Вулиця Шевченка (Глухів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Шевченка
Глухів
Назва на честь Тараса Григоровича Шевченка
Колишні назви
Романівська
Загальні відомості
Протяжність 2.18 км
Координати початку 51°40′33″ пн. ш. 33°54′49″ сх. д. / 51.675766360967124° пн. ш. 33.91358561457167° сх. д. / 51.675766360967124; 33.91358561457167
Координати 51°41′04″ пн. ш. 33°54′48″ сх. д. / 51.6845725° пн. ш. 33.9132208° сх. д. / 51.6845725; 33.9132208
Координати кінця 51°41′42″ пн. ш. 33°54′50″ сх. д. / 51.69490069999575° пн. ш. 33.91377873340155° сх. д. / 51.69490069999575; 33.91377873340155
Транспорт
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки будинок Кочубеїв, Київська брама
Державні установи Відділ статистики у Глухівському районі, Районний РАЦС, Глухівська міська рада, Організація соціального захисту інвалідів, Управління юстиції
Парки Національний заповідник «Глухів», сквер Тараса Шевченка
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Вулиця Шевченка (раніше Романівська) — вулиця міста Глухів Сумської області.

Назва[ред. | ред. код]

Названа на честь видатного українського поета, письменника, художника Тараса Григоровича Шевченка, який декілька разів відвідував Глухів та мав дружні зв'язки з мешканцями міста.

Із історії[ред. | ред. код]

Весною 1843 року Шевченко виїхав в Україну. Село Есмань було першим на поштовому тракті Москва-Київ. Кілька разів поет відвідував його проїздом із Петербурга в Україну. Своє перебування в Есмані він згадує в повісті «Капітанша». Під час кожної поїздки шлях його лежав через Глухів, де в поета було багато друзів і знайомих. Серед них Маркевич Микола Андрійович, уродженець села Дунаєць, український історик, поет, композитор, музикознавець.

Глухів став містом, де Шевченко останній раз прощався з Україною.

Докладніше: Глухів

Вулиця сьогодні[ред. | ред. код]

Вулицю Шевченка перетинає вулиця Пушкіна, паралельно розташована вулиця Інститутська.

Вулиця відома своїми історичними пам'ятками архітектури.

Вулиця Шевченка, 30. Будівля, більш відома у Глухові як садибний будинок Кочубеїв. Ця пам'ятка архітектури була побудована в 1904 році. Певний час будівля пустувала, будинок руйнувався. Зараз установа знаходиться на балансі національного історико-культурного заповідника в м. Глухові. Із напівзруйнованого будинок Кочубеїв перетворився на палац.

Шевченка, 28. На початку ХVIII століття майже там, де зараз Києво-Московська вулиця перетинається з вулицею Шевченка, стояла Київська брама, єдина споруда Глухівської фортеці, яка збереглася до наших днів. Браму спорудили на земляному валу фортеці у 1749 році інженером Юхимом Наумовим, і спочатку вона була дерев'яною з мостом через рів.

Шевченка, 16. Розташовані: спільне підприємство «Технологія», відділ освіти, фонд інвестування «Рідний дім».

Шевченка, 13. Управління Державного земельного агентства у Глухівському районі, відділ статистики, екологічна інспекція.

Шевченка, 12. Колишнє приміщення банку М. Терещенка. Зараз в ньому міститься ТОВ МАК «Торговий дім Полісся».

Шевченка, 10. Управління юстиції.

Шевченка, 6. Глухівська міська рада та міське фінансове управління.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]