Вулиця Січових Стрільців (Івано-Франківськ)

Вулиця Січових Стрільців; Івано-Франківськ
	Вулиця Січових Стрільців у Івано-Франківську Вулиця Січових Стрільців у Івано-Франківську
Колишні назви
	Грушевського, Доктора Ляша
австрійського періоду (українською)	Широка
радянського періоду (українською)	Чапаєва
Загальні відомості
Протяжність	770 м
Транспорт
Автобуси	29, 40, 45, 49, 50, 55
Маршрутні таксі	21, 22, 24, 25, 28, 30, 35, 36, 37, 39, 48
Рух	односторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки	Готель «Центральний», Готель «Дністер»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Вулиця Січових Стрільців у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Січових Стрільців.

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Широка.

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Вулиця Собеського.

Вулиця Січових Стрільців — вулиця в Івано-Франківську, що веде від вул. Мазепи до вул. Незалежності. Проходить паралельно до Вічевого майдану та пішохідної частини вулиці Незалежності і зливається з останньою, таким чином, продовжуючи рух автотранспорту в напрямі вулиці Мазепи.

Давня вулиця міста, створена в середині XVIII ст., розташована на півдні центральної частини міста.

Історія[ред. | ред. код]

Перша назва вулиці — Широка. Близько 1885 р. перейменована на честь Яна ІІІ Собеського, правителя Речі Посполитої та талановитого полководця 17-го століття.

За часів ЗУНР у 1919 році вулиці дали назву Михайла Грушевського. Пізніше польська влада повернула їй ім'я Яна Собеського, а під час німецької окупації була перейменована на Доктора Ляша.

За радянської влади, незмінно із 1945 р., називалася на честь Василя Чапаєва, командира 25-ї дивізії Червоної армії, учасника Першої світової та Громадянської війни в Росії.

З лютого 1991 року вулиця має теперішню назву — Січових Стрільців, одного з найкращих регулярних формувань в Армії УНР 1917–1919 років.

Будівлі[ред. | ред. код]

Вулиця пролягала вздовж південної частини Станіславівської фортеці, тому на першому етапі свого існування — у другій половині XVIII ст. ліва її сторона була зайнята ярами та укріпленнями, які від стін фортеці (з південного боку) починалися в районі Вічевого майдану, а права була щільно забудована передмістям.

Забудована вулиця переважно будинками 1870-х—1910-х років, окрім тієї частини, яка проходить від перехрестя із вул. Коновальця до її завершення на Незалежності — споруди 1920-х—1930-х років та новобудови.

Тут розташовуються 30 пам'яток історії та культури.

№ 12.

Готель «Дністер», (1913) архітектор — Фредерик Януш. Тут, 3 січня 1919, було схвалено історичний Акт Злуки з УНР, також тут мешкав президент ЗУНР — доктор Євген Петрушевич.

№ 25.

У цьому будинку розташована редакція регіональної газети «Галичина».