Вулиця Пасічна (Львів)
| Вулиця Пасічна Львів | |
|---|---|
.jpg) Вулиця Пасічна | |
| Місцевість | Новий Львів |
| Район | Личаківський, Сихівський |
| Назва на честь | місцевості Пасіки |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 4 600 м. |
| Координати початку | 49°50′09″ пн. ш. 24°04′06″ сх. д. / 49.8359472° пн. ш. 24.0683639° сх. д.Координати: 49°50′09″ пн. ш. 24°04′06″ сх. д. / 49.8359472° пн. ш. 24.0683639° сх. д. |
| Координати кінця | 49°48′24″ пн. ш. 24°03′44″ сх. д. / 49.8067778° пн. ш. 24.0624611° сх. д. |
| Поштові індекси | 79032, 79035, 79038, 79066[1] |
| Транспорт | |
| Трамваї | 2, 10 |
| Маршрутні таксі | 15, 19, 23, 24, 27, 40, 44, 47-А, 50 |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Пам'ятники | Пагорб слави |
| Храми | церква Благовіщення Пресвятої Богородиці |
| Поштові відділення |
ВПЗ № 32 (вул. Пасічна, 102) ВПЗ № 35 (вул. Дністерська, 12) ВПЗ № 38 (вул. Пасічна, 43) ВПЗ № 66 (вул. Сихівська, 11)<аref name="пошта"/> |
| Забудова | промислова, одно-двоповерховий польський конструктивізм 1930-х, двоповерхова барачна 1950-х, сучасна двоповерхова |
| Парки | Личаківський, лісопарк Погулянка |
| Зовнішні посилання | |
| У проекті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Вулиця Пасічна (Львів) на Вікісховищі | |
Па́січна — вулиця у Личаківському і Сихівському районах Львова. Простягається від вулиці Личаківської до перехрестя вулиць Зеленої та Луганської. Вулиця розташована у місцевостях Ялівець, Майорівка, Пасіки.
Зміст
Історія[ред. | ред. код]
Назву отримала від пасік, закладених тут львівськими передміщанами у XVI столітті. Місцевість звалась «Пасіками» ще до появи вулиці. Офіційну назву «Пасічна дорога» вулиця отримала у 1871 році. Тоді вона простягалась до місця, де нині перехрестя із вулицею Медової Печери. За часів німецької окупації, у січні 1943 року перейменовано на «Острінґ» із долученням другої ділянки, що прямує до нинішньої вулиці Зеленої. У липні 1944 року обидві ділянки знову отримали різні назви «Пйонтаків» і «Пасічна» відповідно. 1946 року об'єднано в одну вулицю.[2] Ще у 1950-х роках вона була у 4-5 разів вужча і вимощена ламаним каменем.[3] 1964 року стала «проспектом Ленінського Комсомолу». Назву «Пасічна» повернуто 1990 року.[2]
Забудова[ред. | ред. код]
1924 року під номером 36 споруджено віллу у «дворковому» стилі для родини Штельцерів. Архітектор Т. Шнайдер.[4] З міжвоєнного періоду походить також цегляна водонапірна вежа, збудована 1933 року за проектом Вітольда Мінкевича. Задумана архітектором також як точка огляду місцевості туристами — має зручні сходи та оглядовий майданчик.[5] У найнижчій точці вулиці, приблизно напроти 90-х номерів ще у 1950-х роках існувала капличка, зовнішній вигляд і інтер'єр якої зафіксував фотограф Юліан Дорош.[3]
1952 року на місці поховань солдатів російської армії часів Першої світової війни споруджено меморіальний комплекс «Пагорб Слави». Архітектори Андрій Натальченко, Генріх Швецький-Вінецький, Іван Персіков. Скульптори Михайло Лисенко і Василь Форостецький. 1960 року тут перепоховано радянського розвідника-диверсанта Миколу Кузнєцова. Надгробок виконано за проектом архітектора Михайла Федика і скульптора Валентина Подольського. Поруч із меморіалом у переобладнаному будинку школи відкрито музей «Пагорб Слави». Відкриття приурочене до 40-річчя приєднання Західної України до Радянського Союзу.[6]
Близько 1957 року відбулась перша хвиля забудови вулиці малоповерховими житловими будинками за проектами Генріха Швецького-Вінецького і Людмили Нівіної[7]. Масове будівництво багатоповерхового житла почалось у 1962—1963 роках (архітектори Олег Радомський, Любомир Королишин)[8]. 1970 року було розроблено проект детального планування центральної частини Львова, котрий виходив із прогнозу про зростання населення Львова станом на 2010 рік до 1 млн мешканців. Проект передбачав втілення ідеї «Поліцентричної системи центру міста» (автор концепції Ярослав Новаківський). Згідно з концепцією на перехресті нинішньої Пасічної із вулицею Личаківською планувався додатковий «підцентр» із серією громадських споруд.[9] Ідею не реалізовано.
В роки незалежності споруджено церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці УГКЦ (архітектор В. Смерека)[10], ведеться будівництво православної церкви за проектом Олександра Матвіїва[11].
Транспорт[ред. | ред. код]
у 1940 році ділянка трамвайної колії до станції Личаків була демонтована і розворотне кільце влаштовано на перехресті з сучасною вулицею Пасічною. У 1969 році розворотне кільце було облаштоване у Личаківському парку. Станом на грудень 2014 року на вулиці Пасічній знаходиться розворотне кільце трамвайних марштутів № 2 та 10[12].
Також вулиця Пасічна має чимало автобусних маршрутів, відповідно до нової транспортної схеми, яка була запроваджена у Львові у 2012 році тут проходять маршрутні таксі № 15, 19, 23, 24, 27, 40, 44, 47-А, 50.[13]
Важливі об’єкти[ред. | ред. код]
На розі вулиць Личаківської та Пасічної розташовано пам'ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення — Личаківський парк. Трошки вище вулиці розташовано військовий меморіал Пагорб Слави, де поховано вояків російської армії, що загинули у битвах першої світової війни 1914—1915 років або померли від ран у львівських шпиталях, а також декілька тисяч радянських вояків, що брали участь у боях за Львів з німецькими військами у 1944 році під час радянсько-німецької війни. 1971 року на розі з вулицею Пересади встановлено пам'ятник першому секретареві ЦК ЛКСМ Західної України Василеві Пересаді, роботи скульптора Якова Чайки та архітектора Володимира Блюсюка[14], демонтований на початку 1990-х років.[15]
Галерея[ред. | ред. код]
Ділянка Пасічної біля вулиці Зеленої
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці
Вхід до «Пагорба Слави»
Колишня вілла Штельцерів
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України
- ↑ а б Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 46. — ISBN 966-603-115-9.
- ↑ а б Галицька брама. — 2006. — № 7—8 (139—140). — С. 23.
- ↑ Cielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury mieszkaniowej Lwowa XIX—XX wieku. — Gdańsk: Zakład Poligrafii Politechniki Gdańskiej, 2006. — S. 228. — ISBN 83-197748-4-8.
- ↑ Cielątkowska. R. Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej. — Gdańsk: Art-Styl, 1998. — S. 71—72. — ISBN 83-905682-7-6.
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 202—204.
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів… — С. 198.
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів… — С. 230.
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів… — С. 214.
- ↑ Львів. Туристичний путівник. — Львів : Центр Європи, 2004. — С. 379. — ISBN 966-7022-09-9.
- ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 686, 687. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- ↑ Схема ліній трамвая
- ↑ Транспортна схема у Львові
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР / П. Т. Тронько. — АН Украинской ССР, Отделение литературы, языка и искусствоведения. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 313.
- ↑ 7 радянських пам’ятників Львова, які уже не існують
Джерела[ред. | ред. код]
| ||||||||
| ||||||||
| ||||||||||
| ||||||||||
