Вулиця Хімічна (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Хімічна
Львів
Вигляд на Хімічну з вулиці Замарстинівської
Вигляд на Хімічну з вулиці Замарстинівської
Місцевість Підзамче
Район Шевченківський
Колишні назви
Короля Яна ІІІ, Гранична (Замарстинів), Кресова,
Дункельґассе, Кресова, Марті Андре
польського періоду (польською) Króla Jana III, Graniczna (Zamarstynów), Kresowa
радянського періоду (українською) Кресова, Марті Андре
радянського періоду (російською) Кресовая, Марти Андре
Загальні відомості
Протяжність 640 м
Координати початку 49°51′15″ пн. ш. 24°02′09″ сх. д. / 49.8543472° пн. ш. 24.0360111° сх. д. / 49.8543472; 24.0360111Координати: 49°51′15″ пн. ш. 24°02′09″ сх. д. / 49.8543472° пн. ш. 24.0360111° сх. д. / 49.8543472; 24.0360111
Координати кінця 49°51′17″ пн. ш. 24°02′15″ сх. д. / 49.8549694° пн. ш. 24.0375139° сх. д. / 49.8549694; 24.0375139
Поштові індекси 79019[1]
Транспорт
Рух

односторонній (ділянка між
вул. Замарстинівською та пр. Чорновола)

двосторонній (ділянка між
пр. Чорновола та вул. Джерельна)
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні заклади ЛСЗОШ № 22
Медичні заклади Дитяче поліклінічне відділення № 1 1-ї міської клінічної лікарні імені Князя Лева, діагностичний центр «Медіс»
Заклади культури школа сучасного танцю «Біла Пантера»
Поштові відділення ВПЗ № 19 (вул. Замарстинівська, 30)[1]
Аптеки «Знахар», «Подорожник»
Забудова сецесія, конструктивізм, двоповерхова барачна забудова 1950-х,
чотириповерхова 1960-х років, промислова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Хімічна у Вікісховищі

Ву́лиця Хімі́чна — вулиця в Шевченківському районі Львова, між місцевостями Підзамче і Клепарів, що прямує з північного сходу на південний захід від вулиці Замарстинівської до Джерельної та утворюючи перехрестя з проспектом Чорновола. Прилучаються вулиці Лемківська, Ставова.

Хімічна належить до транзитних вулиць північної частини Львова: нею можна, не заїжджаючи в центр міста, швидко дістатися з району Підзамча (вулицями Донецькою, Дашкевича і потім Джерельною або Єрошенка) до Краківського ринку і вулиць Городоцької та Шевченка.

Історія та назва[ред. | ред. код]

Вулиця виникла наприкінці ХІХ століття вздовж русла каналу Нова Полтва (інші назви — Корито, Млинський потік), який проходив вздовж нинішніх вулиць Хімічної та вулиці Дашкевича. Цей канал становив межу міста Львова. За ним починалися землі Замарстинова. Найстаріша частина вулиці Хімічної (від Замарстинівської до Лемківської) спершу називалася вулиця Короля Яна ІІІ, на честь польського короля Яна ІІІ Собеського та була продовженням теперішньої вулиці Дашкевича. Подальша частина вулиці називалась Граничною, оскільки була до 1931 року північною межею Львова, a згодом Кресовою. У 1934 році обидві частини об'єднали під спільною назвою — Кресова. Під час німецької окупації 1941–1944 років вулиця мала назву Дункельґассе. У 1946 році її перейменували на вулицю Марті, на честь французького комуністичного діяча Андре Марті[ru]. Від 1953 року — вулиця Хімічна, бо на ній розташований був львівський лакофарбовий завод.[2]

Забудова[ред. | ред. код]

Вулиця забудована сецесійними кам'яницями, спорудженими на початку XX століття, є також кілька п'ятиповерхівок радянського зразка. Крім того, частину вулиці займають промислові підприємства.[3]

№ 1. Наріжна триповерхова кам'яниця (інша адреса — вулиця Замарстинівська, 49), споруджена на початку ХХ століття у стилі пізньої сецесії. На першому поверсі будинку (вхід від вулиці Хімічної) розташоване кафе «Кухня»[4] (колись — ресторан «Стожари»).[5]

№ 2, 2-а. Територія колишнього лакофарбового заводу, що складається з кількох виробничих корпусів, найстарші з яких були споруджені у ХІХ столітті. У 1902 році тут була пекарня-млин Натана Маєра, яку згодом придбав Генрик Блюменфельд й переобладнав у 1904 році на лакофарбове підприємство. Сюди з власної фабрики консервів і концентратів, що було на вул. Жовківській (тепер вулиця Богдана Хмельницького) перевів хімічне відділення, що стало основою лакофарбового заводу — одного з перших хімічних підприємств Львова. У 1912 році на фабриці сталася пожежа. Фабрику відбудовано та розширено у 1920-1930-х роках. Після смерті Генрика Блюменфельда власником фабрики став його син Емануїл. 1939 року родина Блюменфельдів емігрувала до Швейцарії. З приходом радянської влади підприємство націоналізували й назвали «Завод хімічних виробів № 1». Після війни — Львівський лакофарбовий завод. У 1948 році його значно розширили, приєднавши до території будинок під № 4. Наприкінці ХХ століття завод — ВАТ «Львівлакофарб» став занепадати, 2002 року підприємство оголошено банкрутом. Нині на його території функціонують кілька приватних підприємств.[6]

№ 3. Триповерхова кам’яниця, збудована у 1910-х роках у стилі пізньої сецесії.

№ 4. Двоповерхова будівля, перебудована у 1950-х роках. В будинку 16 вересня 2019 року відкрився зал школи сучасного танцю «Біла Пантера»[7], а також міститься діагностичний центр «Медіс» та низка приватних фірм.

№ 5. Триповерхова кам’яниця, збудована у 1910-х роках у стилі пізньої сецесії. Одне з приміщень першого поверху займає аптечний пункт мережі аптек «Подорожник».

№ 7. Чотириповерхова будівля львівської середньої загальноосвітньої школи № 22 імені Василя Стефаника, споруджена 1958 році.[8] Школа заснована у 1944 році як неповна середня й до того часу, упродовж 1946—1958 років, цей навчальний заклад ділив приміщення колишньої міської народної школи імені Святого Мартина на вулиці Савіної бічній, 18 (тепер вулиця Скидана) з середньою школою № 22.[9]

№ 7-а. Триповерхова наріжна будівля споруджена у 1970-х роках в стилі радянського конструктивізму. Тут розташоване дитяче поліклінічне відділення № 1 1-ї міської клінічної лікарні імені Князя Лева.[10]

№ 9-а. Чотириповерхова орендна будівля 1910 року, нині — житловий будинок.

№ 18. Триповерховий житловий будинок, споруджений у 1910-х роках у стилі пізньої сецесії.

№ 20. Триповерхова виробнича будівля 1920-х років, на тепер першому поверсі містяться магазин «Все для дому» та продуктова крамниця.

№ 22. Житловий п'ятиповерховий будинок, приміщення першого поверху займають аптечний пункт мережі аптек «Знахар» та стоматологія Тараса Черкаса.

№ 49-а. Гуртожиток Львівського державного коледжу харчової та переробної промисловості НУХТ.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-19. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 30 вересня 2019. 
  2. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 66
  3. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 447
  4. Інформація про кафе. list.in.ua. Процитовано 1 жовтня 2019. 
  5. Інформація про ресторан. lviv.virtual.ua. Процитовано 1 жовтня 2019. 
  6. Т. А. Караваєв. Львівський лакофарбовий завод. esu.com.ua. ЕСУ. Процитовано 30 вересня 2019. 
  7. Офіційний сайт школи танцю. dance-lviv.com. Процитовано 1 жовтня 2019. 
  8. Історія ЛСЗОШ № 22 імені Василя Стефаника. school22.lviv.sch.in.ua. Процитовано 30 вересня 2019. 
  9. Львов: справочник, 1949, с. 121
  10. Інформація про заклад охорони здоров'я. childfriendly.lviv.ua. Процитовано 1 жовтня 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]