Відбиття (геометрія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Композиція двох відбиттів відносно незбіжних паралельних осей дає паралельне перенесення.
Композиція двох відбиттів відносно непаралельних осей дає обертання.

Відбиття, дзеркальне відбиття, дзеркальна симетрія — рух евклідового простору, множина нерухомих точок якого, є гіперплощиною (у випадку тримірного простору — просто площиною).

Термін «дзеркальна симетрія» використовується також для опису відповідного типу симетрії об'єкта, тобто, коли об'єкт під час операції відбиття переходить сам у себе.

Це математичне поняття описує співвідношення в оптиці об'єктів і їх (уявних) зображень у разі відбиття у пласкому дзеркалі, а також багато які закони симетрії (у кристалографії, хімії, фізиці, біології і тощо, а також у мистецтві).

Осьова симетрія[ред. | ред. код]

Докладніше: Осьова симетрія

У розмірності 2 (тобто на площині) гіперплощина є прямою, у такому випадку кажуть про осьову симетрію або симетрію відносно прямої.

Для фігури, що переходить сама у себе за осьової симетрії, пряма, яку утворено нерухомими точками руху, називається віссю симетрії фігури. Прикладом вісі симетрії відрізка, є його серединний перпендикуляр.

Будь-який рух площини можна представити у вигляді композиції не більш ніж трьох осьових симетрій.

Див. також[ред. | ред. код]