Візуально-оптичний і вимірювальний контроль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Візуально-оптичний і вимірювальний контроль — візуальний контроль із застосуванням оптичних засобів і засобів вимірювань.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Дефекти, що діагностуються, і відхилення від заданої геометричної форми, виявлені при візуальному контролі, підлягають вимірюванню за допомогою різних вимірювальних інструментів і візуально-оптичних приладів. Для вимірювання малих дефектів використовуються стандартні вимірювальні інструменти, застосовувані в машинобудуванні: лінійки, рулетки, штангенциркулі, глибиноміри, струни, схили, шаблони та ін. Вимірювання малих дефектів повинно здійснюватися у відповідності з РД 03-606-03 «Інструкція з візуального і вимірювального 'контролю». З огляду на те, що понад 95 % всіх дефектів металоконструкцій виникає в зварних з'єднаннях, в РД детально розглянуті види дефектів швів і методика їх вимірювання. При цьому нарівні зі стандартними передбачається використання спеціальних інструментів, наприклад, універсальному шаблону зварника УШС-3, штангенциркуля ШЦ-1 з опорою та ін. Точність вимірювання за допомогою перерахованих інструментів у середньому становить половину ціни поділки вимірювальної шкали.

Застосування оптичних засобів дозволяє істотно розширити межі природних можливостей людського зору: проводити вимірювання з більш високою точністю, виявляти більш дрібні дефекти, здійснювати контроль в недоступних для людини місцях закритих конструкцій. Залежно від збільшення роздільна здатність при цьому може досягати 1 … 5 мкм.

Прилади для візуально-оптичного контролю[ред. | ред. код]

Прилади для візуально-оптичного контролю поділяються на три групи:

• для контролю об'єктів на близькій відстані (лупи, мікроскопи);

• для контролю віддалених об'єктів (зорові труби, біноклі, телескопи);

• для контролю закритих об'єктів (ендоскопи).

Лупи використовуються для контролю об'єктів на близькій відстані при невеликому збільшенні (2х … 20х). Чим більше збільшення, тим менше фокусна відстань і поле огляду. Тому оглядовими називають лупи з малим збільшенням — до 2х … 4х.

Для контролю малих зон і оцінки характеру і розмірів виявлених дефектів застосовують вимірювальні лупи зі збільшенням до 8х … 20х. Щоб домогтися хроматичної корекції (виключення кольорового облямівки), лупи з таким збільшенням виготовляють складовими. Їх зазвичай склеюють з двох або трьох лінз, виготовлених з різних сортів оптичного скла. Багато моделей сучасних луп додатково забезпечуються освітлювачами від пальчикових батарейок.

Мікроскоп є складним оптичним багатолінзовим пристроєм для спостереження елементів, не видимих неозброєним оком. Мікроскоп має регулювання оптичних властивостей і дасть можливість отримати якісне зображення зі збільшенням до 2000х. Мікроскопи з великим збільшенням є, як правило, стаціонарними. Для цілей діагностики при візуально-оптичному контролі застосовують переносні мікроскопи, що мають спрощену конструкцію і встановлюються безпосередньо на контрольований об'єкт. Їх збільшення зазвичай не більше 100х, а габаритні розміри і маса значно менше стаціонарних мікроскопів.

Як для луп з великим збільшенням, так і для мікроскопів глибина різкості зменшується, проведення контролю з їх допомогою ускладнюється і вимагає більше часу для фокусування зображення (пошуку відстані найкращого бачення). Тому мікроскопи використовують в основному для визначення характеру і вимірювання дефектів, виявлених раніше будь-яким іншим методом контролю.

Основними параметрами мікроскопів, що визначають область їх застосування поряд зі збільшенням є: величина поля зору; робоча відстань мікроскопа (від об'єктива до предмета); ціна ділення шкали окулярного мікроскопа (~ 0,01 … 0,005 мм); наявність, марка і потужність освітлювача; габарити і маса приладу.

Якщо доступ до контрольованої частини виробу утруднений або виріб знаходиться далі відстані найкращого зору, для проведення візуально-оптичного контролю застосовують телескопи, підзорні труби, біноклі, перископи та інші оптичні прилади. Для контролю внутрішніх поверхонь і виявлення дефектів у важкодоступних місцях використовують промислові ендоскопи.

Для вимірювання великих дефектів, лінійних розмірів об'єкта і відхилення його від заданої геометричної форми використовують геодезичні оптико-електронні та лазерні прилади. У процесі технічної діагностики найчастіше застосовують далекоміри, нівеліри, теодоліти і тахеометри.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Епифанцев Б. Н., Гусев Е. А., Матвеев В. И., Соснин Ф. Р. Неразрушающий контроль. Книга 4. Контроль излучениями. Под. ред. Сухорукова В. В. — М.: Высшая школа, 1992. (рос.)
  • Лабораторний практикум з дисципліни «Оптичний, тепловий та радіохвильовий контроль». — Івано-Франківськ: ІФДТУНГ, 1997.
  • Методичні вказівки для виконання курсового проекту з дисципліни «Оптичний, тепловий та радіохвильовий контроль». — Івано-Франківськ: ІФДТУНГ, 1997.
  • Бабак В. П., Хандецький В. С., Шрюфер Е. Обробка сигналів: Підручник для студ. техн. спец. вузів. — К.: Либідь, 1999. — 496 с.
  • Бублик Г. Ф. Фізичні процеси в приладах і системах: Навч. посібник. — К.: Либідь, 1997. — 200 с.
  • Білокур І. П. Основи дефектоскопії: Підручник. — К.: Азимут-Україна, 2004. — 496 с.

Посилання[ред. | ред. код]