Вулиця Ставропігійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Ставропігійська
Львів
Вулиця веде до Домініканського костелу

Вулиця веде до Домініканського костелу
Район Галицький
Назва на честь Ставропігійського братства
Транспорт
Рух пішохідна
Покриття бруківка
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Ву́лиця Ставропігі́йська — вулиця в історичному центрі Львова. Простягається від площі Ринок до площі Музейної.

Забудова вулиці — ренесанс, бароко, класицизм. Дорожне покриття — бруківка.

Історія[ред.ред. код]

Вулиця йде від північно-східного кута площі Ринок на cхід. На початку XV століття вона отримала назву Божого Тіла, бо виходила до Домініканського монастиря з костелом Божого тіла. У XVII столітті вулиця стала називатися Дорогою до Домініканів, а в XVIII — Домініканською. У грудні 1944 року перейменована на Максима Залізняка, одного з керівників Коліївщини 1768 року, наступного року відновили назву Домініканська, а 1946 року одержала назву Ставропігійська — на честь Ставропігійського братства, українського культурно-просвітницького товариства XVI—XVIII століть.

Будівлі[ред.ред. код]

У будинку № 2 на площі Ринок, колишньому палаці Бандінеллі, а теперішньому Історичному музеї, з боку вулиці Ставропігійської за польських часів була торгівля кінським м'ясом Галушча.

На розі з вулицею Друкарською (№ 2) міститься аптека, що від давніх часів мала назву «Під чорним орлом». На металевій кованій вивісці аптеки зазначено рік заснування — 1735, проте, як довів львівський історик архітектури Володимир Вуйцик 1995 року, ця дата неправдива. Засновник аптеки військовий провізор Франц Вільгельм Наторп прибув до Львова 1772 року, а сам будинок з аптекою збудовано 1775 року, тож, найімовірніше, під час визначення дати заснування аптеки сталася звичайна механічна помилка: ліву частину стертої цифри «8» прочитали як «3», тому замість 1785 року на кованій вивісці набили 1735 рік. Власником аптеки від 1927 до 1944 року був українець Михайло Терлецький — великий меценат і шанувальник мистецтва. Він зібрав чудову колекцію творів живопису і графіки українських митців. Терлецький був фундатором Національного музею у Львові, у його кам'яниці у 1930-х містилися редакції українських тижневиків «Громадський Голос» і «Правда». 1964 року за ініціативи фармацевта Крилова тут почалося створення аптеки-музею, що відкрився 1966 року. У музеї зібрано багато експонатів з історії аптечної справи. У цьому ж будинку в 1950-х роках містився продовольчий склад.

У будинку № 3 за часів Польщі була торгівля вином Кольола, за СРСР — кондитерський цех, на початку 1990-х років у будинку відкрили один із найперщих престижних приватних ресторанів «Старий рояль».

Під № 9 до війни була цукерня Курнаха, 1950-60-х роках містилася база «Львівмебледеревпрому», нині тут кафе-бар «Ноїв ковчег», зала якого виходить на подвір'я будинку, і магазин спорттоварів «Lotto».

Під № 11 за Польщі був магазин церковного приладдя «Достава» і редакція української газети «Господарсько-кооперативний Часопис»; тепер тут житловий будинок.

Див.також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]