Вулиця Соборності (Полтава)

Вулиця Соборності Полтава
на вулиці Соборності
Район	Київський, Шевченківський
Назва на честь	соборності українських земель
Історичні відомості: колишні назви
вул. Успенська, вул. Мостова, вул. Олександрівська, вул. Куракінська, вул. Сталіна, Жовтнева
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Державні установи	Апеляційний суд Полтавської області
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Вулиця Соборності у Вікісховищі

Вулиця Соборності — одна з головних вулиць Полтави, розташована в Київському та Шевченківському районах. Пролягає від Соборної площі до площі Зигіна. До вулиці Соборності прилучаються: вулиці Степана Халтуріна — Нечуя-Левицького — Симона Петлюри і Генерала Духова — Ватутіна — Сінна і майдан Незалежності (двічі) — Дмитра Коряка — Ляхова — В'ячеслава Чорновола — 1100-річчя Полтави — В'ячеслава Чорновола — Театральна — Монастирська — Котляревського — Гоголя — Стрітенська — Конституції (двічі) — Воскресенський узвіз і Спаська.

Історія

Вулиця Олександрівська і Велика Петровська площа. Ліворуч — Успенський собор, у центрі — Воскресенська церква, праворуч — Будинок губернського земства, початок XX століття

Стрітенська церква, 1900

Вулиця була прокладена у 2-й половині XVIII століття від Успенського собору у напрямку Київських воріт Полтавської фортеці. Первісна назва вулиця Успенська. Наприкінці 18 століття була пробита далі через передмістя і названа Пробивною. Першою впорядкована й забудована. На планах міста кінця XVIII-початку XIX століття позначена як вулиця Мостова. На початку XIX століття дістала назву вулиця Олександрівська, пролягала від Соборної до Круглої площі. Далі починалася Кременчуцька поштова дорога, відтинок якої до сучасної площі Зигіна на початку XX століття мала назву вулиця Куракінська. 1913 року на честь 300-річчя дому Романових гімназистами вздовж неї було закладено Каштанову алею. 1922 року вулиці Олександрівську і Куракінську перейменовано на вулицю Жовтневу. У повоєнні роки частина від Соборної площі до Жовтневого парку називалася вулиця Сталіна. У 1961 році повернено назву Жовтнева. Сучасна назва вулиця Соборності — на честь ідеї про соборність українських земель в Українській Самостійній Соборній Державі, з 2016 року.

Вулиця Соборності — пам'ятка містобудування XIX століття доби класицизму. Забудована за принципом лінійно-осьової перспективи. Головним композиційним акцентом став ансамбль Круглої площі, на якій у 1811 році було відкрито монумент Слави. Численні площі (сучасні Конституції, Театральна, Незалежності, Зигіна) закріпляли головну вісь загальноміського центру.

Уздовж вулиці Соборності стояли Воскресенська церква, Спаська церква, Стрітенська церква, Троїцька церква, будинок Дворянського і Селянського банку, будинок Державного банку, «Грандъ Отель», будинок Таранушенка та інші громадські й приватні споруди. Великого значення було надано озелененню: Олександрівський парк і Романовська алея.

Будівлі та заклади

Вулиця Соборності — адміністративний, культурний і торговий центр міста. На ній розташовані:

• Виконком міської Ради народних депутатів (№ 36, колишній будинок Полтавських губернських державних установ)
• Апеляційний суд
• Обласна Рада профспілок (№ 37, колишній будинок Полтавського генерал-губернатора)
• Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України в Полтавській області (№ 38: у 1931-32 тут містилася Центральна Всеукраїнська школа пілотів ТСОАВІАХІМу) та інші обласні та міські адміністративні установи.

Знаходяться:

• Полтавське музичне училище ім. М. В. Лисенка (№ 11)
• Полтавський український музично-драматичний театр ім. М. В. Гоголя (№ 23)
• ПОІППО ім. Остроградського (№ 64-ж)
• Центр естетичного виховання учнівської молоді (№ 67)
• Палац дозвілля «Листопад» (колишній кінотеатр «Полтава») (№ 58)
• кінотеатр ім. І. П. Котляревського (№ 31)
• готель «Київ»,
• готель «Театральний» (№ 19)
• центральний універмаг (№ 28/3)

Пішохідна зона

Частина вулиці від Корпусного саду до театру імені М. В. Гоголя є пішохідною зоною.

Пам'ятки історії та архітектури

Державний реєстр національного культурного надбання:

Зображення	Дошка	Найменування пам'ятки	Датування	Місцезнаходження	Охоронний № та № у комплексі
		Спаська цервка (зміш.)	1705,1811, 1845 роки	вул. Соборності, 10	578 / 0
		Будинок Таранушенка (мур.)	1838	вул. Соборності, 14	1472 / 0
		Будинок дворянського зібрання (мур.)	1810	вул. Соборності, 31	577 / 6
		Малоросійський поштамт (мур.)	1869	вул. Соборності, 35	577 / 2
		Державні установи (мур.)	1810	вул. Соборності, 36	577 / 3
		Будинок генерал-губернатора (мур.)	1810	вул. Соборності, 37	577 / 4
		Старогубернаторський будинок (мур.)	1811	вул. Соборності, 38	577 / 7
		Російський селянський банк (мур.)	1906-1909 роки	вул. Соборності, 39	1473 / 0
		Віцегубернаторський будинок (мур.)	1811	вул. Соборності, 40	577 / 8
		Кадетський корпус (мур.)	1840	вул. Соборності, 42	577 / 5

Меморіальні та анотаційні дошки

У 1968 році на фасаді будинку по вулиці Соборності№ 42 (колишні Петровський кадетський корпус та Полтавське вище зенітне ракетне командне училище ім. генерала армії М. Ф. Ватутіна) встановлена мармурова дошка, де на початку 20-х років 20 століття містилися Полтавські піхотні курси. На них у 1920—1922 роках навчався Микола Ватутін (1901—1944) — радянський військовій діяч, генерал армії, Герой Радянського Союзу. У 1970 році встановлена гранітна дошка на фасаді будинку виконкому Полтавської міської Ради народних депутатів (вулиця Соборності№ 36, колишній Будинок губернських державних установ) на честь обрання Володимира Ілліча Леніна почесним головою Полтавської міської Ради робітничих і червоноармійських депутатів 14 березня 1920 року. У 1977 році встановлена гранітна дошка на фасаді Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка на честь Федора Попадича (1877—1943) — українського хорового диригента, композитора і педагога.

Зображення	Кому присвячено	Адреса	Дата встановлення
	Попадичу Федору Миколайовичу, граніт (1,7 х 0,2 м)	вул. Соборності, 11	1977
	Володимиру Кабачку, граніт	вул. Соборності, 11	1977
	Віктору Мірошніченку, граніт	вул. Соборності, 11

Література

• Полтавщина:Енциклопедичний довідник. Довідник / Під ред. А. В. Кудрицького — К.: Українська енциклопедія, 1992. ISBN 5-88500-033-6 — С. 269—270.

Див. також

• Пішохідні вулиці міст України

Посилання

• Історія Полтави — Вулиця Жовтнева (укр.)
• Державний реєстр національного культурного надбання (укр.)