Вулиця Скапо
Вулиця Скапо Литва | |
|---|---|
| лит. Skapo gatvė | |
 Вулиця Скапо | |
| Населений пункт | Вільнюс |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 170 ± 1 м |
| Координати | 54°41′02″ пн. ш. 25°17′15″ сх. д. / 54.68389° пн. ш. 25.28750° сх. д.Координати: 54°41′02″ пн. ш. 25°17′15″ сх. д. / 54.68389° пн. ш. 25.28750° сх. д. |
| Поштові індекси | LT-01122 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑1529146 ·R (Вільнюс) |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Скапо у Вікісховищі | |
Вулиця Ска́по (лит. Skapo gatvė, пол. Skopówka; Скаповка) — одна з найдавніших вулиць Вільнюсі; в радянський час носила ім’я композитора Юозаса Таллат-Кялпши (провулок Ю. Таллат-Кялпшос, J. Tallat-Kelpšos skg.); характерна живописна вуличка Старого міста — вузька, звивиста, повна гри кольору та архітектурних форм, світла та тіні.
Загальна характеристика[ред. | ред. код]
Звивистою лінією із заходу на схід з'єднує площа Даукантаса (у XIXстолітті Палацова площа, потім площа Муравйова, у міжвоєнні роки площа Наполеона, після Другої світової війни площа Кутузова) з вулицею Пілес. З вулиці Пілес на Скапена виводить арка, що з'єднує будинку під № 9 (Pilies g. 9) та № 11 (Pilies g. 11); приблизно з середини вулиці відкривається вид на палац де Реусс. Назва пояснюється прізвищем власника «посесії» - земельної ділянки та будов на ньому, королівському секретареві Станіславу Якову Скоп'є, який придбав його у францисканців на початку XVI століття.[1]
Нумерація будинків 1-9 починається з боку площі Даукантаса; по лівій північній стороні вулиці, парні номери, по правій — непарні. За офіційними відомостями, є самою вузькій вулиці в місті: ширина в найвужчому місці становить 1,98 метрів.[2].
На вулиці розташовуються житлові будинки, салон татуювань та деякі інші заклади. Уздовж вулиці по ліву сторону пролягає південна межа ансамблю Вільнюського університету.
По праву сторону стоїть палац Сулістровського (Skapo g. 4), відомий також як палац Лопацінський. Кам'яна будівля стояла на цьому місці вже у 1545 році. В кінці XVIII століття воно було перебудовано в стилі класицизм, а за проектом Мартіна Кнакфуса. Вісь симетрії акцентують, імітують портик іонічні напівколони та трикутний фронтон, тимпан якого прикрашає картуш з гербом. Кути палацу підкреслені рустом. На початку XX століття у цьому будинку була музична школа, в якій навчався скрипаль-вундеркінд Яша Хейфец. У період радянською окупації тут знаходилося Вільнюське вище музичне училище імені Ю. Таллат-Кялпша. Нині тут розміщується секретаріат Конференції єпископів Литви.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ А. А. Виноградов. Путеводитель по городу Вильне и его окрестностям. Со многими рисунками и новейшим планом, составленным по Высочайше конфирмованному. В 2-х частях. Второе издание. Вильна: Типография Штаба Виленского военного округа, 1908. С. 13.
- ↑ The Narrowest Street [Архівовано 20 січня 2008 у Wayback Machine.](англ.)
Література[ред. | ред. код]
- А. Папшис. Вильнюс. Вильнюс: Минтис, 1977. С. 41.
- Vladas Drėma. Dingęs Vilnius. Vilnius: Vaga, 1991. ISBN 5-415-00366-5. P. 324.(лит.)
- Tomas Venclova. Wilno. Przewodnik. Wydanie czwarte. Vilnius: R. Paknio leidykla, 2006. ISBN 9986-830-47-8. S. 110. (пол.)