спеціалізований магазин ляльок «Барбі». Нині тут міститься комп'ютерний «Нова-Центр» та крамниця «Джинси».

№ 2. Нині тут міститься відділення ПАТ «Кредобанк».

№ 3. Триповерхова кам'яниця, збудована у першій половині ХІХ століття. У другій половині ХІХ століття його власницею була книговидавиця Пессель Балабан, що власниці єврейської друкарні та книжкової крамниці у Львові. У 1887 року затвердили проект пристосування складу під столярну майстерню, а 1889 року — проект пристосування складу під помешкання доглядача будинку в бічній офіцині будинку, що межувала з муром сусіднього будинку № 1. У 1912-1913 роках на замовлення Мавриція Вурма та за проектом архітектора Кароля Боубліка проведено реконструкцію та надбудови фасаду і офіцин.[8] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 768-м[2] та вирізняється унікальним інтер'єром сходової клітки, що оздоблена мозаїчними панно і штучним мармуром.[8]

№ 4. Тут за Польщі була цегельня Шенфельда, від радянських часів працює кав'ярня та крамниця автозапчастин і побутової хімії.

№ 5. В будинку містилося єврейське благодійне товариство «Айшел Тора», при якому діяла безкоштовна кухня для учнів львівських єшив. Коли товариство переїхало на нове місце, власник приміщення Мехел Мас влаштував тут синагогу.[9]. Нині тут міститься ресторан в'єтнамської кухні «Сайгон».

№ 6. За Польщі часи тут була майстерня з виготовлення меблів «Lakme», нині тут бутик «Ілона» та крамниця італійського взуття «Колізей».

№ 7. В будинку у 1927 році містилася редакція часопису «Вікна» — друкованого органу літературного об'єднання західноукраїнських письменників «Горно».[10]

№ 8. За польських часів тут містилася єврейська купецька гімназія, а також адвокатська контора Якуба та Йоахіма Ґаусманнів.[11] У вересні 1939 року, після «визволення», а за фактом — початком радянської анексії територій Західної України, на базі Державної торговельної академії у Львові був організований технікум радянської торгівлі і технікум громадського харчування та розташовані у цьому будинку[12], нині — Львівський інститут економіки і туризму.

№ 9. Будинок, як всі прибуткові будинки забудови 1880—1900-х років, мав велике подвір'я, де містилися численні склади та гуртовні, переважно єврейські. Тут містилася гуртівня аптекарських товарів «Озон» та кравецьке ательє «Поступ».

№ 10. За польських часів тут містилися крамниці канцелярського приладдя Гюттеля й електротехнічних товарів Тау, нині — відділення № 48 «Нової пошти» та кафе «Ренесанс».

№ 12. На першому поверсі будинку містилася одна з найстаріших львівських аптек «Під золотим левом», заснована у XVIII столітті львівським вірменином Яном Якубом Мурадовичем і була спочатку розташована в кам’яниці Семигородській, що на площі Ринок, 42. Від 1780 року власником аптеки був Ян Ходорович, а на початку ХІХ століття цей заклад містився в будинку на вул. Казимирівській, 26 (нині вулиця Городоцька). В першій половині ХІХ століття власником аптеки був Антоній Рудзінський, а у 1866-1871 роках — Адольф Берлінер, від 1879 року — Шимон Каєтанович, наприкінці ХІХ століття — Калікст Крижановський. Пізніше, в нащадків Крижановського став орендувати аптеку «Під золотим левом» Шимон Гай, який значно розширив аптеку та обладнав лабораторію. Аптека Шимона Гая спеціалізувалася на виготовлені ліків для дітей, а саме дитячі присипки, креми, харчові концентрати. В радянські часи аптека працювала як державна, а потім — як аптека «„Гедеон Ріхтер“ у Львові „Під золотим левом“». Нині в приміщенні колишньої аптеки працює ціцерія-бістро «Містечко». Багаті старовинні меблі та інші елементи інтер’єру аптеки місто втратило назавжди.[13] Цю ж адресу має відділення «Ощадбанку», розташоване поряд.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 82. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Драк М. Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині. — Львів : Каменяр, 1977. — 80 с.
  • Дудыкевич Б. Справочник. Львов. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 117. (рос.)
  • Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Менцинського вул. // 1243 вулиці Львова. — Львів : Апріорі, 2009. — С. 91. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 25, 83, 86, 108, 116. — ISBN 966-603-115-9.
  • Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)