Відьма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тарас Шевченко. Ілюстрація до поеми «Відьма». Олівець. 1847

Відьма — жінка з надприродними силами, які вона використовує на шкоду людям. Основними вмінням відьом в Україні вважалися: здатність до перевертництва на різних звірів; вміння відбирати молоко у корів, вовну в овець, яйця в домашньої птиці та сало у свиней; позбавляти людей урожаю та робити їх вовкулаками; насилати хвороби; псувати продукти; відьма може також керувати погодою: наслати град, посуха і т.д. головним місцем шабашів відьом традиційно з повір'їв, була Лиса гора. В Україні «за відьомство» спалювали, що зокрема було закріплено у звичаєвому праві Війська Запорозького[1].

Та проте це зовсім не так. Насправді, відьмі немає сенсу за допомогою своїх чаклунських здібностей шкодити людям і т. д. Вона також не перевертаеться у різних звірів (це фізично неможливо), не відбирає молоко у корів, вовну в овець, яйця у домашньої птиці та сало у свиней. Їй немає сенсу насилати на людей хвороби і псувати продукти. Що на кшталт керування погодою... То вона взагалі нікому непідвладна. Її можна лише прогнозувати. І відьми не виключення.

А якщо більш детально, то відьма - просто та жінка, яка відає. (Часто дуже єрудована, розумна, успішна жінка). Відає усим, і особливо гарними справами. Відьма - врівноважена в собі, маюча гармонію з собою і природою, жінка. Вона зовсім необов'язково має здібність до магії. Сучасний образ відьом - лише умисне викривлення священниками та іншими.

Дуалістичний образ відьми[ред.ред. код]

Циганки — прототип відьом у германській міфології

Відьма — один із персонажів української демонології. Її опис і характеристика досить детально представлені в етнографічній літературі. В українській демонології відьма символізує не лише абстрактне зло; інколи вона може виступати символом смертоносної виразки або навіть смерті, і в цьому руслі її дії подібні до вампірських[2]. «Бліде зморшкувате обличчя, крючкуватий ніс, що ловить всілякі запахи, великі пожадливі губи, кожне око по п'ятаку, нерухомі повіки, які не може поворухнути навіть спрямований в очі сонячний промінь — ось портрет нечестивої істоти в образі жінки, без участі якої не обходилось жодне недобре діло на землі»[3].

В Німеччині відьмами вважали переважно циганок. На думку Федіра Вовка саме з германської міфології вони потрапили до українських легенд. Їх не варто плутати з руськими знахарками[4].

Є дві категорії відьом: природжені та вчені. Першим таємнича сила відьмарства дається від природи, другі набувають її шляхом навчання від перших або ж отримують від чортів взамін на власну душу. Природжені відьми у своєму ставленні до людей доброзичливіші, ніж вчені. Інколи вони навіть допомагають людям спекатися від витівок учених відьом.

Образи відьом яскраво змалював у своїх творах І.Нечуй-Левицький. Серед людей побутувала думка, що відьми псують корів, забираючи у них молоко, що вони накликають хвороби і висмоктують людську кров. Згідно з легендами, зборища відьом відбувалися на голих вершинах гір. В образі української відьми злилися початки добра і зла. Їх нескінченна боротьба символізує ідею дуалізму. І хоч світлі наміри змальовуються не так яскраво, як протилежні їм темні, однак і в цьому відгомоні старовинних вірувань знаходимо в основі вічну ідеальну правду: перемогу світла над пітьмою скрізь, де розповідь не обмежується повідомленням якогось епізоду боротьби, а передає весь її хід[5]. У сучасному житті українців відьма може бути символом недоброї, сварливої жінки, а також людини, яка багато знає і може впливати на хід подій.

Народна класифікація відьом[ред.ред. код]

«Відьомська магія» Джон Вотергаус

Поділяли відьом на дві категорії — «родимих» і «вчених». Природня, або «родима» відьма з'являється коли в кого народжується підряд сім дівчат, а між ними ні одного хлопця, або є представницею третього покоління позашлюбних дівчат чи є просто дочкою відьми (залежно від регіону). Родима відьма могла народитися у матері, котра, будучи вагітною, готувала свят-вечірні страви та ненароком проковтнула вуглинку, або ж коли дитину в утробі матері прокляли «в таку хвилину».

«Вчена» відьма набирається своїх надприродних сил від іншої відьми або отримує дар від вищих сил, чи в результаті страшної катастрофи.

Ініціація відьми[ред.ред. код]

Навчалася відьма в іношої відьми або в чаклуна (або отримувала свій дар з народження, чи внаслідок вищих сил або нещасної події (Не обов'язково)). Народні перекази пов'язують із процесом «ініціації» відьми моторошні ритуали. Проте це зовсім не так. Старша відьма також може вмивати свою ученицю чарівним [наваром, благославляє. (Відьми не літають на мітлі і вже точно не відвідують Лису Гору, не варять зілля і не наносять шкоду людям. Вони не перевертаються на тварин і не перетворюють людей на вовкулаків і т. д.).

Розпізнавання відьом[ред.ред. код]

Випробування водою[ред.ред. код]

В українських судових актах XVIII ст. також зустрічаються безпосередні вказівки на іспит відьом водою, так званий «Суд Божий». Так, у 1709 р. селяни і шляхтичі випробовували водою шляхтянку Яворську: її роздягли до голого тіла, зв'язали навхрест, як це звичайно в таких випадках робилося — великий палець правої руки прив'язували до великого пальця лівої ноги, а палець лівої руки прив'язували до пальця правої руки, — поміж зв'язаними руками і ногами просмикнули шнур і спустили бідолашну в воду. Але тому, що вона тонула, її визнали безневинною, (В. Антонович «Чари в Україні» 1905, 52).

Опис подібного іспиту водою подав і Квітка в своїй «Конотопській відьмі».

Про іспит водою згадується вже в давній індуській книзі Ману. Неясні вказівки даються і в Авесті. В давньонімецькому звичайному праві та в законодавстві також знаходиться опис іспиту водою. Ідея цього іспиту полягала, мабуть, у тому, що вода, як чиста стихія, відмовляється прийняти в себе людей, що служать нечистій силі.

Інші способи[ред.ред. код]

Казали, що коли хто хоче побачити відьму, то повинен подивитись через поліно, в якому випав сучок, або крізь такий самий отвір у дошці, яку тешуть на труну. Можна побачити відьму і через осикову борону, виготовлену за один день.

Найближчу відьму можна прикликати, і таким чином довідатись хто вона: варячи кусень сирого полотна, в котре встромлено дев'ять шпильок; всунути в піч молоко на пательні, вкинувши заздалегідь три рази по дев'ять голок; доїти корову на живу форель; на Великдень розпалити в печі полінами, відкладеними щопонеділка впродовж Великого Посту із дров, які вносять до хати для розпалу. Парубок може одягти картуза дашком назад, а руки, скрутивши попередньо дулі, сховати: одну в кишеню, іншу за пазуху. Відьма при цьому починає злоститися та лаяти його.

Обереги проти відьом[ред.ред. код]

Дьогтяні хрестики на дверях, зроблені на Юрія, мак-викидюк, яким обсипають обійстя. Маком обтрушують також стайні та хліви, бо відьми, які дуже люблять мак, визбирують по мачинці та не мають часу підійти до худоби.

Різниця між уявленнями про відьом в Україні та в Західній Європі[ред.ред. код]

Свого часу проф. В. Антонович звернув увагу на різницю по відношенню до відьом у нас, в Україні, і на заході Європи, де відьом дуже гостро переслідували і палили — першу відьму спалено в Тулузі 1275 року. На заході головною підставою для переслідування відьом було запідозрювання в стосунках із нечистою силою, відступі від правдивої релігії, себто в так званій апостазії. У нас, натомість, всі процеси проти відьом були побудовані на скаргах про якусь конкретну шкоду, що її ніби заподіяла відьма. І якщо на заході притягали відьму до відповідальності державні, а частіше церковні установи, то у нас, як правило, подібні процеси розпочиналися тільки за позовом приватних осіб, при наявності скривдженої сторони. Особливо цікава в нас повна відсутність церковної ієрархії, цілковита її незацікавленість справою. І на Лівобережжі, і на Правобережжі систематичного переслідування відьом у нас не було. А тим менше можна говорити про його масовий характер, який воно набуло на довший час на заході Європи.

Причина м'якості судових присудів щодо відьом в Україні і взагалі відмінного від заходу трактування відьом полягала, як писав В. Антонович — «не стільки в гуманному настрої суддів, як у відсутності в Україні тих демонологічних уявлень, що викликали на заході жорстоке переслідування чарівників. Припускаючи можливість чародійного таємничого впливу на побутові, повсякденні обставини життя, не дошукувався підстави цих впливів у зносинах із злим духом; демонологія не тільки не була розвинена, як струнко уложена система уявлень, але до кінця XVIII ст, наскільки можна судити по процесах, зовсім не існувала в народній уяві. Народний погляд на чарівництво був не демонологічний, а винятково пантеїстичний. Припускаючи існування в природі сил і законів, невідомих загалові, народ уважав, що багато з цих законів відомі особам, що зуміли в той чи інший спосіб їх пізнати. Отже, само по собі посідання тайни природи не вважалося за щось гріховне, суперечне релігійному навчанню…»

Розглядаючи й доповнюючи цей погляд дослідника «Чари в Україні», К. Штепа в київському «Перв. Громадянстві» (1928, кн. II) в свою чергу зазначав, що «не відсутність демонології, як гадав Антонович, а особливий, відмінний від заходу Європи характер її був причиною й особливого ставлення нашої громади до її адептів» (ст. 73). «Самі чарівники та відьми у нас в більшості своїй були не такі як на заході. Аналізуючи уявлення зв'язані з вірою у відьом і чарівників в Україні, ми не бачимо там ніяких слідів тієї хвилі антично-східного чорнокнижжя, що прокотилося по Західної Європи і було там головним приводом для переслідування відьом. Демонології, в розумінні закінченої теорії, в Україні не витворилося, також як не докотилися до неї й елементи вульгарної демонології античних народів. Примітивна демонологія зберігалася в своїх пережитках в Україні, як і серед інших народів, але з вірою у відьом не була зв'язана, принаймні ми не бачимо ніде її яскравих слідів. Де-не-де помічається вплив демонології догматичної, себто догматичних уявлень офіційної Церкви — в уявленнях про Сатану та його участь у чарівницьких актах. Дуалістичний мотив взагалі виявляється тут дуже слабо, хоча й не зовсім відсутній, — можливо тут відбулися останні хвилі великої дуалістичної течії, що пройшла по Європі».

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Антонович В. Б. Колдовство. Документы — процессы — изследование / Владимир Бонифатьевич Антонович. — Петербург: Тип. В. Киршбаума, 1877. — 139 с.
  • Афанасьев А. Н.  Ведун и ведьма / Афанасьев А. Н.  — М. : Типография Александра Семена, 1851. — 78 с.  
  • Вовк Х. К. Студії з української етнографії та антропології / Вовк Х. К. — К. : Мистецтво, 1995. — 336 с.
  • Гамаш А. Інтерпретація фольклорного образу відьми в українській літератури ХІХ ст. // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Українська фольклористика. — 1999. — Випуск 27. — С. 120—125.
  • Гинзбург К. Колдовство и народная набожность. Заметки об одном инквизиционном процессе 1519 года // Мифы-эмблемы-приметы: Морфология и история. Сборник статей / Карло Гинзбург  ; пер. с ит. и послесл. С. Л. Козлова. — М.: Новое издательство, 2004. — С. 19—50.
  • Делюмо Ж. Ужасы на Западе / / Жан Делюмо ; пер. с фр. — М. : Голос, 1994. — 416 с.
  • Диса  К. Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої XVII—XVIII століть / Катерина Диса. — К. : Критика, 2008. — 304 с.
  • Ефименко П. Суд над ведьмами / П. Ефименко // Киевская Старина. —  1883. — № 11. — С. 374—401.
  • Заянчковский И. Ведьмы в образе животных // Заянчковский И. Животные, приметы и предрассудки.- М., 1991.- С.169-178.
  • Знадоби до галицько-руської демонології. Т. ІІ, вип.. 2 / зібрав В. Гнатюк [Том XXXIV] // Етнографічний збірник. Видає Етнографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка. — Львів: Накладом  Наукового товариства імені Шевченка, 1912. — 280 с.
  • Иванов П. В. Народные рассказы о ведьмах и упырях / П. В. Иванов // Українці: народні вірування, повір'я, демонологія / упор., прим, та біогр. нариси А. П. Пономарьова, Т. В. Косміної, О. О. Боряк ; вст. ст. А. П. Пономарьова. — 2-ге вид.— К.: Либідь, 1991. — С. 430—497. — («Пам'ятки історичної думки України»).
  • Игина Ю. Ф. Ведовство и ведьмы в Англии. Антропология зла / Игина Ю. Ф. — СПб. : Алетея, 2009. — 328 с.
  • Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Історично-релігійна монографія / Митрополит Іларіон. — 2-ге вид. — К. : Обереги, 1994. — 424 с. — Репринт. вид. 
  • Кононенко О. Народна демонологія // Однокласник.- 1994.- 3.- С.21-28. [с]
  • Милорадович В. П. Українська відьма: Нариси з української демонології / Василь Петрович Милорадович ; упоряд., передмова: О. М. Таланчук. — К. : Веселка, 1993. — 71 с.
  • Мишле Ж. Ведьма / Пер. с франц. под ред. В. Фриче.- К.: СП «СВЕНАС», 1992.- 304 с.: ил.
  • Рассел Дж. Б. Колдовство и ведьмы в Средние века / Рассел Дж. Б. ; пер. с англ. Татлыбаева А. М. — СПб. : Издательская группа «Евразия», 2001. — 480 с.
  • Сад демонов — Hortus Daemonum.: Слов. инферн. мифологии средневековья и Возрождения / [Авт.-сост. А. Е. Махов]. — М. : Интрада, 1998. — 319 с.
  • Тарновський В. Ведьмы / Пер. с нем. А.Волкова.- М.: Слово, 1994.- 48 с.: ил.- (Что есть что).
  • Франц М.-Л. фон. Феномены Тени и зла в волшебных сказках / Мария-Луиза фон Франц ; пер. с англ. В. Мершавки. — М. : Независимая фирма «Класс», 2010. — 360 с. — (Библиотека психологии и психотерапии). 
  • Чик Д. Ч. Відьма у місті, в селі, на горі та в небі: типологія відьомства в українській і англійській літературі першої половини ХІХ ст. // Кременецькі компаративні студії : [науковий часопис / ред.: Чик Д. Ч., Пасічник О. В.]. — Хмельницький : ФОП Цюпак А. А., 2015. — Вип. V. — Т. 1. —  С. 230—243.
  • Шпренгер Я. Молот ведьм : [пер. с латин.] / Я. Шпренгер, Г. Инститорис ; [вступ. ст. С. Лозинского]. — [2-е изд.]. — М. : Интербук, 1990. — 350 с. — (Сер. «Чародейство и волшебство») (Религия в жизни общества).
  • Штепа К. Про характер переслідування відьом в старій Україні  / Костянтин Штепа // Первісне громадянство та його пережитки на Україні : примітивна культура та її пережитки на Україні, соціальна преісторія, народна творчість в соціологічному освітленні : наук. Щорічник ; за ред. К. Грушевської. — К. : Держ. вид-во України, 1927—. Вип. 2-3 (1928) : — [1929]. — С. 64—80.
  • Элиаде М. Оккультизм, колдовство и моды в культуре / Мирча Элиаде; пер. с анг. — К. : София ; М. : Гелиос, 2002. — 224 с.
  • Ginzburg C. Ecstasies: Deciphering the Witches Sabbath / Carlo Ginzburg ; transl. by R. Rosenthal. — : Pantheon Books, 1991. — 340 p.
  • Howey M. O. The Cat in Magic and Myth / M. Oldfield Howey. — Mineola, N. Y. : Publications, 2003. — 256 p.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гуржій О. І. Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст.: кордони, населення, право. — К., 1996. (ст. 130)
  2. Українці: народні вірування, повір'я, демонологія. — К.,1992. — С.432
  3. Народини. — С.127
  4. Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології Прага 354 с. (с. 175)
  5. Иванов П. В. Народные рассказы о ведьмах и упырях//Українці. — С.432