Вулиця Микулинецька (Тернопіль)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микулинецька
Тернопіль
Початок вулиці Микулинецької
Початок вулиці Микулинецької
Початок вулиці Микулинецької
Місцевість Оболоня, Березовиця
Колишні назви
австрійського періоду (українською) Микулинецька, Буковинська дорога
радянського періоду (українською) Микулинецька, Генерала Людникова
Загальні відомості
Протяжність 4,2 км
Координати початку 49°32′35″ пн. ш. 25°36′13″ сх. д. / 49.54306° пн. ш. 25.60361° сх. д. / 49.54306; 25.60361
Координати кінця 49°30′24″ пн. ш. 25°36′32″ сх. д. / 49.50667° пн. ш. 25.60889° сх. д. / 49.50667; 25.60889
Транспорт
Автобуси 31
Тролейбуси 8
Маршрутні таксі 5, 5А, 8, 18
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки римо-католицька каплиця
Підприємства «Тернопільгаз», «Ватра»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Микулинецька у Вікісховищі

Вулиця Микулинецька (за Австро-Угорщини — Микулинецька, Буковинська дорога, за Польщі — Микулинецька, за УРСР — Микулинецька, Генерала Людникова) — одна з головних магістральних вулиць Тернополя та одна з найдовших вулиць міста — 4,2 км.

Відомості[ред. | ред. код]

Починається від розгалуження вулиць «Рогатка» на «Оболоні», далі без різких поворотів прямує на південь через мікрорайон «Березовицю» і закінчується на межі міста. Продовжується вулицею Микулинецькою у Великій Березовиці.

Майже від початку вулиці розпочинається підйом, який закінчується навпроти вхідної брами на Микулинецький цвинтар, далі похил вулиці йде до роздоріжжя з автошляхом E50 і підйом до «Ватри», від якої знову поступовий похил до авторинку, далі аж до кінця вулиці — рівень вулиці майже незмінний.

Вулиця Микулинецька перетинається з автошляхом E50 та з місця перетину є частиною автошляхів E85 і М19.

Дотичні вулиці[ред. | ред. код]

Лівобічні: Подільська, пров. Микулинецький, І. Гавдиди, В. Ярмуша, Академіка Студинського, Козацька, Никифора Гірняка.

Правобічні: Садова, Є. Гребінки, Чернівецька, Микулинецька-бічна.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця Микулинецька розпочинається вже за рогаткою, веде до тернопільського цвинтаря, закладеного у 1840 році. Тоді це було місце вічного спочинку тернополян, вже за міською межею. У 1864 році на цвинтарі виросла гарна простора капличка. Фундаторами її були єзуїти. Однак потім вона перейшла у розпорядження тернопільського римо-католицького пароха.

Навпроти християнського цвинтаря видніється єврейське кладовище, як його називали у Галичині, — окописько. За роки більшовицької влади майже повністю зруйноване, хоча там поховано багато тих, ким гордилась тернопільська єврейська громада, і не тільки вона. Як свідчать старожили, тут, ближче до Дорошівки, були поховані жертви голокосту — євреї та військовополонені.[1]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятка архітектури місцевого значення: римо-католицька каплиця (XIX ст., охоронний номер 1917).

Пам'ятки історії місцевого значення: Єврейське кладовище (охоронний номер 1692), Микулинецький цвинтар із численними давніми та сучасними похованнями і художніми надгробками.

Установи[ред. | ред. код]

  • «Тернопільгаз»,
  • виробниче підприємство «Ватра»,
  • авто- і пташиний ринок,
  • промислові підприємства, автозаправні станції, станції технічного обслуговування автомобілів,
  • раніше існував цукровий завод, та інші.

Транспорт[ред. | ред. код]

Вулиця є однією з найінтенсивніших магістралей міста. Тут курсують маршрутні таксі № 5, 5А, 8, 18, комунальний автобус № 31, тролейбус № 8, і всі приміські та міжміські автобуси південного напрямку.

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бойцун, Любомира (2003). Тернопіль у плині літ: Історико-краєзнавчі замальовки. Тернопіль: Джура. с. 98 — 101. ISBN 966-8017-50-1.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тернопіль. Атлас міста. 1:12 000. — Картографія. — 48 с. — ISBN 978-966-475-342-2.

Посилання[ред. | ред. код]