Візова політика Шенгенської зони

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Візова політика ЄС — двадцять дві європейські країни-члени Союзу є частиною Шенгенської зони і мають єдину візову політику. Крім того, чотири держави знаходяться за межами Європейського Союзу — Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія і Швейцарія — прийняли таку ж форму візової політики, оскільки вони є частиною Шенгенської зони.

Візові пільги[ред.ред. код]

   Шенгенська зона
   Інші члени ЄС поза Шенгенською зоною
   Члени ЄС з незалежною візовою політикою
   Безвізовий доступ до Шенгенської зони протягом 90 днів
   Віза до держав Шенгену (EC 539/2001 Annex I)
   Віза потрібна для транзиту (EC 810/2009 Annex IV)
   Статус невідомий

Особи в наступних категоріях можуть в'їжджати без візи в Шенгенську зону, Болгарію, Хорватію, Кіпр, і Румунію:

По праву[ред.ред. код]

Якщо громадяни ЄС, ЄЕЗ або Швейцарії не можуть пред'явити дійсний паспорт або національне посвідчення особи на кордоні, їм повинні надати будь-яку можливість отримання необхідних документів (або ж дати можливість обов'язкового їх надання пізніше протягом розумного періоду часу), або підтвердити за допомогою інших засобів, що особа має право на вільне пересування.

Члени сімей громадян ЄС, ЄЕЗ та Швейцарії[ред.ред. код]

Особа може в'їхати на територію Шенгенської зони без візи терміном до 90 днів, якщо вона:

    • має дійсний проїзний документ і
    • має право на проживання, за умови, що вона є членом сім'ї громадянина ЄС або членом сім'ї громадянина ЄЕЗ або Швейцарії і
    • подорожує разом з членом сім'ї громадянина ЄС/ЄЕЗ/Швейцарії.

Якщо члени сім'ї громадянина ЄС/ЄЕЗ/Швейцарії, задовольняють зазначені вище умови, то вони можуть перетинати кордон Болгарії, Хорватії, Кіпр і Румунію і залишатися до 90 днів у кожній країні.

Теоретично, член сім'ї громадянина ЄС/ЄЕЗ/Швейцарії, який не виконує зазначених вище умов, не повинен звертатися за візою заздалегідь, але замість цього може отримати візу після прибуття в прикордонний пункт країни Шенгену, Болгарії, Хорватії, Кіпр і Румунію, надавши докази родинних зв'язків.

Громадяни країн і територій Додатку II[ред.ред. код]

Громадяни країн із Додатка II (винятком є Нова Зеландія) мають право на безвізовий виїзд до Шенгенського простору з особистими цілями або з метою бізнесу на термін не більше 90 днів протягом 180-денного періоду. Будь-який час, проведений фізичною або юридичною особою з країн Додатку II на території Шенгенської зони на правах довгострокової візи або маючи дозвіл на проживання, не зараховується до візового ліміту на 90 днів. Громадяни Нової Зеландії можуть перебувати до 90 днів у кожній з цих країн: Австрії, Бельгії, Чеській Республіці, Данії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Греції, Ісландії, Італії, Люксембурзі, Нідерландах, Норвегії, Португалії, Іспанії, Швеції та Швейцарії (а також на території Угорщини при відвідуванні її в якості кінцевого пункту призначення подорожі) без посилання на час, проведений в інших шенгенських державах, але при подорожі в інші країни Шенгенської зони, 90 днів входять до 180-денного терміну. Крім того, вищі рамки звільнення від шенгенської візи до 90 днів на протязі 180-денного періоду, мають громадяни Аргентини, Бразилії, Чилі, Ізраїлю, Малайзії, Південної Кореї, громадяни Уругваю і Коста-Рики мають право на додаткові 3 місяці безвізового перебування в Чеській республіці. Крім того, вищі рамки звільнення від шенгенської візи до 90 днів протягом 180-денного терміну мають громадяни Австралії, Бразилії, Канади, Чилі, Ізраїлю, Південної Кореї, Японії, Малайзії, Сінгапуру та Сполучених Штатів, вони можуть перебувати без візи на території Данії на протязі 90 днів.

Вище перераховані громадяни країн Додатка II можуть в'їжджати до Болгарії, Хорватії, Кіпру і Румунії без віз і залишатися в кожній з цих країн на час не більше ніж 90 днів протягом 180-денного терміну. Безвізові обмеження за часом для кожної з цих країн розраховується окремо.

Хоча всі громадяни країн Додатку II можуть перетинати кордони країн Шенгенської угоди, Болгарії, Хорватії, Кіпру і Румунії без візи в особистих цілях або з питань бізнесу, окремі країни можуть вимагати візу для тих, хто їде з метою отримання роботи (тобто здійснювати оплачувану діяльність).

Для того, щоб увійти до Шенгенської зони/Болгарії/ Хорватії/Кіпру/ Румунії без візи, громадяни країн з Додатоку II повинні мати проїзний документ, який дійсний на протязі не менше ніж 3 місяців після передбачуваної дати виїзду і який було видано в попередні 10 років, мати достатньо коштів для перебування в країні і на зворотний шлях, обґрунтувати мету та умови перебування. Громадяни не повинні бути в Шенгенській інформаційній системі, як особи, яким відмовили у в'їзді до країни, і не становити загрози для громадського порядку, внутрішньої безпеки, громадському здоров'ю або міжнародним відносин будь-якої країни Шенгенської угоди.


Майбутні зміни[ред.ред. код]

ЄС має намір ввести безвізовий з наступними країнами в 2016 році:

Океанія

Південна Америка

Європа

Отримання віз[ред.ред. код]

Невизнані проїзні документи[ред.ред. код]

Статистика[ред.ред. код]

15,684,796 Шенгенських віз було видано і 16,725,908 візових заяв було подано в 2014 році[5][6].

Заява з Кількість заявок Відмов Частка багаторазових віз
Росія Росія 5,768,182 0.9% 60.0%
КНР КНР 1,800,369 3.0% 15.6%
Україна Україна 1,387,086 2.0% 52.4%
Білорусь Білорусь 881,404 0.3% 51.2%
Туреччина Туреччина 813,339 4.4% 58.1%
Алжир Алжир 593,624 25.5% 34.0%
Індія Індія 568,216 6.4% 45.3%
Марокко Марокко 434,652 12.4% 43.8%
Саудівська Аравія Саудівська Аравія 308,879 2.5% 74.9%
ОАЕ ОАЕ 253,765 7.6% 58.6%
Сполучене Королівство 236,181 3.8% 35.1%
Таїланд Таїланд 219,015 3.8% 22.1%
ПАР ПАР 172,200 1.3% 64.0%
Кувейт Кувейт 164,753 2.9% 81.4%
Іран Іран 160,145 16.0% 20.5%
Єгипет Єгипет 156,995 11.7% 31.8%
Туніс Туніс 152,038 11.8% 39.6%
Казахстан Казахстан 148,879 2.2% 19.7%
Індонезія Індонезія 143,410 1.1% 42.9%
Колумбія Колумбія 133,200 4.3% 69.3%
Ліван Ліван 128,088 10.1% 50.6%
Філіппіни Філіппіни 125,037 5.5% 50.3%
Країна, яка видала візу Кількість заявок Кількість віз, виданих (візи видані/заяви на отримання візи)
Австрія Австрія 266,356 258,247 0.970
Бельгія Бельгія 219,758 179,522 0.817
Чехія Чехія 519,819 506,597 0.975
Данія Данія 109,694 99,852 0.910
Естонія Естонія 170,731 168,138 0.985
Фінляндія Фінляндія 1,205,034 1,191,110 0.988
Франція Франція 2,894,996 2,613,995 0.903
Німеччина Німеччина 2,061,137 1,901,612 0.923
Греція Греція 1,375,287 1,345,405 0.978
Угорщина Угорщина 309,894 302,355 0.976
Ісландія Ісландія 3,923 3,886 0.991
Італія Італія 2,164,545 2,062,501 0.953
Латвія Латвія 207,185 204,777 0.988
Литва Литва 463,709 458,279 0.988
Люксембург Люксембург 11,567 11,321 0.979
Мальта Мальта 56,886 40,705 0.716
Нідерланди Нідерланди 485,267 449,520 0.926
Норвегія Норвегія 179,550 163,568 0.911
Польща Польща 1,125,520 1,104,437 0.981
Португалія Португалія 183,216 164,103 0.896
Словаччина Словаччина 104,988 103,379 0.985
Словенія Словенія 26,492 24,925 0.941
Іспанія Іспанія 1,923,016 1,756,032 0.913
Швеція Швеція 191,009 158,092 0.828
Швейцарія Швейцарія 466,329 412,438 0.884

Примітки[ред.ред. код]

  1. Provisional application as from 3 December 2015 until ratification.
  2. Provisional application as from 8 December 2015 until ratification.
  3. Provisional application as from 21 November 2015 until ratification.
  4. Громадяни Великої Британії та мешканці Гібралтару вважаються громадянами ЄС і від візи звільняються по праву. Власники Британського Національного (Заморські території) паспорти — паспорти можуть отримати особи, які мають зв'язок з колишнім Британським Гонконгом. Власники Британського національного паспорта — громадяни Додатка II, звільнені від отримання візи. Крім того, громадяни Британських заморських територій, які мають бермудський паспорт, можуть перебувати у Франції та Норвегії без візи на термін до 90 днів (але повинні отримати візу при відвідуванні інших країн Шенгенської угоди).
  5. Complete statistics on short-stay visas issued by the Schengen States
  6. Visa statistics for consulates, 2014