Вулиця Нечуя-Левицького (Львів)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Нечуя-Левицького Львів | |
|---|---|
.jpg) | |
| Місцевість | Кастелівка |
| Район | Франківський |
| Назва на честь | Нечуя-Левицького |
| Колишні назви | |
| Ленартовіча, Драгоманова, Ленартовіча | |
| Загальні відомості | |
| Координати початку | 49°49′56″ пн. ш. 24°01′04″ сх. д. / 49.8323806° пн. ш. 24.0179972° сх. д.Координати: 49°49′56″ пн. ш. 24°01′04″ сх. д. / 49.8323806° пн. ш. 24.0179972° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′01″ пн. ш. 24°00′53″ сх. д. / 49.8337333° пн. ш. 24.0148611° сх. д. |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Забудова | сецесія, |
| Зовнішні посилання | |
| У проекті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Вулиця Нечуя-Левицького (Львів) на Вікісховищі | |
Вулиця Нечуя́-Леви́цького — вулиця у Франківському районі Львова, в місцевості Кастелівка. Прямує від перехрестя вулиць Коперника, Вітовського, Героїв Майдану і Сахарова до вулиці Генерала Чупринки.
Зміст
Назва[ред. | ред. код]
Від 1895 році мала назву вулиця Ленартовіча, на честь польського поета епохи романтизму, етнографа Теофіла Ленартовича. У жовтні 1945 року була перейменована на вулицю Драгоманова, на честь українського публіциста, історика Михайла Драгоманова, але у грудні того ж року повернена передвоєнна назва — вулиця Ленартовича. Сучасну назву — вулиця Нечуя-Левицького отримала у 1946 році, на честь українського письменника Нечуя-Левицького.[1]
Будівлі[ред. | ред. код]
- № 11. Житловий будинок споруджений у 1911 році за проектом Йосипа Делькевича.[2]
- № 11а. Виконаний у стилі сецесія Каспером Юліаном Драневичем та Соломоном Рімером (1906, 1907). Фасад завершується високим аттиком. Оздобленням фасаду є пишний, ліпний, рослинний, сецесійний декор, доповнений круглими, кольоровими керамічними плитками та кованими ґратами балконів.[3][4]
- № 13. Виконаний у стилі сецесія Каспером Юліаном Драневичем та Соломоном Рімером (1906, 1907). Кам'яниця пишно декорована сецесійною ліпниною, що доповнена кованими балюстрадами балконів. Фасад у центральній частині завершується криволінійним, високим аттиком.[3][4]
- № 15. Житловий будинок побудований у 1907 році за проектом Альфреда Захаревича для інженера Яна Лопушинського. Ліпний декор фасаду виконаний з модернізованими ампірними мотивами.[5][6]
- № 17—19. Будинки зведені у 1907 році Яковом Рисаком для себе та своєї дружини Гелени. Фасад оздоблено ліпним декором з використанням квіткових та рослинних мотивів у тому числі стилізованого буряка. Такі ж мотиви прослідковуються у вітражних вікнах та розписах у під'їзді.[5]
- № 18. Приватний будинок збудований фірмою Івана Левинського у 1889—1890 роках.[7]
- № 20. Вілла родини Майденських «Марія» збудована у (1889–1891) роках фірмою Івана Левинського, вірогідно за проектом Юліана Захаревича. Архітектором використано інтерпретацію форм народної карпатської архітектури.[8][7]
Житловий будинок
(Нечуя-Левицького, 13)
Житловий будинок
(Нечуя-Левицького, 15)
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова... — С. 42.
- ↑ Бірюльов Ю. Делькевич Йосип
- ↑ а б Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів: Центр Європи, 2005. — С. 71.
- ↑ а б Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 477. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- ↑ а б Архітектура Львова… — С. 478.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 482, 483.
- ↑ а б Нога О. Іван Левинський: Архітектор, підприємець, меценат. — Львів: Центр Європи, 2009. — С. 29, 47. ISBN 978-966-7022-81-5
- ↑ Архітектура Львова… — С. 353.
Джерела[ред. | ред. код]
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 71. — ISBN 966-7022-44-7.
- Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 42. — ISBN 966-603-115-9.
| |||||
| ||||||||||
