Відносини Україна — СНД

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Відносини Україна — СНД
Commonwealth of Independent States Ukraine Locator.svg
Україна
Україна
СНД
Співдружність Незалежних Держав

Відносини між Україною та Співдружністю Незалежних Держав (СНД) — це багатосторонні міжнародні відносини між третьою державою та наднаціональною організацією.

7—8 грудня 1991 р. на території Республіки Білорусь, у Біловезькій пущі під Берестям, відбулася зустріч, підсумком якої стала офіційна констатація факту розпаду СРСР, укладення угоди про утворення СНД. Проте Україна не підписала та не ратифікувала статут СНД, отже Україна ніколи не була членом СНД, маючи лише статус держави-засновниці СНД.[1][2][3] Україна припинила свою участь у статутних органах СНД у 2018 році через тривалу російсько-українську війну, повністю завершивши вихід із СНД, ніколи не будувши членом цієї пострадянської організації.[4][5][6] Хоча поки залишається членом зони вільної торгівлі СНД.

Після початку російського вторгнення в Україну під час російсько-української війни, російсько-українські відносини були повністю розірвані,[7][8][9] а білорусько-українські відносини через участь Білорусі в російсько-українські війні як союзника РФ надзвичайно погіршилися. Ба більше, Україна почала інтенсивну денонсацію різних угод з СНД через європейську інтеграцію та процес вступу до Європейського Союзу.[10][11][12][13]

Історія[ред. | ред. код]

Леонід Кравчук — перший президент незалежної України; до обрання — член Політбюро Центрального комітету КПУ.

1990-роки[ред. | ред. код]

7—8 грудня 1991 р. на території Республіки Білорусь, у Біловезькій пущі під Берестям, відбулася зустріч голови Верховної Ради Білорусі Станіслава Шушкевича, президента Російської Федерації Бориса Єльцина і президента України Леоніда Кравчука. Підсумком її стали офіційна констатація факту розпаду СРСР, укладення угоди про утворення СНД. 21 грудня 1991 р. на зустрічі в Алмати керівники України, Російської Федерації, Білорусі, Азербайджану, Вірменії, Молдови, Казахстану, Киргизстану, Туркменістану, Узбекистану і Таджикистану підписали декларацію про утворення СНД.

Підписання декларації про створення СНД, Алмати, Казахстан

Україна була однією із засновниць Співдружності Незалежних Держав і розвивала співробітництво з державами СНД на основі Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 року та Протоколу до цієї Угоди від 21 грудня 1991 року, який є її невід’ємною частиною, з урахуванням застережень, висловлених Верховною Радою України під час ратифікації вказаної Угоди та Заяви Верховної Ради України від 20 грудня 1991 року "З приводу укладення Україною Угоди про Співдружність Незалежних Держав",[14] у якій дається офіційне тлумачення Угоди та застережень. У Заяві вказується, що:

  1. Україна є і залишається за своїм правовим статусом незалежною державою — суб’єктом міжнародного права.
  2. Україна заперечує перетворення співдружності незалежних держав на державне утворення із своїми органами влади і управління.
  3. Україна заперечує надання співдружності незалежних держав статусу суб’єкта міжнародного права.
  4. Координаційні інститути в рамках співдружності не можуть мати владний характер, їх рішення є рекомендаційними.
  5. Здійснюючи зовнішню політику самостійно, Україна вступатиме в консультації з іншими державами співдружності.
  6. Кордон між Україною — з одного боку та Росією і Білоруссю — з іншого є державним кордоном України, який є недоторканним.
  7. Україна створюватиме власні Збройні Сили на базі розташованих на її території Збройних Сил колишнього СРСР.
  8. Україна прагнутиме набути статусу без’ядерної держави шляхом знищення усіх ядерних арсеналів під ефективним міжнародним контролем і на підставі Декларації про державний суверенітет України не входитиме до військових блоків.
  9. Перебування стратегічних збройних сил на території України є тимчасовим. Їх правовий статус і термін перебування на території України має бути визначено законом України і спеціальною міждержавною угодою, укладеною між державами, на території яких розміщена ядерна зброя колишнього СРСР.
  10. Україна створюватиме власну відкриту економічну систему шляхом запровадження власної грошової одиниці, створення власних банківської та митної систем, розвитку власних систем транспорту і зв’язку, а також участі у регіональних та міжрегіональних ринках.
  11. Спори щодо тлумачення і застосування норм Угоди Україна вирішуватиме шляхом переговорів на основі міжнародного права.
  12. Україна залишає за собою право не тільки зупиняти, а й припиняти свою участь в Угоді або окремих її статтях.
  13. Україна гарантує виконання міжнародних зобов’язань, що випливають для неї з договорів колишнього Союзу РСР, відповідно до свого національного законодавства.

Держави-учасниці СНД тісно співпрацюють в галузі міжнародно-правової допомоги та співробітництва. Зокрема, 22 січня 1993 року главами держав-учасниць СНД, в тому числі й Україною, було підписано Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, 29 березня 1997 року - Протокол до неї.

Після розпаду СРСР та появи нових незалежних держав виник ряд екологічних проблем, які раніше були внутрішньодержавними, а на сьогодні набули міжнародного характеру та потребують координації зусиль нових незалежних держав. У зв’язку з цим державами СНД було укладено низку міжнародних договорів щодо здійснення спільних природоохоронних заходів, надання взаємної допомоги по ліквідації наслідків екологічних катастроф та інших надзвичайних ситуацій.

Так, 8 лютого 1992 року Україною підписано Угоду про взаємодію в галузі екології та охорони навколишнього середовища; 4 червня 1999 року - Угоду про співробітництво у сфері збереження і використання генетичних ресурсів культурних рослин держав - учасниць СНД; 30 листопада 2000 року - Угоду про співробітництво в галузі підготовки спеціалістів з радіоекології, радіаційної безпеки, радіобіології та суміжних наук.

Як зазначалося, Україна надає пріоритет економічному співробітництву в рамках СНД. Однією з основних задач, яка вирішується в рамках СНД, є збереження та розвиток тісних економічних зв’язків між державами-учасницями СНД. Основоположними документами з економічних питань в рамках Співдружності є Договір про створення Економічного союзу (Україною Договір не підписано) та Угода про створення зони вільної торгівлі (Україною Угоду підписано 15.04.99 р. та ратифіковано ВРУ шляхом прийняття Закону від 06.10.99 р.). Договір про створення Економічного союзу підписано 24 вересня 1993 року. Документом передбачено поетапне формування союзу з метою інтеграції економіки та створення єдиного митного та валютного простору на базі ринкових відносин.

Відповідно до статті 30 цього Договору державі, яка висловить готовність взяти на себе тільки частину зобов’язань за цим Договором за згодою членів Економічного Союзу, може бути надано статус асоційованого члена. Умови приєднання держав до Економічного союзу на правах асоційованого члена визначають члени Економічного союзу. 15 квітня 1994 року між Україною і державами Економічного союзу підписано Угоду про приєднання України до Економічного Союзу на правах асоційованого члена. Тобто Україна була асоційованим членом Економічного Союзу.

Ключове значення у взаємних економічних відносинах держави-учасниці СНД надають створенню зони вільної торгівлі на просторах СНД з урахуванням інтересів всіх партнерів Співдружності.

15 квітня 1994 року було підписано Угоду про створення зони вільної торгівлі, а 2 квітня 1999 року - Протокол до неї. Україна ратифікувала зазначену Угоду та Протокол до неї шляхом прийняття Закону України від 6 жовтня 1999 року № 1125-ХІV.

2000-роки[ред. | ред. код]

7 жовтня 2002 року Україною на засіданні Ради глав держав - учасниць СНД було підписано нову редакцію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

10 грудня 2002 року на засіданні робочої групи представників держав-учасниць СНД з підготовки пропозицій щодо розвитку взаємодії держав-учасниць СНД в економічній сфері Україною було запропоновано присвятити 2003 рік в СНД реалізації конкретних завдань та практичному виконанню прийнятих документів. У зв’язку з цим Україною було сформульовано наступні пріоритетні завдання:

  • закінчити правове оформлення зони вільної торгівлі та упорядкувати її нормативно - правову базу;
  • почати використовувати основоположні норми та правила вільної торгівлі, проаналізувати застосування норм стосовно зони вільної торгівлі у законодавствах держав-учасниць;
  • здійснювати постійний моніторинг процесів;
  • завершити розробку угод, які регулюють торгівлю послугами, надання торгових субсидій, транспортну інфраструктуру в міжнародних транспортних коридорах, а також концепцій транспортної політики та співробітництва у валютній сфері.

Визначальним є також те, що з січня 2003 року згідно Рішення Ради глав держав СНД головування в Раді глав держав Співдружності здійснювалося Україною в особі її президента України Леонідом Кучмою.

2010-роки[ред. | ред. код]

8 квітня 2013 Перший віцепрем'єр-міністр України Арбузов Сергій Геннадійович був призначений Національним координатором України з питань співробітництва в рамках Співдружності Незалежних Держав,[15] а також представником України в Економічній раді Співдружності Незалежних Держав.[16]

Представники України при СНД

  1. Усатий Юрій Борисович (22.11.1993, № 548/93 — 10.01.2000, № 9/2000)[17]
  2. Гордина Віталій Миколайович (10.01.2000 — 21.03.2000) т.п.
  3. Данильченко Олександр Петрович (21.03.2000, № 472/2000 — 28.11.2003, № 1372/2003)[18]
  4. Гордина Віталій Миколайович (28.11.2003, № 1373/2003 — 28.07.2008, № 680/2008)[19]
  5. Сочнєв Володимир Вікторович (28.07.2008, № 681/2008[20] —11.10.2010, № 945/2010)[21]
  6. Бунечко Іван Григорович (28.12.2010, № 1296/2010[22] —31.03.2014, № 355/2014)[23]
  7. Дарибогова Ольга Олексіївна (в.о.) (з 31.03.2014)

Як передбачалося Рішенням Ради глав держав СНД від 25 жовтня 2013 року, Україна була визначена головуючою в СНД у 2014 році.

Серед пріоритетів головування України в СНД у 2014 році, в основу якого було покладено принцип рівноправності, партнерської взаємодії та зміцнення добросусідських стосунків між державами — учасницями СНД, було визначено зовнішньополітичну, економічну, гуманітарну, науково-технічну та інноваційну сфери діяльності Співдружності, транспорт, енергетику, боротьбу з новими викликами та загрозами.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Однак, починаючи з 27 лютого 2014 р., після того, як з боку Російської Федерації виникла загроза, пов'язана з порушенням територіальної цілісності України, використання на території АРК військового контингенту Збройних Сил РФ, оголошення нелегітимного референдуму щодо незалежності Криму та інших протиправних дій Росії, Україною як головуючою в СНД державою було ініційовано невідкладне скликання 7 березня ц.р. у Києві позачергового засідання Ради міністрів закордонних справ СНД, метою якого передбачалося ухвалення відповідної Заяви РМЗС про ситуацію в окремих регіонах України, включаючи Автономну Республіку Крим.

Проте, Співдружність Незалежних Держав, на відміну від інших міжнародних організацій (ООН, ЄС, РЄ, ОБСЄ), усунулася від ухвалення відповідальних політичних рішень щодо базових принципів існування Співдружності.

З урахуванням цього, українська сторона нотою МЗС України від 19.03.2014 р. заявила про припинення головування в СНД у 2014 р. Відповідно, починаючи з квітня 2014 року, співробітництво України в рамках СНД зведено до мінімуму. Україна вийшла з низки багатосторонніх угод в рамках СНД та припинила членство у багатьох органах галузевого співробітництва.[24]

Станом на лютий 2019 рік Україна мінімізувала до критично необхідного мінімуму свою участь у Співдружності і фактично завершила вихід. Проте триває перевірка 236 угод, до яких долучилася Україна в період своєї участі в СНД, з метою їхньої денонсації[25].

19 лютого 2019 року виконавчий комітет Співдружності Незалежних Держав направив запрошення взяти участь в засіданні Ради глав держав, яке пройшло 11 жовтня 2019 року в Ашхабаді, Президенту України Володимиру Зеленському та главі МЗС Україги Вадиму Пристайко. Проте Київ не відповів на запрошення, так як Україна вже фактично завершила вихід з СНД.[26]

2 вересня 2020 Україна припинила участь в угоді про співробітництво у галузі ветеринарії, у галузі санітарної охорони територій держав-учасниць СНД та угоді про створення Координаційної ради з карантину рослин держав-учасниць СНД[27]. У лютому 2021 року Україна вийшла з двох угод СНД, що стосуються єдиного повітряного простору та його використання.[28]

16 лютого 2022 року Верховна Рада України підтримала припинення дії міжнародного договору щодо участі України в Антитерористичному центрі Співдружності Незалежних Держав. Також нардепи проголосували за документ, який передбачає вихід з угоди про правила визначення походження товарів, що розвиваються, при наданні тарифних преференцій у рамках загальної системи преференцій. Вона була підписана 12 квітня 1996 року у Москві та ратифікована Верховною радою 22 листопада 2002 року.[29]

Після російського вторгнення[ред. | ред. код]

Після початку російського вторгнення в Україну під час російсько-української війни, Україна почала більш інтенсивну денонсацію різних угод з СНД в рамках європейської інтеграції та вступу України до Європейського Союзу.[10][11][12][13]

22 травня 2022 року Верховна Рада України ухвалила 4 проєкти законів про денонсацію угод з СНД: про угоди про спільний аграрний ринок держав-учасниць СНД, про уникнення подвійного оподаткування, про боротьбу з незаконною міграцією та увічнення пам'яті про мужність і героїзм народів СНД у Великій Вітчизняній війні (274 голосами).[30]

15 червня 2022 року Україна вийшла з угоди СНД про створення Ради голів вищих арбітражних, господарських, економічних та інших судів, що вирішують справи щодо спорів у галузі економіки.[31]

19 червня 2022 року Верховна Рада України схвалила вихід з угоди про співробітництво у розвитку та використанні систем стільникового рухомого зв'язку. Також парламент проголосував за закон №0103 про вихід з угоди про створення міждержавного резерву біопрепаратів та інших засобів захисту тварин в СНД. Україна також вийшла з протоколу про внесення поправок до Угоди про міжурядовий фельд'єгерський зв'язок з доставлення офіційної кореспонденції органів СНД, який стосувався права співробітників на зберігання і застосування табельної зброї згідно з національним законодавством. Крім того, парламент підтримав проєкт закону №0147 про вихід з угоди про підтримку і розвиток малого підприємництва в СНД. Верховна рада на засіданні ухвалила також закон №0149 про припинення дії угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про науково-технічне співробітництво.[32]

18 липня 2022 року Верховна Рада України ухвалила внесений Кабінетом Міністрів України Закон України «Про вихід з Угоди про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах від 15 квітня 1994 року» укладеної в Москві та ратифікованої Верховною Радою України в 1999 році.[33][34]

Статус України в СНД[ред. | ред. код]

Див. також: Статут СНД
Підписання Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав між Республікою Білорусь, Російською Федерацією й Україною

8 грудня 1991 року президентом України Леонідом Кравчуком було підписано Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав за якою Україна стала однією із держав-засновниць СНД. Ця Угода ратифікована Верховною Радою України 10 грудня 1991 року із застереженнями. 20 грудня 1991 року Верховна Рада України зробила Заяву "З приводу укладення Україною Угоди про Співдружність Незалежних Деражав". Відповідно до останнього абзацу цієї Заяви її положення є офіційним тлумаченням вищезазначеної Угоди. 21 грудня 1991 року Україною було підписано Протокол до Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, який є її складовою частиною.

У зазначених документах, які є визначальними для України щодо її участі в СНД не йдеться про асоційоване членство в цьому міждержавному утворенні. Також у вищеназваних Угоді та Протоколі можливість асоційованого членства не передбачена.

22 січня 1993 року рішенням Ради глав держав СНД було прийнято Статут СНД. Україною це рішення не було підписано.

Відповідно до частини першої статті 8 Статуту СНД "на підставі рішення Ради глав держав до Співдружності в якості асоційованого члена може приєднатися, держава, яка бажає брати участь в окремих видах його діяльності на умовах, які визначаються угодою про асоційоване членство". Угоду про асоційоване членство у відповідності із Статутом СНД Україна не підписувала.

Статтею 7 Статуту визначено, що "державами-засновницями Співдружності є держави, що підписали і ратифікували Угоду про створення СНД та Протокол до неї. Державами-членами СНД є ті держави-засновниці, які приймають на себе зобов’язання за Статутом СНД протягом одного року після його прийняття Радою глав держав.

Таким чином, Україна є однією з держав-засновниць Співдружності Незалежних Держав, але не була державою-членом СНД, як така, що не підписала Рішення про прийняття Статуту СНД.[1] Україна припинила свою участь у статутних органах СНД у 2018 році через тривалу російсько-українську війну, повністю завершивши вихід із СНД, ніколи не будучи членом цієї організації,[4][5][6] хоч і поки залишається членом зони вільної торгівлі СНД.

Вихід України з СНД[ред. | ред. код]

Україна ніколи не була членом СНД, тобто Україна в 2018 році вийшла з організації, членом якої не була, але вона досі не вийшла з певних угод у рамках співдружності. Це пов’язано з тим, що саме на "пострадянському просторі" деякі питання, які реально важливі для українців, досі регулюються СНДшними угодами. Наприклад, пенсійне забезпечення, визнання дипломів, правова допомога тощо, тобто, ці всі речі реально для українців важливі.[35]

« Україні не потрібно виходити із СНД – вона ніколи не була і не є зараз членом цієї структури. Оскільки – і це прикол ситуації – Україна є засновником СНД, але не була стороною співдружності. Ми не підписали статут. Тому фактично, виходячи із СНДшних структур, ми реально повністю, остаточно рвемо з СНД. Як то кажуть, це – точка неповернення. Дороги назад немає в принципі. Ані політично, ані ментально, ніяк. І тут немає жодних хитрощів з боку Києва. А всі ці натяки на якісь юридично-політичні проблеми – це все «розвод», яким користуються у Москві. Оскільки вони мріють якимось чином затягнути нас назад. «

Павло Клімкін

Припинення участи в органах СНД[ред. | ред. код]

Питання про членство України в СНД вперше пролунало після перемоги Віктора Ющенка у президентських виборах 2005. У 2005 міністр закордонних справ України Б. Тарасюк зазначив, що участь України у СНД має символічне значення, а саме існування організації та її подальший розвиток є дуже проблематичним. Подібну точку зору також висловлювали представники грузинського, молдовського та азербайджанського урядів. У липні 2007 Президент України Віктор Ющенко на пресконференції розцінив перспективи СНД в цілому як песимістичні[36].

Ще однією з причин став початок війни Росії проти України на сході. 14 березня 2014 проєкт Закону України було подано на розгляд Верховної Ради, проте він так і не пройшов всі необхідні процедури розгляду в комітетах та не був проголосований.[37][38] 19 березня 2014 РНБО ухвалила рішення про початок процедури виходу з СНД.[39][40] 30 квітня 2014 МЗС України заявили, що вони вже підготували всі необхідні документи щодо виходу України з СНД. Після цього, за словами заступника міністра закордонних справ Данила Лубківського, єдине що необхідно для виходу України з цього об'єднання — це відповідний закон.[41] 27 листопада 2014 у ВРУ зареєстрували проєкт постанови про вихід України з СНД.[38]

12 квітня 2018 Президент Порошенко повідомив, що запропонує Верховній Раді вийти з усіх статутних органів СНД.[42] 19 травня 2018 Порошенко підписав Указ, яким увів у дію рішення РНБО про остаточне припинення участі України у статутних органах СНД.[43][44]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Історія членства України в Співдружності Незалежних Держав. minjust.gov.ua (рос.). Процитовано 9 липня 2022. 
  2. Україні не потрібно виходити із СНД – вона ніколи не була і не є зараз членом цієї структури. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 14 березня 2021. 
  3. Жодної “заборгованості” України перед СНД не існує — МЗС. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 8 липня 2022. 
  4. а б Is Ukraine still in the CIS or not?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 8 липня 2022. 
  5. а б Ukraine Announces Plans To Quit CIS, Terminate Parts Of Russia Friendship Treaty. RadioFreeEurope/RadioLiberty. 
  6. а б There is no "debt" of Ukraine to the CIS — the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 8 липня 2022. 
  7. Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, яка підло напала на неї; наша країна буде захищатися й не віддасть своєї свободи – Володимир Зеленський. Президент України. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  8. Україна розриває дипломатичні відносини з Росією. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  9. Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 26 лютого 2022. 
  10. а б Україна вийшла з низки угод з СНД. РБК-Украина (рос.). Процитовано 8 липня 2022. 
  11. а б Україна вийшла ще з однієї угоди в рамках СНД. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 8 липня 2022. 
  12. а б Україна вийшла з угоди СНД про захист прав споживачів. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 8 липня 2022. 
  13. а б Україна вийшла ще з низки угод СНД - нардеп. www.unian.ua (укр.). Процитовано 8 липня 2022. 
  14. Заява Верховної Ради України з приводу укладення Україною Угоди про співдружність незалежних держав. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 9 липня 2022. 
  15. Розпорядження Президента України від 8 квітня 2013 року № 142/2013-рп «Про призначення Національного координатора України з питань співробітництва в рамках Співдружності Незалежних Держав». Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 31 березня 2022. 
  16. Розпорядження Президента України від 8 квітня 2013 року № 141/2013-рп «Про представника України в Економічній раді Співдружності Незалежних Держав». Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 31 березня 2022. 
  17. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 30 березня 1998 р. N 207-р Київ Про затвердження складу міжвідомчої групи з питань розроблення документів для делегації України на Спеціальному міждержавному форумі з удосконалення діяльності СНД та його реформування. Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 31 березня 2022. 
  18. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1372/2003 Про звільнення О.Данильченка з посади Постійного повноважного представника України при координаційних інститутах Співдружності Незалежних Держав. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 2 квітня 2014. 
  19. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 680/2008 Про звільнення В.Гордини з посади Постійного повноважного представника України при координаційних інститутах Співдружності Незалежних Держав. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 2 квітня 2014. 
  20. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 681/2008 Про призначення В.Сочнєва Постійним повноважним представником України при координаційних інститутах Співдружності Незалежних Держав. Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 2 квітня 2014. 
  21. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 945/2010 Про звільнення В.Сочнєва з посади Постійного повноважного представника України при координаційних інститутах Співдружності Незалежних Держав. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 2 квітня 2014. 
  22. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1296/2010 Про призначення І.Бунечка Постійним повноважним представником України при координаційних інститутах Співдружності Незалежних Держав. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 2 квітня 2014. 
  23. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 355/2014 Про звільнення І.Бунечка з посади Постійного повноважного представника України при координаційних інститутах Співдружності Незалежних Держав. Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 2 квітня 2014. 
  24. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 12 січня 2016. 
  25. Україна фактично завершила вихід з СНД – МЗС. 5 канал. 12 лютого 2019. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 1 травня 2019. 
  26. Зеленського запросили на засіданні Ради президентів СНД, з якої Україна вийшла. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 8 липня 2022. 
  27. Україна денонсувала ще три угоди з СНД. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 4 вересня 2020. Процитовано 2 вересня 2020. 
  28. Україна вийшла зі ще двох угод СНД щодо повітряного простору. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021. 
  29. Прищепа, Ярослав (16 лютого 2022). Рада підтримала відмову від співробітництва в антитерористичному центрі СНД. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 9 липня 2022. 
  30. Аграрний ринок, податки: Рада ухвалила низку законів про денонсацію угод із СНД. Економічна правда (укр.). Процитовано 9 липня 2022. 
  31. Україна вийшла ще з однієї угоди в рамках СНД. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 9 липня 2022. 
  32. Україна вийшла з низки угод з СНД. РБК-Украина (рос.). Процитовано 9 липня 2022. 
  33. ShieldSquare Captcha. www.kmu.gov.ua (англ.). Процитовано 18 липня 2022. 
  34. Україна вийшла з митної угоди країн СНД. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 18 липня 2022. 
  35. Україна досі в СНД чи ні?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 9 липня 2022. 
  36. Філатов О. Г., Камінський П. Д. СНД: Подальші перспективи розвитку. Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 24 березня 2012. 
  37. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 серпня 2014. 
  38. а б http://www.unian.ua/politics/1014810-u-radi-zareestruvali-proekt-postanovi-pro-vihid-ukrajini-z-snd.html [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] У Раді зареєстрували проект постанови про вихід України з СНД
  39. http://www.rnbo.gov.ua/news/1629.html [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] Андрій Парубій: Україна розпочинає процес виходу з СНД
  40. http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/19/7019617/ [Архівовано 22 березня 2014 у Wayback Machine.] УКРАЇНА ВИХОДИТЬ ІЗ СНД — «Українська правда»
  41. http://www.wz.lviv.ua/news/63662 [Архівовано 27 травня 2014 у Wayback Machine.] В МЗС України підготували документи щодо виходу України з СНД
  42. Порошенко хоче скасування частини договору про дружбу з РФ і виходу з органів СНД. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 12 квітня 2018. 
  43. Україна остаточно вийшла з СНД. espreso.tv. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 19 травня 2018. 
  44. Президент підписав Указ про остаточне припинення участі України у статутних органах СНД — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 19 травня 2018. Процитовано 19 травня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]