Візок, який вказує південь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реконструкція Візка який вказує південь, 2005
Модель в Музеї науки в Лондоні

Візок, який вказує південь — перший навігаційний прилад, що працював за принципом зворотного зв'язку. На візку була вмонтована фігурка людини, яка незалежно від напряму руху самого візка вказувала витянутою рукою на південь. В цьому пристрою не використовувався магнітний компас.

Візок, який указує на південь, вважається одним із найбільш складних механізмів, створених стародавньою китайською цивілізацією, вона використовувалась на протязі всього середньовічного періоду. За легендою, його було винайдено близько 2600 р. до нашої ери в Китаї Жовтим Імператором Хуан-ді, але перша реальна історична версія була створена Ма Цзюнем (200—265 р.) для правителя Мін-ді Царства Вей епохи Трьох Царств. Візок — це двоколісний транспортний засіб, на якому встановлена фігурка людини, з'єднана з колесами за допомогою диференціальних передач. Завдяки ретельному підбору розмірів коліс, спрямувальних пристроїв та передавальних чисел, фігурка на верху колісниці постійно дивиться в одному напрямку, тим самим діючи як немагнітний компас транспортного засобу. Багато китайських історичних документів згадують колісницю, що вказує на південь, а деякі описують детальний пристрій внутрішніх компонентів і принцип його роботи.