Війна Коньякської ліги

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Війна Коньякської ліги
Італійські війни
Дата: 1526—1530
Місце: Апеннінський півострів
Привід: Посилання впливу Карла V в Італії, Мадридська угода
Результат: Рішуча перемога імперії Габсбургів
Сторони
Flag of Cross of Burgundy.svg Іспанська імперія

Banner of the Holy Roman Emperor (after 1400).svg Священна Римська імперія
Flag of Genoa.svg Генуя (з 1528)

Коньякська ліга:
Командувачі
Карл V Габсбург
Шарль де Бурбон
Георг фон Фрундсберг
Філіберт де Шалон
Андреа Доріа (після 1528)
Франциск I
папа Климент VII
Ренцо да Чері
Віконт де Лотрек
Джованні Медичі
Франческо Феруччі
Франческо II Сфорца
Андреа Доріа (до 1528)
Італійські війни
1494—1496 1499—1504 Ліга Камбре Урбіно 1521—1526 Коньякська ліга 1536—1538 1542—1546 1551—1559

Війною Коньякської ліги прийнято називати частину Італійських війн (15261530), пов’язану з організацією так званої Коньякської (або Коньячної) ліги та її боротьбою проти Іспанського домінування в Італії. Проти Карла V Габсбурга та його могутньої імперії боролись Франція в союзі з папою Климентом VII, Англією, Венецією, Флоренцією, Міланом. Ця війна ще більше показала силу Іспанії та укріпила її домінування на Апеннінах.

Передумови[ред.ред. код]

Величезна імперія Карла V розширювалась. З самого початку свого правління (1519) він заявляв права на Мілан та Бургундію. Зупинити розширення імперії Карла взявся король Франції Франциск I. У 1521 році розгорнулась нова, четверта за ліком, Італійська війна. Папа підтримав Карла. Французи були розбиті під Бікокком, вирішальна битва при Павії завершилась розгромом французів та взяттям у полон Франциска I. В Мадриді між Францією та Іспанією було підписано мир, за яким Карл отримував права на Бургундію, Артуа й Фландрію, а Франциск відмовлявся від усіх зазіхань на Італію.

Напруження зростало. Папа Климент VII припинив підтримувати Карла, оскільки теж остерігався можливих наслідків розширення Габсбурзької імперії на Апеннінах. Король Франциск, що повернувся з іспанського полону, 1526 року заснував Коньякську лігу (від назви міста Коньяк). До цієї ліги увійшли папа Климент, що перейшов на бік французів, а також Венеційська республіка, Міланське герцогство, Англія, Флоренція. Первинно на бік Франції встав і генуезький флот, на чолі з Андреа Доріа.

Воєнні дії[ред.ред. код]

Ломбардія[ред.ред. код]

Військам Ліги вдалось швидко захопити місто Лоді в італійських володіннях Іспанії, однак їх просування в Ломбардію було зупинено. Іспансько-імперська армія Карла зайняла Ломбардію й узяла Мілан, змусивши герцога Франческо Сфорцу відмовитись від свого володіння.

Представники італійського роду Колонна, між тим, організували напад на Рим, розбивши там війська Папської області та встановивши контроль над містом. Однак невдовзі війська Колоннів були розбиті, й вони були змушені залишити Рим.

Рим[ред.ред. код]

Докладніше: Пограбування Рима

Карл V, тим часом, зібрав нову армію ландскнехтів, яку очолив Георг фон Фрундсберг. Іспанську армію очолив екс-конетабль Франції Карл III де Бурбон, вигнаний Франциском з Франції. Дві армії з’єднались поблизу П'яченци й рушили в напрямку Рима. На чолі своїх загонів в цій армії стояли також Фабриціо Марамальдо, Алоїзій Гонзага, Філіберт де Шалон Оранський.

У Флоренції спалахнуло повстання проти роду Медичі. Папа Климент був зайнятий цим повстанням і не встиг підготувати оборону своєї столиці. 6 травня 1527 року почалась облога Рима. Казна Іспанії була спустошена, і воїни, не отримавши платні, прагнули будь-що поповнити свій статок. Проти іспансько-імперського війська вийшла швейцарська гвардія та близько 5000 ополченців, яких вів Ренцо да Чері. Ключовим моментом стало вбивство Карла де Бурбона, скоєне, за легендою, Бенвенуто Челліні. Після нього іспансько-імперські війська і ландскнехти увірвались до міста й піддали його небувалому пограбуванню.

Папу Климента було взято у полон та ув’язнено у замку Святого Янгола й випущено, коли той заплатив небувалу на ті часи суму в 400 тисяч дукатів. Папа відмовився від зазіхань на Парму, П'яченцу і Модену. Пограбування Рима повергло в шок європейців, навіть лютерани висловились проти цієї дії. Політичний престиж Рима був надовго й дуже сильно підірваний.

Неаполь[ред.ред. код]

Пограбвання Рима й фактичний вихід з війни папи Климента, побудило до рішучих дій французів. 30 квітня 1527 року Франциском I та Генріхом VIII Англійським було підписано Вестмінстерську угоду, яка передбачала об’єднання їх зусиль проти Карла. Нарешті переконавши Англію увійти до Коньячної ліги, Франциск відрядив війська під командуванням де Лотрека і Педро Наварро через Геную до Неаполя. В Генуї до французів приєднався Андреа Доріа, який вирушив разом з ними та генуезьким флотом. Почалась облога Неаполя.

Однак знову все було проти французів. Спочатку в їхньому таборі спалахнула чума, що забрала життя багатьох солдат і командирів. У 1528 році в битві при Ландріано іспанські війська здобули впевнену перемогу. Невдовзі анти французький заколот спалахнув у Генуї. Найцікавіше, що заколот очолив сам Андреа Доріа, невдоволений тим, як його оцінив Франциск I. Доріа перейшов на бік іспанського імператора й змусив капітулювати французький гарнізон в Савоні.

Франциск вимушений був зняти облогу й вивести війська з Італії.

Камбрейський мир та Болонська угода з папою[ред.ред. код]

Докладніше: Камбрейський мир

Поразки французів змусили Франциска I підписати з Карлом V угоду. Перемовини почались в липні 1529 року в місті Камбре. Первинно вони проводились між Луїзою Савойською, матір’ю Франциска та Маргаритою Австрійською, тіткою Карла (тому він відомий як Дамський мир), оскільки Карл незадовго до цього відправився з Барселони до Італії.

Умови угоди повторювали умови Мадридського миру 1526 року. Артуа, Фландрія та Турне закріплювались за Іспанією, затверджувалась гегемонія Карла в Італії (хоча Карл відмовився від зазіхань на Бургундію). Франція зобов’язалась виплатити два мільйони екю за звільнення синів Франциска дофіна Франциска та принца Генріха. Остаточно угоду було підписано 5 серпня. Франція вийшла з війни, залишивши Папську область, Венецію і Флоренцію одних проти могутньої Іспанії.

Після підписання угоди Карл прибув до Генуї, а потім підступив до Болоньї, щоб зустрітись з папою. Климент мав звільнити полонених при взятті Рима й коронувати Карла V короною імператора Священної Римської імперії. У відповідь на це Карл повернув папі Равенну і Червіа. Венеційські міста разом з володіннями в Апулії змушені були здатись Карлу, щоб той дозволив їм зберегти те, що вони здобули у битві при Маріньяно 15 років тому. Окрім того, Франческо Сфорці було дозволено повернутись і знову очолити Міланське герцогство за суму в 900 тисяч ескудо.

Проти Іспанії продовжувала битись тільки Флорентійська республіка.

Флоренція[ред.ред. код]

У 1529 році іспансько-імперські війська під командуванням оранського принца Філіберта де Шолона обложили Флоренцію. Флорентійським військом командував Франческо Феруччі. 3 серпня 1530 року испансько-імперські війська здобули перемогу в останній битві цієї війни - при Гавінані. В цій битві і Філіберт Оранський, і Франческо Феруччо загинули. За 10 днів, Флоренція здалась.

Підсумок війни для флорентійців був печальним. Багатьох республіканців було страчено, а Флорентійську республіку було скасовано, було скасовано і флорентійську конституцію. Флорентійці погодились на повернення роду Медичі й на те, щоб Флоренцію очолив Алессандро Медичі, якого було проголошено герцогом. Це поклало край Флорентійським республіканським традиціям.