Вулиця Пасічна (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Вулиця Пасічна
Львів
Вулиця Пасічна у Львові (2).jpg
Місцевість Пасіки
Район Личаківський, Сихівський
Назва на честь місцевості Пасіки
Загальні відомості
Протяжність 4,6 км
Координати початку 49°50′09″ пн. ш. 24°04′06″ сх. д. / 49.8359472° пн. ш. 24.0683639° сх. д. / 49.8359472; 24.0683639
Координати кінця 49°48′24″ пн. ш. 24°03′44″ сх. д. / 49.8067778° пн. ш. 24.0624611° сх. д. / 49.8067778; 24.0624611
Транспорт
Трамваї 2, 10
Маршрутні таксі 15, 19, 23, 24, 27, 40, 44, 47-А, 50
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники Пагорб слави
Храми церква Благовіщення Пресвятої Богородиці
Поштові відділення

Пасічна42

Поштовий індекс-79038
Парки Личаківський, лісопарк Погулянка
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Вулиця Пасічна у Вікісховищі

Па́січна — вулиця у Личаківському і Сихівському районах Львова. Простягається від вулиці Личаківської до перехрестя вулиць Зеленої та Луганської. Вулиця розташована у місцевостях Ялівець, Майорівка, Пасіки.

Історія[ред.ред. код]

Назву отримала від пасік, закладених тут львівськими передміщанами у XVI столітті. Місцевість звалась «Пасіками» ще до появи вулиці. Офіційну назву «Пасічна дорога» вулиця отримала у 1871 році. Тоді вона простягалась до місця, де нині перехрестя із вулицею Медової Печери. За часів німецької окупації, у січні 1943 року перейменовано на «Острінґ» із долученням другої ділянки, що прямує до нинішньої вулиці Зеленої. У липні 1944 року обидві ділянки знову отримали різні назви «Пйонтаків» і «Пасічна» відповідно. 1946 року об'єднано в одну вулицю.[1] Ще у 1950-х роках вона була у 4-5 разів вужча і вимощена ламаним каменем.[2] 1964 року стала «проспектом Ленінського Комсомолу». Назву «Пасічна» повернуто 1990 року.[1]

Забудова[ред.ред. код]

1924 року під номером 36 споруджено віллу у «дворковому» стилі для родини Штельцерів. Архітектор Т. Шнайдер.[3] З міжвоєнного періоду походить також цегляна водонапірна вежа, збудована 1933 року за проектом Вітольда Мінкевича. Задумана архітектором також як точка огляду місцевості туристами — має зручні сходи та оглядовий майданчик.[4] У найнижчій точці вулиці, приблизно напроти 90-х номерів ще у 1950-х роках існувала капличка, зовнішній вигляд і інтер'єр якої зафіксував фотограф Юліан Дорош.[2]

1952 року на місці поховань солдатів російської армії часів Першої світової війни споруджено меморіальний комплекс «Пагорб Слави». Архітектори Анатолій Натальченко, Генріх Швецький-Вінецький, Іван Персіков. Скульптори Михайло Лисенко і Василь Форостецький. 1960 року тут перепоховано радянського розвідника-диверсанта Миколу Кузнєцова. Надгробок виконано за проектом архітектора Михайла Федика і скульптора Валентина Подольського. Поруч із меморіалом у переобладнаному будинку школи відкрито музей «Пагорб Слави». Відкриття приурочене до 40-річчя приєднання Західної України до Радянського Союзу.[5]

Близько 1957 року відбулась перша хвиля забудови вулиці малоповерховими житловими будинками за проектами Генріха Швецького-Вінецького і Людмили Нівіної[6]. Масове будівництво багатоповерхового житла почалось у 19621963 роках (архітектори Олег Радомський, Любомир Королишин)[7]. 1970 року було розроблено проект детального планування центральної частини Львова, котрий виходив із прогнозу про зростання населення Львова станом на 2010 рік до 1 млн мешканців. Проект передбачав втілення ідеї «Поліцентричної системи центру міста» (автор концепції Ярослав Новаківський). Згідно з концепцією на перехресті нинішньої Пасічної із вулицею Личаківською планувався додатковий «підцентр» із серією громадських споруд.[8] Ідею не реалізовано.

В роки незалежності споруджено церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці УГКЦ (архітектор В. Смерека)[9], ведеться будівництво православної церкви за проектом Олександра Матвіїва[10].

Транспорт[ред.ред. код]

у 1940 році ділянка трамвайної колії до станції Личаків була демонтована і розворотне кільце влаштовано на перехресті з сучасною вулицею Пасічною. У 1969 році розворотне кільце було облаштоване у Личаківському парку. Станом на грудень 2014 року на вулиці Пасічній знаходиться розворотне кільце трамвайних марштутів № 2 та 10[11].

Також вулиця Пасічна має чимало автобусних маршрутів, відповідно до нової транспортної схеми, яка була запроваджена у Львові у 2012 році тут проходять маршрутні таксі № 15, 19, 23, 24, 27, 40, 44, 47-А, 50[12].

Важливі об’єкти[ред.ред. код]

На розі вулиць Личаківської та Пасічної розташовано пам'ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення - Личаківський парк. Трошки вище вулиці розташовано військовий меморіал Пагорб Слави, де поховано вояків російської армії, що загинули у битвах Першої світової війни 1914—1915 років або померли від ран у львівських шпиталях, а також декілька тисяч радянських вояків, що брали участь у боях за Львів з німецькими військами у 1944 році під час радянсько-німецької війни. 1971 року на розі з вулицею Пересади встановлено пам'ятник першому секретареві ЦК ЛКСМ Західної України Василеві Пересаді, роботи скульптора Якова Чайки та архітектора Володимира Блюсюка[13], демонтований на початку 1990-х років[14].

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 46. — ISBN 966-603-115-9.
  2. а б Галицька брама. — 2006. — № 7—8 (139—140). — С. 23.
  3. Cielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury mieszkaniowej Lwowa XIX—XX wieku. — Gdańsk: Zakład Poligrafii Politechniki Gdańskiej, 2006. — S. 228. — ISBN 83-197748-4-8.
  4. Cielątkowska. R. Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej. — Gdańsk: Art-Styl, 1998. — S. 71—72. — ISBN 83-905682-7-6.
  5. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 202—204.
  6. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів… — С. 198.
  7. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів… — С. 230.
  8. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів… — С. 214.
  9. Львів. Туристичний путівник. — Львів : Центр Європи, 2004. — С. 379. — ISBN 966-7022-09-9.
  10. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 686, 687. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  11. Схема ліній трамвая
  12. Транспортна схема у Львові
  13. Памятники истории и культуры Украинской ССР / П. Т. Тронько. — АН Украинской ССР, Отделение литературы, языка и искусствоведения. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 313.
  14. 7 радянських пам’ятників Львова, які уже не існують

Джерела[ред.ред. код]