Від кожного за його здібностями, кожному за його потребами

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Від кожного за його здібностями, кожному за його потребами (або потребою) нім. Jeder nach seinen Fähigkeiten, jedem nach seinen Bedürfnissen! — гасло, яке популяризував Карл Маркс у праці Критика Готської програми.[1]

Також вживається коротший варіант перекладу: «Від кожного — за здібностями, кожному — за потребами».

Це гасло було введене до радянської правової системи як декларативна норма. Воно було присутнє в Конституціях СРСР 1936[2] і 1977 року[3], а також у конституціях союзних республік.

Походження фрази[ред. | ред. код]

Повністю абзац , що містить формулювання точки зору Маркса, в Критиці Готської програми виглядає наступним чином:

"На вищій фазі комуністичного суспільства, після того як зникне уярмлюючий людину підпорядкування її поділу праці; коли зникне разом з цим протилежність розумової і фізичної праці; коли праця перестане бути тільки засобом для життя, а стане сама першою потребою життя; коли разом із всебічним розвитком індивідуумів виростуть і продуктивні сили і всі джерела суспільного багатства поллються повним потоком, - лише тоді можна буде абсолютно подолати вузький горизонт буржуазного права, і суспільство зможе написати на своєму прапорі: «Кожен за здібностями, кожному - за потребами"!

Хоча зазначена фраза найчастіше приписується Марксу, дане гасло, загальне для соціалістичного руху, вперше використав Луї Блано в 1851 році. Також походження цієї фрази приписувалося французькому утопісту Етьєну-Габріелю Мореллі, який в 1755 році запропонував її в своєму «Кодексі природи» в числі «Основних і священних законів, які знищили б в корені вад і нещастя суспільства».

I. У суспільстві ніщо не буде належати окремо або у власність кому б то не було, крім тих речей, які кожен використовує для задоволення своїх потреб, для задоволень або для своєї повсякденної праці

II. Кожен громадянин буде посадовою особою, забезпеченою роботою і матиме утримання за громадський рахунок.

III. Кожен громадянин буде сприяти, зі свого боку, суспільній користі, відповідно до своїх сил, дарувань та віку. Залежно від цього будуть визначені його обов'язки, відповідно до законів розподілу.

"Деякі вчені простежують походження фрази з Нового Завіту. У Діяннях Апостолів спосіб життя суспільства віруючих в Єрусалимі описується як общинний (без особистого володіння), з використанням фрази «кожному давалося в чому хто мав потребу":

А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і ніхто нічого з маєтку свого не називав своїм, але все в них було спільне. І апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса Христа; і благодать велика на всіх їх. Не було між ними такого, хто мав би недостачу, бо все, хто що мав, поле чи дім, продавали, приносили гроші за продане й клали в ногах в апостолів, і роздавалося кожному, в чому хто мав потребу. (Діян. 4: 32-35).

Критика ідеї[ред. | ред. код]

Маркс окреслив конкретні умови, при яких такий принцип був би застосовний - суспільство, в якому технологія і соціальна організація, по суті, усунули необхідність у фізичній праці для виробництва речей, де «праця стає не тільки засобом для життя, а найпершою життєвою потребою». Маркс пояснював свої переконання тим, що в такому суспільстві кожна людина буде мотивована на роботу для блага суспільства, попри відсутність соціального механізму примусу до роботи, оскільки робота стала б приємною і творчою діяльністю. Під першою частиною свого гасла «від кожного за здібностями» Маркс розумів не стільки те, що кожна людина повинна працювати настільки ретельно, як може, скільки те, що кожна людина повинна максимально розвивати свої особливі таланти. Позиціонуючи себе, як суспільство, «що перебуває на початковій стадії комунізму» (тобто, на стадії «соціалізму» відповідно до термінології Маркса), Радянський Союз адаптував цю формулу таким чином: «Від кожного за здібностями, кожному за працею (робочим внеском)».

Тоді як теологія визволення прагнула інтерпретувати християнський заклик до справедливості, як такий, що знаходиться в гармонії з цим марксистським висловом, деякі християни відзначали, що вчення Ісуса Христа в притчі про таланти (Мт. 25: 14-30) дає тільки першу половину вислову.

Примітки[ред. | ред. код]