Вігдергауз Павло Ісаакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вігдергауз Павло Ісаакович
Вігдергауз П І.jpg
Народження 7 вересня 1925(1925-09-07)БахмутСРСР СРСР
Смерть 11 лютого 2013(2013-02-11) (87 років)ДонецькУкраїна Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Навчання Харків
Діяльність архітектор
Праця в містах Донецьк
Найважливіші споруди монумент Слава шахтарській праці
Нагороди
Заслужений архітектор України
Державна премія СРСР — 1978
Вігдергауз Павло Ісаакович у Вікісховищі?

Павло́ Ісаа́кович Вігдерга́уз (нар. 7 вересня 1925(19250907), Бахмут, — пом. 11 лютого 2013, Донецьк[1]) — український архітектор, лауреат Державної премії СРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 вересня 1925 р. в місті Бахмут Донецької області в сім'ї журналіста. Так як батько працював в різних містах Донецької і Луганської областей, то і сім'я постійно переїжджала. Війна застала їх у місті Макіївці. У жовтні 1941 р. разом з матір'ю був евакуйований у місто Кізел Пермської області на Уралі. В Кизелі він поступив на роботу на евакуйований з Києва військовий завод, де освоїв спеціальність токаря 3-го розряду.

У січні 1943 р. був призваний до лав Радянської Армії і направлений до військово-піхотне училище. Після шести місяців навчання був направлений в 349-й гвардійський полк 105-ї гвардійської віденської повітряно-десантної дивізії, яка у складі 3-го Українського фронту вела бої в Угорщині та Австрії. В боях за Відень був поранений. Після лікування в госпіталях Будапешта, Констанци, Дніпропетровська та Донецька був демобілізований.

Мрія стати архітектором зародилася у нього ще в школі. Після демобілізації, йдучи по напівзруйнованому місту Сталіно, він побачив офіцера, що малює руїни будинку. Павло Ісаакович підійшов і дізнався, що ця людина — архітектор і готує обміри будівлі для його відновлення, і він розповів про свою мрію. Так його запросили працювати в Донецький Облпроект креслярем-помічником архітектора.

В Облпроекті, йому довелося працювати з відомими вже в той час архітекторами А. П. Страшновим і А. Д. Кузнєцовим. В 1947 р. вони умовили Павла Ісааковича їхати в Харків вчитися в інституті. Там вони з товаришем відразу попрямували до ректора інституту. Здавши іспит тільки з малювання (так як зі шкільних років після війни нічого не пам'ятали, і ректор це розумів), були прийняті в інститут. Отже, шість років навчання і диплом архітектора.

Вігдергауз Павла Ісаковича — член Спілки архітекторів УРСР з 1957 року.

1978 року йому присуджена Державна премія СРСР за ландшафтну архітектуру міста Донецька.

2009 року йому присвоєно звання Заслужений архітектор України.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

За проектами Павла Вігдергауза споруджено:

  • стадіон у м. Горлівка,
  • монумент «Слава шахтарській праці!» (скульптор К. Ю. Ракитянський),
  • магазин «Дончанка»,
  • універсальні магазини агрофірми «Шахтар»,
  • Храм Різдва Христового,
  • пам'ятник «Жертвам холокосту» (скульптор Ю. І. Балдін),
  • житлові будинки та ін. у м. Донецьк.
  • Прив'язка до місцевості Експериментальної донецької школи № 5 побудованої за проектом І. Каракіса.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Календар знаменних і пам'ятних дат Донецької області. 2010 рік [Текст] / Донец. обл. універс. наук. б-ка ім. Н. К. Крупської; уклад. І. В. Гайдишева; ред. О. В. Рязанцева, Т. С. Литвин; наук. ред. О. В. Башун, Н. П. Авдєєнко; відп. за вип. Л. О. Новакова. — Донецьк: Сх. вид. дім, 2009. — 98 с.