Вульфеніт
| Вульфеніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Wul[2] |
| Хімічна формула | PbMoO₄ |
| Nickel-Strunz 10 | 7.GA.05[3] |
| Dana 8 | 48.1.3.1 |
| Ідентифікація | |
| Колір | помаранчевий і цинобровий |
| Сингонія | тетрагональна сингонія[4] |
| Просторова група | space group I4₁/ad[4] |
| Твердість | 2,5 і 3 |
| Колір риси | білий |
| Густина | 6,75 ± 0,3 г/см³ |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Франц Ксавер фон Вульфенd[3] |
 Вульфеніт у Вікісховищі | |
Вульфені́т — мінерал класу вольфраматів та молібдатів.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Формула: Pb[MoO4].
Містить бл. 60 % Pb і 39 % МоО3; домішки — СаО (до 7 %), WO3 (до 28 %), V2O5 (до 1,3 %).
Як правило В. представлений друзами або щітками таблитчастих або діпірамідальних кристалів. Суцільні агрегати рідкісні.
Крихкий.
Густина 6,3—7.
Твердість 3,5.
Колір переважно жовтий і помаранчевий.
Блиск алмазний.
Зустрічається в зоні окиснення свинцевих родовищ в асоціації з церуситом, англезитом, піроморфітом, ванадинітом й іншими вторинними мінералами свинцю; найпоширеніший після молібденіту мінерал молібдену.
У значних скупченнях вульфеніт — свинцева руда; рідше використовується і як молібденова руда. Найбільш відомі родовища вульфеніту — в Алжирі, Австралії, США, на території колишньої Югославії. Збагачується флотацією. Названий на честь австрійського мінералога Ф. К. Вульфена.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- вульфеніт ванадіїстий (вульфеніт, у якому молібден ізоморфно заміщується ванадієм);
- вульфеніт вольфрамистий (вульфеніт, у якому молібден ізоморфно заміщується вольфрамом);
- вульфеніт кальціїстий (відміна вульфеніту, яка містить до 1,2 % СаО);
- вульфеніт уранистий (ураномолібдат свинцю — Pb[(Mo, U)O4] (вміст UO3 — 2,5-11,6 %);
- вульфеніт хромистий (відміна вульфеніту, яка містить понад 1 % Cr2O3).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Вульфеніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Вульфеніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
