Вулиця Ставропігійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Вулиця Ставропігійська
Львів
Вулиця веде до Домініканського костелу
Вулиця веде до Домініканського костелу
Район Галицький
Назва на честь Ставропігійського братства
Транспорт
Рух пішохідна
Покриття бруківка
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Вулиця Ставропігійська у Вікісховищі

Ву́лиця Ставропігі́йська — вулиця в історичному центрі Львова. Простягається від площі Ринок до площі Музейної.

Забудова вулиці — ренесанс, бароко, класицизм. Дорожне покриття — бруківка.

Історія[ред.ред. код]

Вулиця йде від північно-східного кута площі Ринок на cхід. На початку XV століття вона отримала назву Божого Тіла, бо виходила до Домініканського монастиря з костелом Божого тіла. У XVII столітті вулиця стала називатися Дорогою до Домініканів, а в XVIII — Домініканською. У грудні 1944 року перейменована на Максима Залізняка, одного з керівників Коліївщини 1768 року, наступного року відновили назву Домініканська, а 1946 року одержала назву Ставропігійська — на честь Ставропігійського братства, українського культурно-просвітницького товариства XVI—XVIII століть.

Будівлі[ред.ред. код]

У будинку № 2 на площі Ринок, колишньому палаці Бандінеллі, а теперішньому Історичному музеї, з боку вулиці Ставропігійської за польських часів була торгівля кінським м'ясом Галушча.

На розі з вулицею Друкарською (№ 2) міститься аптека, що від давніх часів мала назву «Під чорним орлом». На металевій кованій вивісці аптеки зазначено рік заснування — 1735, проте, як довів львівський історик архітектури Володимир Вуйцик 1995 року, ця дата неправдива. Засновник аптеки військовий провізор Франц Вільгельм Наторп прибув до Львова 1772 року, а сам будинок з аптекою збудовано 1775 року, тож, найімовірніше, під час визначення дати заснування аптеки сталася звичайна механічна помилка: ліву частину стертої цифри «8» прочитали як «3», тому замість 1785 року на кованій вивісці набили 1735 рік. Власником аптеки від 1927 до 1944 року був українець Михайло Терлецький — великий меценат і шанувальник мистецтва. Він зібрав чудову колекцію творів живопису і графіки українських митців. Терлецький був фундатором Національного музею у Львові, у його кам'яниці у 1930-х містилися редакції українських тижневиків «Громадський Голос» і «Правда». 1964 року за ініціативи фармацевта Крилова тут почалося створення аптеки-музею, що відкрився 1966 року. У музеї зібрано багато експонатів з історії аптечної справи. У цьому ж будинку в 1950-х роках містився продовольчий склад.

У будинку № 3 за часів Польщі була торгівля вином Кольола, за СРСР — кондитерський цех, на початку 1990-х років у будинку відкрили один із найперщих престижних приватних ресторанів «Старий рояль».

Під № 9 до війни була цукерня Курнаха, 1950-60-х роках містилася база «Львівмебледеревпрому», нині тут кафе-бар «Ноїв ковчег», зала якого виходить на подвір'я будинку, і магазин спорттоварів «Lotto».

Під № 11 за Польщі був магазин церковного приладдя «Достава» і редакція української газети «Господарсько-кооперативний Часопис»; тепер тут житловий будинок.

Див.також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]