Вулиця Панаса Мирного (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Панаса Мирного
Київ
Відтинок від вул. Сергія Гусовського до вул. Московської
Відтинок від вул. Сергія Гусовського до вул. Московської
Місцевість Печерськ
Район Печерський
Назва на честь Панаса Мирного
Колишні назви
Мільйонна
Загальні відомості
Протяжність 700 м
Координати початку 50°25′58″ пн. ш. 30°32′41″ сх. д. / 50.432861° пн. ш. 30.544917° сх. д. / 50.432861; 30.544917Координати: 50°25′58″ пн. ш. 30°32′41″ сх. д. / 50.432861° пн. ш. 30.544917° сх. д. / 50.432861; 30.544917
Координати кінця 50°26′02″ пн. ш. 30°32′08″ сх. д. / 50.434111° пн. ш. 30.535611° сх. д. / 50.434111; 30.535611
Поштові індекси 01011
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Third Line logo.svg «Кловська»,
Kiev Metro Third Line logo.svg «Печерська»
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11236
У проекті OpenStreetMap r414015
Мапа
CMNS: Вулиця Панаса Мирного (Київ) на Вікісховищі

Ву́лиця Пана́са Ми́рного — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевість Печерськ. Пролягає від Московської вулиці до кінця забудови.

Прилучаються Печерська площа, вулиця Гусовського, провулок Панаса Мирного та прохід до вулиці Леоніда Первомайського.

Історія[ред. | ред. код]

Прокладена під час генерального перепланування Печерська у 3040-х роках XIX століття на місці давньої Фрайгольдської вулиці (Фрайгольської, на плані 1803 року позначена як Фрейгольтова; конкретне походження назви не з'ясовано, у перекладі з німецької — «вільнозолота»). Мала назву Мільйонна, під якою офіційно існувала з 1869 року (ймовірно, на ній було розташовано одну з садиб купця Мільйона). Сучасна назва на честь українського письменника Панаса Мирного — з 1949 року[1].

Історична периметральна забудова вулиці збереглася вибірково.

Археологічна пам'ятка[ред. | ред. код]

На розі вулиць Панаса Мирного і Московської був єдиний курган, що зберігся в Києві до XX століття. Станом на початок 1950-х років він ще мав висоту близько двох метрів, з одного боку його збереглося вапнякове каміння, яким він був обкладений. Історик Володимир Щербина зазначав, що раніше цей курган мав кам'яні сходи та був значно більшої висоти[2]. Він ще існував у 1980-х роках, хоча й був уже пошкоджений. Курган був оточений кам'яним колом і належав приблизно до II тисячоліття до н. е.[3][4]

Установи та заклади[ред. | ред. код]

Пам'ятники та меморіальні дошки[ред. | ред. код]

  • буд. № 7-А — меморіальна дошка на честь українського спортсмена Дмитра Віталійовича Монакова. Відкрито 10 серпня 2008 року, скульптор В. Дановський.
  • буд. № 20 — меморіальна дошка на місці будинку, де відбувалися зібрання членів Південного товариства декабристів і де була прийнята «Руська правда»
  • буд. № 24 — пам'ятник Тарасу Шевченко (бюст). Відкрито у 1964 році.
  • буд. № 27 — меморіальна дошка на честь першого Голови Конституційного Суду України Юзькова Леоніда Петровича, який проживав у цьому будинку. Відкрито 29 січня 2008 року.
  • буд. № 27 — меморіальна дошка на честь В'ячеслава Чорновола, який проживав у цьому будинку.

Особистості[ред. | ред. код]

У будинку № 27 у 19921999 роках жив український державний діяч В'ячеслав Чорновіл,

У будинку № 27 у 19921995 роках жив український учений-правознавець, державний діяч, перший голова Конституційного Суду України Леонід Юзьков.

У будинку № 7-А у 19672007 роках мешкав український спортсмен, олімпійський чемпіон, неодноразовий чемпіон світу, Європи та України 1963–2007 Дмитро Монаков.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Решение исполнительного комитета Киевского городского Совета депутатов трудящихся от 30 мая 1949 года № 1026 «Об увековечении памяти выдающегося писателя — классика украинской литературы Панаса Мирного (А. Я. Рудченко)» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 341, арк. 60. (рос.) Архівовано з першоджерела 24 червня 2013.
  2. Самойловський І. Старовинний курган // Київська правда. — 1950. — № 104 (7631). — 24 травня. — С. 2.
  3. Самойловський І. М. Розвідки і розкопки в Києві та його околицях в 1947—1948 рр. // Археологічні пам'ятки УРСР. — 1952. — Т. 3. — С. 77.
  4. Телегин Д. Там, где вырос Киев. — К. : Наукова думка, 1982. — С. 65. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]