Вялов Олег Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вялов Олег Степанович
Вялов Олег Степанович.jpg
Народився 23 січня 1904(1904-01-23)
Ташкент
Помер 1 липня 1988(1988-07-01) (84 роки)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія УРСР
Діяльність геолог
Alma mater Ленінградський університет
Заклад Львівський університет
Науковий ступінь доктор геологічних наук
Член НАН України
Нагороди

Сталінська премія Державна премія УРСР у галузі науки і техніки Орден Леніна Орден Дружби народів Орден «Знак Пошани» Заслужений діяч науки і техніки України

Премія ім. Вернадського АН УРСР

Золота медаль Чехословацької Академії наук
Автограф VialovO-signature.png

Вялов Олег Степанович у Вікісховищі?

Оле́г Степа́нович Вя́лов (В'ялов) — український геолог, академік АН УРСР. Президент Українського палеонтологічного товариства.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 23 січня 1904 року в Ташкенті.

Випускник Ленінградського університету 1928 року, працював в геологічному комітеті. В 1933—1947 роках — на праці в Всесоюзному науково-дослідницькому нафтовому інституті у Ленінграді. Доктор геолого-менералогічних наук — 1937. В часі Другої світової війни вивчає нафтогоазоносні райони Середньої Азії — Ферганської та Бухарської долин.

Лауреат Сталінської премії 1947 року.

1945—1959 роки— професор Львівського університету. Створив радянську школу карпатологів. Керував створенням радянської частини тектонічної карти Карпато-Балканської області. Провадив геологічні дослідження на Устюрті, в Середній та Центральній Азії, на Кавказі, Карпатах. В 1955-56 роках брав участь у геологічних дослідженнях Антарктиди у складі Першої Радянської антарктичної експедиції. Лауреат премії імені Вернадського АН УРСР.

Один із засновників Львівського геологічного товариства і його президент в 1963-66 роках, засновник Палеонтологічного збірника (1961), організатор і перший президент Українського палеонтологічного товариствава (1977—1985).

Наукові праці присвячені геології, тектоніці, палеонтології — стратиграфія та фауна молюсків палеогену Середньої Азії, гідрогеології загалом близько 500 праць.

Нагороджений орденами «Знак Пошани» (1948), Леніна (1954), Дружби народів (1984), Державною премією УРСР в галузі науки і техніки (1986).

Помер 1 липня 1988 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 19.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гавришкевич І., Нагай М. Личаківський некрополь. Малий маршрутний довідник музею «Личаківський цвинтар». — Львів, 2003. — С. 33. — ISBN 966-8041-21-6.

Джерела[ред. | ред. код]