Видинська єпархія

православна єпархія^d

Видинська єпархія

Собор Святого Димітрія у Видині
Основні дані
Церква	Православна церква Болгарії
Єпархіальний центр	Видин
Кафедральний собор	Собор Святого Димітрія
Сайт	vidinskamitropoliya.com
Правлячий архієрей
Данило (Николов)
Видинська єпархія у Вікісховищі

Видинська єпархія (болг. Видинска епархия) — єпархія Православної церкви Болгарії на території Видинській і Монтанської областей з кафедрою в місті Видин і архієрейськими намісництвами в Лом, Берковиця, Кула і Белоградчик.

Історія

Після Хрещення князя Бориса в 865 і встановлення Болгарської архієпископії була заснована кафедра в Бдині. Коли 1018 Візантія завоювала Болгарію і був ліквідований Болгарський Патріархат, Бдінська єпархія увійшла до складу автокефальної Охридської архієпископії. У богослужінні та освіті посилився візантійський вплив, Бдин був перейменований на грецький манер Видин.

У XI—XII століттях територія єпархії піддавалася частим нападам варварських племен. Але незважаючи на це, в єпархії в ту епоху було засновано кілька монастирів, в тому числі: Лопушанський, Чипровський, Раковицький, Ізворський і Клисурський.

1396 Болгарія потрапляє під турецьке рабство, і наступають важкі часи для церкви і населення в цілому. Було зруйновано багато церков і монастирів, майже не будувалися нові храми і, як наслідок, збереглося мало будівель того періоду.

Тільки в період Відродження спостерігається новий розвиток Видина і Видинської єпархії. Видинський митрополит Анфим став першим болгарським екзархом в 1870. Пізніше, незабаром після Визволення, в 1879 він був обраний головою Установчих зборів в місті Велико-Тирново. На цих зборах болгарським монархом був обраний Александр І Баттенберг. Трохи пізніше, в 1885, відбулося Об'єднання Болгарії. Незабаром після цього починається Сербсько-болгарська війна, в якій Видин стає ареною драматичних подій. На щастя, ця війна не закінчується так сумно для країни, як облога Тирново у 1393. Військовий комендант міста Видин капітан Атанас Узунов (1860—1887) та інших Відінські князі порадили Анфиму I їхати в місто Калафат з метою забезпечення його безпеки, на що митрополит відповів: «Така поведінка не є гідною мене, труп пастиря повинен лягти там, де ляже його народ і армія».

Єпископи

• Константин (1075)
• Касіян (липень 1381 — вересень 1392)
• Іоасаф Бдінський (1392—?)
• Стефан (1535)
• Неофіт (1561)
• Анфим (1584/1585 — 1590)
• Данило (? — березень 1606)
• Софроній (20 березня 1606—1620)
• Євтимій (червень 1620 —?)
• Гавриїл (1640)
• Софроній (7 травня 1640—1660)
• Філофей (березень 1660 —?)
• Лаврентій (липень 1668—1670)
• Даниїл (грудень 1670—1676)
• Тимофій (20 травня 1676—1685)
• Парфеній IV (березень 1685 —?)
• Арсеній (?)
• Симеон (1700/1701 — 1716)
• Никифор (1716—1729)
• Григорій (1729 —?)
• Калиник (1733—1754)
• Мелетій (5 грудня 1754—1763)
• Іосиф (травень 1763—1766)
• Анфим (березень 1766—1777)
• Єремія (грудень 1777—1790)
• Матвій (листопад 1790—1794)
• Григорій (листопад 1794—1801)
• Венедикт (червень 1801—1803)
• Каллиник (1803—1807)
• Діонісій (березень 1807—1814)
• Паісій (січень 1814—1826)
• Герман (серпень 1826 — травень 1831)
• Анфим (травень 1831—1840)
• Кирил (1840—1846)
• Венедикт (14 листопада 1846—1852)
• Паїсій (22 лютого 1852—1868)
• Анфим (Чаликов) (квітень — грудень 1868)

Болгарська православна церква

• Анфим (Чаликов) (грудень 1868 — 1 грудня 1888)
• Кирило (Стоїчков) (грудень 1888 — 21 травня 1914)
• Неофіт (Караабов) (26 жовтня 1914 — 26 лютого 1971)
• Філарет (Іґнатов) (23 травня 1971 — 4 червня 1987)
• Дометіан (Топузлієв) (26 липня 1987 — 18 вересня 2017)
• Данило (Николов) (з 4 лютого 2018)

Джерела

• Γερμανός, μιτρ. Σάρδεων. Επισκοπικοί κατάλογοι των επαρχιών της βορείου Θράκης και εν γένει της Βουλγαρίας από της Αλώσεως και εξής. — Θρακικά, 8, 1937, стр. 131—134
• Kabrda, J. Le système fiscal de l'Église orthodoxe dans l'Empire ottoman d'après les documents turcs. Brno, 1969, стр. 115—123

Посилання

• Офіційний сайт
• Відінська єпархія^{[недоступне посилання з червня 2019]} на сайті Болгарської православної церкви