Відьмачі легенди
 Обкладинка російського видання | |
| Автор |
Войтек Седенько, Павел Лауданський |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу |
рос. Ведьмачьи легенды, пол. Opowieści ze świata Wiedźmina |
| Дизайн обкладинки |
 М. Петрова |
| Країна |
 Польща, Росія |
| Мова |
російська (оригінал), польська (переклад). |
| Серія |
«Відьмак», «Відьмак Великого Києва». |
| Тема | триб'ют |
| Жанр | фентезі (переважно) |
| Місце | Республіка Польща |
| Видавництво |
Solaris, Ексмо |
| Видано |
2013 р. 2014 р. |
| Перекладач(і) |
Агнешка Ходковська-Дьюрич, Івова Чапля, Вітольд Яблонський, Павел Лауданський |
| Сторінок | 480 |
| Тираж | 5 000 |
| ISBN | 978-5-699-68657-5 |
| Наступний твір | Пазури й ікла |
«Відьмачі легенди»[1] (рос. Ведьмачьи легенды, пол. Opowieści ze świata Wiedźmina) — антологія, зібрана польськими видавцем Войтеком Седеньком і перекладачем Павелом Лауданським, задумана як данина поваги «Відьмакові» Анджея Сапковського та йому самому. Збірка з восьми творів російськомовних українських і російських авторів була створена з відома та схвалення Сапковського й видана спочатку в польському перекладі в Польщі видавництвом «Solaris[pl]», а потім в оригіналі в Росії видавництвом «Ексмо». Всі історії розгортаються в світі «Відьмака» чи певним чином пов'язані з ним.
Історії та автори[ред. | ред. код]
- «Балада про дракона» (рос. Баллада о драконе, пол. Ballada o smoku), Леонід Кудрявцев[ru];
- Відомий бард Любисток вирішив вирушити до міста Джакс, аби написати баладу про місцевого дракона.
- «Кольори перемир'я» або «Барви братерства» (рос. Цвета перемирия, пол. Barwy braterstwa), Володимир Васильєв;
- Історія відбувається в світі «Великого Києва». Місцевого Геральта наймають для охорони байкерського фестивалю.
- «Одноокий Орфей» (рос. Одноглазый Орфей, пол. Jednooki Orfeusz), Михайло Успенський;
- Відьмак зі своїм другом Любистком приїжджають у Первоград на конкурс бардів, де конкурентом останньому стає відомий майстер вірша та пісні «Одноокий Орфей».
- «Лютня і таке інше» (рос. Лютня и всё такое, пол. Lutnia, i to wszystko), Марія Галіна;
- Менестрель Ессі Давен на прізвисько Вічко вирішує вийти заміж за шановану людину, главу гільдії в приморському місті. Її старого друга Любистка запрошено співати на весіллі, а колись войовнича ельфа Торувієль в тому самому місті чекає останнього корабля до ельфської країни.
- «Ми завжди відповідальні за тих, кого…» (рос. Мы всегда в ответе за тех, кого…, пол. Zawsze odpowiadamy za tych, którzy…), Андрій Бєлянін;
- Історія про Геральда та Єніфер (sic) у сучасному світі.
- «Веселий, простодушний, безсердечний» (рос. Веселый, простодушный, бессердечный, пол. Wesoły, niewinny i bez serca), Володимир Арєнєв;
- Пірати наймають відьмака Стефана на прізвисько Журавель.
- «Окупанти» (рос. Оккупанты, пол. Okupanci), Олександр Золотько;
- Початок 1980-х років. Контингент радянських військ на території Польщі стикається з магічною аномалією та казковими істотами.
- «Ігри всерйоз» (рос. Игры всерьёз, пол. Gry na serio), Сергій Легеза.
- Команда по боротьбі з кіберзлочинністю вирушає в віртуальний світ під назвою Сапковія.
Відгуки[ред. | ред. код]
Збірка була по-різному зустрінута в Польщі та Росії. Російський часопис «Мир фантастики» назвав антологію незвичайною і нешаблонною, проте з непродуманою композицією, та дав їй високу оцінку 8/10. Журнал відзначив різноманіття жанрів і тем, високу якість текстів, повагу до канону.[2] На польському же оглядовому інтернет-порталі «Recenzjum» книгу оцінили на 5/10, висловивши думку, що збірці не вистачає «відьмацькості», а оповідання відверто різного рівня.[3] На «BiblioNETka», іншому польському порталі, назвали більшість оповідань збірки нудними повторювальними фанфіками не по темі, що розчаровують, а антологію в цілому оцінили на 2/6.[4] Український журнал «Світ фентезі» зазначив, що чимало читачів було розчаровано тим, що тексти збірки лише опосередковано пов'язані з відьмаком Геральтом, проте назвав її успішною.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Артем Острожинський. Відьмаки і детективи // Світ фентезі. — 2014. — № 6 (9) (Червень). — С. 38-39. Архівовано з джерела 6 березня 2016. Процитовано 2 березня 2016.
- ↑ Александра Королёва (03.07.2015). Ведьмачьи легенды [Відьмачі легенди] (рос.). Мир фантастики. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 січня 2016.
- ↑ Recenzja książki "Opowieści ze świata Wiedźmina" [Рецензія на книжку «Оповісті зі світу Відьмака»]. Recenzjum (пол.). 10/01/2013. Архів оригіналу за 6 березня 2016.
- ↑ Robert Ciombor (22 квітня 2013). Opowieści ze świata Wiedźmina [Оповісті зі світу Відьмака]. BiblioNETka.pl (пол.). RECENZJE. Архів оригіналу за 7 березня 2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- Василий Владимирский (3 січня 2015). Антология «Ведьмачьи легенды»: От фанфика до пародии [Антологія «Відьмачі легенди»: Від фанфіка до пародії]. Лаборатория Фантастики (рос.). Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 29 січня 2016.
- Wojtek Sedeńko (24 серпня 2012). Opowieści ze świata Wiedźmina – hołd dla ASa [Оповісті зі світу Відьмака — данина А. С.]. Wojtek Sedeńko – blog – wieści ze świata SF (пол.). Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 29 січня 2016.
- Montinek (20 вересня 2013). Rosja i Ukraina szkolą własnych wiedźminów. Z różnym skutkiem [Росія й Україна школять власних відьмаків. З різним скутком]. gameplay.pl (пол.). Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 29 січня 2016.
- Дмитрий Денисов (8 листопада 2013). «Ведьмачьи легенды» — книга-фантазия [«Відьмачі легенди» — книжка-фантазія]. Литературный блог романтика (рос.). Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 31 січня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ведьмачьи легенды — Эксмо (рос.)
- Антология «Ведьмачьи легенды» [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Войтек Седенько, Павел Лауданьский «Ведьмачьи легенды» [Архівовано 23 січня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)