Перейти до вмісту

Відмова від дитини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Відмова від дитини — добровільна відмова батьків від батьківських прав та обов'язків.

Найчастіше від дітей відмовляються одинокі матері у пологовому будинку або в лікарні. На відміну від підкинутих дітей, батьки дітей, від яких відмовились, офіційно відомі. Дитина, від якої відмовились батьки, вирушає до соціальних установ[1] або у прийомну родину.

Причиною відмови від дітей часто є їх хвороба, низький матеріальний стан батьків або соціальні негаразди, небажана вагітність[2][3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Про затвердження Положення про дитячі будинки... | від 10.09.2012 № 995/557. zakon2.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 29 листопада 2020.
  2. Schweder, Richard (2009). The Child: An Encyclopedic Companion. University of Chicago Press. pp. 1–3. ISBN 978-0226475394
  3. Child abandonment and its prevention in Europe. Institute of Work, Health and Organisations. Nottingham: University of Nottingham. 2012. ISBN 978-0853582861