Відьмак Великого Києва
| Відьмак Великого Києва Відьмак із Великої Москви | |
|---|---|
| Ведьмак из Большого Киева[1] Ведьмак из Большой Москвы[1] | |
.jpg) Палітурка збірки «Відьмак Великого Києва» | |
| Загальна інформація | |
| Автор | Володимир Васильєв |
| Жанр | технофентезі, кіберпанк, постапокаліптика |
| Країна |
 Росія Україна |
| Мова оригіналу | російська |
| Видавництво |
АСТ Гамазин (Зелений пес) |
| Дати публікацій | |
| Перше видання | 1997-2023 |
| Українською мовою | 2005-2006 |
| Перевидання |
2019 (омнібус) 2020 (старі збірки) 2023 (нові збірки) |
| ISBN 978-5-4481-0416-9 | |
«Відьмак Великого Києва»[2] (рос. Ведьмак из Большого Киева)[1], пізніше «Відьмак із Великої Москви» (рос. Ведьмак из Большой Москвы)[1], — серія оповідань та повістей в жанрі технофентезі за авторством російськомовного письменника українського походження Володимира Васильєва. Є пародією[3][4] (або навіть фанфіком)[5][4] на Відьмацьку сагу Анджея Сапковського, що написано за згодою автора першотвору.[5][6]
У 2003 році літературна серія була відзначена міжнародним фестивалем фантастики «Зоряний міст» нагородою «Золотий кадуцей» (1-е місце) у номінації «Цикли, серіали та романи з продовженням».[7][8] Також титульне оповідання «Відьмак Великого Києва» отримало у 2000 році обидва призи фестивалю «Уранія»: «Велику Уранію» від читачів та «Малу Уранію» від письменницької спільноти.[9][10]
Опис[ред. | ред. код]
«Відьмак Великого Києва» — одна з найпопулярніших серій автора.
Кіберпанківський твір є метафорою сучасного збентеження, викликаного крахом промисловості, корумпованістю уряду, відчуженням від влади, зосередженої в руках еліти. Водночас виразною рисою технофентезі є те, що техніка тут легко поєднується з начебто несумісною магією, і ніякого наукового пояснення цьому не дається.
Дія розгортається в інтер'єрах сучасного мегаполісу, зрозумілого сучасному читачеві, у впізнаваному світі.
Головний герой оповідань Васильєва — представник рідкісної професії — відьмак Геральт. Відьмак — це дитина, яка пройшла серію випробувань, включно з хімічним впливом. Він вижив, та став мутантом, отримав нелюдські можливості, необхідні для виживання в сутичках із чудовиськами світу живих машин. Його вороги — механізми, що вийшли з-під контролю людей та почали нападати на своїх колишніх господарів, «машини-перевертні».
Відьмак — мисливець за монстрами, якого всюди переслідує дурна слава головника і канібала, хоча насправді він тільки виконує свою роботу заради грошей. Борця з оскаженілою технікою загал парадоксально й несправедливо вважає чи не більшим чудовиськом: його уникають, ненавидять, прагнуть обдурити.
Відьмаки мають кодекс честі. Філософія відьмака — це жорсткий принцип зграї, що відмежовує від чужинців. Однак Геральт порушує відьмачий закон, знаючи, що це потягне за собою покарання зі сторони підзахисних, що нагородою для нього стануть підлість й обман. Відьмак, котрий фізично «не людина, людяніший більшості оточуючих його живих».[5]
Світ Великого Києва[ред. | ред. код]
Ідея всесвіту народилась із жартівливої фрази «Це сталося в тому районі Великого Києва, який здавна називали Донецьком».[11]
|
У середині 90-х мені захотілося написати текст у стилі фентезі, але щоб у ньому типовий фентезі-герой їздив не на коні, а на мотоциклі, щоб замість меча у нього була рушниця; щоб ельфи роз'їжджали на бронетранспортерах і замість чарівних плащів носили камуфляжний одяг. Поступово, деталь до деталі, цеглинка до цеглинки, і вибудувався світ Великого Києва.
Оригінальний текст (рос.) В середине 90-х мне захотелось написать текст в стиле фэнтези, но чтоб в нем типичный фэнтези-герой ездил не на коне, а на мотоцикле, чтобы вместо меча у него было ружье; чтобы эльфы разъезжали на бронетранспортерах и вместо волшебных плащей носили камуфляжную одежду. Постепенно, деталь к детали, кирпичик к кирпичику, и выстроился мир Большого Киева. |
|
— В. М. Васильєв | ||
У всесвіті оповідань планета Земля, заселена не лише представниками виду homo sapiens, зазнала зіткнення з великим небесним тілом.
Світ після катастрофи поділяється на великі міста та незалежні закриті автономні території між ними. Люди, ельфи, орки та інші розумні раси відносно мирно співіснують. Магія та наука сплелися, з'явилися живі машини, а керівну роль у суспільстві зайняли «техніки», котрі володіють знаннями і навичками для поводження з цими машинами.
Одним із мегаполісів під керівництвом техніків є Київ, що розкинувся на всю площу континентальної України, оминувши лише Крим.
З часом корисна одухотворена технологія почала виходити з-під контролю: розумні машини без нагляду перетворилися на кровожерливих потвор, деінде почали самочинно розмножуватися на полишених фабриках. Проблема стала настільки великою, що було створено Арзамас-6 — школу відьмаків. Треновані надлюди відьмаки винищують механічних бестій за плату, половину якої віддають своєму навчальному центрові.[12][4]
Книжки й окремі оповідання[ред. | ред. код]
Оповідання серії кілька разів по-різному групували у збірки. Оригінальні дві збірки мали назву «Відьмак Великого Києва» та «Відьмацьке слово». Останнє видання серії склали три збірки: «Відьмак із Великого Києва: Батьківщина байдужості», «Відьмак із Великого Києва: Матадор» і «Відьмак із Великої Москви».
Технік Великого Києва[ред. | ред. код]
Роман «Технік Великого Києва» (рос. «Охота на дикие грузовики» або «Техник Большого Киева»; 1997 р.)
У Великому Києві поряд живуть люди, ельфи, орки, одночасно присутня магія та технічний прогрес. Донецько-луганська громада гномів звертається за послугами високооплачуваного і досвідченого мага-техніка Прада, за яким ведеться спостереження. Також Прада за великі гроші наймає для полювання на дикі вантажівки знаменитий вервольф Вольво.
Відьмак Великого Києва[ред. | ред. код]
Твори збірки «Відьмак Великого Києва» (рос. «Ведьмак из Большого Киева», укладена 2003 р.):
- «Відьмак Великого Києва» (рос. «Ведьмак из Большого Киева», оригінально «Грем из Большого Киева»; 1999 р.)[13]
- Планета вкрита велетенськими мегаполісами, на вулицях яких мешкають різноманітні раси. Час від часу в нетрях міст з'являються небезпечні механічні чудовиська. Для боротьби з ними існують відьмаки. Один такий відьмак прибуває в Снєженськ-3, де Ріп, бойовий мнеморобот, почав викрадати дітей.
- «Обов'язок, честь і taimas» (рос. «Долг, честь и taimas», 2000 р.)
- Ельфи розслідують таємницю однієї радіопередачі, джерело якої знаходиться в покинутому замку. Експедиція, котра мала дослідити територію замку, безслідно зникла. Ельфи винаймають відьмака, аби той розкрив таємницю замку та знайшов безпечний шлях усередину.
- «Питання ціни» (рос. «Вопрос цены», 2001 р.)
- На Харківському тракторному заводі завівся монстр-руйнівник.
- «Батьківщина байдужості» (рос. «Родина безразличия», 2002 р.)
- Відьмак Геральт разом зі своєю рабинею йде у Арзамас-6.
- «Нянька» (рос. «Нянька», 2003 р.)
- Відьмак Геральт отримує наказ пригледіти за орком-підліткою, що бажає стати відьмачкою.
Відьмацьке слово[ред. | ред. код]
Твори збірки «Відьмацьке слово» (рос. «Ведьмачье слово», укладена 2009 р.):
- «Штучний добір» (рос. «Искусственный отбор», 2003 р.)
- «No Past» (укр. «Без минулого», 2006 р.)
- Відьмак Геральт, фахівець зі знешкодження небезпечної техніки, отримує завдання проникнути в прекрасно захищений розумний будинок.
- «Матадор» (рос. «Матадор», 2007 р.)
- Відьмака Геральта наймають проконсультувати організаторів механічної кориди. В результаті йому доводиться зіткнутися з небаченим досі механізмом.
- «Поїзд поза розкладом» (рос. «Поезд вне расписания», 2009 р.)
- Відьмак Геральт отримує завдання з'ясувати, чому зчіпка локомотивів раптово змінила маршрут. Справа ускладнюється тим, що перед цим інший відьмак отримав таке ж завдання, забрався на цей поїзд і пропав.
- «Відьмацьке слово» (рос. «Ведьмачье слово», 2009 р.)
- Геральт і Ламберт — відьмаки з закритого міста Арзамас-6 — отримують завдання з'ясувати, хто або що топить баржі і викрадає метанол у заводу.
Інші оповідання[ред. | ред. код]
- «Кольори перемир'я» або «Барви братерства» (рос. «Цвета перемирия» у 2014 р., пол. «Barwy braterstwa» у 2013 р.)
- Відьмака Геральта наймають для охорони байкерського фестивалю.
- «Величезна Москва» (рос. «Очень Большая Москва», 2017 р.)
- Відьмак Геральт був вимушений поїхати з Києва.
- «Вісник нічного неба» (рос. «Вестник ночного неба», 2022 р.)
- Відьмак Геральт шукає зниклих дітей.
- «Тюхтій» (рос. «Рохля», 2022 р.)
- Відьмак Геральт розслідує напади невідомих невідомих механізмів.
Переклади на українську[ред. | ред. код]
- Васильєв, Володимир. Технік Великого Києва. — Київ : Гамазин, 2005. — 512 с. — (Алфізика) — 2000 прим. — ISBN 966-365-00-44.
- Васильєв, Володимир. Відьмак Великого Києва. — Київ : Гамазин, 2006. — 480 с. — (Алфізика) — 1000 прим. — ISBN 966-365-10-24.
Відгуки[ред. | ред. код]
Польські оглядачі Кароліна та Матеуш «Ривські» вважають «Відьмака Великого Києва» захопливим приємним чтивом, мова якого не відштовхує й не втомлює. На їхню думку, всі оповідання цікаві та мають винятково вдалі закінчення, а також цікавим є світ — постапокаліптична дистопія технологічного шаленства. «Ривські» зазначають, що цикл радше призначений не для фанатів Сапковського, адже тут немає ані продовження пригод Білого Вовка, ані розвитку тем, порушених польським письменником, — натомість це неповторна і дотепна інтерпретація оригінального задуму, загорнута в титан, електромеханічні рушії та автоматичну вогнепальну зброю.[15]
Оглядач Луїза Добжинська, оцінюючи першу збірку на 5/5, також звертає увагу на легкість мови творів, зокрема на одночасну ретельність і небагатослівність описів. На її думку, витриманий стиль Васильєва, позбавлений помпезності та інфантильності, досконало підхоплює тон «Відьмака» Сапковського.[16]
Російський портал «Світи Сапковського» називає цикл відвертим плагіатом, однак разом з тим визнає, що пародія має право на існування та навіть є одним із небагатьох творів за мотивами, що не паразитує на оригіналі. Портал відзначає легкість читання та взагалі майстерність автора, ставлячи циклу оцінку 5/5.[3]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Владимир Васильев. Ведьмак из Большого Киева. Ведьмак из Большой Москвы. — М. : Изд. В. Секачев, 2019. — 584 с. — (Клубная фантастика) — 77 прим. — ISBN 978-5-4481-0416-9.
- ↑ Васильєв, Володимир. Відьмак Великого Києва. — Київ : Гамазин, 2006. — 480 с. — (Алфізика) — 1000 прим. — ISBN 966-365-10-24.
- ↑ а б Владимир Васильев — «Ведьмак из большого Киева» [Володимир Васильєв — «Відьмак із Великого Києва»]. Миры Анджея Сапковского (рос.). 29 січня 2009. Последователи и плагиаторы. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 18 вересня 2019.
То, что это плагиат, никто собственно и не скрывал, но в силу своей пародийности, он имеет право на жизнь. Книга действительно написана мастерски, читается легко и с удовольствием. Пожалуй, это единственное произведение „по мотивам“, которое не паразитирует на „Ведьмаке“ Сапковского, а дополняет его
- ↑ а б в Загривый, Дмитрий (21 жовтня 2020). Редкий жанр технофэнтези — цикл Владимира Васильева «Большой Киев» [Рідкісний жанр технофентезі — цикл Володимира Васильєва «Великий Київ»]. GoHa.Ru (рос.). Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 16 грудня 2020.
- ↑ а б в Коваленко, В. Будущее, которое уже началось (zip, doc) // Відкритий урок: розробки, технології, досвід : каталог. — К. : Плеяди, 2014. — № 4. Архівовано з джерела 23 грудня 2019. Процитовано 18 вересня 2019.
- ↑ Дмитрий Тарабанов (13.01.06). Злой гуманист Владимир Васильев [Злий гуманіст Володимир Васильєв] (рос.). Мир Фантастики. Интервью. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 20 вересня 2019.
Он сказал: „Ну, это… Пока используй… Но меня, смотри, не переплюнь!“
- ↑ Бердник Громовиця. Зоряні зустрічі на «Зоряному Мосту» // Книжковий огляд. — 2003. — № 9. Архівовано з джерела 28 листопада 2003. Процитовано 18 вересня 2019.
- ↑ Біденко Михайло. НЛО над Харковом // День. — 2003. — № 165. Архівовано з джерела 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
- ↑ Борис Аникин. «Аэлита» обернулась «Уранией» // Книжное обозрение. — 2000. — № 35. — С. 16. Архівовано з джерела 12 липня 2021. Процитовано.
- ↑ Славич. Урания. Лаборатория фантастики (рос.). Награды, премии. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 18 вересня 2019.
- ↑ Чубенко, Марина; Бунецкий, Дмитрий (14 квітня 2008). На Майдан выйдут монстры-людоеды. Первая компьютерная игра про Киев [На Майдан вийдуть монстри-людожери. Перша комп'ютерна гра про Київ]. Сьогодні (рос.). Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2020.
- ↑ Luiza „Eviva” Dobrzyńska (26 вересня 2012). Wiedźmin z Wielkiego Kijowa – Wladimir Wasiljew [Відьмак Великого Києва — Володимир Васильєв]. Szuflada.net (пол.). Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 24 вересня 2019.
- ↑ Курсор. Если (рос.). № 9. 2000. с. 153. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
„Аэлита в Томске“ — так назывался фестиваль, состоявшийся в старинном сибирском городе с 19 по 23 июля. [...] На фестивале по результатам голосования участников вручались две литературные премии: „Большая Урания“ (за лучшее произведение) и „Малая Урания“ (за лучшее гуманистическое произведение). Обе премии получил рассказ Владимира Васильева „Грем из Большого Киева“ (первая публикация в „Если“ № 7, 1999 г., позже рассказ вышел в издательстве АСТ под названием „Ведьмак из Большого Киева“)
- ↑ Библиография украинской фантастики. 2006 год [Бібліографія української фантастики. 2006 рік]. Архив фантастики (рос.). Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
- ↑ Wiedźmin z Wielkiego Kijowa [Відьмак Великого Києва]. RIVSKI (пол.). 28 квітня 2016. Recenzje. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 24 вересня 2019.
- ↑ Luiza „Eviva” Dobrzyńska. Wiedźmin z Wielkiego Kijowa – Wladimir Wasiljew [Відьмак Великого Києва – Володимир Васильєв]. Szuflada.net (пол.).
Джерела[ред. | ред. код]
- Владимир Васильев — «Ведьмак из Большого Киева» [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] — Лаборатория Фантастики (рос.)
- Kamenský, Michal (2010). Biografie autora [Біографія автора]. Překlad současné ruské povídky. Vladimír Vasiljev: Skromný génius podzemky [Переклад сучасного російського оповідання. Володимир Васильєв: «Скромний геній підземки»] (PDF) (бакалаврська робота) (чеськ.) . Брно: Масариків університет. с. 21—24. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2020. Процитовано 25 листопада 2020.
- Каплан Виталий. Отражение в неправильном зеркале (о романе Владимира Васильева «Охота на дикие грузовики»). — 1997. Архівовано з джерела 20 жовтня 2021. Процитовано.